Правові особливості функціонування механізму забезпечення інвестицій на підприємствах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський університет економіки і торгівлі

Правові особливості функціонування механізму забезпечення інвестицій на підприємствах України

Настека Максим Владиславович

Аспірант

Україна

Анотаці

Стаття присвячена обґрунтуванню напрямів організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України. В статті систематизовано головні новели діючого законодавства в сфері інвестування, обґрунтовано особливості організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України, узагальнено складові організаційно-економічного забезпечення інвестицій на вітчизняних підприємствах, розроблено й обґрунтовано шляхи підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України. Наукова новизна даного дослідження полягає в розробці шляхів підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України. При цьому в якості напряму подальших досліджень доцільно вказати необхідність розробки механізму удосконалення нормативно-правового підґрунтя інвестиційних процесів на сучасних українських підприємствах.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний клімат, напрями інвестування, забезпечення інвестицій, інвестиційна діяльність.

Актуальність даної статті полягає в необхідності розробки ефективного організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України. Зважаючи на дефіцит тимчасово вільних коштів і низьку інвестиційну активність для всіх учасників інвестиційного процесу важливим є саме напрям організаційно-економічного забезпечення інвестицій на українських підприємствах. Інвестиції відіграють центральну роль в економічному розвитку країни, визначають загальне зростання її економіки, а також чинять безпосередній вплив на ефективність й прибутковість діяльності кожного окремого підприємства.

В даний момент Україна потребує екстра обсягу інвестиційного капіталу для стабілізації та зростання економічного рівня підприємств в умовах глобальної кризи, зумовленої військовим станом в державі. Саме від ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестиційної діяльності підприємства залежить стан виробництва, рівень технічної оснащеності, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем.

Аналіз наукової літератури, присвяченої даним питанням показав, що велика кількість вчених намагається розв'язати проблему підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестиційної діяльності підприємств, серед яких варто виділити таких вчених як: Гурочкіна В.В. [1], Євась Т.В. [2], Соколовський В.С. [2], Ларка Л.С. [3], Малахова Ю. А. [4], Хобта М. О. [4], Гончар Т. М. [4], Стеблюк Н.Ф. [5], Опаренко В. В. [5], Янковська В.А. [6], Гончарова Д.О. [6] тощо.

Проте на сьогодні, все ж таки, окреслене питання залишається остаточно не вирішеним.

Метою даної статті є обґрунтування напрямів організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України.

Задля забезпечення поставленої мети в межах даного дослідження поставлено та вирішено наступні завдання:

систематизувати головні новели діючого законодавства в сфері інвестування;

обґрунтувати особливості організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України;

узагальнити складові організаційно-економічного забезпечення інвестицій на вітчизняних підприємствах;

розробити й обґрунтувати шляхи підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України.

Фінансові інвестиції це активи, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або соціального ефекту.

Як видно, підґрунтям даного визначення виступає визначення, закріплене Законом України "Про інвестиційну діяльність", але дещо скореговане. Фінансові інвестиції мають власні особливості, які узагальнені на рис. 1.

Рис. 1. Особливості організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України [1]

Отже, можна зробити висновок, що фінансові інвестиції це складне та багатогранне поняття фінансової науки, а їх класифікація є достатньо широкою, що свідчить про практичну розповсюдженість фінансової інвестиційної діяльності.

Вагомим кроком на шляху покращення інвестиційного клімату є підписання Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів".організаційний економічний інвестиція законодавство

Прийнятий нормативно-правовий акт викладає у новій редакції закони "Про цінні папери та фондовий ринок" (нова назва - Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") та "Про товарну біржу" (нова назва - Закон України "Про товарні біржі"), а також вносить відповідні зміни до Цивільного, Господарського та Кримінального кодексів, Кодексу з процедур банкрутства та низки законодавчих актів.

Особливостями прийнятого законодавчого акту є:

посилення регулювання деривативних (похідних) фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також розвитку їхньої інфраструктури;

уніфікація порядку організації торгівлі активами на товарних ринках та протидія маніпулюванню на таких ринках;

розширення переліку фінансових інструментів шляхом віднесення інструментів грошового ринку до фінансових інструментів, а також запровадження нових видів цінних паперів - депозитних сертифікатів банку, зелених облігацій, опційних сертифікатів, депозитарних розписок тощо;

забезпечення захисту прав власників облігацій, у тому числі шляхом передбачення інституту зборів власників облігацій та колективного представника власників корпоративних облігацій відповідно до найкращих світових практик.

