Методичні засади оцінювання ефективності ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні засади оцінювання ефективності ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах

Емельянов Олександр Юрійович, д-р. екон. наук, доцент, професор кафедри економіки підприємства та інвестицій, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Визначено основні принципи, на яких повинно базуватися оцінювання ефективності ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах. Встановлено наявність різних видів таких змін, зокрема, залежно від ресурсів, скорочення споживання яких передбачається. Показано, що при моделюванні впливу ресурсозберігаючих технологічних змін на величину доходів і витрат підприємств доцільним є поділ останніх на чотири групи. Формалізовано процес визначення величини прибутку суб'єкта господарювання, одержуваного внаслідок виготовлення та реалізації ним певного різновиду продукції, залежно від величини цих чотирьох видів витрат.

Ключові слова: підприємство, ефективність, технологічна зміна, ресурсозбереження, витрати, прибуток.

До головних характеристик підприємств варто віднести, насамперед, величину їх економічного потенціалу та його окремих складників [1], зокрема, виробничого [2-4], маркетингового [5], збутового [6, 7] та ін. Серед цих складників важливе місце посідає потенціал ресурсозбереження [8-10], оскільки його реалізація дає змогу впровадити ресурсозберігаючу модель розвитку підприємств [11-14], передусім, на засадах здійснення ними прогресивних ресурсозберігаючих технологічних змін [15-20], зокрема енергозберігаючих [21]. Водночас, при цьому часто постають певні перешкоди, у тому числі - економічного характеру [22-26].

Бар'єри, які постають на шляху провадження ресурсозберігаючих технологічних змін, значною мірою пов'язані із попереднім оцінюванням рівня ефективності інвестиційних проєктів, що передбачають таке провадження. При цьому можливо виділити два види бар'єрів, а саме: об'єктивні, що зумовлені об'єктивно існуючою недостатністю наявного рівня ефективності проєктів провадження на підприємствах ресурсозберігаючих технологічних змін, та суб'єктивні, що зумовлені помилками у розрахунках зазначеного рівня, яких припускаються власники та фахівці підприємств при оцінюванні ефективності інвестиційних заходів із заміни наявних технологічних процесів на ресурсозберігаючі. Очевидно, що усунення другого виду перешкод потребує підвищення компетентності власників та фахівців підприємств у питаннях оцінювання ефективності ресурсозберігаючих проєктів, насамперед, стосовно належного оволодіння методичними засадами такого оцінювання. До цих засад варто віднести, насамперед, такі головні принципи:

1) врахування наявності різних видів ефективності провадження на підприємствах ресурсозберігаючих технологічних змін. Зокрема, це стосується економічної, соціальної, бюджетної, екологічної та інших видів ефективності;

2) оптимальності, що відображається у необхідності вибору найкращих варіантів здійснення на підприємствах ресурсозберігаючих інвестиційних проєктів;

3) ресурсної обмеженості, що передбачає необхідність виділення тих видів економічних ресурсів, які виступатимуть як лімітуючі чинники стосовно масштабів здійснення на підприємствах ресурсозберігаючих заходів;

4) врахування наявності різних видів ресурсозберігаючих технологічних змін. Зокрема, ці зміни можуть бути поділеними за такими ознаками, як різновиди ресурсів, економія яких передбачається, кількість ресурсів, економія яких передбачається, спосіб економії ресурсів, вплив на фізичні обсяги виробництва продукції тощо;

5) необхідності моделювання впливу ресурсозберігаючих технологічних змін на склад та структуру витрат тих підприємств, які ці зміни проваджують або планують провадити у майбутньому;

6) необхідності моделювання впливу ресурсозберігаючих технологічних змін на фінансово-економічні, соціальні, екологічні та інші результати діяльності тих підприємств, які ці зміни проваджують або планують провадити у майбутньому;

7) мінливості, що відображається у зміні рівня ефективності ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах внаслідок змін, що відбуваються у їх внутрішньому та зовнішньому середовищах;

8) взаємозамінності ресурсів, що відображається у можливому зростанні рівня споживання одного або декількох видів виробничих ресурсів у процесі економії споживання якогось іншого їх виду;

9) необхідності технічних вдосконалень. Потреба у врахуванні цього принципу зумовлена тим, що у переважній більшості випадків впровадження ресурсозберігаючих технологій вимагає виконання певних технічних вдосконалень, які, своєю чергою, потребують вкладення інвестицій. При цьому доцільно виділити два випадки.

У першому випадку впровадження технічних вдосконалень не потребує виведення з експлуатації певного устаткування. Зокрема, цей випадок може постати, коли підприємство проводить модернізацію свого устаткування. За таких умов суб'єкт підприємництва буде зацікавленим у впровадженні ресурсозберігаючих технологій, якщо приріст його прибутку завдяки такому впровадженню буде вищим за мінімально припустиму для власників підприємства величину прибутку. Своєю чергою, ця величина визначатиметься як добуток обсягів інвестицій у модернізацію устаткування на мінімально припустиму прибутковість інвестицій.

