Модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень щодо розвитку сучасних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень щодо розвитку сучасних підприємств

Басюркіна Наталія Йосипівна доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою; Лизогуб Андрій Олегович аспірант кафедри торгівельного підприємництва, товарознавства та управління бізнесом, Одеський національний технологічний університету

Анотація

У статті представлено розробку та аналіз моделі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень для розвитку сучасних підприємств. Основною метою дослідження є формування ефективної моделі, яка дозволяє підприємствам адаптуватися до швидких змін ринку, знижувати ризики і підвищувати конкурентоспроможність за рахунок впровадження інновацій та оптимального використання інвестицій. Дослідження базується на комплексному підході, який включає аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на прийняття інноваційних рішень.

Запропонована модель поєднує елементи теорії управління, фінансового аналізу та теорії інновацій. Особлива увага приділяється методам оцінки ефективності інвестиційних проектів та управлінню ризиками, пов'язаними з інноваційною діяльністю. Розглянуто ключові етапи процесу прийняття рішень, серед яких: оцінка потенціалу інновацій, аналіз ринкових можливостей, розробка інвестиційної стратегії, а також моніторинг і контроль реалізації інноваційних проектів. Автори визначають критичні фактори успіху, серед яких адекватне фінансування, компетенція персоналу, доступ до сучасних технологій та підтримка з боку держави.

Запропонована модель була апробована на прикладі реальних підприємств різних галузей, що дозволило визначити її ефективність у різних ринкових умовах. Результати дослідження свідчать про те, що застосування моделі дозволяє значно підвищити інноваційний потенціал підприємств та сприяє їх сталому розвитку. Отримані висновки можуть бути корисними для менеджерів, які приймають рішення щодо інвестицій та впровадження інновацій, а також для науковців, які досліджують питання економічного розвитку підприємств.

Ключові слова: модель прийняття рішень, інновації, інвестиції, сталий розвиток.

Abstract

The model of acceptance of innovation and investment decisions regarding the development of modern enterprises

Nataliya Yosypivna Basyurkina Doctor of Economics, Professor, Head of the Department; Lyzogub Andrii Olegovych graduate student of the Department of Trade Entrepreneurship, Merchandising and Business Management, Odessa National Technological University

The article presents the development and analysis of a model for making innovative investment decisions for the development of modern enterprises. The main goal of the research is the formation of an effective model that allows enterprises to adapt to rapid market changes, reduce risks and increase competitiveness due to the introduction of innovations and optimal use of investments. The research is based on a comprehensive approach, which includes the analysis of external and internal factors influencing the adoption of innovative decisions. The proposed model combines elements of management theory, financial analysis and innovation theory. Special attention is paid to methods of evaluating the effectiveness of investment projects and managing risks associated with innovative activities. The key stages of the decision-making process are considered, including: assessment of innovation potential, analysis of market opportunities, development of an investment strategy, as well as monitoring and control of the implementation of innovative projects.

The authors identify critical success factors, including adequate funding, staff competence, access to modern technologies, and state support. The proposed model was tested on the example of real enterprises of various industries, which made it possible to determine its effectiveness in different market conditions. The results of the study indicate that the application of the model allows to significantly increase the innovative potential of enterprises and contributes to their sustainable development. The obtained conclusions can be useful for managers who make decisions about investments and the introduction of innovations, as well as for scientists who investigate the economic development of enterprises.

Keywords: decision-making model, innovation, investment, sustainable development.

Постановка проблеми

У сучасних умовах економічного розвитку значну роль відіграють підприємства, які здатні швидко адаптуватися до змін ринкового середовища, впроваджувати інноваційні рішення та ефективно управляти інвестиціями. Інноваційно-інвестиційна діяльність стає ключовим чинником конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Проте, процес прийняття рішень у цій сфері є надзвичайно складним і вимагає обґрунтованого підходу, що враховує численні внутрішні та зовнішні фактори, ризики та можливості.

Інновації сьогодні розглядаються не лише як засіб технологічного вдосконалення, але й як стратегічний ресурс, який дозволяє підприємствам залишатися конкурентними в умовах глобалізації та динамічних змін ринкових вимог. Інвестування в інноваційні проекти, які мають потенціал для підвищення продуктивності, зниження витрат і створення нових продуктів або послуг, стає визначальним аспектом діяльності сучасних підприємств.

Разом з тим, прийняття інноваційно-інвестиційних рішень супроводжується численними викликами. Це і високий рівень невизначеності щодо майбутніх результатів, і необхідність значних фінансових ресурсів, і складність оцінки ефективності інноваційних проектів. Сучасним підприємствам необхідно розробляти комплексні моделі прийняття рішень, які б забезпечували системний підхід до оцінки інноваційних можливостей, планування інвестицій та управління ризиками.

В даній статті представлено дослідження, метою якого є розробка моделі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, яка дозволить підприємствам ефективно розвиватися та реагувати на виклики ринкового середовища. Запропонована модель ґрунтується на аналізі сучасних теоретичних та практичних підходів до управління інноваціями та інвестиціями, і передбачає використання комплексного підходу для оцінки та вибору інноваційних проектів.

У першій частині статті розглянуто теоретичні основи інноваційно- інвестиційної діяльності та сучасні тенденції у цій сфері. Далі проаналізовано існуючі методики оцінки інноваційних проектів та інвестицій, виявлено їх переваги та недоліки. На основі отриманих результатів розроблено модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, яка була апробована на прикладі реальних підприємств. Завершує статтю обговорення результатів та рекомендації щодо впровадження моделі у практику. Таким чином, стаття спрямована на поглиблення знань у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності та створення теоретико-методологічної бази для підтримки прийняття рішень, що сприятимуть сталому розвитку сучасних підприємств.

Запропонована модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, що інтегрує комплексні оцінки інноваційних можливостей, ризиків та економічної доцільності, сприятиме ефективному розвитку сучасних підприємств, підвищуючи їхню конкурентоспроможність і забезпечуючи стійкість в умовах швидкоплинних ринкових змін. Об'єктом дослідження є процеси прийняття інноваційно- інвестиційних рішень у сучасних підприємствах, які спрямовані на їх розвиток, підвищення конкурентоспроможності та адаптацію до змін ринкового середовища. Предметом дослідження є модель прийняття інноваційно- інвестиційних рішень, що інтегрує оцінку інноваційних можливостей, ризиків, економічної доцільності та специфіки функціонування підприємств у різних галузях економіки, з метою забезпечення їх ефективного та стійкого розвитку.

Методологічна основа дослідження полягає у використанні певної ланки як теоретичних, так і практичних основ прийняття інноваційно-інвестиційних ррішень на рівні підприємств. Зокема теорія дифузії інновацій (Е. Роджерс) аналізує, як нові ідеї та технології поширюються в організаціях і на ринках, що дозволяє зрозуміти процес прийняття інноваційних рішень. Теорія інноваційних циклів (Й. Шумпетер): дослідження економічних циклів інновацій та їх впливу на економічний розвиток, що допомагає визначити, коли і як інвестувати в інновації для досягнення максимального ефекту. Теорія управління інвестиціями включає концепції фінансового аналізу, оцінки ризиків і планування інвестиційних проектів, що є основою для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень. Теорія капітальних вкладень (І. Фішер) аналізує фактори, що впливають на рішення щодо інвестицій у реальні активи, зокрема, на ефективність інвестиційних проектів. Модель раціонального вибору передбачає прийняття рішень на основі оцінки витрат і вигод, що дозволяє оптимізувати процес прийняття інноваційно-інвестиційних рішень. Теорія рішень в умовах невизначеності (Д. Канеман, А. Тверскі) аналізує, як люди приймають рішення в умовах ризику і невизначеності, що є критично важливим для управління інноваційними проектами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У монографії Н.Новака досліджуються аспекти розвитку інновацій на міжнародному рівні, акцентуючи увагу на теоретичних і практичних аспектах інноваційної економіки. Автор аналізує міжнародний досвід впровадження інноваційних рішень та їх вплив на економічний розвиток різних країн. Значна увага приділяється ролі державного регулювання та підтримки інноваційних проектів, що робить цей ресурс важливим для розуміння глобальних трендів та адаптації їх до національного контексту [1]. М. Імас розглядає процеси планування та проведення оцінок розвитку з акцентом на ефективність та результативність. Автор надає детальний опис методологічних підходів до оцінювання, що може бути корисним для розробки моделей прийняття рішень, включаючи інноваційно-інвестиційні. Викладені методи можуть бути застосовані для оцінки ефективності інноваційних проектів на підприємствах [2].

А. Мерзляк досліджує питання державного регулювання інноваційного розвитку на регіональному рівні. У монографії розглядаються механізми та інструменти державної підтримки інновацій, що забезпечують сприятливі умови для розвитку підприємництва. Особлива увага приділяється аналізу інноваційної інфраструктури та її ролі у стимулюванні економічного зростання, що є важливим для розробки моделі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [3]. Робота Д. Нехайчука присвячена аналізу механізмів державного та регіонального регулювання інвестиційного процесу. Автор розглядає різні підходи до управління інвестиціями, оцінює їх ефективність та вплив на розвиток регіонів. Це дослідження надає цінні рекомендації щодо оптимізації інвестиційної діяльності на підприємствах, що сприяє їх розвитку та підвищенню конкурентоспроможності [4].

Класична праця Й. Шумпетера розглядає інновації як основний двигун економічного розвитку. Автор аналізує процеси створення нових технологій та їх вплив на економічні цикли, що є ключовими для розуміння механізмів розвитку підприємств. Теоретичні положення Шумпетера є основою для розробки моделей інноваційно-інвестиційних рішень, спрямованих на довгостроковий розвиток та зростання підприємств [5]. П. Аджібад т С. Матула досліджують важливість інноваційних комунікаційних стратегій та їх роль у підвищенні ефективності малих та середніх підприємств (SMEs).

Автори акцентують увагу на необхідності інтеграції бізнес-інформаційних технологій для досягнення стратегічних цілей. Це дослідження підкреслює важливість комунікацій та ІТ-інфраструктури в процесі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [6]. Б. Ауер розглядає вплив соціально відповідальних інвестиційних політик на вартість європейських портфелів акцій. Автор досліджує, як інтеграція екологічних, соціальних та управлінських факторів впливає на дохідність і ризик інвестиційних портфелів. Це дослідження є корисним для розуміння впливу соціальних факторів на інвестиційні рішення і може бути враховано при розробці моделей інноваційно-інвестиційних рішень [7].

Х. Багемія, Дж. Сіллінс та В. Ванхавербейк досліджують вплив відкритості на інноваційні проекти, акцентуючи увагу на часових аспектах їх реалізації. Автори аналізують, як взаємодія з зовнішніми партнерами впливає на успіх радикальних інновацій. Це дослідження є цінним для розуміння взаємодії між підприємствами і зовнішнім середовищем у процесі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [8].

Д. Харатьян, Д. Лопес та А. Нунес аналізують фактори, що впливають на рентабельність капіталу компаній, зареєстрованих на NASDAQ 100. Автори досліджують економічні та фінансові детермінанти, що визначають рівень прибутковості інвестицій. Це дослідження надає цінні інсайти щодо оцінки економічної доцільності інвестицій, що є важливим аспектом при розробці моделей прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [9]. С. Халатур. досліджує особливості функціонування інвестиційного ринку в Україні, зокрема механізми його регулювання та вплив на економічний розвиток. Автор розглядає фактори, що впливають на інвестиційну активність, та надає рекомендації щодо оптимізації інвестиційних процесів. Ці знання важливі для адаптації моделей інноваційно-інвестиційних рішень до українського контексту [10].

О. Прокопенко та В. Омельченко досліджують маркетингові аспекти розвитку інноваційних комунікацій. Автори аналізують, як ефективна комунікація може сприяти успішному впровадженню інновацій та підвищенню конкурентоспроможності підприємств. Це дослідження є корисним для розуміння ролі маркетингу у процесі прийняття інноваційно- інвестиційних рішень [11]. Д. Салістіаван тв Ф. Рудіаварні аналізують, як обговорення між інвесторами може знижувати упередженість у прийнятті рішень. Автори досліджують роль комунікацій у процесі прийняття інвестиційних рішень та вплив обміну інформацією на ефективність інвестицій. Це дослідження є важливим для розуміння впливу міжособистісної комунікації на прийняття інноваційно-інвестиційних рішень[12]. Д. Тис досліджує поняття стратегічного оновлення та динамічних можливостей, що є критичними для виживання та зростання підприємств у сучасному конкурентному середовищі. У своїй роботі автор аналізує, як компанії можуть адаптуватися до змін, інтегруючи інноваційні рішення у свої бізнес-моделі. Це дослідження є важливим для розуміння того, як підприємства можуть розвивати та використовувати динамічні можливості для підтримки своєї конкурентоспроможності через інноваційно-інвестиційні рішення [12].

Метою даного дослідження є розробка та обґрунтування комплексної моделі прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, яка сприятиме ефективному розвитку сучасних підприємств, підвищенню їх конкурентоспроможності та стійкості в умовах швидкоплинних змін ринкового середовища. Модель повинна забезпечувати інтеграцію інноваційних процесів і інвестиційної діяльності, враховуючи ризики, можливості та специфіку функціонування підприємств у різних галузях економіки.

Виклад основного матеріалу

Інноваційно-інвестиційна діяльність охоплює процеси планування, реалізації та управління інвестиціями, спрямованими на впровадження інновацій з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств. Ця діяльність включає взаємодію економічних суб'єктів, спрямовану на розробку, комерціалізацію нових продуктів, технологій та бізнес-процесів.

Інновації у цьому контексті розглядаються як нововведення, які забезпечують створення або покращення продуктів, процесів чи послуг. Інновації можуть бути радикальними (нові продукти або технології, які суттєво змінюють ринок) або інкрементальними (покращення існуючих продуктів чи процесів). Інвестиції в інновації -- це вкладення капіталу в дослідження, розробки, нові технології та обладнання з метою отримання економічної вигоди в майбутньому. Інвестиційні рішення є критичними для забезпечення довгострокового розвитку підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності на ринку [4]. У межах теорії економічного розвитку Й. Шумпетера інновації розглядаються як головний двигун економічного розвитку, вказуючи на важливість підприємницької активності у створенні нових ринків та руйнуванні старих економічних структур (креативне руйнування). Інноваційна діяльність, за Шумпетером, пов'язана з появою нових продуктів, технологій і бізнес-моделей, що сприяють економічному зростанню та розвитку [5]. Е. Роджерса Роджерс розробив модель, що описує процес впровадження інновацій у суспільстві та організаціях.

Він виокремив кілька етапів цього процесу: знання, переконання, прийняття рішення, впровадження та підтвердження. Ця теорія дозволяє зрозуміти, як нововведення поширюються серед споживачів і які фактори впливають на їхнє прийняття [7]. Взагалі інноваційний цикл складається з кількох етапів: ідея, розробка, впровадження, комерціалізація та дифузія. Кожен етап потребує різних видів інвестицій та управлінських рішень. Ця модель допомагає визначити ключові точки прийняття рішень та оцінити ефективність інноваційних проектів на різних стадіях їх реалізації. У цьому контексті ключовим аспектом є аналіз ризиків та оцінка економічної доцільності інвестицій у нові технології та продукти. Методи оцінки включають аналіз дисконтування грошових потоків, внутрішню норму прибутковості та інші фінансові інструменти. Важливим елементом є розробка інноваційної стратегії, що визначає напрями розвитку підприємства, а також планування ресурсів і впровадження нових технологій. Держава відіграє важливу роль у стимулюванні інноваційної діяльності через податкові пільги, гранти, субсидії та інші інструменти підтримки.

Сучасні підприємства активно впроваджують цифрові технології, такі як Інтернет речей (IoT), великі дані (Big Data), штучний інтелект (AI) та блокчейн. Ці технології сприяють автоматизації виробництва, підвищенню ефективності бізнес-процесів та створенню нових бізнес-моделей.

Фінансові компанії розробляють нові фінансові продукти та сервіси, такі як криптовалюти, мобільні платіжні системи та платформи краудфандингу. Ці інновації змінюють традиційний підхід до інвестування та фінансування підприємств, відкриваючи нові можливості для інвестицій у стартапи та інноваційні проекти [12]. Зростаюча увага до сталого розвитку та екологічних проблем стимулює розвиток зелених технологій та продуктів. Компанії інвестують у розробку енергозберігаючих рішень, відновлюваних джерел енергії та екологічно чистих матеріалів, що відповідає тенденції до соціально відповідальних інвестицій [7]. Підприємства все частіше утворюють міжнародні альянси для спільної розробки та впровадження інновацій. Це дозволяє зменшити ризики, скоротити витрати на дослідження та розробки, а також розширити ринки збуту [8].

Інноваційні проекти та інвестиції є основними рушійними силами для забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку сучасних підприємств. Оцінка таких проектів вимагає врахування численних факторів, зокрема економічної ефективності, ризиків та соціальних наслідків. У цьому аналізі буде розглянуто основні методики оцінки інноваційних проектів та інвестицій, їхні переваги, недоліки та сучасні тенденції в цій галузі.

Приведемо короткий опис та аналіз основних методик оцінки інноваційних проектів.

1. Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash Flow, DCF) DCF є однією з найпоширеніших методик оцінки інноваційних проектів. Він базується на прогнозуванні майбутніх грошових потоків і їхньому дисконтуванні до теперішньої вартості з урахуванням ризиків і вартості капіталу.

Етапи оцінки:

• Прогнозування грошових потоків від інноваційного проекту.

• Визначення ставки дисконту.

• Розрахунок теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

• Порівняння отриманої вартості з початковими інвестиціями.

Переваги:

• Об'єктивна оцінка вартості проекту.

• Можливість врахування ризиків та вартості капіталу.

Недоліки:

• Складність у прогнозуванні майбутніх грошових потоків, особливо для інноваційних проектів з високим рівнем невизначеності.

• Залежність від точності визначення ставки дисконту.

2. Метод чистої теперішньої вартості (Net Present Value, NPV). Суть методу: NPV є похідним від DCF і визначається як різниця між теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків і початковими інвестиціями. Позитивне значення NPV вказує на те, що проект є економічно доцільним.

Етапи оцінки:

• Прогнозування майбутніх грошових потоків.

• Розрахунок теперішньої вартості грошових потоків.

• Визначення чистої теперішньої вартості.

Переваги:

• Проста інтерпретація результатів.

• Врахування вартості грошей у часі.

Недоліки:

• Не враховує варіанти гнучкості та можливості перегляду проекту в майбутньому.

3. Метод внутрішньої норми рентабельності (Internal Rate of Return, IRR). Суть методу: IRR -- це ставка дисконту, при якій чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. IRR використовується для оцінки прибутковості проекту та порівняння його з альтернативними варіантами інвестування. Етапи оцінки:

• Прогнозування грошових потоків.

• Розрахунок ставки дисконту, при якій NPV дорівнює нулю. Переваги:

• Легкість у порівнянні з альтернативними інвестиціями.

• Врахування вартості грошей у часі.

Недоліки:

• Може давати неоднозначні результати для проектів з нетиповими грошовими потоками.

• Не враховує масштаб проекту та тривалість інвестицій.

4. Аналіз ризиків та сценаріїв (Scenario Analysis)

Суть методу: Цей метод передбачає аналіз різних сценаріїв розвитку подій для оцінки впливу ризиків на ефективність інноваційного проекту. Етапи оцінки:

• Визначення ключових змінних та ризиків.

• Розробка альтернативних сценаріїв розвитку подій.

• Оцінка впливу кожного сценарію на грошові потоки та NPV проекту. Переваги:

• Дозволяє врахувати різноманітні ризики та невизначеності.

• Підвищує точність оцінки проекту.

Недоліки:

• Вимагає значної кількості інформації та часу.

• Складність у прогнозуванні ймовірностей реалізації сценаріїв.

5. Реальні опціони (Real Options Analysis)

Суть методу: Метод реальних опціонів дозволяє оцінювати гнучкість управління проектом і можливість змінювати напрямок розвитку залежно від ринкових умов.

Етапи оцінки:

• Ідентифікація реальних опціонів (можливостей зміни курсу проекту).

• Оцінка вартості кожного опціону.

• Врахування вартості опціонів у загальній оцінці проекту. Переваги:

• Дозволяє врахувати гнучкість управління проектом.

• Підвищує економічну ефективність оцінки.

Недоліки:

• Складність у розрахунках і потреба в спеціалізованих знаннях.

• Висока залежність від точності оцінки майбутніх умов.

6. Метод порівняльного аналізу (Comparative Analysis)

Суть методу: Порівняльний аналіз передбачає оцінку ефективності інноваційних проектів на основі зіставлення з аналогічними проектами, що вже реалізовані на ринку.

Етапи оцінки:

• Визначення ключових характеристик проекту.

• Пошук аналогічних проектів і збору інформації про них.

• Порівняння показників ефективності та ризиків.

Переваги:

• Простота застосування.

• Можливість використання реальних даних для оцінки.

Недоліки:

• Залежність від доступності та якості даних про аналогічні проекти.

• Можливість недооцінки специфіки оцінюваного проекту.

Взагалі можливо визначити такі сучасні тенденції в оцінці інноваційних проектів. Використання великих даних (Big Data). Великі дані дозволяють збирати та аналізувати значну кількість інформації про ринки, споживачів та технології, що дає можливість точніше прогнозувати результати інноваційних проектів. Це допомагає знизити ризики та підвищити точність оцінок. Інтеграція штучного інтелекту (AI). Штучний інтелект використовується для аналізу великих масивів даних і прогнозування майбутніх тенденцій. AI може допомогти у виявленні патернів і кореляцій, які важко виявити за допомогою традиційних методів, що робить оцінку інноваційних проектів більш точною і ефективною.

Крім того оцінка інноваційних проектів все більше враховує аспекти сталого розвитку, такі як вплив на навколишнє середовище та соціальну відповідальність. Інвестори все більше приділяють увагу тому, як проекти сприяють зменшенню негативного впливу на природу та суспільство. Сучасні підходи до фінансування, такі як краудфандинг, надають можливість отримувати фінансування для інноваційних проектів від широкого кола інвесторів. Це дозволяє залучати кошти для ризикованих проектів, які можуть бути відхилені традиційними фінансовими установами.

Таким чином у сучасних умовах розвитку бізнесу, де інновації відіграють ключову роль, підприємства стикаються з необхідністю прийняття складних інноваційно-інвестиційних рішень. Ефективне управління цими процесами є важливим для досягнення стратегічних цілей та збереження конкурентоспроможності. У даній роботі представлена модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, яка апробована на прикладі реальних підприємств.

Існують різноманітні підходи до прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, включаючи традиційні фінансові методи, такі як DCF, NPV, IRR, та сучасні методи аналізу ризиків та сценаріїв, реальних опціонів та великих даних. Проте, ці підходи часто не враховують специфіку інноваційних проектів та потребують адаптації до конкретних умов. У межах цього дослідження пропонуємо наступну модель прийняття інноваційно- інвестиційних ішень в інтересах сталого розвитку підприємств.

Опис моделі

1. Етап ідентифікації та ініціації проекту Цілі:

• Ідентифікація можливих інноваційних проектів.

• Визначення попередньої доцільності інвестицій.

Ключові кроки:

• Аналіз ринку та виявлення можливостей для інновацій.

• Проведення початкового аналізу економічної доцільності.

• Оцінка відповідності проекту стратегічним цілям підприємства.

Методи:

• SWOT-аналіз.

• Аналіз конкурентів та ринку.

2. Етап детального аналізу та оцінки Цілі:

• Оцінка економічної ефективності проекту.

• Аналіз ризиків та можливостей.

Ключові кроки:

• Прогнозування грошових потоків та розрахунок NPV, IRR.

• Аналіз ризиків та розробка сценаріїв.

• Оцінка можливостей фінансування та ресурсів.

Методи:

• DCF-аналіз.

• Метод реальних опціонів.

• Аналіз сценаріїв та чутливості.

3. Етап прийняття рішення Цілі:

• Прийняття рішення про реалізацію проекту.

• Розробка плану впровадження.

Ключові кроки:

• Проведення засідання ради директорів або комітету.

• Обговорення та оцінка результатів аналізу.

• Прийняття рішення про фінансування та запуск проекту.

Методи:

• Методи багатокритеріальної оптимізації.

• Експертні оцінки та Delphi-метод.

4. Етап реалізації проекту

Цілі:

• Реалізація проекту згідно з планом.

• Моніторинг та контроль виконання.

Ключові кроки:

• Управління проектом та координація діяльності.

• Моніторинг витрат та результатів.

• Оцінка та коригування проекту в разі потреби.

Методи:

• Управління проектами (PMBOK, PRINCE2).

• KPI та Balanced Scorecard.

5. Етап оцінки результатів

Цілі:

• Оцінка результатів проекту та їхнього впливу на підприємство.

• Вивчення уроків та підготовка до майбутніх проектів.

Ключові кроки:

• Аналіз результатів проекту та порівняння з початковими цілями.

• Оцінка впливу на фінансові показники та ринок.

• Розробка рекомендацій для майбутніх проектів.

Методи:

• Аналіз відхилень.

• Постпроектний огляд та звіт.

Ця модель організаційно-економічного механізму розглядає підприємство як складну систему, що складається з взаємопов'язаних елементів, здатних до самоорганізації та адаптації.

управління ризик конкурентоспроможність інноваційний

Висновки

Запропонована модель прийняття інноваційно-інвестиційних рішень є комплексним інструментом, який дозволяє підприємствам ефективно управляти інноваційними проектами, враховуючи різноманітні аспекти їхньої реалізації. Її використання сприяє підвищенню економічної ефективності, зниженню ризиків та забезпеченню сталого розвитку підприємств у сучасних умовах швидких змін та зростання конкуренції. Розроблена модель дозволяє підприємствам систематично та обґрунтовано підходити до прийняття інноваційно-інвестиційних рішень. Вона інтегрує різні методи оцінки проектів, враховує економічні, технологічні та соціальні аспекти, а також забезпечує гнучкість і адаптивність до змін у зовнішньому середовищі. Використання багатокритеріальних методів оцінки дозволяє враховувати різні аспекти проектів, включаючи фінансові показники, ризики, можливості та вплив на екологію. Це забезпечує більш комплексну та об'єктивну оцінку проектів, що сприяє прийняттю обґрунтованих рішень.

Запропонована модель прийняття рішень є гнучкою і може бути адаптована до різних умов та специфіки підприємств. Це досягається завдяки можливості коригування методів оцінки та врахування специфічних факторів, що впливають на інноваційні проекти в конкретній галузі. Інтеграція сучасних методів оцінки та аналізу ризиків сприяє підвищенню прозорості процесу прийняття рішень. Це дозволяє залучати до обговорення та оцінки проектів більше зацікавлених сторін і забезпечує об'єктивність та неупередженість при виборі інвестиційних проектів. Завдяки комплексному підходу, модель дозволяє більш точно ідентифікувати потенційні ризики та розробляти стратегії їхнього мінімізації. Це сприяє зниженню ймовірності провалу проектів та підвищенню їхньої економічної ефективності. Модель включає оцінку впливу проектів на довкілля та соціальну відповідальність, що відповідає сучасним тенденціям у сфері сталого розвитку. Це дозволяє підприємствам не тільки підвищити свою економічну ефективність, але й відповідати вимогам суспільства щодо екологічної та соціальної відповідальності. Використання моделі дозволить підприємствам швидше реагувати на зміни ринку, ефективніше використовувати ресурси та впроваджувати інновації, що підвищує їхню конкурентоспроможність і забезпечує сталий розвиток.

Рекомендується інтегрувати розроблену модель у процес стратегічного управління підприємством для забезпечення систематичного підходу до прийняття інноваційно-інвестиційних рішень. Це дозволить ефективніше планувати і реалізовувати інноваційні проекти, сприяючи довгостроковому розвитку підприємства. Для підвищення ефективності використання моделі рекомендується розробити спеціалізоване програмне забезпечення, яке автоматизує процеси збору даних, їхнього аналізу та оцінки проектів. Це спростить процес прийняття рішень та дозволить швидше адаптувати модель до змін у зовнішньому середовищі. Крім того рекомендується регулярно переглядати та оновлювати модель, враховуючи зміни у ринкових умовах, технологіях та нормативно-правових актах. Це дозволить зберігати актуальність та ефективність моделі у довгостроковій перспективі. Особливе значення має залучення до процесу прийняття рішень різних зацікавлених сторін, включаючи співробітників, партнерів, інвесторів та представників громадськості. Це сприятиме підвищенню об'єктивності оцінки проектів та забезпечить широку підтримку їх реалізації.

При оцінці інноваційних проектів рекомендується приділяти особливу увагу аспектам сталого розвитку, включаючи екологічний вплив та соціальну відповідальність. Це допоможе підприємствам відповідати вимогам сучасного суспільства та зберігати репутацію надійного та відповідального партнера. Рекомендується інвестувати у навчання та підвищення кваліфікації співробітників, які залучені до процесу прийняття інноваційно-інвестиційних рішень, забезпечуючи високий рівень професіоналізму та сприятиме ефективному використанню моделі. Використання сучасних технологій аналізу великих даних та штучного інтелекту дозволить здійснити підвищення точності прогнозування та оцінки інноваційних проектів, що дозволить підприємствам ефективніше управляти ризиками та приймати обґрунтовані рішення.

Взагалі модель повинна бути адаптована до специфіки кожної конкретної галузі, враховуючи особливості ринкових умов, технологій та нормативно-правових вимог. Це забезпечить високу точність та релевантність оцінки інноваційних проектів, враховуючи найкращі міжнародні практики та досвід у сфері управління інноваційними проектами. Це дозволить підприємствам бути конкурентоспроможними на глобальному ринку та впроваджувати передові рішення.

Література

1. Новак Н.Г. Розвиток інновацій у міжнародному середовищі. Інноваційна економіка: теоретичні та практичні аспекти: монографія Вип. 2. Херсон : Грінь Д С., 2017. (с. 206-218).

2. Імас М. Шлях до результатів: планування та проведення ефективних оцінювань розвитку. МБФ "Міжнар. Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні". Київ: Міжнар. Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2015. 554 с.

3. Мерзляк А.В. Державне регулювання інноваційного розвитку регіону. Запоріжжя: КПУ, 2009. 160 с.

4. Нехайчук Д.В. Регулювання інвестиційного процесу: державний та регіональний підходи. Київ: ДКС Центр, 2016. 336 с.

5. Шумпетер И.А. Теорія економічного розвитку: дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 242 с.

6. Ajibade, P. Mutula, S. (2020) Promoting SMEs effectiveness through innovative communication strategies and business-IT alignment Problems and Perspectives in Management, Volume 18, Issue 3, 2020 рр.233-244

7. Auer B.R. (2016). Do Socially Responsible Investment Policies Add or Destroy European Stock Portfolio Value. Journal of Business Ethics, 135(2), 381-397.

8. Bahemia H., Sillince J., Vanhaverbeke W. (2018). The timing of openness in a radical innovation project, a temporal and loose coupling perspective. Research Policy, 47(10), 2066-2076.

9. Kharatyan D., Lopes J., Nunes A. (2017). Determinants of Return on Equity: Evidence from NASDAQ 100. XXVII Jornadas Hispano-Lusas Gesttyn Cientafica.

10. Халатур С.М. Особливості механізму функціонування інвестиційного ринку в Україні // Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2013. № 4. С.121-124.

11. Prokopenko O., Omelyanenko V. (2018). Marketing aspect of the innovation communications development. Innovative Marketing, 14(2), 41-49.

12. Sulistiawan D., Rudiawarni F.A. (2019). Do stock investors need to discuss to reduce decision bias? Investment Management and Financial Innovations, 16(3), 1-9.

13. Teece D.J. (2019). Strategic renewal and dynamic capabilities. Strategic Renewal, 21-51.

References

1. Novak N.H. (2017). Rozvytok innovatsii u mizhnarodnomu seredovyshchi. Innovatsiina ekonomika: teoretychni ta praktychni aspekty [Development of innovations in the international environment. innovative economy: theoretical and practical aspects]: monohrafiiaKherson: Hrin'D. 206-218 [in Ukrainian]

2. Imas M. (2015). Shliakh do rezultativ: planuvannia ta provedennia efektyvnykh otsiniuvan rozvytku [Path to Results: Planning and Conducting Effective Development Evaluations]. Kyiv: Mizhnar. Al'ians z VIL/SNID v Ukraini, 554 [in Ukrainian].

3. Merzliak A.V. (2009). Derzhavne rehuliuvannia innovatsiinoho rozvytku rehionu [State Regulation of Innovative Development of the Region]. Zaporizhzhia: KPU, 160 [in Ukrainian].

4. Nekhaichuk D.V. (2016). Rehuliuvannia investytsiinoho protsesu: derzhavnyi ta rehionalnyi pidkhody [Regulation of the Investment Process: State and Regional Approaches]. Kyiv: DKS Tsentr, 336 [in Ukrainian].

5. Shumpeter I.A. (2011). Teoriia ekonomichnoho rozvytku: doslidzhennia prybutkiv, kapitalu, kredytu, vidsotka ta ekonomichnoho tsyklu [The Theory of Economic Development: An Inquiry into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 242 [in Ukrainian].

6. Ajibade P. Mutula S. (2020) Promoting SMEs effectiveness through innovative communication strategies and business-IT alignment Problems and Perspectives in Management, Volume 18, Issue 3, 2020 рр.233-244

7. Auer B.R. (2016). Do Socially Responsible Investment Policies Add or Destroy European Stock Portfolio Value. Journal of Business Ethics, 135(2), 381-397.

8. Bahemia H., Sillince J., Vanhaverbeke W. (2018). The timing of openness in a radical innovation project, a temporal and loose coupling perspective. Research Policy, 47(10), 2066-2076.

9. Kharatyan D., Lopes J., Nunes A. (2017). Determinants of Return on Equity: Evidence from NASDAQ 100. XXVII JornadasHispano-Lusas Gestiyn Cientufica.

10. Khalatur S.M. (2013). Osoblyvosti mekhanizmu funktsionuvannia investytsiinoho rynku v Ukraini [Peculiarities of the Functioning Mechanism of the Investment Market in Ukraine]. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi ahrarnoi akademii - Bulletin of the Poltava State Agrarian Academy, (4), 121-124 [in Ukrainian].

11. Prokopenko O., Omelyanenko V. (2018). Marketing aspect of the innovation communications development. Innovative Marketing, 14(2), 41-49.

12. Sulistiawan D., Rudiawarni F.A. (2019). Do stock investors need to discuss to reduce decision bias? Investment Management and Financial Innovations, 16(3), 1-9.

13. Teece D.J. (2019). Strategic renewal and dynamic capabilities. Strategic Renewal, 21-51.

Размещено на Allbest.ru

...