Запровадження Форсайту у систему забезпечення воєнної безпеки в публічному управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запровадження Форсайту у систему забезпечення воєнної безпеки в публічному управлінні

Дричик Віктор Миколайович аспірант кафедри публічного управління та адміністрування, Університет Григорія Сковороди в Переяславі,



Анотація

У статті проаналізовано запровадження Форсайту у систему забезпечення воєнної безпеки в публічному управлінні. Запропоновані наступні етапи форсайт-дослідження у системі воєнної безпеки: I етап - постановка проблеми. Визначення цілей та завдань, уточнення теми, предметної галузі, просторових та тимчасових рамок дослідження, ідентифікація потенційних учасників в системі воєнної безпеки. ІІ етап - це підготовчий етап. Вибір методів дослідження (наприклад, прогнозування, сценарії, дорожні карти), збір даних із зовнішніх джерел (література, веб-сайти, інтерв'ю тощо), підготовка детального плану роботи, підбір учасників досліджень. ІІІ етап - проведення аналітичних досліджень. Передбачає проведення аналітичних досліджень процесу розвитку майбутнього. IV етап - створення та оцінка знань. Генерація знань про майбутнє, формування альтернативних образів на основі зібраних даних та отриманих знань з подальшою експертизою. V етап - практичне використання знань. Використання результатів попереднього етапу для підтримки прийняття управлінських рішень, розробки стратегій та політики у галузі воєнної безпеки. V! етап - отримання зворотного зв'язку та коригування результатів. Збір відгуків про результати етапів I- IV та їх коригування на основі аналізу отриманого зворотного зв'язку.

Найновіші досягнення в галузі цифрових технологій та Штучний інтелект підвищують ефективність доступу до величезного обсягу інформації.

Таким чином, форсайт-дослідження у системі воєнної безпеки за своєю природою носять міждисциплінарний характер -- у плані не лише тематики, а й з точки зору формату вихідних даних і результатів. Як наслідок, до них необхідно залучати дослідників та практиків, що спеціалізуються у різних галузях. У міру зростання усвідомлення цього факту збільшуються можливості інструментарію форсайту для відповіді на виклики різних масштабів - від мікрорівня (окремих питань розвитку оборонно-промислового комплексу) до галузевих, територіальних та глобальних (забезпечення та прогнозування міжнародної безпеки).

Ключові слова: публічне управління, національна безпека, воєнна безпека, форсайт,форсайт-дослідження, прогнозування, формування майбутнього, мінімізації воєнних небезпек.



Drychyk Viktor Mykolayovych graduate student of the Department of Public Management and Administration, Hryhorii Skovoroda University in Pereyaslav, публічне управління національна безпека

INTRODUCTION OF FORESIGHT INTO THE SYSTEM OF

ENSURING MILITARY SECURITY IN PUBLIC ADMINISTRATION

Abstract. The article analyzes the introduction of Foresight into the system of ensuring military security in public administration. The author proposed the following stages of foresight research in the system of military security: Stage I - setting the problem. Determination of goals and objectives, clarification of the topic, subject area, spatial and temporal framework of research, identification of potential participants in the military security system. The II stage is a preparatory stage. Selection of research methods (for example, forecasting, scenarios, road maps), collection of data from external sources (literature, websites, interviews, etc.), preparation of a detailed work plan, selection of research participants. III stage - conducting analytical studies. It involves conducting analytical studies of the future development process. Stage IV - creation and assessment of knowledge. Generation of knowledge about the future, formation of alternative images based on collected data and acquired knowledge with further expertise. V stage - practical use of knowledge. Using the results of the previous stage to support management decisionmaking, development of strategies and policies in the field of military security. Stage VI - receiving feedback and adjusting the results. Collection of feedback on the results of stages I-IV and their adjustment based on the analysis of the received feedback.

The latest advances in the field of digital technologies and Artificial Intelligence increase the efficiency of access to a huge amount of information.

