Дослідження та удосконалення конкурентних переваг підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Дослідження та удосконалення конкурентних переваг підприємства

Рожко В.І., Альошин Д.Д.

Анотація

Дослідження та удосконалення конкурентних переваг підприємства

У науковій літературі існує різноманіття підходів до визначення сутності конкурентних переваг. Загальновідомою є дефініція конкурентних переваг як характеристик, споживчих властивостей товару або бренду, що надають підприємству перевагу перед його конкурентами. Ця перевага може бути досягнута через надання споживачам більших благ, будь то завдяки реалізації більш доступної продукції або пропозиції високоякісних товарів із додатковими послугами, але за порівняно вищими цінами.

Це створює передумови для ефективного розвитку підприємства. У процесі забезпечення конкурентних переваг важливо акцентувати увагу на новаціях, що дозволяють отримати конкурентну перевагу, таких як нові технології, зміни в запитах споживачів, вартість виробництва та наявність компонентів.

Ключові слова: конкурентні переваги, конкурентоспроможність, ринкове середовище, товар, нововведення.

Abstract

Research and Improvement of Competitive Advantages of the Enterprise

Rozhko V. I., Aloshyn D. D.

In the scientific literature, there is a variety of approaches to determining the essence of competitive advantages. It is well-known to define competitive advantages as characteristics, consumer properties of a product or brand that give an enterprise an advantage over its competitors.

This advantage can be achieved by providing consumers with greater benefits, whether through the sale of more affordable products or the offer of high-quality goods with additional services, at comparatively higher prices. Ensuring competitive advantages is an important aspect of strategic enterprise management in a competitive environment.

The variety of approaches to defining the essence of this category testifies to its multifaceted nature. The formation of competitive advantages at the enterprise can be achieved by rationalizing the cost of production, a high level of product differentiation, reasonable market segmentation, the introduction of innovations and a rapid response to market needs.

Significant factors for ensuring competitive advantages at the enterprise are also an increased level of labor productivity and personnel qualifications, quality and technical level of manufactured products, managerial expertise and strategic thinking at all levels of management.

Important factors influencing competitiveness are also warranty and post-warranty service, advertising, the manufacturer's image and the market situation, including fluctuations in demand.

The process of ensuring competitive advantage requires the enterprise to identify social interaction in the market environment, in particular, responding to criticism, the ability to learn, communicate and maintain connections with stakeholders.

This creates the prerequisites for the effective development of the enterprise. In the process of ensuring competitive advantage, it is important to focus on innovations that allow you to gain a competitive advantage, such as new technologies, changes in customer demands, production costs and component availability.

Keywords: competitive advantages, competitiveness, market environment, product, innovation.

Вступ

Ефективне функціонування вітчизняних підприємств різних галузей і форм власності стає неможливим без застосування сучасних підходів до управління та впровадження новітніх бізнес-технологій.

Згідно з принципами конкуренції у ринковій економіці успішно розвиваються та функціонують ті суб'єкти підприємницької діяльності, які мають конкурентні переваги. Ці переваги можуть включати низькі ціни, високу якість продукції чи послуг, визнаний бренд, використання високотехнологічних виробничих процесів, ексклюзивність продуктів, високий рівень кваліфікації персоналу, вигідне розташування тощо.

В умовах ринкової конкуренції підприємства мають постійно працювати над підвищенням власної конкурентоспроможності, утриманням або збільшенням частки на ринку, а також формуванням конкурентних переваг відповідно до умов ринку. Глобалізація та інтеграція національних і міжнародних ринків ускладнюють умови функціонування і вимагають від підприємств більш жорстких і комплексних стратегій, якісних систем управління конкурентоспроможністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження економічної літератури свідчить про відсутність єдиного розуміння терміна «конкурентні переваги» серед вітчизняних учених. Наприклад, за визначенням С. Покропивного [4], конкурентні переваги можна трактувати як «здатність ефективно здійснювати господарську діяльність та досягати прибуткових результатів, враховуючи умови конкурентного ринку». Багато інших учених, таких як Н. Богацька [1], Ю. Ковтуненко [10], С. Котенко [4], А. Ткаченко [6], визначають конкурентні переваги підприємства через перелік характеристик, показників та чинників, які на них впливають.

Однак досі існують питання щодо теоретичних аспектів розуміння конкурентних переваг підприємства та значення вивчення їх у стратегічному менеджменті. Однією з невирішених частин загальної проблеми є потреба в розширенні методологічного підходу до дослідження конкурентних переваг. Нинішні дослідження часто обмежуються використанням традиційних методів аналізу, існуючих моделей та теорій. Дослідження нових аспектів, що впливають на конкурентні переваги підприємства і способи їх покращення, є важливим завданням в умовах сучасного підприємницького середовища. Дослідження нових аспектів конкурентних переваг є ключовим етапом для адаптації підприємств до мінливих умов ринку та забезпечення їхньої стійкості та виживання в конкурентному середовищі.

