Формування лексичного словникового запасу студентів економічних спеціальностей на заняттях з іноземної мови при підготовці до бізнес-комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування лексичного словникового запасу студентів економічних спеціальностей на заняттях з іноземної мови при підготовці до бізнес-комунікації

Георгієвська Зоя Анатоліївна викладач кафедри іноземних мов, Одеський національний економічний університет

Анотація

У зв'язку з розширенням міжнародних контактів, розвитком суспільства та освіти підвищується потреба в комунікації іноземною мовою. Основою навчання іноземній мові слугує формування словникового запасу майбутніх фахівців у різних галузях. Ні в кого не викликає сумнівів, що широкий словниковий запас є необхідним для володіння іноземною мовою, адже саме за допомогою слів відбувається приймання і передавання інформації. Очевидно, що для практичного використання слова в усному мовленні та під час читання або тільки для читання потрібен різний обсяг знань, умінь і навичок. Для того, щоб володіти словом репродуктивно, потрібно знати його звуковий і графічний образи, значення, граматичні особливості, стилістичне забарвлення, випадки вживання та сполучуваність. Водночас для рецептивного розуміння слова потрібно мати відомості про його графічну та звукову форми, граматичні форми та можливі різні значення, вміти швидко впізнавати його в новому тексті та відрізняти від схожих слів, але немає потреби пам'ятати, з якими словами воно може або не може сполучатися, тому що це слово буде завжди вже правильно вжите в тексті, що читається. На сьогодні у світі чітко простежується необхідність перегляду підходів до підготовки кваліфікованих спеціалістів у вишах. У сучасній вищій школі іноземну мову розглядають як невід'ємний компонент професійної підготовки майбутнього фахівця будь-якого профілю. Метою навчання іноземних мов на немовних факультетах у вишах є досягнення рівня, достатнього для практичного використання іноземної мови в майбутній професійній діяльності. На факультетах, де іноземна мова не є профілюючим предметом, питання вибору навчальних стратегій залишається актуальним. Процес вивчення іноземної мови організовано в інтенсивному режимі у зв'язку з короткочасністю термінів освоєння мови, тому особливого значення останніми роками набуває питання автономності здобувачів вищої освіти під час вивчення предмета, та їхньої відповідальності за результат вивчення. іноземна мова лексика економіка

Ключові слова: іноземна мова, лексика, економіка, бізнес, словниковий запас, педагогіка, комунікація

Heorhiievska Zoiia Anatolyivna a lecturer at the department of foreign languages, Odessa National Economic University

FORMATION OF LEXICAL VOCABULARY IN STUDENTS OF ECONOMIC SPECIALTIES IN FOREIGN LANGUAGES CLASSES

DURING PREPARATION FOR BUSINESS COMMUNICATION

Abstract. As international contacts expand, society and education develop, the need for communication in a foreign language increases. The basis of foreign language teaching is the formation of the vocabulary of future specialists in various fields. There is no doubt that a wide vocabulary is essential for mastering a foreign language, because it is through words that information is received and transmitted. Obviously, the practical use of a word in oral speech and reading, or only for reading, requires a different amount of knowledge, skills and abilities. To be able to use a word reproductively, you need to know its sound and graphic images, meaning, grammatical features, stylistic colouring, uses and compatibility. At the same time, for receptive understanding of a word, you need to have information about its graphic and sound forms, grammatical forms and possible different meanings, be able to quickly recognise it in a new text and distinguish it from similar words, but there is no need to remember what words it can or cannot be combined with, because this word will always be used correctly in the text being read. Today, there is a clear global need to revise approaches to the training of qualified specialists in universities. In modern higher education, a foreign language is seen as an integral component of the professional training of a future specialist in any field. The goal of teaching foreign languages at non-linguistic faculties in higher education is to achieve a level sufficient for the practical use of a foreign language in future professional activities. At faculties where a foreign language is not a core subject, the issue of choosing teaching strategies remains relevant. The process of learning a foreign language is organised in an intensive mode due to the short timeframe for language acquisition, so the issue of autonomy of higher education students in the course of studying the subject and their responsibility for the learning outcome has become particularly important in recent years.

Keywords: foreign languages, lexics, economics, business, vocabulary, pedagogy, communication.

Постановка проблеми

Зміни у світі, що відбуваються у XXI столітті в процесі глобалізації, стрімкий розвиток міжнародного співробітництва спонукають людину розв'язувати величезну кількість завдань, до яких попередній досвід і вже сформована система виховання її не готували. Сьогодні сучасне суспільство висуває багато вимог до молодих фахівців. Випускникам вишів тепер недостатньо просто здобути освіту. Щоб стати конкурентоспроможними на ринку праці, вони мають бути здатними творчо, креативно ставитися до своєї професійної діяльності, бути гнучкими й активними в перетворенні суспільства, а також здатними оперативно реагувати на виклики часу та всі модифікації, які відбуваються в соціумі.

Словниковий запас ділиться на пасивний та активний. Пасивний словниковий запас - це слова, які ми розуміємо, коли чуємо або зустрічаємо під час читання. Активний словниковий запас включає слова, які ми самостійно можемо правильно вжити у своєму мовленні, як усному, так і письмовому. Якщо ми проаналізуємо словниковий запас з точки зору цільових установок, також виявиться, що він неоднорідний.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування тематичного словникового запасу набуває найбільшої актуальності протягом останніх років, коли українське суспільство спочатку зіткнулося з ізоляцією під час карантину через пандемію Ковід 19, а потім опинилося в умовах воєнного стану. Через вищезазначені причини навчальні заклади змушені були перейти на дистанційні форми навчання, в результаті чого значно знизився рівень якості отримання знань учнями та випускниками шкіл. У зв'язку з цим педагогам вищих навчальних закладів доводиться докладати чималих зусиль з метою ліквідувати пробіли в знаннях здобувачів вищої освіти. Це спонукає українських вчених-педагогів звертатися до джерел світового досвіду роботи з лексичними матеріалом та винаходити нові форми, прийоми і методи формування стійких знань з іноземної мови. Ми проаналізували роботи таких вітчизняних вчених як Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е., Журавель М. М., Ворон Г. В., Чемерський О. Ф. та деяких інших авторів, які працювали з лексичним матеріалом для здобувачів вищої освіти.

Мета статті - проаналізувати існуючі дослідження з методики викладання іноземних мов та практичний досвід роботи з іноземною лексикою та виділити найбільш ефективні прийоми і методи роботи з лексичними одиницями на заняттях з іноземної мови зі студентами економічних спеціальностей у неповних вищих навчальних закладах під час підготовки здобувачів вищої освіти до бізнес-комунікації у реальних умовах англомовного середовища.

Виклад основного матеріалу

Прийнято вважати, що мінімальний рівень словникового запасу, достатній для повсякденного спілкування, становить близько 1500 слів. Рівень, що забезпечує пристойне знання мови - 4000-5000 слів, середній рівень володіння мовою - 8000-10000 слів, вільне знання мови - 25000-35000 слів. Словниковий запас людини, яка досконало володіє мовою, - 50000 слів. Для професійного спілкування необхідне знання щонайменше 500 термінів.

Шкільна програма і програма середньої професійної освіти передбачає розвиток усного мовлення здебільшого на соціально-побутові теми, і лише поверхово - на теми, пов'язані з передбачуваною професією учня. У виші, навпаки, робиться спроба озброїти студента і повсякденною лексикою, і мовними навичками, необхідними для професійної комунікації. Далі, під час навчання магістрів та аспірантів викладають, в основному, іноземну мову для спеціальних цілей.

Сформулюємо деякі принципи ефективного навчання лексики.

Насамперед, необхідний диференційований підхід до словникового запасу, залежно від того, чи будуть ті чи інші слова засвоюватися репродуктивно (для вживання в усному мовленні та для читання) або рецептивно (для розуміння прочитаного). Це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку, залежно від типу і профілю навчального закладу, від рівня підготовки студентів.

Необхідно враховувати і той факт, що різні слова засвоюються з різним обсягом зусиль. Найлегше і найміцніше запам'ятовуються слова, що мають явний еквівалент у рідній мові: інтернаціональні слова (теорія - theory (англ.) або die Theorie (нім.), нація - nation (англ.) або die Nation (нім.)) чи слова, запозичені з мови, що вивчається, до української (німецький die Landschaft - край, країна, пейзаж, краєвид, ландшафт - в останньому значенні давно ввійшов в українську мову, англійський developer - використовується й у сучасній українській мові в значенні розробник проекту). Багато зусиль вимагають для засвоєння довгі слова (особливо запозичені з німецької мови), але вони запам'ятовуються міцно. Короткі слова легко закарбовуються в пам'яті, але без частого використання погано в ній утримуються. Є слова, які погано запам'ятовуються через своє значення (наприклад: "хибні друзі перекладача"), (handsome - гарний тільки щодо чоловіка), вживання граматичних форм (неправильні дієслова, нестандартні форми множини, відмінювання німецьких іменників, займенників і прикметників), вимови або графічного образу (слова, запозичені з латини, грецької, французької та інших мов, довгі німецькі слова, споконвічні англійські слова, у яких орфоепія, що змінилася з віками, не збігається зі збереженою орфографією) і т. д. Відповідно, під час вивчення різних за складністю засвоєння слів не можна використовувати одні й ті самі способи введення та однакові вправи [3].

У випадках, коли слова іноземної мови схожі за написанням або звучанням, є сенс вводити їх разом, з'єднавши в одну осмислену фразу - це допомагає "розвести" їх під час відтворення (припустімо, потрібно засвоїти два слова: future - "майбутнє" і "feature" - характерна риса. Найкраще їх можна запам'ятати, включивши в речення типу; "This fiction story describes the features of the future").

Різні методи ефективні під час навчання представників різних спеціальностей і різного складу розуму. Так, для артистичних натур (таких як учні художніх шкіл, майбутніх архітекторів) підходять наочні зображення слів; для гуманітаріїв (філологів, філософів, юристів, педагогів) - "розкриття слова іншими словами" - дефініція; для студентів технічних вишів, свідомо сильних у точних науках, що володіють раціональним, формалізованим мисленням, гарні переклад або перенесення навички з однієї іноземної мови в іншу, тобто вивчення за принципом еквівалентності, за формулою "Слово 1 (слово однієї мови = Слово 2 (слово іншої мови)".

У центрі уваги опиняються стратегії навчання мови, націлені на підвищення якості навчання, на пошук ефективніших шляхів і способів розвитку іншомовного спілкування.

Ці стратегії можуть полегшити використання мови, що вивчається. Іншими словами, стратегії являють собою інструменти навчання, спрямовані на суб'єкт навчання. Вони необхідні для розвитку комунікативних навичок.

Під час мовного заняття слово з його вживаними характеристиками і насамперед як носій значення посідає центральне місце. Це особливо важливо, оскільки в міжкультурному контексті постійно проявляється різноманіття значень. Ґрунтуючись на визначенні слова, словниковий запас слід розуміти як лексичне знання, яке закріплене в ментальному лексиконі.

Ментальний лексикон є частиною довготривалої пам'яті. У ньому зберігаються слова однією мовою і ментально відтворюються, що означає, що вони збережені і можуть бути затребувані. У довготривалій пам'яті зберігається все, що представляє те, що має знати людина, яка користується мовою, щоб мати змогу розуміти та застосовувати слова в комунікативному контексті. Таким чином, ментальний лексикон складається зі смислових компонентів, а також містить фонологічну, морфологічну та синтаксичну інформацію. Навчальний словниковий запас є частиною загального словникового запасу та об'єктом роботи над словниковим запасом. Він завжди має такі характерні ознаки, як заповнюваність прогалин, варіативність, нестабільність і динаміка розвитку. Обсяг і тип навчального словникового запасу зорієнтовані на конкретні потреби учасників і зміст курсу. Важливе місце в роботі над словниковим запасом посідає пояснення значення, що виступає сполучною ланкою між збільшенням словникового запасу та міжкультурною комунікацією, орієнтуванням і навчанням. Пояснення значення слід розуміти як процес, який може бути налагоджений шляхом "обговорення слів". Під час цього процесу поступово налагоджується уявлення про слова. Процес є завершеним, коли в ментальному лексиконі завершиться побудова понять. Робота над словниковим запасом має особливу цінність під час мовного курсу, оскільки він передбачає навчання двох мов. Таким чином, власна мова та іноземна мова використовуються одночасно. Наслідком цього є активізація та розширення ментального лексикону не тільки іноземної мови, а й власної. Як правило, учасники дуже швидко розширюють свій словниковий запас, оскільки вони постійно в регульованій і довільній формах вчать самі та навчають інших нових елементів словникового запасу. Через велику кількість автентичних комунікативних ситуацій частка випадкового навчання є досить значною. У процесі міжкультурної роботи над словниковим запасом, пояснення значення цей аспект потребує особливої уваги. Для проведення доцільної роботи над словниковим запасом у процесі навчання необхідно відібрати відповідну частину загального словникового запасу, що становитиме навчальний словниковий запас [1, с.93].

Техніки навчання для роботи над словниковим запасом.

Техніки навчання - це методи і техніки, які дають змогу учасникам усвідомлено сприймати процес навчання та самостійно його організовувати. Техніки навчання (їх називають ще тактиками навчання або процесом навчання) застосовують для того, щоб підготувати до вивчення іноземної мови, а також контролювати та керувати процесом. Можна вести мову про стратегію навчання, якщо для досягнення мети використовуються різні техніки навчання. Необхідно ознайомити тих, хто навчається, з максимально можливою кількістю технік навчання, орієнтованих на різні органи чуття, оскільки інформація, що зберігається через різні органи чуття, може також окремо згадуватися через них. Під час курсу важливо, особливо у зв'язку з "вивченням слів", обговорювати навчальні техніки, оскільки учасники мають власний, абсолютно різний досвід. На них вплинув процес навчання у школі, виші та в професійній сфері, вони звикли брати на себе відповідальність або ухвалювати рішення. Ці якості мають бути спрямовані в правильне русло. Під час вибору навчальних технік керівники курсу повинні мати на увазі, що ці техніки мають відповідати персональним потребам і типу навчання. Для роботи над словниковим запасом пропонується розглянути деякі приклади застосовуваних на практиці навчальних технік. За допомогою цих технік як викладачами, так і учасниками курсу можуть бути складені комплекси завдань і вправ, що відповідають техніці мовного курсу. Приклади не мають на увазі поділ на рецепцію і продукцію [2, с.76].

Техніка «менше - більше». Під час опрацювання певної сфери словникового запасу необхідно спочатку використовувати тільки найважливіші й основоположні слова та лексичні конструкції, які необхідні для подолання певних комунікативних ситуацій.

Техніка «від простого до складного». Учасники спочатку мають навчитися справлятися з комунікативною ситуацією за допомогою кількох основних слів. Щойно вони досягнуть вільного рівня спілкування в запропонованій ситуації, можна застосовувати складніші структури.

