Методичний підхід до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України»

Методичний підхід до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки

Шлафман Наталія Леонідівна доктор екон. наук, ст.наук.співр., пр. наук. співр. відділу розвитку підприємництва

Бондаренко Олена Володимирівна канд. екон. наук, науковий співробітник відділу розвитку підприємництва

Україна

Анотація

У статті проведено дослідження чинної інституційної бази програмного регулювання розвитку МСП та виявлено великі розбіжності у фінансовій спроможності територіальних громад Одеської області (як прикладу розрахунку). Проведені дослідження дозволили удосконалити методичний підхід до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки, який, на відміну від існуючого єдиного підходу до планування розвитку МСП, базується на врахуванні розбіжностей у соціально-економічній та фінансовій спроможності територіальних громад до розвитку та ролі МСП у соціально-економічному та екологічному розвитку.

Ключові слова: інституційні базі, програмного регулювання, розвиток МСП, програма, територіальна громада.

Особливе завдання повоєнної макроекономічної політики, як показало дослідження іноземних джерел, полягає в тому, щоб дати поштовх економічній активності населення, постійно підтримувати її та створити сприятливе середовище для довгострокових змін на основі кумулятивного посилення внутрішніх рушійних сил економічного розвитку, основною з яких є підприємництво. Розвиток підприємництва виступає як один з головних чинників формування середнього класу, розвитку демократії та побудови громадянського суспільства. Процеси формування і реалізації державної економічної політики, зростання національної конкурентоспроможності України значною мірою мають орієнтуватися на створення оптимальної системи підтримки розвитку малого і середнього підприємництва (МСП). Важливим фактором розбудови системи підтримки розвитку підприємницької діяльності є формування в країні сприятливого інституційного середовища. При цьому одним з найважливіших інструментів на регіональному та базовому рівні державної політики розвитку підприємницької діяльності є програми підтримки МСП.

На жаль, дослідження чинної інституційної бази програмного регулювання розвитку МСП [1-8] показало, що:

по-перше, існуючий єдиний підхід до планування розвитку МСП є не зовсім логічним, оскільки громади є різного роду (міські, сільські, селищні; великі, середні, малі за територією, населенням; з різними обсягами та якістю ресурсів тощо), а отже - мають різну соціально-економічну та фінансову спроможність до розвитку;

по-друге, розвиток МСП у цих документах відноситься тільки до економічного блоку регіональних (місцевих) стратегій та програм розвитку МСП, хоча підприємництво грає важливу роль саме у соціально-економічному та екологічному розвитку.

Таким чином, сьогодні необхідним завданням є вдосконалення методичного підходу до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки.

Для вирішення поставленого завдання нам необхідно проаналізувати стан фінансової спроможності територіальних громад. Враховуючи їх велику кількість, обмежимось дослідженням фінансової спроможності територіальних громад Одеської області та порівнянням її з даними в цілому по Україні. інституційний підприємництво фінансовий громада

Показники для оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад використовуємо згідно проєкту «Методичних рекомендацій щодо оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад» Міністерства розвитку громад та територій України [9], а саме:

доходи загального фонду в розрахунку на 1 мешканця (співвідношення обсягу доходів загального фонду без урахування трансфертів до кількості жителів відповідної громади, у гривнях). Показник визначає суму коштів доходів загального фонду, яка припадає на кожного мешканця;

частка видатків на утримання апарату ради територіальної громади та її виконавчих органів у бюджеті територіальної громади (співвідношення видатків на утримання апарату ради територіальної громади та її виконавчих органів до суми доходів загального фонду без урахування трансфертів, у відсотках). Показник дозволяє переглянути надмірні витрати коштів на утримання та забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування;

капітальні видатки в розрахунку на 1 мешканця (співвідношення обсягу капітальних видатків бюджету територіальної громади до кількості мешканців відповідної територіальної громади, у гривнях). Показник визначає скільки припадає на 1 жителя громади коштів, які спрямовуються на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, враховуючи земельні ресурси, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, капітальний ремонт та інше. Показник відображає суму коштів, яка витрачається на розвиток територіальної громади;

рівень дотаційності бюджету територіальної громади (співвідношення обсягу базової чи реверсної дотації до загальної суми доходів загального фонду бюджету територіальної громади з дотаціями, але без урахування субвенцій з державного бюджету, у відсотках). Показник відображає рівень залежності територіальної громади від дотаційних ресурсів державного бюджету;

питома вага заробітної плати у видатках загального фонду бюджету територіальної громади (відсоткова частка проведених із загального фонду бюджету видатків на заробітну плату з нарахуваннями в обсязі видатків загального фонду бюджету без трансфертів, перерахованих з бюджету територіальної громади до інших бюджетів, у відсотках). Показник демонструє рівень гнучкості структури видатків територіальної громади, можливість територіальної громади перерозподіляти та спрямовувати кошти на розвиток та інші цілі;

видатки на культуру, фізичну культуру і спорт в розрахунку на 1 мешканця (співвідношення обсягу видатків загального фонду на культуру, фізичну культуру і спорт із кількістю мешканців відповідної територіальної громади, у гривнях). Показник характеризує збалансованість розвитку територіальної громади, зокрема, обсяг коштів виділених на розвиток духовних і фізичних потреб мешканців як складових гармонійного розвитку територіальної громади;

частка доходів територіальної громади за рахунок трансфертів з державного бюджету (співвідношення обсягу трансфертів з державного бюджету до обсягу доходів загального та спеціального фондів бюджету територіальної громади, у відсотках). Показник характеризує рівень залежності територіальної громади від трансфертів з державного бюджету та визначає можливість громади виконувати свої видаткові повноваження за рахунок використання власних коштів, її незалежність від інших джерел;

частка місцевих податків і зборів у дохідній частині загального фонду бюджету територіальної громади (співвідношення місцевих податків і зборів до обсягу доходів загального фонду (без трансфертів) бюджету територіальної громади, у відсотках). Показник дозволяє переглянути обсяг наповнення бюджету територіальної громади за рахунок місцевих податків і зборів.

Критерії оцінювання показників та їх значення надано у табл.1 [9].

Розрахунок показників показав, що:

за показником «доходи загального фонду в розрахунку на 1 мешканця» 84 громади мають високий рівень показника і 7 - оптимальний (рис. 1). Такий начебто високий рівень показника пов'язаний з низьким рівнем доходів територіальних громад в цілому по Україні.

Таблиця 1 Критерії оцінювання показників рівня фінансової спроможності територіальних громад та їх значення

Рис. 1. Розподілення територіальних громад за рівнями показника «доходи загального фонду в розрахунку на 1 мешканця»

за показником «частка видатків на утримання апарату ради територіальної громади та її виконавчих органів у бюджеті територіальної громади» з 91 територіальної громади Одеської області у 83 територіальних громадах критичний рівень показника і у 7 - низький, тобто є надмірні витрати коштів на утримання та забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування, і тільки у 1 громади - високий рівень показника (рис. 2), тобто оптимальні витрати на утримання та забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування;

за показником «капітальні видатки в розрахунку на 1 мешканця» 65 територіальних громад мають високий рівень показника, 22 - оптимальний і 4 - задовільний (рис. 3), тобто відносно показника в цілому по Україні громади Одеської області спроможні на розвиток;

Рис. 2. Розподілення територіальних громад за рівнями показника «частка видатків на утримання апарату ради територіальної громади та її виконавчих органів у бюджеті територіальної громади»

Рис. 3. Розподілення територіальних громад за рівнями показника «капітальні видатки в розрахунку на 1 мешканця»

- за показником «рівень дотаційності бюджету територіальної громади» 61 громада має критичний рівень, 9 - низький, 12 - задовільний, 1- помірний, 3 - оптимальний і 5 - високий рівень (рис. 4). Іншими словами, 70 територіальних громад з 91 -ої мають високу залежність від дотаційних ресурсів державного бюджету;

Рис. 4. Розподілення територіальних громад за рівнями показника «рівень дотаційності бюджету територіальної громади»

Отже, враховуючи великі розбіжності у фінансовій спроможності територіальних громад, доцільно вдосконалити методичний підхід до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки таким чином:

- по-перше, розвиток МСП, як у регіональних (місцевих) стратегіях розвитку, так і при складанні програм розвитку підприємництва, має бути частиною, як економічного, так і соціального блоку (наприклад, розвиток соціального підприємництва, яке дозволяє вирішувати соціальні проблеми не за рахунок місцевих або регіональних бюджетів, а за рахунок коштів, отриманих від підприємницької діяльності), і блоку захисту навколишнього середовища (розвиток екологічного підприємництва, в тому числі виробництво немінеральних екологічних добрив, органічної сільськогосподарської продукції тощо);

по-друге, для спроможних громад - використовувати наявні рекомендації щодо складання програм, для неспроможних громад - рекомендувати розвивати на першому етапі відновлення насамперед мікропідприємництво, в т.ч. соціальне підприємництво, що потребує, в першу чергу, не фінансових ресурсів, а адміністративних (наприклад, створення сприятливого бізнес-клімату на території громади, в тому числі інформаційної, майнової, консалтингової підтримки).

Поєднуючи в собі соціальний вплив і фінансову стійкість, соціальні підприємства, з одного боку, допомагають державі вирішувати проблеми в соціальній сфері, з іншого - «підігрівають» економіку, створюють нові робочі місця, збільшують виробництво товарів і послуг, розвивають ринки та інфраструктуру. Особливо важливу роль відіграє соціальне підприємництво у повоєнні часи, враховуючи значну частину у соціумі внутрішньо переміщених осіб і військових, яким необхідна реабілітація. При цьому запуск соціальних підприємств часто супроводжується включенням місцевих органів влади в якості керуючих і акціонерів. Наприклад, у Франції для цих цілей створюються соціальні кооперативи громадських інтересів (societe cooperative d'interet collectif), а у Великобританії - компанії реалізації інтересів спільноти (community interest company) [10, 11 ]. Такі механізми забезпечують залучення місцевих органів влади в проекти, які можуть зробити позитивний вплив на місцевий розвиток з точки зору соціального капіталу, стійкої зайнятості, надання послуг у широкому розумінні тощо. Тобто місцеві органи влади відіграють безпосередню роль у динаміці розвитку регіону за рахунок прямої підтримки соціально значущих проєктів.

Основними напрямами діяльності соціальних підприємств можуть бути:

сприяння подоланню соціальної ізольованості - працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями, безробітних;

забезпечення розвитку нових напрямів реформування державних соціальних послуг;

залучення цільових груп до виробництва товарів або надання послуг (вирішення проблем ресоціалізації, адаптації, працевлаштування тощо);

сприяння залученню громадян до участі у соціальних ініціативах на волонтерських засадах, об'єднання громад навколо соціальних проблем;

формування та розвиток нових видів соціальних послуг, що залишаються поза увагою звичайного підприємництва у зв'язку з малоприбутковістю, непопулярністю, відсутністю належної професійної підготовки тощо;

надання якісних послуг та товарів представникам цільової групи на пільгових умовах (тим самим задовольняючи їх потреби та покращуючи якість життя);

забезпечення більш ефективного використання існуючих ресурсів у вирішенні соціальних проблем.

Висновки

Дослідження чинної інституційної бази програмного регулювання розвитку МСП, яке показало, що: 1) існуючий єдиний підхід до планування розвитку МСП є не зовсім логічним, оскільки громади є різного роду (міські, сільські, селищні; великі, середні, малі за територією, населенням; з різними обсягами та якістю ресурсів тощо), а отже - мають різну соціально- економічну та фінансову спроможність до розвитку; 2) розвиток МСП у цих документах відноситься тільки до економічного блоку регіональних (місцевих) стратегій та програм розвитку МСП, хоча підприємництво грає важливу роль саме у соціально-економічному та екологічному розвитку. У результаті дослідження виявлено великі розбіжності у фінансовій спроможності територіальних громад Одеської області (як прикладу розрахунку). Проведені дослідження дозволили удосконалити методичний підхід до складання програм розвитку підприємництва на базовому рівні в умовах відновлення національної економіки, який, на відміну від існуючого єдиного підходу до планування розвитку МСП, базується на врахуванні розбіжностей у соціально-економічній та фінансовій спроможності територіальних громад до розвитку та ролі МСП у соціально-економічному та екологічному розвитку.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 3, ст.23.

2. Закон України «Про засади державної регіональної політики». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.90.

3. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 25, ст.195.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки».

5. Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.03.2016 р. № 75 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо формування і реалізації прогнозних та програмних документів соціально-економічного розвитку об'єднаної територіальної громади».

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 932 «Про затвердження Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів».

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 594-р «Про затвердження Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених регіональних стратегій і планів заходів».

8. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад (проєкт). Київ: Мін-во розвитку громад та територій України, 2021. 9 с.

9. Рекомендації щодо планування розвитку малого та середнього підприємництва на рівні регіонів та територіальних громад. Київ: Мін-во розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, 2021. 65 с.

10. Alter, S. (2006). Social Enterprise Models and Their Mission and Money Relationships, in Nicholls A.: Social Entrepreneurship: New Models of Sustainable Social Change. Oxford University Press.

11. Lyons T. (2013). Social Entrepreneurship: How Businesses Can Transform Society. Praeger.

Размещено на Allbest.ru