Професійно-кваліфікаційні диспропорції ринку праці як перешкода для структурної трансформації підприємницького сектору України в сучасних і повоєнних умовах

У звіті з опитування за I і II квартали 2023 р. підкреслюється, що найбільше посилився вплив фактора «брак кваліфікованих працівників», при- чому для підприємств практично всіх ВЕД і регіонів. Найсильніший тиск дефіциту кадрів очікують підприємства переробної промисловості й будівництва, великі підприємства; серед регіонів вищі очікування негативного впливу цього чинника спостерігалися в західних областях, проте і в Дніпропетровській, Полтавській та Харківській областях 25 % підприємств прогнозують нестачу кваліфікованої робочої сили. При цьому підкреслимо, що такі очікування підприємства мають в умовах війни, коли підприємницька діяльність лише потроху починає відновлюватися й нарощуватися. Згідно з оцінками НБУ у 2023 р. бізнес очікував активнішого відновлення своєї діяльності, проте більшість підприємств не планували наймати додаткових працівників. Проте, навіть за таких планів, постануть проблеми з кадровим забезпеченням виробництва. Після завершення війни, на стадії повноцінної відбудови і модернізації економіки ця проблема буде значно гострішою і сформує значні ризики для реалізації програм відновлення. Великою є імовірність виникнення ризиків професійно-кваліфікаційної незбалансованості кількісного і якісного характеру.

Таблиця 6. Ділові очікування окремих груп підприємств України щодо дефіциту кваліфікованих кадрів, % до опитаних

Джерело: розраховано і складено авторами за: Ділові очікування підприємств України. ІУ квартал 2022 року. Національний банк України. 2022. Вип. 4 (68). URL: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/BOS_2022-Q4.pdf?v=4; Ділові очікування підприємств України. І квартал 2023 року. Національний банк України. 2023. Вип. 1 (69). URL: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/BOS_2023-Q1. pdf?v=4; Ділові очікування підприємств України. 2 квартал 2023 року. Національний банк України. 2023. Вип. 2 (70). URL: https://bank.gov.ua/admin_uploads/ article/BOS_2023-Q2.pdf

По-перше, це кількісний дефіцит робочої сили для освоєння необхідних інвестицій повоєнної відбудови. Після закінчення війни для повоєнного відновлення української економіки будуть потрібні значні обсяги інвестицій і велика кількість висококваліфікованих робітників і спеціалістів. Фахівці називають різні суми на відновлення економіки -- від 400 млрд до 750 млрд дол., з часовим проміжком їх освоєння в 10 років. За останньою оцінкою ООН, Світового банку, Європейської комісії і Уряду України, на повоєнне відновлення України потрібно 423 млрд дол. Ukraine. Rapid Damage and Needs Assessment. February 2022 - February 2023.

A. Himmelfarb (Ed.). The World Bank, the Government of Ukraine, the European Union, the United Nations. Washington, DC. March 2023. 132 p. URL: https://docu- ments1.worldbank.org/curated/en/099184503212328877/pdf/P1801740d1177f03c0 ab180057556615497.pdf, отже більше 40 млрд дол. щороку. Освоєння таких інвестицій вимагатиме значно більшої кількості робочої сили, ніж має Україна.

У 2020 р. інвестиції в українську економіку становили близько 19 млрд дол., при цьому чисельність зайнятих у національній економіці налічувала 15,9 млн осіб. Сьогодні кількість робочої сили значно скоротилася, що, безумовно, ускладнюватиме щорічне освоєння 40 млрд дол. інвестицій -- за існуючої продуктивності праці економіці потрібно буде у два рази більше робочої сили, або має зрости продуктивність праці -- теж у два і більше разів, що малоймовірно. Усі плани і проєкти з відновлення й модернізації економіки України можуть виявитися нездійсненними через брак робочої сили.

По-друге, це дисбаланс між структурою і якістю професійної підготовки та вимогами виробництва, сформованими в системі професійної освіти компетенціями, які недостатньою мірою відповідають вимогам сучасних технологічних процесів, що використовуються нині або плануються використовуватись у сфері економічної діяльності в повоєнний період. Це унеможливить залучення достатньої кількості висококваліфікованих фахівців для вдосконалення управлінської, організаційної, виробничої, логістичної діяльності підприємств, упровадження нових технологій організації бізнесу, що, у свою чергу, стримуватиме темпи відновлення, модернізації і підвищення ефективності економіки.

По-третє, це дефіцит інженерно-технічних фахівців, зумовлений руйнуванням закладів професійної освіти, згортанням системи професійно-технічної освіти і зменшенням їх підготовки у ЗВО. Такий дефіцит, як показує попередній аналіз, існував і раніше, нині ж і в майбутньому він посилиться, що може стати вагомою перешкодою на шляху повоєнного відновлення країни. Без достатньої кількості інженерно-технічних спеціалістів будуть неможливими широка технологічна модернізація виробництва, диверсифікація і структурна трансформація, підвищення ефективності підприємницького сектору і конкурентоспроможності національної економіки.

По-четверте, це посилення дисбалансу у віковій структурі робочої сили в більшості сфер економічної діяльності. Існує загроза подальшого зростання чисельності робочої сили пенсійного і передпенсійного віку, зменшення частки молоді в структурі персоналу підприємств. Це обумовлено масовим виїздом дітей і підлітків за кордон, зниженням народжуваності й більшими втратами саме молодого покоління внаслідок війни. Посилення вікової диспропорції у складі персоналу підприємств може стати суттєвою перешкодою на шляху залучення іноземних інвестицій, передових технологій і модернізації підприємств.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ, СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ І БІЗНЕСУ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ДИСПРОПОРЦІЙ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Проведений аналіз виявив значні професійно-кваліфікаційні диспропорції і дисбаланси вітчизняного ринку праці як у розрізі ВЕД, так і в регіональному аспекті, які посилюються внаслідок війни і формують досить високі ризики для повоєнного відновлення і реконструкції України. Найбільшими ці ризики є для східних, північно-східних і південних регіонів України, де велись і тривають найбільш жорстокі бої, мають місце найзначніші руйнування і знелюднення територій. Тому вже сьогодні слід окреслити основні завдання для держави й бізнесу, реалізація яких буде спрямована на збереження, відтворення і залучення робочої сили і подолання професійних диспропорцій.

Завдання державної політики у сфері кадрового забезпечення економіки і подолання професійно-кваліфікаційних диспропорцій мають вирішувати такі проблеми і спрямовуватися на:

• максимальне збереження життя і здоров'я населення, розробку і впровадження комплексної системи захисту від воєнних ризиків і загроз;

• розробку і впровадження активної демографічної і соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня і якості життя населення України;

• розбудову соціально-трудової сфери України на принципах концепцій гідної праці, соціального партнерства і соціальної відповідальності бізнесу;

• розробку і реалізацію дієвої державної політики повернення зовнішніх мігрантів, які виїхали з України через війну;

• розробку і реалізацію ефективної державної міграційної політики залучення робочої сили з інших країн;

• відновлення і модернізацію системи професійно-технічної і вищої освіти для забезпечення якісної професійної підготовки молоді відповідно до потреб відновлення й модернізації економіки;

• забезпечення суттєвого підвищення якості шкільної освіти і передусім розвиток STEM-освіти як пріоритетного завдання у справі технологічної модернізації;

• розробку обґрунтованих прогнозів потреби в робочій силі для повоєнного відновлення в розрізі основних професій, удосконалення на їх основі державного замовлення на підготовку кадрів;

• стимулювання відносин партнерства між закладами професійної освіти всіх рівнів і підприємствами у сфері підготовки кваліфікованої робочої сили відповідно до потреб повоєнної відбудови економіки.

Завданнями системи професійної освіти у сфері формування відповідного потребам повоєнної економіки кадрового потенціалу визначено такі:

• гнучке реагування на потреби ринку праці, динамічна зміна й актуалізація напрямів підготовки і спеціальностей;

• налагодження постійних контактів із споживачами підготовлених кадрів -- роботодавцями, їх залучення до активної співпраці з удосконалення системи професійної підготовки;

• підвищення гнучкості й варіативності навчального процесу, використання різноманітних форм, методів і строків навчання з переважною орієнтацію на запити економіки та індивідуальні потреби споживачів кваліфікованих кадрів;

• підвищення якості підготовки кадрів шляхом упровадження інноваційних методів навчання, цифрових технологій, дотримання сучасних освітніх стандартів і об'єктивного контролю засвоєння знань;

• посилення збалансованості й зв'язку між теоретичною і практичною підготовкою для формування сучасних компетенцій, ширше впровадження дуальної освіти;

• забезпечення розвитку теоретичних і професійних знань, педагогічної майстерності й наукової діяльності викладацького і професорсько-педагогічного складу професійно-технічних закладів і ЗВО для забезпечення високої якості професійного навчання.

Завдання бізнесу у сфері кадрового забезпечення підприємницької діяльності полягають у такому:

• усвідомлення власної причетності й відповідальності за формування якісного кадрового складу підприємства;

• упровадження і дотримання принципів гідної праці, особливо щодо заробітної плати і трудових прав працівників;

• упровадження на підприємствах сучасних методів і практик менеджменту персоналу, орієнтованого на розвиток людського капіталу;

• партнерство з навчальними закладами системи професійно-технічної і вищої освіти у сфері підготовки кадрів, зокрема формування освітніх стандартів професійної підготовки;

• участь у розробці освітніх програм і планів з професійної підготовки і в організації практичного навчання, реалізації програми дуальної освіти;

• участь у технічній модернізації навчальної бази всієї системи освіти, особливо професійно-технічних навчальних закладів.

ВИСНОВКИ