Thus, foresight research in the system of military security is interdisciplinary in nature - not only in terms of subject matter, but also in terms of the format of input data and results. As a result, it is necessary to involve researchers and practitioners specializing in different fields. As awareness of this fact grows, the capabilities of the foresight toolkit to respond to challenges of various scales - from the micro level (individual issues of the development of the defense-industrial complex) to the sectoral, territorial and global (ensuring and forecasting international security) increase.

Keywords: public administration, national security, military security, foresight, foresight-research, forecasting, future formation, minimization of military dangers.



Постановка проблеми

Важливим аспектом у формуванні воєнної безпеки є здійснення форсайт-досліджень з метою прогнозування розвитку міжнародної та воєнно-політичної ситуації у світі, визнання глобальних, міжнародних та регіональних загроз, які впливатимуть на систему воєнної безпеки.

Фундаментальний принцип форсайту виходить із установки, що уявлення про майбутнє керують поточними діями [1]. Тим самим теперішнє співвідноситься з концептуальним простором майбутнього, що акцентує увагу на неіснуючому контексті, спонукає вийти за рамки миттєвих інтересів та сприяє у результаті формуванню розширеного ставлення до перспективи розвитку. Таким чином, бачення майбутнього може стимулювати вироблення стратегій та плану превентивних заходів. Розглянуті далі ключові принципи служать орієнтирами у вивченні майбутнього, структурують теорію та практику форсайт-досліджень у системі воєнної безпеки, генерують рушійні сили для формування та забезпечення воєнної безпеки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми аналізу та прогнозування національної та воєнної безпеки, виокремлення та визначення загроз національній та воєнній безпеці аналізують Ф. Бакуменко, Е. Богатирьов, О.Валевський,С. Дмитрук, М. Єзерський, О.Загорко, І. Корчагін, В. Косевцов, Г. Костенко, В. Смолянський, В.Снитюк, А. Стичинська, І. Товма, Черних та ін. Водночас, на сьогодні відсутні системні дослідження запровадження методів форсайту у систему прогнозування воєнної безпеки України.

Метою статті є обґрунтування запровадження методів форсайту у систему забезпечення воєнної безпеки України.



Виклад основного матеріалу

При дослідженні майбутнього у системі воєнної безпеки доцільно керуватися набором наступних принципів [1]:

• зумовленість поточних рішень картиною майбутнього у системі воєнної безпеки;

• фокусування на пошуку кращих сценаріїв, оцінки можливостей розширення потенціалу людини та її самореалізації в системі безпеки та оборони;

• врахування «відкритих» та «закритих» стратегій, які приймаються та можуть реалізовуватися;

• необмеженість у часі, варіативність (оскільки причинно-наслідкові зв'язки нелінійні), орієнтація на процес та моделювання варіантів розвитку системи воєнної безпеки, а не дотримання шаблонів;

• застосування практичної уяви, пошук альтернатив та руйнування стереотипів, ідентифікація взаємозв'язків та аналіз їх логіки;

• розвиток навичок вироблення превентивних заходів у системі воєнної безпеки України.

Практика форсайт-досліджень спирається на досить прості концепції, які тим не менш є дієвими інструментами, оскільки дозволяють виробляти конкретні поняття, надають основу для методик [2], задають напрям, цілі та етичні орієнтири діяльності. В цьому сенсі форсайту властивий прагматизм не тільки через його нормативну орієнтацію, а й тому, що мислення та рішення суб'єкта належать до високого рівня складності. При пошуку правильних відповідей проблеми розглядаються в загальному контексті інтересів [3, р. 12].

До основних концепцій форсайт-досліджень в системі воєнної безпеки слід віднести наступні:

• майбутнє (future);

• причинно-наслідкові зв'язки (causality);

• моделювання (patterning);

• «відкриті» та «закриті» стратегії майбутнього (open and closed futures);

• культура (шіШгє);

• практична уява (practical imagination);

• передчуття (anticipation).