Метою статті є систематизація нових аспектів, які впливають на конкурентні переваги підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження

В умовах розвитку ринкових відносин забезпечення конкурентних переваг стає ключовим чинником успіху бізнесу. Протягом більш ніж двох століть конкуренція привертала увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців.

Перші згадки щодо конкуренції відомі з давніх-давен. З точки зору економічної теорії основні підходи до вивчення конкуренції включають поведінковий, структурний та функціональний підходи.

Поведінковий підхід, характерний для класичної політичної економії, визначає сутність конкуренції через принцип «невидимої руки». Великі економісти, такі як А. Сміт і Д. Рікардо, Дж. С. Мілль, К. Маркс і Ф. Енгельс, розвивали цей підхід [9].

В основі цього підходу лежить ідея «невидимої руки», яка вказує на те, що індивідуали, працюючи на свої особисті цілі, невидимим чином сприяють загальному благу.

Конкуренція в цьому контексті виступає як механізм регулювання відносин між ринковими агентами, сприяючи функціонуванню економічних законів. ринковий економіка конкуренція бренд товар

А. Сміт позитивно оцінював конкуренцію, розглядаючи її як засіб ефективного розподілу та використання ресурсів.

Таким чином, поведінковий підхід А. Сміта визначав конкуренцію як силу, що сприяє гармонійному функціонуванню економіки, забезпечуючи оптимальний розподіл ресурсів і підвищення ефективності.

А. Сміт виділяє такі змістовні особливості, що притаманні поняттю конкуренції:

1. Ціновий характер. Конкуренція нерозривно пов'язана з попитом і пропозицією. Наявність дефіциту товару призводить до конкуренції серед покупців, що призводить до зростання ціни. З іншого боку, надлишок товару породжує конкуренцію серед продавців, що, своєю чергою, сприяє зниженню цін. Ціна виступає як основний інструмент у конкурентній боротьбі.

2. Врівноважуючий характер. Конкуренція приводить ринок до певної точки рівноваги шляхом взаємодії попиту і пропозиції. Це включає рівний і повний доступ усіх учасників ринку до інформації, наявність великої кількості продавців і покупців, які не можуть індивідуально впливати на ринкову ціну, а також відсутність продуктової диференціації.

3. Вільне, загальне суперництво. А. Сміт розглядає конкуренцію як вільне, загальне суперництво між суб'єктами ринку за найбільш вигідні умови продажу і покупки товарів. Це приводить до оптимального розподілу праці і капіталу.

4. Довгострокова тенденція. Особливість трактування А. Сміта полягає в тому, що конкуренція втілюється у вигляді довгострокової тенденції, де переваги найбільше реалізуються в довгостроковому періоді [9].

Отже, А. Сміт вбачав конкуренцію як динамічний процес, що визначається взаємодією ринкових суб'єктів та сприяє оптимальному функціонуванню економіки в довгостроковій перспективі.

Д. Рікардо, який був послідовником Адама Сміта, вніс істотний внесок у розвиток теорії конкуренції, особливо в контексті довгострокового функціонування ринкової системи. Він розширив ідею цінового регулювання ринку через конкуренцію та став творцем теоретичної моделі досконалої конкуренції.

Однією з ключових особливостей його підходу є визнання того, що ціни формуються під впливом попиту та пропозиції в умовах конкурентної боротьби. Рікардо, подібно до Сміта, покладав акцент на ринковий механізм і взаємодію між суб'єктами, яка призводить до оптимального розподілу ресурсів.

Важливо зазначити, що Рікардо в своїй теорії досконалої конкуренції не враховував аспекти державного регулювання ринку, географічних особливостей та ступеня монополізації ринку. Його підхід був спрямований на вивчення конкурентних відносин у довгостроковій перспективі, відхиляючи вагомість деяких факторів у короткостроковому або середньостроковому плані [9].

Що стосується Д. С. Мілля, то він вніс новий елемент в розуміння конкуренції, протиставляючи її звичаю. На відміну від інших теоретиків, Мілль не надавав конкуренції виняткового значення в регулюванні ринкових відносин.

Він розглядав конкуренцію та звичай як два основні фактори, що впливають на результати ринкових взаємодій. Його роздуми стали передумовою для подальшого вивчення ринку в умовах недосконалої конкуренції [3].

Отже, внески Рікардо та Мілля доповнили та розширили теорію конкуренції, враховуючи різні аспекти її функціонування та впливу на ринкову систему.

