Особливості споживчої поведінки домогосподарств в умовах невизначеності (емпіричне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості споживчої поведінки домогосподарств в умовах невизначеності (емпіричне дослідження)

Т. А. Непокупна,

к. е. н., доцент, доцент кафедри політекономії, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Л. І. Яковенко, д. е. н., професор, професор кафедри політекономії, Полтавський національний педагогічний університете імені В. Г. Короленка

Б. О. Шевченко, к. е. н., доцент, доцент кафедри політекономії, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

О. Є. Сакало,

к. і. н., доцент, доцент кафедри політекономії, магістр економіки, Полтавський національний педагогічний університете імені В. Г. Короленка

В. В. Сухорада, магістр економіки, провідний спеціаліст, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

T. Nepokupna,

PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Political Economy,

Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University

L. Yakovenko

Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Political Economy, споживча поведінка державна підтримка

Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University

B. Shevchenko,

PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Political Economy,

Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University

O. Sakalo

PhD in History, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Political Economy, Master of Economics,

Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University

V. Sukhorada,

Master of Economics, Leading Specialist, Shevchenkivsky Department of the State Executive Service in the City of Poltava of the Eastern Interregional Department of the Ministry of Justice

CHARACTERISTICS OF HOUSEHOLD CONSUMER BEHAVIOUR UNDER UNCERTAINTY (empirical study)

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

У сучасному суспільстві домогосподарства відіграють суттєву роль у функціонуванні соціально-економічних систем різних рівнів. Виконуючи свої традиційні економічні функції - споживання, заощадження, інвестиції - домогосподарства виступають внутрішніми стабілізаторами та значною мірою впливають на стан і розвиток національної економіки у цілому, її регіонів, територіальних громад. Сутність дослідження споживчої поведінки домогосподарств полягає у вивченні того, як домогосподарства приймають рішення про купівлю та споживання товарів і послуг, що включає мотивацію, переваги, сприйняття цінності, процес прийняття рішень та інші фактори, що впливають на рішення споживачів.

Безперечно, на споживчу поведінку домогосподарств, на якість життя впливає невизначеність - відсутність точної чи надійної інформації про майбутні події чи стан справ. У таких ситуаціях не лише домогосподарства, а й бізнес, влада стикаються з труднощами у прогнозуванні чи оцінці результатів, оскільки вони не можуть бути впевнені в тому, які події відбудуться, яким чином вони вплинуть на економічних суб'єктів і якими будуть наслідки цього впливу.

Невизначеність спричиняють різні фактори: економічні (зниження обсягів виробництва, зростання безробіття, зростання рівня бідності і нерівності, падіння споживчого та інвестиційного попиту тощо), фінансові (погіршення стану фінансових ринків, фінансові бульбашки, падіння значень фондових індексів, проблема ліквідності, ризик погашення кредитів, погіршення фінансових показників уряду тощо), політичні і геополітичні (нестабільність уряду, політичні конфлікти, корупція серед політиків та владних структур, загальна дезінтеграція довіри населення до політичної системи, порушення прав людини, регіональні конфлікти та розбрати, радикалізація суспільства, конфлікти між країнами або регіонами тощо), соціальні (масові протести, збільшення злочинності і соціальної напруги, погіршення умов життя, обмеженість доступу до ресурсів, етнічні та релігійні конфлікти, міграційні кризи та внутрішні переселення, демографічні зміни тощо), екологічні (забруднення навколишнього середовища, зменшення біорізноманіття, природні катастрофи, виснаження природних ресурсів тощо), технологічні (вплив нових технологій на різні сфери життєдіяльності, зміни на ринку праці, зміни вимог до вмінь і навичок робочої сили, нові конкурентні бар'єри, безпека і конфіденційність даних тощо). Ці та інші фактори не лише взаємодіють, а й здатні взаємопідсилювати вплив один одного, створюючи складну мережу причин і наслідків нестабільності. До всього, невизначеність може викликати стрес та тривогу у населення, призвести до змін у їхній споживчій поведінці.

