Роль нематеріальних активів у регіональному економічному розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль нематеріальних активів у регіональному економічному розвитку України

Сенченко Василь Васильович, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», м. Київ

Анотація

Нематеріальні активи (НМА) допомагають матеріальним активам генерувати цінності. Ідентифікація поточних запасів НМА, що є в регіональній економіці, та їх потоків, а також успішне стратегічне управління такими активами, стає актуальним завданням управлінців. НМА не лише підтримують та зберігають ключові компетенції регіону, а й вирішують весь комплекс найскладніших завдань створення нового конкурентного простору для регіону. Тут найбільшої відповідальності та інтелектуальної зрілості слід очікувати від топ-менеджерів регіональної влади -- саме вони мають усвідомити і побудувати цей простір у всьому різноманітті політичних режимів та інтересів, геоекономічних інститутів і більш прозорих державних кордонів.

Про все більш зростаюче значення НМА в сучасній економіці можна заключити, звернувшись до співвідношення вартості матеріальних та нематеріальних активів компаній та їхньої ринкової капіталізації, розглядаючи її як ринковий інструмент оцінки сукупності матеріальних та нематеріальних активів. Найбільшу різницю у співвідношенні цих двох груп активів мають високотехнологічні компанії, що працюють у сфері розробки програмного забезпечення, виробництва напівпровідникових технологій, телекомунікації та фармакології, тобто, ті компанії, бізнес яких побудований на використанні НМА, зокрема різних товарних знаків, патентів наукових розробок. Ключовими активами таких компаній є висококваліфікований персонал, досвідчений менеджмент, репутація тощо. У той же час підприємства, які мають бізнес поза сферою інновацій, у списках відсутні через низький рівень їхньої капіталізації. Факт, що для ринку більш привабливими є компанії високотехнологічного сектора з вищою нематеріальною складовою активів, свідчить про те, що ситуація кардинально змінюється.

У вітчизняних компаніях зміна домінант у конкуренції ще не відбулася. На долю НМА припадає в середньому 0,3% майна підприємств. Очевидні їхня тотальна недооцінка менеджментом, відсутність значного впливу нематеріальних цінностей на фінансово-господарську діяльність. Структура інвестицій, де на долю НМА припадає менше 0,5%, не дозволяє передбачати істотних змін у найближчому майбутньому.

Це значною мірою пояснюється відсутністю ефективного механізму ідентифікації, оцінки та управління НМА загалом та інтелектуальною власністю зокрема. Внаслідок цього інтелектуальна власність, вартість якої в Україні становить, за деякими оцінками, 200 млрд. доларів, не діє. Суб'єктивні перешкоди для залучення інтелектуальної власності до господарського обігу сприяють її витоку за кордон, а вітчизняний бізнес позбавляється найважливіших конкурентних переваг.

Ключові слова: Нематеріальні активи, регіональна економіка, безпека держави, інтелектуальна власність, конкурентоспроможність, ринкова вартість компанії, рекомендації органам державної влади України.

Abstract

Senchenko Vasyl Vasyliovych, Candidate of Technical Sciences, Senior Researcher, Senior Researcher, State Institution “Institute for Research of Scientific and Technical Potential and History of Science named after G.M. Dobrov NAS of Ukraine", Kyiv

THE ROLE OF INTANGIBLE ASSETS IN THE REGIONAL ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE

Intangible assets (IAs) help tangible assets generate value. Identification of current stocks of IAs in the regional economy and their flows, as well as successful strategic management of such assets, becomes an urgent task of managers. IAs not only support and preserve the key competences of the region, but also solve the entire complex of the most difficult tasks of creating a new competitive space for the region. Here, the greatest responsibility and intellectual maturity should be expected from the top managers of the regional authorities -- they are the ones who must realize and build this space in all the diversity of political regimes and interests, geo-economic institutions and more transparent state borders.

The ever-increasing importance of IAs in the modern economy can be concluded by referring to the ratio of the value of tangible and intangible assets of companies and their market capitalization, considering it as a market tool for evaluating the totality of tangible and intangible assets. The biggest difference in the ratio of these two groups of assets has high-tech companies working in the field of software development, production of semiconductor technologies, telecommunications and pharmacology, that is, those companies whose business is built on the use of IAs, in particular various trademarks, patents of scientific developments. The key assets of such companies are highly qualified personnel, experienced management, reputation, etc. At the same time, enterprises that have business outside the sphere of innovation are absent from the lists due to the low level of their capitalization. The fact that companies in the high-tech sector with a higher intangible component of assets are more attractive to the market indicates that the situation is radically changing.

