Адаптивні складові низьковуглецевого розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адаптивні складові низьковуглецевого розвитку підприємства

Дмитро Вовчук

аспірант, кафедра міжнародного туризму і готельного бізнесу,

Західноукраїнський національний університет, Україна

АНОТАЦІЯ

Зміна клімату зумовлює трансформацію складових стратегії підприємства, що включає адаптивні заходи з інтеграції принципу низьковуглецевого розвитку у систему стратегічного управління. Відповідно до цього, стаття присвячена систематизації стратегічного бачення розвитку підприємств в умовах вуглецевої нейтральності, визначення адаптивних складових низьковуглецевого розвитку підприємства. Відзначено, що перехід до низьковуглецевого розвитку підприємства як стратегічна ціль підприємства є адаптивним періодом, який має стати гармонійним доповненням діючої стратегії розвитку підприємства. З'ясовано, що процес переходу до низьковуглецевого розвитку підприємства передбачає утвердження його позиціонування на ринку як кліматичного лідера, застосування стратегії усвідомленого споживання. Особлива роль належить утвердженню кліматичного лідерства підприємств як низьковуглецевої корпоративної моделі поведінки на ринку. Це зумовило виділення у кліматичному лідерстві такого різновиду лідерства як підприємницьке лідерство. Інтеграцію низьковуглецевих інновацій у виробничі процеси та впровадження кліматичного менеджменту розглянуто як способи утвердження кліматичного лідерства підприємств у контексті зміцнення екологічної безпеки. Застосовано процесний підхід до формування адаптивних складових низьковуглецевого розвитку підприємства, З'ясовано, що такими складовими є визначення детермінантів, з'ясування імперативів, дослідження моделей поведінки і пропозиція видів управління в умовах переходу підприємства до низьковуглецевого розвитку.

Ключові слова: стратегія підприємства; зміна клімату; стратегічне управління; вуглецева нейтральність; сталий розвиток; кліматичне лідерство; усвідомлене споживання.

Abstract

Dmytro Vovchuk, PhD Student, Department of International Tourism and Hotel Business, West Ukrainian National University, Ukraine

ADAPTIVE COMPONENTS OF LOW-CARBON DEVELOPMENT OF ENTERPRISE

Climate change is driving the transformation of enterprise strategy components, including adaptive measures to integrate the principle of low-carbon development into the strategic management system. Accordingly, the article is concerned with systematizing the strategic vision of enterprise development in the context of carbon neutrality, defining the adaptive components of low-carbon development of enterprise. It is noted that the transition to low-carbon development of enterprise as a strategic goal of enterprise is an adaptive period that should become a harmonious complement to the current development strategy of an enterprise. The process of transition to low-carbon development of an enterprise involves establishing its positioning in the market as a climate leader, applying a strategy of conscious consumption was found. A special role belongs to the establishment of climate leadership of enterprises as a low-carbon corporate model of behaviour in the market. This has led to the allocation of such a type of leadership in climate leadership as entrepreneurial leadership. The integration of low-carbon innovations into production processes and the introduction of climate management are considered as ways to establish the climate leadership of enterprises in the context of strengthening environmental safety. The article applied a process approach to the formation of adaptive components of low-carbon development of an enterprise, and found that such components are the determinants, clarification of imperatives, research of behavioural models and proposal of types of management in the context of the enterprise's transition to low-carbon development.

Keywords: enterprise strategy, climate change, strategic management, carbon neutrality, sustainable development, climate leadership, conscious consumption.

Вступ

низьковуглецевий розвиток підприємство

Зміна клімату стала викликом до застосування низьковуглецевих заходів для підприємств різних галузей. Секторальна трансформація підприємств на засадах низьковуглецевого розвитку зумовлює необхідність впровадження стратегії низьковуглецевого розвитку як плану дій із зменшення викидів вуглекислого газу, а також проведення моніторингу викидів вуглекислого газу підприємством як внутрішнього регуляторного заходу.

Натомість, перехід до низьковуглецевого розвитку підприємства у межах повоєнного відновлення підприємств України супроводжується такими викликами як: "висока вуглецеємність економіки та низька адаптаційна спроможність і стійкість соціальних, економічних та природних систем до зміни клімату, відсутність ефективної системи зеленого фінансування; виснаження (вичерпання) і погіршення якості природних ресурсів внаслідок їхнього несталого використання та неефективного управління, що посилюється наслідками змін клімату та руйнівним впливом російської агресії; необхідність вдосконалення правових та інституційних механізмів для забезпечення ефективного державного управління у галузі охорони довкілля, в тому числі у сфері державного екологічного нагляду (контролю) та інституту екологічної відповідальності" [1, с. 3-4]. Для подолання таких викликів на рівні підприємства необхідна трансформація стратегічного управління, що включає адаптивні заходи з інтеграції принципу низьковуглецевого розвитку у систему стратегічного управління. Фундаментальною базою такої трансформації є засади сталого розвитку.