Забезпечення конкурентних переваг є важливим аспектом стратегічного управління підприємством у конкурентному середовищі. Різноманітність підходів до визначення сутності цієї категорії свідчить про її багатогранний характер. Б. Яців вирізняє декілька змістовних особливостей забезпечення конкурентних переваг:

1. Відносність. Зазначається, що високий рівень забезпечення конкурентних переваг для товару на одному ринку не гарантує його конкурентоспроможності на іншому ринку. Це вказує на важливість адаптації стратегій до специфіки кожного ринку.

2. Багатоваріантність. Виділяється різноманіття підходів та характеристик, які дослідники надають забезпеченню конкурентних переваг. Різні властивості, критерії, показники та фактори можуть впливати на цей процес з різних точок зору.

3. Методичний плюралізм. Зазначається існування великої кількості підходів до оцінки та ефективності формування конкурентних переваг. Це вказує на те, що вивчення та впровадження конкурентних переваг може вимагати різних методик та інструментів.

Ткачова С. С. пропонує характеризувати сутність забезпечення конкурентних переваг за чотирма релевантними поняттями: альтернативність, ставлення (порівняння), варіація та плюралізм [7].

Важливо зауважити, що існує поділ забезпечення конкурентних переваг на мікро-, мезоі макрорівнях. Це дозволяє ураховувати різні масштаби та фактори, що впливають на конкурентну діяльність на різних рівнях організаційної структури.

У рамках цього дослідження акцентується увага на забезпеченні конкурентних переваг підприємства з точки зору стратегічного управління, особливо в довгостроковому періоді. Для того щоб вітчизняні компанії залишалися конкурентоспроможними на світовому рівні, необхідно інтегруватися в глобальні процеси промислового прогресу.

М. Портер, визнаний основоположником позиційної теорії, зробив вагомий внесок у стратегічний аналіз і стратегічне управління. Він виділяє конкурентні переваги підприємства, зокрема, галузеву приналежність, конкурентну стратегію та стратегічний аналіз, включаючи ланцюжок створення цінності [5].

На третьому етапі розвитку теорії конкурентних переваг виникає ресурсний підхід, який визнає глибинні внутрішньофірмові фактори, такі як ресурси, здібності та компетенції, як ключові джерела довгострокової конкурентної переваги.

Представники цього напряму, такі як Е. Пенроуз, Б. Вернельфельт, Дж. Барні, Г. Хемел і К. Прахалад, Д. Тіс, Р. Грант та інші [8], визначають роль цих факторів у формуванні конкурентних переваг підприємства.

Зазначається, що глибинні внутрішньофірмові фактори можуть бути перетворені на конкурентні переваги через формування компетенцій, які, своєю чергою, визначаються основоположними ресурсами підприємства. Подальше дослідження у цьому напрямку визначає необхідність виокремлення головного ресурсу, який забезпечує формування та розвиток конкурентних переваг підприємства.

Отже, на основі розвитку теорії забезпечення конкурентних переваг виділяються такі етапи:

1. Утримання унікальних конкурентних переваг протягом тривалого періоду часу. Це є основним фундаментом забезпечення конкурентних переваг підприємства. Ключовим аспектом є здатність підприємства утримувати унікальні переваги, що дозволяє подолати силу конкуренції і привертати та утримувати споживачів.

2. Динамічний характер. Забезпечення конкурентних переваг є динамічною характеристикою, що визначається комплексом зовнішніх і внутрішніх факторів.

3. Внутрішні чинники. Ключовими джерелами забезпечення конкурентних переваг є внутрішні чинники, такі як ефективність господарської діяльності і досконалість управлінського механізму.

4. Формування стратегічних мереж і ланцюжків цінності. Цей етап визначає розгляд інтелектуального капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентних переваг компанії, що відзначає перехід до економіки знань. В цьому контексті соціально відповідальна діяльність компанії стає значущою і виправданою, особливо в умовах Четвертої промислової революції (Індустрії 4.0)[9].

Такий підхід до розгляду забезпечення конкурентних переваг показує його еволюцію від утримання унікальних переваг до акценту на інтелектуальному капіталі та соціальній відповідальності.

Конкурентні переваги являють собою чіткий вияв переваги над конкурентами в економічній, технічній та організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками, такими як додатковий прибуток, вища рентабельність, ринкова частка та обсяг продажів.

Важливо підкреслити, що конкурентну перевагу не слід плутати з потенційними можливостями компанії. У практиці бізнесу конкурентні переваги стають основною метою та результатом господарської діяльності.

