Публічно-управлінська сутність та стратегічний зміст економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС як елементу вітчизняного євроінтеграційного поступу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут неперервної освіти (ННІНО) Національного авіаційного університету

Публічно-управлінська сутність та стратегічний зміст економічної частини угоди про асоціацію з ЄС як елементу вітчизняного євроінтеграційного поступу

Веретинський Артем Іванович, аспірант кафедри публічного управління та адміністрування

м. Київ

Анотація

Стаття розглядає сутнісні особливості економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС в парадигмі реалізаційного виконання апаратом публічного управління. Розглянуто роль та місце економічної частини Угоди (Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством») в системі вітчизняного процесу Євроінтеграції.

Досліджено особливості економічних преференцій від політико - економічного співробітництва між Україною та ЄС, генерованих Угодою про асоціацію з ЄС. Серед них, зокрема, запровадження зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) із ЄС, ефективізація вітчизняної антикорупційної політики (діяльність НАБУ, ДБР, САП), ретрансформації у галузі судової влади та прозорості суду тощо.

Акцентовано увагу на додаткових елементах економічної складової інтеграції України із ЄС, як-от отримання міжнародної технічної допомоги Україною від партнерів (ст. 82 Глави 5 Розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС) та науково-технічного співробітництва між Україною та ЄС, генерованого положеннями ст. 338, ст. 369, ст. 374, ст. 376 Угоди про асоціацію з ЄС та такими законодавчими актами, як Угода між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво від 2002 р. (дію Угоди відновлено Верховною Радою України 15.07.2021 р.). У даному контексті також означено роль, місце та дію Програми Горизонт Європа 2021-2025 р. та одночасно -- Програми наукових досліджень та навчання Євратом 2021-2025 р., у яких Україна є прямим бенефіціарним учасником.

Розкрито положення та узвичаєння процесу Євроінтеграції крізь призму державного управління (публічної служби). Акцентовано увагу на інституційному потенціалі України (ОДВ, ОМС), що координує та спрямовує стратегічні межі реалізації Угоди про асоціацію з ЄС.

Ключові слова : Євроінтеграція, економічна частина Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, публічне управління та адміністрування, міжнародна технічна допомога, україно-європейське науково-технічне співробітництво.

Abstract

Veretynskyi Artem Ivanovych, graduate student of the Department of Public Management and Administration, Educational and Scientific Institute of Continuing Education (NNINO) of the National Aviation University, Kyiv

PUBLIC ADMINISTRATIVE ESSENCE AND STRATEGIC CONTENT OF THE ECONOMIC PART OF THE ASSOCIATION AGREEMENT WITH THE EU AS AN ELEMENT OF DOMESTIC EUROPEAN INTEGRATION PROGRESS

The article examines the essential features of the economic part of the Association Agreement with the EU in the paradigm of implementation by the public administration apparatus. The role and place of the economic part of the Agreement was considered (Chapters III "Justice, Freedom and Security", IV "Trade and Trade-Related Matters", V "Economic and Sectoral Cooperation" and VI "Financial Cooperation and Anti-Fraud Provisions" ) in the system of the domestic European integration process.

Peculiarities of economic preferences from political and economic cooperation between Ukraine and the EU, generated by the Association Agreement with the EU, have been studied. Among them, in particular, the introduction of a free trade area (FTA) with the EU, the effectiveness of the domestic anti-corruption policy (activities of NABU, SDB, SAP), re-transformation in the field of judicial power and court transparency, etc.

Attention is focused on additional elements of the economic component of Ukraine's integration with the EU, such as Ukraine's receipt of international technical assistance from partners (Article 82 of Chapter 5 of Section IV of the Association Agreement with the EU) and scientific and technical cooperation between Ukraine and the EU, generated by the provisions of Article 338, Art. 369, Art. 374, Art. 376 of the Association Agreement with the EU and such legislative acts as the Agreement between Ukraine and the EU on scientific and technological cooperation from 2002 (the Agreement was restored by the Verkhovna Rada of Ukraine on 07/15/2021). In this context, the role, place and effect of the Horizon Europe Program 2021-2025 and at the same time the Euratom Research and Training

Program 2021-2025, in which Ukraine is a direct beneficiary participant, are also defined.

