Конкурентоспроможність особистості VS конкурентоспроможність фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конкурентоспроможність особистості VS конкурентоспроможність фахівця

Орап Марина Олегівна

Д-р. психол. наук, професор, завідувач кафедри психології Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна

Вовк Валентина Олегівна канд. психол. наук, викладач кафедри психології Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Україна

Анотація

Стаття присвячена викладу результатів теоретичного осмислення змістового наповнення дефініцій «конкурентоспроможність особистості» та «конкурентоспроможність фахівця» у філософських, економічних та психологічних дослідженнях. З'ясовано, що передумовами соціально-психологічного вивчення конкурентоспроможності індивіда стали дослідження у соціально-економічній парадигмі в аспекті конкурентоздатності підприємств, продукції, вивченні конкурентних переваг. У такому ракурсі поняття «конкуренція» перебуває в одному семантичному полі з поняттями «змагання», «боротьба», «переваги». Відтак, психологічні дослідження конкурентної позиції фахівця виокремлювали ті характеристики, які забезпечують спеціалісту конкурентні переваги на ринку праці. Дослідження новітньої галузі науки - поведінкової економіки - змінили акценти у вивченні даного питання. Якщо конкурентність у класичній економіці розглядалась як цінність товару чи послуги на ринку, то конкурентність фахівця акцентує його цінність як професіонала. Таким чином спостерігається зміщення парадигми вивчення конкурентоспроможності - із акцентування змагальності та протиставлення концепту «партнерство», на формування, вияв і презентацію власних конкурентних переваг як висококваліфікованого і компетентного спеціаліста. Відтак, сучасні психологічні дослідження розглядають конкурентоздатність людини як результат оволодіння нею певними необхідними компетентностями та здатністю до презентації цих компетентностей на ринку праці. Логіка психологічних досліджень призвела до вивчення конкурентоспроможності як характеристики особистості, яка розглядається ,у найбільш загальному вигляді як системна характеристика, яка забезпечує швидку адаптацію до навколишнього середовища, здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, аргументувати їх важливість для соціального, професійного та особистого розвитку і створювати умови для ефективного втілення цих ідей, формує потребу особистості в досягненні успіху, розкриття особистісного потенціалу. Здійснений теоретичний аналіз дав змогу зробити висновки про те, що поняття «конкурентоспроможність фахівця» з необхідністю враховує характеристики його як особистості у поєднанні їх професійними компетенціями, що має влив на успішність виконання професійних завдань та акцентує увагу на унікальності власних професійних компетенцій в обраній діяльності. У сучасних суспільних реаліях конкурентоспроможний фахівець - це особистість, котра має, чітко усвідомлює та вміє презентувати свої конкурентні переваги (як особистісні, так і професійні) на ринку праці, у повсякденному та професійному житті.

Ключові слова:конкуренція, конкурентоздатність, конкурентоспроможність, особистість, фахівець.

Ретроспективний аналіз філософських та культуро філософських вчень у аспекті досліджень конкуренції свідчить про те, що в соціально-філософській парадигмі розвиток людства можна розглядати як історію боротьби, змагання за володіння певною територією або матеріальними благами. Відтак, конкурентність і конкурентна боротьба у широкому розумінні цих дефініцій є спонукальними чинниками розвитку людства загалом та окремих індивідів, зокрема [1]. Актуалізацію досліджень конкурентності пов'язують із працями класичної політекономії А. Сміта та Д. Рікардо, в яких основою ринкової економіки стала модель досконалої конкуренції та модель теорії абсолютних і відносних конкурентних переваг. Тривалий час конкуренція вивчалась переважно у соціально-економічній парадигмі в аспекті конкурентоздатності підприємств, продукції, вивченні конкурентних переваг. У такому ракурсі поняття «конкуренція» перебуває в одному семантичному полі з поняттями «змагання», «боротьба», «переваги». В середині минулого століття на межі психології та економіки виникла нова галузь науки - поведінкова економіка, яка дещо змінила розуміння поняття «конкуренція», підкресливши сутність процесу конкуренції як здатність досягати власного рівня вимог [2].