Визнання технологічних розробок і високої кваліфікації персоналу як конкурентних переваг вітчизняних підприємств є розумним, оскільки ці фактори можуть створювати потенційні умови для розвитку переваг. Проте справжній вплив на конкурентоспроможність визначається не лише самою наявністю технологічних або кваліфікаційних переваг, але і їхньою ефективністю в економічних показниках, таких як обсяг продажу та прибуток.

Технологічні розробки і висока кваліфікація персоналу можуть бути визнані конкурентними перевагами лише тоді, коли вони призводять до позитивних результатів у формі збільшення обсягів продажів, збільшення прибутку та інших ключових економічних показників.

В іншому випадку, навіть якщо технологія передова і кваліфікація вища, вони можуть лише створювати потенційні умови для розвитку конкурентних переваг, не гарантуючи автоматичної успішності на ринку.

Конкурентна перевага є відносною, а не абсолютною, оскільки вона оцінюється шляхом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продажу.

Також конкурентна перевага може бути визначена за допомогою «аналізу пар» у маркетингових дослідженнях, де споживач порівнює конкуруючі товари, обираючи той, який відповідає його перевагам.

Важливо зазначити, що конкурентні переваги не обов'язково є абсолютними, адже навіть у випадку технологічних або кваліфікаційних переваг їхня ефективність визначається економічними результатами, такими як обсяг продажів і прибуток.

Також «абсолютні» конкурентні переваги можуть існувати в унікальних властивостях товарів, які не мають аналогів і можуть займати монопольне положення на ринку.

Конкурентоспроможність підприємства визначається його здатністю досягати вищої ефективності порівняно з конкурентами в довгостроковій перспективі.

Забезпечення стійких конкурентних позицій на світовому ринку вимагає володіння конкурентними перевагами на національному ринку та ефективне використання всіх ресурсів і можливостей підприємства.

Конкурентні переваги, як стратегічні фактори успіху, повинні відповідати ряду вимог:

1. Базуватись на можливостях підприємства. Конкурентні переваги повинні витікати з унікальних можливостей та ресурсів підприємства, які роблять його оригінальним порівняно з конкурентами.

2. Бути оригінальними. Конкурентні переваги мають бути унікальними та важкими до копіювання конкурентами. Це може включати технологічні інновації, ексклюзивні патенти, високу якість продукції чи унікальний бренд.

3. Забезпечувати унікальність торгової марки. Конкурентні переваги повинні допомагати створювати і утримувати унікальну торгову марку, яка вирізняє підприємство від конкурентів у довгостроковій перспективі.

4. Задовольняти специфічні потреби клієнтів. Конкурентні переваги повинні відповідати специфічним потребам та очікуванням клієнтів, що надає підприємству перевагу в привабливості для цільової аудиторії.

5. Підтримувати рівень конкурентоспроможності. Конкурентні переваги повинні забезпечувати можливість підтримувати високий рівень конкурентоспроможності, забезпечуючи ефективність порівняно з конкурентами [10].

Отже, успішні конкурентні переваги вимагають виваженої стратегії, яка враховує внутрішні та зовнішні фактори ринкового середовища.

Загальні критерії оцінки та аналізу конкурентних переваг підприємства включають:

1. Технологічні переваги. Оцінка наявності та ступеня технологічних інновацій, які дозволяють підприємству виробляти більш якісні чи ефективні продукти, або пропонувати нові послуги.

2. Бренд та репутація. Аналіз впливу бренду та репутації на конкурентоспроможність підприємства, а також оцінка сприйняття його продукції чи послуг споживачами.

3. Вартість та ефективність. Оцінка вартості виробництва та ефективності бізнес-процесів для забезпечення конкурентоспроможності цін і максимізації прибутку.

4. Якість продукції чи послуг. Аналіз якості продукції чи послуг порівняно з конкурентами на ринку.

5. Маркетинг і реклама. Оцінка ефективності маркетингових і рекламних стратегій, які допомагають підприємству виходити вперед у конкурентній боротьбі.

6. Гнучкість та інновації. Оцінка здатності підприємства швидко реагувати на зміни у ринковому середовищі та впроваджувати інновації.

7. Обсяг та якість обслуговування клієнтів. Аналіз того, наскільки ефективно підприємство задовольняє потреби та очікування клієнтів, а також якість післяпродажного обслуговування [2].

Ці критерії можуть варіюватися залежно від конкретної галузі та стратегії підприємства. Новації, які забезпечують конкурентну перевагу, найчастіше виникають з таких причин: впровадження нових технологій, зміни у вимогах споживачів або поява нових, мінливих потреб, коливання вартості або доступності виробничих компонентів, поява нових сегментів у галузі та зміни в урядовому регулюванні (табл. 1).

Таблиця 1