Особливості механізмів капіталоутворення та інвестування в Україні як чинник фінансових ризиків в умовах війни та післявоєнного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Особливості механізмів капіталоутворення та інвестування в Україні як чинник фінансових ризиків в умовах війни та післявоєнного періоду

Небрат Вікторія Василівна доктор екон. наук, зав. відділу економічної історії

Корніяка Олександр Володимирович канд. екон. наук, науковий співробітник відділу економічної історії

Україна

Анотація

Розкрито характерні риси ринкових перетворень інвестиційних механізмів в економіці України. Виявлено зв'язок між особливостями капіталоутворення та ризиками фінансування економіки в умовах війни. Слабкість ринкових фінансових механізмів обумовлює зростання ролі фіскальних інструментів акумуляції та розподілу коштів. Дефіцит фінансових ресурсів визначає потребу в зовнішній фінансовій допомозі для повоєнного відновлення економіки та соціогуманітарного простору.

Ключові слова: історія ринкової' трансформації' економіки України, формування капіталу, перетворення заощаджень в інвестиції, норма нагромадження капіталу, механізми інвестування, війна, фінансові ресурси відбудови. ринковий інвестиційний капіталоутворення ризик

Трансформаційні процеси у фінансовій сфері, з одного боку, є невід'ємною складовою ринкових перетворень господарської системи, а з іншого, - основою економічного розвитку і зростання добробуту людей. Ключову роль у забезпеченні успішності трансформацій має становлення ефективних механізмів капіталоутворення та інвестування, адже вони визначають можливості формування та акумуляції ресурсів для фінансування реального сектору економіки. Умови залучення і доступність капіталу для інвестування мають важливе значення для економічного відтворення. Фінансова глибина ринку та фінансова стійкість підприємств є відображенням на макро - та мікрорівнях спроможності країни до ендогенного економічного розвитку, а в час війни та повоєнної відбудови - можливості ефективного забезпечення збройної відсічі та відновлення економіки і соціогуманітарного простору. З огляду на це, визначення особливостей і тенденцій трансформації механізмів капіталоутворення та інвестування в Україні є актуальним науковим завданням, важливість якого зростає в умовах війни та перспектив повоєнного відновлення економіки.

У ході формування механізмів капіталоутворення та інвестування в Україні в контексті процесів ринкової трансформації економіки на межі ХХ-ХХІ ст. оприявнилася низка особливостей. Серед них найбільш значущими є:

по-перше, відсутність або слабкість мотивації до довгострокових вкладень в основний капітал. Це пояснюється зношеністю будівель і обладнання на момент початку приватизаційних процесів, додатковими ризиками через розрив зв'язків виробничої кооперації, інституційну невизначеність діяльності приватнопідприємницьких структур, загрозу реприватизації та ін. З початку ринкової трансформації економіки кошти спрямовувалися в галузі зі швидким оборотом капіталу, зокрема - торгівлю, посередницьку діяльність, індустрію дозвілля. З розгортанням агресії російської федерації з 2014 р. ці ризики посилювалися безпековими чинниками;

по-друге, значним бар'єром для інвестицій в основний капітал виробничого призначення став низький рівень заощаджень і відсутність механізмів трансформації заощаджень в інвестиції. На перебіг процесу капіталоутворення та обсяги та інституційні форми заощаджень у перші десятиліття ринкової трансформації економіки України негативно впливала якість нормативно-правового середовища та стан ринкової інфраструктури. У перші роки трансформації економічної системи норма заощаджень становила близько 35-36% ВВП. Це має історичне пояснення станом хронічного дефіциту, неможливістю реалізації отриманих доходів у моделі радянської економіки [1, с. 152-153]. Упродовж 1991 -2005 рр. можна виділити такі якісно відмінні етапи: 1) 1991-1998 рр. - це період розпаду існуючої структури заощаджень та глибокої кризи заощаджень; 2) 1999-2004 рр. - початок стабілізації процесу заощаджень та формування нової структури із зміщенням пріоритетів валових заощаджень у сектори нефінансових корпорацій і домашніх господарств. За цей час частка ВЗ сектора нефінансових корпорацій зросла від 9,7 до 14,8% ВВП і відповідно ЧЗ - від (4,7%) до 4,4% ВВП, а в секторі домашніх господарств відбулося зростання ВЗ від 1,1 до 9,2%, а ЧЗ від 0,8 до 9,0% ВВП; 3) 20052006 рр. - зміщення структури заощаджень із сектора «нефінансові корпорації» у сектор «домашні господарства» [2, с.78]. Оцінюючи рівень конвертації чистих заощаджень у чисте нагромадження основного капіталу, варто відзначити, що у 2000-х роках навіть той мінімум заощаджень, на який вийшла економіка, не повністю трансформувався у нагромадження. Чисте нагромадження основного капіталу становило близько 50% від чистих заощаджень, тобто капіталотворча функція заощаджень не була реалізована.

Наслідками дефіциту джерел нагромадження та низької частки трансформації заощаджень в інвестиції є низка негативних тенденцій, які підривають економічний потенціал України, зокрема: зниження і так невисокого рівня капіталовкладень і зростання традиційно високого ступеня зношеності основного капіталу. Це закладає можливість негативних шоків економічної системи та її нестабільності, що в умовах війни та повоєнного відновлення в умовах перманентної загрози становить додаткові виклики. Максимізації темпу приросту основних виробничих засобів та покращенню відтворювальних характеристик основного капіталу повинна сприяти амортизаційна політика. Проте в Україні вона, як обґрунтовують фахівці, «є суто фіскальною і не тільки не створює передумов для оновлення і розширеного відтворення основних засобів, а навіть не забезпечує процес простого відтворення основного капіталу. її реформування є непослідовним, а іноді навіть суперечливим» [3, с. 72].

У результаті спостерігається ланцюгова реакція в розгортанні негативних взаємообумовлених тенденцій: гальмування реноваційних процесів у промисловості відтягує значні кошти і залишає нереалізованими заклики і наміри збільшити вкладення в людський капітал. Це посилює конкурентні переваги розвинених країн у залученні висококваліфікованої робочої сили. Україна вже втратила і продовжує втрачати людський потенціал економічного розвитку та інноваційного повоєнного відновлення економіки. При цьому розгортаються процеси деіндустріалізації економіки та структурного спрощення експорту [4, с. 92-93] - впродовж років державної незалежності послідовно продовжувала зростати частка аграрної та промислової сировини, скорочувалися технологічні ланцюги виробництва продукції та створення доданої вартості.

Враховуючи низьку норму нагромадження капіталу в Україні, важливе значення мають доступність та умови його залучення. За дослідженнями, виконаними в Інституті економіки та прогнозування НАН України, частка активів банків, яка іммобілізована у фінансування державного боргу зростала з 5,6% у 2008 р. до 51,5% у 2020 р. Це вказує на прогресуюче виснаження банківської системи унаслідок реалокації активів банків у фінансування державного боргу [5, с. 45]. Передвоєнні тенденції залучення бізнесом капіталу на фондовому ринку шляхом розміщення акцій полягають у скороченні кількості випусків та їх обсягів. При цьому не менше 90% обсягу випусків здійснюється з метою докапіталізації банків (у тому числі державних) та підприємств державного сектору економіки.

Наслідком формування квазіринкової фінансової системи, яка неспроможна до самозбалансування, є високий рівень боргової залежності у фінансуванні підприємств [6, с.386]. Недостатність ресурсів, акумульованих фінансовим сектором, для фінансування інвестицій і в мирний час формувала ризики, а з початком повномасштабної війни ця проблема критично загострюється. Адже потреба у додаткових видатках на воєнні, виробничі і гуманітарні потреби збільшує дефіцит фінансових ресурсів. За таких умов Україна все більше потребуватиме донорських коштів, а вирішення воєнних завдань захисту країни та в подальшому - повоєнної відбудови і підтримки високої обороноздатності, узалежнюється від зовнішніх надходжень.

Разом з тим, варто врахувати не дуже успішний попередній досвід співпраці з міжнародними фінансовими організаціями [7, с. 298-305]. Надання фінансово-кредитної допомоги на умовах глибокого реформування провідних галузей економіки та системи державного управління мало забез печити активізацію інтеграційних процесів включення української економіки до світової господарської системи. Така співпраця надала можливість залучення фінансово-кредитних ресурсів відносно невисокої вартості для реалізації проектів реформування та великовитратних проектів у державному, комунальному, та приватному секторах економіки. Проте політична неузгодженість пріоритетів на найвищому державному рівні, неефективна робота фахівців та службовців, залучених до процесу розроблення та виконання Проектів та Програм співпраці з Міжнародними фінансовими організаціями, а головне - високий рівень зловживань та непрозорості використання кредитних коштів Міжнародних фінансових організацій в поеднанні з низькими темпами здійснення Планів та Програм реформування економіки України, становлять несприятливу передісторію для подальшої співпраці.

Висновки

Таким чином, інституційні особливості та негативні тенденції у ринковій трансформації механізмів капіталоутворення та інвестування в Україні, що виявилися впродовж останніх десятиліть, в умовах війни стали чинником зниження фінансової безпеки. Слабкість ринкових фінансових механізмів обумовлюе зростання ролі фіскальних інструментів акумуляції та розподілу коштів, а також потребу в зовнішній фінансовій допомозі для повоенного відновлення економіки та соціогуманітарного простору.

Список використаних джерел

1. Небрат, В. В., Супрун, Н. А., Горін Н. О., ... Гордіца, К. А. (2014). Українська економічна думка про чинники та пріоритети економічного розвитку. Небрат, В. В. (ред.) (396 с.). Київ: ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України».

2. Шинкарук, Л. В. (2006). Особливості розвитку процесу нагромадження основного капіталу в Україні. Економічна теорія, (1), 80-93.

3. Бобух, І. М. (2013). Амортизаційна політика в Україні: сучасний стан і перспективні напрями трансформації. Світ фінансів, (3), 64-74.

4. Гордіца, К. А., Сливка, Т. О. (2020). Структурні перетворення в Україні у контексті розвитку міжнародних економічних відносин: історичний вимір. Економіка України, (2), 80-96.

5. Зимовець, В. В., Шелудько, Н. М., & Шишков, С. Є. (2021). Макроекономічні та інституційні бар'єри «нормалізації» моделей фінансування підприємств в Україні. Економіка промисловості, (2), 45-58.

6. Пашко, П. В., Лазебник, Л. Л., Кіндзерський, Ю. В., Небрат, В. В., Супрун, Н. А., ... Чернова, О. В. (2019). Підприємництво в епоху глобальних трансформацій: виклики та перспективи розвитку. Пашко, П. В. & Лазебник, Л. Л. (ред.) (476 с.). Ірпінь: Ун-т ДФС України.

7. Корніяка, О. В. (2019) Роль економічної співпраці з міжнародними фінансово- кредитними організаціями в контексті включення України до світової господарської системи. Історія народного господарства та економічної думки України, (52), 295-308.

Размещено на Allbest.ru