The provisions and customs of the European integration process through the prism of public administration (public service) are revealed. The attention is focused on the institutional potential of Ukraine (Ukraine, ODS, OMS), which coordinates and directs the strategic boundaries of the implementation of the Association Agreement with the EU.

Keywords : European integration, the economic part of the Association Agreement between Ukraine and the EU, public management and administration, international technical assistance, Ukrainian-European scientific and technical cooperation.

Постановка проблеми

Економічна частина Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є не лише складником масштабного документу, що визначає норми та цілі політико-економічного співробітництва сторін, але й обов'язковим до реалізації Україною в рамках процесу Євроінтеграції завданням. Виконання останнього покладеного на органи державного управління (від рівня розпорядників та координаторів -- КМУ, ВРУ), органи державної влади (профільні інституції на кшталт Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства енергетики України та ін.) та органи місцевого самоврядування (ОМС), що в умовах реформи децентралізації в рамках Євроінтеграції набули додаткових компетенційних повноважень.

В контексті стратегічного змісту економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС важливо розкрити такі її елементи, як запровадження зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) із ЄС, ефективізація вітчизняної антикорупційної політики (діяльність НАБУ, ДБР, САП), ретрансформації у галузі судової влади та прозорості суду, отримання міжнародної технічної допомоги та науково-технічне співробітництво України із європейськими партнерами.

Вищезазначені процеси доцільно розглядати крізь призму забезпечення на рівні публічного управління (включно із вітчизняною нормативно- правовою базою), котру і пропонуємо визначити предметно-об'єктним складником означеного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання дослідження публічно-управлінської сутності та стратегічного змісту економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у якості елементу вітчизняного Євроінтеграційного поступу доцільно розкривати за окремими складовими елементами реалізації Угоди (зона вільної торгівлі між Україною та ЄС, антикорупційна діяльність НАБУ/ДБР/САП та ін. органів, судова влада, отримання міжнародної технічної допомоги Україною, науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС тощо).

Так, питання впровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС розглядали такі вітчизняні науковці, як М. Хорунжа, А. Гуда, А. Бояр та ін. Аспекти провадження антикорупційної діяльності НАБУ/ДБР/САП в рамках процесу детінізації діяльності органів влади в процесі Євроінтеграції науково окреслені такими ученими, як О. Негрецький, О. Савичук, А. Синякова та ін. Проблеми трансформації інституту судової влади в Україні в умовах Євроінтеграції є предмето науково-теоретичних напрацювань таких дослідників, як І. Камінська, В. Качурінер, А. Пахлеванзаде, О. Махніцький та ін. Аспекти міжнародної технічної допомоги формату «Україна-ЄС» частково (побічно) розкриті у роботах таких наукових представників, як Л. Зінченко, Б. Беззубко, О. Руденко, А. Омельченко та ін. Проблематика науково - технічного співробітництва «Україна-ЄС» окреслені у теоретичних напрацюваннях С. Войтко, І. Манцурова та ін.

Мета статті -- визначити, дослідити та проаналізувати концептуальні особливості публічно-управлінської сутності та стратегічного змісту економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС у якості елементу вітчизняного Євроінтеграційного поступу.

Виклад основного матеріалу

Аналіз системних характеристик публічно-управлінської сутності та стратегічного змісту економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС у якості елементу процесу Євроінтеграції необхідно, знову-таки, розглядати крізь призму профільних складників Документу -- Розділів III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством».

Поле публічно-управлінської залученості у процеси інтеграції із ЄС за даними кластерами має різноманітні форми прояву.

Пристосовно до Розділу III Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, доцільно говорити про трансформаційні зміни сфери правосуддя та інституту судової влади. Так, наприклад, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1401 -VIII від 02.06.2016 р. [1] встановлено презумпцію перепрофілювання сфери судоустрою та правосуддя за принципами територіальності, спеціалізації, законності та виключно судової підзвітності. За своєю специфікою дані положення кореспондують ключовим підходам до співробітництва «Україна-ЄС», визначеним у Розділі ІІІ Угоди про асоціацію з ЄС, як-от ст. 14 (правове верховенство), ст. 22 (боротьба зі злочинністю та корупцією), що покладають на вітчизняну судову ланку забезпечення інтеграційної взаємодії із ЄС та протидії внутрішнім ризикам. Потрібно зауважити, що судова гілка влади разом із законодавчою та виконавчою є незалежним елементом публічно-адміністративної юрисдикції, що, відповідно принципу поділу влади Ш.-Л. Монтеск'є, здійснюється з метою недопущення узурпації управлінських повноважень [2] -- і, відтак, виглядає вмотивованим державно-управлінським наративом в умовах вітчизняного процесу Євроінтеграції.

Аспекти публічно-управлінського стратегічного виконання (реалізації) положень Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС концентруються на сфері торгівлі та, зокрема, регуляційного запровадження зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС в рамках торговельно- економічного співробітництва від 01.01.2016 р. Стандарти співробітництва в рамках ПВЗВТ «Україна-ЄС» закладено Преамбулою Угоди про асоціацію з ЄС [3], де обмінне функціонування споріднених торговельних ринків та вільний обіг товарів/послуг між сторонами визначається стратегічним завданням сторін-підписантів.

Крізь призму публічно-управлінської доктрини синхронізації ПВЗВТ можна розглядати як сукупність політико-економічних відносин формату Україна-ЄС передбачає обопільне скасування ввізних мит; юридично-законну реструктуризацію Україною підходів допродуктово -харчової безпеки задля скасування додаткової сертифікації вітчизняних товарів на європейському ринку та створення умов доступної товарно-ринкової циркуляції; детінізацію процесу публічних закупівель в Україні задля доступу до аналогічного ринку ЄС; розробку Україною механізмів прозорого транскордонного переміщення товарів через вітчизняний митний кордон із одночасною превенцією шахрайських та контрабандних правопорушень; внесення змін Україною до вітчизняного законодавства у сфері права інтелектуальної власності [4].

Окрім позитивних складників функціонування ПВЗВТ «Україна-ЄС», необхідно відзначити деякі негативні перепрофілювання останньої у контексті проблематики реалізації стратегічного змісту економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС. Серед них -- своєрідність «двостороннього ланцюга» імпортно- експортних операцій Україна-ЄС : імпорт продукції сільськогосподарського призначення до ЄС як економічного союзу держав-членів з України та, відповідно, експорт з ЄС до України товарів «кінцевого споживання», що вказує на відсутність стандартизації вітчизняної продукції за рамками ЄС. Внаслідок цього відбувається «розрив» позитивних рис запровадження ЗВТ як частини Євроінтеграції : громадяни України отримують доступ до імпортної продукції, проте вона зростає у ціні через невиконання Україною власних зобов'язань відповідно до Розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС [4].

Найбільш контраверсійним складником процесу публічно-управлінського стратегічного виконання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС крізь призму публічно-управлінської практики є реалізація Розділу VI Угоди, що передбачає протидію шахрайству та корупціогенним ризикам на рівні інституційної юрисдикції в Україні. Наявність позитивних антикорупційних зрушень в галузі публічного управління та адміністрування з моменту підписання Угоди підтверджується показниками міжнародної неурядової організації Transparency International -- так, за даними організації, за період 2014-2024 рр. Україні вдалося піднятися у світовому рейтингу із 142-ї позиції (26 балів зі 100) у 2014 р. [5] до 104-ї позиції (36 балів зі 100) станом на 2023 (останній звітний) р. [6] відповідно.