Техніка «словниковий запас замість окремих слів». Слова розбиваються на смислові групи і вивчаються. Порядок і структуризація підпорядковані певним принципам і закономірностям, таким як, наприклад, впровадження окремих слів:

• міцні конструкції, словниковий контекст, що часто зустрічається, вирази, ідіоми, цитати, жарти;

• у типових щоденних розмовних ситуаціях, у тематичних групах і словникових полях;

• логічного, ієрархічного або асоціативного зв'язку (схема, логічні структури, малюнки);

• в асоціативних ланцюгах і повсякденних алгоритмах дії.

Техніка «орієнтування учасників». Під час роботи над словниковим запасом необхідно враховувати особисті інтереси та очікування учасників. Це сприяє підвищенню мотивації. Так, наприклад, у групах-тандемах можуть розроблятися різні сфери словникового запасу як внутрішній поділ. Результати можуть бути доступні на пленарному засіданні іншим групам- тандемам. Таким чином, робота над словниковим запасом має охоплювати дуже велику кількість сфер і утворювати для кожної сфери основоположний словниковий запас.

Техніка «автентичність». Під час мовного курсу робота над словниковим запасом відбувається, як правило, в автентичних комунікативних ситуаціях і, таким чином, у міжкультурному контексті. Для практики це означає, що освоєння словникового запасу та його застосування відбуваються одночасно, а не послідовно. Для розуміння значення це є значною перевагою, оскільки смислові компоненти та вживані характеристики слів і лексичних виразів (і меншою мірою їхня граматична інформація) перебувають у центрі уваги. Значення слів і виразів, виділених курсивом, необхідно пояснити та показати, коли вони вживаються.

Техніка «від тексту до словникового запасу». Для того щоб збагатити словниковий запас, є сенс обрати автентичний текст за темою, який відповідає мовному рівню учасників. Це краще, ніж роздати або скласти список слів. У текстах слова вживаються в контексті, і, таким чином, їхнє значення може бути простіше встановлене. Списки ніколи не є повними і не підходять для засвоєння слів для словникового запасу, що в основному стосується продуктивного і потенційного словникових запасів. У тексті виділено слова для продуктивного словникового запасу за темою та їхні еквіваленти.

Техніка «пояснення замість перекладу». Через те, що не можна "перестрибувати" з однієї мови на іншу, учасники мають пояснювати незнайомі слова та вирази. Перш ніж їх одразу ж перекласти, варто спочатку спробувати їх описати, назвати приклади, використати міміку, зображення тощо. Партнери отримують, таким чином, можливість підтвердження правильності своїх знань, освіження та актуалізації своїх пасивних знань, уточнення свого словникового запасу, його страховки тощо. Ця техніка часто використовується просунутими учасниками спонтанно. Початківців необхідно спочатку з нею ознайомити. Це, зрозуміло, набагато виснажливіше, але доведено, що такі пояснення набагато краще запам'ятовуються. Насамперед, не слід поспішати, бо можна витратити на це стільки часу, скільки необхідно. Треба уникати перекладу незрозумілих слів і намагатися використовувати:

• синоніми, наприклад: see, look, glance (бачити, дивитися, поглянути);

• антоніми, наприклад bitter - sweet (гіркий - солодкий);

• приклади з тих самих категорій, наприклад: tangerine, orange, lemon (мандарин, апельсин, лимон тощо);

• похідні слова, наприклад fly- flight (літати - політ);

• асоціації, наприклад the sea and holidays (море і канікули);

• словосполучення, наприклад hand towel (рушник для рук);

• порівняння або особисті зауваження, наприклад Your eyes are blue like the sky (У тебе блакитні, як небо, очі).

До перекладів рідною мовою або словників слід звертатися, якщо витрати часу для пояснення значення занадто великі. Але це має бути винятком.

