Зарубіжний досвід державного управління містобудівною діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зарубіжний досвід державного управління містобудівною діяльністю

Хар М. І.

Аспірант, кафедра публічного управління та економіки,

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, м. Київ, Україна

Актуальність даного дослідження полягає у тому, що світове населення все більше концентрується у містах, що створює потребу в ефективному управлінні міським середовищем, розвитку інфраструктури та забезпеченні комфортних умов для проживання населення. Метою статті є аналіз кращого зарубіжного досвіду державного управління містобудівною діяльністю. Дизайн дослідження включав кілька етапів: вибір конкретних аспектів державного управління містобудівною діяльністю, які будуть аналізуватися; відбір країни з урахуванням досвіду та важливості для контексту дослідження; здійснення детального аналізу обраної проблематики, оцінка зібраних даних з метою виявлення тенденцій та можливостей для впровадження. Гіпотеза: використання німецького досвіду в розробці регіональних планів та використанні інноваційних технологій може стати ефективним інструментом для забезпечення сталого розвитку міст, оскільки він сприяє визначенню ключових напрямків розвитку та раціональному використанню територій з урахуванням соціально-економічних трансформацій. У ході дослідження застосовано методи концептуального аналізу та теоретичного узагальнення, компаративний аналіз та метод порівняння, а також метод контент-аналізу при дослідженні моделей та стратегій управління містобудівною діяльністю закордоном. Як результат, з'ясовано, що однією з найбільш наболілих проблем в сфері містобудування на сьогоднішній день вважається завчасне старіння планувальних документів, наприклад зменшення термінів їхньої дії, і потреба у їхньому поновленні швидко зростає. Розглянуто особливості німецького територіального планування, зокрема його рівні та інструменти. Визначено основне завдання регіонального планування. Наведено структуру регіонального плану, до якого входить картографічна частина, де використовуються три види картографічних одиниць. Теоретичне значення статті полягає у тому, що отримані дані вносять важливий внесок у розуміння процесів розробки територіальних планів у контексті містобудування. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що врахування німецького досвіду у розробці територіальних планів може підвищити ефективність управління містобудівною діяльністю в українських реаліях. Цінність статті полягає у тому, що незважаючи на те, що німецький досвід розроблення регіональних планів засвідчує, що даний процес набуває досить довготривалий характер та здійснюється в умовах соціально-економічних та інформаційно-інноваційних трансформацій, регіональний план представляє довготривалу перспективу щодо організації, забезпечення і розвитку регіону та сприяє її реалізації. Перспективи подальших досліджень включають аналіз впливу регіонального планування на сталість розвитку міст та регіонів у довгостроковій перспективі; розробку методів та інструментів адаптації німецьких підходів до конкретних умов українських міст. Дана стаття є теоретичною. містобудівна діяльність державне управління

Ключові слова: містобудівна діяльність; державне управління; планування територій; регіональне планування; інструменти планування.

FOREIGN EXPERIENCE OF THE STATE ADMINISTRATION OF URBAN PLANNING ACTIVITIES

ВСТУП

Система державного управління містобудівною діяльністю в зарубіжних країнах покликана передусім забезпечити дотримання безпечності будівель не лише для суспільної життєдіяльності, але й для навколишнього середовища в цілому. Головні напрями державного управління містобудівною діяльністю включають виконання експертиз містобудівних проєктів; проведення моніторингу дотримання будівельних норм та стандартів, а також технічних умов тощо. У вітчизняних умовах варто зосередитися на досвіді країн Європи, адже саме він відображає доволі високий рівень ефективності управління, а також особливості розробки та виконання стратегічних заходів в сфері здійснення державного управління містобудівною діяльністю. Водночас така практика є важливою в результаті власної ієрархічності та багатоступеневого управління. Зважаючи на це, актуальним є дослідження зарубіжного досвіду державного управління містобудівною діяльністю та його імплементації у вітчизняну практику.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

