Комплексні макромоделі прогнозування економічного розвитку

За продуктивністю праці (ВВП на одного зайнятого) спостерігається повільніша динаміка відхилень (від - 0,51% до - 0,99%) внаслідок зменшення темпів скорочення зайнятості порівнянно зі скороченням ВВП до кінця прогнозного періоду. Динаміка відхилень імпорту товарів і послуг показана позитивною тенденцією (від 0,17% до 0,33%), що пояснюється необхідністю його збільшення через спад вітчизняного виробництва (в умовах скорочення зайнятості) і відповідною компенсацією щодо задоволення внутрішнього попиту. Це є значним ризиком погіршення динаміки чистого експорту товарів і послуг, а також сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу.

Відповідні розрахунки здійснено у розрізі 14 видів економічної діяльності, за якими згідно з опрацьованими варіантами найбільші розриви спостерігаються у промисловості (від -0,10% до -0,43%), сільському господарстві, мисливстві, лісовому та рибному господарстві (від -1,20% до -2,31%), будівництві (від -0,95% до -1,83%), транспорті та зв'язку (від -1,17% до -2,24%), що пов'язано з особливостями умов праці працюючих у цих секторах економіки України, частими відрядженнями, відірваністю від домівки і значно сприяють схильності до захворювання та розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІД. Зазначається прогресуюча динаміка відхилень та розривів (економічних втрат) майже за всіма показниками, що розглядаються, і пов'язується з негативною реакцією розвитку макроекономічної ситуації щодо кількісного та якісного скорочення робочої сили внаслідок поширення ВІЛ-епідемії.

Особливо виділяється ситуація посилення відхилень та значних економічних втрат у сільському господарстві. Визначено, що переважно найбільш ВІЛ - інфіковані регіони України показують найвищі результати економічної діяльності на одного зайнятого і рівні заробітної плати у сільському господарстві, яка є впливовим фактором значних переваг щодо трудової міграції у сільськогосподарському секторі. Зниження зайнятості у сільськогосподарському секторі значно впливає на динаміку виробництва і через меншу, ніж в інших (індустріальних ) видах економічної діяльності, фондоозброєність та продуктивність праці, а тому, відповідно, порівняно високу чутливість результатів економічної діяльності до скорочення фактора трудового забезпечення у фундаментальних складових виробничої функції сільського господарства. Показано, що порівняно висока заробітна плата зареєстрована у регіонах, які з одного боку найактивніше розвиваються, а з другого - відносяться до 4 - 5 регіональних груп - лідерів за ВІЛ - інфікованістю економічно-активного населення України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Одеська, Харьківська області).

Наступною важливою складовою комплексних макромоделей (див. рис. 1) зазначено моделі міжгалузевих потоків та їх модифікації, особливості побудови і доцільність застосування яких для кількісного макроструктурного аналізу обґрунтовано у даній дисертаційній роботі. За результатами досліджень розроблена макромодель економіки України (МЕУ), яка є новим кроком у формуванні рівноважних моделей економіки і представляє синтез економетричного та балансового методів і моделювання міжгалузевих потоків для середньострокових оцінок реалізації альтернативних макросценаріїв економічного розвитку. Для кількісної оцінки ступеня залежності міжгалузевих потоків (Хij) від відповідних економічних факторів (випуск продукції галузі - виробника (Хi), галузі - споживача (Хj), інструментальної змінної - тренда (t)) була використана багатоетапна процедура, що полягала в послідовному розрахунку однофакторних залежностей Хij =f(Хi), Хij =f(Хj), із включенням часового тренда Хij =f(Хi,t), Хij =f(Хj,t), двофакторних рівнянь Хij =f(Хi, Хj), і рівнянь Хij =f(Хi, Хj, t), а також у зіставленні підсумків розрахунків усіх перерахованих типів рівнянь. Один з важливих елементів проведеної процедури - порівняння характеристик якості опису досліджуваного потоку не тільки стосовно модифікацій вихідних, найбільш простих залежностей, але й довжини динамічних рядів. Структурні взаємозв'язки елементів МЕУ згруповані за основними макропоказниками розвитку економіки, які характеризують ВВП за різними методами обрахування. Відмінною рисою МЕУ є, крім загальноприйнятих у практиці формування таблиць “Витрати-випуск” структурних балансових рівнянь, взаємозв'язок визначальних показників другого і третього квадрантів МГБ на основі умови рівності ВВП за категоріями кінцевого використання і показниками ВВП за доходами. У моделі присутня виробнича функція, призначена для порівняння прогнозних значень таблиць “Витрати-випуск” (всього ресурсів), і випуску продукції як функції від обсягу основних фондів і кількості зайнятих за видами економічної діяльності. Внаслідок розрахунків за розробленими сценаріями економічного розвитку забезпечується вихідна інформація, яка доповнює інформаційну базу моделі в цілому. Вихідна інформація моделі надається у вигляді результатів ітераційного рішення за роками прогнозного періоду за кожною із змінних та їх сукупністю, розрахунковими показниками і сценаріями в абсолютних та відносних величинах за кожний рік прогнозного періоду. Внаслідок реалізації МЕУ на базі використання міжгалузевої балансової моделі розроблено методичний інструментарій факторного аналізу зміни цін та прямих розрахунків окремих елементів доданої вартості, виконано модельні розрахунки щодо обгрунтування різних варіантів подолання деструктивних зрушень в економіці та оцінки їх наслідків.

На основі одержаних внаслідок розрахунку показників випуску продукції при різних обсягах інвестування та з використанням співвідношень базового року між випуском та доданою вартістю в ринкових цінах (ВВП) по галузях економіки, визначається вплив цін на номінальні зміни випуску продукції та ВВП у розрізі видів економічної діяльності. При цьому розрахунки показують, що відбувається певний ефект мультиплікації при пролонгації “цінових” хвиль. Так, результати моделювання впливу змін цін за видами економічної та промислової діяльності на номінальні індекси валових випусків продукції та ВВП в цілому (за даними таблиці “витрати-випуск” за 2002 р. у цінах споживачів) свідчать, що при зміні цін в позиції “видобування вуглеводнів” (на 20%) загальний індекс інфляції за випуском продукції та ВВП відповідно збільшується на 2,37 та 1,47%. Приріст формується, в основному, за рахунок мультиплікативного ефекту в інших видах економічної діяльності.

У третьому розділі “Моделі оцінки потенціалу економічного зростання” згідно із запропонованою структурою комплексних макромоделей (див. рис. 1) висвітлюються методичні підходи щодо розрахунку та формування відповідних моделей оцінки потенційного ВВП як аналогів моделей економічного зростання на відміну від вищенаведеної системи секторальних моделей, що дотримується вимог часткової макроекономічної рівноваги. Необхідність такої розробки визначена тим, що розрахунки потенційного ВВП та розриву ВВП надають експертам та аналітикам додаткову інформацію, яка дозволяє: уявити можливі межі виробничої діяльності країни за умов використання наявних ресурсів; виявити ті виробничі фактори, які обмежують зростання, та побудувати сценарій майбутнього розвитку економіки; оцінити потреби країни в інвестиціях, необхідних для запланованого рівня зростання ВВП, та внесок кожного фактора виробництва у виготовлення одиниці випуску продукції.

На основі опрацювання методології розрахунку потенційного ВВП у розвинутих країнах, країнах, що розвиваються та перехідних економіках запропоновано методичні підходи оцінки рівнів потенційного ВВП та розриву ВВП за офіційними статистичними даними України та оціночними даними Інституту економічного прогнозування НАН України.

Найбільш поширеним є економетричний підхід, який дозволяє не лише розрахувати потенційний ВВП через побудову виробничої функції, а й простежити вплив кожного фактора на обсяг випуску та визначити найбільш значимі, що можуть обмежити подальший розвиток економіки. Для оцінки реального і потенційного ВВП використовуються дві класичні виробничі функції Кобба - Дугласа з постійною (модель А) та зростаючою (модель В) віддачею від масштабу виробництва, де застосовується підхід дооцінки факторних змінних через недозавантаження капіталу (емпіричні коефіцієнти недовикористання основних засобів) і праці (рівень циклічного безробіття).

Рис. 4. Графічна інтерпретація співвідношення результатів розрахунків

потенційного ВВП за моделями А, В

Порівняння результатів обох моделей показано на рис.4.

Модель А є більш песимістичною щодо оцінки потенційного ВВП і вказує на великий розрив у розвитку людських ресурсів та капіталу. До того ж при обчисленні цієї моделі було отримано досить низький коефіцієнт детермінації моделі (0,26). Модель (В) має кращий коефіцієнт детермінації (0,84) та рівні ймовірностей коефіцієнтів за факторними змінними. До того ж вона показує більш оптимістичні результати щодо потенційного ВВП.

Детерміністські методи оцінки потенційного ВВП є найбільш прийнятними для країн, що розвиваються і з перехідною економікою, оскільки для їх використання необхідні значення факторних змінних лише на певну дату, а не динамічні ряди за досить тривалий період. У дисертації наведений приклад розрахунку потенційного ВВП та розриву ВВП, де коефіцієнти продуктивності праці, фондоємності, незавантаженості основних фондів, рівнів циклічного безробіття є оцінками Інституту економічного прогнозування НАН України, і на якому особливо яскраво демонструються значні переваги детерміністських методів виходячи із відносної простоти проведених розрахунків. При цьому розглядалися два сценарії оцінки розриву ВВП: для рівня циклічного безробіття і рівня безробіття за методологією Міжнародної організації праці (МОП). Одночасно зроблено припущення, що природний рівень безробіття стосовно економіки України становить 3%, а нормальний рівень недозавантаження виробничих потужностей - 5%.

Порівняння двох сценаріїв розрахунку потенційного ВВП дозволяє класифікувати перший із них, що припускає більш значний рівень розриву ВВП, як песимістичний варіант оцінки зрушень в економіці України. Відповідно до цього сценарію розрив ВВП щодо його потенційного рівня у період динамічного спаду сягає 35 - 40% стосовно рівня 1985 - 1990 років. Другий сценарій демонструє більш оптимістичний варіант, хоча розрив ВВП також оцінюється на високому рівні (відповідно 25-30%). Для обох сценаріїв чинником, що лімітує можливий ріст ВВП, є праця. Цей фактор був відносно дефіцитним на тлі недозавантаженості основного капіталу. Згідно з проведеними розрахунками збільшення зайнятості до природного рівня призводить до росту рівня використання виробничих потужностей (у середньому на 2,5%). Звідси можна зробити висновок, що Україна, незважаючи на величезний виробничий спад, дотепер має солідний ресурсний запас, що при поліпшенні економічної кон'юнктури може бути оперативно використаний (про це свідчить розрахункове скорочення розриву ВВП у 2000 - 2003 рр. близько 10 процентних пунктів). Відповідно, якщо відбуватиметься досить швидке пристосування робочої сили до зростаючого навантаження на основний капітал, то економіка країни буде розвиватися стабільно, що скоротить тривалість досягненя рівня ВВП 1990 року.

Для логічного об'єднання макромоделей у зірковий симплекс-комплекс, зміст якого розкритий у першому розділі дисертації (див. рис.1), обгрунтовано також доцільність включення в його склад якісної моделі переходу до ендогенно орієнтованої стратегії розвитку, що визначає концептуальні засади економічної політики, орієнтованої щодо переважного використання внутрішніх ресурсів розвитку. Виходячи із завдань центрального блоку за складовими моделі виконується змістовний факторний аналіз альтернативних сценаріїв розвитку прогнозних ситуацій саме в такій постановці.

Згідно з цим, виконано теоретичні узагальнення щодо причин формування в перехідному періоді переважно екзогенно залежної моделі розвитку. Наведені також негативні наслідки процесу екзогенізації, на основі яких запропонована якісна модель стратегії переходу від існуючої екзогенно залежної моделі розвитку економіки України до переважно ендогенно орієнтованої. Запропонована ендогенно орієнтована модель розвитку економіки, яка виконує такі функції: надає імпульс підтримувати високий потенціал розвитку (інтегрованими показниками при цьому є конкурентоспроможність країни в світі та показники розвитку людського потенціалу) і на його основі високі темпи росту на довгостроковий період; пов'язана з прискореними темпами росту виробництва високотехнологічної продукції і послуг; забезпечує ефективне використання внутрішніх ресурсів та оптимальне поєднання внутрішніх і зовнішніх ресурсних джерел за умов дотримання з достатньою ймовірністю порогових показників національної економічної безпеки; враховує чинники і тенденції розвитку процесу світової глобалізації, дозволяє уникати найбільш небезпечних її наслідків, досягати компромісів та використовувати позитивні сторони; приділяє основну увагу внутрішнім процесам та внутрішній інтеграції економіки і суспільства як засобам протидії зовнішньому тиску, вироблення і реалізації ефективної національної економічної, соціальної і культурної політики. При цьому в новій моделі економічного розвитку паралельно діятимуть і певні екзогенізовані складові, що дозволить отримувати синергетичний ефект (рис.5).

Обґрунтувано фактори економічного зростання України за умов активізації існуючих та залучення нових чинників ендогенізації в середньо- та довгостроковій перспективі; виконана оцінка потенційних можливостей досягнення стійкого зростання в умовах реалізації переважно ендогенно-оріентованої моделі та застосування стратегії випереджаючого розвитку; обґрунтувано ключову роль ендогенізованих комплексних складових загальної продуктивності факторів виробництва в процесах підтримки стабільного економічного розвитку; оцінено перспективи та складові економічної політики, щодо прискорення подолання “потенційного розриву” ВВП України (до рівня 1990 р.). Внаслідок переходу переважно ендогенно орієнтована економічна модель має стати конструктивним середовищем реалізації системної стратегії ефективного розвитку на довгострокову перспективу, за якою необхідно узгодити та гармонізувати цільові орієнтири стійкого росту, підвищення якості життя, інституційних перетворень, інноваційно-інвестиційної модернізації, структурно-технологічного оновлення, антикризового регулювання, інтеграції у світову економіку на конкурентних засадах.

У четвертому розділі “Міжкраїнні моделі економічного розвитку” (згідно з рис. 1) обгрунтовано необхідність включення у склад комплексних макромоделей прогнозування сучасних міжкраїнних моделей економічного розвитку, значення яких зростає за умов поширення світових інтеграційних процесів на конкурентних та взаємовигідних засадах, для оцінки наслідків багатовекторної міжнародної економічної політики країни. Відповідно у дисертації запропоновано методичні підходи до вирішення проблем міжкраїнного аналізу показників економічного розвитку і побудови інтегрованих міжкраїнних економіко-математичних моделей, які можуть бути надзвичайно корисними для різнобічного вивчення економічного та науково-технічного досвіду індустріально розвинутих країн, в тому числі міжкраїнного аналізу ефективності використання основних видів ресурсів, запровадження нових технологій, що забезпечують інтенсифікацію їх розвитку.

Запропоновано визначення міжкраїнних моделей економічного розвитку як комплексні інтегровані національні економіко-математичні моделі певних країн, що характеризуються загальними закономірностями економічної динаміки та об'єднуються для аналітичної оцінки перспектив розвитку на основі взаємовигідної економічної політики через змінні зовнішніх потоків (товарів і послуг, капіталу, трудових ресурсів, тощо). Згідно з цим досліджено проблеми сполучення традиційних міжнародних співставлень з методами регресійного аналізу й економіко-математичного моделювання, представлено особливості конструювання багаторозмірних об'єднаних моделей економічного розвитку через рівняння торговельних потоків для оцінки економічних взаємодій на середньострокову перспективу, зокрема: моделі “Україна - Міжнародний Проект LINK”, моделі “Україна - Польща”, моделі “Україна - Німеччина - Росія - Швейцарія”.

*Ендогенізація економіки - процес активізації внутрішніх факторів та зменшення негативного впливу зовнішніх чинників на соціально-економічний розвиток країни.

Рис. 5. Складові ендогенно орієнтованої моделі стратегії розвитку економіки України

Размещено на http://allbest.ru

Так, за останньою розробкою (інтегрована модель BRSU) процедура стикування моделей відбувалася за згенерованими у національних моделях рівняннями відповідних потоків імпорту із даної країни у три інші країни, виходячи із припущення, що загальна вартість імпорту першої країни, що надходить із другої країни у доларах США, має відповідно дорівнювати вартості експорту другої країни у першу (також у доларах США). Тобто, імпортні потоки як вихідні змінні мають відповідно дорівнювати експортним потокам, відіграючи при цьому роль вхідних змінних (табл. 2).

Таблиця 2

Схема об'єднання національних моделей в інтегрованій моделі BRSU за потоками імпорту (М)

За узагальненими експериментальними розрахунками у дисертації показано, що при формуванні міжкраїнних моделей економічного розвитку та їх використанні для цілей економічного прогнозування слід враховувати певні характерні особливості:

- при здійсненні міжкраїнного модельного аналізу ріст попиту на статті експорту може вимірюватися зваженим середнім росту реального ВВП (або обсягу імпорту) у країнах - торговельних партнерах. Важливою проблемою для країн трансформаційних економік є швидка зміна географічних напрямків експорту, що у свою чергу позначається на статистичних вагах, які використовуються для визначення показників розвитку ринку. Тому, очевидно, слід проводити окремо прогнозування для статей експорту, які призначені для “традиційних” і “нових” ринків;

- у період трансформаційних перетворень торговельна політика країн знаходиться у процесі реформування, тому при прогнозуванні важливо враховувати вплив очікувань у торговельно-економічній політиці. При цьому необхідно звернути увагу на наступні проблеми: відповідність експортних цін рівню світового ринку, або ж встановлення на основні товари неринкових експортних цін, а також існування спеціальних двосторонніх міждержавних угод та державних замовлень, які будуть значною мірою впливати на обсяги експорту і ціни в найближчій та подальшій перспективі. Це може бути особливо важливим для прогнозування експорту нафти і газу в країнах, що мають доходи від експорту за рахунок продаж енергоресурсів за ринковими цінами і додаткові доходи від продажу енергоносіїв за нижчими щодо світового ринку цінами; існування експортних квот, ліцензійних угод або експортного мита та оцінки їх впливу на обсяги експорту у прогнозованому період;

- значні тарифні і нетарифні бар'єри також впливають на торгівлю між країнами з ринковою економікою. Тому при прогнозуванні доцільно враховувати: кількісну оцінку важливих обмежень на імпорт (кількісні обмеження, добровільні експортні угоди, змінні мита); ринки експорту, особливо для таких “чутливих” видів економічної діяльності як сільське господарство, текстильна і швейна промисловість, металургія, автомобілебудування, а також тих галузей промисловості, щодо яких проводиться протекціоністська політика;

- надзвичайно важливою задачею у міжкраїнному модельному аналізі є стандартизація економетричних моделей, а саме довгострокових, середньострокових і короткострокових моделей та моделей, що агреговані і деталізовані на національному і регіональному рівнях. Для кожного типу моделей необхідна відповідна уніфікація: економічний зміст (комбінації факторних змінних з урахуванням специфічних внутрішніх зв'язків та особливостей); форма моделі (лінійна чи нелінійна, статична чи динамічна; одночасна чи рекурсивна); методи кількісного визначення і перевірки прогнозних властивостей окремих типів моделей; порядок їх застосування для прогнозування та моделювання.

За сучасних умов поглиблення інтеграційних процесів з країнами ЄС дуже важливим для України постає питання конструювання та удосконалення спільних міжнародних моделей, які визначали б довгострокові напрямки розвитку країн - торговельних партнерів, і результати яких за альтернативними варіантами інтеграційної взаємодії були б цікавими, наприклад, для перевірки індикативних планів і цілей стратегічного планування розвитку економіки України та конкретних кількісних оцінок наслідків прийняття рішень у сфері міжнародної економічної політики.

У п'ятому розділі “Сценарне прогнозування розвитку економіки України” виходячи із цілей макроекономічного прогнозування та завдань центрального блоку комплекса макромоделей (див. рис.1) викладено теоретичні і практичні рекомендації із урахуванням досвіду окремих країн світу щодо змісту економічної політики України відповідно перспектив розвитку національної економіки. Показано, що період 2005 - 2015 рр. має стати важливим етапом прискорення економічного та соціального розвитку України шляхом здійснення прогресивного характеру структурних перетворень в економіці, поглиблення її зовнішньої інтегрованості та значного поліпшення діяльності ринкових інститутів. Створення умов для ефективного і динамічного економічного зростання, що базується на інвестиціях, які забезпечують структурно-технологічну модернізацію вітчизняної економіки та стабільне підвищення добробуту громадян України, стає головною стратегічною метою макроекономічної політики держави в середньо- та довгостроковій перспективі.

Відповідно стратегічними цілями соціально-економічного розвитку України, орієнтованого на стабільне економічне зростання, на період 2005-2015 рр. зазначено: суттєве підвищення якості та ефективності економічного зростання на базі підтримки високих темпів технологічного оновлення; досягнення відчутного ефекту від структурно-технологічної модернізації економіки та інноваційного інвестування; забезпечення зростання ВВП за темпами, наближеними до його двократного збільшення і досягнення рівня 1990 р. наприкінці періоду; динамічне підвищення рівня і якості життєвих стандартів населення; активна інтеграція України у світогосподарську систему з дотриманням вимог економічної безпеки; інституційна підтримка та реалізація конкурентних переваг України на міжнародній арені; скорочення розриву в економічному розвитку між Україною і розвиненими країнами.

Середньо- та довгострокова оцінка динаміки ключових макроіндикаторів визначається інтервалами їх зміни стосовно досягнення необхідних рівнів (табл. 3) за умови реалізації інноваційно-інвестиційної моделі подальшого розвитку економіки України. Граничними межами прогнозного інтервалу на 2005 - 2015 рр. запропоновано оптимістичний (прискорено інвестиційно-активний) сценарій та песимістичний (обмежувальний, підвищено ризиковий) сценарій. За базовим варіантом (найбільш ймовірним) оцінюється інвестиційно-інтенсивна з посиленням конкурентоспроможності країни макроекономічна ситуація розвитку подій. Сценарії відрізняються зовнішніми і внутрішніми умовами розвитку економіки за варіантами припущень щодо їх можливих змін у 2005-2015 роках.

За базовим варіантом здійснена оцінка економічного розвитку за масштабною структурною перебудовою економіки, нагромадженням нових інвестицій, зростаючою конкуренцією на внутрішньому зовнішньому ринках, створенням більш ефективних механізмів перетоку капіталу та робочої сили, які мають призвести до зростання ефективності факторів виробництва. Передбачається переважне збереження існуючої інвестиційної моделі розвитку, яка базується в основному на використанні власних коштів підприємств, а з 2007-2009 рр. активізація інвестиційного попиту та його задоволення за рахунок запозиченого фінансування (див. табл. 3). Темпи зростання валових інвестицій за цих умов прогнозуються на високому рівні: 10-12% в середньому за рік.

За результатами модельних розрахунків показано, якщо: економічний розвиток України в довгостроковій перспективі буде проходити дуже повільно, підтримуючи в середньому хоч і позитивні, але досить низькі темпи росту ВВП (на рівні 3,0 - 3,5% за 2005 - 2015 рр.), на фоні низької інвестиційної активності з практично вичерпаними традиційними джерелами економічного зростання та можливими економічними кризами і зовнішніми шоками в умовах зростаючої міжнародної конкуренції, то такий розвиток подій значно погіршить становище України в світі, не дозволить її модернізувати свою економіку та гідно конкурувати з іншими країнами. Зазначений сценарій виникає за межами прогнозованого інтервалу динаміки ключових макроіндикаторів щодо забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки і не відповідає основним концептуальним засадам стратегії економічного та соціального розвитку України на довгострокову перспективу.

Представлено аналіз ризиків та обмежуючих макроекономічних умов прогнозного періоду, що сформувалися у 2004 р. і продовжують залишатися проблемними у 2005-2015 роках:

Зовнішні ризики: боротьба за традиційні ресурси розвитку, геополітична та економічна напруженість у світі, нові тенденції у світогосподарській системі, пов'язані зі зростаючим тиском міжнародних організацій та міжнародної політики з боку розвинутих країн, та все більш відповідно жорсткіші умови міжнаціональної конкуренції.

Таблиця 3.

Прогноз основних макроіндикаторів економіки України до 2015 р.

за базовим сценарієм

Внутрішні ризики.

Структурно-інвестиційні: збереження концентрації доходів у секторі паливно-сировинних галузей та високого рівня витрат у виробництві, в тому числі і капітальних витрат; значне відставання темпів структурних реформ від інших країн; затягування податкових реформ; цінова дестабілізація як наслідок росту цін на енергоресурси; активізація корпоративних запозичень та надмірна соціалізація бюджетних витрат; недостатнє фінансування відновлення розвитку наукової і виробничої інфраструктури; подальше скорочення введення в дію об'єктів екологічної інфраструктури; перманентний ріст тіньового сегмента економіки; структурне надвиробництво на окремих ринках споживчих товарів; зниження кредитоспроможності підприємств; збереження високого ризику інвестицій, різкі коливання в доходах та інвестиційних настроях суб'єктів господарювання.

Бюджетні: посилення фіскального тиску й адміністрування податкових надходжень, пов'язаних із напруженістю виконання бюджетів через недовиконання дохідної частини бюджету і нарощування внутрішньої заборгованості (у тому числі по заробітній платі і соціальних виплатах); продовження платіжної кризи внаслідок небажання суб'єктів господарювання сплачувати податки за умов потенційно можливого їх списання, що призведе до відродження неефективних негрошових форм розрахунків з бюджетом; відхилення важливих рішень із скорочення державних витрат при зменшенні дохідної частини бюджету, відмовлення від політики зменшення рівня державного боргу; прийняття популістських рішень з надання додаткових пільг, збільшення соціальних чи інших витрат без врахування можливостей бюджету; відсутність достатнього фінансування державних інвестицій, спрямованих на інновації, економічний розвиток і якісні структурні зміни в економіці у зв'язку з обмеженістю бюджетних коштів; бюджетна розбалансованість, що може призвести до затримки виплат пенсій, соціальних виплат і заробітної плати в бюджетному секторі, тобто до уповільнення зростання доходів населення; відсутність попиту на приватизаційні об'єкти, що зменшить їх ціну і затягуватиме процедуру приватизації.

Монетарні та цінові: непослідовність економічної політики, відсутність довгострокової стабільності курсового і цінового середовища; поступове “м'яке” підвищення тарифів природних монополій (електроенергія, зв'язок, транспорт, комунальне господарство) і витрат пов'язаних з ними видів економічної діяльності; розвиток інфляції з боку витрат виробництва, спричиненої збільшенням витрат підприємств на енергоносії (через ріст цін), ростом обсягів податкових та інших платежів і зборів, підвищенням витрат на заробітну плату і низкою інших факторів, що негативно впливатиме на прибутковість підприємств і знижуватиме стимули для підприємницької діяльності; призупинення темпів росту золотовалютних резервів НБУ за умов скорочення експорту і значних обсягів виплат по обслуговуванню і погашенню зовнішнього державного боргу; погіршення торговельного балансу та низький рівень прямих іноземних інвестицій.

Зовнішньоторговельні: нестабільність на світовому ринку та різкі коливання цін на нафту; несприятлива кон'юнктура на зовнішніх ринках і скорочення попиту в країнах - основних торговельних партнерах; проведення країнами-партнерами дискримінаційних заходів для обмеження українського експорту; різка дестабілізація економічного розвитку і курсоутворення країн-партнерів під впливом політичних та економічних причин; збільшення темпів росту імпорту та їх випереджаючий характер у порівнянні з експортом внаслідок поширення внутрішнього попиту і реальної ревальвації гривні.

Обґрунтовано пропозиції щодо забезпечення стабільних темпів розвитку економіки України в довгостроковій перспективі, що потребує вирішення фундаментальних проблем: прискореного інвестування реального сектора економіки завдяки реалізації державних заходів щодо запровадження ефективних механізмів залучення коштів населення, доходів від приватизації та створення сприятливих умов для внутрішніх і прямих іноземних інвестицій; реалізації з боку держави ефективних інституційних перетворень у напрямку реформування інститутів власності, створення ринкової інфраструктури, розвитку корпоративного руху, підвищення ефективності виробництва та обміну, реалізації програми енергозбереження; проведення жорсткої бюджетної політики шляхом зміцнення бюджетної дисципліни, підвищення контролю за видатками, скорочення пільгового оподаткування при зменшенні податкового тягара для виробників, запровадження конкурсної системи державних закупівель; використання ефективних інструментів грошово-кредитної політики щодо забезпечення необхідної збалансованості монетарних і макроекономічних показників; виконання середньострокових програмних заходів стосовно детінізації економіки шляхом створення умов для повернення до офіційного сектора виведених у “тінь” капітальних, трудових і грошових ресурсів.

ВИСНОВКИ

У дисертації науково обгрунтовано методологічні і методичні підходи щодо побудови комплексних інтегрованих моделей макроекономічного аналізу та середньо- і довгострокового прогнозування, за якими здійснено розробку комплексу оригінальних інструментальних макромоделей прогнозування економіки України, та на їх основі виконано сценарну оцінку довгострокових перспектив економічного розвитку і розроблено пропозиції щодо ефективних заходів економічної політики в контексті забезпечення стратегії соціально-економічного розвитку України, орієнтованої на стабільне економічне зростання.

Проведене наукове дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:

Методологічного та методичного характеру:

1. Посилення вимог комплексності та ефективності економічного прогнозування при аналізі економічної політики потребує розробки відповідного інструментального забезпечення необхідних досліджень. Виходячи із задач економічного прогнозування щодо кількісного визначення макроіндикаторів та обгрунтування комплексу заходів реалізації однієї або декількох цілей і підцілей розвитку національного господарства, доцільно на макрорівні об'єднання локалізованих моделей, підпорядкованих цим цілям, і необтяжених надмірною кількістю взаємозв'язків між моделями. Для суттєвого покращання якості прогнозування нами задіяний спеціальний відомий математичний прийом “зіркового” симплекс-комплексу, який в інтерпретації економіко-математичного моделювання та прогнозування отримав назву “зіркової інтеграції макромоделей”. Сутність його полягає у визначенні централізованого блоку симплиціального комплексу (блок економічної політики) та симплексів-макромоделей, що йому підпорядковані як відповідні “зіркові промені”, у випадку необхідності оцінки впливу та наслідків окремих складових економічної політики відповідно одна модель комплексу стає центральною, а інші приєднуються до неї як проміневі або сателітні. Це дозволяє дотримуватися вимог системної стійкості, оскільки активно рухомою є лише структура центральної моделі, де визначаються факторні взаємозалежності та параметри сценаріїв економічної політики, а також варіанти “виходів” підпорядкованих макромоделей. На практиці слідуюча таким висновкам економічна політика має характер взаємопов`язаності, що дозволяє досягати умов макроекономічної стабільності, без якої стабільне економічне зростання є неможливим навіть у короткостроковому відношенні.

2. Згідно з аналітичними взаємозв'язками між виявленими факторами розвитку, що враховують їх міжсекторну та інтегральну взаємодію з одночасним дотриманням методологічних принципів цілеспрямованості, ієрархічності, розвитку, єдності, відносної автономності, адаптації, зовнішнього доповнення, гнучкості, а також централізації зіркового комплексу макромоделей, моделі (симплекси) слід об'єднувати за певними пріоритетами та комбінаціями, виходячи із завдань центрального блоку (макроекономічної політики ефективного розвитку та сценарного прогнозування). Макромоделі мають бути різнофункціональними і охоплювати, по можливості, в цілому макрорівневу структуру економіки за СНР. Виходячи із авторського досвіду моделювання, доцільно формування комплексу інтегрованих макромоделей прогнозування економічного розвитку у складі: системи міжсекторальних моделей економічного розвитку, моделей розвитку інфляційних процесів та моделей оцінки потенціалу економічного зростання, моделей міжгалузевих потоків та міжкраїнних моделей економічного розвитку, аналітичної моделі переходу від екзогенно залежної до ендогенно оріентованої стратегії економічного розвитку.

3. Вирішення проблем розробки національних стратегій ефективного розвитку має ґрунтуватися на теоретичних підходах тісного взаємопроникнення неокласичних і кейнсіанських ідей щодо регуляторної політики, та цілеспрямовано інтегруватися в нових методологічних напрямках, які б містили в собі накопичений позитивний досвід моделювання економічного розвитку та удосконалювали інструменти впливу на процеси, які забезпечують стійку економічну динаміку. Згідно з теоретичними концепціями та аналітичними підходами до формалізації міжсекторних взаємозв'язків у сучасних економічних моделях для аналізу та оцінки досягнення стабільного і збалансованого економічного розвитку слід застосовувати матричні схеми агрегованих макроекономічних співвідношень у СНР (балансові моделі взаємозв'язку основних макроекономічних рахунків).

4. Система міжсекторальних моделей економічного розвитку, яка розроблена на основі сполучення класичного та кейнсіанського підходів, - масштабна багаторозмірна система моделей економіки України, що грунтується на взаємопов'язаних статтях національних рахунків і зорієнтована на прогноз стабільного економічного розвитку за одночасного ітераційного наближення до збереження головних макроекономічних пропорцій і необхідного балансу між основними секторами економіки. Секторальні моделі прогнозування економіки України у складі моделей реального, бюджетного, зовнішньоторговельного секторів, грошово-кредитної сфери, споживання розроблено у відповідності до методології побудови економетричних моделей і використано у дисертаційному дослідженні для отримання середньо- та довгострокових оцінок розвитку національної економіки і пошуку можливостей її регулювання за допомогою механізмів, що закладаються в бюджетній, грошово-кредитній та валютній політиці з імітаційними розрахунками щодо варіантних оцінок можливостей економічного зростання в Україні протягом 2005 - 2015 років згідно з розвитком макроекономічної ситуації. Запропоновані моделі дають змогу враховувати найсуттєвіші системні чинники завдяки взаємодії з окремо виділенними в моделі реального сектору блоками агрегованої пропозиції, агрегованого попиту та їх дезагрегації за видами економічної діяльності, що дозволяє оцінити взаємовплив відповідних факторних змінних та розширює можливості застосування системи моделей для пошуку і регулювання варіантів розвитку в умовах дотримання макроекономічної збалансованості.

5. Формування міжкраїнних моделей економічного розвитку вимагає глибокого вивчення довготермінових, стійких тенденцій динаміки макроекономічних показників в розвинутих країнах та їх порівняння з рухом цих показників у транзитивних економіках, виявлення та оцінку загальних закономірностей. Виділення системоутворюючих чинників національних економік та оцінка взаємозв'язків між ними необхідні як для побудови національних моделей, так і об'єднання цих моделей за групами країн, які можуть бути різними за рівнем економічного розвитку, в інтегровані міжкраїнні моделі. Інтеграцію моделей слід формувати за факторами, які є спільними і поєднують національні економіки, тобто факторна змінна одної національної моделі має бути, відповідно за змістом, модифікованою змінною іншої моделі. До таких чинників належать міжкраїнні потоки товарів і послуг, трудових і фінансових ресурсів.

Експериментального та практичного характеру:

6. Модель зовнішньоторговельної політики України як складова агрегованої системи секторальних моделей економіки України є аналітичним інструментарієм щодо оцінки наслідків регулювання зовнішньої торгівлі в Україні, який дозволяє у режимі імітаційного експерименту реалізовувати різні сценарії і відслідковувати вплив екзогенних та управляючих змінних на ключові макроіндикатори, а також здійснювати інтеграцію до системи моделей світової економіки (Міжнародний Проект LINK) через потоки загального експорту та імпорту товарів і послуг, а також експортно-імпортні товарні потоки України у розрізі основних узагальнених товарних груп за міжнародною стандартною торговою класифікацією SITC.

7. Деталізація блоку дезагрегації змінних моделі реального сектора за сучасною методологією КВЕД і розробкою комплекса моделей розвитку основних видів економічної діяльності України дозволила виконати імітаційне прогнозування за сценаріями зменшення зайнятості відповідно до можливого поширення інфекційних та епідемічних захворювань. Отримані оціночні результати свідчать про великі економічні втрати внаслідок поширення епідеміі ВІЛ/СНІД та відповідного очікуваного вибуття працездатного населення у сільському господарстві, будівництві, транспорті і зв'язку. За іншими видами економічної діяльності також прослідковується тенденція вражаючого негативного ефекту саме за тими секторами економіки, де робоча сила є найбільш мобільною і пов'язана з частими переміщеннями, переїздами в привабливі (хоча б за розміром заробітної плати) регіони України, особливо в умовах відсутності роботи за фахом в місцях постійного проживання. Однак саме ці регіони (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Одеська, Харьківська області) належать до найбільш ВІЛ/СНІД інфікованих та епідеміологічно небезпечних регіонів. Ця частина розробки має не тільки позитивні практичні висновки, але є одночасно й свідченням дієздатності розробленого підходу моделювання до розв`язання задач такого чи іншого характеру у відповідності з проблемними ситуаціями, які можуть виникнути у перспективі або мають місце вже в даний час.

8. Серед найбільш розповсюджених у світовій практиці сучасних методів економіко-математичного моделювання і прогнозування перевагу слід надавати модифікованим методам економетричного моделювання у випадку, якщо вибір останніх обумовлюється, перш за все, неповнотою нормативної бази системи дослідження, наявністю великої кількості взаємообумовлених факторів, структурою і характером функціональних зв'язків національної економіки, а також ступенем ефективності досягнення головної мети дослідження. Саме використання такого апарату економетричного моделювання за вказаних умов разом з балансовими моделями міжгалузевих потоків дозволяє визначити не тільки аналітичні залежності основних напрямків економічного розвитку на базі ретроспективних даних, але й оцінити перспективи цього розвитку з точки зору вивчення ресурсних можливостей економічного потенціалу системи, оцінки її основних взаємозв'язків, забезпечення збалансованості та пропорційності розвитку за видами економічної діяльності. Так, внаслідок такого підходу розроблено відповідно до умов української економіки модифікації балансових моделей “витрати-випуск” як моделей міжгалузевих потоків, що орієнтовані на статистичну базу України і працюють як в автономному режимі, так і в комплексі із системою секторальних макромоделей. Аналітичні розрахунки на основі розробленого модельного інструментарію та алгоритму оцінки розвитку інфляційних процесів щодо розгортання “цінових хвиль” на базі таблиць “витрати-випуск” дозволили прийти до висновку про те, що відбувається певний ефект мультиплікації при пролонгації “цінових хвиль”. При цьому їх прискорення свідчить про подальше розкручування інфляційних процесів, а уповільнення - про досягнення “піку” зростання цін відповідно зазначеного сценарія економічної політики.

9. Уперше запропонований оригінальний методично-інструментальний підхід щодо застосування комбінацій гіперболічних та логарифмічних функцій у системі секторальних макромоделей та міжкраїнних моделях дозволяє у процесі прогнозних розрахунків визначити “крапки” зламу лінійно-інерційних тенденцій (наприклад, негативної економічної динаміки наприкінці 90-х років) і виявити періоди нестабільності та виникнення можливих кризових явищ, а також оцінити перспективи їх подолання, що є надзвичайно важливою функцією прогнозування і регуляторної політики в цілому.

10. Розробка сателітних економетричних моделей оцінки індексів інфляції: моделі структурної інфляції на споживчому ринку, моделі розвитку інфляційних процесів в залежності від фінансових чинників та моделі розвитку інфляційних процесів в залежності від соціально-економічних чинників дозволила виконати прогнозно-імітаційні розрахунки за базовим, оптимістичним та песимістичним сценаріями розвитку макроекономічної ситуації в Україні, згідно з якими зміна ІСЦ (грудень 2005 р. до грудня 2004 р.) оцінюється на рівні від 9,1 до 12,9% у вірогідному сценарії розвитку економіки, хоча за песимістичним розвитком подій до кінця 2005 р. індекс інфляції може сягнути величини понад 15%.

11. На основі опрацювання методології розрахунку потенційного ВВП за офіційними статистичними даними України та оціночними даними Інституту економічного прогнозування НАН України і використаного для цього економетричного підходу було простежено вплив кожного фактора на обсяг випуску та визначено найбільш значимий (праця) щодо можливого обмеження подальшого розвитку економіки. Оцінка потенційного ВВП за детерміністським методом, який здійснено з урахуванням коефіцієнтів продуктивності праці, фондоємності, незавантаженості основних фондів, рівнів безробіття за двома сценаріями оцінки розриву ВВП (для рівня циклічного безробіття і рівня безробіття за методологією МОП) дозволила зробити висновок, що розрив ВВП України до рівня 1990 р. оціночно сягає близько 30% і свідчить про наявність “рецесійного” розриву, для подолання якого необхідна стимулююча економічна політика щодо забезпечення стабільного розвитку, динаміка економічного зростання при якому має перевищувати величину понад 6% в середньорічному вимірі.

12. Теоретичні узагальнення щодо характеру моделі трансформації економіки України підкріплені розрахунками оцінки негативних наслідків процесу екзогенізації, характерному для минулого. Як напрямок розгортання ефективної економічної політики, щодо стійкого розвитку економіки України у першому десятиріччі ХХІ століття та оцінки співвідношення внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку економіки України, доцільною є стратегія переходу від існуючої екзогенно залежної моделі розвитку економіки України до переважно ендогенно орієнтованої на основі залучення довготривалих факторів зростання, які повинні мати ендогенізовану природу, але які, нажаль, в реальності покі що не отримують відповідного прискорення.

13. Оцінка потенціалу економічного зростання України як сукупності можливих і ефективних шляхів стійкого розвитку за наявних природних, людських і економічних ресурсів країни та державного регулювання (економічної політики) дозволила запропонувати складові стратегії ендогенізації, за якою внутрішній кінцевий попит, розширення внутрішнього ринку, посилення внутрішньої конкуренції мають бути визначальними в забезпеченні динаміки економічного зростання у довгостроковому відношенні. Ми пропонуємо активізацію нової хвилі росту, яка пов'язується, в першу чергу, з ендогенізацією економічного розвитку: стимулювання внутрішнього попиту, перш за все інвестиційного характеру; прийняття стабільного та зваженого податкового законодавства; розвиток освіти на інноваційній основі та підвищення інтелектуалізації суспільства; відновлення технічного парку; зростання реальних доходів суб'єктів економічної діяльності; сприяння розвитку імпортозаміщуючих виробництв; впровадження енергозберігаючих технологій; зростання мотивації до високопродуктивної праці і поступового переходу до європейських стандартів в підходах до оплати праці; посилення конкурентоспроможності як шляхом підтримки цінової конкурентоспроможності так і на інноваційної основі; переважно інвестиційні напрямки співпраці з міжнародними фінансовими організаціями; створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення в розвиток реального сектора внутрішніх ресурсів сектора домогосподарств, банківського сектора; активне законодавче формування інститутів ринку капіталу; обов`язкова активізація фондового ринку та ринку цінних паперів; ефективна інвестиційного характеру приватизація, використання механізмів оренди та лізингу; створення економічних і правових умов для повернення капіталів; підтримка раціональної структури експорту та імпорту.

14. За прогнозно-аналітичними розрахунками за оптимістичним (прискорено інвестиційно-активним) сценарієм, песимістичним (обмежувальним, підвищено ризиковим) сценарієм та базовим варіантом (найбільш ймовірним), де оцінюється інвестиційно-інтенсивна з підвищенням конкурентоспроможності країни макроекономічна ситуація розвитку подій, вважаємо за доцільне провести коригування можливого розвитку прогнозних ситуацій в економіці України та їх відхилень для досягнення цільових планових макроорієнтирів у 2005 - 2015 роках. Для цього запропоновані заходи економічної політики щодо стимулювання внутрішнього інвестиційного попиту, серед яких забезпечення: випереджаючого росту інвестицій щодо динаміки ВВП, які значною мірою обумовлені збільшенням інноваційної складової; прискореного нарощування інвестицій в модернізацію основного капіталу та його нагромадження на новій технологічній основі, що стримуватиме ріст інфляції; зростання реальних доходів домогосподарств у відповідності з динамікою ВВП; помірного розвитку державного споживання у бюджетній сфері; скорочення розриву між зростаючою динамікою реальної заробітної плати і темпами продуктивності праці; цінової та курсової стабільності; фінансово-кредитного покриття прогнозованого інвестиційного росту економіки та інтенсивного заміщення у структурі джерел фінансування інвестицій власних ресурсів суб'єктів господарювання позичковими (підвищення питомої ваги позичкових ресурсів та іноземних інвестицій). Розрахунки показали, що реалізація цих заходів дозволить зберегти високі темпи зростання в умовах уповільнення динаміки експорту при зростаючих загостреннях на зовнішніх ринках.

15. За сучасних умов поглиблення інтеграційних процесів з країнами ЄС досить важливим для України постає питання визначення довгострокових напрямків розвитку країн з урахуванням інтересів - торговельних партнерів. Результати розрахунків за альтернативними варіантами інтеграційної взаємодії за розробленними міжкраїнними моделями є цікавими щодо оцінки взаємовпливу зовнішньоторговельних зв'язків країн - торговельних партнерів на перспективу динамічного розвитку цих країн. Згідно зі здійсненими розробками сьогодні можливе проведення як наукових експериментів адаптації стратегій ефективного розвитку у країні, так і оцінки перспективності тих чи інших практичних кроків.