Соціальне підприємництво у розвитку екологоорієнтованої економіки України

аспірант кафедри маркетингу

Abstract

Borys Pohrishchuk

Doctor of Economics, Professor, Director of Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics of the West Ukrainian National University, Ukraine

Victoriia Melnyk

Doctor of Economics, Professor of Economics, Accounting and Taxation Department, Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics of the West Ukrainian National University, Ukraine

Oleksandr Trachuk

Роstgraduate student of the Marketing Department, West Ukrainian National University, Ukraine

Social entrepreneurship in the development of ecologically oriented economy of Ukraine

The article investigates the concept of social entrepreneurship in the development of an environmentally-oriented economy through the disclosure of the essence, characteristics, organizational aspects of the development of social entrepreneurship and the determination of the impact of social entrepreneurship on solving issues of socio-economic development and greening of production. In the conditions of a full-scale war, resource limitations and ecological cataclysms, slowing down of economic growth and growing demands for business socialization, scientific searches for a balance between economic, ecological and social effects and ensuring the formation of regulatory mechanisms are particularly relevant. The theoretical and methodological basis of the research is a system-complex method of learning and the use of such techniques and methods as: monographic, historical, logical, analytical, comparative, constructive, generalization. The authors differentiated the functional types of ecologically oriented enterprises according to the areas of activity and proposed key aspects of strategic planning and the involvement of financial resources in the activities of social enterprises. It was determined that social entrepreneurship is a catalyst for the creation of a powerful resource of professional development and personal recovery, where the ecologically oriented direction is the most systemproviding in solving the strategic tasks of human life. The main sources of financial support for social entrepreneurship are defined as: investments from founders, credit resources, profit from entrepreneurial activity, domestic and international grants, public funding, non-material assistance of partners, networking, subsidizing and other sources. Based on the results of the research, a set of organizational measures for the functioning of social entrepreneurship was formed regarding: improvement of regulatory and legal support; strengthening partnership relations between government and business; attraction of investment resources; providing access to markets; scaling up service delivery and increasing social responsibility. It was determined that it is advisable to develop the environmental activities of social enterprises in such directions as: environmental education, innovative activities, production of environmentally safe products and provision of services, resource conservation, energy efficiency. It has been proven that at the level of strategic planning of social entrepreneurship, it is necessary to implement a number of tasks related to the formation of the mission and goals of the activity; obtaining education in the field of ecological and economic development, increasing the professional level of employees; study of practical experience of social entrepreneurship; integration, finding like-minded people to realize common goals, creating new products and promoting innovations, as well as support from the state, specialized business organizations, accelerators, and the community.

Keywords: social entrepreneurship; social responsibility; social business; ecologically oriented economy; investment support; financial resources; sustainable development.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді. В умовах ресурсних обмежень та екологічних катаклізмів, сповільнення темпів економічного зростання та зростання вимог до соціалізації бізнесу наукові пошуки балансу між економічним екологічним та соціальним ефектом та забезпечення формування регуляторних механізмів на рівні держави та окремих підприємницьких структур є особливо актуальними, зважаючи на реалії сьогодення. Стрімка глобалізація всіх процесів, якою охоплений світ, обумовила трансформацію бізнес - діяльності та зміну вектору цільової орієнтації агентів економічних процесів у бік соціалізації, що визначило появу нового інституту в сфері економіки - соціальне підприємництво [1].

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Над вирішенням проблем розвитку соціального підприємництва працювали: Є. С. Бендюг, В.В. Величко, Г. І. Давидовська, А.Й. Жемба, М.В. Ільїна, О.В. Карпець, Н.В. Коваленко, Н.В. Луговенко, Т. І. Лункіна, Л.В. Михальчук, Є. В. Нотевський, Н.М. Пилипенко, А.В. Романовська, В.В. Смачило, В.Ю. Халіна, М.А. Хвесик, О.В. Чуйко, Л.А. Шергіна, В.П. Шкуро, Ю.Б. Шпильова та ін. Як зазначають Н.В. Луговенко та