На сьогоднішній день серед науковців, які досліджували дану проблематику варто виокремити таких як Н. Дьомін, що вивчав еволюцію професійних уявлень про завдання, склад та зміст містобудівної документації [1]; В. Глеба, який досліджував шляхи удосконалення механізмів державного управління розвитком територій Київської області [2]; П. Покатаєв, що вивчав адміністративно-правовий аспект регулювання сфери благоустрою населених пунктів [3]; В. Лисенко, який присвятив увагу вивченню закордонного досвіду здійснення містобудівної діяльності [4]; В. Мельман та О. Іващенко, які досліджували закордонний досвід реалізації та узгодження будівельних проектів [5]; В. Семенов, Г Висоць- ка, Т. Апатенко, В. Мельман, С. Чепурна, якими виокремлено проблеми дозвільної системи в сфері містобудування щодо удосконалення правил забудови м. Харкова [6]; В. Кравців, увагу якого було присвячено організаційним формам та методам просторового планування адміністративних районів України з врахуванням досвіду Німеччини [8]; М. Гюнтер та П. Міхаела, якими досліджено питання регіонального планування у Німеччині [9]; А. Гоблик, у центрі уваги якого була українсько-німецька співпраця у сфері просторового планування [10] та ін. Незважаючи на вже здійснені наукові дослідження даної проблематики, подальше дослідження є необхідним для визначення оптимальних шляхів удосконалення механізмів державного управління містобудівною діяльністю з урахуванням найкращого міжнародного досвіду, зокрема, німецького.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Метою статті є аналіз кращого зарубіжного досвіду державного управління містобудівною діяльністю. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: коротко окреслити основні тенденції розвитку містобудівельної діяльності в Україні; охарактеризувати загальнопоширену міжнародну практику містобудівної сфери; охарактеризувати інноваційні інструменти у містобудівній діяльності, що широко використовуються в європейських країнах; дослідити досвід державного управління містобудівною діяльністю, планувальні рівні та інструменти планування в Німеччині.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У ході дослідження було здійснено докладне вивчення наукових публікацій, дисертацій та інших джерел, що стосуються державного управління містобудівною діяльністю закордоном. Застосовано методи концептуального аналізу та теоретичного узагальнення, які передбачали розгляд теоретичних концепцій, моделей та рамок, що використовуються для пояснення принципів та підходів управління містами; компаративний аналіз та метод порівняння для вивчення моделей та стратегій управління містами; кон- тент-аналіз для вивчення законодавства, політичних документів, стратегій та програм управління містами, а також для виявлення ключових аспектів розвитку, тенденцій та проблем містобудування.

РЕЗУЛЬТАТИ

В Україні на даний час існує так зване явище «втрата управління» в різноманітних сферах суспільно-економічної життєдіяльності. Довіра суспільства до діяльності владних органів стрімко зменшується, загострюються державні соціально-економічні проблеми. Варто зауважити, що інструменти, якими володіє містобудівна діяльність, також не достатньо забезпечують високий рівень ефективності управління територіальним розвитком та розв'язання їх проблем на різноманітних рівнях планування. Одна з найбільш актуальних проблем містобудування на даний час полягає у передчасному старінні планувальних документів. Так, коли раніше термін дії генеральних планів міст був досить тривалим, то тепер він дещо скоротився і тому потреба у їхньому поновленні швидко зростає. В якості прокладу можна навести результати дослідження Н. Дьоміна, який стверджує, що «перший генеральний план Києва, в нашому сучасному розумінні, був розроблений в 1837 р. і забезпечував містобудівну діяльність в Києві майже 100 років. Другий генеральний план був розроблений в 1936 році. Далі були генплани 1949, 1967, 1986 років. В 2002р. був розроблений генплан, який мав забезпечити управління розвитком м. Києва до 2020 р., проте у 2008 р. було прийнято рішення про розробку нового генплану» [1, с. 26]. Крім того, ще одна досить гостра проблема полягає у недостатньо ефективному управлінні процесами містобудування в на обласному та районному рівнях [2, с. 153].

Також на даний час нормативно-правове забезпечення, покликане регулювати сферу містобудівної діяльності є досить застралим та потребує чіткої систематизації [3, c. 54]. Однак, вони не можуть відповісти на поточні вимоги щодо впровадження новаторських технологій у будівництві (зокрема в зарубіжних країнах використовують такі новітні інструменти, як географічні інформаційні системи (ГІС), додатки для збору та обробки даних на місцях, аналітичні інструменти, інструменти візуалізації та моделювання та ін.), реконструкції споруд та будівель, проведення геодезичних робіт та створення інженерних мереж і комунікацій. Ці інноваційні інструменти у містобудівній діяльності широко використовуються в багатьох європейських країнах. Ось кілька прикладів:

1. Німеччина є однією з передових країн у використанні географічних інформаційних систем (ГІС) у містобудуванні. Країна також активно використовує аналітичні інструменти та інструменти візуалізації та моделювання для планування та розвитку міст.

2. Нідерланди відомі своїм високим рівнем розвиненості цифрових технологій у містобудівній сфері. Вони активно використовують ГІС для управління простором та інфраструктурою, а також розробляють інноваційні додатки для збору та обробки даних.

3. Данія також володіє значним досвідом у використанні цифрових інструментів у містобудівній діяльності. Вони активно застосовують аналітичні інструменти та інструменти візуалізації для планування міського середовища та розвитку інфраструктури.

4. У Швеції використання географічних інформаційних систем та інших цифрових інструментів також є поширеним. Ці технології використовуються для ефективного управління територіальним розвитком та міською інфраструктурою.

Ці країни показують, як інноваційні цифрові інструменти можуть бути успішно використані для покращення містобудівної діяльності та розвитку міських середовищ.

Погоджуємося з В. Лисенко, що в зарубіжних країнах контроль у сфері містобудівної діяльності покликаний передусім додержанні необхідної безпеки споруджуваних об'єктів не лише для довкілля, але й для суспільної життєдіяльності. Наша держава повинна звернути увагу на практичному досвіді з виконування контролю у сфері містобудівної діяльності саме європейських країн, адже саме він відбиває дієвість управління, а також особливості формування та реалізації стратегічних заходів в даній сфері [4]. Більш того, цей досвід є значущим завдяки своїй ієрар- хічності та багаторівневому регулюванню, що поєднує в собі національні та міжнародні принципи та механізми.

Загальнопоширеною міжнародною практикою містобудівної сфери є «принципи, коли на місцевому рівні з урахуванням документів територіального планування підготовляються нормативні правові акти, за допомогою яких встановлюються містобудівні регламенти. Тобто, завжди практикуються двохстадійні технологічні схеми. Одностадійні схеми (коли документи територіального планування містили б також і містобудівні регламенти) у розвинених країнах з ринковою економікою не практикуються» [5]. Документи територіального планування є «планами використання території (Німеччина), структурними планами (Великобританія), директивними схемами (Франція), генеральними планами (Швеції). Нормативні правові акти, за допомогою яких установлюються містобудівні регламенти, називаються планами забудови (Німеччина), місцевими планами (Великобританія), планами використання території (Франція), детальними планами (Швеція)» [6, с. 18].

Депопуляційні процеси в нашій державі суттєво загострюють проблеми, пов'язані із недосконалістю інструментарію управління містобудівною діяльністю і територіальним розвитком. Тому їх необхідно якомога швидше вирішити, оскільки загальновідомо, що демографічні зміни зумовлюють виникнення проблем із використанням наявної інфраструктури. Варто зауважити, що навіть в доволі розвинених європейських країнах існують проблеми із депресивними територіями та «зменшенням міст», зумовлених саме демографічними змінами [7]. Якраз даного характеру зміни на даний час визначають для більшості країн Європи рамкові умови територіального планування. Зважаючи на дану проблематику цікавою для вітчизняної сфери містобудування може бути досвід регіонального планування в Німеччині.

В основі планування території в Німеччині лежить програма сталого розвитку - Agenda 21, яку прийняла ООН у 1992 році в ході Міжнародної конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро. Загальновідомо, що головні положення європейського розвитку на найвищому рівні планування коротко наведені в Європейській концепції територіального розвитку (EUREK), яку розроблено у 1999 році [8]. У табл. 1 наведено основні рівні планування територіального розвитку в Німеччині.

Таблиця 1

Планувальні рівні і інструменти планування в Німеччині

Джерело: [8]

Так, найвищий рівень планування територіального розвитку в Німеччині представлений федеральним законом про організацію території («Bundes raumordnungs gesetz» = ROG), який включає в себе загальні вказівки стосовно змісту та організаційних форм територіального планування. Федерація і землі перебувають у тісній співпраці в межах Конференції міністрів федеральних земель з питань організації територій. Мета такої співпраці полягає в інформуванні та узгодженні найбільш гострих питань планування, яка досягається черех ухвалення колективних постанов та рішень.

Згідно з другим рівнем передбачається планування на рівні федеральної землі. Головний інструмент планування - план розвитку федеральної землі, котрий схематично відображає напрями майбутнього розвитку землі.

Відповідно до третього рівня передбачається зведене координаційне планування території на рівні регіонів. Головний інструмент планування - регіональні плани, що не настільки детальні як генеральні плани громад, однак більш детальні та значно більш конкретизовані, ніж плани організації території на рівні федеральної землі.

На четвертому рівні здійснюється планування громад із використанням таких інструментів:

1) плану використання площ, який представляє собою розширений план розвитку громади в сфері землекористування;

2) плану забудови, який відображає офіційно обов'язкові норми забудови населених пунктів.

Проаналізуємо особливості планування на регіональному рівні в Тюрінгії, яка до 1990 р. перебувала у складі НДР, і саме в цей час тут існували доволі посилені трансформаційні процеси, зокрема і в сфері територіального розвитку в сучасних умовах. З метою виконання територіального планування, федеральні землі поділяють на кілька планувальних регіонів. Наприклад, «Тюрінгію поділено на чотири планувальні регіони (Північна Тюрінгія, Центральна Тюрінгія, Східна Тюрінгія і Південно-Західна Тюрінгія)» [8]. Водночас органи місцевої влади інтегруються у регіональні планувальні товариства, мета роботи яких полягає у поєднанні інтересів федеральних земель і локальних інтересів, залучення громадськості до територіального планування враховуючи «принцип зустрічних потоків». Головне завдання регіонального планування полягає у визначенні та фіксації головного бачення розвитку міст, інфраструктурних об'єктів та екологічних просторів. Натомість завданням регіонального плану є конкретизація та поглиблення основ та цілей розвитку землі, а також створення взаємозв'язків між державним та комунальним плануванням.

В процесі регіонального планування для збереження та розвитку наявних структур землекористування слід використовувати такі інструменти:

1. Визначення центральних місць, яке передбачає, що не всі муніципалітети в певному регіоні узгоджуються із умовами для наступного промислового розвитку чи збільшення житлової зони. На розвиток міст впливає наявність достатніх взаємозв'язків з транспортним забезпеченням, а також територіальний потенціал, прийнятний для поселення. Однак ті муніципалітети, які відповідають даним умовам вважаються потенційними центрами розвитку, тому в праві розширювати власні забудовані площі як під житлове, так і промислове використання.

2. Визначення векторів розвитку, які сприяють зміцненню населених пунктів, які розташовані вздовж них.

3. Точне визначення зон майбутніх поселень задля «обмеження комунального землекористування (в федеральних землях Баден-Вюртемберг, Гессен, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія)» [9].

Крім цього, варто зазначити, що регіональний план передюачає два види текстових положень, різних за суворістю та управлінською дією, тобто цілі та принципи територіальної організації [10, с. 271]. Так, цілями виступають обов'язкові до реалізації норми, які мають бути географічно визначеними та чітко продуманими за змістом. В свою чергу, принципами організації території виступають загальні положення, які лежать в основі для ухвалення рішень.

До складу регіонального плану також входить і картографічна частина, де передбачається використання трьох видів картографічних одиниць, які визначаються різною управлінською дією:

- пріоритетні території, використання яких передбачене для важливих регіональних функцій або форм природокористування без можливості інших форм користування;

- умовні території, де надається перевага важливим регіональним функціям та формам природокористування співставляючи їх з іншими функціями;

- придатні території для реалізації певних важливих регіональних заходів. Для подібних територій здійсняється містобудівне оцінювання, після чого виключається реалізація подібних заходів в інших частинах територіального планування.

Варто відзначити, що процес формування/ поновлення регіональних планів в Німеччині носить доволі довготривалий характер, адже до моменту вирішального затвердження регіональні плани проходять складний процес розроблення, громадського обговорення, розгляду приміток та експертизи. В якості прикладу можна навести рішення щодо відновлення регіонального плану Південно-Західної Тюрінгії, яке було ухвалено ще в 2004 році. І лише через три роки новий проект плану було офіційно представлено для обговорювання з громадськістю. До участі у громадських слуханнях долучалися округи та громади планувального регіону, адміністративні організації на рівні землі та федерації, інші урядові планувальні заклади, а також юридичні особи приватного права, на роботу яких значно впливає значення регіонального плану. В подальшому відбувався досить складний розгляд зауважень та ухвалення рішень стосовно задоволення вимог конфліктуючих сторін. І лише в середині 2011 року новий регіональний план було затверджено. Водночас у липні 2012 року до регіонального плану було внесено першу корективу стосовно призначення пріоритетних територій в сфері розвитку вітрової енергетики.

