Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців

РОЗДІЛ 2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

РОЗДІЛ 3. Вибір оптимальної комбінації виробничих ресурсів при заданих цінах на них і технології. формування витрат на виробництво блага

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Одним з найважливіших розділів економічної теорії є мікроекономіка. Вона досліджує поведінку окремих елементів і структур, таких, як галузі виробництва та підприємства, товарні та фінансові ринки, банки, різні фірми, домашні господарства та ін. Займається вивченням того, як встановлюються обсяги виробництва окремих товарів і ціни на них, як впливають податки на заощадження населення і т.п. Тобто досліджує економіку на мікрорівні.

Серед найважливіших тем мікроекономіки можна виділити:

ь аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців;

ь побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету.

Курсова робота присвячена теоретичному та практичному аналізу, дослідженню саме цих двох тем, оскільки в сучасних умовах розвитку суспільства вони мають велике значення. Їх актуальність пояснюється тим, що такі категорії як: попит, пропозиція, ринкова рівновага, поведінка споживача привертають все більше уваги.

Це логічне явище адже, зокрема, стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються саме через механізм попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців дозволяє отримати картину кон'юнктури ринку, оцінити виграш споживача та продавця. Отримані результати можуть використовуватись як державними структурами, для визначення необхідності регулювання, так і іншими особами, які приймають рішення щодо вступу на даний ринок.

Важливість аналізу поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету можна обґрунтувати тим, що саме споживач, а не виробник є головною дієвою особою в економіці. Як відомо, метою виробництва (виробника) є отримання прибутку. За умов ринкової економіки, виробництво з прибутком можливе тільки тоді, коли ціни на товари будуть перевищувати витрати на їх виробництво.

Саме тут ми й звертаємося до споживача, бо саме він оцінює працю виробника, купуючи товари. Якщо споживач не купує товар - виробник несе збитки, а ресурси, які він використав у виробництві, витрачені даремно. Тому побудова моделі поведінки споживача теж відіграє важливу роль в мікроекономіці.

Дана проблематика досліджена в працях А. Сміта, М. Туган-Барановського, Н.Д. Кондратьева, К. Маркса, Дж.М. Кейнса, Й. Шумпетера, М. Фрідмена.



РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ

1.1 Розрахунково-аналітична частина

На товарному ринку є три продавця і три покупця. За умовами задачі нас відомі функції пропозиції по ціні продавців:

Q^s₁= 2P-10; Q^s₂=P-16; Q^s₃= wЧP-h

i функції попиту по ціні покупців:

Q^D₁=g-zЧP; Q^D₂=8-0,5P; Q^D₃=15-3P.

За поданими таблицями ми обираємо індивідуальний варіант і підставляємо відомі коефіцієнти: h=35, g=40, w=4,0, z=2,3. Звідси ми отримуємо функції пропозиції та попиту:

Q^s₁= 2P-10; Q^D₁=40-2,3P;

Q^s₂=P-16; Q^D₂=8-0,5P;

Q^s₃= 4P-35; Q^D₃=15-3P;

У першому завданні нам потрібно визначити ціну рівноваги і обсяг угоди кожного учасника торгівлі. Для цього необхідно знайти мінімальну ціну, нижче якої продавець не буде продавати:

2P-10=0 P-16=0 4P-35=0

P=5 P=16 P=8,8

А також максимальну ціну для покупців, тобто таку, вище якої не купуватимуть:

40-2,3P=0 8-0,5P =0 15-3P=0

P=17,4 P=16 P=5

На основі вище утворених функцій та їх значень складаємо галузеві функції попиту та пропозиції для кожного проміжку. Щоб знайти галузеву функцію пропозиції потрібно обчислити функції для кожного проміжку.

А для побудови графіка галузевої функції попиту ми знаходимо всі проміжки, а потім наносимо їх на графік.

Попит:

16<P?17,4 40-2,3P

5<P?16 48-2,8P

0<P?5 63-5,8P

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. Залежно від споживацьких уподобань і доходів їхнє бажання та можливості придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту споживачів.

Функцію попиту будуємо за такими точками:

Р₁ = 17,4, тоді Q₁ = 40-2,3P = 40 - 2,3*17,4 = 0,02?0; (17,4; 0);

P₂ = 16, тоді Q₂ =48-2,8P = 48 - 2,8 *16 = 3,2; (16; 3,2);

Р₃= 5, тоді Q₃ = 63-5,8P = 63 - 5,8*5 = 34 (5; 34);

Р₄=0, тоді Q₄=63-5,8P=63- 5,8*0=63 (0;63).



Рисунок 1.1. «Галузева функція попиту»

Тепер складемо інтервали ціни пропозиції:

Пропозиція:

5<P?8,8 2P-10,

8,8<P?16 6P-45

P>16 7P-61

Функцію пропозиції будуємо за такими точками:

Р₁ = 5 тоді =2P - 10 = 2*5 - 10 =0 ; (5; 0);

Р₂ = 8,8, тоді = 6P - 45=6*8,8 - 45 = 7,8; (8,8; 7,8);

Р₃ = 16, тоді = 7P - 61 = 7*16 - 61= 51 (16; 51)

Р₄ = 20, тоді = 7P - 61 = 7*20 - 61= 79 (16; 79)



Рисунок 1.2. «Галузева фінкція пропозиції»

Випишемо всі ціни, що утворилися на ринку (попиту та пропозиції):

0; 5; 8,8; 16; 17,4.

Потрібно визначити інтервал в якому буде знаходитися рівноважна ціна для цього:

1)P=5 підставляємо у фінкцію попиту та пропозиції саме в ту, що включає в проміжок 5:

Q^D(5)=40-2,3Ч5=28,5 дифіцит (у розмірі 28,5)

Q^S(5)=2Ч5-10=0

2)Р=8,8

Q^D(8,8)=48-2,8Ч8,8=23,4 дифіцит (у розмірі 15,6)

Q^S(8,8)=6Ч8,8-45=7,8

3)Р=16

Q^D(16)=63-5,8Ч16= 29,8 надлишок (у розмірі 21,2)

Q^S(16)=7Ч16-61 =51

Отже рівноважна ціна буде дорівнювати проміжку [8,8;16]

В результаті взаємодії попиту і пропозиції утворюється рівноважна ціна і рівноважна кількість.

Щоб знайти Р_E необхідно прирівняти рівняння попиту та пропозиції, які належать даному проміжку.

Q^D=48-2,8Р

Q^S=6Р-45

48-2,8Р=6Р-45

-8,8Р= -93

Р_Е?10,56

Підставляємо Р_Е, щоб знайти Q_E:

Q_E=610,56-45=18,36

Шукаємо обсяг угоди кожного учасника,для цього підставляємо Р_E в рівняння кожного учасника.

Q^D: 1)40-2,3Ч10,56=15,7

2)8-0,5Ч10,56= 2,72

3)15-3Ч10,56=-16,68

Q^D в цілому у нас буде (15,7+2,72-16,68)=1,74

Q^S: 1) 2Ч10,56-10=11,1

2)10,56-16=-5,44

3)4Ч10,56-35=7,24

Звідси Q^S=11,4+7,8-5,3=12,9

Отже, Q^S ?Q^D

^2.Відобразимо ціну рівноваги і обсяг угоди кожного учасника тогрівлі графічно.

За знайденими вище точками функцій попиту і пропозиції будуємо графік:



Рисунок 1.3. «Ринкова рівновага»

Рівновага ринку може порушуватись під дією певних факторів. У цих випадках реальна ціна буде відхилятись від рівноважної. За будь-якої ціни, відмінної від рівноважної, баланс попиту і пропозиції порушується, ринкова рівновага втрачається.

Ціна ринкової рівноваги досягається під дією конкурентних ринкових сил стихійно, в "автоматичному режимі". Проте, якщо хтось (наприклад, монополія чи держава) здобуває можливість суб'єктивно впливати на процес ціноутворення (як правило, у власних інтересах), ринкова рівновага буде порушуватись.

На вільному ринку відхилення рівня ціни від рівноваги обов'язково приведе до вирівнювання величин попиту і пропозиції за нового рівня ціни рівноваги. При цьому надлишок пропозиції тисне на ціну вниз, а надлишок попиту піднімає ціни вгору, що створює компромісну ціну ринкової рівноваги. Так діє стихійний і об'єктивний ринковий механізм ціноутворення.

Але, коли є стійкі обмеження рівня ціни, рівновага такого ринку стихійко і об'єктивно не відновлюється.

Рівновага ринку може порушуватись і внаслідок зміни обсягу попиту чи обсягу пропозиції і відновлюватись лише за відповідної зміни рівня рівноважної ціни.

3.Щоб розрахувати коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції,потрібно застосувати формулу:

Е^D_p=Ч| (1.1)

де Q₁ / P₁=початкова кількість / ціна,

Q₂ / P₂=нова кількість / ціна

Еластичність попиту:

1)0<P?5

Q₁₌63-5,8Ч0=63; P₁=0

Q₂=63-5,8Ч5=34 P₂=5

Е^D_p=| Ч=|-29/97| ?0,29

2)5<P?16

P₁=5 Q₁=34

P₂=16 Q₂=3,2

Е^D_p=| Ч=|-0,83Ч-1,9|=1,58

1)16<P?17,4

P₁=17,4 Q₁=-0,02

P₂=16 Q₂= 3,2

Е^D_p=| Ч=|1,08Ч(-23,86)| ?25,77

Еластичність пропозиції:

1)5<P?8,8

P₁=5 Q₁=0

P₂=8,8 Q₂=7,8

Е^D_p=| Ч?3,6

2)8,8<P?16

P₁=8,8 Q₁=7,8

P₂=16 Q₂=51

Е^D_p=| Ч?0,21

3)P>16

P₁=16 Q₁=81

P₂= 20 Q₂=119

Е^D_p=| Ч=1,71

4.Надлишок (чистий зиск споживача) -- це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу. На графіку величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі.[10]

Рисунок 1.4. «Надлишок споживача і виробника»

1 - \\\-Надлишок споживача 2- /// -Надлишок виробника

1.2 Проблемно-питальна частина

1.Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції?

Функція галузевої пропозиції утворюється в результаті підсумовування індивідуальних функцій пропозицій всіх виробників. Спочатку необхідно визначити мінімальні ціни, за якими продавці згодні пропонувати свій товар, наприклад для першого виробника - 5 гр.од, для другого - 12,5 гр.од. За ціною,яка входить в проміжок від 5 до 12,5, продавати товар буде лише 1-й продавець, адже для 2-го така ціна є надто низька. Якщо взяти проміжок від 12,5 і вище, то така ціна задовольняє обох продавців, і функція пропозиції буде складатися із суми функцій 1-го і 2-го виробника.

Знайдіть зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася з 6,2 до 12.

Ціна P₁, отже Q = 2P - 10 = 2 6,2 - 10 = 2,4

Ціна P₂ , отже Q = 2P - 10 = 2 12 - 10 = 14

Q₂ - Q₁ = 14 - 2,4 = 11,6

Тобто, якщо P змінилася з 6,2 до 12, то обсяг зріс на 11,6 одиниць.

Як побудувати графік галузевого попиту?

Щоб побудувати графік галузевого попиту, необхідно знайти максимальну ціну, яка б задовольняла кожного споживача. Наприклад, для 1-го споживача максимальна ціна складає 5, а для 2-го - 16. Якщо взяти ціновий проміжок від 0 до 5, то він буде задовольняти 1-го і 2-го споживача, адже вони обидва можуть споживати благо за ціною 5 гр.од, а проміжок від 5 до 16 задовольняє лише 2-го споживача.

Знайдіть зміну величини попиту, якщо ціна змінилася з 2,2 до 10.

P ? 5

40-2,3P, якщо 16< P ? 17,4

48-2,8P, якщо 5< P ? 16

63-5,8P, якщо P ? 5

Ціна P₁ належить проміжку P ? 5, отже Q = 63-5,8P = 63 - 5,8 2,2 = 50,24

Ціна P₂ належить проміжку 5< P ? 16, отже Q = 48-2,8P = 48 - 2,8 10 = 20

Q₂ - Q₁ = 30,24

Отже при зміні ціни з 2,2 до 10, попит зменшується на 30,24 одиниці.

2.Як у результаті взаємодії попиту та пропозиції визначається ціна товару?

Попит -- це представлена на ринку потреба в товарах або послугах, що забезпечена грошовим еквівалентом (платоспроможна потреба). Суть закону попиту -- зворотна залежність між ціною товару і величиною попиту на товар (за інших рівних умов). Чим вища ціна, тим менше благ купить споживач, і, навпаки, менша ціна -- більший попит. Якщо ціна на замінюваний продукт зростає, то пропозиція продукту зменшується, і крива пропозиції цього продукту переміщується вліво. Якщо ціна на взаємодоповнюваний продукт зростає, пропозиція продукту також зростатиме, і крива пропозиції продукту переміститься вправо.

Пропозиція -- загальна сума товарів, що є на ринку або можуть бути на нього доставлені. Пропозиція породжує і формує попит, але водночас повинна пристосовуватися до попиту, до його змін і коливань. Зв'язок між ціною й обсягом продукту прямий -- суть закону пропозиції. Виробник прагне одержати вигоду, але ціна пропозиції має враховувати інтереси споживача, орієнтуючись на його платоспроможність. Високі ціни на ринку змушують виробника пропонувати більше своїх товарів, а низькі - менше[4].

Чи відповідають рівноважна ціна і рівноважний обсяг інтервалам цін і обсягів попиту та пропозиції, на яких є точка перетину функцій?

Так, рівноважна ціна і рівноважний обсяг відповідають інтервалам цін і обсягів попиту та пропозиції.

3.Чому крива ринкового попиту є більш пологою, ніж будь-яка з кривих індивідуального попиту, що її складають?



Ціна	Попит споживача	Ринковий попит D
	d1	d2	d3
P1 =5	-	-	10	10
P2 =4	-	10	15	25
P3 =3	15	20	25	60
P4 =2	30	40	45	115

На ринку існує багато споживачів,які мають свій власний індивідуальний попит. Для того щоб скласти криву ринкового попиту,необхідно додати всі криві індивідуального попиту кожного споживача. Але існує «ефект юрби», коли ринковий попит впливає і зумовлює індивідуальний попит споживача. В результаті цього змінюються ціни на товар, в свою чергу це явище тягне зміни еластичності індивідуального попиту і призводить до зміни еластичності ринкового попиту. Тобто, ринковий попит еластичніший за індивідуальний. Це сприяє тому, що крива ринкового попиту є більш пологою , ніж будь-яка з кривий індивідуального попиту, що її складають [3].

4.Які є види еластичності? Які способи розрахунків коефіцієнта еластичності ви використовували у своїх розрахунках. Чому?

Один з видів еластичності - еластичність попиту за ціною - відношення відсоткової величини попиту на товар до даної процентної зміни його ціни. Знайти можна за допомогою коефіцієнта Еd, що обчислюється за такою формулою:

Еластичний попит- Еd буде більше одиниці. Еd > 1.

Нееластичний попит - Еd є меншим за одиницю. Еd < 1

Одинична еластичність - Еd = 1.

Абсолютно нееластичний попит - коли зміна ціни взагалі не приводить ні якої зміни величини попиту.

Абсолютно еластичний попит - збільшення ціни викликає зниження попиту до нескінченності.

Еластичність попиту за доходом - вимірюється за допомогою коефіцієнта ЕІ, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту при зміні доходу споживача на 1% . Вимірюється формулою :

1>>0 - Нормальні товари

>1 - Предмети розкоші

=0 - Товари першої необхідності

<0 - Товари низької якості

Перехресна еластичність - показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар X при зміні ціни товару Y на 1%:

> 0 - перехресна еластичність для товарів взаємозамінників (субститутів)

= 0 - коефіцієнт перехресної еластичності для незалежних товарів

< 0 - коефіцієнт перехресної еластичності для товарів - доповнювачів (комплементів)

Нульовий чи майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продукту не пов'язані між собою, тобто є незалежними в споживанні товарами [7].

Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість запропонованого товару при зміні його ціни на 1 %.

> 1 - пропозиція еластична

< 1 - нееластична пропозиція

= 1 - пропозиція з одиничною еластичністю

= 0 - абсолютно еластична пропозиція

?

5.Що показує надлишок споживача і надлишок виробника?

Надлишок споживача -- це різниця між граничною корисністю одиниці блага і його ціною.

Також, надлишок споживача можна назвати його прибутком, адже він є різницею між корисним результатом споживання і витратами на нього. Споживчий надлишок показує економічний добробут споживача, адже чим вище показник надлишку, тим краще добробут.

Надлишок виробника - різниця між мінімальною сумою, за якою виробник був готовий продати свою продукцію і сумою реально отриманою. Надлишок виробника - це є його виграш [2].

6.Яким чином встановлюється ринкова рівновага за А. Маршаллом і Л. Вальрасом?

Метод Л. Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А. Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску».

Головним у підході Л. Вальраса є різниця у обсягах попиту й пропозиції. Якщо ринкова цінаP₁>P_E, то величина пропозиції більше величини попитуQ_P.S¹>>Q_D¹, над ринком - надлишок пропозиції (за ціниP₁), надлишок дорівнюєQ_P.S¹ -Q_D¹. Через війну конкуренції продавців відбувається зниження ціниP_E і надлишок зникає. Якщо ринкова цінаP₂>P_E, то величина попиту більше величини пропозиціїQ_D²>Q_P.S², над ринком надлишок попиту (за ціниP₂), тобто дефіцит дорівнюєQ_D² -Q_P.S². внаслідок конкуренції покупців відбувається підвищення цін доP_E і дефіцит зникає.

Головним у підході А. Маршалла - різниця цінP₁ іP₂. А. Маршалл розмірковує так, що продавці, передусім, реагують на різницю за ціни попиту і пропозиції. Що це розрив, тим більше коштів стимулів на шляху зростання (чи скорочення) пропозиції. Збільшення (чи скорочення) обсягу пропозиції зменшує цю різницю і тим самим сприяє досягненню рівноважної ціни. За версією Л. Вальраса, за умов дефіциту активно діють покупці, а умовах надлишку товарів - продавці. Відповідно до версії А. Маршалла, домінуючою силою у формуванні ринкової кон'юнктури завжди є підприємці [6].

7.Що таке “павутиноподібна” модель? Павутиноподібна модель - одна з найпростіших моделей ціноутворення. Вона показує формування рівноваги у галузі з фіксованим виробництвом, на основі існуючих в попередньому періоді цін. Основною ідеєю моделі є врахування виробником минулого періоду - виробники наперед визначають обсяги виробництва , залежно від ціни минулого періоду. Споживачі знають який обсяг товару вони бажають купити за певної ціни .

Частіше за все дана модель використовується у сільському господарстві, адже в ньому виготовлення товару тривалий процес.

Павутиноподібна модель покликана показати як саме виробник встановлює рівноважну ціну [7].

8.Що відбувається на ринку, коли, наприклад, держава втручається в процес ринкового ціноутворення?

Відхилення ціни від рівноважного рівня може спостерігатися уразі порушення рівноваги внаслідок втручання держави, яка встановлює ціни на ринку вище чи нижче рівноважного рівня.

Запровадження верхньої межі ціни (ціна "стелі") чи нижньої межі ціни (ціна "підлоги"). Ціна "стелі" обмежує рух ціни вверх (підвищення ціни), тобто це штучно занижена ціна. Ціна "підлоги" обмежує рух ціни вниз (зниження ціни), тобто це штучно завищена ціна.

Максимальна межа ціни (Цінова «стеля» ) - це законодавчо встановлена максимальна ціна, по якій продавець може продати свій товар. Негативними наслідками максимальної межі ціни є виникнення дефіциту такого товару чи послуги. Тобто величина його попиту більша за величину пропозиції.

Нижній рівень ціни (Цінова «підлога» ) - це мінімальна ціна, встановлена державою, яка перевищує ринкову ціну. Негативним наслідком встановлення мінімальної ціни є надвиробництво продукції. Тобто величина пропозиції товару є більшою за величину попиту.

Втручання держави у ціноутворення призводить до порушення рівноваги, таких явищ як надлишок і дефіцит товару, пов'язаних із зміною ціни, також виникає підвищення витрат споживачів. Регулювання ринкових процесів державою може здійснюватись тільки у випадках крайньої необхідності і на короткий термін.

Яка ситуація складеться на вашому ринку, якщо встановити ціну P1=1,6 P2 = 15,0

1)при ціні = 1,6

6- 45=6 1,6 -45 = - 35,4

Отже, на ринку дефіцит

2)при ціні

Проаналізувавши дані, можна зробити висновок, що на ринку дефіцит.

При встановленні ціни на рівні P2,то на ринку виникне надлишок, таким чином буде встановлено стелю, якщо ж встановити ціну на рівні P1, то на ринку буде спостерігатись дефіцит, отже, встановлено цінову підлогу.



РОЗДІЛ 2. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА, ЩО ФОРМУЄ ПОПИТ ЗА ПЕВНИХ ПЕРЕВАГ І НАЯВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Розрахунково-аналітична частина

Нехай передбачається, що ринкова корзина споживача складається тільки з двох товарів -- (X) і (У).

Бюджетне обмеження споживача має вигляд:

I = P_x * X + P_Y * Y,

де Р_х -- рівноважна ціна товру Х, що встановилася на ринку цього товару ;

Р_у -- ціна товару У;

І -- дохід споживача;

X, У -- відповідно кількість спожитих товарів X і У.

Функція корисності має вигляд: U = (X + 5) * (У + 2).

Згідно даного типу функції: m=5, n=1, k=5, б=0,6 , в=0,4, І= Р_х +45, Р_у=6 та ?Р_Х= 2,2.

Запишемо умову рівноваги: = , звідси похідна по Х:

MU_x = (Y+2)*1 = Y+2

Похідна по Y:

MU_y = (X+5)*1 = X+5

Оскільки ціна товару Х: P_x=10,56 (розрахована в завданні 1),а ціна товару Y:

P_y = 6 (за умовою задачі),то маємо рівняння рівноваги:

=

Знайдемо рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги:

55,56 = 10,56х + 10,56х +40,8

14,76 = 21,12х

Х = 0,7

У = 8,03

(0,7; 8,03) - рівноважний набір(E₁)

U = (0,7 + 5) * (8,03+ 2)= 5,7*10,03=57,2

57,2 = (X + 5) * (У + 2) - рівняння кривої байдужості.

2.Перехресна еластичність попиту використовується для вимірювання чутливості обсягу покупок споживача до зміни цін на замінюючи, чи доповнюючі товари.

Перехресна еластичність - показує, на скільки зміниться обсяг попиту на товар Y при зміні ціни товару X :



E_XY = =

Px₁ =10,56

Px₂ = Px₁+=10,56+2,2=12,76

55,56 = 12,76х + 12,76х +51,8

3,76 = 25,52х

Х = 0,15

У = 8,95

(0,15; 8,95) - рівноважний набір(E₂)

U = (0,15 + 5) * (8,03+ 2)= 5,7*10,03=57,2

57,2 = (X + 5) * (У + 2) - рівняння кривої байдужості.

Еластичність попиту і пропозиції за ціною показує ступінь відсоткової зміни обсягу попиту та пропозиції у відповідь на відсоткову зміну рівня ринкової ціни певного товару. Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу у точці. Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої і розраховується за середніми величинами ціни та обсягу. модель попит пропозиція ринок

Перехресна еластичність - це процентна зміна обсягу на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару.

Еластичність за доходом - це процентна зміна обсягу, викликана однопроцентною зміною доходу.

У подальших розрахунках ми будемо знаходити коефіцієнт еластичності саме за ціною.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту при зміні ціни товару на 1%. У загальному випадку:

=:

де Q-- обсяг попиту на даний товар

Р-- ціна цього товару.

Оскільки обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни, то коефіцієнт цінової еластичності -- величина від'ємна.

Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни Е_S показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

= :

де Q-- обсяг пропозиції даного товару;

Р-- ціна цього товару.

Визначимо перехресну еластичність попиту на товар У при зміні ціни на товар Х:

= = 0,55

3.Визначити вплив збільшення ціни товару X ( ) на початкову рівновагу споживача, розробити загальний ефект на збільшення ціни на ефект заміни та ефект доходу стосовно товару X і товару Y.

Загальний ефект від зміни ціни може бути розділений на два окремих ефекти: ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект заміщення -- зміна обсягу попиту, спричинена зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході. Одночасно, в результаті зростання ціни одного з благ загальна сума благ, яку споживач може придбати на грошовий доход, зменшується, тобто зростання цін знижує реальний доход. При падінні цін реальний доход зростає.

Ефект доходу -- зміна обсягу попиту, спричинена зміною реального доходу при незмінності відносних цін.

55,56 = 10,56х + 6у

10,56х = 55,56

х = 5,26 (5,26;0)

55,56 = 6у

у = 9,26 (0;9,26)

Після підвищення ціни:

55,56 = 12,76х + 6у

12,76х = 55,56

х = 4,35 (4,35;0)

6у = 55,56

у = 9,26 (0;9,26)

Е₂ - рівноважна ціна

= = 2,19

у +2 = 2,13х + 10,65

у = 2,13х + 8,65

55,56 = 12,76х + 12,76х + 51,9

3,66 = 25,52х

х = 0,143

у = 8,95

U₁ = 51,45;

U₂ = (0,143 + 5)*(8,95 + 2) = 56,32

U₂ - U₁ = 56,32 -51,45 = 4,87

Для знаходження ефекту заміщення та ефекту доходу необхідно визначити, в якій точці нахил вихідної кривої байдужості U₀ дорівнює нахилу нової бюджетної лінії ( точка Е3). Знаходимо цю точку:

ху + 5у + 2х +10 = 56,32

2,13х² + 8,65х + 10,65х + 43,25 + 2х + 10 =56,32

2,13х² + 21,3х - 3,07 = 0

х² +10х - 1,44 = 0

х = = 0,145

у = 8,96

(0,145;8,96) - розбиває загальний ефект на ефект заміни та ефект доходу - E3

Ефект доходу: E₂ - E₃

Стосовно X = 0,143 - 0,145 = -0,02	Стосовно Y = 8,95 - 8,96 = -0,01

Ефект заміщення: E₃ - Е₁

Стосовно X = 0,145 - 0,698 = -0,553	Стосовно Y = 8,96 - 8,03 = 0,93

Загальний ефект:

Стосовно X = 0,02 - 0,553 = -0,555	Стосовно Y = -0,01 + 0,93 = 0,92

Таким чином, загальний ефект від збільшення ціни першого товару спричинив зменшення споживання даного товару на |-0,02 - 0,553| = 0,555 одиниці і призвів до збільшення споживання другого товару на 0,92 одиниці.

Рис. 2.1 Реакція споживача на збільшення ціни

4.Побудувати криву “ціна - споживання”, якщо ціна товару Y не змінюється, а ціна товару X зменшується на 10 %? Який взаємозв'язок між товарами X і Y?

Лінія «ціна-споживання» з'єднує різні точки рівноваги споживача, що утворюються при зміні цін. Для різних видів супутніх товарів лінія «ціна-споживання» буде мати різний нахил.

I= P_xx + P_yy

При ціні 10,56 рівноважний набір(E₁) - (0,7; 8,03)

Початкова ціна товару = 10,56, після зменшення ціни на 10%, вона буде становити P₂ = 10,560,9 = 9,5

Підставляємо в бюджетні обмеження і функцію корисності:

у + 2 = 1,58х + 7,9

I = 55,56 X = 5,26 Y = 9,26
I = 66,67 X = 6,34 Y = 11,11
I = 80 X = 7,58 Y = 13,33

у = 1,58х + 5,9

55,56 = 9,5х +9,5х +35,4

20,16 = 19х

х = 1,06

у = 7,58

Е - рівноваги (1,06;7,58)

Рис 2.2 Крива «ціна-споживання»

5.Побудувати криву “дохід - споживання” за умови, що дохід кожного разу збільшувався на 20 %. До якої категорії належать товари Х і Y?

I₁ = 55,56

I₂ = 55,671,2 = 66,67

I₃ = 66,67 1,2 = 80

Далі обчислюємо найбільшу кількість обох товарів, які ми могли б придбати, витративши весь дохід:

Рис 2.3 Крива «дохід-споживання»

2.2 Проблемно-питальна частина

1.Які властивості мають криві байдужості? Нарисуйте криві байдужості, якщо споживач вважає, що заміщення товарів X і Y неповне: U ( X , Y ) = Xб ?Y, 0 <б ,<1,б >0

Властивості кривих байдужості:

1.Криві байдужості с монотонно спадними функціями

(при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає).

2.Криві байдужості є увігнутими до початку координат. Увігнута форма кривих пояснюється спадною граничною нормою заміщення одного товару іншим;

3.Чим більше поверхня байдужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні.

4.Криві байдужості не перетинаються. Якщо дві криві перетнулися в точці. А, то корисність наборів благ на цих двох кривих однакова. І вони становлять одну криву байдужості. Це припущення породило протиріччя, тому воно не є правильним.

Функція корисності для товарів, які є неповними замінниками має вигляд U(x,y)=Х^б*У, 0<б<1. Якщо наближається до 0, споживач більш схильний до споживання блага Y, гранична норма заміни вздовж кривої байдужості зменшується і дорівнює MRSxy = , при якому U= const [10].

Рис 2.4 - Крива байдужості

2.Намалюйте криву “ціна - споживання” взаємозамінних товарів, якщо ціна товару X збільшується

Рис 2.5 - Крива “ціна - споживання”

3.До чого призведе інфляційне підвищення цін, якщо дохід домогосподарств не змінюється?

Інфляційне підвищення цін, при незмінному доході домогосподарств призведе до підвищення рівня витрат, що потягне за собою зсув бюджетної лінії ліворуч, а тобто зменшення купівельної спроможності домогосподарств.

4.На основі лінії “ціна - споживання” побудуйте криву індивідуального попиту на товар X , якщо P_y const.

Рис 2.6 - Крива індивідуального попиту на основі лінії «ціна-споживання»

При падінні ціни товару Х обсяг попиту на цей товар збільшується [3].

РОЗДІЛ 3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА

3.1Розрахунково-аналітична частина

На регіональному ринку кондитерських виробів фірми, що діють за встановленою рівноважною ціною і представляють весь обсяг пропозиції галузі, випускають продукцію згідно з технологією, яка характеризується виробничою функцією класу Кобба - Дугласа:

Q = B ? K^c ? L^d ,

де K - кількість використаного капіталу;

L - кількість найманої праці;

B, c, d - дійсні числа. Витрати на одиницю робочої сили визначаються за ставкою заробітної плати, P_l а витрати на одиницю капіталу - прокатною ціною капіталу P_k Бюджет фірми складається з суми витрат (TC ) на придбання факторів виробництва.

У короткостроковому періоді постійною величиною є капітал - K = const.

В даному варіанті: B = 9; c = 0,2; d = 0,8; P_L = 2; P_K = 9; TC = 600; K* = 105.

Отже функція буде мати вигляд:

Q = 9*K^0,2*L^0,8

^1.Мінімізація витрат виробництва відбувається тоді, коли виконується умова MP_{L ?} MP_K = P_{L ?} P_K.

P_L та P_K нам відомі, а щоб знайти MP_L та MP_K знаходимо похідні від Q.

MP_L=Q_L'=9*0,8*K^0,2*L^-0.2=

MP_K=Q_K'=9*0,2*K^-0,8*L^0,8=

= ;

K=0,05L.

Щоб знайти комбінацію ресурсів, яка мінімізує витрати виробництва даної фірми, підставляємо одержані результати у функцію сукупної вартості виробництва TC = P_L * L + P_K * K, при ТС=600

600=2*L+9*0,05L;

2,45L=600

L=244,9

Відповідно K=12,25.

Отже оптимальною комбінацією ресурсів, яка мінімізує витрати фірми буде Е (244,9;12,25).

Для того, щоб знайти оптимальний обсяг випуску продукції за наявного бюджету, отримані значення підставляємо в виробничу функцію

Q = 9*K^0,2*L^0,8

Q = 9*12,25^0,2*244,9^0,8=1210,3

2.Середня продуктивність праці визначається за формулою: AP=TP/L.

Відповідно до отриманих значень L та Q отримаємо:

AP=1210,3/244,9=5

3.На базі визначеної комбінації ресурсів обсяг виробництва можна представити як функцію від однієї змінної. Нам відомо, що K=0,05L, а отже



Q = 9*0,54L^0,2*L^0,8

L=;

Q=9**K^0,2

K=.

Таким чином :

TC = P_L * L + P_K * K

TC =2* + 9* = 0,46

MC=TC'=(0,46Q)'=0,46

4.Якщо капітал зафіксовано на рівні K*, то якими будуть граничні витрати виробництва даної фірми? Вивести рівняння кривої попиту на працю, якщо K = K*.

1)Визначимо граничні витрати виробництва при К* = 105

Q = K^0,2 * L^0,8 = 9 * 105^0,2 * L^0,8 = 22,83L^0,8

Отже, граничні витрати виробництва дорівнюють:

2)Виведемо рівняння кривої попиту на працю, якщо K = K*.

3.2 Проблемно-питальна частина

1.Проаналізуйте ізоморфізм карти кривих байдужості і карти ізоквант.

Карта ізоквант - це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва (Рис 3.1).

Рис 3.1 - Карта ізоквант.



Рис 3.2 - Карта кривих байдужості.

Карта кривих байдужості - це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб (Рис 3.2).

Ізокванти схожі з кривими байдужості. Так, як і криві байдужості вони відображають альтернативні варіанти споживчого вибору благ, які забезпечують певний рівень корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції.

2.Що таке гранична норма технічної субституції праці капіталом?

Гранична норма технологічного взаємозаміщення (MRTS) показує, від якої кількості одного ресурсу треба відмовитись, якщо для даного технічно ефективного обсягу випуску використати додаткову одиницю іншого ресурсу. Гранична норма технологічного заміщення зменшується при просуванні вниз уздовж ізокванти. Це означає, що кожна година людської праці здатна замінити все меншу кількість капіталу. Причина зменшення граничної норми технологічного заміщення полягає в тому, що фактори виробництва мають властивість доповнювати один одного. Кожен з них не може робити те, що може робити інший, або якщо й може, то гірше.

3.Якою є умова вибору оптимальної комбінації ресурсів виробницва для мінімізації витрат виробника за наявної технології і заданих цінах ресурсів?

Виробництво продукції пов'язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:

,

де МР_L, МР_К, МР_n -- граничний продукт праці, капіталу та n-го ресурсу;

Р_L, Р_К, Р_n--ціна праці, капіталу та n-го ресурсу.

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

4.Проілюструйте конфігурації ізоквант: лінійну, леонтьєвського типу, ламану та непереривну ізокванти. Про що свідчить їх вигляд?



Рис 3.3 - Конфігурації ізоквант

-Лінійна ізокванта (Рис. 3.3, а) характеризує досконалу, повну, абсолютну взаємозамінність виробничих факторів. У такому разі випуск може бути отриманий за допомогою витрат або тільки праці (точка А), або тільки капіталу (точка В), або з використанням будь-яких комбінацій того й іншого факторів.

-У разі жорсткої доповнюваності факторів (Рис. 3.3, б) праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні (K1, L1). Таку ізокванту називають ізоквантою леонтьєвського типу, методу “витрати--випуск”. Тут випуск Q описується точкою з координатами L1K1, але, щоб показати, що за фіксованого значення одного фактора (наприклад, L1) збільшення іншого понад фіксований розмір (K1) не впливає на випуск, її заведено відображати у вигляді прямого кута.

-Ламана ізокванта (Рис. 3.3, в) описує випадок наявності лише кількох методів виробництва, що повною мірою відповідає дійсності. На рисунку наведено різні способи виробництва (технології: Т1, Т2, Т3), що характеризуються різними поєднаннями праці і капіталу (Т1 L1, K1; Т2 L2, K2; Т3 L3, K3). Нахил променя показує пропорцію застосування ресурсів (технологія Т1 капіталоінтенсивніша за Т2).

-Неперервна ізокванта (Рис. 3.3, г) характеризує заміщеність факторів у певних інтервалах, за межами яких заміщення одного фактора іншим технічно неможливе або неефективне. Конфігурація такої ізокванти допускає однорідність і необмежену подільність застосовуваних факторів виробництва.

5.Чи залежать середній, граничний і загальний продукти праці від величини застосованого фірмою капіталу? Якщо так, то яким чином?

Так, залежать. Виробнича функція з одним змінним ресурсом Q = f(F) дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску, а також на величину середнього та граничного продуктів (Рис 3.4).

Рис 3.4 - Сукупний, середній і граничний продукти змінного фактора.

6.Чому закон спадної граничної продуктивності передбачає, що граничний продукт змінного фактора за інших однакових умов насамперед зростає, досягає максимуму, а потім починає зменшуватися?

Під час застосування змінного фактора зростання його граничного продукту призупиняється, а потім починає знижуватися. Вказана залежність одержала назву «закону спадної віддачі», який говорить про те, що в міру збільшення застосування змінного фактора при фіксації всіх інших завжди досягається точка, починаючи з якої використання додаткової кількості змінного фактора веде до постійного зниження приросту продукту , а потім і до його абсолютного зникнення. Причина дії закону спадної віддачі - порушення збалансованості між постійними і змінними факторами. Низька ефективність при слабкій завантаженні обладнання може бути підвищена за рахунок залучення у виробництво додаткової кількості змінного фактора, що призведе до збільшення вироблення в зростаючій мірі. Навпаки, зайва завантаження обладнання призведе до падіння ефективності і зниження випуску.

7.Що таке віддача від масштабу? Який ефект масштабу характеризує ваша виробнича функція? Що показують коефіцієнти c і d у виробничій функції Кобба - Дугласа Q = B ? K^c ? L^d ? Який буде ефект масштабу, якщо c = 0,5, d = 0,3

У довготривалому періоді збільшення обсягів виробництва продукції можна досягти внаслідок збільшення використання всіх виробничих ресурсів і відбувається зміна масштабу виробництва. Ефект масштабу -- зміна обсягу випуску внаслідок зміни обсягу всіх виробничих ресурсів в однаковій пропорції. Ефект масштабу може бути спадний, зростаючий і постійний.

Спадний ефект віддачі від масштабу виробництва -- такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції збільшується у меншій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Зростаючий ефект віддачі від масштабу виробництва -- такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску збільшується у більшій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Постійний ефект віддачі від масштабу виробництва -- такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції та обсяг використання ресурсів змінюються в однаковій пропорції.

Виробнича функція за даних обсягів праці і капіталу характеризує постійний ефект віддачі від масштабу виробництва, обсяг випуску продукції збільшується в тій же пропорції, що і витрати ресурсів ( c + d = 0,7 + 0,3 = 1). Коефіцієнти c і d у виробничій функції Кобба - Дугласа Q = B ? K^c ? L^d показують на скільки відсотків зміниться випуск при зміні темпу росту всіх факторів на 1%.

Якщо коефіцієнти c і d = 0,5 і 0,3, то 0,5 + 0,3 = 0,8, то це спадний ефект віддачі від масштабу виробництва.

8.Проілюструйте ефект масштабу за допомогою функцій середніх витрат і за допомогою ізоквант.

Виділяють три типи довгострокових середніх витрат (Рис 3.5).

Рис 3.5 - Конфігурації ізоквант

9.Поясніть різницю між короткостроковими і довгостроковими кривими витрат.

У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійні витрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати (на весь обсяг продукції LC) , довгострокові середні витрати - (на одиницю продукції LAC) та довгострокові граничні витрати LMC, (приріст сукупних витрат). Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгострокового періоду існує певний зв'язок. Крива довгострокових середніх витрат будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові мають U - подібну форму. Нижня точка кривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданою технологією.

Основною відмінністю між аналізом у короткому і довгому періодах є еластичність факторів виробництва. В довгому періоді, на відміну від короткого, можна контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість підприємств.



ВИСНОВКИ

Кожний суб'єкт ринку, приймаючи певні рішення, зіштовхується з необхідністю здійснювати певний вибір.

Так, підприємець стоїть перед проблемою вибору, які товари і в якій кількості, для кого виробляти товари. Саме ці проблеми розглядалися в першому розділі даної роботи.

Споживач визначає, які товари, із усіх запропонованих, йому краще придбати, враховуючи своє бюджетне обмеження - розглядається у другому розділі роботи.

Власник економічних ресурсів зіштовхується з проблемою вибору одного із альтернативних варіантів використання своїх ресурсів або їх оптимальної комбінації - третій розділ даної роботи.

Необхідність вибору обумовлюється метою, яку переслідує людина в своїй поведінці, обмеженістю можливостей щодо досягнення мети і наявністю альтернатив.

Основною метою поведінки (вибору) є одержання вигоди, причому, максимальної вигоди. Так, підприємець переслідує мету одержати максимальний прибуток, найманий працівник - максимальну зарплату, покупець - максимальне задоволення від використання чи споживання благ.

У ході написання даної роботи були теоретично розглянуті та на конкретних прикладах з'ясовані такі основні поняття мікроекономіки, як попит, пропозиція, рівноважна ціна, взаємодія попиту та пропозиції, поведінка споживача, модель споживання за обмеженого бюджету. На основі викладеного матеріалу зроблені наступні висновки:

1.при нормальному функціонуванні ринку встановлюється рівноважна ціна, за якої визначається рівноважний обсяг;

2.при зміні ціни змінюється кон'юнктура ринку, тобто виникатиме надлишок або дефіцит;

3.від встановлення рівноважної ціни виграє як споживач так і продавець. Виграш обчислюється за врахуванням максимальної ціни покупця та мінімальної ціни продавця;

4.чутливість споживача до зміни ціни характеризує коефіцієнт еластичності;

5.при споживанні благ рівновага досягається в точці перетину кривої байдужості та бюджетної лінії;

6.значення коефіцієнта перехресної еластичності свідчить про характер товарів. У нашому випадку йдеться про взаємозамінність;

7.зміна ціни на один із товарів впливає на початкову рівновагу, тобто змінюється кількість споживання обох благ;

8.при зміні ціни одного з товарів виникає загальний ефект, який розбивається на ефект заміни і ефект доходу, що дорівнюють його сумі.

Отже, проведені мікроекономічні дослідження та розрахунки можуть слугувати виробнику чи споживачу основою для прийняття рішень. Виробник у своїй діяльності прагне до отримання як найбільшого доходу, споживач в свою чергу до мінімізації витрат. Ці два економічні суб'єкти залежать один від одного, тому кожен для отримання своєї мети повинен брати до уваги особливості іншого, тобто важливою є проблема взаємодії. При правильному використанні результатів отриманих нами при розрахунках можна досягнути найкращого результату.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка:Навчальний посібник/ За ред. Базілінської О.Я. 3-е вид. випр. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2009. - 352 с.

2. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І., Економічна теорія (Політекономія, Мікроекономіка, Макроекономіка): Навчальний посібник. - 2 вид. перероб. та доп. - Київ: «Центр учбової літератури», 2009. - 688 с.

3. Будаговська С.М., Кілієвич О.І., Луніна І.О. та ін. Мікроекономіка і Макроекономіка : У 2 ч./ За заг. ред. Будаговської С.М. - Київ: «Основи», 1998. - 518 с.

4. Буряк, П.Ю. Мікроекономіка [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / П.Ю. Буряк, О.Г. Гупало, І.В. Стасюк; Львівська держ. фін. акад. - К. : Хай-Тек Прес, 2008. - 367 с.

5. Вініченко І.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. Мікроекономіка: Навч. посіб. - Київ: ЦНЛ, 2005. - 272 с.

6. Задорожна Н.В. Мікроекономічна теорія виробництва і витрат.-К.:КНЕУ,2003.-219с.

7. Крупка, М.І. Основи економічної теорії [Текст] : підручник / М.І. Крупка, П.І. Островерх, С.К. Реверчук. - К. : Атіка, 2001. - 344 с.

8. Лісовий A.B. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 208 с.

9. Мочерний С.В. Економічна теорія : навч. посіб. / С.В. Мочерний. -- 4-те вид., стереотип. -- К. : ВЦ «Академія», 2009. -- 640 с

10. Пономаренко О.І. Сучасний економічний аналіз: У 2 ч. Ч. 1. Мікроекономіка : Навч. посібник. - Київ: «Вища школа», 2004. - 262 с.

Размещено на Allbest.ru

...