Перша концепція форсайт-досліджень - це майбутнє. Дозволяючи аналізувати можливі сценарії майбутнього, ця концепція сприяє правильному розумінню того, як діяти сьогодні, іншими словами служить інформаційною основою для поточних моделей поведінки. Як відомо, минуле та майбутнє впливають на сьогодення через переконання, цінності та очікування [4]. За допомогою форсайту пізнаються реальність, що склалася і зароджується, вплив припущень про майбутнє на сьогоденні рішення, політику, устремління, побоювання, а також підтримують їхні стосунки та когнітивні пастки. Майбутнє є своєрідним віртуальним полігоном для навчання можливостям [4]. Уявляючи собою простір широких можливостей, воно характеризується багатогранністю та контекстуальною різноманітністю, "об'єктами для навчання".

Друга концепція форсайт-досліджень - це причинно-наслідкові зв'язки. Такі зв'язки слід розглядати не як лінійний драйвер, а скоріше як організуючий центр навколо якого кластеризуються дії та ефекти. Вони є складною мережею, в якій причина та наслідки перебувають у контекстуальній залежності.

Багатошаровий причинний аналіз не фокусується на тому чи іншому каузальному рівні проблеми, а розглядає їх у комплексі, пропонуючи відповідні кроки [2]. Усвідомлення ступеня залежності майбутнього від сьогоднішніх кроків мотивує до інтенсифікації впливу. У цьому випадку є елементарна логіка - оскільки стейкхолдери конструюють реальність своєю активністю чи бездіяльністю, вони можуть перетворити її, лише змінивши модель поведінки. Отже, дії, незважаючи на обставини, завжди знаходяться в залежності від позицій актора. Ставлення до причинно-наслідкових зв'язків як до лінійного фактора звужує уявлення про майбутнє, ставить заходи, що вживаються в залежність від заданих умов, обмежуючи уяву. Усвідомлення багатошаровості зв'язків та їх «неочевидності» у будь-якому контексті дозволяє оцінити вихідне положення та почати конструювати більш змістовні та реалістичні образи майбутнього. Іншими словами, лінійне мислення народжує «закриті» стратегії майбутнього, а нелінійне -- «відкриті».

Третя концепція форсайт-досліджень - це моделювання. Створення моделей має кумулятивний ефект, оскільки через наслідування розвивається так зване «колективне навчання», що сприяє поширенню шаблонів [5].

Отже, суспільство та культура еволюціонують у тандемі. Розвиток патернів відбувається у три етапи, що розглядаються далі. Їх можна порівняти з рівнями аналізу, які охоплюють такі методи форсайту, як «ландшафт майбутнього» та багатошаровий причинний аналіз [6].

1. Передмодель відповідає стадії "джунглів" (за концепцією «ландшафту майбутнього») чи «констатації факту». Характеризується станом хаосу та спонтанним потоком подій. Визначеність, смислове наповнення, а отже, й управління - відсутні. Дії здійснюються без чітких орієнтирів. Досвід знаходить метод проб та помилок. Ефект подібного стану постійні внутрішні протиріччя між відчуттям свободи та очікуванням негативних наслідків.

2. Шаблон упорядковує середовище, породжує певну культуру, зміцнює ідентичність лише на рівні особистості та колективу. При цьому втрачається «свобода», натомість якої знаходять стійкість і передбачуваність. У форсайті цей етап відповідає розробці «стратегії та бачення» («ландшафт майбутнього») та виходу на системно-світоглядний рівень. Світогляд, що підтримується відповідними знаннями та аргументацією, забезпечує порядок у суспільстві. Подібні ознаки притаманні сценарній моделі «дисциплінованого суспільства» [7].

3. Моделювання передбачає баланс між свободою і безпекою, які тут не розглядаються як абсолюти. Пріоритет надається дискусіям за участю стейкхолдерів та фахівців з форсайту, які представляють різні культури. Завдяки культурному різноманіттю вдається уникнути застою та закритості. Подібні риси властиві «креативному рішенню» («ландшафт майбутнього»), що народжується в ході спільного навчання та «міфо-метафоричного рівня». Внаслідок цього формуються альтернативи домінантним моделям, що розширює потенціал учасників.

Зазначений тристадійний процес, як випливає з опису, має «еволюційний» характер.