У контексті інституційного забезпечення антикорупційного формату діяльності у даний період в Україні доцільно відзначати створення НАБУ, ДБР та САП, проте також акцентувати увагу на наявній проблематиці компетенційної кореляції, що є підставою зниження ефективності діяльності останніх. Вітчизняна антикорупційна політика станом на сьогодні -- основний чинник гальмування Євроінтеграційного поступу. Специфіка унормування останньої є комплексним явищем, що, окрім іншого, вимагає злагодженої діяльності вітчизняної антикорупційної системи із інститутом судової влади України, що також зазнав перепрофілювань в умовах Євроінтеграції. економічний угода співробітництво

Додаткової затребуваності у контексті розуміння специфічних рис публічно-управлінської стратегії виконання та реалізації економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС набуває сфера залучення міжнародної технічної допомоги (МТД). Зазначена опція де-факто декларується ст. 82 Глави 5 Розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС [3] та передбачає, окрім іншого, використання фінансово-економічного та розробницького потенціалу країн- партнерів за спрямування на розвиток секторів економіки, енергетики, відновлення інституційного, інституційно-економічного та виробничого потенціалів України у мирний час та у надзвичайний (воєнний) час. Особливої актуальності дана парадигма набуває у контексті, по -перше, реалізації вітчизняного Євроінтеграційного потенціалу та, по-друге, повномасштабного вторгнення рф до України від 24.02.2022 р. та відповідних згубних економічних наслідків, що вимагають допоміжної амортизації на рівні апарату фінансово-економічного забезпечення.

Водночас, специфіка локального нормативно-правового забезпечення залучення та контролю за МТД в Україні вимагає не відповідає поточним стандартам Євроінтеграції та гальмує процесні можливості інституційної координації даного процесу. Так, наразі формально чинним (але таким, положення котрого не мають прикладної затребуваності) в Україні вважається Розпорядження КМУ № 1156 від 03.09.2009 р., а Розпорядження КМУ № 1075 від 20.10.2011 р. та Розпорядження КМУ № 697 від 11.09.2013 р. втратили чинність у 2019 р. відповідно до ПКМУ № 1072 від 04.12.2019 р. Водночас, ключовим нормативно-правовим документом регуляції залучення та раціонального використання МТД в Україні є ПКМУ № 153 від 15.02.2002 р. Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги [7]. Редакцією ПКМУ №2 153 від 19.04.2024 р. [7] встановлено, водночас, компетенцію Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри) щодо контролю та моніторингу використання МТД за призначенням. Однак основний складник даного документу відзначається архаїчністю, тому залучення та використання МТД в рамках Євроінтеграційного поступу, на наш погляд, потребує додаткової інституційно-правової регуляційної аргументації.

Також необхідно звернути увагу на публічно-управлінської стратегії виконання та реалізації економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в рамках науково-технічного співробітництва України із ЄС. Останні генеруються положеннями ст. 338, ст. 369, ст. 374, ст. 376 Угоди про асоціацію з ЄС та такими законодавчими актами, як Угода між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво від 2002 р. (дію Угоди відновлено Верховною Радою України 15.07.2021 р.). У даному контексті також означено роль, місце та дію Програми Горизонт Європа 2021-2025 р. та одночасно -- Програми наукових досліджень та навчання Євратом 2021-2025 р. Останніми ініціативами, зокрема, встановлюються специфічні механізми залучення інвестиціино-інноваціиного/дослідницького потенціалів до навчально-технічного та науково- технологічного поля Украіни згідно прикладів ЄС та, водночас, фінансових потужностей Союзу у питаннях забезпечення належного рівня економічної підтримки розробок, досліджень та наукових відкриттів (ноу-хау) на території Украіни [8]. Означені стандарти провокують залученість наукових та науково-технічних інституцій України (Державне космічне агентство України, Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України та ін.) до процесів міжнародної розробницько-потенційної інтеграції, що, в свою чергу, є субскладником налагодження фінансово-економічної кооперації із державами-партнерами в області проєктних ініціатив.

Висновки

Аналіз публічно-управлінських стратегічних складників виконання (реалізації) економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з позиції публічно-управлінської риторики дозволив дійти наступних умовиводів.