ДИСКУСІЯ

Отже, вітчизняний досвід розроблення схем територіального планування засвічує певну стихійність даного процесу. Певні збої у фінансуванні робіт негативно позначаються на роботі проектних установ, що унеможливлюють вчасну розробку схем територіального планування, що призводить до того, що подібні проекти здійснюються у доволі короткі терміни. Крім цього недосконалі організаційні форми реалізації таких робіт унеможливлюють досягнення консенсусу у розв'язанні усіх конфліктів, які з'являються в межах інтересів «влада - місцеві громади». В свою чергу, багатократне зростання числа непід- контрольних господарюючих суб'єктів негативно впливає на збір достовірних, вичерпнх інформаційних даних щодо стану та можливого розвитку містобудівних процесів та явищ.

За прикладом Німеччини необхідно створити ефективні організаційні форми виконання робіт з просторового планування на територіальному рівні та підтримувати розвиток структур, що займаються задачами просторового планування на регіональному рівні. Крім того, важливим за- уважениям є те, що регіональне планування потребує нового методичного інструментарію, що ґрунтується на використанні сучасних інформаційних технологій. Сучасні інформаційні технології можуть значно полегшити процес регіонального планування і просторового розвитку. Ось деякі з них, які були б доречними в українському контексті на прикладі зарубіжного досвіду:

1. Географічні інформаційні системи (ГІС). ГІС дозволяють збирати, аналізувати та візуа- лізувати географічні дані, такі як мапи, зображення супутників, геодезичні вимірювання тощо. Вони можуть бути використані для картографування ресурсів, аналізу територій та моделювання розвитку міст.

2. Інтерактивні веб-платформи для участі громадськості. Платформи, які дозволяють громадянам брати участь у процесі прийняття рішень з планування та розвитку територій, можуть покращити відкритість та прозорість процесу.

3. Додатки для збору та обробки даних на місцях. Мобільні додатки можуть використовуватися для збору даних на місцях, таких як фотографії, геолокація та коментарі, що дозволяє швидше та ефективніше збирати інформацію про окремі території.

4. Аналітичні інструменти. Використання алгоритмів машинного навчання та аналізу даних дозволяє автоматизувати процеси аналізу та прийняття рішень у сфері просторового планування.

5. Цифрові інструменти візуалізації та моделювання. Використання цифрових інструментів, таких як віртуальна реальність або тривимірні моделі, дозволяє створювати реалістичні візуалізації майбутнього розвитку територій та оцінювати їхні наслідки.

6. Зелені технології у будівництві. Німеччина відома своєю активною підтримкою екологічно стійкого будівництва. Застосування зелених технологій, таких як сонячні панелі, енергоефективні системи опалення та вентиляції, а також використання екологічно чистих матеріалів у будівництві, сприяє зменшенню викидів та підвищенню стійкості середовища, що є вкрай важливим для забезпечення сталого розвитку міст і територій.

Вищеозначені технології допомагають покращити ефективність та точність регіонального планування, сприяють залученню громадськості до процесу та забезпечують більш обґрунтоване прийняття рішень.

Німецький досвід розроблення регіональних планів засвідчує, що даний процес набуває досить довготривалий характер та здійснюється в умовах соціально-економічних та інформаційно-інноваційних трансформацій. Попри безперервні динамічні соціально-економічні та екологічні зміни, регіональний план повинен відображати довгострокову перспективу стосовно організації, забезпечення та розвитку регіону. Лише ухвалюючи правовірні та аргументовані рішення можна забезпечити сталий територіальний розвиток не беручи до уваги на соціально-економічні зміни та зберігати контроль за містобудівною діяльністю.

Україна, порівняно з Німеччиною, може стикатися з деякими обмеженнями у розробці та впровадженні регіональних планів та інтеграції інноваційних інструментів у контексті сталого розвитку територій, серед яких: менш розвинена система управління та координації між різними рівнями влади, що ускладнює прийняття та реалізацію послідовних та обґрунтованих рішень у сфері містобудування; недостатньо активна участь громадськості у процесі розробки та впровадження регіональних планів, що може призвести до необ'єктивності рішень та недоліків у їхньому втіленні; обмежені фінансові ресурси для реалізації регіональних планів; нестабільність у політичній та соціальній сферах, що може створювати перешкоди для прийняття послідовних рішень у сфері містобудування та розробки регіональних планів; воєнне вторгнення Російської Федерації, що впливає на всі аспекти життєдіяльності українців.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи усе вищесказане, варто зауважити, що впровадження німецького досвіду в Україні у сфері державного управління містобудівною діяльністю має велику актуальність та перспективи. Німеччина відома своєю довгостроковою та успішною практикою у сфері регіонального планування, використання сучасних інформаційних та зелених технологій у будівництві. Перенесення цього досвіду до українського контексту може сприяти покращенню ефективності державного управління, забезпеченню сталого розвитку міст та територій, а також підвищенню якості життя населення. Проте для успішного впровадження необхідно враховувати специфіку українських реалій, а також забезпечити відповідну підготовку кадрів та інфраструктуру для реалізації цих ідей. Ретельне вивчення та адаптація німецького досвіду може стати важливим кроком у розвитку міського середовища в Україні та сприяти побудові сучасної та стійкої громади. В перспективі подальших досліджень очікується аналіз впливу регіонального планування на сталість розвитку міст та регіонів у довгостроковій перспективі; розробка методів та інструментів адаптації німецьких підходів до конкретних умов українських міст.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Domin, N. (2010). Evoliutsiia profesiinykh uiavlen pro zavdannia, sklad ta zmist mistobudivnoi dokumentatsii [Evolution of professional ideas about tasks, composition and content of urban planning documentation]. Dosvid ta perspektyvy rozvytku mist Ukrainy - Experience and prospects of the development of Ukrainian cities, 18, 26-41 [in Ukrainian].

2. Hleba, V.Iu. (2011). Udoskonalennia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia rozvytkom terytorii Kyivskoi oblasti [Improving the mechanisms of state management of the development of the territories of the Kyiv region]. Analityka i vlada - Analytics and power, 3, 151-156 [in Ukrainian].

3. Pokataiev, P.S. (2019). Rehuliuvannia sfery blahoustroiu naselenykh punktiv: administratyvno-pravovyi aspekt [Regulation of the field of improvement of settlements: administrative and legal aspect]. Zaporizhzhya: Klasychnyi pryvatnyi universytet [in Ukrainian].

4. Lysenko, V.V. (2019). Zakordonnyi dosvid zdiisnennia mistobudivnoi diialnosti [Foreign experience of urban planning activities]. Derzhava ta rehiony - State and regions, 4 (68), 136-140. Retrived from http://pa.stateandregions. zp.ua/archive/4_2019/24.pdf. [in Ukrainian].

5. Melman, V.O., & Ivashchenko O.V. (2014). Zakordonnyi dosvid realizatsii ta uzghodzhennia budivelnykh proektiv [Foreign experience in implementation and coordination of construction projects]. Retrieved from https:// eprints.kname.edu.ua/36341/ [in Ukrainian].

6. Semenov, V.T., Vysotska, H.V., Apatenko, T.M., Melman, V.O., & Chepurna, S.M. (2006). Problemy dozvilnoi systemy v sferi mistobuduvannia shchodo udoskonalennia pravyl zabudovy m. Kharkova [Problems of the permit system in the field of urban planning in relation to the improvement of the building rules of the city of Kharkiv]. Komunalne hospodarstvo mist - Municipal utilities of cities, 69, 17-26. Retrieved from https://eprints.kname.edu. ua/1556/. [in Ukrainian].

7. Rink, D., Rumpel, P., Slach, O., Cortese, C., Violante, A., & etc. (2012). Governance of shrinkage - Lessons learnt from analysis for urban planning and policy. http://www.ufz.de Retrieved from http://www.ufz.de/export/ data/400/39029_WP7_D13_14_15_FINAL_2.pdf .

8. Kravtsiv, V.S. (2007). Orhanizatsiini formy ta metody prostorovoho planuvannia administratyvnykh raioniv Ukrainy z vrakhuvanniam dosvidu Nimechchyny [Organizational forms and methods of spatial planning of administrative districts of Ukraine, taking into account the experience of Germany]. Mizhnarodnyj naukovo-metodychnyj seminar (Lviv, Lystopad 23, 2007) - Mizhnarodnyj naukovo-metodychnyj seminar (Lviv, November 23, 2007). Lviv: NAN Ukrainy. In-t rehionalnykh doslidzhen [in Ukrainian].

9. Gunter, М., & Michaela, P (2009). Regional Planning in Germany. Institutional framework, instruments and effectiveness. Estudio de casos sobre planeacion regional - Case studies on regional planning, 31-50. Retrieved from http://www.ub.edu/medame/PRMertins.pdf .

10. Hoblyk, A.V. (2008). Ukrainsko-nimetska spivpratsia u sferi prostorovoho planuvannia [Ukrainian-German cooperation in the field of spatial planning]. Rehionalna ekonomika - Regional economy, 2, 270-272. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/regek_2008_2_31 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru