Правничо-стратегіологічні пріоритети активізації державотворчого патріотизму нації за міграційної доктрини в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Правничо-стратегіологічні пріоритети активізації державотворчого патріотизму нації за міграційної доктрини в умовах воєнного стану

Карпінський Борис Андрійович

Доктор економічних наук, професор

Карпінська Олена Борисівна

Кандидат юридичних наук, адвокат

Ефективний розвиток суспільства нерозривно пов'язаний з правничою системою держави, важливість котрої додатково посилюється в періоди трансформаційних зрушень. Нині стає зрозумілим, що міграційна проблема є також глобальною, оскільки зміна свого традиційного місця проживання під тиском життєвих обставин (насамперед, військових загроз для мирного життя) та дієве прагнення людей до покращення свого становища через переїзд навіть до інших країн стає звичним, а значить торкається низки правничих положень адаптування й забезпечення їхньої життєдіяльності. Водночас цивілізоване вирішення адміністративно - правничих питань, які слідують за тим у межах вже міграційних потоків, обумовлює зростаючу потребу в коректному їх регулюванні й залучення до цього державних інституцій та міжнародної спільноти, стаючи й для них достатньо стратегіологічно невизначеною та проблемною міграційною справою з відповідними юридичними наслідками.

Зокрема, за даними експертів ООН, у світі налічується до 275 млн мігрантів, або майже на третину їх стало більше порівняно з початком ХХІ століття. Властиво комплексна суміш об'єктивних (глобалізація світової економіки, територіальні економічні й демографічні диспропорції, динамізація зміни кліматичного простору й підйом рівня світового океану) та суб'єктивних причин (зокрема, обмеження у використанні власного потенціалу, зростання внутрішньої агресивності, зниження рівня толерантності) призвели до формування потужних міграційних потоків, котрі перетинають континенти планети Земля [1-33].

Не стала окремим виключенням з означеного міграційного процесу, на жаль, й Україна, де у ньому в довоєнний період налічувалось до 3 млн. осіб, але більш трудових мігрантів, які стали додатковим фінансовим джерелом (більш 10 млрд. дол. США щорічно) для розвитку держави [7, 14, 18].

Однак триваюча повномасштабна війна різко змістила характерні акценти щодо структурного наповнення міграційного потоку. Зокрема, за оціночними даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, кількість українців, які були змушені покинути свої домівки та шукати прихисток в інших куточках держави через російське військове вторгнення, становить до 7 млн (дана цифра включає також близько 1,5 млн осіб, які були змушені покинути своє житло ще у 2014 році через збройну агресію на сході України). Водночас, державу були змушені залишити близько 5 млн осіб [19].

Виходячи з наведеного, практика юридичного регулювання міграційного потоку населення в межах України та за її межами вимагає прискіпливого розгляду, оскільки триваюча широкомасштабна еміграція населення найактивнішого репродуктивного віку стратегіологічно негативно впливає на шлюбність й народжуваність, що, об'єктивно, відбивається на демографічній відтворювальній структурі населення країни загалом (зокрема, з початку повномасштабної війни народжуваність в Україні впала на 28%, що є найвищим показником з часів незалежності), а також її трудового потенціалу з відповідними наслідками у післявоєнній перспективі (не просто відбувається зниження чисельності населення, а з позиції держави - спад платників податків, тобто її творців). Саме через те залишається актуальною проблематика щодо вироблення й реалізації дієвої міграційної доктрини з врахуванням глобальних загроз й сучасних правових реалій - воєнного стану [1, 4, 7, 9, 14-33].

Не зважаючи на те, що в Україні та й світі опубліковано численні праці з юридичних і організаційних питань міграції та міграційної політики, зокрема: вітчизняні дослідники - Бережна Н.І. [1], Богдан Т.П. [2], Борщевський В.В. [3], Василиця О.Б. [3], Данилишин Б.М. [4], Книш В.В. [23], Лібанова Е.М. [14-15], Лошенюк О.В. [16], Малиновська О.А. [17], Матвєєв Є.Е. [3], Новікова О.Ф. [18], Риндзак О.Т. [22], Розвадовський В.І. [23], Хандій О.О. [18], Шамілева Л.Л. [18] й зарубіжні вчені - Abay K. [24], Agyei S. [25], Bouri E. [33], Goodwin R. [27], Izzeldin М. [29], Kumar S. [31], Lucey B. [31], Pandey D. [31], Pereira P. [32], Sokhanvar A. [33] та інші, які досліджували міграційні потоки та можливості їх правового урегулювання через традиційний і пропонований ними інструментарій міграційної доктрини. Водночас системних наукових робіт, які стосуються конкретних правових аспектів міграційної доктрини та трансформацій у міграційних збуреннях з врахуванням специфічних особливостей їх впливу на активізацію державотворчого патріотизму нації в умовах воєнного стану все ж недостатньо. Означене й обумовило гостру потребу розгляду цієї проблематики в конкретизованому контексті правничої науки.

