Тенденційні зміни в структурі ВВП України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденційні зміни в структурі ВВП України

Журба О.М.

кандидат економічних наук, старший викладач кафедри економічної теорії та конкурентної політики Державний торговельно-економічний університет

Анотація

Глобальна економічна активність продовжує пом'якшуватися на тлі наслідків жорсткої монетарної політики, обмежувальних фінансових умов та слабкого зростання світової торгівлі. Результати дослідження показують, що при розробці структурної політики метою має бути досягнення високої продуктивності праці шляхом зміни балансу сил в економіці в бік формування центрів економічного зростання на основі заохочення інвестицій в інноваційно-технологічну модернізацію та диверсифікацію виробництва.

Щодо розвитку реального сектору, то, на жаль, слід визнати, що такий важливий інструмент відновлення, яким мав стати "план Маршалла", і на який покладалися великі надії на початку 2023 року, так і не був введений в дію. Значною мірою це пов'язано з тим, що український уряд не зміг підготувати чітку програму відновлення (а не перелік об'єктів, на будівництво чи реконструкцію яких потрібні значні іноземні кошти).

Іншим фактором послаблення економічних стимулів для зростання є транскордонний конфлікт між Україною та сусідніми європейськими країнами, пов'язаний з експортом і навіть транзитом українського зерна та продуктів харчування, що разом із завершенням "зернової ініціативи" матиме негативний вплив на виробничі потужності та платіжний баланс.

Ключові слова: ВВП, дестабілізація, структура, зміни, військова агресія.

Annotation

Global economic activity continues to moderate amid the effects of tight monetary policy, restrictive financial conditions and weak global trade growth. After a sharp slowdown in 2022 and another contraction last year, global output growth is set to slow again in 2024, making it the third straight year of slowdown. The recent conflict in the Middle East has increased geopolitical risks and increased uncertainty in commodity markets, which could have negative consequences for global growth. This comes at a time when the world economy continues to overcome the lingering effects of the stacked shocks of the past four years - the COVID-19 pandemic, the Russian Federation's invasion of Ukraine, as well as rising inflation and the subsequent sharp tightening of global monetary conditions.

Russia's invasion of Ukraine, now in its third year, is a tragedy with far-reaching human and economic consequences. This invasion caused a staggering toll on Ukraine's population and economy, rolling back 15 years of development gains and increasing poverty.

Global economic activity continues to soften amid the effects of tight monetary policy, restrictive financial conditions and weak global trade growth. The results of the study show that when developing structural policies, the goal should be to achieve high labour productivity by changing the balance of power in the economy towards the formation of economic growth centres by encouraging investment in innovation and technological modernisation and diversification of production. With regard to the development of the real sector, it is unfortunate that such an important recovery tool as the Marshall Plan, which was supposed to be implemented in early 2023, has not been put into effect. This is largely due to the fact that the Ukrainian government failed to prepare a clear recovery programme (rather than a list of facilities that require significant foreign funds for construction or reconstruction). Another factor weakening economic incentives for growth is the cross-border conflict between Ukraine and neighbouring European countries related to the export and even transit of Ukrainian grain and food, which, together with the end of the grain initiative, will have a negative impact on production capacity and the balance of payments.

Keywords: GDP, destabilisation, structure, changes, military aggression.

Вступ

Глобальна економічна активність продовжує пом'якшуватися на тлі наслідків жорсткої монетарної політики, обмежувальних фінансових умов та слабкого зростання світової торгівлі. Після різкого сповільнення у 2022 році та ще одного спаду минулого року зростання світового виробництва у 2024 році знову сповільниться, що стане третім роком уповільнення поспіль. Нещодавній конфлікт на Близькому Сході посилив геополітичні ризики та підвищив невизначеність на товарних ринках, що може мати негативні наслідки для глобального зростання. Це відбувається в той час, коли світова економіка продовжує долати тривалі наслідки накладених один на одного шоків останніх чотирьох років - пандемії COVID-19, вторгнення російської федерації в Україну, а також зростання інфляції та подальшого різкого посилення глобальних монетарних умов .

Вторгнення Росії в Україну, яке триває вже третій рік, є трагедією з далекосяжними людськими та економічними наслідками. Це вторгнення спричинило приголомшливі втрати для населення та економіки України, відкинувши назад 15 років досягнень у сфері розвитку та збільшивши рівень бідності.