Н.В. Коваленко: «Подальші роздуми щодо соціального підприємництва призвели до розуміння цієї діяльності як співпраці держави, бізнесу та суспільства для отримання спільно очікуваного соціального ефекту. Таке підприємство відображає сфери інтересів трьох учасників: держави, ринку та суспільства» [3]. Проаналізувавши різні погляди вчених та практиків щодо критеріїв відношення підприємств до соціальних, Н.М. Пилипенко, О.В. Карпець дійшли висновку, що соціальне підприємництво - це діяльність, яка поєднує в собі високу адаптованість та інноваційність бізнесу з соціальною місією, тобто орієнтацією на вирішення найбільш гострих соціально - економічних проблем [4]. Погоджуємося також з думкою Г. І. Давидовської, що висловлена у проведеному дослідженні щодо проблем соціального підприємництва в Україні: «Якісно новий рівень розвитку соціального підприємництва в Україні буде залежати від налагодженої міжсекторальної співпраці ключових партнерів: органів державної влади та місцевого самоврядування (нормативно-правове забезпечення, основного механізму фінансової підтримки), бізнесу (менторство, грантова підтримка), ЗМІ (популяризація діяльності), навчальних закладів (навчальні курси із ведення соціального підприємництва), громадських організацій (безпосередня робота з населенням із метою роз'яснення основних принципів діяльності соціальних підприємств [5, с. 109]. Л.А. Шергіна, Є. В. Нотевський, А.Й. Жемба, аналізуючи різні підходи до визначення категорії «соціальне підприємництво», наголошують на тому, що соціальне підприємництво не можна ні в якому випадку прирівнювати до соціальної відповідальності, за якої певна бізнес-структура належним чином піклується про вплив своєї діяльності на середовище, у межах якого вона здійснює свою діяльність [6]. На обґрунтуванні методів залучення фінансових ресурсів для розвитку соціального підприємництва зосередили свою увагу Л.В. Михальчук та Є. С. Бендюг. Так, авторами до джерел отримання фінансових ресурсів для створення соціального бізнесу віднесено: інвестиції засновників, доходи від власної підприємницької діяльності, прибуток; кредитні ресурси, гранти, фандрайзинг, краудфандинг, бізнес-янголи, філантропія; нетворкінг; нематеріальна підтримка партнерів, субсидії та інші джерела фінансування. Особливу увагу зосереджено на питанні міжнародної практики фінансування соціальних проектів [7]. На потребі активізації соціальної відповідальності наголошують А.В. Романовська, В.В. Величко, оскільки соціальна відповідальність бізнесу як для держави, так як і для суспільства є підґрунтям для вирішення частини ключових соціальних проблем, в тому числі - основою для зростання обсягів інвестицій у суспільні сфери, зменшення відтоку «інтелектуального ресурсу», поліпшення іміджу держави на міжнародній арені як такої, де дотримуються норм і стандартів світової спільноти, де існує стабільність та умови для вкладання інвестицій [8]. М.А. Хвесик, М.В. Ільїна та Ю.Б. Шпильова визначили структуру соціоекологічних імперативів як системи формальних і неформальних правил та норм, що регулюють господарську діяльність, впливають на стан навколишнього середовища та сприяють вирішенню соціальних проблем [9]. Т. І. Лункіна ґрунтовно охарактеризувала механізм формування соціальної відповідальності суб'єктів аграрного сектора економіки, визначила сповільнюючі та стримувальні фактори щодо реалізації механізму формування соціальної відповідальності та заходи для нівелювання їхнього негативного впливу, у результаті яких переваги від запровадження соціальної відповідальності має як суспільство, так і бізнес [10]. На потребі екологізації виробничих систем у контексті екологоорієнтованого логістичного управління наголошують у своїй праці Є. В. Мішенін, І. І. Коблянська, Т.В. Устік, І. Є. Ярова [11]. Так, автори стверджують, що екологізація виробництва формує матеріально-технічну та організаційно - управлінську основи екологічно збалансованого, сталого соціально - економічного розвитку суб'єктів господарювання різного ієрархічного рівня, національних господарських комплексів, а також регіонів.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Досить широке коло питань залишається досі не вирішеними, зокрема щодо методичних, практичних питань розвитку соціального підприємництва, а також ризиків, загроз та критеріальних обмежень механізму його реалізації в екологоорієнтованій економіці. Недостатньо обґрунтованим у науковій літературі залишається питання взаємозв'язку соціальних, екологічних та економічних складових розвитку підприємництва. Відтак, необхідно провести диференціацію функціональних типів екологоорієнтованих підприємств за напрямами діяльності та обґрунтувати ключові аспекти стратегічного планування й залучення фінансових ресурсів у діяльність соціальних підприємств, а також сформувати комплекс організаційних заходів щодо забезпечення функціонування соціального підприємництва та розвитку екологоорієнтованої економіки.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування концепту соціального підприємництва у розвитку екологоорієнтованої економіки. Завдання дослідження передбачають: розкриття сутності, характеристик, організаційних аспектів розвитку соціального підприємництва; визначення впливу соціального підприємництва на розв'язання питань соціально-економічного розвитку й екологізації виробництва; диференціацію функціональних типів еколого - орієнтованих підприємств за напрямами діяльності та обґрунтування ключових аспектів стратегічного планування й залучення фінансових ресурсів у діяльність соціальних підприємств.

Теоретико-методологічною базою дослідження є системно - комплексний метод пізнання та використання таких прийомів і методів, як: монографічний, історичний, логічний, аналітичний, порівняльний, конструктивний, узагальнення.