Мета дослідження: на основі деталізації сутності міграції та тенденцій формування міграційного процесу виділити правовничо-стратегіологічні пріоритети й потребу в активізації державотворчого патріотизму нації, виходячи з завдань міграційної доктрини в умовах воєнного стану.

Першочергово підкреслимо, що державна міграційна доктрина - це комплексна система програмних заходів, що проводиться під правничо-законодавчою егідою держави щодо управління й регулювання міграційних процесів, виходячи з потреб юридичного й матеріального захисту прав мігрантів та створення їм належних умов для реалізації власного інтелектуального й трудового потенціалу, базуючись на принципах захисту національних інтересів, безпеки і територіальної цілісності.

Можливо також зазначити, що державна міграційна доктрина з позиції права ділиться на дві складові: зовнішню та внутрішню. Так, зовнішня міграційна доктрина має сприяти безпеці держави, нарощуванню її економічного потенціалу та зростанню добробуту населення. Зокрема, її пріоритетними елементами у галузі праці є: захист національного ринку праці, залучення до країни, за потребою, іноземних фахівців й працівників конкретного професійно-кваліфікаційного спрямування, проведення різного роду заходів з соціально -правового захисту працюючих мігрантів.

Водночас, базовими пріоритетними напрямами внутрішньої міграційної доктрини є забезпечення свободи територіального пересування населення, а в галузі праці - оптимізація міжрегіонального перерозподілу громадян й мігрантів, виходячи з політики, яка сформувалася як у сфері зайнятості, так і стану регіональних ринків праці.

Практично, до пріоритетних напрямів державної демографічної політики у сфері міграції населення відносять наступне:

забезпечення свободи пересування;

правниче регулювання міграційних потоків з урахуванням соціально-економічних умов, демографічної структури регіонів держави й національних особливостей мігрантів.

Окреслене в Україні безпосередньо регулюється через сформовану законодавчу та нормативну базу, зокрема: Закон України «Про зовнішню трудову міграцію», Закон України «Про громадянство України», Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Закон України «Про імміграцію», Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закон України «Про зайнятість населення», Кодекс України про адміністративні правопорушення, Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, Міжнародна конвенція ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей.

Окрім того, за своїм сутнісним наповненням: державотворчий патріотизм нації (state-creative patriotism of nation) - це все, що народ загалом та кожен громадянин зокрема роблять в інтересах творення незалежної, суверенної, цивілізованої держави. За своєю природою означений патріотизм можливо оцінювати на основі використання двох підходів: якісного та кількісного. Якісний підхід знайшов широке поширення через простоту свого відображення та й того, що лише поговорити (без матеріальних наслідків) про державу й патріотизм всі готові [9, с. 30-35, 450; 10-12].

Властиво, із авторських наукових досліджень випливає висновок, що податки є кількісним вимірником фактичного державотворчого патріотизму нації щодо конкретизації реальної участі (нинішніх та майбутніх) платників податків у забезпеченні фінансової складової життєзабезпечення й розвитку держави [9, с. 33].

Зазначимо також, що стратегіологія (англ. strategiology) - сучасна наукова галузь знань щодо принципових наукових закономірностей і принципів стратегії дії і управління соціально-економічним розвитком об'єкта з орієнтованістю на системну обмеженість вибору факторів або учасників у реалізації визначених пріоритетів в умовах накладання багатофакторності динамічно-обмінних процесів, яка включає в себе окремі науки (наукові погляди, наукові школи). Стратегіологія через свої фундаментальні підходи впливає і дає можливість досліджувати і приймати обґрунтовані та виважені рішення щодо перспектив розвитку території, економічної системи, науково -технічний прогрес, демографічну ситуацію, конкурентоспроможність, благополуччя населення, публічного управління та адміністрування, національного характеру, державотворчого патріотизму нації тощо. Обмеженість вибору в стратегіології має визначальне значення і володіє значною ціною щодо його прийняття.