До того ж, Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями в Україні» №1116-IX, який Верховна Рада ухвалила 17 грудня 2020 року.

Закон передбачає надання державної підтримки українським та іноземним інвесторам із загальною сумою інвестицій від 20 млн євро. Закон передбачає організацію спеціальної урядової уповноваженої установи, яка займатиметься супроводом інвестиційних проектів, допомогою інвесторам від початку проекту та протягом усього часу його тривалості.

В остаточному окреслені новели законодавства в сфері інвестування українських підприємств сприятимуть збільшенню інвестицій в економіку України, зокрема через підвищення довіри внутрішніх та іноземних інвесторів внаслідок запровадження цивілізованих та уніфікованих правил на організованому ринку.

При цьому, вибір і обґрунтування напрямків інвестування на підприємстві розглядається в контексті взаємозв'язку з джерелами фінансування таких інвестицій.

Таке зауваження ґрунтується на тому, що будь -які напрямки фінансування повинні бути максимально узгоджені саме з фінансовими можливостями кожного окремого підприємства.

У свою чергу, перш ніж перейти до практичних рекомендацій щодо вибору і обґрунтування напрямків інвестування, доцільно узагальнити організаційно-економічний механізм.

В загальному якщо бізнес підприємства є досить успішним і постійно нарощує оберти, а, отже даний вид інвестицій для більшості підприємств видається не в повній мірі доцільним [2].

Серед інших внутрішніх факторів важливу роль у виборі напрямів інвестування має стратегічна спрямованість операційної діяльності. Для підприємств і організацій реального сектора економіки зростання фінансових інвестицій характерна, як правило, для великих підприємств, у яких великі можливості в знаходженні джерел фінансування інвестицій, а також для підприємств, що знаходяться на стадії «зрілості». На стадіях «дитинства» і «юності» переважна форма інвестування - вкладення в матеріальні і нематеріальні активи [3].

Таким чином, для більшості підприємств доцільний вид вкладення - фінансові інвестиції, що певною мірою суперечить попередньому проміжному висновку.

Серед зовнішніх факторів, що роблять істотний вплив на вибір напрямків інвестування, найбільш значущими є темпи інфляції і процентні ставки на фінансовому ринку.

В якості формальних цілей можуть виступати прагнення до зростання прибутку, збільшення масштабів виробництва (діяльності), спрямованість до влади і престижу в суспільстві, вирішення соціально-екологічних проблем, збереження або збільшення робочих місць тощо. [4]

Ці цілі часто бувають нечітко визначені, не скоординовані за пріоритетністю або не перевірені на предмет можливості їх реалізації. Тому важливо з цілей формальних сформувати реальні цілі інвестування з встановленням конкретних цільових показників.

У контексті даного дослідження, формальна мета інвестування підприємства- збільшення прибутку - повинна бути конкретизована у вигляді ряду показників, за якими можна буде визначити ступінь її досягнення. Це можуть бути показники середньої величини прибутку за ряд років, або чистого прибутку, або інші показники, що характеризують прибуток від інвестування в розрізі певних показників окремих інвестиційних проектів [4].

Сформульовані цілі інвестування спрощують рішення задач, пов'язаних з визначенням напрямків інвестування.

Серед них можуть бути як взаємозалежні інвестиції, так і незалежні, а також альтернативні [5].

Що стосується вибору конкретних об'єктів інвестування в процесі планування напрямів інвестицій підприємства, то в даному випадку доцільно відзначити деякі важливі теоретичні висновки в даному контексті.

Для підприємства слід мати на увазі, що реальні інвестиції поряд з досягненням поставленої мети призводять до кількісних змін не тільки в матеріально-технічної, але і в фінансовій сфері.

Доцільно узагальнити можливі напрями інвестування:

Інвестиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства. Мета цих вкладень - створення оптимальних умов для зниження витрат підприємства за рахунок заміни застарілого обладнання, перенавчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва і збуту.

Інвестиції в розширення виробництва підприємства. Мета подібних інвестицій полягає в розширенні обсягів випуску друкованої продукції для сформованих ринків у рамках існуючих виробництв.

Інвестиції в створення нових виробництв. Ці інвестиції призначені для створення абсолютно нових потужностей і технологій для випуску товарів і надання послуг, що раніше не застосовувались. Це може стосуватися освоєння суміжних виробництв.