Вторгнення Росії в Україну також мало руйнівні наслідки для світової економіки, яка потерпає від високих відсоткових ставок, рекордно високого рівня заборгованості та клімату ескалації нестабільності і конфліктів .

Уряд і народ України продовжують демонструвати неабияку стійкість перед обличчям руйнувань. У 2023 році економіка України зросла на 4,8 відсотка після різкого падіння попереднього року завдяки покращенню доступу до електроенергії , кращому врожаю та додатковим державним витратам. Мета - дослідити тенденційні зміни в структурі ВВП України.

Результати

Структурні зрушення, зумовлені розвитком технологій виробництва та послуг, є основним фактором економічного зростання та ознакою розвитку в сучасній економіці [4]. Відповідно до трисекторної моделі економіки, основним напрямком структурних перетворень є перехід від первинного виробництва (сільське господарство та видобувна промисловість) до переробних галузей, а потім до надання послуг (або третинного сектору). Для розвитку обробної промисловості, починаючи зі стадії індустріалізації, велике значення має засвоєння капіталу і технологій , що забезпечує досягнення високої продуктивності, створюючи таким чином основу для процвітання постіндустріальної економіки послуг. Імпульси структурних змін передаються через канали підвищення продуктивності та перерозподілу факторів виробництва на користь секторів з вищою ефективністю для досягнення стійкого економічного зростання .

Десятиріччя після глобальної фінансової кризи ознаменувалося структурними тенденціями, протилежними до тих, що переважали в попередній період. Роль переробної промисловості у світовій економіці посилилася і вона повернулася на провідні позиції. Зокрема, внесок переробної промисловості у створення світового ВВП протягом 2009-2018 років збільшився на 1,3% і досяг 15,4% (2018 рік), у тому числі в країнах, що розвиваються, - на 1,1%, а в промислово розвинених країнах - на 0,7% [2]. Радикальні трансформації світового промислового ландшафту, викликані розвитком технологій "четвертої промислової революції", призвели до появи нових видів виробництва, що надало додаткового імпульсу структурним змінам у світовій економіці та загострило конкуренцію на ринках. На цьому тлі для України, з її неефективною структурою економіки та недостатньо модернізованими технологіями виробництва, зростають ризики подальшого скочування на маргінес світового розвитку та послаблення геополітичних позицій. Тому особливого значення набуває проблема структурних реформ, насамперед у промисловості, та досягнення сталого зростання національної економіки .

В українському академічному середовищі триває інтенсивна дискусія щодо викликів, які постають перед економікою цієї країни в контексті структурних зрушень у світовій економіці . Виявлено зовнішні чинники очевидного процесу структурного спрощення економіки України та її наближення до структурних характеристик менш розвинених економік, що зумовлено периферійним статусом економіки цієї країни у глобальних виробничих ланцюгах [11]. Аналіз ключових особливостей економіки України, яка за структурою виробництва та експорту класифікується як мала, відкрита та сировинна [10], виявив послаблення макроекономічної динаміки та загрозу подальшого технологічного відставання від більш інноваційних та динамічних економік . Дослідження внутрішніх причин викривлення структури економіки України показало їх інституційну залежність від відносин власності, які виникли на тлі непрозорих кампаній з приватизації державного майна, появи надприбуткових приватних монополій та утвердження влади олігархів [3]. Виявлено особливості моделей фінансування бізнесу, які базуються на використанні тіньових резервів та "офшоризації" фінансових відносин, що створює значні фінансові обмеження для реструктуризації економіки [8].

Розгляд широкого кола питань інклюзивного розвитку дозволив обґрунтувати необхідність переходу до моделі економічного зростання, в якій людина, рівень і якість її життя є центром концентрації зусиль, спрямованих на реалізацію структурних змін [9]. У контексті пошуку інструментів ефективної економічної політики доведено доцільність "розумної спеціалізації", яка базується на поєднанні науково-технічної, інноваційної, регіональної та промислової політики і покликана сприяти структурній модернізації економіки . Дослідження регіональних пропорцій та ієрархії регіонів у національній економіці показало пріоритетність розвитку переробної промисловості для забезпечення добробуту населення регіонів та довело, що подальша децентралізація державної влади, розвиток нового промислового сектору на основі технологій Індустрії 4.0 є запорукою зміцнення економічної життєздатності регіонів та подолання структурних і територіальних диспропорцій [7]. Обґрунтовано доцільність реалізації стратегії розвитку, що базується на розширенні внутрішнього ринку, його здатності задовольняти потреби споживачів та виправляти дисбаланси у зовнішній торгівлі [7].

