Інституціональні організаційно-економічні засади розвитку підприємництва на основі інтеграції та кооперації в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституціональні організаційно-економічні засади розвитку підприємництва на основі інтеграції та кооперації в умовах воєнного стану

М.Й. Малік

доктор економічних наук, професор, академік НААН

О.Г. Шпикуляк

доктор наук, член-кореспондентНААН, учений секретар

Р.Я.Корінець

Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України

INSTITUTIONAL ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC FOUNDATIONS OF BUSINESS DEVELOPMENT BASED ON INTEGRATION AND COOPERATION IN THE CONDITIONS OF MARTIAL STATE

The article reveals the institutional, organizational and economic foundations of entrepreneurship development based on integration and cooperation in wartime conditions. The theoretical and methodological foundations of integration-cooperative relations in the agrarian sphere and modern practices of integrated structures te formation and functioning are analyzed. The main essential characteristics of the main types of integration are considered, with the definition of the main economic interests, which are stimulating factors of the institutional ability to realize the potential of combining economic and social capabilities of entrepreneurs in the agrarian sector of the national economy.

The main problems of the development of agrarian entrepreneurship in the conditions of Russian military aggression are determined, with an assessment of the role of integration processes in overcoming negative phenomena. Conceptual assessments of the development of entrepreneurship with using of the cooperation mechanism to strengthen institutional capacities of the effective functioning of the agrarian sector of the Ukrainian economy in wartime conditions have been updated. The main trends of state support for the development of entrepreneurship in agriculture are characterized and the priority directions of state influence to strengthen the economic positions of small and medium-sized agricultural enterprises are determined.

Methods used: monographic, comparative, expert assessment.

Organizational and economic trends were identified and institutional dynamics of entrepreneurship development based on cooperation and integration under the influence of wartime risks were established.

Keywords: entrepreneurship, integration, cooperation, agricultural sector, regulation.

Постановка проблеми

Особливе місце в системі сучасного наукового знання розвитку інтеграційних процесів у підприємницькій діяльності в аграрному секторі економіки належить інституціональній теорії, в основі якої лежить ідея міждисциплінарного об'єднання (економічного, соціального, політичного та ін.). Такими точками розвитку, як визначено нашими дослідженнями стали такі галузі: зернове господарство (соняшник, соя, ріпак), промислове птахівництво, овочівництво закритого ґрунту, розвиток яких при відповідних інвестиціях забезпечує високу продуктивність, а також конкурентоспроможність виробництва, загальний технічний рівень, підвищення кваліфікації кадрів, вихід на зовнішні ринки.

Проте, важливим внутрішнім чинником, який стримує подальший розвиток підприємництва (малих і середніх підприємств), виступає нееквівалентність економічних відносин в технологічному інтеграційному ланцюзі, сільськогосподарські товаровиробники - переробні підприємства і торгівля. Інтеграційні процеси в підприємницькій діяльності особистих селянських господарств, малих і середніх підприємств ще не достатньо розвинуті. Вони не стали предметом цілісного наукового дослідження. Тому ми ставимо завдання розкрити економічну суть інтеграційних відносин, визначити місце і роль аграрних підприємств в цьому процесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Організаційно-економічнізасади розвитку підприємництва на основі інтеграції та кооперації, включаючи інституціональний аспект їх функціонування і умови новітньої історії, знайшли відображення у наукових працях Ю.О. Лупенка [1;9; 10], В.В. Зінов- чука [2], А.О. Гуторова [3], В.А. Колодій- чука [4], О.М. Згурської [5], Ю.І. Данька [6], І.Ф. Баланюка [7], О.М. Саковської [8], Я.М. Гадзала [11], Ю.М. Лопатинського [21; 22] та інших дослідників, до кагорти яких долучилися й автори представленої статті [12; 16], інституційно-правові засади функціонування підприємницьких структур регламентовано нормативними регуляторними актами [13; 14; 15; 17; 20], оцінюються статистично [18] й набувають поширення в засобах масової інформації [19], що засвідчує актуальність наукового дискурсу і практичну значимість проблеми.