Четверта концепція форсайт-досліджень - це «відкриті» та «закриті» стратегії майбутнього. Подібного роду бінарна концепція описує ступінь відкритості до прийняття альтернатив, які ведуть різні варіанти майбутнього.

Фахівці форсайту можуть допомогти зацікавленим сторонам перейти від «закритої» стратегії до «відкритої», забезпечивши їх інструментами для управління турбулентністю та невизначеністю, що виникають у результаті такого переходу. Як зазначають експерти компанії, спочатку «мандрівники» переймаються ентузіазмом, який згодом змінюється дезорієнтацією, проте відроджується, коли сценарії починають реалізовуватись. Емоційні перепади можуть призвести до стресових станів, у міру того, як процес набирає оберти. Участь у дискусіях, що враховують різні точки зору, які не прагнуть до консенсусу, дозволяє набути унікального досвіду. Тут зважаючи на відсутність чітких цілей і здорового глузду можуть виникнути сумніви у реалізованості сценаріїв.

«Закриті» стратегії, що відповідають термінам - «звичне» чи «інерційне» (майбутнє, -- за визначенням прив'язані до домінантної моделі), віддані конкретному набору атрибутів, вони дотримуються тих чи інших інтересів, цінностей та норм, прагнучи перешкодити реалізації ймовірних подій, що виходять за стандартні рамки. Тим самим підтримується ідентичність, завдяки якій суб'єкт знаходить своє місце у світі, а її дестабілізація виявляється для нього серйозним потрясінням. Це пояснює, чому багато керівників готові ризикувати завтрашнім днем заради поточної стабільності.

«Відкриті» стратегії, у свою чергу, передбачають всеосяжність і колективізм. Вони відрізняються стійкою ідентичністю, сприйнятливістю до складної природи буття, багатоголосністю кожного контексту, ледь вловимим внутрішнім станом та альтернативними способами здобуття знань [4]. Відкритість до альтернативних варіантів майбутнього несе у собі як можливості так і ризики. Здатність керувати невизначеністю та інноваціями призводить до трансформаційних ефектів. Оцінка порівняльної «закритості/ відкритості» служить основою ідентифікації чинників, стимулюючих чи стримуючих перехід від «закритих» стратегій до «відкритих». Впевненість і невпевненість кореняться у соціальних установках. За часів соціальної нестабільності ідентичність відрізняється закритістю. У благополучні періоди їй притаманні відкритість, інклюзивність, прагнення розвивати стосунки. Цим пояснюється, наприклад, мінливість політичних переваг. Виявивши рівень «відкритості» чи «закритості» стратегій, можна ідентифікувати «блоки», «розриви» та «друзів» майбутнього.

П'ята концепція форсайт-досліджень - це культура. Дослідники майбутнього можуть сприяти стейкхолдерам в ідентифікації тих факторів, які перешкоджають трансформаційним процесам, спотворюють їх чи стимулюють. Певний вплив має і культура, оскільки обмежує свободу окремих суб'єктів, що стосується як суспільства в цілому, так і окремих соціальних груп та індивідів.

Культура являє собою величезний пласт накопичених знань, що мають історичні, контекстуальні та епістемологічні корені рівнів влади та ієрархій ідентичності [8]. Вона здатна змінювати уявлення про реальність, обмежувати потенціал уяви і поневоляти. Форсайт виявляє факт такого впливу та його наслідки.

Тут слід враховувати два аспекти. По-перше, є культурні «сюжети». Культура є продуктом створення шаблонів. Протягом тисячоліть сформувалися численні патерни, гібридні та глобалізовані сучасні культури. Моделювання майбутнього - живий, динамічний процес, тоді як шаблон диктує закритість та обслуговування специфічних інтересів, «цементує» ідентичність, надає своїм адептам відчуття безпеки та жорстко припиняє спроби вийти за межі вкоріненої моделі. Це так звана культура першого типу, націлена на зміцнення ідентичності та безпеки в умовах джунглів (передмодельної стадії), що загрожують порядку, стабільності та існування суспільства.

