Особливості генезису теорії людського капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради»

Особливості генезису теорії людського капіталу

Павлов Дмитро Миколайович,

д-р.політ.наук, доцент, професор кафедри освітнього менеджменту, державної політики та економіки

Остренко Сергій Андрійович,

канд. філос.наук, здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії

Теорія людського капіталу дозволила намітити шляхи вирішення найважливіших проблем соціально-економічного розвитку стратегічного масштабу, перед обличчям яких постали уряди Європи і США в другій половині ХХ століття в умовах посилення глобалізації. Подібні проблеми були пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності національних економік, здійсненням промислової політики, розподілом інвестицій у сферах освіти та охорони здоров'я та регуляцією соціально-правових відносин. Приділяючи основну увагу вивченню впливу освітньої компоненти на поведінку людини з економічних позицій, дана теорія значно вплинула на процеси розробки довгострокових програм розвитку в системах освіти в розвинених країнах, створивши стійку платформу для взаємодії академічної науки, держави, корпоративних та приватних інвесторів.

Тенденції виділяти людину, її знання та вміння як детермінанту економічного розвитку намічалися ще в рамках класичної школи політичної економії. А. Сміт у класичній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» зазначав, що річна праця для кожного народу являє собою первісний фонд, який дає йому всі необхідні для існування продукти [1, с. 81], отже, основу багатства народів складають здібності, мистецтво, кмітливість і вміння людей, зайнятих корисною працею. А. Сміт наполягав на тому, що економічний прогрес, заснований на поділі праці, та згодом призведе до скорочення потреб в особливих людських здібностях. М. Боуман зазначає, що в цілому, спостереження класиків політекономії щодо людських здібностей і продуктивності праці зводилися до аналізу витрат і доходів, а освітня сфера розглядалася з цих позицій як сфера споживчих послуг [2].

Основними результатами етапу зародження концептуальних основ теорії людського капіталу стало розуміння людини як такої частини національного багатства, яку можна сформувати. При цьому освіта розглядалася як ключовий фактор, який сприяє підвищенню природного творчого потенціалу людини. Крім того, рівень освіти став прив'язуватися до інтенсивності економічного прогресу. Економісти неокласики відзначали стійкий зв'язок рівня освіти з соціальною стратифікацією і соціальною мобільністю, сегментацією ринку праці та продуктивністю праці. У цьому сенсі економічні роботи аж до середини ХХ століття орієнтували програму досліджень до повноцінного інвестиційного підходу по відношенню до людського капіталу: виходячи з сучасних уявлень про природу інвестицій в людину, освіта розглядається як інвестиційне, а не споживче благо.

Вимоги часу помітно змінили підходи до економічного аналізу, подальше прагматичне абстрагування і формалізація виробничих факторів істотно змінило модель людини в економічній теорії. Загальна теорія Дж.М. Кейнса переставила акценти в дослідженнях цілого покоління економістів: робоча сила розглядалася не як активний агент, а як пасивний економічний компонент, застосування якого буде залежати від інвестицій у фізичний капітал з подальшим розширенням виробництва. Попри це, теорія Дж.М. Кейнса зробила значний внесок у становлення теорії людського капіталу, ввівши в програму економічних досліджень поняття довгострокового економічного зростання і, отже, довгострокового економічного планування. Пошук джерел подібного економічного зростання починався з вивчення якісних змін в процесі відтворення капіталу, пов'язаних з інвестуванням в науково-дослідні проекти і подальшим поліпшенням технології виробництва. Якісні зміни не мали прямого втілення в системі координат капіталу і очевидно були прив'язані до праці [3], проте неясним залишався перехід, який би розкривав зв'язок між технологічними змінами та інвестуванням в дослідження.

Вивчення процесу інвестування в розробки нових технологій показало, що при постійному рівні сукупного фізичного капіталу продуктивність має потенціал зростання протягом певного часу. Подібний феномен описав, зокрема, американський економіст К.Дж. Арроу у своїй статті, присвяченій навчанню організацій «на власному досвіді» (learning by doing), де дослідник зазначив, що люди здатні навчатися під впливом нових виробничих завдань. М. Боуман зазначає, що К.Дж. Арроу підтвердив істотну гіпотезу про те, що підвищення знань та умінь працівників, яке відбувається в ході отримання виробничого досвіду - це головний фактор, що обумовлює економічне зростання, а заміна обладнання в ході пошуку технологічних поліпшень - найважливіша передумова до подальшого інвестування в професіоналізм співробітників [4, р. 118]. Однак на даному етапі йдеться не про інвестиції в людський капітал, а про поглиблення знань (advance in knowledge).

Американський економіст Е. Денісон також аналізував джерела та альтернативи економічного зростання в низці своїх робіт, використовуючи доступні на той момент статистичні дані [5]. Деталізація в рамках аналізу дозволила йому виявити структуру традиційних виробничих факторів, він ще раз підтвердив статистичну значимість рівня освіти і навчання на виробництві (on-the-job training) при визначенні сукупного зростання національного доходу. Аналізуючи дані за період з 1929 по 1957 роки, Е. Денісон визначає загальний внесок освіти в зростання сукупного доходу США на рівні 23% в національному вимірі і на рівні 42% при розрахунку на одну особу [5]. При вивченні економічного зростання в США в період з 1948 по 1981 серед інших факторів, що пояснюють економічне зростання, дослідник виділяє деякі характеристики праці: години зайнятості, статева структура і рівень освіти населення. За його оцінками, освіта, що зумовила внесок у якість праці, є вирішальним джерелом зростання в розглянутий ним період.

Формування основоположних принципів сучасної теорії людського капіталу в подальшому відбувалося в період з кінця 50-х років ХХ століття передусім в роботах американських дослідників Т. Шульца і Г. Беккера, які по праву визнані класиками сучасної економіки праці.

Список використаних джерел

людський капітал освіта економічний

[1] Сміт А. (2018). Дослідження про природу і причини багатства народів (О. Васильєв, М. Межевікіна, А. Малівський, пер. с англ.).Київ: Наш формат.

[2] Bowman M.J. (1966). The Human Investment Revolution in Economic Thought. Sociology of Education. (Vol. 39, No. 2). 111 -137.

[3] Barna T. (Feb. 1947). Income from independent professional practice by Milton Friedman; Simon Kuznets. Economica, New series, (Vol. 14, No. 53). 64-68.

[4] Bowman M.J. (1966). The Human Investment Revolution in Economic Thought. Sociology of Education, (Vol. 39, No. 2), 111 -137.

[5] Denison E.F. (1969). The Contribution of Education to the Quality of Labor: Comment. The American Economic Review, (Vol. 59, No. 5), 935-943.

Размещено на Allbest.ru