Стан розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах військової ескалації і забезпечення продовольчої безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний біотехнологічний університет

Стан розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах військової ескалації і забезпечення продовольчої безпеки

Вікторія Анатоліївна Худавердієва

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри туризму

Анотація

Метою дослідження є розробка організаційно-економічних аспектів удосконалення системи стратегічного управління сільським господарством з урахуванням сучасних особливостей розвитку економіки. Для досягнення поставленої мети поставлені такі завдання: проаналізувати сучасний стан та тенденції сільськогосподарського виробництва в Україні; дослідити методологічні засади стратегічного управління; розробити організаційно-економічні заходи стратегічного розвитку сільського господарства; розробити пріоритетні напрями підвищення ефективності стратегічного управління. У статті обґрунтовано необхідність обліку галузевої специфіки підприємств агропромислового комплексу у процесі стратегічного управління ними. сільськогосподарський агропромисловий стратегічний

Концепція дослідження виходить із передумови та обґрунтування великотоварних структур сільськогосподарського виробництва як базис подальшого розвитку аграрного сектора та розробки на цій основі інструментарію вибору конкурентних стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств. До найбільш суттєвих результатів, що містять елементи наукової новизни, належать такі: узагальнено теоретичні основи механізму формування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств та принципи стратегічного управління суб'єктами господарювання, серед яких: безперервність розробки стратегії управління; цілеспрямованість стратегії управління; оновлюваність стратегії; соціальна спрямованість стратегічного управління. На основі аналізу домінантних факторів, структурних параметрів та базового тренду розвитку сільського господарства України та областей, визначено принципи формування конкурентного середовища. Практична значущість дослідження визначається можливістю використання розроблених теоретичних аспектів стратегічного розвитку в сільському господарстві як програми, спрямованої на вдосконалення системи управління сільгосппідприємствами та впровадження стратегій забезпечення їхньої стійкості функціонування в кризових умовах, спричинених військовою ескалацією.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, військова ескалація, продовольча безпека, галузь рослинництва.

Постановка проблеми. У сучасних соціально-політичних та економічних умовах перед сільськогосподарськими підприємствами стоять завдання забезпечення не тільки виживання, а й безперервного розвитку, реалізації потенціалу у перспективі. Кожне підприємство, як суб'єкт ринку, повинно розробляти та реалізовувати власну стратегію, яка має поєднувати у собі заплановану та продуману лінію поведінки, а також можливість адекватного реагування на зміну зовнішнього середовища [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі стану розвитку сільськогосподарських підприємств та їх взаємозв'язок з факторами зовнішнього та внутрішнього середовища досліджувалися багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими. Серед зарубіжних учених слід зазначити: І. Ансофф, Б. Карлофа, Г. Мінцберга, М. Портера, А. Стрикленда, А. Томсона [2, 3].

Актуальність статті. Нові умови господарювання потребували необхідність розробки нових теоретичних підходів до управління підприємствами, здатних враховувати нестабільність зовнішнього середовища, проникнення на вітчизняні ринки транснаціональних компаній, глобалізацію та диверсифікацію економіки. Аналіз ступеня наукової опрацьованості досліджуваної проблеми показує, що поряд з глибоким теоретичним опрацюванням окремих питань стратегічного управління господарюючими суб'єктами АПК, мало уваги приділяється вивченню проблем прикладного використання та підвищення ефективності стратегічного управління на основі теоретичного обґрунтування та подальшої реалізації організаційно-економічних стратегій конкретного підприємства [4].

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є розробка організаційно- економічних аспектів удосконалення системи стратегічного управління сільським господарством з урахуванням сучасних особливостей розвитку економіки. Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання: проаналізувати сучасний стан та тенденції сільськогосподарського виробництва в Україні; дослідити методологічні засади стратегічного управління; розробити організаційно-економічні заходи стратегічного розвитку сільського господарства; розробити пріоритетні напрями підвищення ефективності стратегічного управління.