Зазвичай інтенсивні структурні зміни асоціюються з більшими можливостями для економічного зростання, що виникають завдяки підвищенню сукупної продуктивності та доходів [5]. Це підтверджується прикладами країн Азії (Китай, Індія та ін.), де структурні зміни сприяли економічному зростанню [1]. Однак структурні зрушення в Україні виявилися деструктивними для економіки, оскільки супроводжувалися втратою значної частини виробничого потенціалу , суттєвим падінням ВВП та млявою економічною динамікою.

Частка сектору послуг постійно зростає. Ця тенденція в українській економіці з'явилася давно і не змінювалася протягом 2000-2019 років. Розвиток сектору послуг в Україні відповідає світовим тенденціям, але розвиток промислового та аграрного секторів відрізняється . Короткий період промислового відновлення та зростання економіки (2000-2007 рр.) був перерваний ударами кризових явищ, які завдали значної шкоди промисловому потенціалу країни. Характерними рисами структурних змін в економіці України після 2007 року стали, з одного боку, значне зменшення частки індустріального сектору (насамперед, переробної промисловості), а з іншого - стрімке зростання частки третинного та первинного секторів. Зокрема, скорочення частки промислового сектору у ВВП України сягнуло 22,5% (на кінець аналізованого періоду), що є меншим за світовий рівень (25,6%) та меншим за показник порівнянної групи країн Центральної Європи та Балтії (27,6%). Водночас частка переробної промисловості в Україні скоротилася до 10,8% ВВП, тоді як у світі вона становить 15,4%, а в порівнянній групі - 17,6%.

Однак за часткою аграрного сектору (9% ВВП у 2019 році) Україна майже втричі випереджає середньосвітовий показник, а тим більше порівняно з групою країн, з якими вона порівнюється. Переваги, пов'язані з розвиненим сільським господарством та можливістю вибудовувати довгі ланцюги внутрішнього виробництва, використовуються не повною мірою і навіть втрачаються для економічного зростання, що призводить до ситуації, коли на світові ринки експортується сировина, а не продукти її переробки. Перехід від аграрної моделі економіки до індустріально-сервісної забезпечує країнам економічний прогрес у вигляді швидкого зростання реального ВВП та подолання бідності, тоді як рух у зворотному напрямку не дасть таких результатів . Загалом, відтворювальний тип первинного сектору (видобувна промисловість та пов'язані з нею галузі первинної переробки, сільське господарство) здатен генерувати лише відносно низькі темпи економічного зростання .

Ефективні структурні зміни є визначальною умовою економічного розвитку. Оцінки ефективності, здійснені за допомогою показників продуктивності праці, показують, що в українській економіці відбуваються суперечливі процеси. З одного боку, спостерігаються довгострокові тенденції до зростання продуктивності праці в усіх секторах, що свідчить про їх модернізацію. Але з іншого боку, динаміка зростання продуктивності сповільнюється, що пов'язано з негативним впливом зрушень у структурі зайнятості на загальну продуктивність.

Обвал економіки, спричинений російською агресією у 2022 році, сформував дуже низьку базу для порівняння з наступними роками. Тому високі показники зростання 2023-2024 років не повинні вводити в оману - країна ще не вийшла на траєкторію сталого зростання ВВП . Водночас, якщо стабілізаційні процеси розпочнуться у 2024 році, країна може увійти у 2025 рік із сильними позитивними очікуваннями. Збереження економічної динаміки 2023 року у 2024 році ми розглядаємо як хороше підґрунтя для якнайшвидшого відновлення в наступні роки.