Питання застосування заходів з попередження та адаптації до зміни клімату у розрізі впровадження кліматичного менеджменту, еко-інновацій, моніторингу викидів вуглекислого газу підприємствами, використання відновлюваних джерел енергії, екотранспорту як способів зменшення вуглецевого сліду підприємствами є предметом досліджень таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Брич В. [2], Борисяк О. [2; 3], Kwilinski A. [4; 6], Kinelski G. [2], Madaleno M. [5], Mucha-Kus K.[2], Люльов О. [4], Пімоненко Т. [4], Wotowiec T. [6] та ін.

Водночас, у нестабільних економічних умовах науковці фокусують увагу на "стратегічному забезпеченні економічної стійкості в системі операційного менеджменту" [7] . Зокрема, "економічну стійкість розглядають як рівноважний збалансований стан економічних ресурсів, що забезпечує стабільну прибутковість та нормальні умови для розширеного відтворення стійкого економічного росту в тривалій перспективі з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів в системі операційного менеджменту підприємства" [7]. У цьому контексті, Зеркіна О. [8] пропонує систему показників для визначення організаційно-економічної стійкості промислового підприємства. До таких показників відносить технічне забезпечення, організацію виробництва і технологічне забезпечення. Особливу роль на цьому шляху має розуміння етапності адаптивного процесу утвердження низьковуглецевого розвитку та способу досягнення стратегічних цілей підприємством.

Мета статті. Метою статті є систематизація стратегічного бачення розвитку підприємств в умовах вуглецевої нейтральності, визначення адаптивних складових низьковуглецевого розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Загалом система стратегічного управління включає місію, оцінку зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку підприємства, комплекс організаційно-економічних інструментів та показники ефективності. Слід відзначити, що якщо стратегією підприємства є план дій на довгостроковий період, то стратегічне управління передбачає найбільш ефективне поєднання інструментів, ресурсів та технологій, їхнє безпосереднє застосування на практиці для досягнення цілей, зазначених у стратегії. В основу реалізації стратегічного управління може бути закладений процесний або системний підходи до досягнення стратегічних цілей у залежності від етапу життєвого циклу, на якому перебуває підприємство.

Зокрема, стратегією розвитку підприємства є план дій з удосконалення бізнес-процесів на інноваційних засадах у довгостроковій період. Відповідно до цього, відзначимо, що перехід до низьковуглецевого розвитку підприємства як стратегічна ціль підприємства є адаптивним періодом, який має стати гармонійним доповненням діючої стратегії розвитку підприємства.

У цьому контексті, процес переходу до низьковуглецевого розвитку підприємства передбачає позиціонуванняна ринку як кліматичного лідера. Загалом поняття кліматичного лідерства може розглядатися як на рівні держав, регіонів, так і на рівні підприємств. На глобальному і національному рівнях забезпечення щодо формування кліматичного лідерства здійснюється через розробку нормативно-правового забезпечення, а також створення міжнародних об'єднань кліматичних лідерів [9]. Водночас, за результатами дослідження [10] ефективність міжнародних об'єднань кліматичних лідерів залежить від рівня реалізації взятих ними зобов'язань на внутрішньому (національному) рівні, що напряму корелює із впливом політики www.econa.org.ua кліматичного лідерства на рівень добробуту населення.

У розрізі розгляду цього аспекту, особлива роль належить утвердженню кліматичного лідерства підприємств як низьковуглецевої корпоративної моделі поведінки на ринку. Hoyne S., декан факультету гнучкого та робочого навчання Технологічного університету Шеннона (TUS) (Ірландія), голова енергетичного агентства Тіппері та генеральний секретар FEDARENE, концепцію кліматичного лідерства розглядає через різні моделі лідерства у суспільстві та організаціях, а саме: "трансформаційне лідерство (лідери надихають і підтримують людей, організації та суспільство для впровадження інновацій і змін) або розподільче лідерство (лідери забезпечують розподіл відповідальності та повноважень за зміни, а люди мають можливість впроваджувати зміни)" [11].