Техніка «комунікативний процес». Через відсутність слів часто існує загроза переривання комунікації, коли партнери по спілкуванню не мають відповідної стратегії комунікації. До таких технік можуть, наприклад, належати:

• заміна відсутнього слова іноземною мовою словом рідною мовою;

• використання нових словникових конструкцій або прямого перекладу, наприклад run around = біжить навколо;

• перефразування, опис поняття, наприклад фільм іде - a film is on;

• застосування жестів, міміки, малювання (це особливо важливо для початківців), наприклад світлофор / traffic lights можна легко намалювати;

використання загального поняття замість специфічного слова (наприклад, roast beef > meat / ростбіф > м'ясо) або залучення слів, які "займають місце" (наприклад, item, thing / штука, річ) тощо.

Техніка ключових слів. За допомогою асоціації зі співзвучним словом рідною мовою (ключовим словом) знаходиться допоміжна точка для запам'ятовування (наприклад, a Cafe, coffee / кафе, кава). На підставі стратегії та технік навчання можна скласти форми завдань і вправ відповідно до чотирьох основних навичок: слухове сприйняття, читання, письмо та розмовні навички, які сприяють вивченню рецептивного, продуктивного та потенційного словникового запасу.

Одним із найважливіших напрямів під час навчання фахівців у галузі економіки іноземної мови в немовному економічному виші є формування навичок і вмінь професійно орієнтованого діалогічного спілкування, під яким мається на увазі таке спілкування, що може виникнути під час прямого контакту з бізнес-партнерами з інших країн.

Оскільки основна мета комунікативної методики полягає в навчанні іноземної мови як засобу спілкування, то на заняттях обов'язково має бути присутнім навчання породження іншомовних висловлювань як у діалогічній, так і в монологічній формах. Як діалогічне, так і монологічне мовлення мають функцію спілкування, обміну думками та почуттями між людьми. Однак, діалогічне мовлення призначене для прямого обміну інформацією між двома або кількома учасниками комунікації. Вона покликана вирішувати такі завдання, як розвиток уміння поставити запитання, відповісти на нього, повідомити інформацію, висловити особисте ставлення до породжуваних повідомлень. Монологічне мовлення має, здебільшого, одновекторний характер. Вона виконує інші функції: інформативну, таку, що впливає, оціночну. Насамперед, діалог сприймається як засіб засвоєння іноземної мови (мовного матеріалу). По-друге, він розглядається як спосіб організації всього навчального процесу під час навчання іноземної мови. По-третє, - це один із видів мовленнєвої діяльності, яким необхідно оволодіти під час навчання. Проте в економічному виші доцільніше розглядати діалог як один із видів мовленнєвої діяльності, який підлягає оволодінню в процесі вивчення іноземної мови. Діалог є вельми ефективним засобом формування та розвитку комунікативної іншомовної компетенції студентів завдяки своїм широким можливостям у поєднанні з незначними часовими витратами та об'єктивними результатами. Діалогічне мовлення характеризується стислістю висловлювання, використанням різноманітних немовленнєвих засобів спілкування (міміка, жести), особливою роллю інтонації, а також превалюванням простих речень. Одиницею навчання діалогічного мовлення є мікродіалог, іншими словами, низка послідовних реплік, пов'язаних між собою за формою і змістом. Під час проведення занять ми використовуємо такі методи навчання діалогічного та монологічного мовлення: На першому етапі навчання говоріння студенти знайомляться з новою лексикою на основі текстів, далі їм пропонуються вправи для заучування, складання за зразком, і відтворення невеликих діалогів. Нам видається важливим, що на цьому етапі під час навчання діалогічного мовлення студенти записують свої репліки, а потім відтворюють їх [2, с.78].

Під час вивчення теми "Leadership" зі студентами 3 курсу викладач може перевести акцент на себе і сказати, що, оскільки він не є економістом, йому не зовсім зрозуміла роль керівника в процесі робочого процесу компанії, і навіть більше, він вважає, що керівники не виконують якоїсь значущої функції. Тут застосовується метод "від протилежного", студентам дають свідомо провокаційні судження, щоб викликати бажання заперечити й аргументувати свою точку зору. Студенти можуть погодитися або спростувати це висловлювання і пояснити, чому вони так вважають.

Це ж завдання може виконуватися в парах, тоді роль співрозмовника, який "не розуміє", бере на себе один зі студентів. Під час виконання цього завдання студенти навчаються висловлювати свою думку, висловлювати згоду/незгоду зі співрозмовником.

У цьому завданні можливо використання таких технік як Техніка «Комунікативний процес», коли треба замінити невідоме слово синонімом, або перефразувати його іншими словами, аби не перервати розмову. Тут можна використати елемент змагання - хто перший перервав розмову, той програв. Як елемент цієї техніки, може йти техніка «Пояснення», в якій треба пояснити значення невідомого слова іншими словами. Для більш слабих груп можна застосувати техніку «Від простого до складного», відпрацьовуючи спочатку простіші конструкції, які потім можна поступово ускладнювати.

Ефективними прийомами в навчанні іноземної мови є метод дискусії та проблемне навчання, коли викладач дає студентам завдання, що передбачає кілька шляхів вирішення. Під час обговорення проблеми студенти самостійно знаходять її вирішення, не виключається, а вітається безліч варіантів розв'язання поставленого завдання. Роль педагога полягає в модерації дискусії, правильному спрямуванні цього процесу. Важливим є і наявність психологічного комфорту студентів, які беруть участь у дебатах. Адже справжнє спілкування відбувається там, де кожен вміє і не боїться висловлювати свою точку зору з обговорюваних питань, аргументувати її, заперечити співрозмовнику.

Роль іноземної мови в розвитку мобільності студента, безсумнівно, велика. Щоб це довести, достатньо згадати два підходи до вивчення іноземної мови, що з'явилися нещодавно, таких як "task-based learning", тобто вивчення іноземної мови на основі комунікативно значущих завдань, і "project-based learning", тобто вивчення на основі проектів, які якраз і спрямовані на розвиток у студента мобільності, тобто її компонентів, оскільки основою task-based learning та project-based learning є такі вміння: самостійне застосування знань на практиці; орієнтування в інформаційному просторі; безперервна самоосвіта; наявність критичного та творчого мислення; здатність побачити, сформулювати та розв'язати проблему. Комунікативно значущі завдання та проєкти допомагають сформувати творчу особистість, стимулюють пошукову активність. Мотивувальний елемент є основною перевагою вивчення мови за допомогою проєктів і комунікативно значущих завдань, які відтворюють реальне життя на занятті, тобто включають у себе елементи реального життя в комунікативних ситуаціях. Це, на відміну від стандартного вивчення слів і правил, сприяє розвитку більш високого рівня мислення студента, що також є одним із компонентів мобільності [5, с.25].

Використання проектної діяльності знаходить свої особливі можливості на заняттях з іноземної мови. Це пов'язано з тим, що суспільство висуває високі вимоги не тільки до її знання, а й вільного володіння.

Іншомовна освіта стає сьогодні одним із базових компонентів у структурі компетентнісної моделі підготовки фахівця. У зв'язку з цим значно зростає роль іноземної мови під час підготовки фахівців в освітніх організаціях вищої освіти, в яких курс іноземної мови має комунікативно- прагматичний і професійно-орієнтований характер. В умовах сьогодення перед вищою школою стоїть завдання не тільки модернізації змісту навчальних курсів, а й запровадження нових технологій формування іншомовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців.

Висновки

Розглядаючи можливості іноземної мови як гуманітарної дисципліни в розвитку мобільності майбутнього фахівця, можна дійти таких висновків:

1) Іноземна мова формує ціннісні орієнтації майбутнього фахівця, визначає професійні та особистісні характеристики.

2) Іноземна мова відіграє величезну роль у мотивації фахівця.

3) іноземна мова сприяє розвитку особистості.

4) Іноземна мова як гуманітарна дисципліна слугує підґрунтям формування усвідомленого ставлення особистості до самоосвіти та самовдосконалення.

Слід також зауважити, що студент формує свою картину світу за допомогою іноземної мови, проходячи через добір адекватних тем, пошук інформації.

Насамкінець необхідно зазначити, що збільшення словникового запасу - не самоціль вивчення іноземної мови і не ізольоване завдання, його потрібно вирішувати паралельно з активною роботою з вивчення граматики, навчання читання, говоріння та письма. Тільки в цьому випадку можна досягти головної мети - повноцінного оволодіння іноземною мовою як засобом комунікації.

Література:

1. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін./ за загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013, с. 590.

2. Асоянц П.Г. Методичні переваги використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування англомовної професійно орієнтованої лексичної компетентності / П.Г.Асоянц, О.О.Іванова // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Збірник наукових праць КНЛУ, 2014. вип. 49. - С. 90-97

3. Гордійчук Ю. Формування лексичної компетенції студентів-економістів як складової професійного мовлення / Ю. Гордійчук, Ю. Причина // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2013. - № 5. - С. 75-83

4. Семенчук Ю. О. Комплекс вправ для навчання студентів економічних спеціальностей англомовної термінологічної лексики. Іноземні мови, 2004. Вип. 3. С. 24-32.

5. Семенчук Ю. О. Вправи для навчання студентів-економістів термінологічної лексики в процесі аудіювання фахових текстів. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Педагогічні науки, 2013. № 111. С. 279-282.

References:

1. Bihych O. B., Borysko N. F., Borets'ka H. E. ta in./ za zahal'n. red. S. YU. Nikolayevoyi Metodyka navchannya inozemnykh mov i kul'tur: teoriya i praktyka : pidruchnyk dlya stud. klasychnykh, pedahohichnykh i linhvistychnykh universytetiv [Methods of teaching foreign languages and cultures: theory and practice: a textbook for students of classical, pedagogical and linguistic universities]/ Bihych O. B., Borysko N. F., Borets'ka H. E. ta in./ za zahal'n. red. S. YU. Nikolayevoyi. - K. : Lenvit, 2013, s. 590. [In Ukrainian]

2. Asoyants P.H. Metodychni perevahy vykorystannya informatsiyno-komunikatsiynykh tekhnolohiy u protsesi formuvannya anhlomovnoyi profesiyno oriyentovanoyi leksychnoyi kompetentnosti [Methodological Advantages of Using Information and Communication Technologies in the Process of Forming English Professionally Oriented Lexical Competence]/ P.H.Asoyants, O.O.Ivanova // Teoretychni pytannya kul'tury, osvity ta vykhovannya. Zbirnyk naukovykh prats' KNLU, 2014. vyp. 49. - S. 90-97 [In Ukrainian]

3. Hordiychuk YU. Formuvannya leksychnoyi kompetentsiyi studentiv-ekonomistiv yak skladovoyi profesiynoho movlennya [Formation of lexical competence of economics students as a component of professional speech]/ YU. Hordiychuk, YU. Prychyna // Pedahohika i psykholohiya profesiynoyi osvity. - 2013. - № 5. - S. 75-83 [In Ukrainian]

4. Semenchuk YU. O. Kompleks vprav dlya navchannya studentiv ekonomichnykh spetsial'nostey anhlomovnoyi terminolohichnoyi leksyky. Inozemni movy [A set of exercises for teaching English-language terminology to students of economic specialities. Foreign languages], 2004. Vyp. 3. S. 24-32 [In Ukrainian]

5. Semenchuk YU. O. Vpravy dlya navchannya studentiv-ekonomistiv terminolohichnoyi leksyky v protsesi audiyuvannya fakhovykh tekstiv. Visnyk Chernihivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu. [Exercises for teaching economics students terminological vocabulary in the process of listening to professional texts. Bulletin of Chernihiv National Pedagogical University] Ser.: Pedahohichni nauky, 2013. № 111. S. 279-282 [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru