Особливості економічної стійкості як важливої складової забезпечення національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості економічної стійкості як важливої складової забезпечення національної безпеки

Іванов Сергій Анатолійович, аспірант 1-го року заочної форми навчання кафедри глобальної та національної безпеки, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

Актуальність і мета дослідження. Економічна стійкість стала об'єктивною необхідністю, що безпосередньо визначає майбутні перспективи держав. Національна безпека країни в економічному плані передбачає підтримку національної економіки на тому щаблі розвитку, яка б забезпечувала можливості подальшого економічного зростання, здатність протидіяти впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. З метою аналізу економічної стійкості як складової для забезпечення національної безпеки і виявлення її особливостей, автор дав характеристику економічної стійкості як ключової складової національної безпеки, виявив закономірності та тенденції сучасного розвитку економіки, а також деструктивні фактори та загрози національній безпеці з економічної точки зору, визначив особливості економічної стійкості.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження виступила економічна стійкість як складова забезпечення національної безпеки.

Методи. Дана публікація базується на використанні різних методів, що забезпечили характеристику економічної стійкості як ключової складової національної безпеки, аналіз закономірностей та тенденцій сучасного розвитку економіки, виявлення деструктивних чинників та загроз національній безпеці з економічної точки зору, визначення особливостей економічної стійкості. Такими методами були: аналіз, синтез, порівняння, дедукція, індукція, системний підхід.

Результати. Проаналізувавши економічну стійкість як складову національної безпеки, було визначено, що економічна стійкість поєднує здатність протистояти зовнішнім чинникам, знижувати вразливість та можливість економіки відновлюватись. Також економічна стійкість передбачає швидке повернення до рівноваги та здатність економіки поглинати потрясіння до зміни своєї структури та адаптуватися до потрясінь чи реакції на них. Класифікація деструктивних чинників та загроз національній безпеці з економічної точки зору на зовнішні та внутрішні дає можливість зрозуміти причини порушення рівноваги економіки, оцінити шляхи підвищення економічної стійкості. До особливостей економічної стійкості слід віднести складність, але можливість її виміру на основі різних показників та в залежності від методу або моделі розрахунку, фокус на рівновазі та адаптації, важливість економічної стійкості для розуміння витрат і переваг політичного втручання.

Висновки. Таким чином, економічна стійкість є важливою складовою, яка необхідна не лише для визначення національної безпеки, а й її виміру та контролю. економічна стійкість національна безпека

Ключові слова: економічна стійкість; національна безпека; повномасш- табна війна; рівновага; індекс загальної економічної стійкості.

Ivanov Serhii Anatoliyovych, postgraduate student of the Department of of Global and National Security, Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko National University of Kyiv

PECULIARITIES OF ECONOMIC RESILIENCE AS AN IMPORTANT SCIENTIFIC CATEGORY FOR ENSURING NATIONAL SECURITY

Abstract. Economic resilience has become an objective necessity that directly determines the states' prospects. The country's national security in economic terms involves the support of the national economy at the level of development that would provide opportunities for further economic growth and the ability to counteract the influence of external and internal threats. Intending to analyze economic resilience as a scientific category for ensuring national security and identifying its features, the author characterized economic resilience as a key component of national security and identified patterns and trends of modern economic development and destructive factors and threats to national security from an economic point of view and identified features of economic resilience.

Research object. The object of the study was economic resilience as a category of ensuring national security.

Methods. This publication is based on the use of various methods that provided a characterisation of economic resilience as a key component of national security, analysis of patterns and trends in modern economic development, identification of destructive factors and threats to national security from an economic point of view, and identification of the features of economic resilience. The methods used were: analysis, synthesis, comparison, deduction, induction, and a systematic approach.

Results. Having analyzed economic resilience as a key category of national security, it was determined that economic resilience combines the ability to re sist external factors, reduce vulnerability, and the ability of the economy to recover. Also, economic resilience implies a quick return to equilibrium and the ability of the economy to absorb shocks before changing its structure and to adapt to or react to shocks. The classification of destructive factors and threats to national security from an economic point of view into external and internal makes it possible to understand the reasons for the imbalance of the economy and to assess the ways of increasing economic resilience. Features of economic resilience include its complexity, but the possibility of measuring it based on different indicators and depending on the calculation method or model, the focus on balance and adaptation, and the usefulness of the economic resilience approach for understanding the costs and benefits of political intervention.