Методи і методологія. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених у галузі економіки та управління, прикладного системного аналізу, статистики; нормативні та законодавчі акти, що регламентують питання ведення сільськогосподарського виробництва та державного регулювання; розроблення науково-дослідних інститутів та вищих аграрних навчальних закладів з питань розробки системи стратегічного управління сільським господарством; результати досліджень автора. У процесі роботи застосовувалися методи системного аналізу, експертних оцінок, розрахунково-конструктивний, монографічний, нормативно-балансовий, економіко-математичний; статистичний.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для України одним із пріоритетів є розвиток системи ефективного сільського господарства та формування глобальної довіри до стандартів безпеки продовольчих продуктів. Про це заявив Президент Володимир Зеленський у відеовиступі на Саміті ООН з продовольчих систем у Нью- Йорку (США). «Україна є одним із глобальних лідерів на ринку продовольства. Ми усвідомлюємо свою відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки. Україна - надійний партнер і навіть у найпанічніші періоди поширення COVID-19 не створювала жодних обмежень для постачання продуктів харчування», - зазначив Володимир Зеленський. Президент наголосив, що важливим є подальший сталий розвиток національних продовольчих систем. Україна має значний потенціал для збільшення своєї ролі у формуванні сталого постачання харчової продукції [5].

Зазначається, що Україна вже здійснила низку важливих та успішних кроків на шляху до реалізації цього амбітного плану. Зокрема, країна приєдналася до Комітету з питань всесвітньої продовольчої безпеки та очолила Міжнародну раду з зерна. Окрім того, з 1 липня 2021 року в Україні запрацював повноцінний ринок землі. «Це завершення 30-річної трансформації, покликаної створити умови для функціонування аграрного сектора, що дає можливість розвиватися як малим фермерам, так і великим аграрним компаніям. Серед пріоритетів напрацьованого в Україні проекту національної дорожньої карти трансформації продовольчих систем є ініціатива «Здорове харчування для всіх». Крім того, серед інших важливих завдань - рух у бік кліматичної нейтральності виробництва, цієї мети реально досягти у горизонті 2050 р. [5]. Україні необхідно зміцнювати внутрішній ринок та стимулювати експорт. Ціль на цьому шляху - забезпечення продовольчої безпеки, перехід до стійких моделей виробництва та збуту, а також розвиток необхідних фінансових інструментів. Президент додав, що Україна є проактивною учасницею процесу формування порядку денного у питаннях продовольчих систем. «Ми готові й надалі працювати разом із партнерами та розвивати свої продовольчі системи у контексті глобальних викликів, що стоять перед людством, - як існуючих, так і майбутніх», - підсумував Володимир Зеленський [5].

Військове вторгнення Росії в Україну, яке сталося 24 лютого 2022 року, завдало величезних збитків та призвело до загибелі людей та спровокувало масове переміщення населення. Понад 3,6 млн. людей були змушені залишити свої будинки та бігти через кордони до безпечних районів. Ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Очевидно, що воєнний конфлікт призвів до масштабної проблеми в галузі продовольчої безпеки та збоїв в отриманні засобів для існування в посівний сезон в аграрному комплексі України і вплинув на глобальну продовольчу безпеку. Ще до початку воєнного конфлікту в Україні, світові ціни на продовольство досягли історичного максимуму. Насамперед це було зумовлено ринковою кон'юнктурою та високими цінами на енергоносії, добрива та інші сільськогосподарські послуги. У лютому 2022 року індекс продовольчих цін ФАО досяг нового історичного максимуму, перевищивши рівень річної давності на 21 відсоток [6, 7].

Україна та Російська Федерація відіграють важливу роль у світовій торгівлі продовольством та сільськогосподарською продукцією. У 2021 році експорт пшениці з Російської Федерації та України становив близько 30 відсотків загального обсягу поставок цього товару на світові ринки. Частка Росії на світовому ринку кукурудзи порівняно невелика: у період із 2016-2017 по 2020-2021 роки вона становила 3 відсотки. Частка України на ринку кукурудзи в той же період була більшою і становила в середньому 15 відсотків, що вивело її на четверте місце з експорту цієї культури у світі [8]. Експорт олії з обох країн у сукупності становив 55 відсотків світової пропозиції. Крім того, Росія є ключовим експортером добрив. У 2020 році вона посіла перше місце з експорту азотних добрив, друге місце - з експорту калію та третє місце - з експорту фосфорних добрив. Майже 50 країн задовольняють щонайменше 30 відсотків своїх потреб у пшениці за рахунок імпорту з України та Російської Федерації. Двадцять шість із них імпортують із цих двох країн понад 50 відсотків пшениці. У цьому контексті воєнний конфлікт матиме багатопланові наслідки для глобальних ринків та продовольчої безпеки та створить проблеми у галузі продовольчої безпеки для багатьох країн, особливо для країн з низьким рівнем доходу, залежних від імпорту продовольства, та для вразливих груп населення. Для вирішення проблем, з якими в даний час стикається населення, яке має найбільш серйозну потребу, і для пом'якшення наслідків відсутності продовольчої безпеки на глобальному рівні необхідні скоординовані спільні дії та заходи на рівні політики [6, 7].

