Економічне забезпечення організації і функціонування критичної інфраструктури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічне забезпечення організації і функціонування критичної інфраструктури

Трушкіна Наталія Валеріївна, кандидат економічних наук, старший дослідник, докторант, старший науковий співробітник сектору промислової політики та інноваційного розвитку відділу промислової політики та енергетичної безпеки, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Жукова Ірина Віталіївна, кандидат наук з державного управління, доцент, Лауреат премії Президента України для молодих вчених, Лауреат премії Верховної Ради України молодим ученим, директор, Видавнича група «Наукові перспективи»

Анотація

У статті досліджено успішні практики й кейси фінансового забезпечення відбудови критичної інфраструктури у країнах світу, які у свій час постраждали від збройних конфліктів, активних бойових дій і природних катаклізмів. Вивчення закордонного досвіду свідчить про необхідність залучення міжнародного фінансування переважно у формі грантів, фокусування на завданнях дієвого розвитку критичної інфраструктури із застосуванням механізму публічно-приватного партнерства. При цьому кожна країна має свої специфічні особливості. Встановлено, що до основних фінансових інструментів, які застосовувалися у країнах світу задля відновлення й модернізації критично важливих об'єктів інфраструктури, віднесено такі: безповоротна фінансова допомога США, кредити, прямі іноземні інвестиції, кошти державного бюджету, кошти фізичних та юридичних осіб, грантові кошти, донорська допомога міжнародних фінансових організацій, фінансова допомога неурядових організацій, пільгові позики, репарація. На підставі узагальнення передового міжнародного досвіду визначено перспективи його запровадження у сучасних умовах розвитку економіки України. Запропоновано розробити Національну стратегію повоєнної відбудови критичної інфраструктури в Україні та План її реалізації, у якому визначити відповідні фінансові інструменти та інститути.

Ключові слова: національна економіка, критична інфраструктура, відбудова, відновлення, розвиток, модернізація, фінансове забезпечення, фінансовий механізм, інститути, інституції, закордонний досвід.

Trushkina Nataliia Valeriivna, Ph.D. (in Economics), Senior Researcher, Doctoral Candidate, Senior Research Officer of the Sector of Industrial Policy and Innovative Development of the Department of Industrial Policy and Energy Security, Research Center for Industrial Problems of Development of the NAS of Ukraine національна економіка критична інфраструктура

Zhukova Iryna Vitalievna, Ph.D. (in Public Administration), Associate Professor, Laureate of the award of the President of Ukraine for young scientists, laureate of the award of the Verkhovna Rada of Ukraine for young scientists, Director, Publishing Group “Scientific Perspectives”

ECONOMIC SUPPORT OF THE ORGANIZATION AND FUNCTIONING OF CRITICAL INFRASTRUCTURE

Abstract. The article examines successful practices and cases of financial support for the reconstruction of critical infrastructure in countries of the world that at one time suffered from armed conflicts, active hostilities, and natural disasters. The study of foreign experience shows the need to attract international funding mainly in the form of grants, focusing on the tasks of effective development of critical infrastructure using the mechanism of public-private partnership. At the same time, each country has its own specific features. It has been established that the main financial instruments used in the countries of the world for the restoration and modernization of critical infrastructure facilities include the following: non- refundable financial assistance from the USA, loans, direct foreign investments, state budget funds, funds of individuals and legal entities, grant funds, donor assistance from international financial organizations, financial assistance from non-governmental organizations, preferential loans, reparations. On the basis of the generalization of the best international experience, the prospects of its introduction in the modern conditions of the development of the economy of Ukraine are determined. It is proposed to develop a National Strategy for the post-war reconstruction of critical infrastructure in Ukraine and a Plan for its implementation, in which appropriate financial instruments and institutions will be defined.

Keywords: national economy, critical infrastructure, reconstruction, restoration, development, modernization, financial support, financial mechanism, institutions, institutions, foreign experience.

Постановка проблеми

У найближчі десятиріччя спостерігається тенденція підвищення рівня розвитку інфраструктури. Цей розвиток є відповіддю на зростаючий глобальний попит на формування та функціонування інфраструк-тури як критично важливої складової національної економіки у різних країнах світу.

За підрахунками фахівців, глобальні інвестиції у розвиток критичної інфраструктури становлять 2,3 трлн дол. США на рік. За експертними оцінками, обсяг капіталовкладень на створення нової інфраструктури до 2040 р. становить 94 трлн дол. Це у 1,9 рази перевищує вартість існуючої інфраструктури у світі (приблизно 50 трлн дол.). За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, щорічні інвестиції у розвиток інфраструктури складатимуть 6,9 трлн дол. Експерти ОЕСР стверджують, що такий обсяг необхідний для досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року. При цьому Світовий банк щороку інвестує у розвиток інфраструктури приблизно 24 млрд дол. США, а Європейський інвестиційний банк - 21,5 млрд дол. США (або 19,1 млрд євро) [1].