Об'єктивно, з ідеології стратегіології: цілеспрямована державна міграційна доктрина може суттєво впливати на активізацію обох домінант (якісної та кількісної) державотворчого патріотизму нації у конкретному періоді її соціально-економічного розвитку.

Так, з одного боку, при відкритій та достатньо збалансованій (тобто привітній) міграційній політиці, коли держава активно приймає іноземців і надає їм можливості для успішної інтеграції, це може сприяти посиленню національної єдності та державотворчого патріотизму. Окреслена доктрина може свідчити про відкритість, толерантність й зацікавленість держави в міжкультурному діалозі та розбудові багатонаціональної спільноти. Вона може стимулювати розвиток різноманітних культур, сприяти обміну думками, досвідом та інноваціями між різними етнічними й культурними групами. Означене може зміцнити почуття належності до держави та активізувати громадянську свідомість як у мігрантів, так і приймаючої сторони.

З іншого боку, при жорсткій міграційній політиці, коли держава обмежує доступ мігрантів та ускладнює їхню інтеграцію, наведене може спричиняти відчуття відчуження, невдоволення й негативне ставлення до влади і національних інституцій. Тобто якщо міграційна доктрина є дискримінаційною або несправедливою, це може викликати соціальні конфлікти, зокрема між громадянами та мігрантами, що негативно впливає як на національну єдність, так і логічний прояв патріотичного духу корінної нації.

Доцільно підкреслити, що базові пріоритети державної міграційної доктрини в контексті правничої активізації прояву державотворчого патріотизму нації включають:

Забезпечення прав та свобод мігрантів: держава повинна гарантувати рівні права й свободи всім мігрантам, незалежно від їхнього статусу або походження. Означене включає право на працю, освіту, медичне обслуговування та однаковий доступ до судової системи.

Інтеграція мігрантів: держава повинна розробити політику й програми, спрямовані на ефективну інтеграцію мігрантів у суспільство. Зокрема, це включає надання доступу до освіти, мовних курсів, професійної підготовки і соціальної підтримки. Держава повинна створити належні умови для мігрантів, щоб вони могли активно брати участь у житті країни та відчували себе частиною нації.

Пропаганда та освіта: держава повинна здійснювати дієву пропаганду національних цінностей і історії, що загалом сприяє формуванню державотворчого патріотизму нації. У цьому контексті, важливу роль відіграє освітня система, яка має включати в себе ефективну інформаційну роботу щодо розуміння та цінування різнорідності, толерантності й взаєморозуміння між національними і етнічними групами.

Боротьба з дискримінацією та насильством: держава повинна активно працювати над забезпеченням рівності та запобіганням дискримінації на етнічній, расовій чи іншій основі. У цьому випадку, вона повинна приймати таке законодавство, що забороняє будь-яку форму дискримінації й насилля, і вчасно реагувати на порушення цих прав.

Співпраця з іншими державами: державні інституції повинні розвивати міжнародну співпрацю з іншими країнами у сфері міграції. Зокрема, це включає спільні програми для підтримки мігрантів, обмін досвідом й технологіями, а також спільні заходи і зусилля для боротьби з нелегальною міграцією й торгівлею людьми.

Виділенні завдання за їх врахування в правничо-стратегіологічних пріоритетах міграційної доктрини сприяють ефективній інтеграції мігрантів у суспільному середовищі та активному формуванню державотворчого патріотизму нації. Зокрема, вони забезпечують захист прав й свобод мігрантів, створюють сприятливі умови для їхньої успішної інтеграції та розвитку, пропагують національні цінності, борються з дискримінацією й насильством, безпосередньо співпрацюючи з іншими державами для спільного вирішення міграційних питань.

Практично, дієва міграційна доктрина, враховує потреби та права не лише мігрантів, а й прагматично сприяє активізації державотворчого патріотизму нації.

Додатково зазначимо, що у деяких країнах прояв державотворчого патріотизму нації може мати обмеження, які пов'язані з політичним, соціальним чи культурним контекстом у становленні й розвитку цих держав. Наприклад, в авторитарних режимах обрізаються свободи громадян, що може впливати на їх здатність проявляти як конституційний патріотизм, так і державотворчий активізм.

