Теорія економічного націоналізму в публічному управлінні економікою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський інститут слов'янознавства

Теорія економічного націоналізму в публічному управлінні економікою

Лисюк Володимир Сергійович канд.екон.наук, доцент кафедри економіки та маркетингу

Україна

В сучасних умовах, коли відновлюються глобальні трансформації, спрямовані на поглиблення у промисловому секторі процесів решорингу, перегрупування інвестицій в бік внутрішнього та регіонального попиту, деглобалізації світової торгівлі, інноваційний розвиток країни потребує концепції впровадження економічного націоналізму в управлінні економіки.

Засновником теорії економічного націоналізму вважають німецького економіста та суспільного діяча Ф. Ліста. Концепція економічного націоналізму закладена Ф. Лістом в праці «Національна система політичної економії: міжнародна торгівля, торговельна політика, і німецький митний союз» [1].

Будуючи свою теоретичну концепцію Ф. Ліст вводить в науковий обіг:

ідею нації як особливого суб'єкта економічної діяльності;

ідею розвитку продуктивних сил як основного джерела національного благоустрою (1)

Ф. Ліст акцентує свою увагу на впровадженні політики протекціонізму як головної умови захисту національних інтересів. Головним напрямком політики протекціонізму Ф. Ліст вважав торговельну політику: бідні, слабкі країни стали могутніми державами головним чином завдяки їх мудрій торговельній політиці, інші, навпаки, втратили свою значущість, самостійність і перестали існувати політично, державно, головним чином тому, що їх торговельна система не сприяла розвитку та зміцненню національних інтересів. протекціонізм економічний сальдо

На нашу думку, тезис Ф. Ліста, що торговельна політика країни повинна сприяти розвитку та зміцненню національних інтересів, на жаль, в Україні залишається поза уваги. В Україні спостерігається тенденція до зростання імпортної залежності її економіки. Обсяг імпорту в Україні за 2000-2020рр. зріс більше як в 3,5 рази і перевищував зростання експорту в 1,1 рази. Частка імпорту у ВВП за цей період склала майже 41%, що свідчить про імпортну залежність України, не зважаючи на тенденцію до зниження частки імпорту у ВВП упродовж даного періоду в 1,4 рази [2].

Упродовж 2000-2020рр., починаючи з 2007р. спостерігається тенденція зростання негативного сальдо балансу товарів та послуг - майже в 4 рази (3,7 рази). Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України упродовж 2001 - 2011рр. свідчить, що майже половину українського експорту становили недорогоцінні метали та мінеральні продукти. Починаючи з 2012р., питома вага цієї групи товарів у загальному обсязі зовнішньої торгівлі дещо знижується і склала у 2018р. третину українського експорту. Натомість продукція машинобудування, зокрема, механічне обладнання та механізми, електрообладнання у структурі українського експорту мала слабку спадну тенденцію - з 10,5% до 9,8% [2]. Все це свідчить про подальшу деградацію української економіки, що потребує докорінної зміни, а саме розвиток насамперед виробництв з високою часткою доданої вартості, без чого неможливе економічне зростання країни.

Виходячи з національних інтересів держави, національна економіка не може бути моноспеціалізованою, бо це призведе з перебігом часу до фінансової катастрофи, і тому Ф. Ліст наголошував на важливості розвитку всіх економічних галузей країни.

Слід відзначити, що окремі положення «лістієвської» концепції мають місце і в сучасних моделях управління економікою, зокрема кейнсіанської моделі. В кейнсіанскій теорії, як і теорії Ф. Ліста, простежується ідея втручання держави в економічне життя.

Поряд з ідеєю нації як особливого суб'єкта економічної діяльності, в концепції Ф. Ліста червоною ниттю проходить ідея продуктивних сил.

Вводячи в науковий оборот такі категорії як «незалежність і національну могутність», Ф. Ліст вважає, що політика протекціонізму є життєво необхідною для розвитку національної економіки і має як економічне, так і моральне значення. Ф. Ліст гостро критикує ідею вільної торгівлі (фритредерство) А. Сміта. Теорію продуктивних сил він протиставив теорії трудової вартості, наполягаючи на тому, що головною частиною продуктивних сил є «розумовий капітал існуючого людства». Фактично мислитель передбачив сучасну концепцію інвестицій в людський капітал. На жаль, за 2000-2020рр. частка інвестицій в освіту у ВВП України знизилася більше як в 5 разів [2].

Запровадження принципів функціонування економічної теорії нації, на наш погляд, є значущим у сфері становлення високорозвиненої інноваційної держави і сприяє подальшому удосконаленню системи публічного управління і на цій основі забезпечення економічного зростання і добробуту нації. Вважаємо, що публічне управління на основі концепції економічного націоналізму повинно бути спрямовано на:

формування та реалізацію ефективної економічної політики, спрямованої на розвиток малого і середнього бізнесу, стимулювання їх продуктивної мотивації і на цій основі створення реального середнього класу;

чітке, прозоре визначення «правил гри» як для вітчизняних, так і іноземних інвесторів в рамках політики протекціонізму;

визначення основних напрямків розподілу та використання бюджетних коштів задля забезпечення національної економіки;

забезпечення стратегії економічного націоналізму повинно бути спрямовано в сучасних умовах на створення креативної інноваційної української економіки.

Сьогодні все більше науковців, політиків в області публічного управління схиляються до думки про необхідність здійснення публічного управління в Україні за теорією економічного націоналізму. Зокрема, сучасний український дослідник В. Кондзьолка наголошує на впровадженні і реалізації економічного націоналізму в обгрунтуванні та проведені економічної політики. Він наголошує, що «економічними підвалинами національної ідеї є економічний націоналізм, який в різні часи, в різних умовах виконував і виконує одну функцію - захист економічних інтересів нації» [3].

У такий державі, як Україна, В. Кондзьолка вважає що «потрібно було турбуватися про рівень доходів громадян. Це є сьогодні основним інтересом та потребою майже усіх категорій українського населення. Злидар ніколи не буде пишатися власною державою. Ефективна і корисна для народу тільки економіка в національних державах, де вона будується і розвивається за формулою: «від створення й утвердження національної держави - через державний захист економічних інтересів нації - до добробуту кожного громадянина» [3].

Список використаних джерел

1. Лист Ф. Национальная система политической экономии. Витте С. Ю. По поводу национализма. Национальная экономия и Фридрих Лист. Менделеев Д.И. Толковый тариф, или исследование о развитии промышленности России в связи с ее общим таможенным тарифом 1891 года. (2005) / (В. А. Фадеев сост. и предисловие). Москва. Европа.

2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

3. Кондзьолка В. (2009). Економічний націоналізм як складова національної ідеї.

Размещено на Allbest.ru