При цьому без належного державного управління та регулювання розвиток інфраструктури не буде ефективним і результативним. Водночас поліпшення управління існуючими інфраструктурними активами може заощадити до 15% інвестицій у розвиток інфраструктури.

Необхідно зазначити, що одним із стратегічних напрямів відновлення й модернізації критично важливих об'єктів інфраструктури [2-10] у більшості країн світу визнано створення належного фінансового забезпечення.

На даний час існує багато прикладів успішної практики і кейсів відбудови критичної інфраструктури у країнах, які у свій час постраждали від терористичних атак, збройних конфліктів, активних бойових дій, природних катастроф і стихійних лих. У ході опитування, яке проведено у 2020 році The Global Infrastructure Investor Association та Ipsos Group, виявлено, що інвестиції у розвиток інфраструктури мають стати ключовою складовою у планах урядів різних країн світу щодо забезпечення економічного відновлення після природних катастроф і катаклізмів, збройних конфліктів і війн, пандемій тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню підходів до поняття «інфраструктура» присвячено чимало наукових праць провідних зарубіжних вчених (D. Aschauer, M. Blaiklock, J. Clark, Z. Dacko-Pikiewicz, H. Dzwigol, B. Frischmann, G. Hedtkamp, A. Hirschman, R. Jochimsen, A. Kwilinski, W. Lewis, A. Marshall, R. Miskiewicz, K. Murphy, W. Nordhaus, R. Nurkse, A. Parlikad, A. Pesenti, B. Rathnayaka, D. Rehak, P. Rosenstein-Rodan, W. Rostow, P. Samuelson, A. Schleifer, C. Scholz, L. Shen, U. Simonis, H. Singer, R. Srinivasan, K. Szczepanska-Woszczyna, R. Vishny, R. Wrobel, A. Youngson, C. Zhang). Вагомий внесок у вивченні й узагальненні різноманітних аспектів забезпечення розвитку критичної інфраструктури у системі національної економіки зроблено зарубіжними науковцями [11-18].

Слід зазначити, що проблеми фінансового забезпечення діяльності підприємств різного галузевого спрямування набувають особливого значення з огляду на специфіку секторів економіки. Вітчизняні вчені (Я. Буздуган [19]; Ю. Бруняк [20]; А. Заіка [21]; А. Буряченко, Л. Гераймович [22]; Н. Давиденко, І. Зеліско, А. Буряк та ін. [23]; О. Кириленко, О. Тулай [24]; О. Яцух [25]; К. Ілляшенко, Т. Ілляшенко [26]; Г. Кучер [27]; Н. Корнєва та ін. [28]; І. Вахович та ін. [29]; В. Горин [30]; Л. Гриценко та ін. [31]; В. Коровій [32]; Н. Марусяк [33] та інші) активно займаються питаннями формування системи фінансового забезпечення розвитку інфраструктури та функціонування кластерних структур.

Як стверджує Ю. Бруняк [20], концептуальні та організаційні засади фінансового забезпечення підприємств місцевої інфраструктури характери-зуються визначенням особливостей процесів фінансування підприємств. Це, у свою чергу, зумовило необхідність вивчення прагматичних аспектів фінансового забезпечення підприємств місцевої інфраструктури в умовах трансформації економіки України.

Я. Буздуган [19] поділяє позицію згаданих науковців і робить висновок, що «фінансове забезпечення» є методом фінансового механізму, за допомогою якого формують і використовують фонди коштів і який характеризує зміст впливу фінансів на різні аспекти розвитку суспільства.

О. Яцух [25] пропонує трактувати термін «фінансове забезпечення діяльності сільськогосподарського підприємств» як систему організації та здійснення фінансових відносин, спрямованих на формування ефективного механізму залучення у діяльність галузевих підприємств фінансових ресурсів і їх використання з метою отримання максимального прибутку та виконання фінансово-економічних і соціальних функцій як суб'єкта господарювання в системі суспільно-економічних відносин країни та світу. Зміст даного поняття сформовано з точки зору системного, динамічного, комплексного, синергічного, ситуаційного, процесного та інших наукових підходів, що дає можливість визначити багатоаспектність цієї категорії при застосуванні принципів і функцій розвитку діючої системи фінансового забезпечення сільськогоспо-дарських підприємств.

Таким чином, дана проблема зумовила мету даної статті, яка полягає у дослідженні й узагальнення закордонного досвіду застосування фінансових інструментів відбудови й реконструкції критичної інфраструктури.

У процесі дослідження використовувалися такі загальнонаукові методи: аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компонентного аналізу, порівняння, аналогії, класифікації, експертного опитування, структурно-логічного узагальнення.