Трансформації аграрного сектору в цілому сприяли розвитку економічно ефективних та конкурентних форм підприємницької діяльності. Разом з тим події в новітній історії України, пов'язані із впливом воєнної агресії росії проти нашої держави - кардинально змінили інституційну структуру, динаміку, пріоритети і результуючі показники ефективності, сталості розвитку підприємництва,кооперації та агропромислової інтеграції, їх ролі у забезпеченні гарантій національної продовольчої безпеки. Станом на початок 2023 року у механізмі підприємницької діяльності відбулися зміни у спроможності підприємств забезпечувати функціонування через: бойові дії і тимчасову окупацію територій на яких розміщені виробничі потужності; подекуди релокацію бізнесу на безпечніші території; зміни у забезпеченні ресурсами, зокрема робочою силою; блокування доступу до каналів збуту продукції; сировинний характер економіки агросектору.

Війна, створивши сьогодні непереборні ризики для сільського господарства сформувала середовище загального примусу виробників до перебудови господарських систем, реструктуризації та релокації - загалом прискореної трансформації з адаптацією інституцій підприємницької діяльності у зв'язку із рухом економіки, держави до коаліцій Європейського Союзу, ринок якого у 2022 році утвердився як основний, найбільший для продажу агропродовольчої продукції.

Мета статті

Визначення організаційних і економічних складових для ефективного розвитку аграрного підприємництва на основі інтеграційних процесів в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сільськогосподарське виробництво є складовою економіки держави і виступає одним з найуспішніших. Така оцінка пов'язана з його роллю в експорті. Щорічно зростають обсяги виробництва, підвищуються економічні показники, що є наслідком поглиблення інтеграційних відносин.

Розвиток сучасного аграрного сектора характеризується прогресуючою інтеграцією - створенням крупних структур агрохол- дингового типу. Інтеграційні процеси проникають в економіку, політику,соціологію. Цей процес передбачає повне об'єднання основних засобів і спільне їх використання. Інтеграційні зв'язки формуються на рівні суб'єктів підприємницької діяльності і можуть бути на рівні галузей у рамках продуктового підкомплексу доходячи до рівня економік окремих країн.

Ідея організаційного і економічного партнерства не нове в теорії і практиці аграрного виробництва. Зародившись в кінці ХІХ століття на основі поєднання інтересів шляхом об'єднання зусиль і засобів самих селян в своєму розвитку через кооперативні і корпоративні форми взаємодії її учасників у досягненні кінцевих результатів.

Оцінюючи тенденції розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері економіки прийшли до висновку що кооперація і інтеграція зазнали значних змін, але не втратили своїх вихідних базових принципів.

Дійсно інтеграція і кооперація за своєю суттю є формою об'єднання ресурсів господарськими суб'єктами з метою досягнення спільної вигоди в умовах ринкової економіки. Проте, добровільний характер їх взаємодії в основному залишається таким лише для кооперації (рис. 1.).

Рис. 1. Порівняльна характеристика інтеграційних процесів в аграрній сфері економіки* `Розроблено на основі аналізу літературних джерел[1 - 22] та методологічних узагальнень

Кооперуючі суб'єкти (підприємства, фізичні особи) є самостійними і не втрачають юридичних повноважень. Якщо інтегруючі суб'єкти при об'єднанні переслідують, в основному, економічні цілі, то кооперація забезпечує і соціальні потреби громадян. Звідси управління кооперативом здійснюється його членами, як рівноправними, а не як власниками інвесторами, які надіються лише на отримання прибутку на вкладений капітал.

Таким чином ми розглядаємо інтеграцію як особливий вид концентрації, складний багаторівневий комплекс економічних відносин між певним чином консолідованих суб'єктів за функціональними і правовими ознаками (рис. 2.). аграрний підприємництво інтеграційний економіка

Метою підприємницької діяльності на селі на основі інтеграційних процесів є формування середовища, спроможного забезпечити зайнятість та збільшення доходів працездатного сільського населення, сільських домогосподарств і громад, розвиток сільських територій на основі підприємницької ініціативи й інтеграції суб'єктів підприємницької діяльності, особистих селянських господарств [11].