Виклад основного матеріалу дослідження. В Україні зародження соціального підприємництва датується початком ХХІ століття. Втім, справедливим є вислів, що будь-яка історія має велику передісторію. Тому, витоки соціального підприємництва в Україні мають своїм початком Старообрядну справу, значно пізніше - кооперативний рух та родинний бізнес окремих соціально орієнтованих підприємств Симиренків, Терещенків, Ханенків та ін. В історичному контексті важливу роботу у напрямі розвитку соціального підприємництва було здійснено А. Шептицьким. Завдяки реалізації його задумів, що були прогресивними на часі у західних регіонах України, на Галичині, була упроваджена соціально - підприємницька діяльність за різними видами та формами. Серед інших важливих напрямів його діяльності - лобіювання соціальних та економічних законів, діяльність у напрямі покращення умов праці робітників, захисту лісових насаджень, територій карпатських гір тощо [12].

Соціальне підприємництво - це підприємницька діяльність, що характеризується такими основними ознаками:

- визначається впливом на соціум, має цільову спрямованість щодо розв'язання наявних соціальних проблем з метою отримання стійких результатів позитивного соціального розвитку;

- застосування інноваційних підходів, що надає можливість збільшити вплив на соціальний розвиток;

— фінансова стійкість та самоокупність - дозволяє соціальним підприємствам розв'язувати проблеми соціального розвитку за рахунок коштів, які отримуються в результаті власної діяльності;

— розширення масштабу діяльності та збільшення сфери діяльності соціального підприємства;

— здатність соціального підприємництва акумулювати необхідні ресурси та знаходити можливості щодо пошуку нових рішень, що мають позитивний вплив на суспільство у довгостроковій перспективі [13].

Створення соціальних підприємств відбувається з метою розв'язання не лише соціальних, громадських або екологічних цілей. Важливим завданням соціального підприємництва є надання допомоги вразливим групам населення, які перебувають у складних життєвих обставинах і не мають можливості для самостійного їх вирішення [14]. Соціальне підприємництво сприяє подоланню соціальної ізольованості, створюючи робочі місця для безробітних, людей з обмеженими можливостями. Відбувається реформування у сфері надання соціальних послуг, починають з'являтися і нові види сервісу, що залишаються поза увагою звичайного бізнесу через незначну прибутковість [5, с. 106].

Соціальне підприємництво виконує низку соціальних функцій та формується у тих сферах, де підприємства державного сектору мають дефіцит фінансових надходжень, а низький рівень вмотивованості приватного сектору пояснюється низьким рівнем рентабельності. У західному світі серед неприбуткових форм підприємництва, соціальне підприємництво з'являється саме як відповідь на потребу в залученні додаткових ресурсів, а стимулом для його формування є забезпечення реалізації соціальних послуг й функціонування інституцій, що сприяють зростанню суспільних фондів споживання [6, с. 163].

Екологоорієнтоване соціальне підприємництво сприяє досягненню збалансованих результатів щодо вирішення, економічних та соціальних проблем розвитку з визначеними пріоритетами забезпечення збереження навколишнього середовища та задоволення потреб соціуму у теперішньому та майбутньому. Функціональна діяльність перших соціальних підприємств у сфері екологічно орієнтованого підприємництва, що розпочали роботу в США, Канаді, Японії, а згодом і в європейських державах, була спрямована на утилізацію відходів промислового виробництва. Таким чином, була сформована окрема індустрія з переробки промислових відходів, що мала мільярдні обороти щороку. Зазвичай, екологічно орієнтовані підприємства провадять господарську діяльність із залученням інновацій та інвестицій в екологічній сфері для отримання прибутку від власної діяльності, задовольняючи зростаючі екологічні потреби населення. Проте, важливим аспектом ефективного функціонування таких підприємств є створення дієвої системи їх фінансового забезпечення. Основними джерелами фінансового забезпечення соціального підприємництва визначено: інвестиції від засновників, кредитні ресурси, прибуток від підприємницької діяльності, вітчизняні та міжнародні гранти, громадське фінансування, нематеріальна допомога партнерів, нетворкінг, субсидіювання та інші джерела.

Роль та змістова характеристика екологічного імперативу динамічно змінюються, що залежить від досягнення поставлених цілей та необхідного часу, трансформації відбуваються у бік економіко-екологічних цілей (економічні переваги) або у напрямі досягнення еколого-економічних цілей (екологічні переваги). Екологічний імператив визначає вимоги процесу трансформації суспільства, формування екологічної політики і впровадження її в усі сфери життя [9, с. 20]. Серед таких вимог чільне місце займають: бачення людини у центрі усіх соціально-економічних процесів; наявні можливості щодо розвитку, збереження та охорони природного середовища людини; усунення причин техногенних впливів; покращення якості життя людини; екологізації системи виховання та навчання й світогляду людини загалом. Визначені вимоги відображають екологічний імператив, його прояви та сутність в органічному та нерозривному зв'язку екологічних, економічних та соціальних цілей сталого розвитку.

