Формування інструментарію оцінки розвитку зеленої економіки в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування інструментарію оцінки розвитку зеленої економіки в сільському господарстві

О. С. Павленко,

к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки,

Дніпровський державний аграрно-економічний університет

Є. А. Кобець,

к. е. н., доцент кафедри економіки, Дніпровський державний аграрно-економічний університет

У статті визначено, що заходи з охорони природних ресурсів можуть бути рушійною силою для національного та глобального економічного розвитку. Обґрунтовано необхідність перегляду традиційних методів ведення сільського господарства та впровадження інноваційних технологій, які зменшують вплив на навколишнє середовище та оптимізують використання ресурсів. Ідентифіковано ключові аспекти зеленого підходу до розвитку агробізнесу, а саме: збереження природних ресурсів, скорочення викидів та впровадження принципів циркулярної економіки в сільськогосподарське виробництво. Виокремлено соціальні аспектів сталого агробізнесу, зокрема: соціальна відповідальність агробізнесу, створення робочих місць та покращення умов життя у сільській місцевості, налагодження партнерських відносин між агробізнесом, громадами та органами влади задля сприяння сталому розвитку регіонів. Розроблено показники оцінки розвитку зеленої економіки, які характеризують економічні результати в сільському господарстві, рівень впливу галузі на навколишнє середовище та соціальні аспекти якості життя в сільській місцевості.

Ключові слова: агробізнес, зелена економіка, збалансований підхід, сталий розвиток, нормативні заходи, фіскальні заходи, оцінка ефективності.

O. Pavlenko, агробізнес зелена економіка природний ресурс

PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economics, Dnipro State Agrarian and Economic University

Ye. Kobets, агробізнес зелена економіка природний ресурс

PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Economics, Dnipro State Agrarian and Economic University

FORMATION OF TOOLS FOR ASSESSING THE DEVELOPMENT OF A GREEN ECONOMY IN AGRICULTURE

Постановка проблеми

Реалізація концепції зеленої економіки потребує впровадження економічної політики, спрямованої на сталий розвиток навколишнього середовища та створення додаткових робочих місць. Вона передбачає розробку довгострокових державних стратегій переходу до економіки з раціональним використанням природних ресурсів. Концепція зеленої економіки є складовою системи сталого розвитку сільського господарства. У сфері агробізнесу України наразі наростає необхідність в органічному сільському господарстві, енергозберігаючих технологіях та інноваціях у переробці відходів. Ці напрямки є безпосередніми складовими зеленої економіки і можуть виконати ключову роль у її розвитку, діючи як каталізатор трансформації сільського та харчового секторів. Участь різноманітних урядових та корпоративних структур є необхідною умовою впровадження політичних та стратегічних підходів до розвитку зеленої економіки в сільському господарстві. Теоретичні та практичні аспекти упровадження зеленого агробізнесу висвітлено у наукових працях українських дослідників, а саме: Бутрим О.В., Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Герасимчук З.В., Гура А.О., Зябіна Є.А., Іртищева І.О., Леськів Г.З., Марченко О.І., Мірошниченко В.В., Потапенко В.Г., Смоленюк Р.П., а також публікаціях міжнародних організацій, таких як ООН, ОСЕР, GGGI, ОЕСР, ФАО, Farming First та інших. Незважаючи на високий рівень та міждисциплінарний характер існуючих теоретико- методологічних розробок, потребує подальшого наукового дослідження формування стратегічних напрямків економічного та політичного механізмів оцінки впровадження сталого агровиробництва на національному та регіональному рівнях.

Метою дослідження є обґрунтування стратегічних напрямів розвитку агробізнесу в рамках концепції зеленої економіки та визначення індикаторів оцінки її ефективності.

Виклад основного матеріалу

Економічні теорія традиційно розглядають охорону природи як чинник, що уповільнює економіку та обтяжує її зростання. У концепції «зеленої економіки» визначено, що заходи з охорони природних ресурсів можуть бути рушійною силою для національного та глобального економічного розвитку. Без реалізації парадигми «зеленого зростання» майбутній економічний розвиток є неможливим. Головною перешкодою для «зеленого зростання» є не внутрішній конфлікт між економічними та природними системами, а необхідність вирішення екологічних проблем існуючих моделей економічного розвитку (табл. 1).

Таблиця 1. Концепції традиційної та зеленої економіки

Джерела: сформовано за даними [1, 9, 10, 15-18]

Сільське господарство відіграє ключову роль у зеленій економіці через позитивний вплив на управління земельними ресурсами, розвиток біорізноманіття та зниження викидів парникових газів. Збереження (поглинання) вуглецю у ґрунті та рослинних залишках сільського господарства може потенційно компенсувати до 20% глобальних викидів CO₂ від споживання вугілля. Ефективне управління земельними ресурсами також впливає на збереження екосистеми та біорізноманіття. Сільське господарство має критичний економічний внесок, особливо у країнах, що розвиваються, забезпечуючи 30% ВВП та дві третини робочих місць. З огляду на необхідність збільшення виробництва харчових продуктів на 70% до 2050 року, підвищення ефективності сільського господарства є ключовим завданням суспільства. На агровиробництво припадає 70 % водного споживання, 34,3% використання земельних ресурсів, 17-30% парникових викидів, 37,3 % задіяних трудових ресурсів, що свідчить про високу взаємозалежність та його вплив на зелену економіку [11; 16; 18] (рис.1).

Рис. 1. Вплив сільського господарства на зелену економіку

Джерело: IWMI; Foresight; WRI; CIA, World Bank; FAO; ILO

Екологічний внесок. Зелений внесок сільського господарства полягає в управлінні ресурсами різноманітних екосистем. Важливість екологічних послуг визначається їх грошовою оцінкою, оскільки результативність «зеленого» агробізнесу визначається інвестиціями у сільське господарство для забезпечення його сталого розвитку. Довгострокова ефективність сільського господарства залежить від раціонального управління його природним та ресурсним потенціалом. Екологічні інвестиції агробізнесу поліпшують загальні показники ефективності сільського господарства, сприяють відновленню балансу поживних речовин та зупиняють ерозію ґрунту. Спрямування інвестицій у сільське господарство, включаючи інфраструктуру та нові технології, є важливим чинником забезпечення сталого розвитку, збереження природних ресурсів та надання екосистемних послуг. Зміцнення зв'язку між екологією та сільським господарством не лише сприяє стабільності в управлінні екологічними ризиками й витратами, але й підвищує продуктивність сільськогосподарських культур. Загалом, сталий розвиток сільського господарства сприяє продовольчій безпеці країни та збереженню навколишнього середовища й природних ресурсів [3; 7; 8].

Соціальний внесок агробізнесу в зелену економіку визначається забезпеченням глобальної продовольчої безпеки, особливо в умовах прогнозованого зростання населення світу на 2,3 мільярди осіб до 2050 року, головним чином в країнах, що розвиваються. Зменшення ризику голоду залежить від підвищення продуктивності сільського господарства, яке може бути досягнуте за рахунок ефективного управління та упровадження технологій обробітку ґрунту, які спрямовані на запобігання вуглецевим викидам. Для забезпечення майбутнього виробництва продуктів харчування, «зелене» агровиробництво вимагає значних інвестицій у сільське господарство. За підрахунками міжнародних організацій необхідно збільшити на 50% приватні інвестицій у сільське господарство та послуги переробки, а також державні інвестиції в інфраструктуру, іригацію, електроенергію та освіту. Ефективне управління сільськогосподарськими ресурсами на основі зеленої концепції підвищить життєздатність сільських економік і поліпшить соціальний добробут сільського населення. Реформа державної підтримки сільського господарства сприятиме зменшенню навантаження на навколишнє середовище, оскільки фінансова підтримка буде спрямована на формування доходів господарств та допоможе вирішити соціально-економічні проблеми сільських господарств [2; 5; 12].

Економічний внесок. Зелені стратегії в сільськогосподарському виробництві мають вагомий економічний вплив на покращення внутрішньої інтеграції екологічних екстерналій. Ці стратегії призводять до більш ефективного використання природних ресурсів та удосконаленого управління ними. Вони можуть тимчасово зменшити ефективність сільськогосподарського виробництва, але переваги екоефективності призведуть до довгострокових економічних вигід. Зелені інструменти та методи господарювання сприяють зменшенню витрат енергії, води та агрохімікатів. Екологічно обґрунтоване землекористування покращує якість ґрунту, його здатність утримувати вологу та підвищує вміст поживних речовин. Досягається також покращення результатів сільськогосподарської діяльності за рахунок зменшення втрати від резистентності до пестицидів, ерозії ґрунту та забруднення ґрунтових вод. Інвестування в екологію може призвести до формування нових джерел економічного зростання в сільському господарстві, зокрема за рахунок розвитку екологічних товарів та послуг. Органічне сільське господарство та виробництво біомаси можуть бути основним видом зайнятості та доходів у сільських господарствах. Сертифікація та еко-маркування продуктів значно збільшить ринкові премії від екологічно свідомих споживачів. Сільськогосподарська біорізноманітність створює передумови для збереження генетичних ресурсів та може бути основою розробки нових сортів рослин та порід тварин. Крім того, еко-туризм на фермах та сільських територіях є прибутковою галуззю, а виробництво біомаси підвищує доходи фермерів та сприяє розвитку сільських громад [3; 4; 12; 16].

Метою стратегії «озеленення» сільського господарства є забезпечення економічного зростання, яке було б екологічно безпечним, гнучким та адаптованим до різних національних умов і етапів розвитку, сприяло удосконаленню інструментів номінальної та фіскальної політики держави. У сільському господарстві набір інструментів державної політики повинен включати комбінацію регуляцій, підтримку та наукових досліджень, які спрямовані на сталий розвиток виробництва (табл. 2).

Таблиця 2. Інструментарій державної підтримки переходу до

зеленої економіки в сільському господарстві