Зернопродуктовий підкомплекс грає істотну роль у забезпеченні продовольчої незалежності України. Зерно - це базовий продукт агропромислового комплексу, тому рівень та ефективність його виробництва впливають на всі сільськогосподарські та промислові галузі АПК. Україна - найбільший світовий виробник зерна. Постійне нарощування обсягів виробництва сприяє збільшенню внутрішнього споживання, а також збереженню за нашою країною позиції найбільшого світового експортера зерна. Україна у 2021 році перебувала на шостому місці з експорту пшениці: вона постачала на світові ринки 20 мільйонів тонн пшениці, що було еквівалентно 10 відсоткам [9]. Заслуговує на увагу і помітна роль країни на світових ринках кукурудзи, ячменю та ріпаку, а насамперед - у секторі виробництва соняшникової олії, де завдяки великій виробничій базі їхня сукупна частка на світовому експортному ринку склала майже 63 відсотки [10]. Внаслідок спричинених війною перебоїв з експортом продовольства світові продовольчі ринки наражаються на підвищений ризик скорочення пропозиції, незадоволеного попиту на імпортну продукцію та підвищення світових цін на продовольство [6]. Урожайність зернових та зернобобових культур протягом останніх років (2000-2021 років) збільшилася на 29,7 ц з одного гектару і станом на 2019 рік становить 49,1 ц/га. Цукрових буряків з одиниці площі в 2019 році зібрали на 284,4 центнер більше ніж в 2010, та на 20, 4 ц/га менше ніж у 2016 році, коли врожайність була порівняно низька. Урожайність насіння соняшнику у 2019 році була найвищою і становила 25,6 ц/га, а в 2000 році - на 13,4 ц/га менше, що є не дуже суттєвою різницею (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва основних сільськогосподарських культур в Україні в динаміці за 2000-2021 рр.

Виходячи з прогнозів ФАО на поточний сезон 2021-2022 років (липень-червень), опублікованих до початку військових дій, та зареєстрованих темпів експорту, очікувалося, що у період з березня по червень 2022 року Україна поставить на світові ринки близько 6 млн. тонн пшениці. Проте закриття портів в Україні та очікувані труднощі зі збутом у Російській Федерації через економічні санкції змушують засумніватися в тому, що ці обсяги експорту будуть досягнуті насправді. На початку березня Україна також оголосила про запровадження ліцензійних вимог для експорту різних товарів, включаючи пшеницю та кукурудзу, хоча, як можна припустити, ефект від цього заходу буде знижений за рахунок впливу інших факторів, що обмежують експорт, таких як закриття портів. Наслідком раптового та різкого скорочення постачання з України та Російської Федерації може стати зростання експорту з інших країн, таких як країни Європейського союзу та Індія, але інші експортери, як очікується, навряд чи зможуть повністю компенсувати зниження експорту із цих двох країн. У Канаді та Сполучених Штатах Америки запаси пшениці невисокі ще після зниження врожаю у сезоні 2021-2022 років [6, 7].

З урахуванням важливої ролі, яку Україна відіграє в експорті продовольства у світі, ФАО визначила низку ризиків, пов'язаних із сільськогосподарськими ринками, та макроекономічні ризики [6, 7]:

Ризики, пов'язані з торгівлею. Дефіцит пропозиції для імпортерів у ситуації, що склалася, може надати особливо відчутний вплив на покупців на Близькому Сході та в Північній Африці, а, враховуючи важливість пшениці як основного харчового продукту, деякі країни можуть збільшити імпорт цього продукту вже зараз, побоюючись, що ситуація на ринках стане більшою. напруженої та ціни зростуть ще більше. Це створить додатковий тиск на світові ринки. Щодо країн, що займають перші місця у світі з імпорту пшениці, то Єгипет, Туреччина, Бангладеш та Ісламська Республіка Іран в середньому закуповують в Україні та Російській Федерації не менше 60 відсотків пшениці (сезони