Conclusion. Thus, economic resilience is a category that is necessary not only to define national security but also to measure and control it.

Keywords: economic sustainability; national security; full-scale war; equilibrium; Total Economic Resilience Index.

Постановка проблеми

Розуміння національної безпеки розвивалося з часом та формувалося під впливом теоретичних інтерпретацій міжнародних відносин, а також історичних подій та тенденцій. У широкому розумінні стабільність, безпека, захист і свобода від страху, загроз та конфліктів вважаються одними з основних тем, які досліджуються в політичній та науковій літературі щодо національної безпеки. Крім того, безпеку можна визначити з точки зору цінностей, яких дотримуються люди, наприклад, фізична безпека, економічний добробут, автономія та психологічний добробут (Retter, et al., 2020). Питання забезпечення національної безпеки, захисту від деструктивних впливів та негативних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі мають особливу актуальність в умовах економічної волатильності. Досягнення стійкості функціонування національної економічної системи дає можливість адекватного реагування на глобальні та національні виклики, а також загрози, дає можливість зберігати суверенітет і територіальну цілісність держави, забезпечувати основу прогресивного розвитку.

Політична увага, що приділяється стійкості, може стати відповіддю на деякі з найгостріших соціальних, економічних та екологічних проблем сучасності. Наприклад, здатність суспільства відновлюватися після стихійних лих та ринкової нестабільності, спричиненої геополітичними зрушеннями, а також передбачати глобальні тенденції в технологіях та суспільстві, які можуть поставити під загрозу місцеві галузі, робочі місця та спільноти. Так, економічна стійкість стала пріоритетом у відповідь на руйнівні наслідки нещодавніх загальносистемних криз, зокрема глобальної фінансової кризи 2007-2009 років, кризи Covid-19 2020 року та повномасштабної війни росії на території України від 24 лютого 2022 року. Війна завдала і продовжує завдавати як серйозних втрат суспільству, так і величезних збитків вітчизняній економіці.

Незважаючи на те, що наслідки глобальної фінансової кризи найсиль- ніше вдарили по найбідніших верствах населення, сприяючи масштабному підриву суспільної довіри до глобального економічного управління, криза Covid-19 призвела до безпрецедентних наслідків у мирний час: багато країн призупинили роботу цілих секторів своєї економіки, щоб стримати поширення вірусу, що, у свою чергу, потребувало помітнішої ролі держави (OECD, 2021). Повномасштабна війна росії в Україні сприяла нестабільності та підвищенню цін на сировинні товари та енергоносії, що посилило нестачу продовольства та спровокувало інфляцію у багатьох регіонах світу. Тому поняття економічної стійкості потребує детального розгляду та аналізу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У суспільстві проблема національної безпеки є предметом дослідження багатьох учених. Для формування авторської позиції про значущість економічної стійкості як ключової складової національної безпеки для забезпечення безпечного розвитку вивчені та використані праці С.І. Пирожкова, О.М. Майбороди, Н.В. Хамітова, Є.І. Головахі, В.А. Смолія, О.В. Скрипнюка (Пирожков та ін., 2022), A. Джакометті (Giacometti et al., 2019), Т. Сандерсона (Sanderson et al., 2017), К. Світкової (Svitkova, 2017), а також доповіді RAND Corporation (Retter et al., 2020), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD, 2021) та інші джерела.

Мета: Метою цієї публікації є аналіз економічної стійкості як важливої складової забезпечення національної безпеки та виявлення її особливостей.

Основні завдання роботи передбачають:

- характеристику економічної стійкості як ключової складової національної безпеки;

- аналіз закономірностей та тенденцій сучасного розвитку економіки, виявлення деструктивних факторів та загроз національній безпеці з економічної точки зору;

- визначення особливостей економічної стійкості.

Методи. Автор в процесі роботи використовував різноманітні наукові загальні та спеціальні методи дослідження. Аналіз і синтез були застосовані для розкриття суті економічної стійкості як ключової складової національної безпеки, для відображення регіональної економічної стійкості, пов'язаної з потрясіннями рецесії, для виявлення закономірностей та тенденцій сучасного розвитку економіки, деструктивних чинників і загроз національній безпеці з економічної точки зору. Метод порівняння дав можливість показати місце економічної стійкості в системі національної безпеки. За допомогою дедуктивного методу було опрацьовано внутрішні та зовнішні джерела загроз національній безпеці. Метод індукції показав, що здатність країни долати проблеми досягається належним функціонуванням стратегічно важливих галузей та процесів, а також існуванням стійкої критично важливої інфраструктури. Системний підхід забезпечив вироблення напрацювань для забезпечення економічної стійкості держави.

