Особливості формування інноваційного та інтелектуального потенціалу підприємства в умовах комерціалізації

Размещено на http://allbest.ru

Український державний університет науки і технологій

Особливості формування інноваційного та інтелектуального потенціалу підприємства в умовах комерціалізації

Анотація

Метою статті є визначення особливостей формування інноваційного та інтелектуального потенціалу промислового підприємства в умовах комерціалізації. Потенціал є складною економічною категорією, яка характеризує здатність до здійснення інноваційної та інтелектуальної діяльності, формування можливостей реалізації інноваційних програм, проєктів, тактик і стратегій з метою їх подальшої комерціалізації. В свою чергу, інноваційний потенціал дозволяє сформувати суб'єктам господарювання конкурентні переваги, шляхом активізації інноваційної та інтелектуальної активності.

Дослідження наукової літератури дозволили сформулювати визначення, що інноваційний потенціал підприємства - це органічне поєднання наявних ресурсів, що характеризують його спроможність до інноваційної діяльності та потенційних можливостей їх використання підприємством необхідних для забезпечення його інноваційного розвитку та подальшої комерціалізації.

За результатами огляду літератури було з'ясовано, що інноваційний потенціал включає в себе матеріальні, технічні, технологічні, інвестиційно-фінансові, людські (трудові та інтелектуальні), інформаційні, ресурси, а також організаційно-економічний механізм підприємства, промисловості, регіону, спроможний забезпечити ефективне впровадження інновацій у практику господарювання.

Автором було систематизовано характеристику суб'єктів, які реалізують різні стадії інноваційного процесу. Теоретичне дослідження показало, що людський інтелектуальний потенціал є основою забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а його поєднання з інноваціями дозволяє досягти значних результатів комерційної діяльності. Було доведено, що формування інноваційного потенціалу підприємств є підґрунтям забезпечення економічної безпеки, оскільки кожен суб'єкт господарської діяльності, здійснюючи організаційно-економічні та технологічні зміни активізує інноваційну активність та удосконалює аспекти управління інноваційною діяльністю. Перспективами подальшого розвитку є дослідження економічної оцінки інтелектуально-інноваційного потенціалу.

Ключові слова: потенціал, інноваційний потенціал, інтелектуальний потенціал, комерціалізація, промислове підприємство, людський капітал.

Вступ

Постановка проблеми. Потенціал є складною економічною категорією, яка знаходиться під пильною увагою науковців, через виявлення здатності до здійснення інноваційної та інтелектуальної діяльності та формування можливостей реалізації інноваційних програм, проєктів, тактик і стратегій. В свою чергу, інноваційний потенціал дозволяє сформувати суб'єктам господарювання конкурентні переваги, шляхом активізації інноваційної та інтелектуальної активності.

Однак через кризу в Україні, питання реалізації інноваційного та інтелектуального потенціалу є дуже актуальним. Його розв'язання передбачає удосконалення виробничих відносин, підвищення ефективності усіх бізнес-процесів, модернізацію технологічного обладнання, створення сприятливих умов для використання науково-технічного потенціалу. Досягнення поставлених цілей та реалізація цих заходів дозволить суб'єктам господарювання передбачити втрати, зменшити негативний вплив кризових явищ та забезпечити ефективність підприємств зокрема та національної економіки взагалі. Наявний ресурсний та кадровий потенціал, використання ефективних методів, новітніх технологій та інновацій дозволяє підприємствам України створити ефективне та конкурентоспроможне бізнес-середовище та створити подальші умови їх комерціалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ю.Г. Левченко у [1] доводить, що інноваційний потенціал підприємства - це органічне поєднання наявних ресурсів, що характеризують його спроможність до інноваційної діяльності та потенційних можливостей їх використання підприємством необхідних для забезпечення його інноваційного розвитку. Таке визначення враховує два основні моменти - інноваційні потенційні можливості до здійснення інноваційної діяльності та наявність ресурсів (трудових (інтелектуальний капітал), нематеріальних (інтелектуальна власність), матеріально-технічних, фінансово-економічних та інформаційних. В свою чергу, під потенційними можливостями автор розуміє сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів, що роблять впровадження інноваційних процесів можливим. економічний інноваційний інтелектуальний комерціалізація

А.С. Гуріч, в свою чергу у [2] доводить, що інноваційний потенціал підприємства - це сукупність соціально-економічних особливостей, сформованих у процесі розвитку підприємства, що є основою його інноваційної діяльності. Галузеве середовище (клієнти, конкуренти, контрагенти), а також відносини між складовими цього середовища мають сильний вплив на інноваційність підприємства. Оцінкою ступеня проведеної інноваційної діяльності є кількість реалізованих інновацій, тип інновації або отримані від інновацій цінності.

Н.М. Котвицька вважає, що інноваційний потенціал включає в себе матеріальні, технічні, технологічні, інвестиційно-фінансові, людські (трудові та інтелектуальні), інформаційні, ресурси, а також організаційно-економічний механізм підприємства, промисловості, регіону, спроможний забезпечити ефективне впровадження інновацій у практику господарювання [3].

Що стосується дослідження даного питання у закордонних виданнях, відмітимо працю Й. Чена, який у [6] розглядав особливості здійснення внутрішніх інновацій та довів факт активізації інноваційної діяльності при посиленні прав інтелектуальної власності, захист яких повинен бути організований на достатньому рівні. В той же час низький рівень захищеності прав інтелектуальної власності сприяє імітації іноземних технологій, що зменшує ринкову владу іноземних фірм і змушує внутрішніх споживачів дотримуватися права інтелектуальної власності для заохочення збільшення внутрішньодержавних інновації.

Й. Олайзен у [7] виявив, що дотримання прав інтелектуальної власності збільшують довіру, відданість і ставлення всередині міжнародних проєктних команд, забезпечуючи обмін знаннями та інноваційність для покращення рішень і результатів. Права інтелектуальної власності є обов'язковим підґрунтям для співпраці та є додатковим механізмом управління. Практичний висновок автора зводиться до того, що права інтелектуальної власності повинні бути визначені та прийняті до того, як корпорації розпочинають міжорганізаційну командну роботу (співпрацю).

Мета роботи полягає в дослідженні особливостей формування інноваційного та інтелектуального потенціалу промислового підприємства в умовах комерціалізації.

Методи і методологія. При виконанні даного дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи системно-структурного аналізу і синтезу для порівняння підходів до визначення інноваційного потенціалу, структуризації інноваційного потенціалу, характеристики суб'єктів, які реалізують різні стадії інноваційного процесу.

Виклад основного матеріалу

Ю.Г. Левченко виокремлює підходи до визначення інноваційного потенціалу [1], порівняння яких наведемо у табл. 1.

Таблиця 1

Порівняння підходів до визначення інноваційного потенціалу за Ю.Г. Левченко

Джерело: складено автором за [1].

При цьому вклад у дослідження даної категорія автор бачить у виокремленні блоків (управлінський, ресурсний, організаційний, функціональний), можливостей (стан технологій, R&D, інформаційне забезпечення, сертифікація та патентування), зовнішніх факторів (попит, податки, постачання, фінансування, державне замовлення, захист інтелектуальної власності, страхування ризиків) [1].

А.С. Гуріч у дослідженні [2] доходить висновків, що значимі результати діяльності підприємства досягаються за рахунок систематичного цілеспрямованого впровадження інновацій, які реалізують можливості надані економічним середовищем. При цьому фінансування інноваційної діяльності здійснюється за рахунок власних коштів (перше місце - близько 85%), інших джерел (друге місце - близько 10%), коштів державного бюджету та іноземних інвесторів (незначна частка - близько 5%).

Авторка доводить, що основними видами інноваційної діяльності є: 1) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи; 2) розроблення технологій, розширення раніше освоєних виробництв на базі продуктивніших технологій; 3) створення промислового зразка та проведення промислових випробувань; 4) придбання патентів, ліцензій і ноу- хау; 5) інвестиційна діяльність, необхідна для реалізації інноваційних проєктів; 6) сертифікація та стандартизація інноваційної продукції, а також матеріалів, необхідних для її виготовлення; 7) маркетинг і організація ринків збуту інноваційної продукції; 8) підготовка та перепідготовка кадрів для інноваційної діяльності. Що ж стосується економічного зростання, воно базується на використанні нових знань і технологій, які залежать від фінансування наукових досліджень і розробок.

Н.М. Котвицька, досліджуючи інноваційний потенціалу у [3] запропонувала структуризацію інноваційного потенціалу, що демонструє табл. 2.

Таблиця 2

Структуризація інноваційного потенціалу

Джерело: складено автором за [3].

Ефективність використання ресурсної складової інноваційного потенціалу визначається, по-перше, якісно-кількісним складом та збалансованістю всіх видів ресурсів та, по-друге, можливостями забезпечення інноваційного процесу в галузі [3].

Ми згодні з авторкою, що ефективність використання можливостей інноваційного розвитку визначається результатом взаємодії підприємств і організацій за етапами інноваційного процесу. Ця взаємодія передбачає проведення таких заходів:

1) класичних НДДКР, модернізацію і технологічне переоснащення виробництва;

2) розробка, випробування та впровадження нової продукції або технологій;

3) виробництво оновленої або покращеної продукції;

4) дистрибуція і просування товарів на ринок;

5) формування та подальший розвиток галузевої інноваційної інфраструктури;

6) селекція, підготовка та навчання кадрів;

7) проведення експертиз інноваційних проєктів; 8) надання консалтингових послуг, фінансування інноваційних проєктів тощо.

В таблиці 3 наведемо характеристику суб'єктів, які реалізують різні стадії інноваційного процесу та функції, які покладені на ресурсну базу.

Таблиця 3

Характеристика суб'єктів, які реалізують різні стадії інноваційного процесу

Джерело: складено автором.

Формування інноваційного потенціалу підприємств є підґрунтям забезпечення економічної безпеки країни, оскільки кожен суб'єкт господарської діяльності, здійснюючи організаційно-економічні та технологічні зміни активізує інноваційну активність та удосконалює аспекти управління інноваційною діяльністю. Виокремлення складових інноваційного потенціалу змушує управлінський персонал формувати ефективний механізм розвитку інтелектуального потенціалу. Реалізувавши поточні та стратегічні орієнтири щодо розвитку усіх складових інноваційного потенціалу (науково-технологічної, виробничої, управлінської, маркетингової, фінансової, складової інформаційного забезпечення) суб'єкт господарювання має змогу забезпечити конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту та зростання прибутковості. Формування інноваційного потенціалу базується на обранні та дотриманні принципів забезпечення безпеки як інноваційних, так і інвестиційних заходів [5].

Особливої уваги заслуговує праця Л.В. Городянської, в якій нею було розглянуто структуру й показники інноваційного відтворення інтелектуального потенціалу в контексті розвитку інноваційної діяльності підприємства [4]. Ми згодні, що відтворення інтелектуального потенціалу може відбуватись екстенсивним чи інтенсивним шляхом (рис. 1).

Рис. 1. Механізм відтворення інтелектуального потенціалу

Джерело: складено автором за даними [4]

Згідно зі структурою (див. рис. 1), складовою інтенсивного типу відтворення інтелектуального потенціалу є інноваційний напрям, який дозволяє знаходити способи збільшення такого потенціалу шляхом підвищення рівня освіти, кваліфікації працівників, відновлення їх розумових і фізичних здібностей.

Інноваційний напрям відтворення пов'язаний із інноваційною трансформацією підприємства й вимагає, крім іншого, залучення до виробничого процесу нових технологій, навичок і вмінь. Інтенсивний тип відтворення інтелектуального потенціалу персоналу, в свою чергу, доцільно здійснювати за такими трьома напрямами:

1) у межах суб'єкта господарювання;

2) поза його межами суб'єкта господарювання;

3) застосовуючи заходи щодо відновлення працездатності персоналу.

Організація інноваційного відтворення пов'язана з господарською діяльністю підприємства й набуттям людиною ключових компетентностей у процесі підвищення її професійно важливих рис [4].

Й. Олайзен, в свою чергу, в [7] визначає права інтелектуальної власності як права, пов'язані з будь-яким продуктом та/або знаннями, розробленими в інтелектуальному процесі у співпраці між компаніями, та які охоплюють весь процес розробки - від етапу інноваційного дизайну до патентування продукту та/або послуги.

Тобто права інтелектуальної власності є не лише правами інтелектуальної власності, які надаються та захищаються законами, але й знаннями та іншими нематеріальними ресурсами, використання яких повинно контролюватися контрактами, політиками, організаційними процедурами та нормами, як фізично, так і технічно.

Близьких висновків було отримано Р. Тодерічу, яка інтелектуальний капітал розглядає з двох позицій: по-перше, включає в себе навички, кваліфікацію та розумові здібності співробітників; по-друге, - капітал відносин і структурний капітал. Структурний капітал, в свою чергу, це сукупність процесів, торгових марок, прав інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів підприємства, які не обліковуються на балансі, та є складовою інфраструктури людського капіталу, включаючи організаційну здатність адаптуватися до потреб ринку. Інфраструктура включає такі компоненти, як філософія управління, корпоративна культура, менеджмент, процеси та знання, які формують систему інформаційних технологій та мережевих систем. Структурний капітал характеризується ціннісними відносинами між компанією, клієнтами, постачальниками та іншими бізнес-партнерами, зацікавленими у співпраці. В контексті економіки знань найбільш затребуваним і бажаним ресурсом є людський капітал, який стає ключовим фактором отримання стійких конкурентних переваг, а інвестиції в людський капітал є обов'язковою умовою для розвитку і успіху будь-яких організацій [8].

Відтак, людський інтелектуальний потенціал є основою забезпечення конкурентоспроможності підприємства, а його поєднання з інноваціями дозволяє досягти значних результатів функціонування. Потенціал, в свою чергу, є складною економічною категорією, яка характеризує здатність до здійснення інноваційної та інтелектуальної діяльності, формування можливостей реалізації інноваційних програм, проєктів, тактик і стратегій з метою їх подальшої комерціалізації

Висновки та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Дослідження наукової літератури дозволили сформулювати визначення, що інноваційний потенціал підприємства - це органічне поєднання наявних ресурсів, що характеризують його спроможність до інноваційної діяльності та потенційних можливостей їх використання підприємством необхідних для забезпечення його інноваційного розвитку. При цьому інноваційний потенціал включає в себе матеріальні, технічні, технологічні, інвестиційно-фінансові, людські (трудові та інтелектуальні), інформаційні, ресурси, а також організаційно-економічний механізм підприємства, промисловості, регіону, спроможний забезпечити ефективне впровадження інновацій у практику господарювання. Потенціал є складною економічною категорією, яка характеризує здатність до здійснення інноваційної та інтелектуальної діяльності, формування можливостей реалізації інноваційних програм, проєктів, тактик і стратегій з метою їх подальшої комерціалізації. Формування інноваційного потенціалу підприємств є підґрунтям забезпечення економічної безпеки, оскільки кожен суб'єкт господарської діяльності, здійснюючи організаційно-економічні та технологічні зміни активізує інноваційну активність та удосконалює аспекти управління інноваційною діяльністю. Перспективами подальшого розвитку є дослідження економічної оцінки інтелектуально- інноваційного потенціалу.

Список використаних джерел

1. Левченко Ю.Г. Сутність та складові інноваційного потенціалу підприємства. Наукові праці НУХТ. 2012. № 43.С. 57-61.

2. Гуріч А.С. Інноваційна активність підприємств України. Наука і техніка сьогодні. 2022. № 10. С. 111-120. https://doi.org/10.52058/2786-6025-2022-10(10)-111-120

3. Котвицька Н.М. Інноваційний потенціал агропродовольчої сфери: сутність, значення, проблеми розвитку. Журнал стратегічних економічних досліджень. 2022. № 6 (11). С. 41-54. https://doi.Org/10.30857/2786-5398.2022.6.4

4. Городянська Л.В. Структура відтворення інтелект-го потенціалу людини: інноваційний аспект. Освітня аналітика України. 2022. № 2 (18). С. 99-111.

5. Юдіна М. Сучасні тенденції розвитку інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств в контексті національної безпеки країни. Вісник Хмельницького національного університету. 2022. № 3. С. 259-262. https://doi.org/10.31891/2307-5740- 2022-306-3-38.

6. Chen Y. Puttitanun Th. Intellectual property rights and innovation in developing countries. Journal of Development Economics. 2005. Vol. 78, № 2. Гр. 474-493. https://doi.org/10.1016/j.jdeveco.2004.11.005.

7. Olaisen J., Revang O. The dynamics of intellectual property rights for trust, knowledge sharing and innovation in project teams. International Journal of Information Management. 2017. Vol. 37. № 6. Рр. 583-589. https://doi.org/10.1016/j.ijinfomgt.2017.05.012

8. Todericiu R., Stani( A. Intellectual Capital - The Key for Sustainable Competitive Advantage for the SME's Sector. Procedia Economics and Finance. 2015. Vol. 27. Pр. 676681. https://doi.org/10.1016/S2212-5671(15)01048-5.

Abstract

Features of formation of innovative and intellectual potential of an enterprise in conditions of commercialization

Tetiana fonarova

Ph.D. in Economics, Assistant Professor, Assistant Professor of the Department of Intellectual Property and Project Management, Ukrainian State University of Science and Technologies, Dnipro, Ukraine

The purpose of the article is to determine the features of the formation of the innovative and intellectual potential of an industrial enterprise in the conditions of commercialization.

Potential is a complex economic category that characterizes the ability to carry out innovative and intellectual activities, the formation of opportunities to implement innovative programs, projects, tactics and strategies with a view to their further commercialization. In turn, innovative potential allows business entities to create competitive advantages by enhancing innovative and intellectual activity.

Research in scientific literature has made it possible to formulate a definition that the innovative potential of an enterprise is an organic combination of available resources that characterize its ability to innovate and the potential possibilities for their use by the enterprise, necessary to ensure its innovative development and subsequent commercialization.

Based on the results of a literature review, it was found that innovation potential includes material, technical, technological, investment and financial, human (labor and intellectual), information, resources, as well as the organizational and economic mechanism of an enterprise, industry, region, capable of ensuring effective implementation innovations in business practices. The author systematized the characteristics of subjects implementing various stages of the innovation process.

Theoretical research has shown that human intellectual potential is the basis for ensuring the competitiveness of an enterprise, and its combination with innovation allows one to achieve significant results in commercial activities. It has been proven that the formation of the innovative potential of enterprises is the basis for ensuring economic security, since each economic entity, carrying out organizational, economic and technological changes, activates innovative activity and improves aspects of innovation management. Prospects for further development of the study will include an economic assessment of intellectual and innovative potentials.

Keywords: potential, innovative potential, intellectual potential, commercialization, industrial enterprise, capital.

Размещено на Allbest.ru