Реаліями сьогодення для України є воєнні дії на території країни. Російська воєнна агресія загострила вплив усіх вище перерахованих факторів, що формують умови невизначеності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У різні часи рівень і якість життя домогосподарств, споживчу поведінку та її моделі, вплив економічної політики держави на споживчі настрої населення , суспільні трансформації досліджували як зарубіжні науковці - філософи, економісти, соціологи, маркетологи, психологи та представники інших наук: А. Сміт, Дж. С. Міль, К. Маркс, Дж. М. Кейнс, А. Маслоу, М. Фрідман, І. Фішер, Ф. Модільяні, В. Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас, А. Маршалл, В. Парето та ін., так і вітчизняні: С. Полякова, В. Шишкін, А. Реут, О. Крикун, Ю. Когатько,В. Заяць, Ю. Клименко, Т. Кізима, О. Шаманська, М. Окландер, Е. Лібанова, І. Жарська, Ю. Пачковський, Л. Черенько та ін.

Дослідження суспільних трансформацій національного та місцевого розвитку у довоєнний період було здійснено авторами статті у монографії «Сучасні трансформації національного та місцевого розвитку» [1].

Водночас, вважаємо, що у науковій літературі недостатньо представлено порівняльний аналіз споживчої поведінки домогосподарств міських і сільських територіальних громад в умовах невизначеності. Тому, на нашу думку, існує необхідність емпіричного дослідження особливостей споживчої поведінки домогосподарств територіальних громад в умовах невизначеності шляхом порівняння відповідей жителів міських і сільських населених пунктів на основі проведеного опитування, що і зумовило вибір теми статті, обґрунтування її мети, завдань, інструментарію, а також логіку викладення матеріалу.

Це дослідження проводилось відповідно до виконання завдань теми науково-дослідної роботи «Соціально-економічні, політичні та гуманітарні виміри національного та місцевого розвитку» (Державний реєстраційний номер: 0120U100875).

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є порівняння специфіки споживчої поведінки домогосподарств міських і сільських територіальних громад в умовах невизначеності за результатами проведеного опитування жителів територіальних громад Полтавської області.

Виклад основного матеріалу дослідження

В економічному контексті споживанням є використання товарів та послуг кінцевими споживачами, що включає покупку товарів, послуг, а також споживання ресурсів. У соціально-психологічному контексті споживання є процесом, пов'язаним із задоволенням фізичних та емоційних потреб людей, у той час як реклама, соціокультурні чинники та особисті переваги відіграють важливу роль у формуванні споживчої поведінки.

Нами було проаналізовано споживання у контексті різних економічних теорій, виокремлено види споживання, наголошено, що «споживання може детермінувати позитивні процеси в економічній системі: потреби - виробництво - зайнятість - доходи - зростання рівня і якості життя - осмислене споживання; а може стати джерелом руйнівних тенденцій у функціонування економічної системи: потреби - перевиробництво - обмеженість ресурсів - безробіття - забруднення навколишнього середовища - зниження якості життя - аскетичне споживання» [2].

Аналізуючи наукову літературу, можна виокремити основні точки зору, які використовуються для розуміння та пояснення фундаментальної природи й особливостей поведінки споживачів. Це макроекономічний підхід, в якому увага сконцентрована на місці і ролі домогосподарства у кругообігу продуктів, доходів і витрат; мікроекономічний підхід, який зосереджується на економічних факторах; психологічний підхід, який заглиблюється в когнітивні та емоційні аспекти прийняття рішень споживачем; соціологічний підхід, який розглядає вплив соціальних факторів на поведінку споживачів; маркетинговий підхід, який підкреслює роль маркетингових стратегій і тактик у впливі на вибір споживачів.

У цілому теоріями, у центрі уваги яких перебуває споживча поведінка домогосподарств, є такі: прескриптивна (нормативна) теорія споживчої поведінки (поведінка спирається на норми, правила, традиції); теорія раціональної поведінки (поведінка ґрунтується на максимізації корисності, вигод відповідно до певних умов: раціональність, поінформованість, альтернативність, оптимальність); теорія обмеженої раціональності (поведінка «в межах доступних обмежень» ґрунтується на обмеженій здатності людини обробляти інформацію та обмежених ресурсах - час, знання, когнітивні здібності); теорія behavioral economics або «економіка поведінки», «поведінкова економіка» (поведінка з урахуванням психологічних, соціальних, культурних факторів, підкреслює роль емоцій, звичок, упередженості та інших психологічних факторів у процесі прийняття рішень про споживання); теорія евристичних правил (поведінка з використанням спрощених евристичних стратегій, правил для прийняття рішень у ситуаціях невизначеності чи нестачі інформації).

На нашу думку, дослідження споживчої поведінки домогосподарств потребує не лише всебічного її вивчення на теоретичному рівні, а вимагає ретельного емпіричного аналізу з виокремленням внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на споживчу поведінку домогосподарств, враховуючи її відмінні характеристики, а також беручи до уваги соціально-економічні умови, особливо в періоди невизначеності, спричинені різними надзвичайними подіями. Адже у такі періоди домогосподарства часто виявляють обережність під час витрачання грошей. Вони можуть скорочувати бюджет, уникати великих фінансових зобов'язань і віддавати перевагу ощадним стратегіям. В умовах невизначеності домогосподарства можуть змінювати свої пріоритети у споживанні. Наприклад, можлива відмова від купівлі дорогих товарів і послуг та збільшення попиту на доступніші, які пов'язані із задоволенням базових потреб. Споживачі можуть відкладати прийняття рішень про покупку в умовах невизначеності, чекати чіткішої картини чи стабільності на ринку, у суспільстві, у країні, чекати підвищення рівня життя. Невизначеність може спричинити емоційні реакції у споживачів, такі як стрес, занепокоєння чи страх, що також може вплинути на їхні переваги та прийняті рішення про споживання.

У вітчизняному науковому просторі з'явились праці, в яких представлено попередні оцінки можливого впливу воєнних дій на якість життя населення України [3]. Автори монографії акцентують увагу на уже відчутних і болісних для країни явищах і процесах: «загибель і травмування мирного населення; втрата майна та фінансових активів; знищення житлових будинків, соціальних об'єктів, транспортної інфраструктури та систем зв'язку і комунікацій; загального економічного спаду внаслідок закриття або фізичного знищення підприємств, звуження діяльності бізнесу та зростання безробіття через втрату виробничих потужностей та розриву економічних зв'язків; зниження реальних доходів та зростання цін на товари та послуги; ускладнення забезпечення населення критично необхідними послугами та обмеження доступу до базових соціальних послуг; погіршення стану навколишнього природного середовища тощо» [3, с. 5]. Дослідники відзначають, що з початком повномасштабної збройної агресії РФ проти України відбулось відчутне зниження економічної активності, утрата доходів, значне прискорення темпів зростання споживчих цін, що призводить до зниження якості життя не лише вразливих верств населення, але й значної частини населення України загалом [4]. Ми маємо понад 5 млн ВПО, більше 6 млн біженців, рівень бідності перевищив 25 % [5].

В умовах невизначеності, з урахуванням місця проживання якість життя, споживча поведінка домогосподарств України може мати особливості. З метою з'ясування споживчої поведінки домогосподарств України, їх якості життя в умовах невизначеності, ми провели анонімне опитування 350 жителів Полтавської обл. з використанням Google Forms у соцмережі Facebook і за допомогою месенджерів Telegram та Viber. На питання складеної нами анкети відповіли 251 жінка (71,8%) і 99 чоловіків (28,2%), 72,6% з яких проживає в міських населених пунктах (69% жінок, 31% чоловіків) - Полтаві, Лубнах, Кременчуці, Миргороді, та 27,4% в сільських населених пунктах Полтавської області (81% жінок, 19% чоловіків) - Новоселівці, Великій Багачці, Щербанівці, Оржиці, Білоцерківці, Семенівці, Бутенках, Котельві та ін. Зауважимо, що наша вибірка не претендує на репрезентативність. Водночас, вважаємо її цілком достатньою для вивчення проблеми та об'єктивних висновків.