Інвестиції для задоволення вимог державних органів управління, наприклад, досягнення відповідності діяльності підприємства новим екологічним нормам, стандартам безпеки або якості продукції.

Слід зазначити, що для різних напрямків інвестиційної діяльності властиві неоднакові ступені ризику, тобто ймовірності отримання негативних результатів.

З точки зору економічної кон'юнктури можливі два типи інвестиційної стратегії підприємства [6]:

пасивні інвестиції, які забезпечують, принаймні, збереження величини показників економічної рентабельності даного підприємства;

активні інвестиції, які спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємства, прибутковості його операцій в порівнянні з вже досягнутими рівнями. Як правило, цього можна домогтися за рахунок впровадження нових технологій, організації випуску конкурентоспроможної продукції, завоювання нових ринків збуту, злиття з іншими фірмами;

інвестування нововведень. Освоєння і випуск нових виробів, застосування нової технології, що здається реальним лише при наявності можливості фінансування таких заходів.

Отже, чіткого поділу напрямків інвестування бути не може. Розмежування ведеться, як правило, по домінуючому направленню. Так, наприклад, вважається, що інвестиції спрямовуються на освоєння нової продукції, якщо вони призначені для освоєння випуску нових виробів, хоча при цьому в технологію і організацію виробництва майже завжди вносяться прогресивні зміни, що забезпечують комплексне і швидке впровадження новітніх досягнень у виробництво.

З урахуванням зазначеного можна запропонувати наступні шляхи підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України:

напрями досягнення соціального, економічного і науково-технічного ефекту від розглянутих заходів. Для кожного об'єкта використовуються певні методи оцінки ефективності, за її підсумками здійснюється відбір інвестиційних проектів за критерієм рентабельності. При рівних умовах до реалізації повинні прийматися тільки ті проекти, які забезпечують максимальну ефективність для підприємства;

отримання найбільшого прибутку при мінімальних інвестиційних витратах;

використання державної підтримки у всіх можливих її напрямках;

раціональне розпорядження коштами, а саме джерелами фінансування;

залучення субсидій і пільгових кредитів, приватних іноземних інвесторів і міжнародних кредитних організацій. Ця умова досить легко досягти, оскільки господарський комплекс відмінно зарекомендував себе на ринку;

забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків, які пов'язані з реалізацією конкретних інвестиційних проектів;

забезпечення ліквідності інвестицій при значних змінах кон'юнктури ринку, стратегії розвитку, зміні зовнішнього інвестиційного середовища.

При пошуку шляхів підвищення ефективності використання інвестицій, рекомендується визначити загальний обсяг інвестицій і способи раціонального використання коштів, можливостей залучення додаткових грошових ресурсів з фондового і кредитного ринків.

Таким чином, наукова новизна даного дослідження полягає в розробці шляхів підвищення ефективності організаційно-економічного забезпечення інвестицій на підприємствах України.

При цьому в якості напряму подальших досліджень доцільно вказати необхідність розробки механізму удосконалення нормативно-правового підґрунтя інвестиційних процесів на сучасних українських підприємствах.

Список використаних джерел

1. Гурочкіна В.В. Інвестиційне забезпечення розвитку промислових підприємств в економіці емерджентного типу. Підприємництво та інновації. Випуск 11-2, 2020. С. 13 - 22.

2. Євась Т. В., Соколовський В. С. Інвестиційна привабливість підприємства та фактори, що на неї впливають. Подільський науковий вісник. 2017. № 2. С. 61 - 64.

3. Ларка Л.С. Обґрунтування господарських рішень, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства. Вісник НТУ "Харківський політехнічний інститут". 2017. № 46. С. 100 - 103.

4. Малахова Ю. А., Хобта М. О., Гончар Т. М. Зарубіжний досвід стимулювання інвестиційної активності підприємств. Ефективна економіка. 2021. № 2. [Електронний ресурс].

5. Стеблюк Н.Ф., Опаренко В. В. Матрична модель оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств. Вісник економічної науки України. 2019. № 2. С. 176 - 178.

6. Янковська В.А., Гончарова Д.О. Основні умови інвестиційної привабливості українських підприємств. Інфраструктура ринку. 2019. № 33. С. 335 - 339.

Размещено на Allbest.ru