Виклад основного матеріалу

У результаті дослідження встановлено, що одним із інструментів повоєнної відбудови інфраструктури європейських країн стали фінансові інвестиції з боку США у рамках «Програми відновлення Європи» (або «План Маршалла»), впровадження якої почалося у 1948 році. Протягом чотирьох років США надали Європі понад 17 млрд дол. (у теперішній час це приблизно 210 млрд дол.) у вигляді дешевих кредитів (20% від загальної суми) і безкоштовної фінансової допомоги (80%) здебільшого для підняття промисловості. Крім цього, за 1945-1947 рр. Європа отримала 14 млрд безпосередньо на відновлення інфраструктури. США оголосили, що їхні гроші передбачаються для вісімнадцяти країн Європи, проте найбільшу частку отримали Велика Британія, Франція, Італія та Західна Німеччина. На ці чотири країни було витрачено 2/3 усіх фінансових коштів.

Як показують дослідження практик відновлення країн після руйнації, яке проведено у рамках комплексної роботи Аналітичного центру «Інститут аналітики та адвокації», досвід США у відновленні об'єктів критичної інфраструктури є доволі успішним. Так, у результаті одного із найруйнівніших ураганів в історії США «Катріна» у 2005 р. було знищено третину території країни. У Новому Орлеані 134 тис. одиниць житла (це 70% усіх зайнятих) постраждали від урагану та повені. Однак незважаючи на значні збитки і втрати, критичну інфраструктуру вдалося відбудувати, а національну економіку відновити. За розрахунками експертів, загальна сума збитків від урагану склала 135 млрд дол. Національне управління океанічних і атмос-ферних досліджень (NOAA) оцінило вартість збитків у розмірі 170 млрд дол.

При цьому варто зазначити, що із 120,5 млрд дол. федеральних видатків приблизно 75 млрд дол. (62,2%) було потрачено на екстрену допомогу, а не на відновлення інфраструктури. Обсяг благодійних пожертвувань, хоча і був у 2 рази більшим, ніж через цунамі у Південній Азії у 2004 р., становив лише 6,5 млрд дол. А приватні страхові відшкодування покрили збитки у розмірі приблизно 30 млрд дол. Здебільшого для відбудови критичної інфраструктури використовувалася міжнародна допомога більшості країн світу. Загалом понад 90 країн запропонували США 854 млн дол. готівкою та нафтою.

Але й існували деякі перешкоди, які стримували процес відбудови критичної інфраструктури унаслідок урагану «Катріна», а саме: бюрократія уряду США; нецільове використання коштів міжнародних організацій і фондів; управлінська слабкість структур, які мали координувати роботу для подолання наслідків від стихійного лиха тощо.

Унаслідок землетрусу, який стався 12 травня 2008 р. у провінції Сичуань (Китай), було зруйновано 5,3 млн будівель. За різними підрахунками, загальна пряма економічна шкода варіюється від 120 до 150 млрд дол. США. Землетрус завдав найбільших ушкоджень в основному у трьох провінціях: Сичуань, Ганьсу, Шеньсі. Розмір збитків у вищевказаних територіальних утвореннях становив понад 132 млрд дол. США або 99% загального розміру шкоди. За окремими секторами найбільш постраждалими були: житловий сектор (63 млн дол.); транспортний сектор (13 млн дол.); промисловий сектор (10 млн дол.).

Після землетрусу у Китаї приділяли особливу увагу створенню повномасштабної системи зустрічної підтримки відновлення та реконструкції об'єктів критичної інфраструктури. Китай - уперше у своїй історії - звернувся за підтримкою до міжнародних фінансових організацій та інвестиційних фондів. З метою прискорення мобілізації загальнонаціональних ресурсів уряд країни наказав 19 провінціям в економічно розвинутих районах східного та центрального Китаю надати індивідуальну допомогу кожному повіту в районах стихійного лиха у провінції Сичуань. Відповідно до державної програми, допоміжні провінції мають надавати щорічну суму такої допомоги не нижче 1% своїх місцевих фіскальних надходжень за останній рік протягом наступних 3 років. Допоміжні провінції не лише використовують капітал для відновлення пошкодженої інфраструктури, але й допомагають оновити промисловий план у зоні лиха, створюючи ряд нових промислових кооперацій, парків, характерних сільськогосподарських і переробних баз.

Таким чином, вивчення доволі успішних зарубіжних практик і кейсів свідчить про необхідність залучення міжнародного фінансування переважно у формі грантів, фокусування на завданнях дієвого відновлення й розвитку критичної інфраструктури із застосуванням механізму публічно-приватного партнерства. При цьому кожна країна має свої специфічні особливості й відмінності (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Особливості фінансового забезпечення відбудови критичної інфраструктури у країнах світу