Виклад основного матеріалу

Економічна стійкість як ключова складова національної безпеки

Економіка впливає на національну безпеку, формуючи внутрішнє функціонування суспільства, а також впливаючи на ширше геополітичне місце країни на міжнародному рівні. Безпека як відношення між соціумом будь-якого рівня та навколишнім середовищем є важливою умовою для формування стійкої системи соціально-економічних відносин у суспільстві. Безпека суспільства зміцнюється зі зростанням його продуктивних сил, розширення економічного, виробничого, трудового, інформаційного, оборонного та інших потенціалів. У такій постановці проблема забезпечення безпеки розглядається не з точки зору бюджетних та інших витрат, а як модулятор інтенсифікації виробництва, науково-технічного прогресу, зростання продуктивних сил, що забезпечує стабільність функціонування та стійкість розвитку держави.

Поняття стійкості є досить складним і глибоким за змістом, а також досить складним для оцінки та вимірювання. Хоча можна стверджувати, що стійкість, особливо економічна, є однією із невід'ємних компонентів національної безпеки, для порівняння питання стійкості є набагато менш дослідженим і популярним у науковій літературі, і воно лише на ранніх стадіях набирає обертів для поглибленого дослідження. Аналіз різних понять економічної стійкості пропонує переглянути та дослідити основні проблеми та питання, поставлені дослідниками, а також з'ясувати, яке майбутнє та перспективи подальшого розвитку концепції економічної стійкості у контексті її зв'язку із національною безпекою.

Протягом еволюції економічної теорії наукове співтовариство не змогло дати вичерпну відповідь на питання: які заходи можуть привести до добробуту суспільства? Після кожної кризи розроблялися нові теорії, сподіваючись знайти міцну основу для сталого зростання, а також виявляти нові інструменти регулювання економічного поля, і так до наступної кризи.

У переважній більшості наукових джерел питання стійкості розглядається як здатність будь-якої системи відновлюватися після зовнішнього шоку чи протистояти спадам (Gunderson & Holling, 2002; Briguglio et al., 2009; Rose & Krausmann, 2013). Таким чином, стійкість включає здатність протистояти зовнішнім факторам і знижувати вразливість певної системи, а одне з її основних завдань - мінімізувати втрати і, як наслідок, забезпечити відновлення економіки в найкоротші терміни. Здатність реагувати та адаптуватися до економічних потрясінь варіюється в залежності від країни.

Професор енергетики, екології та регіональної економіки Університету штату Пенсільванія Роуз (Rose, 2004) ввів термін «стійкість» в економічне середовище з точки зору економічного впливу землетрусів на місцеві спільноти. Вивчаючи регіональну економіку, Крістоферсон та ін (Christopherson et al., 2010) з Корнелльського університету, Мартін (Martin, 2012) з Кембріджського університету та інші обговорюють так звану регіональну економічну стійкість. Вони вважають, що для відображення регіональної економічної стійкості, пов'язаної з потрясіннями рецесії, необхідні як мінімум чотири виміри, а саме: опір, відновлення, оновлення та переорієнтація.

Професор Кардіффського університету Кук (Cooke, 2013) визначив стійкість як технологію, яка постійно адаптується до економіки регіону та здатності ринку протистояти конкурентному тиску, підкреслюючи взаємодію знань по горизонталі та вертикалі, що потребує низки політичних інструментів та реалізації заходів. Провівши аналіз кількох регіонів Італії, Ді Каро (Di Caro, 2017) з Катанійського університету, дійшов висновку, що на стійкість впливають кілька загальних факторів: інфраструктура, інновації, кваліфікована робоча сила та надійна фінансова система. Мартін та Санлі (Martin & Sunley, 2015) з Кембриджського університету припустили, що стійкість регіону залежить від місцевих характеристик, включаючи зв'язок з іншими регіонами. Мартін та ін (Martin et al., 2016) використовують індекс структурної перебудови, щоб відобразити застосування змін у промисловій структурі для вивчення регіональної економічної стійкості.