Domestic companies have not yet experienced a change in dominant competition. On average, 0.3% of the assets of enterprises belong to the IAs. Their total underestimation by management, lack of significant impact of intangible values on financial and economic activity are obvious. The structure of investments, where IAs accounts for less than 0.5%, does not allow us to predict significant changes in the near future.

This is largely explained by the lack of an effective mechanism for identification, evaluation and management of IAs in general and intellectual property in particular. As a result, intellectual property, the value of which in Ukraine is, according to some estimates, 200 billion dollars, does not work. Subjective obstacles to the involvement of intellectual property in economic circulation contribute to its leakage abroad, and domestic business is deprived of the most important competitive advantages.

Key words: Intangible assets, regional economy, state security, intellectual property, competitiveness, market value of the company, recommendations to the state authorities of Ukraine.

Постановка проблеми

Регіон як економічний суб'єкт є від самого початку більш мобільним та гнучким порівняно з цілою країною, і це вже найважливіша конкурентна перевага в умовах непередбачуваного глобального конкурентного середовища. В умовах регіону легше реалізувати конкурентні стратегії, оскільки регіональна влада може формувати досить ефективні механізми взаємодії з регіональним бізнесом та глобальними інституціями економіки.

Процес децентралізації публічної влади в державах Європи, попри внутрішні і зовнішні загрози, і сьогодні продовжує еволюціонувати. Завдяки цьому європейські регіони наділяються все більшими повноваженнями, до того ж сценарій розвитку подій у кожній державі свій. З одного боку, вони стають більш самостійними, усе ефективніше вирішують проблеми, з якими стикаються, розвивають економіку і зменшують соціальну напруженість, а з іншого, виникає ризик існування держави загалом як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин [1].

Більшість держав ЄС реалізують свою регіональну політику, враховуючи як справедливість (регіональний баланс), так і ефективність (зростання і конкурентоспроможність). У деяких державах (Німеччина, Іспанія і Італія) зобов'язання підтримувати територіальний баланс закріплене в Конституції. Приклади компонентів справедливості в регіональній політиці включають територіальну єдність у Франції, акцент на регіональному балансі у Фінляндії і рівні умови життя в Норвегії.

Відносна значущість нематеріальних активів та інтелектуальної власності виявляється не тільки у вищих ( в порівнянні з іншими видами власності) темпах зростання. Вона нерідко знаходить віддзеркалення і у високій питомій вазі її у складі активів окремих підприємств. Так, в компанії “Microsoft” НМА складають 65 млрд. дол. із загального числа активів, що оцінюються в 80 млрд. дол.

Загалом, відповідно до зарубіжних експертних оцінок в передових у промисловому відношенні країнах частка інтелектуальної власності складає до 50% всіх активів промислових фірм, і нерідко буває, що в США і Західній Європі ринкова ціна підприємств (у якій враховується та, що знаходиться на 115 підприємстві інтелектуальна власність), які продаються, в 3 -4 рази перевищує балансову вартість їх матеріальних активів. На жаль, в Україні інша ситуація. Фахівці вважають, що тільки 5% вітчизняних підприємств мають на балансі НМА [2].

Регіональна політика в Україні повинна мати свої особливості, обумовлені конкретними обставинами географічного положення, історичного розвитку, формування і розвитку господарського комплексу, структурою промислового сектору, традиціями і культурою. Тому категоричною є неможливість простого перенесення досвіду держав і територій ЄС у практику регіоналізації нашої держави. Однак досконале вивчення і розуміння закономірностей управління процесом регіональної політики в інших державах дозволяє глибше розуміти процеси, що відбуваються в Україні, зважаючи на специфіку розвитку регіонів. Зокрема, можна визнати доцільним поєднання державних регіональних програм з механізмами соціально орієнтованого ринку, обумовленими принципами децентралізації та самоврядності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання формування та реалізації регіональної політики постійно перебувають в центрі уваги вчених. Насамперед слід зазначити системні дослідження науковців Інституту регіональних досліджень НАНУ у контексті розвитку школи регіоналістики (Шульц С. Л., Писаренко С. М. , Луцків О. М.), науково-практичні розробки інших українських авторів (Анохіна К.О., Бубенко П. Т., Давимука С. А., Єгоров І.Ю., Соловйов В.П., Олійник В., Федулова Л. І.). Заслуговують на увагу експертні дослідження щодо можливостей застосування принципів європейської регіональної політики для країн, що не входять до ЄС. Наукові роботи Майорова А.А., Михалкіної О. В., Ощепкова В.М. та ін. підтверджують, що НМА у вигляді інноваційних розробок відіграють важливу роль в інфраструктурі регіональної фінансової підтримки.