2016-2017 - 2020-2021). Судячи з прогнозів щодо імпорту на сезон 2021-2022 років та за даними про фактичний імпорт у першій половині збутового року, Єгипет, Туреччина, Бангладеш та Ісламська Республіка Іран мали у другій половині збутового сезону 20212022 року імпортувати близько 6,6, 4,0, 3,7 та 1,7 млн. тонн пшениці відповідно. Ліван, Туніс, Ємен, Лівія та Пакистан також ввозять із України та Російської Федерації значну частку пшениці: вони закуповують у цих країнах у середньому половину цього товару (сезони 2016-2017 - 2020-2021 років). Щодо кукурудзи, за довоєнними прогнозами ФАО, складеними на базі наявних на сьогодні даних з експорту, очікувалося, що за частину сезону 2021-2022 років, що залишилася, Україна і Російська Федерація експортують приблизно 14 млн. тонн і 2,5 млн. тонн кукурудзи відповідно. Як і у випадку з пшеницею, малоймовірно, що експортне постачання кукурудзи або, принаймні, більша їх частина, буде виконано. Російська Федерація забезпечує лише незначну частину світового експорту кукурудзи, проте, за прогнозами, експорт кукурудзи з України в сезоні 20212022 років мав скласти 18 відсотків загальносвітового обсягу світової торгівлі цією зерновою культурою, що зробило б країну третім за величиною експортером кукурудзи у світі [6, 7].

Цінові ризики. Згідно з Індексом продовольчих цін ФАО (ІПЦФ), міжнародні експортні котирування основних харчових продуктів практично безперервно зростали з другої половини 2020 року, і в лютому 2022 досягли історичного максимуму в номінальному вираженні. Хоча ціни на всі товарні групи, включені до ІПЦФ у другій половині 2020 року збільшилися, найбільше постраждали світові ринки зернових та олії, де Україна та Російська Федерація відіграють значну роль. За 2021 рік світові ціни на пшеницю та ячмінь зросли на 31 відсоток порівняно з рівнем 2020 року, чому сприяли високий світовий попит та дефіцит експорту, спричинений скороченням виробництва через погодні умови у низці основних країн - експортерів пшениці та ячменю. Щодо пшениці зростання цін частково обумовлено невизначеністю, викликаною експортними заходами, запровадженими окремими постачальниками для стримування інфляційного тиску на внутрішньому ринку. Річне зростання цін на ріпакову та соняшникову олії у 2021 році склало 65 та 63 відсотки відповідно. Він був обумовлений тривалим дефіцитом світової пропозиції і високим попитом, причому у випадку з ріпаковою олією зростання попиту пояснюється навіть тим, що ця сировина використовується у виробництві біодизелю [6, 7].

Логістичні ризики. Існують також побоювання, що внаслідок конфлікту в Україні можуть постраждати наземна транспортна інфраструктура та морські порти, а також складські об'єкти та переробні потужності. Ситуація посилюється відсутністю альтернативних варіантів. Морські порти не можна замінити залізничним транспортом, а сучасні підприємства з переробки олійних культур - дрібнішими переробними потужностями. Крім цього, існують побоювання з приводу збільшення страхових внесків для суден, що швартуються в акваторії Чорного моря, що може призвести до зростання і без того високих витрат на морські перевезення та ще більшого подорожчання кінцевої закупівельної вартості продовольства, що поставляється з-за кордону, для імпортерів [6, 7].

Виробничі ризики. Незважаючи на сприятливі прогнози врожайності озимих культур у сезоні 2022-2023 років в обох країнах, військова ескалація ставить під сумнів можливість збирання врожаю озимих зернових в Україні. Воєнні дії спровокували

переміщення населення, завдали шкоди громадянській інфраструктурі, призвели до обмеження пересування людей та товарів. Фермери України втратили можливість працювати на полях, збирати та продавати врожай. Крім того, відзначаються збої у наданні основних громадських послуг, таких як водо- та енергопостачання, робота транспортної системи, ринків та банків. Загальна мобілізація резервістів може призвести до зменшення кількості сільськогосподарських робітників і тих, хто зайнятий у виробничо-збутових ланцюжках, хоча в країні було вжито заходів для забезпечення сільськогосподарських підприємств достатньою кількістю працівників. На початку березня 2022 року уряд України оголосив про надання відстрочки від призову до армії під час мобілізації особам, включеним у списки особливо важливих працівників, щоб сільгосппідприємства могли своєчасно провести весняно-літні польові роботи [6,7].