У другому випадку впровадження ресурсозберігаючих технологій потребує заміну наявного устаткування на нове. При цьому часто виникає ситуація, коли за наявним устаткуванням не було завершено його амортизацію. За таких умов підприємство буде зацікавленим у впровадженні ресурсозберігаючих технологічних процесів, якщо приріст його прибутку буде не лише вищим за мінімально припустиму її величину, але й покривати втрати суб'єкта господарювання від неповної амортизації наявного устаткування.

При впровадженні на підприємстві ресурсозберігаючих технологій може відбутися також зростання величини амортизаційних відрахувань та витрат, пов'язаних із експлуатацією устаткування. Зокрема, зростання величини амортизаційних відрахувань може статися, якщо нове устаткування коштуватиме більше, ніж старе. Стосовно зростання витрат на експлуатацію устаткування, то таке зростання відбудеться, зокрема, якщо нове устаткування потребуватиме більше палива та енергії, ніж старе. Також можливою є ситуація, коли впровадження ресурсозберігаючих технологій зумовлює збільшення рівня оплати праці робітників, зокрема, якщо при цьому підвищуються вимоги до їх кваліфікації.

При моделюванні впливу ресурсозберігаючих технологічних змін на величину доходів і витрат підприємства доцільним є поділ його витрат на чотири групи, а саме на: витрати, загальний обсяг яких у розрахунку на усю продукцію компанії після впровадження нею ресурсозберігаючих технологій залишається сталим (зокрема, до цих витрат належить більшість постійних витрат); витрати, питомі значення яких після впровадження ресурсозберігаючих технологій залишаються незмінними (зокрема, до них належить більшість матеріальних видатків); витрати, загальний обсяг яких у розрахунку на усю продукцію компанії після впровадження ресурсозберігаючих технологій може збільшитися (такими витратами можуть виступати амортизаційні відрахування та витрати на енергію та паливо, що необхідні для експлуатації устаткування); витрати, питомі значення яких після впровадження ресурсозберігаючих технологій змінюються (наприклад, у разі провадження підприємством працезберігаючих технологічних процесів до цих витрат належатимуть видатки на оплату праці робітників цього підприємства). З урахуванням наведеного поділу витрат суб'єкта господарювання його операційний прибуток, одержаний за певний проміжок часу внаслідок виготовлення та реалізації певного різновиду продукції, варто подати у вигляді формули:

де Пп - операційний прибуток, одержаний суб'єктом господарювання за певний проміжок часу внаслідок виготовлення та реалізації певного різновиду продукції;

Д - виручка (дохід підприємства) від збуту цієї продукції;

Ві - витрати, обсяг яких у розрахунку на усю продукцію підприємства після впровадження ним ресурсозберігаючих технологій залишається сталим;

в2 - питомі витрати, величина яких залишається сталою після впровадження на підприємстві ресурсозберігаючих технологічних процесів;

Оп - фізичний обсяг виробництва даної продукції на підприємстві за певний проміжок часу;

Вз - амортизаційні відрахування на реновацію устаткування на увесь обсяг продукції підприємства;

В₄ - витрати на енергію та паливо, що необхідні для експлуатації устаткування, на увесь обсяг продукції підприємства, а також інші витрати, загальний обсяг яких у розрахунку на усю продукцію підприємства після впровадження ресурсозберігаючих технологій може збільшитися;

В5 - питомі витрати, що змінюється після впровадження на підприємстві ресурсозберігаючих технологій.

Таким чином, величина зміни прибутку суб'єкта підприємництва внаслідок заміни ним існуючих технологій виготовлення продукції на ресурсозберігаючі технологічні процеси значною мірою залежить того, якою буде виручка від реалізації даної продукції після провадження відповідних технологічних змін. Загалом, прогнозування виручки від збуту продукції потребує проведення докладного мікроекономічного аналізу. Проте можливо виділити два характерні випадки, а саме:

1) коли підприємство не володіє суттєвою часткою ринку відповідної продукції. За таких умов збільшення підприємством фізичних обсягів виготовлення і збуту даної продукції не вплине істотно на її ціну. Отже, у цьому випадку дохід від реалізації буде знаходитися у прямо пропорційній залежності від натурального обсягу виробництва продукції і підприємство буде зацікавлене у максимізації цього обсягу із врахуванням обмежень на наявні ресурси;

2) коли підприємство, збільшуючи фізичний обсяг збуту певної продукції, призводить до зміни (зменшення) її ціни. У цьому випадку існує оптимальний фізичний обсяг виготовлення і збуту даної продукції, за якого максимізується прибуток підприємства. При цьому перехід до ресурсозберігаючих технологічних процесів виготовлення продукції буде спонукати підприємство до нарощування обсягів її виготовлення, якщо при такому переході відбуватиметься зниження собівартості одиниці продукції.

Отже, заміна існуючих технологій виготовлення продукції на ресурсозберігаючі технології в загальному випадку сприятиме зростанню фізичних обсягів виготовлення і збуту даної продукції. Відповідно, за такого зростання повинні збільшуватися як загальні витрати, так прибуток підприємства. Цю обставину необхідно обов'язково враховувати при оцінюванні економічної ефективності ресурсозберігаючих технологічних змін на підприємствах.

ресурсозберігаючий прибуток витрати

Список використаних джерел

1. Лесик Л.І. (2013). Типологія видів і чинників формування економічного потенціалу підприємства. Науковий вісник НЛТУ України, (23), 271-278.

2. Емельянов О.Ю., Лесик Л.І., Висоцький А.Л. (2015). Теоретичні засади формування та оцінювання виробничо-збутового потенціалу машинобудівних підприємств. Бізнес Інформ, (1), 124-130.

3. Ємельянов О.Ю., Петрушка Т.О., Висоцький А.Л. (2013). Діагностика ресурсного забезпечення як чинника формування виробничо-збутового потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (23.4), 128-135.

4. Emelyanov A., Kurylo O., Vysotskij A. (2013). Structuring expenses of industrial enterprises in the evaluation process of its production and sales potential. Ekontechmod. An international quarterly journal, (4), 11-17.

5. Мороз Л.А., Лебідь Т.В. (2009). Стратегічний аналіз маркетингового потенціалу підприємства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Логістика», (649), 214-219.

6. Висоцький А.Л. (2014). Сутність та особливості збутового потенціалу як складової частини сукупного економічного потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ Україниць, (24.8), 225-233.

7. Висоцький А.Л. (2014). Види, чинники та об'єкти управління збутовим потенціалом машинобудівного підприємства. Науковий вісник НЛТУ України, (24.7), 315-323.

8. Баландіна І.С. (2011). Принципи формування потенціалу ресурсозбереження на підприємствах у сучасних умовах. Бізнес Інформ, (11), 141 -143.

9. Бурда В.Є. (2013). Потенціал енергозбереження та напрями використання альтернативних джерел енергії у промисловості. Економічний часопис - ХХІ, (1-2), 45-48.

10. Іваненко О.В. (2013). Формування потенціалу ресурсозбереження соціально-економічних систем. Економіка. Фінанси. Право, (8), 7-10.

11. Некрасова Л.А., Хрістова А.В. (2017). Формування ресурсозберігаючої моделі розвитку підприємства. Економіка: реалії часу, (2 (30)), 79-84.

12. Андрусів У.Я., Мазур І.М. (2017). Комплексний підхід до забезпечення раціонального використання енергетичних ресурсів. Бізнес Інформ, (1), 44-49.

13. Сотник І.М. (2010). Економічне стимулювання ресурсозбереження у контексті сталого розвитку України. Економіст, (12), 72-75.

14. Emelyanov O., Petrushka T., Lesyk L., Hryshko V. (2014) The Impact of the Technological Development Level of Ukrainian Enterprises on the Competitiveness of Their Products. International Journal of Business, Humanities and Technology, (4), 129-135.

15. Caliscan H.K. (2015). Technological change and economic growth. Procedia Soc. Behav. Sci., (195), 649-654.

16. Piva M., Vivarelli M. (2018). Technological change and employment: is Europe ready for the challenge. Eurasian Bus. Rev., (8(1)), 13-32.

17. Sredojecic D., Cvetanovic S., Boskovic G. (2016). Technological changes in economic growth theory: neoclassical, endogenous, and evolutionary-institutional approach. Economic Themes, (54(2)), 177-194.

18. Yemelyanov O., Symak A., Petrushka T., Lesyk R., Lesyk L. (2018). Assessment of the technological changes impact on the sustainability of state security system of Ukraine. Sustainability, (10(4)), 1186.

19. Емельянов А.Ю., Петрушка Т.А. (2013). Исследование факторов технологического развития предприятий. Проблемы экономики и менеджмента, (11), 13-21.

20. Емельянов А.Ю., Петрушка Т.А. (2014). Технологическое развитие предприятий как средство обеспечения конкурентоспособности их продукции. Проблемы экономики и менеджмента, (3(31)), 39-46.

21. Концеба С.М., Непочатенко О.О. (2007). Енергозберігаючі технології в Україні: економічний ефект та перспективи впровадження. Збірник наукових праць УНУА, (63), 1-5.

22. Chai K.H., Yeo C. (2012). Overcoming energy efficiency barriers through systems approach - A conceptual framework. Energy Policy, (46), 460-472.

23. Kangas H.L., Lazarevic D., Kivimaa P. (2018). Technical skills, disinterest and nonfunctional regulation: Barriers to building energy efficiency in Finland viewed by energy service companies. Energy Policy, (114), 63-76.

24. Kostka G., Moslener U., Andreas J. (2013). Barriers to increasing energy efficiency: Evidence from small-and medium-sized enterprises in China. Journal of Cleaner Production, (57), 59-68.

25. Lesinskyi V., Yemelyanov O., Zarytska O., Symak A., Petrushka T. (2020). Development of a toolkit for assessing and overcoming barriers to the implementation of energy saving projects. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, (5(3)), 24-38.

26. Кінаш І.А. (2015). Бар'єри на шляху впровадження енергоефективності та енергозбереження підприємств. Міжнародний науково-виробничий журнал: Сталий розвиток економіки, (3), 185-189.

Размещено на Allbest.ru