Основними цілями розвитку інтеграційних процесів з урахуванням мети визначено: створення сприятливого середовища для ведення підприємницької діяльності в сільській місцевості; розширення об'єктного та суб'єктного складу підприємництва й кооперації; формування підприємницьких і громадських об'єднань, спроможних забезпечити розвиток сільських громад та сільських територій. Інтеграційні процеси спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів аграрного підприємництва; підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробників сільськогосподарської продукції у сферах виробництва, переробки, заготівлі, закупівлі, зберігання, збуду, продажу сільськогосподарської продукції, забезпечення засобами виробництва і матеріально-технічними ресурсами. Результатом цих процесів є задоволення економічних, соціальних та інших потреб виробників сільськогосподарської продукції на основі поєднання їхніх особистих та колективних інтересів, розподілу між ними ризиків, витрат і доходів. Крім того, активізується розвиток їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю, захист їхніх інтересів та розвиток інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції [12].

В практиці інтеграційних відносин підприємницька діяльність формується як суб'єкти агрохолдингового типу, агрофірми, виробничі кооперативи, прості товариства.

Основи державної політики щодо розвитку підприємництва у регуляторній, бюджетній, кредитній, ціновій та інших сферах державного управління викладені в Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» [13].

Особливості справляння податків і зборів підприємницькими структурами регулюються нормами Податкового Кодексу України [14].

Люба підприємницька структура підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» [15].

Проте зважаючи на деструктивний вплив чинника воєнних дій збоку російської федерації, процеси інтеграції суб'єктів господарювання мають особливе значення для організаційно-економічного забезпечення стабільності продовольчої безпеки та раціонального використання ресурсів сільського господарства. Проблемними в період воєнних дій стратегіями організаційно-економічного забезпечення формування інтегрованих структур на засадах сталого розвитку сільських територій до 2030 року будуть відновлення виробничих потужностей, логістичних шляхів, інфраструктури та відновлення окупованих територій. Негативний вплив на успішний розвиток і функціонування інтегрованих структур будуть мати посилення інфляційноготиску, кадрові проблеми, експортні, ізоляція та порушення ланцюгів переробки, постачання, продажів.

Базовими принципами діяльності державних та суспільних інституцій з метою забезпечення економічного зростання мають стати: орієнтація на залучення у виробництво, передусім, власних ресурсів, мінімізація зовнішніх запозичень та використання їх виключно для всебічного сприяння розвитку підприємницької діяльності, гарантування й захист прав власності, стабільність, прозорість і простота податкової системи, викорінення корупції на усіх рівнях та деті- нізація економіки [16].

Складовою впровадження і реалізації інституціональних організаційно-економічних засад розвитку підприємництва та кооперації в умовах воєнного стану є чинник державного регулювання.

Державне регулювання розвитку під- приємницької діяльності в аграрній сфері економіки - це сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію ресурсів та формування сприятливих умов для їх раціонального використання з метою досягнення соціоекономічного ефекту. До специфічних принципів державного регулювання підприємницької діяльності ми відносимо: системність відповідальність, забезпечення екологічно сприятливого землекористування, соціального спрямування, врахування специфіки зонального розвитку сільського господарства та забезпечення продовольчої безпеки держави. До цілей державного регулювання підприємницької діяльності відносяться: визначення пріоритетів розвитку аграрного сектора економіки, а звідси й державної політики, створення сприятливого інституційного середовища, формування регуляторів впливу на сталий розвиток аграрного сектора, коригування, моніторингу та контролю за діяльністю підприємств.

Рис. 2. Функції і організаційно-правові форми інтеграції в аграрній сфері економіки'

* Представлено на основі досліджень і методологічних узагальнень авторів

Успішний розвиток підприємництва на засадах сталості вимагає дієвого механізму державного регулювання.