Зважаючи на те, що завданням будь якого підприємства, є отримання доходу і прибутку, то відповідно до цього, при формуванні кліматичного лідерства підприємства важливо враховувати отримання як екологічного, соціального ефектів, так й економічного ефекту. Відповідно до цього, у кліматичному лідерстві доцільно виділити такий різновид лідерства як "підприємницьке лідерство, яке базується на діалозі, переконанні та створенні коаліцій" [12]. На думку Biedenkopf K., Eynde S., Bachus K., "малі підприємства можуть бути лідерами, але для досягнення такої мети потрібен поетапний підхід, орієнтований на різні групи послідовників від постачальників, конкурентів і споживачів до процесорів із вичерпаним терміном експлуатації та політиків. Ці різні групи послідовників сприйнятливі до різних (комбінацій) типів лідерства" [12].

До того ж, у Посібнику коаліції We Mean Business "Лідерство у сфері клімату сьогодні" (2020 р.) [13] викладено спільне бачення представників бізнесу того, як має виглядати корпоративне лідерство у сфері клімату у цьому десятилітті. Згідно з посібником, для того, щоб "бізнес вважався лідером у сфері клімату, він повинен реагувати на кліматичну кризу з амбіціями, втілювати ці амбіції в життя та виступати за більш широкі зміни шляхом адвокації. Таким чином, компанії можуть підвищити свою конкурентоспроможність і стійкість - особливо в умовах економічного спаду - і прискорити перехід до безвуглецевої економіки, яка не залишає нікого осторонь" [13].

Кліматичне лідерство у відповідній галузі можна досягнути включаючи взаємодію підприємств з їхніми ланцюгами постачання, корпоративне лобіювання кліматичних дій на усіх рівнях взаємодії з органами влади, партнерами, стейкхолдерами. Відповідно до цього, як спосіб утвердження кліматичного лідерства підприємств, у контексті зміцнення екологічної безпеки, розглядаємо інтеграцію низьковуглецевих інновацій у виробничі процеси. Зокрема, низьковуглецевий розвиток енергетичних підприємств і впровадження низьковуглецевих інновацій [14] передбачають застосування заходів, що скорочують витрати на енергію, з одного боку, а з іншого - сприяють зменшенню вуглецевому сліду. Наприклад, власники молочних ферм зі штату Мічиган запропонували виробництво біопалива (біоетанолу) з молока ("з молочного пермеату - побічного продукту фільтрації молока, який можна переробляти у низьковуглецевий етиловий спирт" [15]). У розрізі дослідження впровадження низьковуглецевих технологій в енергетиці Дзюбановська Н. в основу змісту "енергетична мережа майбутнього" включає "інтегровану та автоматизовану систему, що використовує відновлювані джерела енергії, а управління такою системою здійснюється із застосуванням засобів штучного інтелекту" [16].

На цьому шляху у розрізі виконання операційних завдань "кліматичний менеджмент є інструментом для забезпечення сталості екологічної та енергетичної безпеки і сталого розвитку екосистеми (підприємства), а також плацдармом для використання відновлюваних джерел енергії" [17]. Цей різновид менеджменту включає такі операційні напрями як "аналіз вразливості підприємства до зміни клімату та ресурсної стійкості до впровадження кліматично-нейтральних технологій, так і планування заходів щодо запобігання кліматичним ризикам" [17].

Зважаючи на вищезазначене, в умовах переходу підприємств до низьковуглецевого розвитку, пропонуємо на рівні підприємства формування кліматичного лідерства, екологічної відповідальності при використанні кліматичного управління, маркетингового природних ресурсів, здійснення виробничих процесів із застосуванням чистих енергетичних і транспортних технологій, а також поводження з відходами розглядати крізь призму забезпечення і реалізації проєктів з впровадження маркетингових еко-інновацій. На рис. 1 представлено адаптивні складові низьковуглецевого розвитку підприємства.

Рис. 1. Адаптаційні складові низьковуглецевого розвитку підприємства

Джерело: авторська розробка.

В основу побудови рис. 1 закладено процесний підхід до формування адаптаційних складових низьковуглецевого розвитку підприємства. Такими складовими є визначення детермінантів, з'ясування імперативів, дослідження моделей поведінки і пропозиція видів управління в умовах переходу підприємства до низьковуглецевого розвитку. Враховуючи наслідки зміни клімату, необхідність застосування заходів з попередження та адаптації до зміни клімату та обмеженість природних ресурсів, особлива роль у цьому процесі належить засадам сталого розвитку, інклюзивного розвитку і переходу до кліматичної нейтральності.

