Методи вимірювання нематеріальних активів науково-дослідних установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», Україна

Методи вимірювання нематеріальних активів науково-дослідних установ

Вовченко Олена Владиславівна

канд. екон. наук, н.с. Центру інновацій та

технологічного розвитку

Анотація

неприбутковий організація інтелектуальний капітал

У статті розглядаються науково-дослідні установи як вид неприбуткової організації. Здійснено виокремлення причин вивчення та необхідності вимірювання інтелектуального капіталу науково-дослідних установ. Запропоновано методи та показники вимірювання нематеріальних активів науково-дослідних установ. Зроблено висновок, що у процесі діяльності науково-дослідним установам необхідно враховувати три компоненти інтелектуального капіталу: людський, організаційний та реляційний капітал.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, нематеріальні активи, науково-дослідні установи, збалансована система показників, моніторинг нематеріальних активів.

Серед неприбуткових організацій науково-дослідні установи (далі - НДУ) посідають першорядні позиції в економічній структурі країн і регіонів, оскільки вони створюють додану вартість у вигляді освіченої робочої сили та розвитку підприємництва. Проте, коли мова йде про вартість та економічну результативність, то цінність інтелектуального капіталу майже ніколи не враховується. Виклики сучасності змушують НДУ трансформуватися, щоб бути більш гнучкими, прозорими та конкурентноздатними. Тому, НДУ в процесі своєї діяльності повинні свідомо керувати процесом створення своїх активів знань і визнавати та враховувати цінність інтелектуального капіталу для їх подальшої ролі в суспільстві. Активи знань потребують вимірювання, оскільки лежать в основі діяльності НДУ, відіграючи ключову стратегічну роль.

Ще в 1998 р. дослідження зарубіжних вчених підтверджують, що неприбуткові організації застосовують стратегічний підхід до управління інтелектуальним капіталом для посилення своїх позицій на ринку [1]. Таким чином, можна виділити кілька причин вивчення та необхідності вимірювання інтелектуального капіталу НДУ:

Зміщення стратегічного фокусу неприбуткових організацій на інтелектуальний капітал призведе до підвищення їх здатності адаптуватися до викликів, які виникають перед сучасною НДУ.

Інтелектуальний капітал є головною цінністю для конкурентоздатної НДУ та підвищення її ефективності, хоч бухгалтерський облік це не враховує.

Вимірювання та врахування нематеріальних активів дасть можливість усім НДУ налагодити та зміцнити зв'язок, що важливо для міжнародної інтеграції НДУ, виконання спільнихпроєктів і т.д.

Вимірювання нематеріальних активів НДУ забезпечить ефективність діяльності потрійної спіралі «наука-бізнес-держава».

Інтелектуальний капітал дає можливість «знанням» організації працювати на неї та створювати цінність, а також, включає всі нематеріальні ресурси та їхні взаємозв'язки. У 2006 р. Європейська комісія у звіті «Про інтелектуальний капітал для посилення досліджень, розробок та інновацій у малому та середньому бізнесі» визначає інтелектуальний капітал, як поєднання нематеріальних ресурсів і діяльності, які дозволяють організації трансформувати групу матеріальних, фінансових і людських ресурсів у систему, здатну створювати цінність для зацікавлених сторін [2].

Актуальним невирішеним залишається питання вимірювання інтелектуального капіталу. Методи вимірювання інтелектуального капіталу можна класифікувати за такими категоріями [3]: ринкова капіталізація; рентабельність активів; прямий інтелектуальний капітал та система показників. Перші три моделі зосереджені на фінансовій стороні вимірювання та грошовій вартості нематеріальних активів, тоді як методи на основі системи показників пов'язаний визначенням стратегічних цілей НДУ та охоплюють основні перспективи, такі як фінанси, внутрішні процеси та навчання (стажування). Саме останні широко використовуються на практиці НДУ, серед яких найпоширенішими є:

а) збалансована система показників (Balanced Scorecard - BSC), яку у 1992 р. презентували Д. Нортон і Р. Каплан [4]. Дана система менеджменту рівноправно і збалансовано враховує фінансові та нефінансових показники діяльності будь-якої організації, що дає можливість зробити комплексне уявлення про діяльність певної НДУ;

б) моніторинг нематеріальних активів (Intangible Assets Monitor - IAM) - метод, який вимірює нематеріальні активи організації на основі кількох показників, вибір яких залежить від стратегії діяльності організації. Даний метод актуальний для організацій з великим обсягом нематеріальних активів;

в) навігатор Skandia (Scandia Navigator) - метод, в якому інтелектуальний капітал враховує практичний досвід, організаційні технології, зв'язок з клієнтами та професійні навички, які забезпечують організацію конкурентними перевагами на ринку.

Методи моніторингу нематеріальних активів і збалансованої системи показників класифікують нематеріальні активи на людський, організаційний реляційний капітал, кожен з яких має відповідні стратегічні цілі (рис. 1).

Для елемента «людський капітал» особливо важливими є дві сфери. По- перше, це привабливість, тобто здатність організації залучати та утримувати таланти за допомогою стратегії високої якості та культури відкритості. Друга сфера -- це ефективність, тобто співвідношення між результатом/створеною вартістю та людськими ресурсами, які використовуються для цієї мети. З елементом «організаційний капітал» пов'язана інноваційна діяльність, що стосується ефективності організації з точки зору наукових публікацій, дослідницьких проектів і дотичних дій, тоді як розвиток інфраструктури відноситься до вдосконалення ІТ-систем для викладання, навчання та дослідження, а також розвитку «традиційних» об'єктів, таких як бібліотеки та лабораторії. Елемент «реляційний капітал» також пов'язаний з двома підкомпонентами: 1) розвиток мережі науково-дослідних робіт, тобто надання освіти та результатів досліджень у зовнішнє середовище та моніторинг відносин, створених із зовнішніми суб'єктами, такими як уряди, промисловість та інші дослідницькі центри; 2) міжнародні можливості - аспекти, спрямовані на оцінку того, наскільки інституція відкрита для обміну з міжнародним науковим і промисловим співтовариством.

Рис. 1. Показники вимірювання нематеріальних активів НДУ

Джерело: створено автором на основі [5].

При цьому кожна підкомпонента має свій набір індикаторів відповідно до цілей, сфери та видів діяльності НДУ. Наприклад, при вимірюванні підкомпоненти «привабливість» можна врахувати відсоток співробітників із технологічною освітою; «ефективність» - середній вік співробітників; «інноваційність» - кількість статей опублікованих в журналах, що індексуються в міжнародних БД; «розвиток інфраструктури» - кількість комп'ютерів на одного штатного працівника; «розвиток НДР» - кількість проєктів, що виконуються спільно з іншими установами; «міжнародні можливості» - кількість угод про співпрацю з іноземними організаціями.

У дослідженні ми говоримо про потенційну подвійну роль, яку інтелектуальний капітал відіграє в організаціях, які займаються дослідженнями. По-перше, розвиток інтелектуального капіталу - це місія таких інституцій, оскільки вони утворюються та фінансуються з метою створення прогресивної робочої сили, стимулювання організаційних і технологічних інновацій, а також, розширення зв'язків, що приносять додану вартість, які взаємозбагачують промисловий та академічний сектори. По-друге, інтелектуальний капітал є показником ефективності, а звіт про нематеріальні активи може добре відображати для НДУ те, що є бізнесу є балансовим звітом про доходи.

Ідентифікація та оцінка нематеріальних активів може допомогти оцінити узгодженість між стратегічною орієнтацією та продуктивністю НДУ. Правильне виділення підкомпонент елементів інтелектуального капіталу та чесна і правильна їх оцінка дозволить перехресно перевірити відповідність результатів стратегіям заснування НДУ. А регулярна звітність відповідно до них дасть можливість оцінити ефективність в процесі діяльності з точки зору створення людського, організаційного та реляційного капіталу. У цій перспективі вирішальне значення має саме внутрішня звітність організації. При цьому, для розвитку та підтримки реляційного капіталу необхідне зовнішнє звітування (наприклад, річний звіт), як інструмент комунікації із потенційними клієнтами, споживачами, партнерами та іншими зацікавленими сторонами, а також для публічної оцінки та порівняння організації.

Незважаючи на те, що оцінка результатів і вкладів НДУ не є новою ідеєю, впровадження підходів інтелектуального капіталу означає крок вперед, і звітність з його оцінки можна розглядати як спосіб всебічної та систематичної візуалізації входів, результатів і процесів. НДУ, які здатні розвивати як культуру, так і вміють ідентифікувати, керувати та звітувати про свій інтелектуальний капітал, у сучасному світі матимуть вигідне положення. Тому, керівництву НДУ потрібно звернути увагу на такі аспекти, як організаційна культура, щоб розвивати середовище, яке підтримує всі три компоненти інтелектуального капіталу.

Список використаних джерел

1. Klein, D.A. (1998). The Strategic Management of Intellectual Capital. Butterworth-Heinemann, Woburn, MA. 246 р.

2. European Commission (2006). RICARDIS - Reporting Intellectual Capital to Augment Research, Development and Innovation in SMEs. Brussels: European Commission. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-research/pdf/download_en/2006-2977_web1.pdf.

3. Malhotra, Y. Measuring knowledge assets of a nation: knowledge systems fordevelopment. United Nations Advisory Meeting of the Department of Economic and Social Affairs. 4-5 September, 2003, New York. URL: https://www.semanticscholar.org/paper/Measuring-Knowledge-Assets-of-a-Nation-Measuring-of-Malhotra-Ph./aa8f72cb02094ea5739a2385611916ab02ba6402.

4. Kaplan, R.S., Norton, D.P. (1992). The balanced scorecard: measures that drive performance. Harvard Business Review. Vol. 70, No. 1, pp. 71-79.

5. Passiante, G. (2010). Intangible assets in higher education and research: mission, performance or both. Journal of Intellectual Capital. Vol. 11 No. 2. pp. 140-157.

Размещено на Allbest.ru