Визначення економічної стійкості можна поділити на три категорії. Перше визначення розглядає стійкість економіки як швидкість повернення до рівноваги (Holling 1996). Це визначення прийшло з інженерної справи і добре узгоджується з неокласичною школою економічної думки. Передбачається, що в економіці існує одна точка рівноваги. Шок, такий як рецесія, буде тимчасовим і не вплине на економіку (Cellini & Cuccia, 2019). Друге визначення стійкості розглядається як здатність економіки поглинати потрясіння до зміни своєї структури (Holling, 1973). Це з екологічної науки і добре узгоджується з кейнсіанським поглядом на економіку. Це визначення не передбачає єдиної точки рівноваги, а натомість передбачає кілька точок рівноваги (Davoudi, 2012), тому шок може підштовхнути економіку до нижчої точки рівноваги. Остаточне визначення взято з психологічних наук та організаційної теорії та розглядає стійкість як «здатність адаптуватися до потрясінь чи реакції на них» (Hennebry, 2018). Це можна назвати «еволюційною стійкістю» (Davoudi, 2012), яка відповідає еволюційній економіці в тому сенсі, що немає встановлених точок рівноваги; натомість точки рівноваги змінюються і розвиваються з часом залежно від обставин. Економіка сприймається як складна, нелінійна і самоорганізована, пронизана невизначеністю і розривами (Berkes & Folke, 1998).

Закономірності та тенденції сучасного розвитку економіки, деструктивні чинники та загрози національній безпеці з економічної точки зору

Джерелами загроз національній безпеці з економічної точки зору, причинами виникнення та розвитку кризових ситуацій можуть стати різні деструктивні чинники, які можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники (стан та умови функціонування світової економіки, глобальні проблеми, зовнішня, у тому числі зовнішньоекономічна, політика зарубіжних держав, потенціал зарубіжних держав, включаючи науково-технічний, фінансово-економічний та оборонний) визначають умови існування та діяльності держави у світовому економічному просторі. Так, негативний вплив на безпеку мають введені обмежувальні економічні заходи, коливання кон'юнктури світових товарних та фінансових ринків, глобальні та регіональні економічні кризи, посилення недобросовісної конкуренції, неправомірне використання юридичних засобів. Внутрішні загрози національній безпеці з економічного боку - це явища, які негативно впливають на економічний стан держави та мають ендогенне походження. Внутрішні загрози національній безпеці породжуються діями різних соціальних, національних та етнічних груп, політичних партій, рухів. Внутрішні загрози безпеці спрямовані на ослаблення загального економічного стану та зниження економічної стабільності. Внутрішні фактори включають природні, техніко-технологічні, інфраструктурні, соціальні, політичні та інші явища і процеси, що протікають в економіці та соціальній сферах країни. Ці чинники визначають потенціал та інноваційність розвитку держави, імунітет до дестабілізуючих впливів.

До зовнішніх загроз також можна віднести обмеження присутності на зарубіжних ринках, витік інтелектуальної власності та кваліфікованих кадрів, вивіз валютних запасів та стратегічних видів сировини і товарів тощо. Звісно ж, що перелічені зовнішні загрози насправді не є зовнішніми, оскільки вони зумовлені внутрішнім станом країни. «Витік мізків» - це результат слабкої соціальної політики держави - відсутність стимулів до праці, погані соціальні умови життя та творчого розвитку. Вивезення валютних запасів - це також результат політики держави, здійснення слабкої чи некоректно сформульованої законодавчої бази тощо. До внутрішніх загроз варто віднести втрату ринку збуту, залежність від міжнародних економічних організацій та імпорту, відсутність якісного контролю над інвестиційними проектами та слабкість механізму запобігання витоку грошово-валютних ресурсів за кордон, а також відсутність правового механізму формування та збереження інтелектуального продукту.

Вказані чинники слід розглядати у сукупності, оскільки саме у сукупності вони відповідають змісту економічної стійкості. Подібний поділ демонструє економічну ситуацію більш повно, дозволяючи відразу зрозуміти, які моменти вимагають більш пильної уваги. При цьому стає видно причини, що викликали подібні відхилення та зрушення. У той же час, такий підхід висуває деякі вимоги до інформації, її отримання та проведення відповідного аналізу, а також обробки та зберігання даних.

Особливості економічної стійкості

Економічна стійкість - це концепція, яка часто використовується, але завжди визначається докладно. Основні терміни, які концептуально визначають поняття «економічна стійкість», включають рівновагу та адаптацію. Аналіз рівноваги ґрунтується на концепції можливості економічної системи повернутися до попереднього стану, включаючи відповідні показники економічної ефективності. Другий визначає стійкість як комплексне поняття адаптації в умовах, що мають на увазі адаптацію та зміну системи з урахуванням зовнішніх шоків та факторів. Економічна стійкість означає як збереження позитивного рівня її економічних показників, так і включає розвиток, що проявляється у економічному зростанні, тобто у тенденції позитивних змін сукупних показників економічного та фінансового розвитку системи у часі. Для характеристики економічного зростання переважно використовуються загальні та приватні показники і визначення.

У 2019 році Swiss Re Institute і Лондонська школа економіки та політичних наук спільно розробили Індекс загальної економічної стійкості (Total Economic Resilience Index, E-RI), який зважував і усереднював річні дані 31 країни з розвиненою економікою та тією, що розвивається, за період з 2007 по 2018 рік, включаючи слабкість фіскальних бюджетів, грошово -кредитної політики, банківське середовище, ефективність ринку праці, розвиток фінансового ринку, економічну складність, ставку страхування, людський капітал, низьковуглецеву економіку та інші показники, щоби розробити основний індикатор глобальної економічної стійкості. Індикатор показав, що пандемія COVID-19 2020 (пандемія в Ухані) призвела до радикальних змін у глобальній економічній стійкості. Хоча масштабні плани стимулювання пом'якшили глобальний економічний шок, вони також послабили рівень глобальної стійкості, що призвело до її зниження на 20% у 2020 році порівняно з 2019 роком (Lee et al., 2022).

Так, Індекс загальної економічної стійкості свідчить, що при використанні єдиного індикатора для вимірювання економічної стійкості зміни ВВП, коливання темпів зростання ВВП і коливання ринку праці в основному використовуються для вимірювання здатності протистояти ринковим, конкурентним та екологічним потрясінням або можливість повернутися на шлях свого зростання. З іншого боку, при використанні складових індикаторів для вимірювання економічної стійкості часто використовуються індикатори формування основного капіталу на душу населення, зайнятості в технологічному секторі, рівня освіти населення та витрат на НДДКР (R&D). Щоб вивчити визначальні чинники економічної стійкості, часто використовують інфраструктуру, земельну площу, державні фінансові умови, правову систему, інноваційні можливості, кваліфіковану робочу силу, фінансові системи, промислову структуру, промислову складність, основний стан промисловості, підприємництво та людський капітал.

Економічна стійкість визначається властивостями системи, які дозволяють їй реагувати на шоки та мінливість шляхом опору або відновлення, а також відносною привабливістю альтернативних економічних режимів. Ця відносна привабливість визначається очікуваннями особи, яка приймає рішення, щодо витрат і вигод від альтернативного економічного режиму порівняно з поточним режимом, а також витратами та вигодами від переходу, включаючи будь-які вигоди від ліквідації та будь-які витрати на нові інвестиції.

Економічна стійкість актуальна для широкого спектру економічних контекстів і застосувань. Особливостями є важливість економічної стійкості для розуміння витрат і переваг політичного втручання, спрямованого на те, щоб допомогти людям подолати згубні форми економічної стійкості та уникнути пастки бідності, вплив податків і субсидій на економічну стійкість, а також вплив інтервенцій, направлених на зміну мінливості цін, що впливає на стійкість економічного режиму (Sanderson et al., 2017). Політику, спрямовану на зміну витрат і вигод, які виникають при інвестиційному бар'єрі, середню прибутковість економічного режиму та мінливість прибутковості, можна оцінити з погляду їх впливу на очікуваний час досягнення порога прийняття рішення та ціну зміни цього очікуваного часу.

Висновки

Недостатньо стійкі економіки можуть зазнавати тривалих і стійких спадів, таким чином впливаючи на довгострокове економічне зростання та соціальну згуртованість. Стійкі економічні структури допомагають запобігти негативним соціальним наслідкам глибокої рецесії та додатково сприяти соціальним результатам за рахунок поєднання позитивного впливу на зайнятість ефективно функціонуючих ринків праці й товарів з активною політикою на ринку праці для підтримки пошуку нових можливостей, включаючи можливості навчання протягом усього життя та ефективну систему соціального захисту. Загалом, економічну стійкість можна визначити як стан системи, при якому параметри, що її характеризують, (фінансові, операційні, організаційні чи будь -які інші) прагнуть зробити систему економічно стійкою і в той же час здатною до гармонійного розвитку та вдосконалення за будь-яких змін зовнішнього середовища.

Міцна економічна основа, що створюється через стратегічно важливі галузі та процеси, підкріплена стійкою критично важливою інфраструктурою, полегшує здатність країни долати проблеми, незалежно від того, чи є вони іноземними чи внутрішніми за походженням, навмисними чи випадковими, а також з наслідками дій людських чи природних сил. Критичні сектори та процеси, які забезпечують економічну діяльність і загальне функціонування суспільства - такі як, наприклад, торгівля цінними паперами, доступ до Інтернету, управління повітряним рухом, права людини та контакти зі службами екстреної допомоги - усі можуть розглядатися як фундаментально діючі підсистеми системи національної безпеки, а також більш абстрактні процеси, такі як демократичні, та механізми прийняття рішень. Ці чинники взаємозалежні та взаємопов'язані та можуть розглядатися як одна складна система.

Таким чином, розгляд питання економічної стійкості дає зрозуміти, що вразливі держави не повинні сприймати свою економічну вразливість як належну, а можуть і повинні вжити певних політичних заходів, які дозволять їм покращити свою здатність справлятися із зовнішніми потрясіннями. Найважливішими чинниками забезпечення економічної стійкості розглядаються підвищення ефективності державного регулювання економіки, підвищення продуктивності праці, освоєння нових джерел ресурсів, стабільність функціонування та розвитку фінансової системи, підвищення її захищеності, валютне регулювання та контроль, збереження фінансової стабільності та збалансованості бюджетної системи, удосконалення міжбюджетних відносин, подолання відтоку капіталу і кваліфікованих фахівців, збільшення обсягу внутрішніх заощаджень та їх трансформація в інвестиції, зниження інфляції. Подальші дослідження можуть стосуватись аналізу різних методів вимірювання економічної стійкості, враховуючи відповідні компоненти обраних моделей, а також можливість розробки власного фрейм ворку (структури) вимірювання економічної стійкості.

Література:

1. Berkes, F. & Folke, C. (1998). Linking social and ecological systems: Management practices and social mechanisms for building resilience. Cambridge: Cambridge University Press.

2. Briguglio, L., Cordina, G., Farrugia, N. & Vella, S. (2009). Economic vulnerability and resilience: Concepts and measurements. Oxford Development Studies, 37(3), 229-247. https:// doi.org/10.1080/13600810903089893

3. Christopherson, S., Michie, J., & Tyler, P. (2010). Regional resilience: Theoretical and empirical perspectives. Cambridge Journal of Regions Economy and Society, 3, 3-10. https:// doi.org/10.1093/cjres/rsq004

4. Cellini, R. & Cuccia, T. (2019). Do behaviours in cultural markets affect economic

resilience? An analysis of Italian regions. European Planning Studies, 27(4), 784-801.

ttps://doi.org/10.1080/09654313.2019.1568397

5. Cooke, P. (2013). Complex adaptive innovation systems: Relatedness and transversality in the evolving region, 1st ed. London: Routledge.

6. Davoudi, S. (2012). Resilience: A bridging concept or a dead end? Planning Theory and Practice, 13(1), 299-307. https://doi.org/10.1080/14649357.2012.677124

7. Di Caro, P. (2017). Testing and explaining economic resilience with an application to Italian regions. Papers in Regional Science, 96(1), 93-113. https://doi.org/10.1111/pirs. 12168

8. Giacometti, A., Teras, J., & Aalto, H. (2019). Social and economic resilience in the Bothnian Arc cross-border region. https://norden.diva-portal.org/smash/get/diva2:1344958/FULL TEXT01.pdf

9. Gunderson, L. & Holling, C. (2002). Panarchy. Washington: Island Press.

10. Holling, C.S. (1973). Resilience and stability of ecological systems. Annual Review of Ecological Systems, 4, pp. 1-23. https://doi.org/10.1146/annurev.es.04.110173.000245

11. Hennebry, B. (2018). Regional resilience in Ireland and the existence of a two-tier recovery. Quaestiones Geographicae, 37(4), 99-110. https://doi.org/10.2478/quageo-2018-0043

12. Holling, C.S. (1996). Engineering resilience versus ecological resilience. In Engineering within Ecological Constraints (pp. 31-44), ed P.C. Schulze. Washington: National Academy Press.

13. Lee, C.-T., Hu, J.-L., & Kung, M.-H. (2022). Economic resilience in the early stage of the COVID-19 pandemic: An across-economy comparison. Sustainability, 14(8), 4609. https:// doi.org/10.3390/su14084609

14. Martin, R. (2012). Regional economic resilience, hysteresis and recessionary shocks. Journal of Economic Geography, 12(1), 1-32. https://doi.org/10.1093/jeg/lbr019

15. Martin, R. & Sunley, P. (2015). On the notion of regional economic resilience: Conceptualization and explanation. Journal of Economic Geography, 15(1), 1-42. https://doi.org/ 10.1093/jeg/lbu015

16. Martin, R., Sunley, P., Gardiner, B., & Tyler, P. (2016). How regions react to recessions: Resilience and the role of economic structure. Regional Studies, 50(4), 561-585. https://doi.org/ 10.1080/00343404.2015.1136410

17. Lee, C.-T., Hu, J.-L., & Kung, M.-H. (2022). Economic resilience in the early stage of

the COVID-19 pandemic: An across-economy comparison. Sustainability, 14(8), 4609.

https://doi.org/10.3390/su14084609

18. OECD (2021). Fostering economic resilience in a world of open and integrated markets: Risks, vulnerabilities and areas for policy action. https://www.oecd.org/newsroom/OECD-G7- Report-Fostering-Economic-Resilience-in-a-Wo rld-of-Open-and-Integrated-Markets.pdf

19. Retter, L., Frinking, E., Hoorens, S., Lynch, A., Nederveen, F., & Phillips, W. (2020). Relationships between the economy and national security Analysis and considerations for economic security policy in the Netherlands. RAND Corporation. https://www.rand.org/content/ dam/rand/pubs/research_reports/RR4200/RR4287/RAND_RR4287.pdf

20. Rose, A. (2004). Defining and measuring economic resilience to disasters. Disaster Prevention and Management, 13(4), 307-314. https://doi.org/10.1108/09653560410556528

21. Rose, A. & Krausmann, E. (2013). An economic framework for the development of a resilience index for business recovery. International Journal of Disaster Risk Reduction, 5, 73-83. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2013.08.003

22. Sanderson, T., Capon. T., & Hertzler, G. (2017). Defining, measuring and valuing economic

resilience. https://www.monash.edu/ data/assets/pdf_file/0010/1168381/Capon.pdf

23. Svitkova, K. (2017). Resilience in the national security discourse. Obrana a strategie (Defence & Strategy), 17(1), 21-42. https://doi.org/10.3849/1802-7199.17.2017.01.021-042

24. С. І. Пирожков, О. М. Майборода, Н. В. Хамітов, Є. І. Головаха, С. С. Дембіцький, В. А. Смолій, О. В. Скрипнюк та С. В. Стоєцький (2022). Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз: національна доповідь. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

References:

1. Berkes, F. & Folke, C. (1998). Linking social and ecological systems: Management practices and social mechanisms for building resilience. Cambridge: Cambridge University Press.

2. Briguglio, L., Cordina, G., Farrugia, N. & Vella, S. (2009). Economic vulnerability and resilience: Concepts and measurements. Oxford Development Studies, 37(3), 229-247. https:// doi.org/10.1080/13600810903089893

3. Christopherson, S., Michie, J., & Tyler, P. (2010). Regional resilience: Theoretical and empirical perspectives. Cambridge Journal of Regions Economy and Society, 3, 3-10. https:// doi.org/10.1093/cjres/rsq004

4. Cellini, R. & Cuccia, T. (2019). Do behaviours in cultural markets affect economic

resilience? An analysis of Italian regions. European Planning Studies, 27(4), 784-801.

ttps://doi.org/10.1080/09654313.2019.1568397

5. Cooke, P. (2013). Complex adaptive innovation systems: Relatedness and transversality in the evolving region, 1st ed. London: Routledge.

6. Davoudi, S. (2012). Resilience: A bridging concept or a dead end? Planning Theory and Practice, 13(1), 299-307. https://doi.org/10.1080/14649357.2012.677124

7. Di Caro, P. (2017). Testing and explaining economic resilience with an application to Italian regions. Papers in Regional Science, 96(1), 93-113. https://doi.org/10.1111/pirs. 12168

8. Giacometti, A., Teras, J., & Aalto, H. (2019). Social and economic resilience in the Bothnian Arc cross-border region. https://norden.diva-portal.org/smash/get/diva2:1344958/FULL TEXT01.pdf

9. Gunderson, L. & Holling, C. (2002). Panarchy. Washington: Island Press.

10. Holling, C.S. (1973). Resilience and stability of ecological systems. Annual Review of Ecological Systems, 4, pp. 1-23. https://doi.org/10.1146/annurev.es.04.110173.000245

11. Hennebry, B. (2018). Regional resilience in Ireland and the existence of a two-tier recovery. Quaestiones Geographicae, 37(4), 99-110. https://doi.org/10.2478/quageo-2018-0043

12. Holling, C.S. (1996). Engineering resilience versus ecological resilience. In Engineering within Ecological Constraints (pp. 31-44), ed P.C. Schulze. Washington: National Academy Press.

13. Lee, C.-T., Hu, J.-L., & Kung, M.-H. (2022). Economic resilience in the early stage of the COVID-19 pandemic: An across-economy comparison. Sustainability, 14(8), 4609. https:// doi.org/10.3390/su14084609

14. Martin, R. (2012). Regional economic resilience, hysteresis and recessionary shocks. Journal of Economic Geography, 12(1), 1-32. https://doi.org/10.1093/jeg/lbr019

15. Martin, R. & Sunley, P. (2015). On the notion of regional economic resilience: Conceptualization and explanation. Journal of Economic Geography, 15(1), 1-42. https://doi.org/ 10.1093/jeg/lbu015

16. Martin, R., Sunley, P., Gardiner, B., & Tyler, P. (2016). How regions react to recessions: Resilience and the role of economic structure. Regional Studies, 50(4), 561-585. https://doi.org/ 10.1080/00343404.2015.1136410

17. Lee, C.-T., Hu, J.-L., & Kung, M.-H. (2022). Economic resilience in the early stage of

the COVID-19 pandemic: An across-economy comparison. Sustainability, 14(8), 4609.

https://doi.org/10.3390/su14084609

18. OECD (2021). Fostering economic resilience in a world of open and integrated markets: Risks, vulnerabilities and areas for policy action. https://www.oecd.org/newsroom/OECD-G7- Report-Fostering-Economic-Resilience-in-a-World-of-Open-and-Integrated-Markets.pdf

19. Retter, L., Frinking, E., Hoorens, S., Lynch, A., Nederveen, F., & Phillips, W. (2020). Relationships between the economy and national security Analysis and considerations for economic security policy in the Netherlands. RAND Corporation. https://www.rand.org/content/ dam/rand/pubs/research_reports/RR4200/RR4287/RAND_RR4287.pdf

20. Rose, A. (2004). Defining and measuring economic resilience to disasters. Disaster Prevention and Management, 13(4), 307-314. https://doi.org/10.1108/09653560410556528

21. Rose, A. & Krausmann, E. (2013). An economic framework for the development of a resilience index for business recovery. International Journal of Disaster Risk Reduction, 5, 73-83. https://doi.org/10.1016Zj.ijdrr.2013.08.003

22.Sanderson, T., Capon. T., & Hertzler, G. (2017). Defining, measuring and valuing economic resilience. https://www.monash.edu/ data/assets/pdf_file/0010/1168381/Capon.pdf

23.Svitkova, K. (2017). Resilience in the national security discourse. Obrana a strategie (Defence & Strategy), 17(1), 21-42. https://doi.org/10.3849/1802-7199.17.2017.01.021-042

24.С. І. Пирожков, О. М. Майборода, Н. В. Хамітов, Є. І. Головаха, С. С. Дембіцький, В. А. Смолій, О. В. Скрипнюк та С. В. Стоєцький (2022). Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз: національна доповідь. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Размещено на Allbest.ru