Другий тип культури характеризується здатністю адаптуватися та розвиватися відповідно до нових умов [9]. Він спирається на постійне прагнення розширення меж пізнання. Спостереження науковців відбивають сутність трансформації, коли ідеї, практики та ідентичності еволюціонують, взаємодіючи зі змінною реальністю.

Обидва типи узгоджуються з категоріями стратегій майбутнього, розглянутими раніше. «Закриті» стратегії властиві культурі першого типу, що робить ставку на безпеку. «Відкриті» відповідають культурі другого типу та відрізняються гібридністю, позитивним ставленням до змін. У межах тієї чи іншої культури людський потенціал посилюється чи послаблюється.

Далі необхідно усвідомити роль, яку уявлення про минуле, сьогодення та майбутнє грають у визначенні того, що вважати можливим. Для цього доцільно застосувати «трикутник майбутнього» (futures triangle) (рис. 1) [2] та за його допомогою провести своєрідну «інвентаризацію», ідентифікувати джерела елементів контексту -- «коріння» минулого, сучасні тренди або припущення та устремління, пов'язані з майбутнім.

Про минуле часто судять з генеалогічних відомостей [8]. Одна з головних причин «закритих» стратегій -- пам'ять минулого (чисельні спогади та хроніки, прямо чи опосередковано впливають на культуру).

Турбулентне сьогодення може відкидатися реакцією, що описується як «шок сьогодення» [10]. Однак, за належної мотивації воно сприймається як набір можливостей та обмежень, що розширюється за рахунок ідентифікації неочевидних факторів, позначених Д. Рамсфелдом як «невідома популярність». Майбутнє як об'єкт очікувань, устремлінь та передчуттів спонукає до дій. Для нерішучих людей воно представляється як набір потенційних загроз, сильні особистості сприймають його як простір нескінченних перспектив. Форсайт не обирає ні ту, ні іншу крайність, а орієнтується на попередження, трансформацію та кращі варіанти майбутнього. На стику минулого, сьогодення та майбутнього пізнаються приховані можливості [4].

Слід також враховувати властиві контексту «перешкоди», «друзів» та «розриви». «Перешкоди» майбутнього це фіксовані параметри та дискурси, що визначають смислові значення та образ дій. Досвід та знання гравців сприяють оперативній ідентифікації сил, які чинили опір змінам. Аналіз «перешкод» допомагає підготувати ґрунт для конструктивного діалогу, у якому виявляються «друзі майбутнього» -- елементи організаційної або суспільної культури, що сприяють позитивним змінам (компетенції, знання, пам'ять та мережі) [4].

Між «перешкодами» та «друзями» знаходиться невід'ємна частина контексту - розриви, так звані «сліпі зони», що вміщають «невідому популярність» [4]. Це аспекти масової культури, які з якоїсь причини не враховувалися, виявилися відкинутими чи «забутими». Але іноді вони лежать на поверхні, і потрібна лише сміливість, щоб їх визнати.

Розуміння культури дозволяє переосмислити справжнє як «унікальну колективну подорож», розробити превентивні стратегії, виявляти цінні елементи та виключити марні. Для такої роботи необхідно володіти розвиненою практичною уявою.

Шоста концепція форсайт-досліджень - це практична уява. Уява -- ще одна концепція, що допомагає уявити реальність, яка зароджується. Природна здатність людини до генерації та поширення концепцій зіграла вирішальну роль його розвитку. Поєднуючи індивідуальні та колективні інтереси, вона за визначенням має прагматичний характер [11].

У ході подібних дискусій проявляється практична уява, що змінює способи створення благ. Дж. Ледерах [12] описує приклади «м'якого» подолання конфліктних ситуацій за допомогою ідентифікації «блоків», «розривів» та «друзів» майбутнього. Як правило, процес завжди ініціює невелика група, яка намагається сканувати майбутнє. Завдання вирішується шляхом поєднання волі, соціального капіталу групи та практичної уяви. Останнє, своєю чергою, вимагає: здібності уявити себе у мережі, до якої входять опоненти; вміння приймати складність без опори на дуалістичну полярність; переконаності у дієвості творчих підходів; готовності вийти за межі звичних методів вирішення проблем у зону ризику [12]. Це дає підстава розглядати цей тип уяви як комбінацію персональної, соціальної, культурної та трансформаційної складових, кожна з яких передбачає відповідь на низка питань:

1) Персональна уява: Який мій потенціал? Які питання слід поставити?

2) Соціальна уява: Які мої цілі? Хто допоможе мені в їхньому досягненні? Які способи чесні?

3) Культурна уява: Що є істинним? Що природно? Які знання мають цінність?

4) Трансформаційна уява: Що таке зміни? Що можна вважати прогресом? Які зобов'язання взяти на себе? [12].

Як очевидно з представленої схеми, зазначені концепції узгоджуються між собою. Питання, пов'язані з визначенням ідентичності («Хто я?», «Який мій потенціал?», «Які питання слід поставити?»), виявляють роль особистісного фактора в емоційних аспектах майбутнього, причинно- наслідкових зв'язків та культури. Вони корелюють з питаннями, що стосуються «сфер компетенції» «трикутника майбутнього» та аудиту майбутнього, під час якого досліджуються «перешкоди», «розриви» та «друзі».

При поглибленому пошуку стають очевидними ефекти концепцій, зумовлені як індивідуальною так і колективною поведінкою. На порядок денний виходять питання про мету, справедливість, істинність, природність і цінності.

У міру виявлення "сліпих плям" у фокусі виявляються нові конфігурації можливого майбутнього. Тут починають працювати передбачуючи виміри форсайту. Запитання на кшталт «Що таке зміни?» і «Що вважати прогресом?», зрештою, призводять до рішення які зобов'язання слід прийняти.

Для досягнення цього рівня потрібно щось більше, ніж просто методика. Щоб розвинути практичну уяву необхідно синтезувати персональне з колективним. Для цього потрібно «вміння побачити насправді щось, здатне породити те, чого ще немає» [12]. Кожен учасник має сприймати майбутнє як керівництво до дій. Практична уява ґрунтується на здатності передбачати перспективи в умовах масивних потоків інформації, багатошарових причинних ланцюжків, множинних культурних контекстів та невизначеності.

Сьома концепція форсайт-досліджень - це передчуття. Воно засноване на відкритості форсайт-досліджень і силах, які спонукають людину конструювати майбутнє -- зовнішньому тиску, з одного боку, і внутрішній установці «я можу створити свій сценарій життя» - з іншого. Передбачення пов'язано з очікуванням нових перспектив, що має значення у будь-якій управлінській практиці, оскільки ставлення до майбутнього лише як до об'єкта негативних передчуттів знижує здатність до проактивної реакції. Але слід пам'ятати, що здорова частка побоювання щодо можливих негативних обставин стимулює до дій.

Таким чином, превентивні стратегії майбутнього і форсайт пропонують і "батіг", і "пряник": вони вбудовані в пласт можливостей, спонукають до пошуку найкращих варіантів майбутнього та виходу за межі досяжного.

Особливо це актуально на даний час в умовах воєнного часу та невизначеності майбутнього. Потрібно конструювати бажане майбутнє з урахуванням безлічі чинники, виокремлювати «перешкоди», «друзів», «розриви», щоб корегувати дії з метою усунення небажаних наслідків розвитку ситуації.

Дослідження майбутнього та форсайт - це міждисциплінарні напрямки, що інтегрують різноманітні бази знань для пошуку відповідей на масштабні виклики, які стоять перед організацією чи суспільством.

Узагальнена схема форсайт-дослідження у системі воєнної безпеки складається з таких етапів:

I етап - постановка проблеми. Визначення цілей та завдань, уточнення теми, предметної галузі, просторових та тимчасових рамок дослідження, ідентифікація потенційних учасників в системі воєнної безпеки.

II етап - це підготовчий етап. Вибір методів дослідження (наприклад, прогнозування, сценарії, дорожні карти), збір даних із зовнішніх джерел (література, веб-сайти, інтерв'ю тощо), підготовка детального плану роботи, підбір учасників досліджень.

III етап - проведення аналітичних досліджень. Передбачає проведення аналітичних досліджень процесу розвитку майбутнього.

IV етап - створення та оцінка знань. Генерація знань про майбутнє, формування альтернативних образів на основі зібраних даних та отриманих знань з подальшою експертизою.

V етап - практичне використання знань. Використання результатів попереднього етапу для підтримки прийняття управлінських рішень, розробки стратегій та політики у галузі воєнної безпеки.

V! етап - отримання зворотного зв'язку та коригування результатів. Збір відгуків про результати етапів I- IV та їх коригування на основі аналізу отриманого зворотного зв'язку.

Цей процес часто реалізується на основі партисипативного підходу -- у рамках семінарів за участю дослідників, практиків та інших зацікавлених сторін створюються, оцінюються та використовуються знання про майбутнє.

При всій різноманітності інструментів вилучення знань про майбутнє залишається низка питань щодо розвитку методології форсайт-дослідження за такими напрямами, як:

• застосування цифрових технологій, штучного інтелекту та інших підходів на основі обробки даних для досліджень майбутнього та форсайту, оцінка їх результативності;

• підвищення ефективності використання результатів форсайт- досліджень;

• можливість диверсифікації та персоналізації дизайну форсайт- досліджень, що дозволяє враховувати соціальні чи воєнні потреби, методи її підвищення;

• способи оцінки результатів форсайту до моменту їх введення у практику;

• підвищення гнучкості та ефективності підтримки прийняття рішень; ефекти для конкурентоспроможності;

• ідентифікація відповідних інструментів для формування уявлень про віддалене майбутнє (наприклад, на перспективу 2060-2070 рр.) з урахуванням зростаючої значущості стратегій сталого розвитку;

• коригування інструментарію досліджень майбутнього у зв'язку з воєнним часом, невизначеністю, яка є наслідком війни на території України (що призводить до радикальних змін в організації роботи, пов'язаних із використанням віртуального середовища).

Найновіші досягнення в галузі цифрових технологій та Штучний інтелект підвищують ефективність доступу до величезного обсягу інформації.

Таким чином, форсайт-дослідження у системі воєнної безпеки за своєю природою носять міждисциплінарний характер -- у плані не лише тематики, а й з точки зору формату вихідних даних і результатів. Як наслідок, до них необхідно залучати дослідників та практиків, що спеціалізуються у різних галузях. У міру зростання усвідомлення цього факту збільшуються можливості інструментарію форсайту для відповіді на виклики різних масштабів - від мікрорівня (окремих питань розвитку оборонно-промислового комплексу) до галузевих, територіальних та глобальних (забезпечення та прогнозування міжнародної безпеки).



Висновки

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що форсайт- дослідження у системі воєнної безпеки мають здійснюватися за наступними етапами:

1. Визначення загальної системи, зовнішніх та внутрішніх обмежень, а також ідентифікація підсистем.

2. Побудова ієрархічної структури підсистем та ідентифікація регулюючих компонентів.

3. Визначення станів системи та моделювання історії її розвитку.

4. Розгляд розвитку сценарію у часі (історичний аналіз) для висвітлення еволюції системи та впливу на характеристики одночасно із дослідженням внутрішньої динаміки моделі.

5. Визначення цілей сценарію з обговоренням їх значень.

6. Вибір типів використовуваних сценаріїв.

7. Розробка основних даних минулої, теперішньої та майбутньої інформації.

8. Ідентифікація структурних компонентів, факторів, що забезпечують рівновагу та тенденції розвитку системи.

9. Опис проблем, властивих функціональним механізмам.

10. Аналіз механізмів регулювання у системі та його зв'язків.

11. Критика та перегляд попереднього аналізу, удосконалення сценарію за допомогою перевірки обмежень, нерівноважності, «вузьких місць», сил, протиріч: втручання механізмів регулювання, а також встановлення протидії, що впливають на формування та розвиток системи.

12. Створення вдосконаленого сценарію.