Окрім того, традиційно сформовані у деяких країнах норми та цінності можуть дезактивувати державотворчий патріотизм нації, особливо якщо вони спрямовані на підтримку або захист вузького етнічного або релігійного екстремізму. Наприклад, в деяких автократичних режимах наявний жорсткий контроль над засобами масової інформації, що обмежує можливості громадян отримувати об'єктивну інформацію про державу та висловлювати критичну думку. Результатом останнього може бути те, що можливості громадян для прояву державотворчої активності можуть бути обмежені. Окрім того, деякі держави можуть мати відчутні економічні, політичні чи соціальні нерівності, які посилюють диспропорційність можливостей між різними групами громадян й обмежують їх спільний патріотичний потенціал.

Також надмірно націоналістичний патріотизм може призводити до відчутних обмежень у прояві державотворчого патріотизму нації, особливо в країнах з вираженими насильницькими націоналістичними або расистськими ідеологіями. Зокрема, у таких випадках державотворчий патріотизм часто перетворюється на домінування однієї національної групи над іншими, що додатково обмежує конституційні можливості співпраці й спільного будування конкретної держави.

Вирішенням означеної проблеми є побудова ефективного та рівноправного суспільства, де всі громадяни мають однакові права й можливості для прояву державотворчого патріотизму нації. Властиво означене обумовлює стратегіологічну потребу та включає в себе забезпечення політичної свободи, доступу до освіти, культури й сталий економічний розвиток. Окрім того, важливе значення має також формування толерантного за своїм змістом й національною ідентичністю суспільства, що сприяє активному об'єднанню громадян незалежно від їхньої статі чи національності.

Оскільки із 24 лютого 2022 року в Україні, через широкомасштабну військову агресію держави-анексора, було запроваджено воєнний стан і загальну мобілізацію на 90 днів то стрімко зросла увага до оперативного згуртування зусиль на пріоритетних напрямках й активізації можливостей органів публічного адміністрування в системі надання державних послуг [3-7, 14-15, 18-19, 23].

Загалом, воєнний стан - це особливий правовий режим, який запроваджується в Україні у разі військової агресії, а значить реальної наявності загрози як державній незалежності, так і її територіальній цілісності. В умовах воєнного стану, для забезпечення оперативного територіального управління та відсічі збройній агресії, утворюються тимчасові державні органи у вигляді військових адміністрацій. Також підкреслимо, що воєнний стан, який початково запроваджувався на 3 місяці, вже продовжувався 6 разів.

Характерною особливістю умов цього стану стала заборона:

будь-яких змін Конституції України;

проведення виборчого процесу на державному та місцевому рівнях;

проведення як всеукраїнських, так і місцевих референдумів;

проведення страйків, масових зібрань та акцій.

Однак, за його введення (з ним ще була запроваджена й комендантська година) все жне можуть бути обмежені права та свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України (зокрема, статті 24-25, 27-29, 40, 47, 51-52, 55 63 Основного закону) [13].

Підкреслимо, що до правничо-організаційних пріоритетів у діяльності органів публічного адміністрування в цих умовах відноситься дотримання й удосконалення нормативних правил надання різного виду послуг для громадян, виходячи з їх потреб, на які накладаються жорсткі реалії війни з агресором.

Зокрема, до пріоритетних засобів системи публічного адміністрування (властиво тих, які відзначаються адміністративно-правовою природою застосування, а тому їх також можна назвати адміністративно-правовими засобами впливу держави) у сфері економіки, які не припиняються в цих умовах (хоча накладаються й певні обмеження щодо дотримання контролю) належать: ліцензування, патентування, квотування, державна реєстрація, функціонування дозвільної системи, а також стандартизація. Водночас, експерти зазначають - необхідно враховувати й те, що ліцензування, патентування, квотування зазначені в ст. 12 Господарського кодексу України, однак вони належать до засобів публічного адміністрування у сфері економіки, оскільки, виходячи з державно-правових положень та особливостей практики господарювання [8]:

відносини, які виникають, змінюються та припиняються у зв'язку з використанням цих заходів, є безпосереднім наслідком організаційно- розпорядчої діяльності органів виконавчої влади;

ці відносини мають публічно-правовий характер, а значить суб'єкт державного управління у сфері економіки обов'язково має юридичні повноваження щодо інших учасників цих відносин - суб'єктів господарювання;

ці відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта, хоча згода останнього не є обов'язковою;

порушення ж однією зі сторін своїх обов'язків тягне відповідальність не перед іншою стороною, а вже перед державою з відповідними ситуації наслідками.

В умовах воєнного стану організація діяльності конкретних органів публічного адміністрування повинна враховувати як потреби функціонування дозвільної системи, так і захист споживачів цих послуг. Зокрема, за експертними оцінками, означене відноситься до значної замінованості території України: вона вже доходить до 30%, або 174 тис. кв. км. Окрім того, за загальною площею замінованої території Україна обігнала попередніх світових лідерів - Афганістан та Сирію.

Не зважаючи на воєнний стан державний контроль залишається правничо-стратегіологічним пріоритетом у сфері економіки як конкретний елемент діяльності органів публічного адміністрування. Так, цю функцію виконують та реалізують уповноважені державні органи, які розділяють на дві групи: органи, для яких більшість їх функцій є контрольно-наглядовими; органи, для яких контрольно-наглядові функції не є основними функціями їхньої діяльності. Зокрема, до першої групи відносять: Державну податкову службу України, Державну казначейську службу України, Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України.

Логічним пріоритетом в оцінюванні діяльності цих органів в умовах воєнного стану залишаються фактичні результати, які спрямовані, насамперед, на забезпечення безпеки і обороноздатності держави та життєвого простору громадян.

Водночас, оцінювання впливу міграційної доктрини на державотворчий патріотизм нації в умовах воєнного стану також є не зовсім звичним завданням. Так, міграційна доктрина держави може впливати на мотивацію громадян залишатися в своїй країні та боротися за її територіальну цілісність, або навпаки при її прогалинах, спонукати людей мігрувати до інших держав, насамперед через відсутність адекватної ситуативної підтримки та захисту власних громадян у період військового загострення.

Обґрунтована міграційна доктрина може включати конкретні правові заходи для збереження й стимулювання громадян залишатися у державі в умовах воєнного стану. Зокрема, означене може включати надання їм соціальних й економічних пільг, забезпечення безпеки і захисту, а також надання належного доступу до освіти й медичних послуг.

Зазначимо також, що розвиток ефективної системи повідомлення і комунікації з громадянами, яка інформує їх про ситуацію в державі, ризики й перспективи, може відчутно зміцнити державотворчий патріотизм нації та знизити мотиваційний потяг до міграції.

Загалом, в умовах воєнного стану, міграційна доктрина держави повинна спрямовуватися на адміністративно-правове забезпечення безпеки й добробуту своїх громадян, що, в свою чергу, може впливати на їхні державотворчі мотиви, ефективно спонукати до активізації їхнього прояву державотворчого патріотизму нації. Зокрема, виділення і застосування правничо-стратегіологічних пріоритетів та заходів, надання вчасної підтримки й захисту громадянам важливі для нарощування продуктивності праці і зміцнення їх патріотичних почуттів та відповідного наслідкового бажання залишатися в рідній державі, ефективно проявляючись на рівнях: держава-громада-громадяни, мігранти (рис. 1).

Рис. 1. Вплив правовничо-стратегіологічних пріоритетів міграційної доктрини на державотворчу мотивність громадян й мігрантів у контексті активізації державотворчого патріотизму нації в умовах воєнного стану

Джерело: власна розробка.

Однак не слід нехтувати й тим, що необхідно збалансувати ці правові заходи з потребою забезпечення безпеки й захисту країни в умовах воєнного стану. Зокрема, це може пріоритетно включати посилення контролю над кордонами, зміцнення обороноздатності й сприяння поверненню зарубіжних експатріантів, що можуть проявляти даний патріотизм й мають бажання побудувати майбутнє своєї держави.

Крім того, важливо розробляти програми реінтеграції для тих, хто вже емігрував, щоб вони також мали можливість повернутись до рідного краю і допомогти відбудувати державу. Зокрема, це може включати надання фінансової підтримки, відкриття робочих місць і підприємницьких можливостей, а також соціальну реабілітацію для тих, хто постраждав внаслідок війни.