Екологічну діяльність соціальних підприємств доцільно розподілити за напрямами: екологічна освіта, виробництво екологобезпечних продуктів та надання послуг, ресурсозбереження, енергоефективність, інноваційна діяльність. Зокрема, освітня складова екологічної діяльності соціальних підприємств передбачає формування навичок щодо відповідального ставлення до природного середовища, розвиток екологічної культури серед населення. Виробництво екологобезпечних продуктів та надання послуг має на меті гарантування нових якісних параметрів виробництва та впровадження технологій «екологічно дружніх» до людини. Під напрямом ресурсозбереження розуміють передусім проведення заходів щодо збору та переробки відходів діяльності людини. Екологічна діяльність соціальних підприємств потребує впровадження сучасних технологій, нових інноваційних процесів, виробничих продуктів, а також організаційних змін, залучення практичного досвіду, що зосереджується на зменшенні негативного впливу на природне середовище. Впровадження інновацій у сфері екологічної діяльності необхідне для якісного вимірювання, мінімізації, обмеження та запобігання нанесенню екологічної шкоди ґрунтовим, повітряним та водним ресурсам довкілля, а також сприяють їх раціональному використанню у господарських цілях.

Соціально-орієнтований бізнес спрямований на розв'язання гострих соціально - економічних та екологічних проблем, досягнення цілей сталого розвитку та підвищення добробуту населення [8]. Для забезпечення організаційних засад функціонування соціально-орієнтованого бізнесу доцільно: удосконалити нормативно-правове забезпечення соціального підприємництва; посилювати партнерські зв'язки влади та бізнесу; залучати інвестиційні ресурси як вітчизняних так і зарубіжних інвесторів; реалізувати промоції соціального підприємництва як інструменту вирішення соціальних та екологічних проблем в суспільстві; надати доступ до ринків суб'єктів соціального підприємництва; масштабувати напрям надання послуг для розвитку соціально орієнтованого підприємництва та підвищення соціальної відповідальності бізнесу. До критеріїв забезпечення соціальної відповідальності віднесено: зростання інноваційного розвитку, відповідальне управління, зокрема, на корпоративному рівні, налагодження співпраці та соціального діалогу, гідна праця та розвиток людського капіталу, суспільний добробут, відповідальна інтеграція, збереження та відтворення довкілля.

На рівні суб'єктів господарювання формується локальна соціальна відповідальність окремих підприємств шляхом підвищення кваліфікації працівників, пільгового кредитування, розробки різних програм та надання соціальних пакетів для працівників, що позитивно впливає на фінансові результати та ефективність господарювання [10, с. 117].

Чим більше людей і бізнесменів знатимуть про переваги соціального підприємництва, тим потужніша екосистема сформується. Вона, у свою чергу, сприятиме появі нових поколінь соціальних підприємців. Однак, це неможливо без освітніх ініціатив й всебічної підтримки з боку держави у вигляді податкових пільг для соціальних бізнесів та можливості отримання дешевих кредитів для розвитку [2].

- визначення місії, чіткого розуміння, як саме можна принести користь без втрат для власної справи;

- розвитку, освіти та навчання. Акцентує увагу на необхідності вкладень в освіту та зростання професійного рівня працівників;

- інтегрованості, пошуку однодумців для реалізації спільних цілей, створення нових продуктів та просування інновацій;

- вивчення практичного досвіду соціального підприємництва на рівні країн та окремих компаній;

- багаторівневої підтримки з боку держави, профільних бізнес-організацій та громади.

Висновки і перспективи подальших розробок. Практика соціального підприємництва наразі набуває все більшої популярності, що сприяє розв'язанню низки важливих соціально-економічних проблем держави, залучаючи вразливі групи населення до економічної діяльності. Таким чином, створюється потужний ресурс професійного розвитку та особистісного відновлення, де екологоорієнтований напрям є найбільш системозабезпечувальним у вирішенні стратегічних завдань життєдіяльності людини.

Для забезпечення організаційних засад функціонування соціально - орієнтованого підприємництва необхідно реалізувати комплекс заходів щодо: удосконалення нормативно-правового забезпечення соціального підприємництва; зміцнення партнерських відносин влади та бізнесу; залучення інвестиційних ресурсів як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів; надання доступу до ринків суб'єктів соціального підприємництва; масштабування напряму надання послуг для розвитку соціально орієнтованого підприємництва та підвищення соціальної відповідальності бізнесу.

Перспективи подальших досліджень вбачаються у конкретизації та створенні дієвих регуляторних та заохочувальних механізмів соціального екологоорієнтованого підприємництва у повоєнний період.

Література

соціальний підприємництво економічний екологічний