Такий підхід підтверджується прогнозом, представленим НБУ в останньому інфляційному випуску. Погоджуючись з обґрунтуванням наведених прогнозних показників та припущень, ми схильні бачити дещо інший (ймовірно, менш оптимістичний) характер розвитку національної економіки, виходячи з (попередніх) результатів 2023 року. Основною ідеологічною відмінністю нашого прогнозу на 2024 рік від офіційного є дещо нижчий рівень зростання реального ВВП, вища інфляція, збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі та більші втрати золотовалютних резервів (через необхідність зовнішнього та валютного балансування ).

Таблиця 1Основні макроекономічні показники України за 2021-2023 рр. і прогноз на 2024 р. (за даними Центру Разумкова; Національного банку України)

Результати дослідження показують, що при розробці структурної політики метою має бути досягнення високої продуктивності праці шляхом зміни балансу сил в економіці в бік формування центрів економічного зростання на основі заохочення інвестицій в інноваційно-технологічну модернізацію та диверсифікацію виробництва .

Щодо розвитку реального сектору, то, на жаль, слід визнати, що такий важливий інструмент відновлення, яким мав стати "план Маршалла", і на який покладалися великі надії на початку 2023 року, так і не був введений в дію. Значною мірою це пов'язано з тим, що український уряд не зміг підготувати чітку програму відновлення (а не перелік об'єктів, на будівництво чи реконструкцію яких потрібні значні іноземні кошти).

Іншим фактором послаблення економічних стимулів для зростання є транскордонний конфлікт між Україною та сусідніми європейськими країнами , пов'язаний з експортом і навіть транзитом українського зерна та продуктів харчування, що разом із завершенням "зернової ініціативи" матиме негативний вплив на виробничі потужності та платіжний баланс.

Список використаних джерел

інвестиція інноваційно-технологічна модернізація виробництва

1. Bekkers, E., Koopman, R. B., & Rego, C. L. (2021). Structural change in the Chinese economy and changing trade relations with the world. China Economic Review, 65, 101573. https://doi.org/10.1016/_j.chieco.2020.101573

2. IDR2020 (Industrial Development Report 2020 ID/449). (2019). https://www.unido.org/resources-publications-flagship-publications-industrial- developmentreport-series/idr2020

3. Kindzerski Yuri. (2021). Ukrainian economy facing the challenges of deindustrialization. In Concepts, strategies and mechanisms of economic systems management in the context of modern world challenges. Zenodo. https://doi.org/10.5281/ZENODO.5024676

4. Kuznets, S. (1973). Modern Economic Growth: Findings and Reflections. The American Economic Review, 63(3), 247-258.

5. Mijiyawa, A. G., & Conde, L. (2020). Structural Change and Productivity Growth in Guinea [Working Paper]. World Bank. https://doi.org/10.1596/1813-9450-9341

6. Razumkov Center (2023). Preliminary results of 2023 and forecast for 2024. URL: https://razumkov.org.ua/en/articles/preliminary-results-of-2023-and-forecast-for-2024

7. Shovkun, I. (2020). Dependence of Ukrainian economy on industrial import and prerequisites of forming effective industrial specialization. Economy of Industry, 3(91), 5-28. https://doi.org/10.15407/econindustry2020.03.005

8. Zymovets, V., Sheludko, N., & Shyshkov, S. (2021). Macroeconomic and institutional barriers of “normalization” of an enterprise's financing models in Ukraine. Economy of Industry, 2(94), 45-58. https://doi.org/10.15407/econindustry2021.02.045

9. Бобух, І. М., Кіндзерський, Ю. В., Фащевська, О. М., Снігова, О. Ю., Щегель, С. М., & Тищук Т.А. (2020). Структурні зміни як основа інкл юзивного розвитку економіки України. Київ : http://ief.org.ua/docs/mg/332.pdf

10. Кораблін, С. О. (2017). Макроекономічна динаміка України: Пастка сировинних ринків- Сергій Кораблін - Тека авторів. Київ.http://chtyvo.org.ua/authors/Korablin_Serhii/Makroekonomichna_dynamika_Ukrainy_pastk a _syrovynnykh_rynkiv/

11. Сіденко, В. (2017). Структурні трансформації у світовій економіці: Виклики для україни(p. 186) [Аналітична доповідь].http s: //razumkov. org .ua/uploads/article/2017_svit_ecovom_Annotation.pdf

Размещено на Allbest.ru