Блоки системи міграційної доктрини в умовах воєнного стану щодо правничо-стратегіологічних пріоритетів активізації державотворчого патріотизму нації можуть включати наступне:

Заходи забезпечення безпеки і захисту громадян. Зокрема, це можуть бути заходи, спрямовані на зміцнення обороноздатності країни, контроль над кордонами і боротьбу з тероризмом. Об'єктивно, що пріоритетним їх аспектом є також захист прав й свобод громадян у воєнний період.

Стимулююча доктрина для громадян, що залишаються. Зокрема, це можуть бути різні пільги і підтримка для громадян, що відмовляються мігрувати в інші країни. Наприклад, означене може включати надання соціальних й економічних пільг, розширення можливостей для освіти і працевлаштування, підтримку бізнесу та розвитку місцевих громад з врахуванням інтересів мешканців.

Відкриття кордону для зарубіжних експатріантів. Умови воєнного стану можуть спонукати багатьох емігрантів повернутися до своїх домівок і приєднатися до боротьби за свою державу. Зокрема, для цього потрібно створити сприятливі умови для їхнього повернення, тобто такі як спрощений еміграційний процес, надання підтримки і пільг для реінтеграції.

Популяризація національної ідентичності й патріотизму. Важливо стимулювати громадян до прояву державотворчого патріотизму нації шляхом цілеспрямованого сприяння формуванню національної свідомості, патріотичного виховання й поширення уваги до національних цінностей в різних соціальних групах.

Сприяння мігрантам з розвитку держави. Держава може реалізовувати програми, спрямовані на інтеграцію мігрантів і сприяння їх активному залученню в процеси розвитку суспільства й економіки. Зокрема, означене може включати формування мовних курсів, професійної підготовки і підтримки у пошуку роботи чи налагоджування підприємницької діяльності.

Практично наведені блоки системи міграційної доктрини, за їх дієвого використання й оперативного реагування на виклики, дозволяють юридично забезпечити активізацію прагнень, тобто реальний прояв державотворчого патріотизму нації в умовах воєнного стану, і можуть відвернути масову міграцію громадян до інших держав. У цьому контексті: необхідно створювати системну мережу робочих місць з цивілізованою заробітною платою. Властиво питання законодавчого врегулювання трудових відносин у період воєнного стану стали реальним викликом для України, оскільки стосуються також життєзабезпечення міграційного потоку через проблемні аспекти формування ринку праці, а через них й регулювання відносин роботодавець-працівник у цей загрозливий період. Так, Україна зіткнулася з багатьма викликами у сфері трудових відносин за воєнного стану. Зокрема, нинішня криза на ринку праці є найпотужнішою за всю історію незалежної України, оскільки війна спровокувала нові тенденції на ринку праці та зміни в поведінці як працедавців, так і шукачів роботи. Повномасштабна воєнна загрозливість у цьому аспекті вже знищила до третини робочих місць (за даними Міжнародної організації праці, Україна з початку війни втратила 4,8 млн робочих місць, а це спрямовує міграційні трансформації та обмежує як кількість платників податків, так і надходження до бюджету).

Окрім зазначеного, активізація державотворчого патріотизму нації в умовах воєнного стану через правові аспекти міграційної доктрини має ще й відчутну прагматичну складову, оскільки дозволяє знизити рівень тіньової економіки, а значить більше фінансових ресурсів буде потрапляти в казну держави, обумовлюючи додаткові можливості для зміцнення обороноздатності та оперативної підтримки постраждалих від воєнних дій. Так, зміна лише на 1% рівня тіньової економіки в Україні це додаткові 5,5 млрд грн поступлень у бюджет.

Саме тому, обґрунтована державна міграційна доктрина, яка сприяє успішній інтеграції мігрантів та збереженню національної ідентичності, може в свою чергу бути правничим трендом в активізації державотворчого патріотизму нації. Властиво така доктрина повинна бути спрямована на реалізацію правничо-стратегіологічних пріоритетів, зокрема: створення сприятливих умов для інтеграції мігрантів, включаючи доступ до освіти, медичних послуг, роботи та інших соціальних пільг. Крім того, важлива роль у формуванні й вихованні державотворчого патріотизму нації відіграє громадська освіта та робота з громадськістю, які спрямовані на підвищення свідомості й розуміння громадянами важливості інтеграції мігрантів, врахування національних цінностей і культурних особливостей.

Висновки

Державна міграційна доктрина в умовах воєнного стану у своїй фундаментальній правовничо-стратегіологічній основі повинна бути спрямована на активізацію й зміцнення державотворчого патріотизму нації. Зокрема, означене можна досягти шляхом забезпечення безпеки й добробуту громадян, розвитку ефективної системи повідомлення і комунікації з населенням, надання соціально-економічних пільг й підтримки, а також розробки програм реінтеграції. Таким чином, міграційна доктрина може стимулювати прояв державотворчого патріотизму нації шляхом посилення як мотивації громадян, так і збереження їх потягу до проживання у Батьківщині навіть в умовах воєнного стану.

Водночас, активність прояву державотворчого патріотизму нації не повинна бути обмежена статевими ролями чи концентруватись в певних соціальних групах мігрантів. Практично всі громадяни мають мати однакову можливість долучитися до формування й розвитку приймаючої країни, незалежно від статі, об'єктивно маючи при цьому рівні права та пріоритети в прояві такого патріотизму.

Зазначимо також, що міжнародна правова співпраця, зокрема через різноманітні інституції Організації Об'єднаних Націй, покликана підтримати розвиток державотворчого патріотизму нації в усіх державах. Так, обмін досвідом, технологіями та ресурсами може сприяти процесу активізації й створенню сприятливих умов для прояву патріотизму та державотворчій діяльності на різних рівнях і в умовах воєнного стану.

Загалом, міграційна доктрина держави може реально впливати на активізацію державотворчого патріотизму нації в умовах воєнного стану, якщо вона базується на правничо-стратегіологічних пріоритетах й управлінських засадах, сприяє успішній інтеграції мігрантів та розбудові мультикультурного й багатонаціонального суспільства. Практично, проактивний підхід до мігрантів та розуміння їхнього внеску у розвиток держави може зміцнювати почуття належності до нації та посилювати загальну громадську свідомість, що в свою чергу активно сприятиме формуванню сильної та єдиної нації в рамках сучасного державотворення і конституційного права, забезпечуючи її конкурентоспроможність у глобальному просторі.

Джерела

міграція економічний добробут населення

1. Бережна Н.І. Міжнародна міграція робочої сили та шляхи її регулювання на державному, місцевому та особистісному рівнях. Бізнес-навігатор. 2018. Вип. 3-1. С. 37-40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bnav_2018_3-1_10.

2. Богдан Т.П. Державний борг і позики під час війни та методи їх поствоєнного врегулювання. Фінанси України. 2022. № 4. С. 27-45. URL: https://doi.org/10.33763/finukr2022.04.027.

3. Борщевський В., Василиця О., Матвєєв Є. Публічне управління в умовах воєнного стану: інституційні трансформації, стратегічне планування та механізми розвитку. Держава та регіони. Серія: Публічне управління і адміністрування. 2022. № 2. С. 30-35. DOI: https://doi.org/10.32840/1813-3401.2022.2.5.

4. Данилишин Б. Збитки України за рік повномасштабної війни сягають понад 135 млрд доларів.

5. ЕСПРЕСО. 2023. URL: https://espreso.tv/zbitki-ukraini-za-rik-povnomasshtabnoi-viyni-syagayut-ponad-135-mlrd-dolariv.

6. Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану: постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/314-2022-п#Text.

7. Деякі питання провадження господарської діяльності у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків на підставі декларації в умовах воєнного стану: постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 827. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/827-2022-п#Text.

8. Вплив міграції на соціально-економічну ситуацію в Україні: аналітична доповідь /за ред. В. Потапенка. К.: НІСД, 2023. 33 c. DOI: https://doi.org/10.53679/NISS-analytrep.2023.01.

9. Господарський кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text.

10. Карпінський Б.А. Державотворчий патріотизм нації: податкова домінанта інвестиційного зростання. Монографія. Львів: Колір ПРО, 2018. 480 с. (Серія «Держава і стратегіологія»).

11. Карпінський Б.А., Карпінська О.Б. Мотив як управлінська основа державотворчого патріотизму нації з позиції стратегіології розвитку держави. Бізнес Інформ. 2023. № 2. C. 6-15. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-2-6-15.

12. Карпінський Б.А., Карпінська О.Б. Мотивні основи формування й активізації державотворчого патріотизму нації на засадах стратегіології розвитку держави. Проблеми економіки. 2023. № 1. C. 138-150. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2023-1-138-150.

13. Карпінський Б.А., Залуцька Н.С., Карпінська О.Б. Податки. Довідник-словник. К.: Професіонал, 2008. 464 с.

14. Конституція України. URL: https://ips.ligazakon.net/document/Z960254K.

15. Лібанова Е.М., Позняк О.В., Цимбал О.І. Масштаби та наслідки вимушеної міграції населення України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Демографія та соціальна економіка. 2022. № 2 (48). С. 37-57. DOI: doi.org/10.15407/dse2022.02.037.

16. Лібанова Е. Через війну з України назавжди може емігрувати до 5 мільйонів людей. URL: https://espreso.tv/cherez-viynu-z-ukraini-nazavzhdi-mozhe-emigruvati-do-5-milyoniv-lyudey-ella-libanova.

17. Лошенюк О. Вдосконалення інструментарію державної міграційної політики в Україні. Світ фінансів. 2017. № 3 (52). С. 147-156. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/28932/1/%D0%9B%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA.pdf.

18. Малиновська О. Інституційне забезпечення міграційної політики держави: пропозиції до вдосконалення: аналітична записка / Національний інститут стратегічних досліджень, 2019. URL: http://old2.niss.gov.ua/articles/3343/.

19. Новікова О.Ф., Шамілева Л.Л., Хандій О.О. Оцінювання розбалансованості трудової сфери в умовах воєнного стану і можливості її подолання. Економіка України. 2023. № 2. С. 17-54. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr. 2023.02.017.

20. Офіційний сайт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. URL: https://minre.gov.ua/.

21. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20/#Text.

22. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014 № 1706VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-18#Text.

23. Риндзак О.Т. Державна міграційна політика в контексті пріоритетів національної безпеки України. Економіка України. 2016. № 12. С. 72-81. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/EkUk_2016_12_6.

24. Розвадовський В.І., Книш В.В. Специфіка функціонування Конституційного суду України в умовах воєнного стану: теоретичний та прикладний аспекти. Праео.иА. 2023. № 3. С. 17-23. URL: http://pravo.unesco-socio.in.ua/wp-content/uploads/archive/Pravo-ua-2023-3/Pravo_ua_2023_3_017.pdf.

25. Abay K. The Russia-Ukraine war: Implications for global and regional food security and potential policy responses. Global Food Security. 2023. Vol. 36. Art. 100675. DOI: https://doi.org/10.1016/j.gfs.2023.100675.

26. Agyei S. Emerging markets equities' response to geopolitical risk: Time-frequency evidence from the Russian-Ukrainian conflict era. Heliyon. 2023. Vol. 9(2). Art. E13319. DOI: https://doi.org/10.1016/j.heliyon.2023.e13319.

27. Eurostat. Asylum and managed migration database. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/asylum-and-managed-migration/data/databas.

28. Goodwin R. National resilience in Ukraine following the 2022 Russianinvasion. International Journal of Disaster Risk Reduction. 2023. Vol. 85. Art. 103487. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2022.103487.

29. International Monetary Fund. URL: https://www.imf.org/en/Publications/WEO.

30. Izzeldin М. The impact of the Russian-Ukrainian war on global financial markets. International Review of Financial Analysis. 2023. Vol. 87. Art. 102598. DOI: https://doi.org/10.1016/j.irfa.2023.102598.

31. Karpinsky B.A., Bozshko S.M. Economic Growth at sustainable development of economy. The monografy. Lviv: Prostir-M, 2006. 376 p. (Series «EconomyofTerritories»).

32. Pandey D., Lucey B., Kumar S. Border disputes, conflicts, war, and financial markets research: A systematic review. Research in International Business and Finance. 2023. Vol. 65. Art. 101972. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ribaf.2023.101972.

33. Pereira P. The Russian-Ukrainian armed conflict will push back the sustainable development goals. Geography and Sustainability. 2022. Vol. 3(3). Р. 277-287. DOI: https://doi.org/10.1016/j.geosus.2022.09.003.

34. Sokhanvar A., Bouri E. Commodity price shocks related to the war in Ukraine and exchange rates of commodity exporters and importers. Borsa Istanbul Review. 2023. Vol. 23(1). Р. 44-54. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bir.2022.09.001.

Размещено на Allbest.ru