Фінансування розвитку підприємництва у фермерських господарствах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Сумський національний аграрний університет

Кафедра економіки та підприємництва імені І.М. Брюховецького

Фінансування розвитку підприємництва у фермерських господарствах

Щербак В.Г., д.е.н., професор

Шовкопляс Б.С., магістр,

м. Суми

Анотація

У сучасних умовах розвитку сільського господарства та в умовах економічних та соціокультурних зрушень, фінансування розвитку підприємництва в фермерських господарствах стає стратегічно важливим завданням. Забезпечення необхідних фінансових ресурсів визначає ефективність, конкурентоспроможність та стабільність цього сектору. В контексті нових викликів, таких як військова агресія та пандемія, постає необхідність розробки та обґрунтування нових підходів до фінансування розвитку фермерських господарств, спрямованих на забезпечення стійкості та інновацій.

Гіпотеза: передбачається, що оптимальне фінансування розвитку підприємництва у фермерських господарствах сприятиме підвищенню їхньої конкурентоспроможності та ефективності діяльності.

Мета: дослідження спрямоване на аналіз фінансових механізмів та ресурсів, необхідних для стимулювання інновацій та сталого розвитку фермерських господарств. У роботі використовувалися методи аналізу та синтезу економічних показників, статистичний аналіз, а також літературний огляд для узагальнення відомих теоретичних підходів.

Проведений аналіз фінансових джерел у розрізі років виявив, що основним джерелом фінансування фермерських господарств є самофінансування, яке збільшувалося протягом періоду 2018-2022 років. Зазначимо, що у 2022 році, коли розпочалася війна, цей показник не тільки не зменшився, а й залишався стабільним. Кредитування та державне фінансування вказують на менш значущий внесок, проте їхні коливання також відбувалися в умовах геополітичних та економічних турбулентностей. Капітальні інвестиції, хоча взагалі зросли, але не настільки швидко, як самофінансування. Самофінансування залишалося стійким, що може свідчити про внутрішню стабільність господарств. Капітальні інвестиції, хоч і не є домінуючим джерелом фінансування, вказують на стратегічний підхід до розвитку господарств. Збільшення цього показника свідчить про прагнення фермерів до впровадження інновацій, модернізації обладнання та підвищення ефективності виробництва.

Отже, результати дослідження свідчать, що фермерські господарства, незважаючи на геополітичні та економічні труднощі, виявили стійкість у фінансуванні своєї діяльності. На основі отриманих результатів можливі напрями подальших досліджень включають розробку рекомендацій щодо оптимізації фінансових стратегій фермерських господарств, вивчення механізмів державної підтримки та удосконалення фінансового регулювання для підвищення сталості та інноваційного розвитку агросектору.

Ключові слова: самофінансування, кредитування, капітальні інвестиції, державне фінансування, фермерські господарства.

Abstract

Financing of business development in farms

Постановка проблеми

У сучасних умовах, обумовлених повномасштабною військовою агресією Росії та пандемічним періодом 2020-2021 рр., виникає нагальна потреба в розробці та обґрунтуванні нових підходів до формування інфраструктурного забезпечення інноваційно-інвестиційних процесів розвитку сільських територій. Ця проблема стає ключовою через зміни в економічному та соціальному середовищі, що виникають під впливом зазначених обставин. Зокрема, агресивна політика Росії, що виявляється у повномасштабній війні та окупації територій, визначає необхідність адаптації стратегій розвитку підприємництва у фермерських господарствах. Умови військового конфлікту, зокрема перешкоди у забезпеченні та розвитку інфраструктури, змушують звернутися до інноваційних підходів у фінансуванні та підтримці сільських територій. З іншого боку, світова пандемія стала тимчасовим викликом для економічної стабільності та розвитку підприємництва в сільських господарствах. Вона підкреслила необхідність перегляду стратегій фінансування та розвитку підприємницької діяльності в умовах невизначеності та ризику. Отже, виклики нового соціально-економічного середовища, які включають в себе елементи нестабільності через військові загрози та епідемічні ризики, роблять актуальним питання розробки та ефективного впровадження інноваційно-інвестиційних стратегій розвитку фермерських господарств. Подолання цих викликів вимагатиме системного та динамічного підходу до планування та фінансування сільського розвитку, а також використання передових технологій та моделей підтримки підприємництва.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Данько Ю.І., Лагодієнко Н.В., Турленко Н.В. запропонували інвестиційний механізм для сталого розвитку аграрного виробництва. Це дослідження охоплює аспекти сталого розвитку, але не вирішує всі проблеми сучасного агарного виробництва [1]. Кириленко І.Г., Павлов О.Г. визначили проблеми українського села та можливі шляхи вирішення в контексті аграрних трансформацій, але не надає конкретних рішень для їх вирішення [2]. Кісіль М. проаналізував інвестиційну кризу в агропродовольчих секторах економіки у 2020 році, але не пропонує конкретних шляхів виходу з неї [3]. Онегіна В., Антощенкова В., Кравченко Ю. проаналізували сучасний стан і перспективи інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств, виділили перспективи, але не розглянули всі аспекти проблеми [4]. Чебан Ю.Ю. в свій роботи розглядає ефективність формування і використання матеріально-технічної бази фермерських господарств. Зосереджується на ефективності, але не охоплює всі аспекти розвитку фермерських господарств [5]. Маслак О. аналізує проблеми та перспективи фермерства в Україні, вказує на існуючі проблеми, але не визначає всі шляхи їх подолання [6]. Збарський В.К. досліджує трансформацію селянських домогосподарств у фермерські господарства, акцентує увагу на трансформації, але не розглядає всі відтінки цього процесу [7]. Єрмаков О.Ю. моделює інноваційно-інвестиційний розвиток сільськогосподарських підприємств, акцентує увагу на моделюванні, але не пропонує конкретних рішень [8]. Баланюк І.Ф., Копчак Ю.С., Шеленко Д.І. (2014) порівнюють діяльність фермерських господарств в Україні та Польщі, але не розглядають всі аспекти проблеми [9]. Кропивко М. розглядає особливості інноваційно-інвестиційної діяльності фермерських господарств, зосереджується на особливостях, але не охоплює всі аспекти розвитку фермерських господарств [10]. Дослідження цих авторів не вирішило питання ефективних конкретних шляхів вирішення проблем розвитку аграрного сектору, інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств та подолання інвестиційної кризи в агропродовольчих секторах.

Постановка завдання. Мета даної статті - розгляд аспектів фінансування розвитку підприємництва в фермерських господарствах. Завдання включають аналіз існуючих механізмів фінансування, визначення ефективних стратегій залучення інвестицій та розробку нових підходів для підтримки інноваційних ініціатив в аграрному секторі.

Виклад основного матеріалу дослідження

інвестиція інноваційний аграрний військовий конфлікт

Проведені дослідження вказують на необхідність орієнтації економічної політики держави та регіонів на соціальний аспект, спрямований на забезпечення соціальних гарантій для населення. Це включає підвищення рівня трудової зайнятості, відмову від використання шкідливих технологій та підтримку розвитку підприємницької ініціативи. Важливим чинником, який впливає на соціальну безпеку сільськогосподарського населення, є інтенсифікація розвитку аграрно-переробних виробничих структур, яка повинна бути законодавчо врегульована у взаємодії з державою та суспільством [2]. Однак виявлено, що фінансування в аграрний сектор недостатнє для відновлення родючості ґрунтів, придбання технічних засобів та поліпшення соціального та екологічного стану аграрної галузі. Відмічено також низький попит населення на основні продукти харчування, зниження витрат на оплату праці, що є наслідком недостатнього впливу інвестиційної політики регіонального розвитку сільського господарства на формування та використання інвестиційного потенціалу аграрної сфери. Необхідно акцентувати увагу на створенні інвестиційно привабливих умов у сільському господарстві через механізми державного управління [4].

Виконано аналіз рівня інвестицій у сільське господарство регіону, враховуючи джерела та типи інвестицій, а також структуру та обсяги інвестиційних потоків. Основним обмежуючим фактором для збільшення інвестицій у власне виробництво сільськогосподарських підприємств є нестача оборотних коштів [6]. Для зростання інвестиційних ресурсів аграрних підприємств та втілення інвестиційних проектів є необхідним залучення державних коштів, а також інвестицій від приватних та зарубіжних інвесторів. Ключовою умовою успішної реалізації стратегічного розвитку сільськогосподарського підприємства є активне вкладання коштів, що сприяє підвищенню рівня прибутковості, стабільному грошовому потоку та позитивно впливає на конкурентоспроможність господарства (табл. 1).

Аналізуючи таблицю 1, можна визначити вплив початку війни в 2022 році на фінансове забезпечення фермерських господарств Сумської області. У 2022 році самофінансування зменшилося на 99,5 млн грн порівняно з попереднім роком. Можливий вплив війни втілюється у зменшення доходів фермерських господарств може бути зумовлене рядом факторів, таких як зниження виробництва, підвищення витрат на енергоносії та інші ресурси через загострення ситуації. Сума кредитування зменшилася на 86 млн. грн у порівнянні з 2021 роком. Можливий вплив війни у цьому аспекті фінансування втілюється у те, що банки можуть бути більш обережними у видачі кредитів у період воєнного конфлікту через зростання ризиків та невизначеність економічного середовища. У 2022 році капітальні інвестиції зменшилися на 309,9 млн. грн.. порівняно з 2021 роком. Можливий вплив війни у цьому аспекті фінансування втілюється у те, фермерські господарства можуть відкласти інвестиційні проекти через невизначеність економічної ситуації та зростання ризиків. У 2022 році державне фінансування зменшилося на 2,2 млн грн порівняно з попереднім роком [11]. Можливий вплив війни у цьому аспекті фінансування втілюється у те, зменшення державного фінансування може бути пов'язане із змінами бюджетних пріоритетів та обмеженими ресурсами у зв'язку із військовим конфліктом. В цілому, військовий конфлікт призвів до скорочення фінансових ресурсів фермерських господарств через зменшення доходів, обмеження доступу до кредитів та відтермінування інвестиційних проектів. Невизначеність економічної ситуації створює виклики для подальшого розвитку аграрного сектору у регіоні.

Модернізація фінансового механізму передбачає вдосконалення та удосконалення методів та інструментів впливу на формування та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування та розвитку підприємства [7; 8]. Основні напрямки включають у себе удосконалення економічних методів впливу на регіональний розвиток, поліпшення економічних важелів впливу на регіональний розвиток, підвищення якості законодавчого та інформаційного забезпечення, вдосконалення функціонування регіонального фінансового механізму та покращення організаційно-інституційного забезпечення. Процес модернізації та удосконалення регіонального фінансового механізму складається з кількох етапів. На початковому етапі встановлюється взаємозв'язок між фінансовими ресурсами та організаційною структурою підприємства, приймаються рішення щодо розподілу грошових коштів між структурними підрозділами та їх направлення на конкретні напрямки діяльності. На наступних етапах вирішуються питання щодо оптимального обсягу грошових коштів та інших ресурсів, що виражається у розробці бізнес- плану ефективної діяльності фермерських господарств [4]. Проаналізовано особливості функціонування фінансового механізму в сфері регіонального агробізнесу, звертаючи особливу увагу на його роль у вирішенні проблем фінансової політики та фінансового забезпечення. Важливими складовими структури фінансового механізму аграрних підприємств є фінансові методи, інструменти, інформаційне та фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансові стимули, а також внутрішні та зовнішні чинники середовища. Зокрема, у контексті регіонального агробізнесу особливий акцент робиться на фінансових методах та забезпеченні, які визначають здатність підприємств отримувати необхідні фінансові ресурси, забезпечуючи максимальний прибуток та впливаючи на ефективність їхнього розвитку.

Таблиця 1

Джерела фінансового забезпечення фермерських господарств Сумської області, млн грн. Джерело: [11]

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямі

У даному дослідженні було вивчено та проаналізовано фінансові аспекти розвитку підприємництва в фермерських господарствах. Здійснено комплексний огляд джерел фінансування, інвестиційних потоків, а також вивчено вплив економічних та соціокультурних факторів на фінансовий механізм сільськогосподарських підприємств.

Було визначено, що самофінансування в сучасних умовах виступає як основне джерело фінансування підприємництва у фермерських господарствах. Результати показали, що самофінансування залишається визначальним джерелом фінансового забезпечення фермерських господарств. Його стабільний зріст вказує на здатність господарств генерувати власні ресурси для подальшого розвитку. Кредитування, хоча і забезпечує додаткові фінансові ресурси, але може вносити певний ризик через обов'язок повернення кредитів. Важливо удосконалити систему кредитування для підтримки фермерів. Зростання обсягів капітальних інвестицій свідчить про потребу в сучасних технологіях, удосконаленні інфраструктури та розвитку виробничих потужностей. Наразі державне фінансування залишається невеликим, проте може відігравати ключову роль у стимулюванні інновацій та розвитку фермерського сектору.

Дослідженням ефективності витрат фермерських господарств можна визначити оптимальні стратегії фінансового управління. Важливо розглянути фінансові ризики, пов'язані зі змінами економічних, соціальних та природних умов, і виробити стратегії їхнього управління. Дослідження нових фінансових інструментів та інноваційних моделей фінансування сприятиме розвитку фермерського сектору. Розробка програм підтримки фермерських господарств з фокусом на фінансових аспектах сприятиме сталому розвитку галузі. Загалом, висновки дослідження свідчать про необхідність подальших наукових досліджень та розробки стратегій фінансового управління для забезпечення сталого розвитку підприємництва в АПК.

Література