У свою чергу, ключове значення на рівні підприємства має встановлення взаємозв'язків між моделями поведінки та видами управління, що сприяє низьковуглецевому розвитку підприємства, зокрема:

- модель поведінки низьковуглецева інноваційність направлена на розробку і впровадження низьковуглецевих інновацій на рівні підприємства шляхом розвитку інноваційного менеджменту для забезпечення інклюзивного розвитку і зменшення викидів вуглекислого газу;

- модель поведінки кліматичного лідерства сфокусована на об'єднанні учасників ринку навколо одного лідера шляхом впровадження кліматичного управління для досягнення кліматичної нейтральності, що дозволить попередити зміну клімату;

- модель поведінки усвідомленого споживання передбачає впровадження циркулярного управління ресурсами в умовах обмеженості природних ресурсів на засадах сталого розвитку.

Висновки

Для забезпечення переходу до низьковуглецевого розвитку підприємства, важливе значення має врахування таких адаптивних складових низьковуглецевого розвитку як визначення детермінантів, з'ясування імперативів, дослідження моделей поведінки і пропозиція видів управління в умовах переходу підприємства до низьковуглецевого розвитку. Особлива роль належить утвердженню кліматичного лідерства підприємств як низьковуглецевої корпоративної моделі поведінки на ринку. Це зумовлює виділення у кліматичному лідерстві такого різновиду лідерства як підприємницьке лідерство. До того ж, інтеграція низьковуглецевих інновацій у виробничі процеси та впровадження кліматичного менеджменту розглядаються як способи утвердження кліматичного лідерства підприємств у контексті зміцнення екологічної безпеки.

Усе це свідчить про перезавантаження системи стратегічного менеджменту підприємства на засадах низьковуглецевого розвитку. За таких умов ефективність функціонування системи стратегічного менеджменту розглядається крізь призму утвердження кліматичного лідерства підприємства та дотримання засад усвідомленого споживання. В основу стратегічного планування закладається принцип стійкості до кризових явищ. Зважаючи на це, перспективи подальших досліджень полягають в оцінці ризиків підприємства при переході до низьковуглецевого розвитку і розробці заходів з їхнього попереджнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Проєкт Плану відновлення України.

Національна рада з відновлення. Липень 2022 р. 40 c. URL: https://ua.urc-international.com/plan-vidnovlennya- ukrayini.

2. Borysiak O., Mucha-Kus K., Brych V., Kinelski G. Toward the Climate-Neutral Management of Innovation and Energy Security in Smart World : monograph. Berlin, Germany: Logos Verlag Berlin GmbH. 2022. 172 p.

3. Borysiak O. Peculiarities of digital transformation in the promoting climate policy of alternative energy enterprises. SworidJournai. 2021. Issue № 8, Part 4. P. 8389.

4. Kwilinski A., Lyulyov O., Pimonenko T.

Reducing transport sector CO2 emissions patterns: environmental technologies and renewable energy. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity. 2024. Vol. 11. Issue 1. DOI: https://doi.org/10.1016/j.joitmc.2024.10021

5. Madaleno M., Robaina M., Dias M. F., Meireles

M. Ecoinnovation and firm performance in European highly energy consumers and polluting sectors. 2020 17th International Conference on the European Energy Market (EEM), Stockholm, Sweden, 2020. DOI: https://doi.org/10.1109/EEM49802.2020.922 1990.

6. Kwilinski A., Dobrovolska O., Wotowiec T.,

Cwynar W., Didenko I., Artyukhov A., Dluhopolskyi O. Carbon Dioxide, Nitrous Oxide, and Methane: What Types of

Greenhouse Gases Are Most Affected by Green Investments and Renewable Energy Development? Energies. 2024. Vol. 17, 804. DOI: https://doi.org/10.3390/en17040804.

7. Левицький В. В. Дослідження основних

елементів формування стратегічного

забезпечення економічної стійкості в системі операційного менеджменту підприємства. Економіка та суспільство. 2023. Вип. 49. DOI:

https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023- 49-36.

8. Зеркіна О. І. Підвищення організаційно -

економічної стійкості промислового підприємства на основі системного аналізу прийняття рішень. Market economy modern management theory and practice. 2020. Vol. 20. Issue 3(46). С. 223-242. DOI:

https://doi.org/10.18524/2413- 9998.2020.3(46).214242.

9. Oberthur S., Dupont C. The European Union's

international climate leadership: towards a grand climate strategy? Journal of European Public Policy. 2021. Issue 7. Vol. 28. P. 1095-1114. DOI:

https://doi.org/10.1080/13501763.2021.191 8218.

10. Helland L., Hovi J., S^len H. Climate leadership

by conditional commitments. Oxford Economic Papers. April 2018. Vol. 70. Issue 2. Pages 417-442. DOI:

https://doi.org/10.1093/oep/gpx045.

11. Hoyne S. Climate leadership - what does it really mean? URL: https://sustainable-energy- week.ec.europa.eu/news/climate-leadership- what-does-it-really-mean-2023-02-28_en.

Размещено на Allbest.ru