Прогнозування еколого-економічних процесів у зрошуваному землеробстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ЗРОШУВАНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

08.07.02 -економіка сільського господарства і АПК

Мухіна Ірина Анатоліївна

Дніпропетровськ 2000



УДК 574.631.6

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Наукові керівники: доктор економічних наук, професор

Благодатний Володимир Іванович, Херсонський державний аграрний університет, Завідувач кафедри організації сільськогосподарського виробництва.

Офіційні опоненти: доктор наук, економічних наук, професор Новіков Юрій Миколайович, Кримський державний аграрний університет, Завідувач кафедри фінанси і кредит.

Кандидат економічних наук, доцент Намлієв Володимир Степанович, Дніпропетровський державний аграрний університет, Завідувач кафедри економіки навколишнього середовища.

Провідна установа: Уманська сільськогосподарська академія / м. Умань/ Міністерства аграрної політики України, кафедра економіки.

Захист відбудеться 22 червня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, 27, вул. Ворошилова, 25; аудиторія 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 21 травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Макаренко П.М.

землеробство зрошуваний екологічний економічний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ступінь розуміння дійсних причин екологічних конфліктів багато в чому визначає ефективність заходів, які використовуються суспільством для виправлення ситуації. Енергія і кошти, що спрямовуються на природоохоронні і середовищезахисні цілі, часто орієнтовані на наслідки, прийняті за причину. Це багато в чому визначає сучасний стан екології та економіки України.

Тому виникла необхідність розробки нових наукових підходів, які співвідносили б практичні дії з більш широким розумінням сутності екологічних проблем, відображали б єдність світобудови, цілісність живої і неживої природи, динамізм еволюційного процесу.

Стало вже очевидним, що стан навколишнього природного середовища пов'язаний з характером розвитку суспільства. Еволюція екологічних проблем залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Криза у взаємовідносинах людини з природою є відбитком кризи у відношеннях людини з людиною.

Як геологічний чинник, людство взаємодіє із середовищем свого проживання на рівні етнічних систем. У зв'язку з цим, в роботі були розглянуті історичні закономірності соціального розвитку суспільства, які призвели до глобальних змін в екології України. Це дає можливість визначити, яким чином, загальний процес етно-соціального розвитку відобразився на стані сільськогосподарського виробництва і, у тому числі, зрошуваного землеробства, а також прогнозувати хід подальшого розвитку еколого-економічних процесів.

Херсонська область відноситься до агропромислової зони, тому родючість грунтів є вирішальним фактором у виробництві сільськогосподарської продукції. Основою грунтової родючості є якість грунтів. Крім того, в умовах півдня України, важливим чинником одержання стабільних врожаїв служить наявність вологи в грунті. Це переконання лягло в основу планів народногосподарського розвитку в 50-60 роки ХХ сторіччя, що стало причиною широкого розвитку зрошуваного землеробства в південно-українському регіоні.

Під впливом зрошення на півдні України сформувалися агроландшафти з новими властивостями. Поряд із їхньою позитивною функцією, виникло питання про погіршення якості меліоративного стану використовуваних земель. На сьогодні, через дефіцит матеріально-грошових ресурсів, це питання стоїть особливо гостро. Проте, без ведення зрошення неможливо одержання врожаїв цілого ряду сільськогосподарських культур. Тому в роботі велика увага приділяється питанню раціонального використання і збереження агроекосистем.

Теоретичною і методологічною базою по визначенню фази історичного розвитку української етно-соціальної системи послужили праці таких авторів: Н. Амосова, И. Бистрякова, В. Вернадського, Л. Гумільова, А. Гхоша, А. Дудова, Э. Лекявічуса, В. Марасанова, А. Маслоу, Н. Реймерса, П. Сорокіна, А. Уотса, О. Субтельного, К. Юнга, А. Яблокова.

Розробкою заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, у свій час займалися вчені: К. Арент, В. Благодатний, П. Борщевський,Г. Воропаєв, В. Вюн, Б. Душин, Д. Зузік, Р. Іванух, Ю. Івашкевич, Ю. Новиков, В. Писаренко, В. Сахаєв, В. Трегобчук, К. Шавва, Б. Шумаков та інші.

Для поліпшення екологічної ситуації в Україні потрібні не тільки практичні заходи, але, у першу чергу, такі зміни у свідомості виробника сільськогосподарської продукції, які дають змогу враховувати одночасно і прибуток від виробничої діяльності, і збитки від цієї діяльності, які наносяться навколишньому середовищу.

У дисертації робиться спроба обєднати обидві сторони єдиного по своїй суті процесу, таким чином, щоб максимально використати економічний потенціал зрошення і зменшити негативний тиск на екологію.

Звязок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною всеукраїнського плану науково-технічної програми на 1996-2000 роки - "Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови", а саме плану наукової роботи Херсонського державного аграрного університету (ХДАУ) № 02 "Розробка наукових основ реформування земельних відносин, раціонального використання та охорони земель в умовах аграрної реформи", а також науково-дослідної теми "Вивчення та впровадження наукових основ організаційно-економічних заходів по збереженню водних, земельних та виробничих ресурсів у зоні зрошення півдня України", замовником якої виступає Міністерство аграрної політики України (Головне управління економіки) і Українська академія аграрних наук (Інститут аграрної економіки) - реєстраційний номер 0194U020092.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка способів раціонального використання і збереження агроекосистем у зоні зрошення півдня України на основі науково-обгрунтованого прогнозу соціального розвитку.

Виходячи з поставленої мети, у роботі вирішуються такі основні задачі: -розробити методику прогнозування еколого-економічних процесів на підставі закономірностей історичного розвитку етно-соціальних систем; - визначити фазу розвитку української етно-соціальної системи; - провести економічний аналіз природоохоронної діяльності та гідролого-меліоративного стану грунтів Херсонської області; - скласти прогноз подальшого розвитку ситуації в зрошуваному землеробстві; - дати рекомендації щодо екологічно безпечного розвитку зрошуваного землеробства; - удосконалити методику визначення доцільних еколого-економічно обгрунтованих зрошувальних норм (ЕОН) для основних сільськогосподарських культур.

Предмет і об'єкт дослідження. Аналіз змін, що відбуваються в навколишньому середовищі, був зроблений у двох вимірах: з однієї сторони - це матеріальна оцінка деформацій природного середовища (аналіз гідролого-меліоративного стану грунтів і природоохоронної діяльності в зоні зрошення); з другої - це зміна ціннісних орієнтирів соціальної сфери, пов'язаних з онтогенезом української етно-соціальної системи. Крім того, у якості суб'єкта і об'єкта дослідження виступає виробник сільськогосподарської продукції, з огляду на орієнтацію його головних цілей.

В об'єктно-предметну область досліджень включені дані управлінь зрошувальних систем (УЗС) про становище зрошуваного землеробства і гідролого-меліоративний стан грунтів Херсонської області, а також історико-культурний матеріал, який дає можливість визначити соціальні, а в більш широкому аспекті духовні основи відношення людини до природи.

Інформативною базою послужили матеріали з історії українського народу, дані Херсонського обласного управління водного господарства за 1986-1999 роки, річні звіти водогосподарчих і сільськогосподарських організацій, дані звітності ряду наукових установ і результати експериментальних досліджень співробітників кафедри організації сільськогосподарського виробництва Херсонського ДАУ по Баштанському УЗС Миколаївської області за 1994-1996 роки.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою даної роботи є еволюційна теорія Ч.Дарвіна (з урахуванням сучасних уточнень), вчення В.Вернадського про ноосферу, про єдність і взаємозвязок екосистем.

При проведенні досліджень були застосовані методи: історичний, монографічний, абстрактно-логічний, статистико-економічний, розрахунково-конструктивний та економіко-математичний.

Наукова новизна. В ході роботи над темою дисертації отримано ряд результатів, які мають самостійне значення: - обгрунтовано зв'язок стану екології, економіки та меліорації з сучасним етапом історичного розвитку українського етносу на основі багатофакторного аналізу; - на підставі здійсненого прогнозу, розроблено модель екологічно безпечного розвитку зрошуваного землеробства; - вдосконалено декілька методик визначення еколого-економічно доцільних рівнів врожайності та зрошувальних норм основних сільськогосподарських культур півдня України, та розроблено рекомендації щодо їх використання.

Практична цінність та реалізація результатів дослідження. Представлені в дисертації методологічні розробки та практичні рекомендації допоможуть планувати використання необхідних організаційно-економічних та матеріальних заходів на регулювання основ екологічних конфліктів.

За результатами досліджень, проведених у Баштанському управлінні зрошувальних систем (УЗС) Миколаївської області, та Краснознаменському УЗС Херсонської області, за рахунок використання доцільних еколого-економічних зрошувальних норм, був одержаний річний економічний ефект у розмірі 1,2 млн. грн.

Апробація результатів роботи. Основні результати дисертаційного дослідження докладались на науково-практичних конференціях, присвячених проблемам екології, економіки сільського господарства та зрошення: у Херсонському планово-економічному інституті в червні 1997; на республіканській конференції в Херсонському сільськогосподарському інституті в листопаді 1997 року; в Миколаївській філії Києво-Могилянській академії в червні 1999 року; на II конгресі економістів-аграрників в Інституті аграрної економіки УААН в січні 2000 року; на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського аграрного університету в 1996-2000 рр.

Публікації. За основними результатами досліджень було опубліковано 6 статей і одна брошура у наукових виданнях, загальним обсягом 5,93 умовних друкованих аркушів, з них 4 - самостійно, а 3 - у співавторстві.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно здійснено теоретичні розробки по виявленню соціальних основ появи екологічних конфліктів та встановленню залежності стану екології та економіки України від закономірностей історичного розвитку української етно-соціальної системи. На підставі системного багатофакторного аналізу зроблено прогноз подальшого розвитку ситуації в зоні зрошення, а також побудовано модель екологічно безпечного розвитку зрошуваного землеробства. При удосконаленні методики визначення доцільних еколого-економічно обґрунтованих зрошувальних норм (ЕОН), автору належить 40 % виконаної роботи.

В сумісних статтях доля автора складається в наступному: 1) - "Основні принципи удосконалення відношень між УЗС та сільськогосподарськими підриємствами" разом з Благодатним В.І. та Козловою В.М., автору належать розробки по рівням зрошувальних норм; 2) - "Муніципальна реформа на селі - шлях до ресурсозбереження і соціального захисту населення" разом з Благодатним В.І. та Ковальчуком В.С., автору належить ідея про екологічний захист в сільських населених пунктах; 3) - "Економіко-екологічні аспекти розвитку зрошуваного землеробства" разом з Благодатним В.І., автору належить 60 % виконаної роботи.

У фахових виданнях, затверджених ВАК України надруковано такі роботи: "До питання про раціональне використання агроекосистем в зрошуваному землеробстві" та "Економіко-екологічні аспекти розвитку зрошуваного землеробства", а також брошура "Прогнозирование устойчивого развития орошаемого земледелия".

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 175 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 23 таблиці; 13 рисунків. Список використаних джерел складається з 177 назв на 15 сторінках і додатків на 21 сторінці.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Обгрунтування концепції еколого-економічного становища обєкта" були вивчені й узагальнені концепції ряду авторів про етапи історичного розвитку етнічних систем і їхнього взаємозв'язку зі станом екології. Результатом цього вивчення стали наступні висновки.

Як геологічний чинник, людство впливає на навколишнє середовище на рівні етно-соціальних систем. У своєму розвитку кожна така система проходить послідовно фази етногенезу, які характеризуються певним відношенням людей як до природних ресурсів, так і до членів суспільства. Це залежить від переважання в ній кількості одного з трьох типів людей: пасионаріїв (від латинської passio - пристрасть), гармонійних особин або субпасионаріїв. Тривалість однієї фази складає приблизно 300 років.

Кожний з типів людей має певні прагнення і діє відповідно до них. Загальний рівень цих прагнень коливається в межах від Р₆ - жертовність до Р_-2 - нездатність задовольняти прагнення і називається пасионарністю етно-соціальної системи (рис. 1).

Згідно до своїх прагнень, ці люди будуть виразниками головних життєвих цінностей (інакше - базових ідей), навколо яких будується матеріальне, культурне та духовне життя в суспільстві, і які формують три типи культури - ідеаціональний, ідеалістичний та почуттєвий.

Ідеаціональному типу культури відповідають перша і друга фази етногенезу - підйом і накопичення з переважанням в системі кількості людей з рівнем прагнень від Р₆ до Р₅. В період панування ідеалістичного типу культури рівень пасионарності складає від Р₅ до Р₄-Р₃, йому відповідає фаза надлому. Саме в цей період формується споживче відношення до природних ресурсів.

Почуттєвому типу культури відповідають четверта і п'ята фази етногенезу - інерційна та обскурації з ведучим рівнем прагнень від Р₃-Р₂ до Р₁-Р₀. На початку інерційної фази в етно-соціальній системі переважають пасионарії, надалі - гармонійні особини, які більш ощадливо ставляться до природних ресурсів. Це повязано з тим, що суспільство, на попередніх етапах історичного розвитку майже вичерпало ресурси та виснажило землю, до того ж, гармонійні особини менш активні, ніж пасионарії.

Визначення фази розвитку української етно-соціальної системи дає змогу прогнозувати подальший хід еколого-економічних процесів.

Так початком появи українців, як окремого народу, прийнято вважати середину ХП сторіччя. Дослідження в області історії України дають підставу стверджувати, що наприкінці пятдесятих - початку шістдесятих років ХХ сторіччя український етнос вступив у період інерційної фази. Результатом цього процесу є зміна світогляду, що знаходить свій прояв в екологізації виробництва та новому підході до використання природних ресурсів.

Змінивши навколишнє середовище, людина змушена пристосовуватися до нових умов свого існування, удосконалюючи свою свідому діяльність. Таким шляхом на нашій планеті продовжується еволюція свідомості. Виходячи з цього, ми пропонуємо, розглядати взаємодію людини з природним середовищем у послідовності, поданої на рисунку 2

Враховуючи викладене вище, нами були розглянуті закономірності появи зрошення в південно-українському регіоні.

Людство давно використовує зрошення як фактор, який допомагає одержувати стабільні врожаї сільськогосподарських культур. Але широкий розвиток меліорації у колишньому СРСР був недостатньо підготовлений матеріально, технічно та технологічно. Крім того, мало враховувався досвід землеробства на певній території та наукові дослідження в цьому напрямі. При введенні зрошення на півдні України, суспільство найбільше користувалося лише однією метою - одержати якомога більше прибутку. Такий підхід був закономірним результатом етногенезу в Україні. Це призвело до екологічної кризи та збитковості витрат на меліорацію.

Початком освоєння зрошуваних земель в Україні можна вважати 1961 рік. За період 1961-1965 рр. було освоєно 177,7 тис.га зрошуваних земель. Найбільша площа освоєних зрошуваних земель відзначалася в період з 1981 по 1985 рік - 523,4 тисячі гектарів. Потім кількість введених в експлуатацію земель починає скорочуватися до 1,19 тис.га. Водночас, темп росту освоєних земель починає знижуватися вже після 1970 року з 176,7 % до 1,5 % у період 1996-1999 рр. (таблиця 1).

Таблиця 1

Введення в дію зрошуваних земель в Україні за рахунок державних капітальних вкладень

Період	Введено в експлуатацію земель, тис. га (Рі)	Абсолютний (Тр.А=Рі-Р0), тис. га	Відносний (Тр.В= Рі / Р0), %	Темп росту, ланцюговий (Тр.Л= Рі/ Рі-1), %
1	2	3	4	5
1961-1965	177,0	-	100	100
1961-1970	312,7	135,7	176,7	176,6
1971-1975	429,8	252,8	242,8	137,4
1976-1980	508,0	331,0	287,0	118,4
1981-1985	523,4	346,4	295,7	103,0
1986-1990	370,6	193,6	209,4	70,9
1991-1995	80,36	-96,6	45,4	21,7
1996-1999	1,19	-175	0,7	1,5

У другому розділі "Економічний аналіз екологічних обставин у зоні зрошення Херсонської області" було проведено аналіз стану зрошуваного землеробства, природоохоронної діяльності та гідролого-меліоративного стану грунтів.

Площа зрошуваних земель Херсонської області на початок 2000 року становила 470,6 тис.га. За період з 1991 по 1999 роки площа дренування скоротилася з 188 до 64,5 тис.га. Питома вага "земель-супутників" за період 1996-1999 рр. в порівнянні з початком 80-их років скоротилася в 5,4 рази і складала 13,5 тис.га.

Основними джерелами зрошення в Херсонській області служать Каховський магістральний і Північно-Кримський канали, та Інгулецька зрошувальна система. Забезпеченість області водними ресурсами для цілей зрошення можна вважати задовільною, проте за період з 1991 по 1999 рр., водозабір із джерел зрошення зменшився в 1,7 рази і складав 1320,5 тис.м³.

За цей же період обсяг втрат води на зрошувальній мережі по абсолютних показниках зменшився з 215,8 до 150,8 тис.м³, але доля втрат води на міжгосподарській і внутрішньогосподарській мережі складає близько 20 % за рік. Проте якщо втрати на міжгосподарській мережі збільшилися на 3,6 %, то на внутрішньогосподарських системах показник коливається в межах 9-10 %. Це пояснюється незадовільним технічним станом зрошувальних систем.

Проектна врожайність по основним сільськогосподарським культурам за період з 1991 по 1999 рік досягалась тільки по багаторічним і однорічним травам на сіно, та озимій пшениці. Врожайність культур, порівняно з проектною, складає: озимої пшениці - 55-103 %, кукурудзи на зерно - 60-95 %, рису - майже в 1,5-2 рази нижче, овочів та цукрового буряку - 60-70 %.

Зниження багатьох показників по Херсонському обласному управлінню водного господарства пов'язане з недостатністю фінансового забезпечення. Так у 1999 році матеріально-технічне забезпечення складало 46,5 % від кількості необхідної для підтримки нормального режиму роботи зрошувальних систем.

Для виявлення впливу зрошуваного землеробства на екологічні обставини в Херсонській області був проведений аналіз гідролого-меліоративного стану грунтів за 1986-1999 рр., який відображає тенденцію стабілізації негативних процесів в екології починаючи з 1995 року. Це пов'язано, головним чином, зі зменшенням водовикористання, викликаного дефіцитом матеріальних коштів.

У середньому площа зрошуваних земель складала 464,8 тис. га, з них площа земель з критичними показниками: - за рівнем грунтових вод - 16,5 %; - за ступенем мінералізації грунтових вод - 12,2 %. Площа засолених земель і грунти з критичним ступенем солонцюватості складають 22 і 33 тис. га відповідно.

До управлінь зрошувальних систем, у яких спостерігаються незадовільні показники гідролого-меліоративного стану грунтів відносяться: Каланчацьке, Приморське, Краснознаменське, Генічеське, Інгулецьке, Новотроїцьке і Херсонське.

Не зважаючи на стабілізацію негативних процесів у меліоративному стані грунтів, спостерігається погіршення гідролого-меліоративних обставин у населених пунктах зони зрошення. Тому загальний стан екології не можна назвати задовільним.

У третьому розділі "Раціональне використання агроекосистем у зро-шуваному землеробстві" запропонована модель подальшого розвитку екологічної ситуації, з огляду на хід історичного розвитку української етно-соціальної системи.

Для опису і прогнозування ситуації в зоні зрошення був обраний метод знакових орграфів, який відображає систему зв'язків в агроекосистемі, поданий на рисунку 3.

В розглянутій моделі, активізуючими є чотири вершини: "Максимальне одержання прибутку", "Необхідність збереження природи", "Стан навколишнього середовища" , "Фізичне та психічне здоровя людей".

В українській етно-соціальній системі зараз переважають дві головні установки: бажання одержати максимальний прибуток і необхідність зберегти природу, причому перша установка домінує. Обидві установки тиснуть на ресурсний потенціал суспільства. Від нього розподіляються кошти на розвиток сільськогосподарської меліорації та природоохоронну діяльність (в нашому прикладі це орграф "Стан грунтів").

Обмеженість ресурсного потенціалу призводить до недостатності капітало-вкладень як на розвиток меліорації, так і на охорону природи. Це негативно впливає на меліоративний стан грунтів і призводить до погіршення екологічних обставин у зоні зрошення.

Зворотний звязок в цьому процесі має таку послідовність: недостатність ресурсного потенціалу призводить до зниження інтенсивності виробництва, і хоч недовкладення в природоохоронну діяльність негативно впливає на екологію, та зниження інтенсивності виробництва відновлює дію процесу самовідтворення в природі. Крім того, зменшення вкладень в сільськогосподар- ську меліорацію зменшує кількість отриманого врожаю в умовах півдня України. Це негативно відображається на добробуті суспільства і таким чином впливає на фізичне й психічне здоровя людей, яке є складовою частиною загального стану екології. впливає на фізичне й психічне здоровя людей, яке є складовою частиною загального стану екології.

Негативний стан навколишнього середовища та недостатність ресурсного потенціалу суспільства змінюють бажання людей одержати максимальний прибуток. З огляду на закономірний хід етногенезу, зараз складається ситуація, коли в українській етно-соціальній системі відбувається переорієнтація цілей від економічних до економіко-екологічних. Модель на рисунку 3 може прийняти позитивний характер, якщо збільшиться ресурсний потенціал суспільства.

В роботі також була розглянута послідовність впливу психологічного фактора на стан навколишнього середовища в зоні зрошення, через систему обгрунтування техніко-економічних показників виробництва, технічного стану зрошувальних систем і конкретної виробничої діяльності. Стан менталітету (психологічний фактор), у якому знаходиться людина - виробник сільськогосподарської продукції, буде визначати те як, яким чином, будуть перетворюватися інші елементи системи, а певний рівень пасионарності, буде встановлювати цілі, до яких етно-соціальна система в цілому і кожний конкретний виробник зокрема будуть прагнути. Водночас, система виробничих, технічних і економічних чинників формуює зміни в психології виробника, тому що незадоволеність існуючим положенням у сфері виробництва змушує людей вишукувати нові можливості для подальшого вдосконалення відносин всередині соціальної сфери.

Для створення моделі екологічно безпечного розвитку зрошуваного землеробства критерієм було обрано відновлення природної родючості грунтів за рахунок одержання еколого-економічно доцільної врожайності (ЕДВ) сільгоспкультур.

Попередньо проводиться перевірка стану родючості грунтів, ступеня їхнього забруднення і якості зрошувальної води. У випадку перевищення гранично-допустимої концентрації шкідливих речовин у воді і грунті вживаються заходи по виправленню ситуації за рахунок наявних матеріально-грошових коштів. Після проведення цих заходів, планується ЕДВ, з урахуванням оптимальних зрошувальних норм і доз внесення добрив.

Елементи зрошувального комплексу використовують різні джерела фінансування і переслідують різні цілі. Домінуюча ціль сільськогосподарського виробника економічна - максимальне одержання прибутку. Найбільш важлива ціль держави, яка фінансує зрошувальну систему, соціальна - одержання стабільного врожаю. У зрошувальному комплексі обидві цілі змикаються і служать основою для одержання стабільних високих врожаїв. Можна сказати, що в зрошувальному комплексі поєднуються інтереси окремого виробника і цільові установки суспільства, при цьому, суспільні установки домінують.

З метою екологізації сільськогосподарського виробництва в зрошуваному землеробстві, нами запропоновано змінити цільові установки в сфері виробництва і споживання. Для цього, виробникам продукції рекомендується прагнути одержувати не максимальну біологічну врожайність культур, а еколого-економічно доцільну. Це повинно сприяти відновленню природної родючості грунтів і максимальній реалізації ресурсного потенціалу зрошуваного землеробства. Ця залежність подана на рисунку 4 у вигляді дерева цілі - "схеми Ісікава".

З практичної сторони, рішення цього питання повинно здійснюватись по двом напрямкам: по-перше, виховання у людей почуття розумного контролю за своїми потребами; по-друге, регулювання валового збору врожаю таким чином, щоб забезпечити потреби суспільства в продукції рослинництва і, одночасно, давати можливість грунту відновлювати свою родючість.

Рівень запланованої еколого-економічно доцільної врожайності на зрошенні залежить від еколого-економічно обгрунтованої зрошувальної норми (ЕОН) - фактор 3.6.1 на рисунку 4.

При виборі рівня ЕОН, необхідно враховувати не тільки залежність врожайності сільгоспкультур від погодно-кліматичних умов і фази розвитку рослин, а й економічні показники: суму капітальних вкладень у зрошувальну мережу, річні витрати на її експлуатацію та витрати на вирощування культур. З урахуванням цих чинників, нами була проведена економічна оцінка зрошувальних норм по трьом основним культурам: озимій пшениці, кукурудзі на силос і багаторічним травам на зелений корм.

Для цього була розроблена економічна модель, яка дозволяє розрахувати вихід продукції при різних варіантах розподілу обмежених ресурсів зрошувальної води, живильних речовин та виробничих фондів.

Зб. - вартісна оцінка збитку від недоотримання сільськогосподарської продукції за рахунок перевитрат зрошувальної води, грн., визначається по формулі:

Зб. = Всп. (М / Мсп.) Р,

де: М - різниця між рекомендованою для даної зони зрошувальної норми (Мрек.) по j- тій сільськогосподарській культурі та фактичній нормі поливу (Мф.), м³/га;

Р - порівняна ціна за 1ц сільськогосподарської продукції, грн.;

Мсп. - зрошувальна норма на "супутниках", м³/га.

Для відбору і розрахунку даних розглядалася позиція етапу техніко-економічного обгрунтування норм потреби у воді на діючій системі Баштанського УЗС Миколаївської області.

На підставі зроблених розрахунків для півдня України були встановлені такі економічно й екологічно доцільні рівні зрошувальних норм: для озимої пшениці - 1600 м³/га, кукурудзи на силос - 2700, багаторічних трав - 4250.

Зекономлену воду можна зберігати у водосховищах-накопичувачах, розташованих в господарствах і використовувати для поливу прилеглих до основного зрошення богарних земель, або інших потеб господарства.



ВИСНОВКИ

1. Щоб прогнозувати хід еколого-економічних процесів, потрібно спочатку визначити, які сторони розвитку суспільства призводять до глобальних змін в екології. Для цього слід враховувати історичні закономірності розвитку етно-соціальних систем (етногенез). Узагальнення теорій ряду авторів про взаємозв'язок між фазами етногенезу і відповідного їм типу відношення людей до природних ресурсів, дає змогу зробити висновк, що характер використання природних ресурсів залежить від кількісного переважання в етнічній системі одного з трьох типів людей - пасионаріїв, гармонійних особин, субпасионаріїв.

Перші два типи людей формують чотири види цілей: економічні, економіко-екологічні, еколого-економічні та екологічні. Послідовность змін цілей відповідає зміні фаз етногенезу і, одночасно, переважанню в етно-соціальній системі або пасионаріїв, або гармонійних особин. Причому, пасионарії формують перші два види цілей, а гармонійні особини - останні два. Формування цілей базується на системі ведучих життєвих цінностей (інакше - базовій ідеї) та прагненнях людей, які панують в суспільстві і навколо яких будується не тільки економічне, а й все культурне та духовне життя. Тому, щоб визначити як надалі розвиватимуться еколого-економічні процеси, треба встановити які зміни відбуваються в системі ведучих життевих цінностей, тим самим ми одночасно встановлюємо, який тип людей переважає в суспільстві.

Тривалість процесу етногенезу від моменту утворення етно-соціальної системи до її розпаду складає 1800 років. Весь процес складаеться з 6 фаз: 1) - під'йом; 2) - накопичення; 3) - надлом; 4) - інерційна; 5) - обскурація; 6) - гомеостаза. Тривалість кожної фази - приблизно 300 років. В період від фази під'йому до початку інерційної фази в суспільстві ведучу соціальну функцію виконують пасионарії, надалі - гармонійні особини.



2. Дослідження в області історії української етно-соціальної системи дають підставу стверджувати, що етнос вступив в період інерційної фази наприкінці пятдесятих - початку шістдесятих років нашого сторіччя. Для початку цієї фази характерна рівновага між пасионаріями і гармонійними особинами, з подальшим переважанням гармонійних особин. Тому економічні цілі в нашому суспільстві поки що домінують над екологічними, але критичний стан екології, кризове становище в економіці та ведуча соціальна функція гармонійних особин в суспільстві, призведуть до неминучого переважання екологічного імперативу над економічним. Результатом цих змін є екологізація виробництва, зокрема це стосується нинішнього стану зрошуваного землеробства в Україні.

3. Широке використання зрошення в аграрному виробництві південно-українського регіону було пов'язане з загальним ходом процесу етногенезу в Україні, однією з головних причин якого була потреба одержати якомога більше матеріальних благ (економічні цілі). При цьому майже не враховувалася відповідна реакція грунтів на зрошення та його вплив на екологічні обставини в регіоні. Але без ведення зрошення на півдні України доведеться відмовитись від посіву ряду важливих сільськогосподарських культур, що негативно відобразиться на добробуті суспільства, тому потрібно виробляти нові способи його використання.

4. Економічний аналіз стану зрошуваного землеробства Херсонської області показав, що за період з 1999 по з 1991 рік, площа зрошуваних земель збільшилась на 1,4 % і становила 470,6 тис.га, в той же час площа дренування скоротилася на 65,8 %. (64,8 тис.га). Питома вага "земель-супутників" у 1999 році, порівняно з початком 90-их років, скоротилася в 2,4 рази і становила 13,5 тис.га.

Після 1995 року майже в 2 рази зменшився водозабір із джерел зрошення і в 1999 році складав 1320,5 тис.м³, та не зважаючи на це, втрати води на зрошувальній мережі становлять близько 20 % на рік, що пов'язано з незадовільним технічним станом зрошувальних систем і неможливістю їхньої швидкої реконструкції, тому що фінансова забезпеченість Херсонського обласного управління водного господарства складає 45,6 % від кількості необхідної для підтримки нормального режиму роботи зрошувальних систем.

Проектна врожайність по основним сільськогосподарським культурам за 1991-1999 рр. постійно досягалась тільки по багаторічним і однорічним травам на сіно. Врожайність інших культур складала 55-95 % від проектної, а рису - майже в 2 рази нижче. Крім того, скорочення площ земель-"супутників" призвело до зменшення кількості отриманої на зрошенні продукції рослинництва.

5. Аналіз гідролого-меліоративного стану грунтів за 1986-1999 рр. виявив, що, в середньому за розглянутий період, із 464,8 тис. га зрошуваних земель, питома вага площ з критичними показниками складала: - за рівнем грунтових вод - 16,5 %; - по ступеню мінералізації грунтових вод - 12,2 %; - по засоленості - 0,6 %; - по солонцюватості - 7,4 %.

До управлінь зрошувальних систем, в яких спостерігаються незадовільні показники гідролого-меліоративного стану грунтів відносяться УЗС, що розташовані в приморській зоні та в зоні використання води ріки Інгулець Це пов'язано з солонцюватістю грунтів Херсонської області (майже 90 %), а також їхньою природною засоленістю в приморській зоні.

Стосовно Інгулецького та Херсонського УЗС, то причиною погіршання екологічних обставин може бути використання води ріки Інгулець, яка є приймачем промислових і побутових скидів підприємств Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей, а також важкий механічний склад грунтів у зоні Інгулецького УЗС.

6. Встановлено, що з 1995 року негативні процеси в гідролого-меліоративному стані грунтів Херсонської області стабілізуються. Головною причиною цього є зменшення кількості води, поданої на поливний гектар, у зв'язку зі зниженням водозабору. Але незадовільний технічний стан зрошувальної мережі, робочого і технічного устаткування, а також скорочення площі дренування призвели до погіршання екологічних обставин у населених пунктах зони зрошення, що не дозволяє поки що говорити про поліпшення стану екології в цілому.

7. Прогноз розвитку еколого-економічних процесів в зрошуваному землеробстві за допомогою методу знакових орграфів, який описує систему прямого та зворотного зв'язку в агроекосистемі, показує, що зараз у нашому суспільстві переважають дві головні установки: бажання одержати максимальний прибуток та необхідність зберігати грунтову родючість.

Обидві установки пов'язані з системою ведучих життєвих цінностей, причому перша установка домінує. Вони тиснуть на ресурсний потенціал суспільства, від якого іде розподіл коштів на зрошення і природоохоронну діяльність. При цьому, дефіцит коштів призводить до обмежень - як бажання одержати максимальний прибуток, так і підтримки діяльності по збереженню водних та земельних ресурсів в оптимальному режимі.

Зворотний зв'язок в цьому процесі носить наступний характер: погіршання гідролого-меліоративного стану грунтів призводить до першочергової необхідності природоохоронної діяльності, але, одночасно з цим, при недовкладанні коштів у зрошуване землеробство, суспільство недоотримує певну кількість продукції рослинництва, що негативно відображається на його добробуті. Обидва фактори впливають на на фізичне й психічне здоров'я людей і призводять до зміни цільових установок як суспільства, так і окремого виробника в сторону переважання екологічного імператива над економічним.

Таким чином, в умовах гострого дефіциту матеріально-грошових коштів і переходу до нових форм власності потрібно виробити нові способи взаємодії між виробниками сільськогосподарської продукції та природно-економічним потенціалом зрошуваного землеробства.

8. З метою екологізації виробництва, ми рекомендуємо виробникам сільськогосподарської продукції прагнути одержувати не максимальну біологічну врожайність культур, а еколого-економічно доцільну (ЕДВ), яка враховує з однієї сторони можливість максимального природного відновлення грунтової родючості, а з другої - економічні чинники виробництва в зрошуваному землеробстві. Для цього необхідні такі зміни в свідомості виробника, які стримують бажання одержати максимальний прибуток від виробничої діяльності, розумінням ступеню шкідливості, який наноситься навколишньому природному середовищу.

9. Рівень плануємої еколого-економічно доцільної врожайності (ЕДВ) на зрошенні залежить від еколого-економічно обгрунтованої зрошувальної норми (ЕОН), розрахунок якої враховує не тільки природно-кліматичні умови і фазу розвитку рослин, а й економічні та екологічні чинники, такі як: капітальні вкладення в зрошувальну мережу; річні витрати на експлуатацію мережі; витрати на вирощування сільгоспкультур; ступінь забруднення навколишнього середовища від зрошення.

Для півдня України нами були встановлені такі економічно й екологічно доцільні рівні зрошувальних норм: для озимої пшениці - 1600, кукурудзи на силос -2700, багаторічних трав - 4250 м³/га, що заощадить відповідно 600, 700 і 750 м³/га зрошувальної води.

Використання цієї води на інших площах, в критичні для вегетації рослин періоди, дозволить одержати додаткову кількість сільськогосподарської продукції і зберегти нормальні екологічні обставини в зоні зрошення.



АНОТАЦІЇ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Прогнозування еколого-економічних процесів у зрошуваному землеробстві.

Робота присвячена питанням раціонального використання і збереження агроекосистем у зоні зрошення півдня України на підставі науково-обгрунтованого прогнозу соціального розвитку.

Аналіз змін, що відбуваються в навколишньому середовищі, був зроблений у двох вимірах: з однієї сторони - це матеріальна оцінка деформацій природного середовища (аналіз гідролого-меліоративного стану грунтів і природоохоронної діяльності в зоні зрошення); з другої - це зміна ціннісних орієнтирів соціальної сфери, пов'язаних з онтогенезом української етно-соціальної системи.

На підставі зроблених висновків була побудована модель прогнозу подальшого розвитку ситуації в зоні зрошення і модель екологічно безпечного розвитку зрошуваного землеробства за рахунок отримання еколого-економічно доцільної врожайності (ЕДВ) сільгоспкультур, а також вдосконалена методика встановлення еколого-економічно обгрунтованих зрошувальних норм (ЕОН).

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК.- Днепропетровский государственный аграрный университет. - Днепропетровск, 2000.

Работа посвященавопросу рационального использования и сохранения агроэкосистем в зоне орошения юга Украины на основе научно-обоснованного прогноза социального развития.

В диссертации были рассмотрены исторические закономерности развития украинской этно-социальной системы, которые в конечном итоге привели к глобальным изменениям в экологии Украины. На основе полученных выводов, предлагается новый способ взаимодействия между производителями сельскохозяйственной продукции и природно-экономическим потенциалом орошаемого земледелия.

Информативной базой послужили данные управлений оросительных систем о состоянии орошаемого земледелия и гидролого-мелиоративном состоянии почв за 1986-1999 гг., материалы по истории Украины и других стран, а так же результаты опытов сотрудников кафедры организации Херсонского ГАУ по Баштанскому управлению оросительных систем Николаевской области за период с 1994 по 1996 год.

Для определения степени влияния орошаемого земледелия на экологическую обстановку в Херсонской области был проведен экономический анализ гидролого-мелиоративного состояния почв, который отражает тенденцию некоторой стабилизации негативных процессов в экологии, что связано, главным образом, со снижением водопотребления, вызванного дефицитом материальных и денежных средств.

С целью экологизации сельскохозяйственного производства в орошаемом земледелии, нами предложено изменить целевые установки общества в сфере производства и потребления. Для этого, производителям продукции рекомендуется стремиться получать не максимальную биологическую урожайность культур, а эколого-экономически целесообразную (ЭЦУ), которая должна способствовать, с одной стороны, восстановлению естественного плодородия почв, а с другой - полностью реализовать ресурсный потенциал сельскохозяйственного производства в орошаемом земледелии.

Уровень планируемой ЭЦУ на орошении зависит, в первую очередь, от эколого-экономически обоснованной оросительной нормы (ЭОН). При расчете уровня ЭОН необходимо учитывать, не только зависимость от погодно-климатических условий и фазы развития растений, но так же эколого-экономические показатели: сумму капитальных вложений в оросительную сеть, годовые затраты на ее эксплуатацию, затраты на выращивание сельхозкультур и гидролого-мелиоративное состояние почв.

В работе была проведена экономическая оценка оросительных норм по трем основным культурам: озимой пшенице, кукурузе на силос и многолетним травам на зеленый корм, с учетом вышеперечисленных факторов.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Economics speciality. The speciality: 08.07.02 - economics of agriculture. - Dnipropetrovsky State Agrarian University. Dnipropetrovsk, 2000.

The Thesis was sowing to questions of rational utilisation and preservation of the agricultural-ecological systems in the irrigate zone of south Ukraine on the scientific- grounded prognosis of social development.

The analysis of change, that happen in surrounding environment was did in two measures: first - is material estimation of deformation of natural environment (the analysis of hydrologic-meliorating condition of soil and natural security work in the irrigate zone); second - the change valuable orientations of social sphere connected with ontogenesis Ukrainian ethno-social system.

On this method was building the model of further development situation in the irrigate zone, and model ecological security development irrigate agriculture on foundation of receiving ecological-economical rational crop capacity (ERC) and so was perfect method of ground the rational ecological-economical irrigate norms (EIN) for principal agricultural crops.

Размещено на Allbest.ru

...