По-перше, стратегічний зміст економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС у якості елементу процесу Євроінтеграції необхідно розглядати крізь призму профільних складників Документу -- Розділів III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством».

По-друге, контраверсійним складником процесу публічно-управлінського стратегічного виконання економічної частини Угоди про асоціацію між

Україною та ЄС крізь призму публічно-управлінської практики є реалізація Розділу VI Угоди, що передбачає протидію шахрайству та корупціогенним ризикам на рівні інституційної юрисдикції в Україні, що відзначається позитивними перепрофілюваннями (стрибок із 142-ї на 104-ту позицію рейтингу Transparency International в період 2014-2024 рр.) та, водночас, проблематиці компетенційної кореляції НАБУ, ДБР та САП як органів антикорупційної юрисдикції у їхньому співробітництві із судовою владою, що є додатковим чинником інституційної реалізації Євроінтеграційного поступу.

По-третє, додатковими складовими економічної інтеграції України із ЄС, визначеними на рівні економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС, є залучення та облік міжнародної технічної допомоги (МТД) та форсування науково-технічного співробітництва «Україна-ЄС». Відповідальними за реалізацію даних кластерів Євроінтеграції інституціями в Україні є Міністерство цифрової трансформації України (питання обліку МТД), а також -- Державне космічне агентство України, Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України (проблема науково-розробницького потенціалу).

Література

1. Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) № 1401 -VIII від 02.06.2016 р. Відомості Верховної Ради.

2. Montesquieu, C. L. The Spirit of Laws (Great Minds Series). Prometheus, 2002. 700 p.

3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони № 984_011 від 21.03.2014 р. (ред. від 30.11.2023 р.). Відомості Верховної Ради.

4. Гуда, А. Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС : особливості, результати, перспективи. НУ «Острозька академія”. Наукові записки студентів та аспірантів. Серія : Міжнародні відносини. № 5. 2020. С. 37-42.

5. Transparency International Ukraine. CPI-2014 (Corruption Perception Index). TIU official website.

6. Transparency International Ukraine. CPI-2023 (Corruption Perception Index). TIU official website. Режим доступу : https://cpi.ti-ukraine.org/en/

7. ПКМУ № 153 від 15.02.2002 р. Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги (ред. від 19.04.2024 р.). Відомості Верховної Ради.

8. Веретинський, А. Україно-європейське науково-технічне співробітництво як економічний складник Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Публічне управління в умовах воєнного стану : Матеріали І науково-практичної конференції «Публічне управління та адміністрування : реалії та перспективи», ННІНО, Національний авіаційний університет. 2023. С. 22-26.

References

1. Law of Ukraine "On Amendments to the Constitution of Ukraine (Regarding Justice) No. 1401-VIII of June 2, 2016. Bulletin of the Verkhovna Rada.

2. Montesquieu, C. L. The Spirit of Laws (Great Minds Series). Prometheus, 2002. 700 p.

3. Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand, No. 984_011 dated 03/21/2014 (edited on 11/30/2023). Verkhovna Rada information.

4. Huda, A. Creation of a free trade zone between Ukraine and the EU: features, results, prospects. NU "Ostroh Academy". Scientific notes of students and graduate students. Series: International relations. No. 5. 2020. P. 37-42.

5. Transparency International Ukraine. CPI-2014 (Corruption Perception Index). TIU official website.

6. Transparency International Ukraine. CPI-2023 (Corruption Perception Index). TIU official website.

7. PCMU No. 153 of 02/15/2002 On the creation of a unified system of attraction, use and monitoring of international technical assistance (ed. of 04/19/2024). Verkhovna Rada information.

8. Veretynskyi, A. Ukrainian-European scientific and technical cooperation as an economic component of the Association Agreement between Ukraine and the EU. Public management under martial law: Materials of the 1st scientific and practical conference "Public management and administration: realities and prospects", NNINO, National Aviation University. 2023. P. 22-26.

Размещено на Allbest.ru