При цьому на сьогоднішній день у регіонах не вироблено системних концепцій щодо створення оптимальних інфраструктур підтримки об'єктів інтелектуальної власності. На законодавчому рівні оптимально не забезпечений характер їхньої діяльності.

Метою статті є розкриття сутності сучасної ролі НМА у розбудові економіки регіонів України, виявлення причин слабкого залучення НМА до господарського обігу регіону та розробка рекомендацій щодо формування та реалізації стратегії регіонального розвитку.

Виклад основного матеріалу

нематеріальні активи регіональний економічний

Сьогодні важливим та ефективним джерелом формування успішної діяльності різних суб'єктів господарювання, їх прибутку, ринкової капіталізації, інвестиційної привабливості стають НМА. Саме за них, за інтелектуальний капітал розгортається основна конкурентна боротьба між фірмами, галузями, регіонами та країнами.

Про все більш зростаюче значення НМА в сучасній економіці можна заключити, звернувшись до співвідношення вартості матеріальних та нематеріальних активів компаній та їхньої ринкової капіталізації, розглядаючи її як ринковий інструмент оцінки сукупності матеріальних та нематеріальних активів [3]. Найбільшу різницю у співвідношенні цих двох груп активів мають високотехнологічні компанії, що працюють у сфері розробки програмного забезпечення, виробництва напівпровідникових технологій, телекомунікації та фармакології, тобто, ті компанії, бізнес яких побудований на використанні НМА, зокрема різних товарних знаків, патентів наукових розробок. Ключовими активами таких компаній є висококваліфікований персонал, досвідчений менеджмент, репутація тощо. У той же час підприємства, які мають бізнес поза сферою інновацій, у списках відсутні через низький рівень їхньої капіталізації. Таким чином, хоча ці компанії й залишаються досить перспективними та економічно стабільними з погляду свого бізнесу, їхні фінансові перспективи порівняно з наявними альтернативами є недостатньо високими.

Той факт, що для ринку більш привабливими є компанії високотехнологічного сектора з вищою нематеріальною складовою активів, свідчить про те, що ситуація кардинально змінюється.

За останні два десятиліття виявився суттєвий розрив між вартістю підприємств, зафіксованою в їх балансових звітах, та оцінкою вартості компаній інвесторами. Так, вже в 1992 р. близько 40% ринкової вартості середньостатистичної американської компанії не знаходило свого відображення в балансовій звітності, а до кінця XX століття за рахунок збільшення частки НМА це співвідношення склало вже 30:70%. І цей розрив демонструє останнім часом тенденцію до зростання, що прискорюється. Так, за оцінками консалтингової компанії Interbrand, співвідношення матеріальних та нематеріальних активів сьогодні становить, наприклад: у компанії British Petroleum - 30:70; у компанії IBM 17:83; у компанії Coca-Cola 4:96 [4].

При цьому, за визнанням фахівців з оцінки та управління нематеріальною власністю, ще близько 30 -- 40 % майна корпорацій нематеріального характеру не ідентифіковано і, відповідно, у балансах не відображено.

Оцінок гудвілу взагалі не проводиться. Для порівняння Ощепков В.М. наводить дані щодо вартості бренду, гудвілу та ринкової вартості бізнесу у провідних світових компаній (табл. 1, [5]). Як видно, вартість бренду та гудвілу у багатьох компаній - світових лідерів - навіть перевищує ринкову вартість їхніх акцій.

Таблиця 1

Співвідношення вартості бренду, гудвілу та ринкової вартості найбільших світових компаній у 2006 р., млрд. дол.

Єдина сфера діяльності, де компанії більш менш здійснюють облік НМА, це оцінка їх вартості для встановлення ставок роялті за ліцензіями на НМА. При веденні переговорів щодо конкурентних ставок роялті, пов'язаних, наприклад, з ліцензіями на патенти, технології, товарні знаки, фірмові найменування тощо, аналіз НМА допомагає зрозуміти прогнозовану прибутковість, здатність генерувати грошові потоки та залишкові функціональні, технологічні чи економічні терміни служби оцінюваного НМА.