Незважаючи на високі ціни на добрива, цілком імовірно, що великі фермерські господарства та агропромислові підприємства України завчасно закупили необхідні обсяги добрив, яких вистачить на найближчі місяці. Однак відсутність доступу до полів та нестача палива можуть завадити виробникам внести ці добрива. Хоча фермери могли аналогічно запастися пестицидами, матеріалами для захисту рослин та іншими засобами виробництва, збої на ринку могли завадити їм придбати достатні обсяги. Також проблеми із закупівлями можуть виникнути у майбутньому. На Вінницьку, Донецьку, Запорізьку, Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську та Харківську області України у 2020 році припадала половина загального обсягу виробництва пшениці. У Вінницькій, Житомирській, Київській, Полтавській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях було вироблено 70 відсотків загального обсягу зібраної кукурудзи, а у Чернігівській, Харківській, Сумській, Полтавській, Миколаївській, Луганській. Кіровоградській, Запорізькій, Дніпровській та Вінницькій областях - 60 відсотків насіння соняшника [11].

На початку березня фахівці ФАО зіставили карти найбільш продуктивних сільськогосподарських районів України з можливими сценаріями поширення військових дій та припустили, що 20 відсотків посівних площ, відведених під озимі, можуть бути не прибрані внаслідок прямого знищення, обмеженого доступу чи відсутності економічних ресурсів. Проте, за останніми оцінками місцевої влади, втрати площ становили 28 відсотків. Передбачається, що з 7,6 млн. га, засіяних озимою пшеницею, житом і ячменем, лише 5,5 млн. га виявляться доступними для збирання врожаю [12].

Прогнози ФАО щодо врожайності озимих зернових культур також несприятливі. Передбачається, що врожайність у країні опуститься на 10 відсотків нижче за середній рівень через несвоєчасне внесення добрив або їх невнесення, а також неможливість боротьби зі шкідниками та хворобами. Зниження врожайності може посилюватися затримками збору врожаю та великими післязбиральними втратами, які можуть виникнути через брак робочої сили або відсутність інфраструктури для зберігання. Що стосується майбутніх сільськогосподарських робіт, то соняшник та ярі зернові, включаючи кукурудзу, висіватимуться починаючи з квітня, тоді як посівна ріпака сезону 2022-2023 років розпочнеться лише у вересні 2022 року. Наявна інформація про доступність засобів виробництва цих культур в Україні малює неоднозначну картину [6,7]. За оцінкою Міністерства сільського господарства України з огляду на очікуване скорочення посівних площ, 80 відсотків українських сільгосппідприємств мають достатні запаси добрив для проведення весняної посівної кампанії. Що стосується 30

посівного матеріалу, то, хоча наявних обсягів (як місцевого, так і імпортного насіння) буде достатньо для засіву 70 відсотків запланованої площі весняної посівної кампанії, серйозну проблему є його безпечна доставка фермерам [13].

З обмеженнями можуть зіткнутися українське тваринництво та птахівництво, а також виробництво високотоварних культур, таких як фрукти та овочі. Крім того, згідно з прогнозами ФАО, опублікованими на початку березня, навесні 2022 року, порівняно з

роком, площа посівів кукурудзи та соняшника може скоротитися на 30 відсотків, урожайність - виявитися на 20 відсотків нижчою за середній рівень. Очікується також скорочення посівів соняшнику через інфраструктурні проблеми. Замість того, щоб вирощувати цю культуру на експорт у вигляді олії, враховуючи ризик погіршення експортної інфраструктури та перебоїв у роботі переробних заводів, фермери - особливо малі господарства - можливо, віддадуть перевагу вирощуванню культур, необхідних для забезпечення місцевої продовольчої безпеки, наприклад картоплі або ярої пшениці. Проте, як і у випадку з озимою пшеницею, експерти в Україні прогнозують ще більше скорочення посівних площ під ці культури: на 40 відсотків для ярих зернових та на 35 відсотків для соняшнику [14]. Водночас, за прогнозами Міністерства аграрної політики та продовольства України, українські фермери з великою ймовірністю засіють 50 відсотків запланованої площі ярих [15].

Валютний курс, заборгованість та ризики для зростання. На початку березня

року курс української гривні досяг рекордно низького рівня по відношенню до долара США, що не може не вплинути на українське сільське господарство. Ймовірно підвищення конкурентоспроможності експорту та обмеження можливостей імпорту [6,7]. Хоча на даному етапі важко оцінити масштаб збитків, які будуть заподіяні виробничим потужностям та інфраструктурі України внаслідок конфлікту, очікується, що витрати на відновлення та реконструкцію будуть дуже високими. Нинішній конфлікт загрожує глобальними наслідками. Хоча його вплив на світову економіку на даному етапі залишається невизначеним і залежатиме від низки факторів, очікується, що найбільш уразливі країни та групи населення сильно постраждають від уповільнення економічного зростання та посилення інфляції в умовах, коли світ все ще намагається подолати рецесію, спричинену пандемією COVID-19. Сільське господарство є основою економіки багатьох країн, що розвиваються, більшість із яких беруть кредити у доларах США. Довгострокове зміцнення долара по відношенню до інших валют може мати серйозні негативні економічні наслідки для цих країн, у тому числі для їхнього агропродовольчого сектору. Більш того, потенційне зниження темпів зростання ВВП у низці регіонів світу вплине на глобальний попит на агропродовольчу продукцію та негативно позначиться на глобальній продовольчої безпеки. Зниження темпів зростання ВВП також, ймовірно, зменшить доступність коштів на цілі розвитку, особливо якщо зростуть загальносвітові військові витрати [6,7]. У глобальному масштабі, якщо військовий конфлікт призведе до раптового та тривалого зниження обсягів експорту продовольства будь-якої країни, це може спричинити додаткове зростання світових цін на продовольчі товари, від чого насамперед постраждають країни з низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства (КНДДП).

Висновки та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. У ситуації, що склалася в економіці України як першочергове завдання на перспективу висувається вироблення економічної стратегії їх функціонування на аграрному ринку, складовими 31

якої є: товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія зниження витрат виробництва сільськогосподарської продукції, стратегія інвестиційної діяльності галузі.

Конфлікт в Україні та його можливий негативний вплив на продовольчу безпеку як усередині країни, так і на міжнародному рівні викликають серйозні побоювання. Щодо внутрішнього ринку, то ескалація конфлікту може призвести до зниження сільськогосподарського виробництва в задіяних у конфлікт країнах, що у поєднанні з низькою економічною активністю та зростанням цін підірве купівельну спроможність їх населення. Щоб забезпечити подальше нормальне функціонування виробничо-збутових ланцюжків або можливість його швидкого відновлення, необхідно:

Вжити заходів щодо захисту виробничих активів, включаючи врожай, худобу, засоби виробництва та обладнання від знищення або збоїв, викликаних війною. Ці заходи повинні поширюватися і на інфраструктуру харчової промисловості, таку як зернові млини та підприємства з переробки олійних культур, а також допоміжні системи зберігання, транспортування та розподілу.

Також необхідно уникати ситуаційних політичних реакцій. Заходи, які вживаються в країнах, які можуть постраждати від збоїв внаслідок воєнного конфлікту, повинні бути ретельно проаналізовані щодо можливого негативного впливу на міжнародні ринки в короткостроковій та довгостроковій перспективах. Наприклад, хоча зниження імпортних тарифів та/або використання експортних обмежень може у короткостроковій перспективі збільшити наявність товарів на внутрішніх ринках, такі заходи неминуче посилять зростання цін на міжнародних ринках та посилять ситуацію у глобальному масштабі.

Потрібно уникати ситуативних політичних рішень. Підвищити прозорість ринку та зміцнити діалог. В умовах невизначеності на ринках сільськогосподарської продукції та необхідності адаптації до потрясінь, що впливають на попит та пропозицію, прозорість глобального ринку набуває ключового значення. Ініціативи, подібні до Системи інформаційного забезпечення ринків сільськогосподарської продукції (АМІС) «Групи двадцяти», спрямовані на підвищення такої прозорості шляхом надання об'єктивних, своєчасних та актуальних оцінок ситуації на ринках, що дозволить приймати обґрунтовані політичні рішення. Форум швидкого реагування системи АМІС є унікальним майданчиком для політичного діалогу та координації між членами (у число яких входять Україна та Російська Федерація) [6,7]. Політичний діалог та координація необхідні для мінімізації збоїв та забезпечення подальшого нормального функціонування міжнародних ринків та ефективності торгових потоків для задоволення світового попиту та забезпечення продовольчої безпеки.

Список використаних джерел:

Мовчанюк А.В., Дяченко М.І. Особливості управління інвестиційно- інноваційною діяльністю в сільському господарстві України. Modern Economics. 2022. № 31. С. 97-103.

Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. Пер с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. СПб: Изд-во «Питер», 1999. 416 с.

Ансофф И. Стратегическое управление. М., 1989. 435 с.

Муха Р.А. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

сільськогосподарської галузі України. Ефективна економіка. № 8, 2019. URL:

https://www.economy.nayka.com.ua. DOI: 10.32702/2307-2105-2019.8.32.

Для України розвиток ефективного сільського господарства в пріоритеті -

Зеленський. Агроновини. 27 вересня 2021. Latifundist.com.

URL: https://www.agropolit.com/dosye/zelenskiy-volodimir-oleksandrovich.

Наслідки конфлікту між Україною і Росією для глобальної продовольчої безпеки і питання, які відносяться до Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО). 8 квітня 2022 року. URL: http:// www.fao.org.

OECD-FAO Agricultural Outlook 2018-2027

URL: http://www.fao.org/publications/oecd-fao-agricultural-outlook/2018-2027/en/.

Україна входить до числа країн-лідерів за виробництвом кукурудзи в світі. URL: https://superagronom.com/news/9446.

У рейтингу 10 найбільших світових експортерів пшениці Україна - шоста. URL: https://dzi.gov.ua/ press-centre/news/.

Світове виробництво соняшнику. URL: https://www.yara.ua/crop-

nutrition/ sunfower/sunfower-world-production/.

Заява CARE: ескалація конфлікту в Україні. URL: https://www.care- international.org/news/press-releases/care-statement.

Посівні площі ярових зернових в Україні у 2022 році скоротяться на 40% АПК- Інформ. 14.03.2022. URL: https://www.apk-inform.com/.

Сільське господарство і продовольча безпека: жертви війни в Україні. 16.03. 2022. Штаб-квартира CSIS. URL:https://www. csis.org/events/.

Посівна площа соняшнику в Україні у 2022 році може стати мінімальною за останні 13 років - ІА «АПК-Інформ». 14.03.2022. APK INFORM. URL: https://www.apk- inform.com/ru/news/1525713.

Площі під яровими культурами в Україні в поточному році можуть

скоротитись на 35% - прогноз АПК-Інформ. 24 березня 2022. APK INFORM.

URL: https://www.apk-inform.com/ru/news/152576.

Viktoriya KHUDAVERDIYEVA

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Tourism, State Biotechnological University, Kharkiv, Ukraine

STATE OF DEVELOPMENT AGRICULTURAL ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF MILITARY ESCALATION AND ENSURING FOOD SECURITY

Abstract. Purpose. The purpose of the study is to develop organizational and economic aspects of improving the system of strategic management of agriculture, taking into account modern features of economic development. To achieve this goal, the following tasks are set: to analyze the current state and trends of agricultural production in Ukraine (including in the Kharkiv region); explore the methodological principles of strategic management; to develop organizational and economic measures for the strategic development of agriculture; develop priority areas for improving the effectiveness of strategic management. The article substantiates the need to take into account the industry specifics of agro-industrial enterprises in the process of strategic management.

Methodology, approach. The methodological and theoretical basis of the study were the scientific works of leading domestic and foreign scientists in the field of economics and management, applied systems analysis, statistics; normative and legislative acts regulating the issues of agricultural production and state regulation; development of research institutes and higher agricultural educational institutions on the issues of development of the system of strategic management of agriculture; the results of the author's research. In the process of work methods of system analysis, expert assessments, calculation-constructive, monographic, normative-balance, economic-mathematical were used; statistical.

Results. The concept of the study is based on the premise andjustification of large-scale structures of agricultural production as a basis for further development of the agricultural sector and the development on this basis of tools for choosing competitive strategies for agricultural development.

Originality, scientific novelty. The most significant results that contain elements of scientific novelty include the following: generalized theoretical foundations of the mechanism of formation of agricultural development strategy and principles of strategic management of economic entities, including: continuity of management strategy development; purposefulness of management strategy; renewable strategy; social orientation of strategic management. Based on the analysis of dominant factors, structural parameters and the basic trend of agricultural development of Ukraine and regions, the principles of forming a competitive environment are determined.

Practical value, implications. The practical significance of the study is determined by the possibility of using the developed theoretical aspects of strategic development in agriculture as a program aimed at improving the management system of agricultural enterprises and implementing strategies to ensure their sustainability in market conditions.

Keywords: agro-industrial complex, strategic management, crop production, livestock industry.

Размещено на Allbest.ru/