Література:

1. Slaughter R., Bussey M. (2005) Futures Thinking for Social Foresight. Taipei: Tamkang University Press.

2. Inayatullah S. (2008) Six Pillars: Futures Thinking for Transforming. Foresight, vol. 10, no 1, pp. 4-2І.

3. Brandom R.B. (2008) Between Saying and Doing: Towards an Analytic Pragmatism, Oxford: Oxford University Press.

4. Bussey M., Carter R.W., Keys N., Carter J., Mangoyana R., Matthews J., Nash D., Oliver J., Roiko A., Richards R., Thomsen D.C., Sano M., Weber E., Smith T.F. (2012) Framing Adaptive Capacity through a Hi story-Futures Lens: Lessons from the South East Queensland Climate Adaptation Research Initiative. Futures, vol. 44, no 4, pp. 385-397.

5. Christian D. (2004) Maps of Time: An Introduction to Big History. Berkeley: University of California Press.

6. Inayatullah S. (2007) Questioning the Future: Methods and Tools for Organizational and Societal Transformation. Taipei, Taiwan: Tamkang University.

7. Dator J.A. (2002) Introduction: The Future Lies Behind -- Thirty Years of Teaching Futures Studies. Advancing Futures: Futures Studies in Higher Education / Eds. J. Dator, A. Westort. Connecticut: Praeger. P. 1-33.

8. Foucault M. (2005) The Order of Things: An Archaeology of the Human Sciences. London, New York: Routledge.

9. Wells S. (2010) Pandora's Seed: The Unforeseen Cost of Civilization. New York: Random House.

10. Rushkoff D. (2013) Present Shock: When Everything Happens Now. New York: Current Hardcover.

11. Dawkins R. (1989) The Selfish Gene. Oxford: Oxford University Press.

12. Lederach J.P. (2005) The Moral Imagination: The Art and Soul of Building Peace. Oxford: Oxford University Press.



References:

1. Slaughter, R. & Bussey, M. (2005) Futures Thinking for Social Foresight. Taipei: Tamkang University Press [in English].

2. Inayatullah, S. (2008) Six Pillars: Futures Thinking for Transforming. Foresight, vol. 10, no 1, pp. 4-21 [in English].

3. Brandom, R.B. (2008) Between Saying and Doing: Towards an Analytic Pragmatism, Oxford: Oxford University Press [in English].

4. Bussey, M. & Carter, R.W. & Keys, N. & Carter, J. & Mangoyana, R. & Matthews, J. & Nash, D. & Oliver, J. & Roiko, A. & Richards, R. & Thomsen, D.C. & Sano, M. & Weber, E. & Smith, T.F. (2012) Framing Adaptive Capacity through a History-Futures Lens: Lessons from the South East Queensland Climate Adaptation Research Initiative. Futures, vol. 44, no 4, pp. 385-397 [in English].

5. Christian, D. (2004) Maps of Time: An Introduction to Big History. Berkeley: University of California Press [in English].

6. Inayatullah, S. (2007) Questioning the Future: Methods and Tools for Organizational and Societal Transformation. Taipei, Taiwan: Tamkang University [in English].

7. Dator, J.A. (2002) Introduction: The Future Lies Behind -- Thirty Years of Teaching Futures Studies. Advancing Futures: Futures Studies in Higher Education / Eds. J. Dator, A. Westort. Connecticut: Praeger. P. 1-33 [in English].

8. Foucault, M. (2005) The Order of Things: An Archaeology of the Human Sciences. London, New York: Routledge [in English].

9. Wells, S. (2010) Pandora's Seed: The Unforeseen Cost of Civilization. New York: Random House [in English].

10. Rushkoff, D. (2013) Present Shock: When Everything Happens Now. New York: Current Hardcover [in English].

11. Dawkins, R. (1989) The Selfish Gene. Oxford: Oxford University Press [in English].

12. Lederach, J.P. (2005) The Moral Imagination: The Art and Soul of Building Peace. Oxford: Oxford University Press [in English].

Размещено на Allbest.ru

...