Культурні практики організації та функціонування креативних кластерів європейських міст (подорожні нотатки по Парижу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурні практики організації та функціонування креативних кластерів європейських міст (подорожні нотатки по Парижу)

Маргарита Шевченко

здобувачка вищої освіти

ІГН, ІДЗО, кафедри культурології та філософії культури, групи ЗІК 181 Національний університет «Одеська політехніка». Україна

Науковий керівник: Тетяна Овчаренко® кандидат культурології,

доцент кафедри культурології та філософії культури

Національний університет «Одеська політехніка». Україна

Анотація

Стаття є культурологічним оглядом та дослідженням з питання організації культурного міського простору. Сучасний військовий стан в Україні спонукав громадян шукати безпечні міста для життя та професійного зростання. Позитивним є той факт, що можна вільно спостерігати, досліджувати та «входити в чужу» культуру безпосередньо та іноді, безкоштовно. Проблеми урбанізації та створення бренду міста стали актуальними не тільки для України, а й для всього європейського середовища. Мета дослідження - збір інформації та обмін досвідом щодо створення креативних кластерів міста. Методами дослідження ми обрали наступні: метод «включеного» спостереження, метод експерименту, аналіз культурних текстів та артефактів. Було визначено та проаналізовано досвід розвитку кластерів креативних індустрій у Парижі, а саме у департаменті Сен-Сен-Дені. В результаті дослідження дійшли таких висновків: ключову роль у формуванні креативних просторів міста відіграє як позиція регіональної влади, так і стартапи підприємців, які активно заохочують розвиток креативних індустрій.

Ключові слова: кластери, креативна індустрія, креативна економіка, мегаполіс, місто- сад, креативний простір.

Актуальність теми

Кластери - це міські простори, всередині яких уживаються різні платформи, від творчих об'єднань до затишних кав'ярень і локальних магазинів. Рано чи пізно вони з'являються у всіх великих містах.

Також актуальність цієї теми обумовлена необхідністю формування нової, інноваційної моделі економіки, і навіть сучасної комплексної методики розвитку у містах. Креативна економіка має властивість розвиватися лише там, де є при цьому певні умови.

Кластери останнім часом стали з'являтися у великих містах світу, і є невід'ємною частиною сучасного поняття «міська культура», «креативний простір міста» тощо. кластер креативна індустрія економіка

Мета нашого дослідження - ознайомитися з досвідом організації креативних просторів міста в Європі.

Аналіз публікацій з теми

Саме поняття «кластер» виникає вже давно. Але, кожна країна розвивала свою кластерну інфраструктуру. Наприклад, колись в СЩА з'явився «мегаполіс», і це також був кластер. В сучасних реаліях військового життя України, кластерна система оказалась дуже важливою, і показала рівень згуртованості та відповідальності кожного громадянина України.

Для нашого дослідження вагомим доробком стали праці англійського соціолога Ебенізера Говарда «Міста-сади майбутнього» («Garden Cities of Tomorrow») - 1898 р. І праця Кларенса Перрі «The Neighborhood Unit» (1929 р.). Однак, перш за все там розглядається кластерна система з точки зору розвитку урбаністики, архітектури та соціології. Для нас важливіше поглянути в глибини мотивів та виокремити певні аспекти організації кластера як культурного центру.

У праці Чарльза Лендрі «The Creative City. A Toolkit for Urban Innovator» (2000 г), автор пояснює саме розуміння креативного підходу до інноваційного містобудування. Лендрі розуміє креативне місто як місто, де «жителі здатні оцінити свій творчий потенціал, нарощувати та примножувати його, та використовувати як інструмент в конкурентній боротьбі між іншими містами»[ 1 ].

Викладення основного матеріалу

Поняття кластеру це перш за все категорія економічна, бо саме ця галузь науки визначає, що «це добровільне об'єднання, конгломерат підприємств, які працюють на спільну мету».

Однак, все частіше «кластер» розуміється як креативний простір для спілкування та розвитку міста, для творчості та залучення нових інвесторів та туристів. В місті існує багато кластерів - це певні «локальні точки», які всі разом створюють не тільки образ міста, його бренд, а й усну історію міста, стереотипи, міфи.

Часто кластери з'являються завдяки старанням місцевих активістів, стартаперів та девелоперів, рідше - за проектами міської влади. Саме ці люди змогли об'єднати різних за характером, духом та видом діяльності людей, яким особливо важливі комфортне середовище та ком'юніті близьких за духом друзів.

Париж так само не став винятком. Відповідно до світового дослідження EY Париж посідає третє місце у розвитку економіки, побудованої на креативній, творчій галузі.[2]

Креативні кластери Парижу = Туристичні маршрути

Звичайна подорож до Парижа у туристів починається з прогулянки центром та набережним Сени, триває походом у музеї Лувру та Орсі, дегустацією популярних французьких страв клафуті та качине конфі. А під кінець поїздки вони вже знають, вино з якої провінції їм найбільше подобається. Але останнім часом все частіше туристи шукають новіші та цікавіші місця, які ми називаємо загальним поняттям «кластер»

Так, наприклад, у Монтре живе багато художників і ремісників, а в 18-му окрузі та Обервіллі живуть нащадки робітників ще з часів індустріальної революції 19 століття. Париж безперервно змінюється, і ці процеси найкраще помітні далеко від туристичного центру. У цих місцях з'являються все нові та цікаві місця та заклади починаючи від незвичайних житлових будинків та кав'ярень та закінчуючи надпопулярними та модними виставками сучасних художників та артистів.

Франція ділиться на 12 регіонів, які складаються з департаментів, куди вже входять різні міста, поділені на округи. Париж входить у регіон Іль-де-Франс, у ньому вісім департаментів.

Один із них -- Сен-Сен-Дені, до складу якого входять міста Сен-Дені, Обервільє, Монтрей, Пантен, Роменвіль та інші, і саме по цим місцям проходила наша вимушена подорож під час війни.

Два століття у цьому районі відбувалася індустріалізація та урбанізація, які сильно вплинули на архітектуру та культуру даного місця. У 18-му та 19-му округах, а також прилеглих до них передмістях, які згодом стали самостійними містами -- Сен-Дені, Обервільє, Пантан -- було велике індустріальне виробництво -- хімічне та металургійне. У 1950-х починається деіндустріалізація, що веде до закриття заводів, втрати робочих місць та збіднення населення.[6]

Усі описані у нашій статті райони історично були кварталами для робітників. Починаючи з індустріалізації 19 століття, тут селилися мігранти з сіл та їх родини. Щоб покрити потребу в робочій силі після Другої світової війни, влада активно залучала іноземних мігрантів, у тому числі з колишніх французьких колоній. Почали будувати дешеве житло для приїжджих -- багатоповерхові будинки, які сьогодні стають лише вищими.

Одного разу цей район став просто житловою зоною з безліччю занедбаних будівель заводів, вокзалів, ферм та інших місць. Але все зміниться зараз, в еру, коли населенню та туристам потрібні нові, цікаві та модні майданчики, бари, галереї та навіть будинки.

19 округ з високою концентрацією бобо (bourgeois bohemian - так називають хіпстерів у Франції).Тут помітна громада ортодоксальних євреїв, багато молоді та студентів завдяки доступним цінам на оренду житла.[7]

Тут знаходиться стара залізниця «Малий пояс» і в будинку одного з колишніх вокзалів відкрили джаз-бар La Gare (1 avenue Corentin Cariou), який за кілька років став культовим. Донедавна безкоштовні концерти проводили щодня, крім неділі. Відкриття після локдауну та реновації відбулося у вересні 2021 року. Відновили джазові вечірки та діджей-сети. Бар працює з п'ятої вечора до шостої ранку, вхід, як і раніше, безкоштовний. Електроджаз змінюється джаз- панком та іншими жанрами, залежно від дня тижня.

La Ferme du Rail (2 bis rue de l'Ourcq), або "Залізнична ферма" - ще один екопроект на ділянці "Малого поясу". Крім традиційних для будь-якої ферми грядок, тут розташовані нещодавно збудовані корпуси соціального житла. Будинки відрізняються від типових панелек, які приходять на думку при думці про будинки такого типу -- здається, що при будівництві використовували тільки дерево та скло. Можна погуляти околицями, а потім скуштувати у місцевому ресторані страви з овочів, вирощених на цій же фермі.

Le 104 (5 rue Curial) - креативний простір, де проводять виставки

сучасного мистецтва, іммерсивні вистави та танцювальні практики. Можна спостерігати із боку або приєднатися. Як правило, тут танцюють хіп-хоп.

На півночі округу розташований парк La Villette із відомим музеєм науки Cite des Sciences et de l'Industrie. Влаштування Всесвіту, математичні загадки, транспортна інфраструктура, звук, енергія, роботи -- ось неповний перелік залів лише постійної експозиції, а є ще й тимчасові виставки. Багато експонатів інтерактивні - наприклад, можна тестувати різні звукові ефекти.

Праворуч від центрального входу до музею є «невідповідна» A la Folie (avenue Corentin Cariou). Пити, їсти барбекю, танцювати, сміятися та грати в петанк -- чудовий додаток до наукових експонатів. По неділях після обіду в таверні одна з місцевих драг-квін проводить гру у лото.

За два кроки від парку Buttes-Chaumont, який відомий своєю скелею, розташований секретний квартал Музая (rue de Mouzaia). Маленькі приватні будиночки, квітучі сади та вузькі вулиці нагадують радше сільський краєвид. Справа в тому, що на початку 20 століття тут розташовувалися гіпсові кар'єри, і масивніші будівлі будувати було небезпечно.

Все це є величезною частиною сучасного культурного життя Парижа, яке приваблює не тільки місцеве населення, а й велику кількість туристів із різних країн світу. І це все є досить великою частиною так званої нової «креативної економіки», побудованої на таких творчих місцях.

Базиліка Сен-Дені 12-13 століть - одне з найбільш відвідуваних місць міста. Готичний собор, яких у Парижі десятки, проте унікальний. По-перше, він вважається першою готичною спорудою у світі, і крім того, на його території знаходиться королівський некрополь. Тут поховані Карл Великий, Людовік XIV (і більшість попередніх Людовіків), Марія-Антуанетта та інші королі та королеви. Можна потрапити на безкоштовний концерт класичної та середньовічної музики, якщо заглянути у розклад напередодні візиту. Усипальниця вважається музеєм - за вхід туди доведеться заплатити. Вхід у базиліку безкоштовний.[6]

А на площі перед храмом у вівторки, п'ятниці та неділю з 8 до 14 години працює ринок, де продають все -- від дрібничок до килимів. З найдавніших часів Сен-Дені вважався торговим містом. І сьогодні цей ринок -- справжнє місце паломництва не лише мешканців найближчих районів, а й парижан, які приїжджають із місткими сумками-візками. Ціни тут значно нижчі, ніж у місті, і це найбільший, а також найкрасивіший ринок департаменту Сен-Сен-Дені.

Неподалік знаходиться асоціація ремісників та художників Artefact 93 (2 rue du Cygne). Тут продають незвичайні авторські сумки, біжутерію та посуд. Місцеві резиденти також проводять заходи та майстер-класи, що може бути цікавим для франкофонів.

Найбільший внесок у нове культурне життя Парижу і появі кластерів належить молодим стартаперам. І все це, на щастя, підтримується владою. Находить все більше грошових внесків державою, що допомогає у створенні нових креативних місць, що приваблюють туристів і місцевих жителів. А це в свою чергу стає податками, які надходять до держави і стають невідємною частиною економіки Франції.

У Сен-Дені живе багато креаторів і художників, і такі починання підтримуються муніципальною владою. Президент Еммануель Макрон навіть порівняв департамент Сен-Сен-Дені з Каліфорнією. Порівняння викликало посмішки та критику, але бізнесу та стартапів у департаменті справді багато.У Cooperative Pointcarre (20 rue Gabriel Peri) можна випити кави у компанії місцевих фрілансерів. Також креативна молодь мешкає у просторах типу 6b (6 quai de Seine). Там проводять виставки та майстер-класи художників, концерти та діджей-сети.

Говорячи про мистецтво, неможливо не згадати величезну кількість стріт- арту. Є ціла авеню, яка починається неподалік станції метро «Сен-Дені - Порт- де-Парі» (лінія 13) і закінчується практично в Парижі. Там намальовано леопард від відомого художника Marko, а Guate Mao розфарбували кислотно- оранжевими резервуарами колишньої фабрики. Як і на Берлінській стіні, графіті каналу Сен-Дені постійно змінюються. У місцях, зазначених на карті як mur actif (активна стіна), часто можна побачити художників за роботою. Навіть фортифікаційні споруди зараз намагаються перетворити у нові і головне актуальні майданчики.

Обервільє - це насамперед індустріальне місто з великою часткою робітничого класу, що залишається комуністичним протягом усього 20 століття. Форт Обервільє (174 avenue Jean-Jaures) збудували в 19 столітті. Фортеця зіграла свою роль у військовій, а й у науковій історії. Тут у 1920-1930-і роки проводила радіоактивні випробування Ірен Жоліо-Кюрі, дочка Марії та П'єра Кюрі. Під час Другої світової війни форт займали окупанти, а згодом у ньому розташовувалися військові казарми. Але з початку 2010-х років відбувається активне переосмислення призначення форту. Тут планують збудувати нові житлові квартали. Деякі каземати переобладнані в кафе та коворкінги із збереженням первісної архітектури, наприклад Fort Recup.

Невідємною частиною поняття кластеру є перебудова старих непотрібних заводів на сучасні і актуальні заклади [4]. Наприклад - місце Обервільє - колишня сірникова мануфактура (124 rue Henri Barbusse).

Наприкінці 19 століття цей завод виробляв чверть усіх сірників, що споживаються у Франції. Фабрику закрили 1962 року, але вона отримала друге життя у другій половині 2010-х років. Спочатку 2014 року режисер Мішель Гондрі хотів створити на цьому місці незалежну кіностудію і навіть отримав дозвіл колишнього мера міста. Але мер змінився, а новий не висловив ентузіазму щодо проекту, продавши будинок інвесторам. Наразі тут розташовується відділення школи реставраторів, а фасади повністю відновлені на зразок колишньої фабрики.

Монтрей - місто художників. Крім стихійних виставок, що з'являються та зникають протягом усього року, у місті є постійні галереї, де виставляються місцеві артисти. Le Centre Tignous (116 rue de Paris), Maison Pop (9 bis rue Dombasle), Galerie Lumieres des Rose (12-14 rue Jean-Jacques Rousseau) - лише деякі з них. Остання галерея спеціалізується на фотографії, у тому числі аматорській.

Щороку в жовтні в Монтре проходять дні відкритих дверей у майстернях артистів, які тут працюють. 2021 року заявилося близько 650 учасників, і обійти всіх за три дні фестивалю неможливо. В решту часу митці стикаються з проблемою відсутності виставкових просторів, і часто їхні квартири та будинки

є також майстерними, а на час виставок перетворюються на галереї. Наприклад, в Atelier Flamme (36 rue Gaston Lauriau) художники розміщують свої твори прямо у вітрині, що виходить надвір. Музиканти, які теж відчувають нестачу студій та репетиційних точок, також знаходять вихід із ситуації. Наприклад, багато кафе пропонують відкриту сцену, завдяки чому кількість концертів у місті зашкалює. La Marbrerie (21 rue Alexis Lepere) -- колишня пивоварня, на початку 20 століття перетворена на мармуровий завод, сьогодні є одним із головних альтернативних музичних майданчиків міста.

Інший альтернативний простір, Velvet Moon (44 rue Moliere), навряд чи можна дати визначення. Це місце для тих, хто хоче всього й одразу. Коктейль- бар, студія йоги, тату-салон, місце проведення шаманських ритуалів та резиденція художників -- творці цього простору вміють робити все. Якщо келихи в Velvet Moon виявилося недостатньо, можна продовжити в одному з багатьох барів і ресторанів на вулицях Монтрея (rue du Capitaine Dreyfus, ru de l'Eglise, place de la Republique).

Відпочивати від міської метушні найкраще у численних міських парках та садах, серед яких виділяється Le Mur a Peche (8 Imp. Gobetue), або «Персикові стіни». 400 років тому місцеві фермери кинули виклик самі собі, вирішивши, що навіть у Паризькому регіоні вдасться вирощувати персики. Вони збудували подобу лабіринту з гіпсу, що видобувається тут же, у міських підземеллях, і закріпили дерева прямо на стінах. Гіпс накопичував тепло, що забезпечило безперешкодне зростання та багатий урожай. Фрукти постачали до французького королівського двору.

У Пантені є галерея сучасного мистецтва (69 avenue du General Leclerc) Тадеуша Ропака. Після успіху своєї галереї в кварталі Маре Ропак зайняв приміщення колишнього заводу з обробки металу, яке вдалося реконструювати, зберігши індустріальний характер.

Неподалік звідси, у місті Роменвілі, на такий самий зразок створили фонд сучасного мистецтва Fondation Fiminco (43 rue de la Commune de Paris). Колишні корпуси заводу французького фармацевтичного гіганта «Санофі» переробили у виставкові зали та лабораторії. Крім того, тут же розташовуються резиденції, де художники з усього світу можуть жити та творити.

В 2019 році Євроспілка проводила моніторінг міст світу, і встановило, що креативне європейське місто, це таке, де перетинаються економічна та культурна складові (з одного боку - розваги, розвиток медіа та ціфрових комунікацій, а з іншого - інновації, патенти, інтелектуальна власність). Згідно висновкам Євроспілки у 2019 році встановили умовну модель «Париж - Будапещт - Ейндховен).

Висновок

«Теорія креативного міста» на наш погляд - це не бездумне пропонування різних ідей, а скоріше, виваженне використання методів та поступове їх втілення в життя. Креативне місте передбачає що, жителі можуть мислити та діяти креативно, але це не вирішує усі проблеми міського простору. Креативність може створювати необхідні умови, розширює горизонти мислення та показує нові можливості для сприйняття, життя та творчості кожного громадянина. Сама метафора «креативне місто» означає місто, яке постійно удосконалюється.

Було виявлено особливості їх розміщення, проектування та будівництва: базування на покинутих територіях колишніх промислових підприємств, що знаходяться в центрі міста, у зручній транспортній доступності, проведення великих заходів із залученням великої кількості людей, орендодавців та інвесторів з метою комплексного розвитку території. Креативні індустрії це ключовий елемент соціального та економічного розвитку, що поєднує підприємців та підприємства, продукція яких несе у собі потенціал створення, виробництва та експлуатації творчої інтелектуальної власності.

Як показав порівняльний аналіз процесів формування креативних просторів України та Франції, можна виокремити два основних напрямка розвитку:

1. креативні простори та зони як результат проведення політики влади щодо депресивних районів міста. В результаті виникають штучно створенні зони в центрі міст.

2. креативні зони та кластери, які створенні природним шляхом, в результаті самоорганізації суспільства, і зумовлені культурними, політичними, соціальними чинниками.

Таким чином можна зробити виснововк, що у будь якого міста є великий потенціал та ресурс, ефективне використання якого є важливим етапом розвитку міського культурного простору.

Список використаних джерел:

[1] Landry, C., The Creative City: A Toolkit for Urban Innovators, Earthscan Ltd, UK & USA, 2000, p. 14, 35-39, 182-189.

[2] Lhermitte M., Perrin B., Blanc S. The first global map of cultural and creative industries. Cultural times, EY, 2015.

[3] Золя Е. Чрево Парижа (Le Ventre de Paris, 1873 Твори. Т. 1-18. Харків. Київ. ДВУ.

1929--1930 [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.].

[4] Бродель Ф. «Ідентичність Франції. Книга 3. Люди і речі». «Видавництво

Жупанського».2017.

[5] Бродель Ф. «Ідентичність Франції. Простір та історія. Книга 1. «Видавництво Жупанського».2017.

[6] Едвард Резерфорд. Париж. Видавництво РМ (перекладач Наталія Кудря). 2020. 800с

[7] Florida R. The Rise of the Creative Class: And How it's transforming work, leisure, community and everyday life. New York: Perseus Book Group. 2002, p. 421 -428. 5.

Размещено на Allbest.ru