За віком в опитуванні взяло участь: 19-29 років - 58% із сільської місцевості і 53% - із міської; 30-39 років - 27% із сільської, 19% - із міської; 40-49 років - 11% із сільської 7% з міської; 50-59 - 4% із сільської і 15% з міської; 60 і більше - 6% з міської місцевості. За освітою опитувані розподілилися таким чином: з повною загальною середньою освітою (10-11 класів) - участь 4% респондентів з міської місцевості; з професійно- технічною освітою 8% із сільської і 4% з міської місцевості; з неповною вищою освітою, тобто ті, хто ще навчається або не закінчили виш - 31% із сільської і 21% з міської місцевості; базову вищу освіту (бакалавр) мають 27% респондентів із сільської і 11% з міської місцевості; повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) - 23% із сільської і 43% з міської місцевості; вчений ступінь, учене звання - 11% із сільської та 17% з міської місцевості.

Відповіді на питання анкети дали домогосподарства, які складаються: з однієї особи - 30% із сільської і 36% з міської місцевості; з кількох осіб (чоловік/дружина (друг/подруга), без дітей) - 26% із сільської і 32% з міської місцевості; з кількох осіб (чоловік/дружина (друг/подруга), діти) - 35% із сільської і 22% з міської місцевості; з кількох осіб (чоловік/дружина (друг/подруга), діти, бабуся/дідусь) - 4% із сільської і 9% з міської місцевості; 6% респондентів з міської місцевості дали власну відповідь.

Розподіл домогосподарств за рівнем особистого середньомісячного доходу подано на рис. 1.

Рис. 1. Розподіл домогосподарств за рівнем особистого середньомісячного доходу

Слід зазначити, що найбільше - від 5000 до 15000 грн отримує третина (31%) опитаних із сільської місцевості, а у міській - такий розмір доходу отримує 55% - половина опитаних. Примітно, що 19% респондентів із сільської місцевості і 4% з міської відповіли, що вони не мають доходів взагалі і живуть за рахунок підтримки рідних та близьких. Офіційно працевлаштованими і такими, що працюють повний робочий день/тиждень у сільській місцевості є 50% опитаних, у міській - 68%.

На запитання про належність респондентів до тієї чи тієї соціально- майнової групи ми отримали такі відповіді: приналежність до середнього нижчого класу засвідчили 65% опитаних жителів сільських населених пунктів, міських - 60%; до середнього вищого класу - 19% жителів сільських населених пунктів, 25% - міських; до малозабезпечених верств населення - 8% жителів сільських населених пунктів, 9% - міських; бідними себе вважають 8% жителів сільських і 6% міських населених пунктів.

На запитання анкети «Чи змінилися доходи Вашого домогосподарства з початку повномасштабних воєнних дій на території України» ми отримали такі відповіді: сумарно доходи зросли у 12% опитаних із сільських населених пунктів і 11% міських; залишились на довоєнному рівні у 19% жителів сільських і 34% міських населених пунктів; сумарно доходи зменшились у 69% жителів сільських та 55% міських населених пунктів.

Щодо зміни споживчих уподобань з початку повномасштабних воєнних дій на території України респонденти дали відповіді, які подано на рис. 2. Цікавими і навіть разючими виявилися відмінності в обраних запропонованих варіантах відповідей на це питання. Так, змінилися споживчі уподобання, бо запасаються чим тільки можуть 2% жителів міських населених пунктів, а в сільських - таких взагалі немає. Змінились споживчі уподобання, бо економлять на всьому, купують дешеві продукти харчування, мають борги за ЖКП, одяг не оновлюють, у 19% жителів сільських населених пунктів, а у міських - таких немає. Змінились, бо значну частину свого доходу віддають на потреби ЗСУ, ВПО, у 23 % жителів сільських населених пунктів, а у міських - таких немає. Натомість у 8% жителів міських населених пунктів споживчі вподобання змінились, бо вони почали більше себе балувати, купувати те, що до війни собі не дозволяли, бо економили. Такого варіанту відповіді у респондентів із сільських населених пунктів немає.

Рис. 2. Зміна споживчих уподобань з початком повномасштабних воєнних дій на території України

Відповіді на питання «Чи змінилась споживча поведінка Вашого домогосподарства порівняно з довоєнною» згруповано у таблицях 1 та 2.

Таблиця 1. Зміна споживчої поведінки у жителів сільських

Таблиця 4. Матеріальні ресурси домогосподарств, які проживають у міських населених пунктах

Те, із чим/ким респонденти пов'язують свої очікування щодо підвищення рівня і якості життя їхнього домогосподарства узагальнено у табл. 5 та 6.

Таблиця 5. Очікування щодо підвищення рівня і якості життя домогосподарствами із_сільських населених пунктів

Таблиця 6. Очікування щодо підвищення рівня і якості життя домогосподарствами із_міських населених пунктів

На питання про необхідність державної підтримки домогосподарств ми отримали такі відповіді: держава повністю повинна підтримувати всі домогосподарства, тобто забезпечувати житлом і робочими місцями, безкоштовною освітою і медициною, грошовими виплатами для сімей з дітьми і малозабезпечених тощо, вважають 42% опитаних із сільської місцевості і 38% з міської; держава повинна підтримувати, але підтримка домогосподарств має обмежуватися цільовою адресною допомогою соціально вразливих верств населення (інваліди, хворі, пенсіонери, діти- сироти, багатодітні сім'ї та ін.), вважають 23% опитаних із сільської і 26% з міської місцевості; держава має створювати сприятливі умови для самостійного забезпечення прийнятного рівня життя (пільгове кредитування малого бізнесу, поміркована податкова і цінова політика тощо) вважають 27% жителів сільської місцевості і 34% міської; держава не повинна допомагати, адже домогосподарства мають покладатися виключно на власні ресурси, вважають 8% опитаних із сільської і 2% з міської місцевості.

За оцінками дослідження «Соціальна політика в Україні у воєнний час: 2022-2023 роки», держава «продовжила фінансувати соціальні програми та стимулювати зайнятість, щоб зберегти соціальну безпеку у воєнний час, обмежити зростання бідності та підвищити економічну стійкість країни ... завдяки успішним переговорам уряду з міжнародними фінансовими та гуманітарними організаціями та іншими країнами щодо забезпечення фінансування таких програм» [5, с. 26]. Окрім безпосередньої підтримки державою постраждалих від воєнної агресії, держава може стимулювати економічні активності домогосподарств шляхом: «сприяння поширенню самозайнятості.; забезпечення доступу населення (передусім ВПО) до якісної інформації про можливості самореалізації та ефективне вик ористання внутрішніх ресурсів і здібностей у відповідній територіальній громаді; сприяння поширенню. у підприємницькому середовищі соціальної відповідальності...» та ін. [4]. Це відповідає думці опитаних нами 27% жителів сільської і 34% міської місцевості про створення державою сприятливих умов для самостійного забезпечення домогосподарствами прийнятного рівня життя. Хоча, як свідчать результати нашого опитування (табл. 5 і 6), з державною допомогою свої очікування щодо підвищення рівня і якості життя пов'язали 46% домогосподарств із сільських населених пунктів і 36% з міських, а з допомогою західних країн - 29% із сільських і 22% з міських населених пунктів. Найбільше - 79% із сільських і 80% з міських населених пунктів - пов'язують свої очікування з реалізацією власного потенціалу за рахунок наявних ресурсів, а також із закінч енням воєнних дій в Україні: 92% опитаних із сільської і 84% з міської місцевості.

Таким чином, порівняння відповідей респондентів з міських і сільських населених пунктів виявило деякі особливості - схожості та відмінності -споживчої поведінки домогосподарств територіальних громад Полтавщини в умовах невизначеності.

Висновки та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Виокремлені нами теорії пояснюють споживчу поведінку людей: чому і як споживачі ухвалюють рішення про купівлю товарів та послуг. Споживання - це процес задоволення фізичних, емоційних чи соціальних потреб людини чи групи людей із використанням товарів, послуг чи інших ресурсів. В економічному контексті споживання є складовою величини, відомої як особисте споживання (або приватне споживання), що вимірює обсяг товарів та послуг, які споживають домашні господарства. Вивчення та розуміння патернів споживання мають важливе значення для економістів, бізнесів, маркетологів, менеджерів, оскільки воно допомагає державі і підприємцям передбачати та адаптуватися до змін у ринкових умовах, в умовах невизначеності.

Проведене опитування підтвердило наявність особливостей поведінкових реакцій домогосподарств з міських і сільських населених пунктів, схожість у відповідях на деякі питання анкети та подеколи разючі відмінності у відповідях. Варто підкреслити, що хоч нині в Україні немає повністю безпечних територій, у досліджуваному регіоні натепер стабільна ситуація на відміну від прифронтових територій чи зони проведення активних бойових дій, де актуальними стають базові потреби організму в енергії і питання виживання.

Слід зазначити, що у Полтавській області є можливості забезпечити споживання звичних товарів та продуктів харчування, оскільки населення проживає не в зоні бойових дій, людям не довелось переїздити, вони живуть у своїх домівках, у звичному середовищі. Тож наші респонденти, як правило, мають все, що до війни було основою комфортного проживання: запаси харчів, особливо в сільській місцевості, побутову техніку, одяг, взуття, необхідні товари тривалого користування.

Водночас внаслідок падіння доходів та різкого здорожчання продовольчих та непродовольчих товарів і в цьому регіоні населення вимушене дещо переглянути свій споживчий раціон, проте зміни в ньому не такі значні. А якість життя як загальна оцінка рівня добробуту та задоволеності життям, що включає матеріальне забезпечення, емоційний стан, рівень освіти тощо, можна вважати підтримується у цілому на достатньому рівні. Очевидно, що визначення якості життя може бути суб'єктивним і залежати від індивідуальних цінностей, очікувань і життєвого досвіду кожної людини. Однак існують і об'єктивні показники, які використовуються для оцінки якості життя, наприклад, рівень доходу, тривалість життя, рівень освіти, доступ до медичного обслуговування та ін. І ці показники відповідно до опитування наближені до сьогоднішніх норм українського економічного буття.

Щодо державної соціальної політики, потреба в якій у той чи той спосіб виявлена у 65% жителів сільської місцевості і 64% міської, то під час війни вона зазнає значних змін у зв'язку з новими викликами, що з'являються перед суспільством. Особливості соціальної політики, що зумовлені військовими конфліктами, полягають у мобілізації ресурсів для підтримки військових зусиль, тому зазвичай відбувається скорочення витрат на соціальні програми на користь військових потреб. Натомість набувають розвитку нові системи соціального захисту для військовослужбовців та їхніх сімей, для сімей загиблих військовослужбовців, для внутрішньо переміщених осіб. Поряд з безпосередньою соціальною допомогою на державу покладається функція стимулювання економічних активностей навіть в умовах воєнних дій. Підтримують такі дії, відповідно до нашого опитування, 27% жителів сільської і 34% міської місцевості.

Враховуючи, що воєнні дії на території України все ще тривають, необхідність моніторингу споживчої поведінки, споживчих пріоритетів, якості життя потребує подальших досліджень. Також важливим вважаємо відстеження емоційного стану домогосподарств України та змін ціннісних основ їхньої життєдіяльності і споживчої поведінки під впливом воєнних дій.

Література