Передумоваминауково-психологічноговивчення концепту «конкурентоспроможність» є дослідження цього концепту у економічній теорії, що розпочались у зарубіжній літературі у 80-тих роках минулого століття. Ці дослідження стосувались питань конкуренції підприємств, конкурентоспроможності фірм та організацій, що було зумовлено підвищенням економічних результатівїх діяльності[2].У такому аспекті конкурентоспроможність розглядалась як засіб збільшення ефективності роботи підприємств, втому числі й зарахунок збільшення конкурентоспроможності її працівників, підвищення професіоналізму. Якщо конкурентність у класичній економіці розглядалась як цінність товару чи послуги на ринку, то конкурентність фахівця акцентує його цінність як професіонала. Таким чином спостерігається зміщення парадигми вивчення конкурентоспроможності - із акцентування змагальності та протиставлення концепту «партнерство», на формування, вияв і презентацію власних конкурентних переваг як висококваліфікованого і компетентного спеціаліста.

Сучасні психологічні дослідження розглядають конкурентоздатність людини як результат оволодіння нею певними необхідними компетентностями та здатністю до презентації цих компетентностей на ринку праці (М. В. Невмержицька), вивчають глибиннопсихологічні механізми становлення конкурентоспроможної особистості (Т. С. Яценко), розглядають освітнє середовище як чинник становлення конкурентоспроможної особистості (О. Я. Митник). Педагогіка проголошує формування конкурентоздатності провідним завданням навчання фахівця (Ю. І. Завалевський, В. Г. Панок) та означує педагогічні умови формування конкурентоспроможної особистості (С. М. Мартиненко). Аналіз останніх досліджень ставить питання - що є важливішим завданням - формування конкурентоспроможної особистості чи конкурентоспроможного фахівця? Як пов'язані ці два завдання у психолого- педагогічному аспекті?

Логіка розвитку наукових досліджень конкурентоздатності демонструє, що конкурентоспроможність фахівця почали вивчати раніше, що зумовлено загальною парадигмою вивчення конкурентності в першу чергу як економічного явища. Відтак, психологічні дослідження конкурентної позиції фахівця виокремлювали ті характеристики, які забезпечують спеціалісту конкурентні переваги на ринку праці [3]. До таких належать: чіткість цілей і ціннісних орієнтацій, працьовитість, творче ставлення до справи, здатність до ризику, незалежність, лідерство, прагнення до безперервного саморозвитку, прагнення до безперервного професійного зростання (успіху) і високої якості продукту своєї праці, здатність до самоорганізації, самоорганізації, самоосвіти та «самопобудови», прагнення до саморозвитку тощо (О. А. Грішнова, А. Є. Самарцева), загальний теоретичний і практи чний рівень професійної підготовки, володіння суміжною професією, навички роботи на комп'ютері тощо (М. О. Кримова). Так, Ю. М. Атаманчук та М. Ю. Россоха, роблять акцент на сукупності професійних і особистісних якостей та потенційних можливостей фахівця, що демонструє інтеграційну залежність конкурентоздатності майбутнього фахівця від особистісного (вродженого і набутого), педагогічного та діяльнісного фактору [4]. Сучасний ринковий стандарт вимагає від кандидатів не тільки набутого високого компетентнісно-кваліфікаційного рівня, а й навичок позиціонування себе як актуалізованого фахівця та людини (впевненої презентації себе, власних здібностей та можливостей тощо).

В.О.Бикова зазначає, що конкурентоспроможність фахівця - це перш за все, переваги конкретного спеціаліста перед іншими спеціалістами, які виконують аналогічні трудові операції, у вияві якостей, властивостей, результатів власної трудової діяльності, найбільш значущих для забезпечення лідерства фірми, організації, де він працює [5]. Зокрема, мотивація на успіх / невдачу, потреба в досягненнях, потреба в незалежності / автономії, прагнення до здобування знань і їх застосування у професійній діяльності, схильність до творчості, емоційний інтелект, здатність до адаптації у конкурентному середовищі, рефлексія власної діяльності визначають рівень розвитку конкурентоспроможності фахівця [5].

У психологічних дослідженнях конкурентоспроможність особистості у найбільш загальному вигляді вивчається як системна характеристика, яка забезпечує швидку адаптацію до навколишнього середовища, готовність успішно виконати професійну та інші види діяльності за найвищими стандартами, а також здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, аргументувати їх важливість для соціального, професійного та особистого розвитку і створювати умови для ефективного втілення цих ідей [1]. Як зазначає М. Й. Варій конкурентоспроможна особистість - це така особистість, яка здатна швидко й безболісно адаптуватися до постійних змін суспільних умов, науково - технічного прогресу й нових видів діяльності та форм спілкування за умови збереження позитивного внутрішнього психоенергетичного потенціалу й гармонії [6]. На думку В. Г. Базелюка, конкурентоспроможність особистості - це, передусім, становлення конкурентних переваг, що виявляються в унікальних здібностях людини як особистості та майбутнього професіонала [7]. Це розвинена потреба особистості в досягненні успіху, впевненості у своїх професійних можливостях і реалізації їх в соціально значущій діяльності. Компетентність у такому аспекті виступає елементом загальної культури сучасної людини, що включає освоєння фундаментальних наукових знань, оволодіння вміннями, формування культурних зразків поведінки і взаємодії в суспільстві. Гнучкість відображає гармонійне поєднання емоційних, поведінкових та інтелектуальних характеристик особистості.

Останні дослідження конкурентоспроможності фахівця демонструють, що вимоги сучасного суспільства створюють такі умови, коли відділити особистісні якості від професійних знань і навичок фахівця - неможливо. Адже, час швидких змін, у який ми живемо, з необхідністю потребує гнучкості і критичності мислення, здатності до саморозвитку і самонавчання, до постійного і неперервного підвищення кваліфікації та опанування новими професійними навичками. Відтак, у наукових психологічних дослідженнях ми спостерігаємо не протиставлення конкурентоспроможності за вектором «особистість-фахівець», а об'єднання та інтеграцію у терміні «конкурентоспроможність особистості фахівця». Це підкреслює той факт, що фахівцем є передусім, особистість, яка розвиває у собі конкурентоспроможність як запоруку свого особистого та професійного розвитку. конкурентоспроможність особистості економічний психологічний

Висновки

Таким чином, результати проведеного нами теоретичного порівняння змісту дефініції «конкурентоспроможність» розкривають комплексний характер цієї характеристики. Конкурентоспроможність особистості - це, передусім, здатність адаптовуватися до постійних соціально-економічних змін, розвинена потреба особистості в досягненні успіху, розкриття особистісного потенціалу, впевненість в унікальності здібностей, реалізація їх в соціально значущій діяльності.Визначення поняття«конкурентоспроможністьфахівця» безперечно, відбувається з урахуванням характеристик його як особистості у поєднанні їх професійними компетенціями, що має влив на успішність виконання професійних завдань та акцентує увагу на перевагах від інших фахівцівв обранійдіяльності.У сучасних суспільних реаліях конкурентоспроможний фахівець - це особистість, котра має, чітко усвідомлює та вміє презентувати свої конкурентні переваги (як особистісні, так і професійні) на ринку праці, у повсякденному та професійному житті.

Список використаних джерел:

[1]Невмержицька М. В. (2012). Поняття конкурентоспроможності особистості: соціально-філософський вимір. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць, 66 (11), 367 - 372.

[2]Прокопенко О. В. (2019). Теорія конкуренції: еволюція поглядів і змістове наповнення. Український журнал прикладної економіки, 4 (3), 407 - 414.

[3]Козир І. С. (2019). Конкурентоспроможність майбутніх фахівців як психолого- педагогічна проблема. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Педагогічні науки: реалії та перспективи, (68), 120-126.

[4]Атаманчук Ю., Россоха М. (2012). Організаційно-педагогічні умови формування конкурентоспроможності випускника вищого навчального закладу. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, (3), 8 - 14.

[5]Бикова В.О. (2012).Компонентно-структурнийаналіз феномена

«конкурентоспроможність фахівця». Вісник дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «педагогіка і психологія», (3), 5-11.

[6]Варій М. В. (2007). Загальна психологія (2-ге вид.). Київ: «Центр учбової літератури».

[7]Базелюк В. Г (2019). Розвиток конкурентоспроможного фахівця в коледжі. Вісник післядипломної освіти. Серія: Педагогічні науки, (80), 10-23.

Размещено на Allbest.ru