Недооцінка значимості НМА для економічного розвитку як окремих підприємств, і регіонів країни в цілому значною мірою пояснюється переважною в нашій країні конкуренцією з урахуванням чинників виробництва, тобто матеріальних та фінансових ресурсів, які як домінанта господарського середовища характерні для індустріальної економіки.

У вітчизняних компаніях зміна домінант у конкуренції ще не відбулася. На долю НМА припадає в середньому 0,3% майна підприємств. Очевидні їхня тотальна недооцінка менеджментом, відсутність значного впливу нематеріальних цінностей на фінансово-господарську діяльність. Структура інвестицій, де на долю НМА припадає менше 0,5%, не дозволяє передбачати істотних змін у найближчому майбутньому.

Це значною мірою пояснюється відсутністю ефективного механізму ідентифікації, оцінки та управління НМА загалом та інтелектуальною власністю зокрема. Внаслідок цього інтелектуальна власність, вартість якої в Україні становить, за деякими оцінками, 200 млрд. доларів, не діє. Суб'єктивні перешкоди для залучення інтелектуальної власності до господарського обігу сприяють її витоку за кордон, а вітчизняний бізнес позбавляється найважливіших конкурентних переваг.

Крім того, обов'язкової оцінки та постановки на баланс усіх наявних у економічного суб'єкта НМА вимагає і порядок залучення зовнішнього фінансування. Саме завдяки НМА можливе формування необхідного капіталу за рахунок боргового фінансування, оскільки при ухваленні рішень про надання кредиту багато фінансових установ готові розглянути конкретну вартість НМА, що генерує грошові потоки. Це повною мірою стосується і НМА, створених за рахунок коштів регіонального чи місцевого бюджетів.

Отже, сьогодні головним чинником, визначальним ринкову цінність як окремих фірм, і економіки регіону загалом, дедалі більше стають знання, інформація, людський капітал. В результаті економічний розвиток регіонів все більше залежить від НМА, що генерують основні конкурентні переваги регіональних економік, а не від традиційних активів, що мають матеріально- речову та фінансову форми.

Саме НМА здатні забезпечити максимальну капіталізацію ринкової вартості підприємств, а це, у свою чергу, принесе додаткові переваги у вигляді розширення зайнятості, вищої заробітної плати, своєчасно сплачених податків та інших платежів тим регіонам, де ці компанії розташовуються та ведуть свою діяльність.

Здебільшого НМА не залучені до господарського обороту і не беруть безпосередньо участі в економічному розвитку країни. Більше того, часто господарюючі суб'єкти навіть не знають, які мають НМА і скільки вони коштують.

Така ситуація викликана об'єктивними та суб'єктивними причинами, які, у міру їх накопичення, дедалі більше посилюються та загострюються [3].

Насамперед слід відзначити законодавчу неврегульованість питання прав на результати інтелектуальної діяльності, що не дозволяє чітко зафіксувати власника конкретного об'єкту НМА, оцінити його за ринковою вартістю та поставити на баланс. Особливо складно ці питання вирішуються (вірніше, не вирішуються) у тих випадках, коли дослідження та розробки виконуються за рахунок коштів регіонального чи місцевого бюджету. Водночас у низці регіонів України розташовано чимало високотехнологічних підприємств, які мають (пасивно) у своїх активах саме таку інтелектуальну власність.

Таким чином, капіталізація вітчизняних підприємств сильно занижена порівняно із закордонними компаніями, що функціонують в аналогічних секторах бізнесу і, крім того, у десятки, а іноді сотні разів нижчі за вартість реально наявних у них активів.

Ще одним об'єктивним фактором слабкого залучення до господарського обігу НМА є нерозвиненість ринкової інфраструктури науково -технічної та інноваційної діяльності, зокрема відсутність висококваліфікованих фахівців - оцінювачів у галузі НМА, слабкий розвиток інституту патентних повірених, відсутність досвідчених аудиторських та консалтингових компаній, що спеціалізуються саме на НМА . Адже для надання фінансування, забезпеченого активами суб'єкта господарювання або його грошовими потоками, або при передачі в заставу НМА в обмін на видачу зобов'язань про надання позики або відкриття кредитної лінії, ці фінансові установи зазвичай вимагають проведення незалежної оцінки, аудиту.