Даний механізм слід розглядати як елемент системи державного регулювання. Сюди відноситься фіскальне регулювання, грошово-кредитне та цінове регулювання (держпідтримка розвитку галузей, пільгове оподаткування, кредитні субсидії, здійснення компенсаційних і лізингових платежів, встановлення граничних рівнів цін). До механізму державного регулювання підприємницької діяльності слід віднести і страхове забезпечення, куди входять субсидії та відшкодування страхового платежу.

За останні 10-15 років основна увага державної політики в аграрній сфері економіки була спрямована на великі та середні господарства, попри те, що ряд економістів схиляються до думки, що необхідна підтримка мікро- і малих підприємницьких структур, як таких, що забезпечують внутрішній ринок продуктами харчування, розвивають тваринницькі галузі, забезпечують збереження і екологію сільських територій і працевлаштування сільського населення. Так існували податкові пільги для великих підприємств починаючи з 1999 року; мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель. З 2001 року і державні субсидії для великих господарств становили до 70 відсотків від суми всіх субсидій в аграрний сектор. Крім того, скорочення інвестицій у розвиток науки і інновацій. Податкові пільги стали домінувати в системі державної аграрної політики, яка формувалась єдиним податком спрощеної системи оподаткування для четвертої групи. До 2015 року діяв фіксований сільськогосподарський податок та спеціальний режим оподаткування на додану вартість. Ставка фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) знаходиться в межах від 0,01 до 1 відсотка нормативно-грошової оцінки сільськогосподарських угідь, що становило в середньому близько одного долара США за гектар ріллі [14]. З ростом нормативно-грошової оцінки землі розмір ФСП збільшився в десять разів, що в цілому було дуже низьким порівняно якби господарства були на загальній системі оподаткування. Ця система у 2015 році була ліквідована взамін на право отримувати бюджетні субсидії відповідно до сум ПДВ перерахованих до бюджету. В цілому це складало біля 4 млрд грн. Звільнення від податку на прибуток існувало тривалий час. Це вже не була система податкових пільг, але спрямована на підтримку великого аграрного підприємництва.

Запровадження мораторію на купівлю- продаж землі лишало права землевласників розпоряджатися своєю землею, що гальмувало процес залучення фінансування для свого розвитку (як заставу). Дрібні сільськогосподарські товаровиробники звичайно не мають кредитної історії, що також ускладнювало діяльність банків для оцінки ризиків надання їм кредитів.

Система державних субсидій також була сприятливою для великих підприємницьких структур. Усі субсидії можна поділити на ряд груп: пільгові кредити, підтримка фермерських господарств; підтримка садівництва, тваринництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції та часткова компенсація витрат на сільгосптехніку (вітчизняну). Проте, на дрібні товаровиробники (сімейні фермерські та особисті сімейні господарства) на яких припадало лише близько 15-20відсотків бюджетної підтримки. Так як часткова компенсація кредитування в основному була доступна для тих господарств які мали доступ до кредитування, переважно це фермери з площею землі понад 1000 га, і лише незначна частина досягла дрібних фермерських господарств.

Державна підтримка розвитку підприємницьких структур забезпечує досягнення позитивних результатів. Так виділення для підтримки фермерських господарств 645 млн грн. у 2019 році, яку одержали понад дев'ять тисяч господарств, забезпечило приріст валової продукції у 2021 році на 19,5 відсотка порівняно з 2018 роком [18]. В цілому по аграрному сектору економіки протягом останніх десяти років спостерігався приріст валової продукціїна 19,9 відсотка, а валова додана вартість зросла на 61,4 відсоток при зменшенні сільського населення активного віку (16-59 років) за цей період на 6,4 відсотки. Зменшення чисельності сільського населення можна вважати і причиною зниження виробництва продукції тваринництва в господарствах населення у 2021 році порівняно з 2015 роком на 19 відсотків (табл. 1).

Таблиця 1. Економічні показники діяльності суб'єктів підприємницької діяльності в аграрній сфері України*