До суб'єктивних факторів слід віднести психологічну неготовність керівництва багатьох підприємств займатися обліком та оцінкою НМА, їх активним включенням до виробничих та фінансово-економічних процесів. Це пов'язано, головним чином, з тим, що витрати, які доводиться нести в процесі оцінки НМА, їх легалізації, здаються їм набагато відчутнішими та матеріальнішими, ніж вигоди, які можна буде отримати від використання НМА у майбутньому. Особливо сильно у негативному плані на це впливає імовірнісний характер майбутніх конкурентних переваг. Таким чином, небажання та невміння керівників багатьох вітчизняних підприємств використовувати НМА у своїй діяльності саме в аспекті підвищення конкурентоспроможності підприємства сформувалося історично, коли в ході приватизації 90-х років та подальшого перехідного періоду складалися такі фінансово-економічні умови, що ставити НМА на баланс було невигідно, оскільки це значно збільшувало вартість підприємства, що купується, а також величину податків на майно.

Це повною мірою стосується і органів державного та регіонального управління. Суб'єктивні перешкоди для залучення інтелектуальної власності в господарський оборот сприяють її витоку за кордон, а вітчизняне господарське середовище позбавляється найважливіших конкурентних переваг.

Сьогодні існує думка про те, що НМА становлять значну частку балансу підприємств. Але цей факт стосується підприємств розвинених країн. Наприклад, за даними Рахункової палати РФ у розвинених країнах частка НМА становить 30-35% загальної капіталізації держави, а в компаніях цей показник може сягати і 70% проти 0,3% у Росії. Така ситуація визначається тим, що в РФ діє неякісна та неповна система обліку НМА, у цій галузі відсутний належний державний контроль. В результаті багато активів, які не мають матеріально - речовинної форми, недооцінені, неправильно оцінені або не враховуються в балансі підприємства. У світі в середньому активи підприємств більш ніж на 40% складаються з НМА.

Більшість організацій з низки причин не оформлюють належним чином права на створені результати науково-технічної діяльності та об'єкти інтелектуальної власності, і основна маса наявних результатів існують у неохоронному вигляді.

Також на даний час не всі суб'єкти підприємництва обізнані про свої права на об'єкти інтелектуальної власності та не становлять реальної вигоди від їх використання у своїй практичній діяльності. А тим часом інтелектуальна власність є одним із важливих аспектів розвитку організації, становить певну частку у її сукупному капіталі, грає важливу роль у діяльності фірми.

Процес децентралізації публічної влади в державах Європи, попри внутрішні і зовнішні загрози, і сьогодні продовжує еволюціонувати. Завдяки цьому європейські регіони наділяються все більшими повноваженнями, до того ж сценарій розвитку подій у кожній державі свій. З одного боку, вони стають більш самостійними, усе ефективніше вирішують проблеми, з якими стикаються, розвивають економіку і зменшують соціальну напруженість, а з іншого, виникає ризик існування держави загалом як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин [1]. Авторами були визначені такі тенденції розвитку нової регіональної політики ЄС.

По-перше, це послідовність політики дотримання встановлених європейських цінностей.

По-друге, сьогодні цілі політики регіонів і міст ЄС пов'язані із стимулюванням економічного зростання і підвищенням якості життя на основі стратегічних інвестицій.

По-третє, це структурні зміни у формуванні європейського бюджету.

По-четверте, прояв інноваційного імперативу регіонального розвитку ЄС. Фокусування на інноваційному чиннику у всіх сферах політичного, господарського і соціального життя є визначальним фактором удосконалення європейської економічної і соціальної системи, індустріальної модернізації і формування гармонійної, інклюзивної моделі Європейського Союзу.

По-п'яте, регіональні стратегічні програми стали одним з важливих інструментів державної політики, відображаючи зсув акцентів у напрямі ендогенного розвитку і створення такого бізнес-середовища, що започатковане на регіональному потенціалі і регіональних можливостях і спрямоване на підтримку інноваційних ініціатив на основі стратегічного підходу і принципах сталого розвитку. Багаторівневий підхід підвищив результативність програм, враховуючи освоєння виділених коштів. Визнання взаємної залежності галузевої політики і дії на регіони сприяли розширенню співпраці у межах міжгалузевої політики. Більшість держав ЄС реалізують свою регіональну політику, враховуючи як справедливість (регіональний баланс), так і ефективність (зростання і конкурентоспроможність). У деяких державах (Німеччина, Іспанія і Італія) зобов'язання підтримувати територіальний баланс закріплене в Конституції. Приклади компонентів справедливості в регіональній політиці включають територіальну єдність у Франції, акцент на регіональному балансі у Фінляндії і рівні умови життя в Норвегії.

У період становлення ринкових відносин і первинного накопичення капіталу конкуренція зводиться в основному до отримання найбільших доходів будь-якими методами, аж до кримінальних. Це явище тимчасове. З розвитком регіональних відносин, що мають міцну інфраструктурну базу та надійну правову основу, конкуренція має стати фактором, що «стимулює ефективне розміщення та територіальну організацію продуктивних сил, удосконалення економічних структур регіону, розширення асортименту та підвищення якості продукції та послуг відповідно до сучасних вимог вітчизняних та світових ринків» [6].

На основі узагальнення існуючих підходів до характеристики конкурентоспроможності регіону автори дають таке визначення цього поняття: «інноваційна конкурентоспроможність регіону - це його здатність забезпечити сильні конкурентні позиції за рахунок інноваційного розвитку, спрямованого на досягнення сталого економічного зростання та підвищення якості життя населення регіону».

У новій економіці нематеріальні цінності об'єктивно виступають як домінанти конкурентоспроможності. Конкурентні переваги досягаються в більшості розвинених країн світу насамперед з допомогою знань, умінь і творчих рішень, тобто НМА, які можуть виступати як стратегічні ключові чинники конкурентного успіху корпорацій, регіонів, країн.

Надійні конкурентні позиції стають найважливішими умовами сталого розвитку регіональної економіки. Стабільний розвиток регіональної економіки знаходиться у прямій залежності від наявності відповідного соціально-економічного, науково-технічного, кадрового та інших потенціалів, і це визначає привабливість регіону для розміщення нових та реконструкції існуючих виробництв, а тим самим - для створення нових робочих місць. У свою чергу, зростання чисельності працюючих визначає соціально-економічний добробут населення та покращення фінансово-бюджетного стану регіону.

У ринковому просторі країни надходження капіталу до того чи іншого регіону більше не залежить від централізовано прийнятих галузевих рішень, а цілком визначається конкурентними можливостями регіону та перспективами нарощування цього потенціалу. Підприємницький капітал спрямовується в ті райони та сфери діяльності, де можна розміщувати конкурентоспроможні виробництва та організовувати прибутковий бізнес. Кожен регіон має оцінити свої конкурентні позиції, щоб сприяти залученню регіону до здійснення програм розміщення та територіальної організації продуктивних сил.

Інтереси регіону при реалізації інтелектуальної власності забезпечуються головним чином не за рахунок її продажу, а шляхом розширення конкурентоспроможних секторів економіки, збільшення бази оподаткування та підвищення зайнятості населення.

Тому для постійного збільшення капіталізації компанії, що безпосередньо віддзеркалюється на її вартості на фондовому ринку і збільшує її

привабливість для інвесторів, необхідно проводити переоцінку НМА, а також оцінку ефективності їх використання. Компанія має в міру необхідності переглядати склад НМА, які перебувають на балансі, оскільки активи мають бути корисними та приносити економічні вигоди підприємству. Також слід оптимізувати методику переоцінки даних активів у зв'язку з умовами та потребами ринку.

Отже, НМА можуть стати одним із найбільш перспективних важелів стратегічного управління діяльністю компаній. Їх використання дозволить покращити конкурентоспроможність, а саме: збільшить прибутковість виробництва, підвищить привабливість конкретних галузей економіки регіону для потенційних інвесторів, а також підвищить загальну інвестиційну привабливість регіону (сприйняття території потенційними інвесторами як ідеальне місце для ведення бізнесу).

Залучення до господарського обігу НМА можливе шляхом:

* удосконалення законодавчої бази з оцінки НМА у рамках регіональної науково-технічної та інноваційної політики;

* створення моделі інноваційного розвитку економіки регіону відповідно до світових тенденцій розвитку;

* чіткого врегулювання питань прав на результати інтелектуальної діяльності, особливо одержаних за рахунок бюджетних коштів;

* формування регіонального ринку інтелектуальної власності;

* підвищення уваги до питань збереження та нарощування кадрового інтелектуального потенціалу регіону.

Реалізація хоча б частини цих заходів дозволить сформувати високі економічні стимули у всіх суб'єктів регіональної економіки (від органів влади та управління до окремих осіб - громадян) до максимального використання нематеріальних ресурсів у їхній економічній діяльності та, зрештою, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності регіону та його стабільного економічного розвитку.

Оцінка та постановка на облік НМА, що є у власності регіональної влади, є особливо важливою з точки зору підвищення ефективності управління державним та регіональним майном, оскільки дозволяє створити достовірну та надійну майнову базу для генерування грошових потоків та отримання прибутку від використання НМА в комерційних цілях, а також за необхідності залучення зовнішнього фінансування.

Разом з тим, на даному етапі необхідно відрегулювати ринок комерційного обороту інтелектуальної власності, створити комплексну, єдину систему поширення та використання в господарському обороті наукової та технічної інформації, зробити її доступною, інформативною, відкритою, затребуваною для інвесторів, споживачів, партнерів, учасників внутрішніх та зовнішніх ринків. Це дозволить підняти рівень конкурентності регіональної економіки, створить зростання малих інноваційних підприємств, збільшить фінансові можливості, створить економічно вигідні інноваційні продукти, надасть Україні можливість збільшення своєї частки у торгівлі затребуваною, наукомісткою продукцією.

Зрештою, нематеріальні активи створюються не для того, щоб перепродати компанію як сукупність матеріальних і нематеріальних активів, а з метою успішного її функціонування.

Висновки

Регіональна політика в Україні повинна мати свої особливості, обумовлені конкретними обставинами географічного положення, історичного розвитку, формування і розвитку господарського комплексу, структурою промислового сектору, традиціями і культурою. Тому категоричною є неможливість простого перенесення досвіду держав і територій ЄС у практику регіоналізації нашої країни. Однак досконале вивчення і розуміння закономірностей управління процесом регіональної політики в інших державах дозволяє глибше розуміти процеси, що відбуваються в Україні, зважаючи на специфіку розвитку регіонів.

Література:

1. С. А. Давимука, В.С. Куйбіда, Л.І. Федулова Тенденції розвитку нової регіональної політики країн-членів ЄС, Регіональна економіка, 2019, №1.

2. П.Т. Бубенко Інтелектуальна власність / П.Т. Бубенко, В.В. Величко, С.М. Глухарєв; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2011. - 215 с.

3. В.М. Ощепков, В.Г. Прудский Роль нематериальных активов в региональном экономическом развитии, Экономика региона, 2008, № 2.

4. [Электронный ресурс]. Режим доступа: interbrand/www.interbrand.com

5. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.finapps.forbs.com/6nappfjsp/ finanace/compinfo/ciataglance.j sp?sedol=b020qx2.

6. В.М. Ощепков, Ю.Д. Кузьмина Конкурентоспособность регионов: сущность, современные факторы повышения, Региональная экономика, 2012, №6.

References:

1. S. A. Davymuka, V.S. Kuybida, L.I. Fedulova (2019). Tendentsiyi rozvytku novoyi rehional'noyi polityky krayin-chleniv YES, [Trends in the development of the new regional policy of the EU member states]./ Rehional'na ekonomika, 2019, №1./Regional Economy, 2019, No. 1. [in Ukrainian]

2. P.T. Bubenko (2011). Intelektual'na vlasnist', [Intellectual property]. / P. T. Bubenko, V. V. Velychko, S.M. Hlukharyev; Khark. nats. akad. mis'k. hosp-va. - KH.: KHNAMH, 2011. - 215 s./ P.T. Bubenko, V.V. Velichko, S.M. Glukharev; Hark. national Acad. urban farm - Kh.: KhNAMG, 2011. - 215 p. [in Ukrainian]

3. V.M. Oshchepkov, V.G. Prudsky (2008). Rol' nematerial'nykh aktivov v regional'nom ekonomicheskom razvitii, [The role of intangible assets in regional economic development]./ Ekonomika regiona, 2008, № 2./Regional Economics, 2008, No. 2. [in Ukrainian]

4. URL: http://interbrand/www.interbrand.com.

5. URL: http://www.finapps.forbs. com/6nappfjsp/fmanace/compinfo/ciataglance.jsp?sedol= b020qx2.

6. V.M. Oshchepkov, Yu.D. Kuzmina (2012). Konkurentosposobnost' regionov: sushchnost', sovremennyye faktory povysheniya, [Competitiveness of regions: essence, modern factors of improvement]./ Regional'naya ekonomika, 2012, №6./Regional Economics, 2012, No. 6. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru