Моделі економіки курортно-рекреаційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 330.46

Автореферат

Моделі економіки курортно-рекреаційних систем

Спеціальність 08.00.11 - Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці

Захарченко Павло Васильович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики та інформаційних систем Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Черняк Олександр Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченко, завідувач кафедри економічної кібернетики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Клебанова Тамара Семенівна, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики;

доктор економічних наук, професор Вовк Володимир Михайлович, Львівський національний університетімені Івана Франка, завідувач кафедри економічної кібернетики;

доктор економічних наук, професор Ковальчук Костянтин Федорович, Національна металургійна академія України (м. Дніпропетровськ), декан факультету економіки і менеджменту.

Захист відбудеться "14" жовтня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.07 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, к. 601.

Автореферат розісланий "13" вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук, професор Шарапов О.Д.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформування національної економіки пов'язане з глибокими структурними перетвореннями у всіх сферах суспільного життя, трансформацією господарського комплексу України, здійсненням ефективної регіональної політики та іншими важливими напрямами соціально-економічного розвитку. Одним з найважливіших завдань цього процесу залишається пошук раціональних методів і способів активізації розвитку тих видів діяльності, для яких існують всі необхідні умови і які по своїй соціальній результативності та економічній віддачі можуть скласти гідну конкуренцію традиційним галузям господарства. Серед таких своєрідних «ядер зростання» пріоритетне місце займає курортно-рекреаційна сфера.

У сучасній світовій економіці курортні рекреації - одна з самих високоприбуткових сфер господарства, а також одна з тих, що найбільш динамічно розвивається. Багато країн мають в їх особі не лише постійно зростаюче джерело фінансових надходжень, але і за рахунок залучення мільйонів туристів активно розвивають інфраструктуру територій, створюють додаткові робочі місця. Україна володіє потужним курортно-рекреаційним потенціалом, ефективне освоєння якого може забезпечити не лише повне задоволення потреб населення в рекреаційних послугах, але і принести реальну економічну вигоду. Тому рекреаційна сфера в процесі ринкової трансформації економіки повинна зайняти одне з провідних місць в структурі господарського комплексу.

Комплексний характер національних курортно-рекреаційних комплексів, особливості їх функціонування в сучасних економічних умовах, мобільна структура системи додаткових послуг, різноманітність форм власності, активний характер протікання процесів спеціалізації та інтеграції, високий рівень конкуренції як на ринку рекреаційних продуктів, так і з іншими галузями економіки за здобуття тих або інших видів ресурсів, попит, який стабільно зростає, - всі ці та інші особливості сучасних українських курортно-рекреаційних комплексів визначають необхідність вирішення проблем обґрунтування ефективних методів по їх розвитку як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Таким чином, ринкову орієнтацію національних курортно-рекреаційних комплексів покликані забезпечити відповідні методології, засновані на сучасних концепціях дослідження складних економічних систем, і, перш за все, на методах системного дослідження та економіко-математичного моделювання.

Проведені дослідження ґрунтуються на фундаментальних працях вчених у галузі теорії економіко-математичного моделювання та її застосуванні в реальній економіці - К.О. Багриновського, В.В. Вітлінського, В.М. Гейця, В.А. Забродського, Т.С. Клебанової, К.Ф. Ковальчука, Ю.Г. Лисенка, В.С. Михалевича, М.В Михалевича, М.І. Скрипниченко, В.М. Тимохіна, О.І. Черняка та багатьох інших; роботах із дослідження проблем розробки та впровадження системних методів управління економікою - Л. Берталанфі, В.М. Вовка, Є.О. Єрохіної, М.О. Кизима, Д. Кліланда, Е. Крейда, Р.М. Лепи, Н.Н. Моісеєва, В.І. Новосельцева, О.І. Уємова, С. Янга та ін.; роботах з теорії та практики синергетичного моделювання економіки - С.П. Капіци, С.П. Курдюмова, Н.К. Максишко, Г.Г. Малінецького, Ю.І. Неймарка, І. Пригожина, Л.Н. Сергєєвої, Г. Хакена; дослідженнях економічних процесів в курортно-рекреаційний сфері - М.М. Амірханова, М.А. Бокова, В.Н. Василенка, О.М. Ветитнева, П.В. Ґудзя, Н.П. Кіркової, В.К. Мазутова, В.І. Пономаренка та інших.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру є недостатньо розвинутим. Так, потребують подальшого дослідження: методологія системного вдосконалення економічних механізмів діяльності курортно-рекреаційних комплексів, яка повинна передбачати врахування нелінійного характеру перебігу економічних процесів; зміну стану, структури та адаптивних властивостей суб'єктів рекреаційної діяльності відповідно до розвитку світових процесів; суттєве підвищення впливу та непередбачуваності конкурентного середовища нашої країни, в якому розвиваються курортно-рекреаційні системи, і т. ін. Особливої актуальності набувають задачі розробки та вдосконалення інструментальних засобів управління економічними процесами в курортно-рекреаційній сфері тобто комплексу механізмів, моделей та технологій, які дають змогу на практиці розв'язувати виникаючі динамічно змінні задачі функціонування вітчизняних курортно-рекреаційних комплексів, забезпечують їх цілеспрямований рух у рамках обраних пріоритетів розвитку та дозволяють суттєво знизити різноманітні втрати на підставі прийняття обґрунтованих економічних рішень. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також спектр і зміст задач для її досягнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планами наукових досліджень Академії управління та інформаційних технологій у 2000 - 2007 рр. під керівництвом автора дисертації за темою «Розробка методології аналізу та побудування систем курортно-рекреаційного комплексу» та Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету у 2008 - 2010 рр. за темою «Управління стійким розвитком курортно-рекреаційного комплексу регіону на основі моделювання його діяльності» (№ ДБ 05419) та в рамках господарської договірної роботи під керівництвом автора: «Концепція розвитку інформаційної системи об'єднання «Приазовкурорт» (№ 03ДС-03); згідно з планами науково-дослідних бюджетних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк) за безпосередньою участю автора: «Економічна діагностика розвитку регіонів України» (№ ДР 0109U001027), а також закону України «Про курорти» (№ 2026-III від 05.10.2000) та Державної програми розвитку курорту Бердянськ на 2007-2011 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад, поглиблення методології моделювання та розробка системи математичних методів і моделей механізмів економічного розвитку курортно-рекреаційного комплексу для підвищення ефективності його діяльності як підґрунтя щодо прийняття виважених управлінських рішень, спрямованих на істотне зростання його місця в економіці України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання наступних задач:

· провести комплексний аналіз ролі та місця курортних рекреацій в розвитку національної економіки, тенденцій зміни їх стану в процесі трансформаційних ринкових перетворень економіки України, а також тенденцій розвитку сучасної методології моделювання економічних систем з метою вибору базових методів аналізу, моделювання та прогнозування;

· розробити концепцію рекреаноміки в якості методології системного аналізу та моделювання економічних процесів, які відбуваються в курортно-рекреаційній сфері, на підґрунті теорії перетину детермінованих хаосів з врахуванням механізму граней хаосу;

· розробити та обґрунтувати методи оцінювання мультиплікативного ефекту впливу рекреацій на розвиток курортних територій та побудови механізму підвищення інвестиційної привабливості на основі модифікованої теорії мультиплікаторів;

· побудувати методологічний підхід формування оптимальної поведінкової стратегії курортно-рекреаційних систем з врахуванням невизначеності ринкових тенденцій на основі комплексу структурно-функціональних моделей;

· розробити теоретико-методологічні засади синергетичного підходу дослідження особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі на основі сукупності поведінкових моделей управління попитом - пропозицією на курортно-рекреаційні продукти;

· розробити та обґрунтувати методологію щодо формування механізмів адаптації курортно-рекреаційних систем до умов ринкового середовища;

· розробити теоретико-методологічний підхід до створення системи управління конкурентоспроможністю організаціями курортно-рекреаційного комплексу на основі комплексу моделей перерозподілу ресурсів при необмеженій конкуренції;

· розробити та обґрунтувати теоретико-методологічні засади побудови механізмів утворення інтеграційних об'єднань в курортно-рекреаційній сфері;

· розробити теоретико-методологічний підхід до створення системи моделей розподілу витрат та доходів в рамках регіонального курортно-рекреаційного комплексу на основі інтеграції його складових.

Об'єкт дослідження - курортно-рекреаційний комплекс України.

Предмет дослідження - методологія та відповідний інструментарій економіко-математичного моделювання, аналізу та прогнозування розвитку економіки курортно-рекреаційної сфери як системи з урахуванням нелінійної природи зміни їх зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є системний підхід, аналіз динаміки розвитку курортно-рекреаційної сфери у економічному, управлінському та інформаційному вимірах. За основний методологічний принцип побудови моделей розвитку економіки курортно-рекреаційної сфери прийнята концепція рекреаноміки, яка базується на теорії перетину декількох детермінованих хаосів, з урахуванням нелінійної природи перебігу економічних процесів в рекреасистемах, наявності умов високого ступеня невизначеності зовнішнього середовища та механізму граней хаосу для забезпечення їх стійкості. Основою формалізації і кількісного описування механізмів динаміки розвитку курортно-рекреаційної сфери виступають методи теорії мультиплікаторів та мультиплікативного інвестиційного проектування, теорії синергетики та нелінійної динаміки, теорії оптимального управління та теорії адаптивних систем, теорії катастроф та теорії хаосу.

Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Державної служби туризму і курортів України, Світового Економічного Форуму (WEF - World Economic Forum), Світової туристичної організації (UNWTO - World Tourism Organization).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено теоретико-методологічне забезпечення економіко-математичного моделювання механізмів економічного розвитку курортно-рекреаційного комплексу, що дозволило одержати наступні наукові результати, а саме:

вперше:

· розроблено та теоретично обґрунтовано концепцію моделювання рекреаноміки на підґрунті теорії перетину детермінованих хаосів та механізму ключових граней хаосу, яка покладена в основу відповідної системи моделей. Такий підхід забезпечив обґрунтування механізмів економічної поведінки курортно-рекреаційних систем, дозволив визначити параметри їх стійкого економічного функціонування та оцінювання мультиплікативного впливу на галузі економіки, а також систему категорій і понять, необхідних для формування нових методологічних засад та інструментарію моделювання економіки курортно-рекреаційної сфери;

· побудовано комплекс економіко-математичних моделей оцінювання впливу рекреацій на розвиток регіональних та курортних територій на основі модифікованої теорії мультиплікаторів, як сукупності моделей, що дозволяють управляти мультиплікативним ефектом рекреаноміки, визначати сфери, параметри та ефекти впливу;

· запропоновано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу дослідження особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі, які розвивають і доповнюють системний підхід до визначення поведінки складної курортно-рекреаційної системи в умовах нестійкості, нерівноваги на грані хаосу та самоорганізації за наявності перетину декількох детермінованих хаосів, що дозволяє, на відміну від існуючих уявлень, встановити характер ключових показників економіки курортно-рекреаційних систем;

· розроблено біфуркаційний підхід щодо формування механізмів адаптації курортно-рекреаційних систем до умов ринкового середовища, а також методологію адаптивного планування діяльності на основі адаптивних моделей з врахуванням раціонального використання природних ресурсів та оптимальної загрузки лікувальної бази курортно-рекреаційних утворень, що, на відміну від існуючих, базується на визначені стадій розвитку основних системоутворюючих підсистем їх життєдіяльності, та дозволяє поліпшити планування та управління курортно-рекреаційним комплексом;

· розроблено комплексний підхід до створення механізму формування конкурентоспроможності організацій курортно-рекреаційного комплексу на основі взаємодії адаптивної та інноваційної складових, доведено, що конкурентоспроможність таких систем в основному визначається механізмами оптимальності, адаптивності та інноваційності, що дозволяє своєчасно модифікувати існуючу або формувати нову мету та стратегії розвитку курортно-рекреаційної системи;

· сформульовано методологічні положення щодо побудови механізмів утворення інтеграційних об'єднань в курортно-рекреаційній сфері, для розв'язання складних інтеграційних проблем запропоновано моделі, які дозволяють приймати рішення про доцільність формування стратегічних альянсів з метою удосконалення функціонування економіки курортно-рекреаційної системи на різних етапах діяльності та визначати сценарії виникнення та впливу синергетичного ефекту на інтеграційні курортно-рекреаційні утворення;

удосконалено:

· методи побудови механізму підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційних економіки на основі теорії мультиплікативного інвестиційного проектування, що дозволяє, на відміну від існуючих підходів, розробляти сценарії визначення міри відповідності інвестиційних проектів економічним і соціальним чеканням ринкового середовища, обґрунтовувати і корегувати інвестиційні рішення;

· методологію побудови поведінкових економіко-математичних моделей управління попитом - пропозицією на курортно-рекреаційні продукти на основі еволюційної теорії та методів хаотичної динаміки, особливістю яких є моделювання розвитку курортно-рекреаційних систем в умовах грані хаосу або перетину декількох хаосів та непередбачуваності проявів зовнішнього середовища, які демонструють наявність як стійких станів, так і хаотичних аттракторів;

· методологічний підхід та інструментарій до моделювання конкурентного ринку курортно-рекреаційних продуктів в умовах багатозначних функцій попиту та пропозиції, що дозволяє продукувати своєчасні та ефективні економічні впливи, спрямовані на досягнення обраної мети розвитку курортно-рекреаційної системи;

· теоретико-методологічні засади створення системи моделей розподілу витрат та доходів в рамках регіонального курортно-рекреаційного комплексу на основі інтеграції його складових, які дозволяють будувати механізми адекватного реагування на динаміку зміни ринкового середовища та уможливлюють визначення стратегічної спрямованості курортно-рекреаційних систем з урахуванням стадій та фаз циклу їх розвитку, а також дозволяють визначати сценарії доцільної поведінки курортно-рекреаційних об'єднань в майбутньому з врахуванням різного виду процесів і функцій пріоритету та синергетичного ефекту;

дістали подальшого розвитку:

методологічний підхід щодо формування механізму конкурентоспроможності на основі комплексу моделей перерозподілу ресурсів при необмеженій конкуренції, який дозволяє, на відміну від існуючих, досліджувати можливі сценарії в розвинених системах з асиметрією виробництва та споживання курортно-рекреаційного продукту;

класифікація синергетичних ефектів та моделей їх функціонування на базі здобуття додаткових системних ефектів за теоретично обґрунтованими та практично значущими ознаками: джерела їх виникнення, характерними рисами і якісними особливостями.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці математичного інструментарію моделювання на підґрунті теорії перетину декількох детермінованих хаосів і механізму граней хаосу, який дозволяє ставити та розв'язувати задачі аналізу та прогнозування економічної діяльності курортно-рекреаційних систем різного рівня. Теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, методичних розробок та реальних комп'ютерних аналітичних систем щодо формування комплексного системного механізму економічного розвитку курортно-рекреаційних утворень в умовах високого рівня невизначеності та стохастичності ринкового середовища держави. Впровадження даних розробок у практику діяльності національних курортно-рекреаційних комплексів дозволяє суттєво підвищити якість економічних рішень з розробки доцільної їх поведінки в стратегічному та тактичному періодах на підставі врахування тенденцій розвитку макросередовища та ресурсоспроможності; знизити різноманітні втрати та локалізувати можливість виникнення негативних тенденцій їх функціонування, що в перспективному плані забезпечить курортно-рекреаційній сфері одне з провідних місць в структурі господарського комплексу.

До практичних результатів можна віднести: методологію економічного прогнозування просторової поведінки курортно-рекреаційних систем, методи діагностики рівня розвитку територіального курортно-рекреаційного комплексу, комплексний підхід до формування стратегій поведінки регіонального курортно-рекреаційного комплексу на ринку рекреаційних продуктів, інструментарій формування регіональної програми інтеграції суб'єктів курортно-рекреаційної діяльності, методи мультиплікативного інвестиційного проектування діяльності територіальної курортно-рекреаційної системи, методологію формування інформаційного простору для оцінки та аналізу рівня мультиплікативного впливу курортних рекреацій на галузі територіальної економіки, сукупність економіко-математичних моделей, методів, алгоритмів оптимізації та програмних засобів, які забезпечують прогнозування та управління попитом, адаптаційне планування пропозиції та підвищення конкурентоспроможності курортно-рекреаційного комплексу.

Ці результати було впроваджено в практику діяльності Інституту економіко-правових досліджень НАН України (довідка № 299/713 від 25.11.2010), Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (довідка № 06-4683/40 від 04.10.2010), Першотравневої районної ради Донецької області (довідка № 240/01-17 від 30.09.2010), ЗАТ «Приазовкурорт» (довідка № 01/1214 від 03.09.2010), ЗАТ Пансіонат «Звездный» (м. Судак, Крим) (довідка № 467 від 29.12.2010), а також застосовуються в навчальному процесі Азовського регіонального інституту управління Запорізького національного технічного університету, зокрема при викладанні дисциплін «Моделювання економіки», «Системний аналіз», «Теорія хаосу в економіці», «Моделювання економічної динаміки» та при розробці дипломних робіт для магістрів і спеціалістів напряму «Економічна кібернетика» (довідка № 849/01 від 07.09.2010).

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження є самостійною науковою роботою, всі результати якого одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в наукових публікаціях. Усі наукові, практичні, розрахункові та експериментальні результати, які викладено в дисертації, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались автором та обговорювалися на: Другому міжнародному конгресі «Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності» (м. Трускавець, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції «Особенности разработки и использования новых информационных технологий» (м. Бердянськ, 2003); IX Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Запоріжжя, 2004); X Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Київ, 2005); I Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців» (м. Бердянськ, 2005); II Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців» (м. Бердянськ, 2006); XI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Алушта, 2006); I Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні проблеми автоматизації управління бізнесом» (м. Житомир, 2007); XII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Львів, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку економічної кібернетики» (м. Київ, 2008); XIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» (м. Алушта, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Системний аналіз і управління» (м. Запоріжжя, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем» (м. Харків, 2009); I Міжнародній науково-практичній конференції «Математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці» (м. Чернівці, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Прогнозування соціально-економічних процесів» (м. Київ, 2009); II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем» (м. Харків, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Прогнозування соціально-економічних процесів» (м. Київ, 2010); II Міжнародній науково-практичній конференції «Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки» (м. Черкаси-Одеса, 2010).

Публікації. Основний зміст та результати дисертаційної роботи опубліковано в 53 основних наукових працях (40,9 друк. арк.), серед них - 1 одноосібна монографія, 1 монографія у співавторстві, 20 статей у наукових фахових виданнях , 8 публікацій у інших виданнях, 23 тези та матеріали конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 364 сторінках основного тексту. Робота складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 274 найменувань. Матеріали дисертації містять 73 рисунки на 23 сторінках, 7 таблиць на 5 сторінках та 4 додатки на 12 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об'єкт, предмет, мету та задачі дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну цінність роботи. Також наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи, публікації. Зазначено зв'язок роботи з науковими програмами та темами.

У розділі 1 «Системний характер курортно-рекреаційної економіки» проведено комплексний аналіз ролі та місця курортних рекреацій в розвитку національної економіки та тенденцій зміни їх стану в процесі трансформаційних ринкових перетворень економіки України. В якості методології системного аналізу економічних процесів, які відбуваються в курортно-рекреаційній сфері, запропоновано використовувати розроблену концепцію моделювання рекреаноміки, в основу якої покладено комплекс положень та принципів, що дозволяють обґрунтувати механізми поведінки курортно-рекреаційних систем, визначити параметри їх стійкого економічного функціонування та оцінювати мультиплікативний вплив на галузі економіки.

Розглядаючи на її основі сучасний стан курортно-рекреаційного потенціалу України, необхідно відзначити наявність сприятливих умов і всіляких ресурсів, що створює передумови для формування високорозвиненого, конкурентоздатного рекреаційного комплексу. Проте наявний ресурсний потенціал використовується недостатньо, а стан і результативність розвитку рекреацій не лише відстає від провідних країн світу, але і не відповідає вимогам сучасного споживача (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка фінансових результатів

У сфері рекреацій Україна серед 124 країн світу займає 78 місце. Вітчизняна індустрія курортів формує менше 1% ВВП і не грає значної ролі в економічному розвитку нашої країни, тоді як в економічно розвинених країнах цей показник досягає 6-8%. Сучасна економічна ситуація в Україні вимагає різкого підвищення економічної ролі курортів.

Дослідженнями на основі концепції рекреаноміки доведено, що важливою характеристикою курортно-рекреаційної економіки є ефективність її функціонування, яка оцінується ефектами впливу рекреацій на розвиток курортних територій та інші галузі економіки і визначається через економічні ефекти: прямий, непрямий та індуктивний.

По своїх рівнях прямого і непрямого впливу курортні рекреації займають одну з домінуючих позицій в загальній інфраструктурі життєвого простору сучасних курортних територій. З метою використання цих ефектів у розділі теоретично та експериментально обґрунтовано методологію оцінювання мультиплікативного ефекту впливу рекреацій на розвиток регіональних та курортних територій, визначені сфери, параметри та ефекти впливу, а також побудовано комплекс економіко-математичних моделей оцінки впливу на основі модифікованої теорії мультиплікаторів, як сукупності моделей, що дозволяють управляти мультиплікативним ефектом рекреаноміки.

Для оцінки непрямого впливу витрат відпочивальників на дохід, зайнятість та інші чинники у розділі введено поняття та побудовано теорію мультиплікатора рекреацій, а також розроблено модель мультиплікативного процесу на основі циклів обігу економічної активності, які можна описати співвідношенням

, (1)

де - інвестиції, під якими розуміються витрати рекреатуристів; - маргінальна схильність до споживання. Тоді, мультиплікатором рекреацій є співвідношення , яке, у формальному вигляді , є сумою нескінченної спадної геометричної прогресії . Наведене співвідношення дозволяє визначати кількість обертів коштів, що поступають від курортних рекреацій, а також оцінювати непрямий вплив курортних рекреацій на територіальну економіку в перспективі.

Другою складовою ефективного функціонування рекреаційної економіки, є підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційних систем, визначення пріоритетних напрямів в створенні привабливого інвестиційного клімату, підвищенні їх економічного потенціалу. З метою розв'язання цієї проблеми у розділі сформовано теоретико-методологічні засади побудови механізму підвищення інвестиційної привабливості курортно-рекреаційних економіки на основі теорії мультиплікативного інвестиційного проектування.

Залежність між інвестиційними проектами в курортно-рекреаційній сфері виявляється через загальні фінансові ресурси. У зв'язку з цим набуває актуальності розробка підходів до розподілу фінансування інвестиційних проектів, пов'язаних з вибором портфеля проектів при різних схемах фінансування та обліку ризиків, і, відповідно, спектру динамічних моделей, які дозволяють розробляти сценарії визначення міри відповідності інвестиційних проектів економічним і соціальним чеканням ринкового середовища, обґрунтовувати і корегувати інвестиційні рішення.

З метою врахування впливу мультиплікативного ефекту на оцінку інвестицій в курортно-рекреаційній сфері при моделюванні, на відміну від класичних підходів, було застосовано методологію математичного опису взаємозв'язку сукупності різного роду мультиплікаторів (виробництва, інвестицій, амортизації і т. д.) та введено два додаткових критерії: динамічний критерій окупності і критерій порівняння періоду окупності проекту. Отримані результати свідчать, що інвестиційний ефект, окрім відомих чинників, володіє ще і двома новими: по-перше, порядок його оцінки залежить від умов переходу від старої технології надання курортно-рекреаційного продукту до нової і, по-друге, від умов відображення (статичного або динамічного) чистого грошового потоку. Мультиплікативний ефект визначається розміром економії витрат внаслідок зменшення їх величини при переході від старої технології до нової і величиною прибутку, утворюваного цією економією.

У розділі 2 «Особливості функціонування курортно-рекреаційних систем» розроблено та обґрунтовано методологію системного дослідження функціонування економіки курортно-рекреаційних утворень, яка містять сукупність положень про сутність і дослідження процесу економічного розвитку таких систем, формує теоретико-методологічний, концептуальний і прикладний рівні, а також дозволяє продукувати якісні та своєчасні економічні рішення щодо адекватної їх поведінки в умовах трансформаційної економіки.

Доведено, що системний підхід може успішно використовуватися як методологія дослідження складних об'єктів за допомогою представлення їх як систем, надаючи дослідникам і керівникам рекреаційних утворень апарат оцінки, аналізу та моделювання поведінки курортно-рекреаційних систем у просторі нелінійної зміни її характеристик, нестаціонарності їх функціонування і хаотичності розвитку. При цьому будь-який об'єкт розглядається не лише як нероздільне, єдине ціле, але і як система взаємозв'язаних складових елементів, їх властивостей і якостей. Відповідно, методологія системного дослідження застосовується для уточнення складної проблеми і її структуризації в сукупність задач, що вирішуються за допомогою економіко-математичних методів, деталізації цілей, знаходження критеріїв оптимізації, конструювання ефективного механізму управління економікою для досягнення цілей.

Згідно системного підходу в розділі введено означення курортно-рекреаційної системи, яке відображає можливість представлення її як різноманіття зв'язків, властивостей, відношень, що виявляються в процесі створення і реалізації курортно-рекреаційного продукту, а також взаємодії з навколишнім середовищем. Показано, що основними ознаками таких систем є цілісність, впорядкованість, стійкість, мінливість, рухливість, диференціація і лабільність.

Дослідженнями доведено, що поняття сучасного курортно-рекреаційного комплексу виходить за межі його ототожнення з санаторно-курортною сферою, утворюючи відкриту складноорганізовану динамічну курортно-рекреаційну систему. Математичне визначення такої системи можна представити у вигляді кортежу

, (2)

де - підмодель, яка визначає поведінку системи; - підмодель, яка визначає структуру системи; - предикат цілісності, який визначає призначення системи. Такий підхід дозволяє розглядати систему як сукупність моделей, і відображати семантику предметної області.

З метою практичної реалізації розробленої методології побудовано структурно-функціональні моделі для пошуку оптимального управління економікою курортно-рекреаційної системи вигляду

, (3)

, (4)

де - фондоозброєність; - частка продукту, задіяна у виробництві; - управління; - вироблений курортно-рекреаційний продукт; - коефіцієнт амортизації засобів; - коефіцієнт, який характеризує приріст або спад трудових ресурсів; - коефіцієнт дисконтування, а також отримано рівнянням магістралі розвитку курортно-рекреаційної системи

, (5)

де - коефіцієнт, який характеризує темпи зростання науково-технічного прогресу; - параметр виробничої функції. В розділі доведено теорему про існування траєкторії максимального збалансованого зростання курортно-рекреаційної системи.

Відповідно, для дослідження особливостей і сценаріїв розвитку курортно-рекреаційних систем розроблено економіко-математичну модель, яка відображає динаміку цих процесів. Аналіз результатів моделювання свідчить, що темп збалансованого зростання є величиною не постійною. Динаміка параметра має коливальний характер в околицях стаціонарного значення, що говорить про нелінійний характер розвитку таких систем; нелінійне збалансоване зростання економіки курортно-рекреаційних систем має циклічний характер і обумовлено наявністю сильної хаотичної складової; параметр максимальних темпів збалансованого зростання рекреасистем також має коливальну динаміку; відсутність рівності між параметрами говорить про те, що, по-перше, курортно-рекреаційна система в існуючих економічних умовах має нерівноважну траєкторію розвитку, по-друге, рекреасистема володіє резервами для переходу до максимальних темпів зростання, по-третє, для переміщення на траєкторію рівноважного зростання необхідна трансформація управління економікою системи.

У розділі 3 «Моделі поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі» розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу дослідження особливостей і закономірностей поведінки курортно-рекреаційних систем в ринковому середовищі, які розвивають і доповнюють системний підхід до визначення поведінки складної курортно-рекреаційної системи в умовах нестійкості, нерівноваги на грані хаосу та самоорганізації за наявності перетину декількох детермінованих хаосів, специфічного характеру та принципів економічного розвитку, тобто особливими умовами, котрі характеризують поведінку рекреасистем, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах.

З метою подальшої його розбудови запропоновано класифікацію видів поведінки курортно-рекреаційних систем залежно від системного оточення і характеру взаємодії з іншими системами, яка разом з удосконаленням змісту універсальних та загальносистемних принципів, доповнена рядом закономірностей, обумовлених специфікою таких систем.

Грунтуючись на еволюційному характері та нерівноважній динаміці протікання економічних процесів, в розділі досліджено основні параметри, що характеризують загальні закономірності поведінки складних курортно-рекреаційних систем. Основними з них є стійкість системи і міра її організованості. Дослідженнями встановлено, що період зародження і формування нової поведінки системи пов'язаний з втратою стійкості і виникненням дисипативної структури. При дотриманні певних умов в системі можуть виникнути процеси впорядкування структури, внаслідок чого ентропія зменшуватиметься, і система перейде в новий стійкий стан. На цьому один цикл економічного розвитку закінчується, починається наступний - еволюція нової поведінки системи. Таким чином, траєкторія розвитку системи характеризується чередуванням стійких областей, де домінують детерміністичні закони, і нестійких областей поблизу точок біфуркації, де перед системою відкривається можливість вибору одного з декількох варіантів майбутнього.

Доведено, що сильна залежність курортно-рекреаційних систем від зовнішнього середовища зумовила наявність у них дифузних властивостей, які виявляються в періоди втрати стійкості і появи нестійких станів. Процеси біфуркацій в таких системах за певних умов приводять до втрати організованості, що передбачає перехід від «стану» добре організованої системи до «стану» погано організованої системи. Такий сценарій еволюційного розвитку системи визначається як «стійка нерівновага» і розглядається як альтернатива загальноприйнятої концепції стійкого розвитку систем. Слід також відзначити, що існування дифузних властивостей курортно-рекреаційної системи передбачає зміщення акцентів в дослідженні зовнішнього середовища з пріоритету аналізу, створення реакції для парирування дій зовнішнього середовища і адаптації до нього на пріоритет створення власного зовнішнього оточення.

У межах синергетичного підходу розроблено сукупність поведінкових моделей управління попитом - пропозицією на курортно-рекреаційні продукти, особливістю яких є моделювання економічного розвитку курортно-рекреаційних систем в умовах високого рівня невизначеності та непередбачуваності проявів зовнішнього середовища, які демонструють наявність як стійких станів, так і хаотичних аттракторів.

Основним інструментальним засобом побудови поведінкових моделей управління попитом - пропозицією на курортно-рекреаційні продукти є система еволюційних рівнянь виду

, (6)

де - еволюційні змінні моделі; - функція змінних, яка визначається специфічними особливостями курортно-рекреаційної системи; - мінімальне число змінних, достатнє для опису еволюції системи.

Аналіз теоретико-методологічних засад та існуючих моделей споживання дозволив обґрунтувати закономірності поведінки споживача курортно-рекреаційного продукту. В розділі показано, що споживчу поведінку необхідно розглядатися не як одномоментну дію, а як складний структурований динамічний процес. Тоді споживача курортно-рекреаційного продукту з позицій синергетичного підходу слід розглядати як самоорганізуючу систему, яка функціонує далеко від стану рівноваги, з нелінійним характером взаємодії і задається співвідношенням

, (7)

де - загальні обсяги продажів курортно-рекреаційних продуктів; - прогнозовані обсяги продажів курортно-рекреаційної системи майбутніх періодів; - конкурентні продажі майбутніх періодів; - відповідні коефіцієнти пропорційності.

Проведення модельних експериментів при різних значеннях управляючих параметрів дозволило відшукати ряд аттракторів типа граничний цикл, що розрізняються своєю конфігурацією. Всі ці стани відповідають стійкій поведінці курортно-рекреаційної системи по збільшенню попиту на надаваємі курортно-рекреаційні продукти, яка залежно від зовнішніх умов набуває різної складності. Слід зазначити, що при моделюванні поведінки системи було знайдено таке співвідношення значень управляючих параметрів, при яких виникають хаотичні процеси і система потрапляє в дивний аттрактор.

На підставі дослідження характеру процесу рекреаційного виробництва, джерел управління ним, домінуючого закону та характерних особливостей протікання економічних процесів розроблено модель поведінки рекреасистеми при створенні курортно-рекреаційного продукту

(8)

де - кількість кваліфікованих трудових ресурсів; - капітал для створення курортно-рекреаційного продукту; - рівень відповідності управлінської системи задачам виробництва; - коефіцієнт пропорційності, що показує, яка частина капіталу витрачається на утримання та вдосконалення підсистеми управління; - коефіцієнт пропорційності, який характеризує прибутковість капіталу; - коефіцієнт використання трудових ресурсів.

Результати моделювання при різних значеннях управляючих параметрів показують, що траєкторія поведінки системи при створенні курортно-рекреаційного продукту є незгасаючими коливаннями і визначається стійким станом - аттрактором граничний цикл. Така тенденція відповідає стійкій поведінці рекреасистеми по збільшенню пропозиції надаваємих курортно-рекреаційних продуктів (рис. 2).

Рис. 2. Траєкторія поведінки системи при створенні курортно-рекреаційного продукту

У розділі 4 «Моделі адаптації курортно-рекреаційних систем до умов зовнішнього середовища» запропоновано біфуркаційний підхід щодо формування механізмів адаптації курортно-рекреаційних систем до умов ринкового середовища. На основі дослідження їх економічної діяльності встановлено, що визначальним чинником, обумовлюючим застосування адаптивних методів, є нестаціонарність зовнішнього середовища.

В розділі висвітлено загальні властивості, принципи та класифікацію моделей і задач, які в сукупності характеризують процес адаптації курортно-рекреаційних систем до умов зовнішнього середовища, а також обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження механізмів адаптації таких систем. Суть їх стосовно даної проблеми - у визнанні за складною нелінійною рекреасистемою здатності саму себе будувати, структурувати. Внаслідок виникнення біфуркацій у системи виникає вибір з декількох стійких станів, серед яких знаходиться і такий, який відповідає адаптивній реакції системи на умови динамічно змінюючогося середовища. Таким чином, адаптивну курортно-рекреаційну систему можна розглядати як систему, яка в процесі еволюції і функціонування демонструє здібність до цілеспрямованої поведінки в складних середовищах.

Дослідженнями встановлено, що важливим елементом адаптаційної складової функціонування курортно-рекреаційних систем є здатність до самоорганізації. Ця властивість означає можливість довільного впорядковування внутрішньої структури системи, що виявляється у збільшенні жорсткості і дальності зв'язків. Досягши максимальної жорсткості зв'язків рекреасистема набуває властивостей самоорганізованої критичності. У цьому стані флуктуації можуть викликати в такий рекреасистемі процес біфуркації і привести до руйнування сформованої структури, після чого починається новий цикл самоорганізації. Причиною появи флуктуацій, які породжують самоорганізацію, є перетин декількох хаосів. Зовнішні флуктуації виникають із-за негативних ентропійних зв'язків з боку макросистем. Внутрішні флуктуації викликані детермінованим хаосом, який, резонуючи через жорсткі зв'язки елементів курортно-рекреаційної системи, переходить на вищестоящі рівні.

В роботі доведено, що така поведінка курортно-рекреаційних систем дозволяє по іншому поглянути на розвиток принципів адаптивного управління. В основі самоорганізації лежить прагнення курортно-рекреаційних систем забезпечити різноманіття реакцій, адекватне різноманіттю зовнішніх впливів, при якому рекреасистема зможе проводити прийняту стратегію досягнення цілей. А зростання внутрішньої ентропії забезпечується використанням позитивного ефекту масштабів і внутрішнім взаємозв'язком видів курортно-рекреаційної діяльності, за рахунок чого знижуються витрати ресурсів на забезпечення ефективності зовнішньої стратегії. Таким чином, оптимізуються основні складові функціонування курортно-рекреаційних систем. Можна стверджувати, що адаптивна поведінка курортно-рекреаційної системи, її структура та економіка формуються на перетині двох видів флуктуацій: внутрішній інноваційній і зовнішній ринковій мінливості. Це і є прояв перетину декількох хаосів, на межі яких виникає самоорганізація.

З метою подальшої розбудови наведених механізмів в розділі теоретично обґрунтовано та продемонстровано на сукупності практичних задач курортно-рекреаційної системи методологію адаптивного планування економічної діяльності на основі адаптивних моделей з врахуванням раціонального використання природних ресурсів та оптимальної загрузки лікувальної бази, яка, на відміну від існуючих підходів, базується на визначені стадій економічного розвитку основних системоутворюючих підсистем життєдіяльності. Зокрема, проаналізовано основні типи адаптивного планування, що застосовуються в теорії та практиці, а також встановлено властиву ряду підходів до адаптивного планування концептуальну неточність, яка виражається в тому, що адаптація трактується виключно як реакція на негативні зміни зовнішнього середовища. В зв'язку з цим необхідно підкреслити, що при розв'язанні задач адаптивного планування слід враховувати необхідність адаптації до можливостей і їх цілеспрямованим змінам, а не лише до негативних впливів середовища. В цьому випадку задача формування множини адаптивних планових рішень і розподіл планових завдань по функціональних підсистемах можуть бути представлені як

, (9)

, (10)

де - функціонал управління; - оціночна функція якості управління; - множина планових показників; - множина показників функціонування рекреасистеми; - множина елементів рекреасистеми; - множина збурюючих впливів; - множина допустимих рішень.

Доведено, що на стадії планування існує деяка можливість вибору складу, структури і варіантів побудови планованої системи. Вибір того або іншого варіанту плану зумовлює можливість курортно-рекреаційної системи реагувати на різні збурення середовища, перебудовуватися, пристосовуватися до змін умов реалізації планів. В зв'язку з цим, в роботі розроблено основні адаптивні характеристики таких планів, показано їх властивості, алгоритми формування та сценарії варіантів зміни плану на основі моделювання їх структури.

Розбудова методології адаптивного планування економічної діяльності курортно-рекреаційних систем продемонструвала, що одним з ефективних засобів, який дозволяє організувати виробництво з націленістю його на максимальну ефективність і, одночасно, на задоволення споживчого попиту, є оптимізація виробничої програми та виробничих ресурсів, необхідних для її реалізації. Розкрито сутність, принципи та сукупність категорій методів системи динамічного планування, яка є ефективним методом розробки та впровадження нових технологій і масштабних економічних проектів. Відповідно, у розділі на її основі запропоновано методологію моделювання та побудовано модель оптимальної виробничої програми курортно-рекреаційної системи:

, (11)

(12)

, , (13)

де - обсяг ресурсів по виду створюваного рекреапродукта; - продуктивність на лікувальній процедурі по виду курортно-рекреаційного продукту за час ; - обсяг не повного надання всієї процедури лікувального циклу ; - обсяг матеріально-сировинних ресурсів, які поступають щодня на вхід виробничої підсистеми; - обсяг виробничих ресурсів для забезпечення продуктивність на процедурі по виду створюваного рекреапродукта; - обсяг попиту на курортно-рекреаційний продукт виду Ця модель дозволяє розраховувати оптимальну виробничу програму по багатьом варіантам на будь-який плановий період і дає широкі можливості для післяоптимізаційного аналізу результатів моделювання.

У розділі доведено, що однією з актуальних проблем, яка має місце при функціонуванні курортно-рекреаційних систем, є раціональне використання природного середовища, яке визначає їх потенційні можливості. В зв'язку з цим сформовано та обґрунтовано модельний підхід, що дозволяє досліджувати проблему раціонального використання природних ресурсів як оцінку переходів системи природокористування з одного стану в інші. В результаті застосування розробленого підходу з'являється можливість оцінювати подальший розвиток курортно-рекреаційної системи при використанні природних ресурсів та шукати оптимальний шлях прийняття рішення при виборі альтернатив раціонального природокористування.

У розділі 5 «Моделі конкурентоспроможності курортно-рекреаційних систем» розроблено комплексний підхід до створення механізму формування конкурентоспроможності організацій курортно-рекреаційного комплексу на основі взаємодії адаптивної та інноваційної складових. Доведено, що конкурентоспроможність таких систем в основному визначається механізмами оптимальності, адаптивності та інноваційності, що дозволяє своєчасно модифікувати існуючу або формувати нову мету та стратегії розвитку курортно-рекреаційної системи. Перевагами пропонованого підходу є: здатність переходити від управління окремим економічним процесом як однією з функціональних підсистем курортно-рекреаційної системи до системного управління, що забезпечує інтеграцію, взаємодію і постійний процес відтворення стійких конкурентних переваг; можливість змінювати цілепокладання в рекреасистемах, формувати комплекс конкурентних стратегій, типових сценаріїв і процедур прийняття економічних рішень на основі моделей; створювати інструментальні засоби вибору економічних дій в багатоальтернативних ситуаціях, викликаних впливом зовнішнього і внутрішнього середовища високої міри невизначеності.

В розділі обґрунтовано, що конкурентоспроможність курортно-рекреаційної системи безпосередньо пов'язано з оптимальністю її діяльності. З метою доведення цього твердження в роботі введено необхідні визначення і доведено декілька теорем про зв'язок конкурентного та оптимального планів. Важливими представляються якісні властивості оптимального (конкурентоспроможного) плану. Отримані результати показують, що цей план володіє бажаними властивостями - споживання з часом зростає, ціни знижуються, запаси після деякого збільшення також знижуються.

Результатами досліджень встановлено, що властивість конкурентоспроможності складається з двох головних складових частин: адаптивності та інноваційності. Адаптивність курортно-рекреаційної організації слід розуміти як властивість пристосованості, як форму відношень курортно-рекреаційної системи із зовнішнім середовищем, як процес внутрішньо організаційної перебудови. У свою чергу, інноваційність представляється, як здатність оновлюватися, як внутрішньо організаційні процеси перебудови по критеріях: ритмічність, технологічність, мінімальна собівартість. Якщо адаптивність характеризує реакцію курортно-рекреаційної системи на зміни зовнішнього середовища, то інноваційність - основу такої реакції, сприйняття економічних рішень в своїй діяльності, направлену зміну діяльності на основі освоєння нових елементів. Адаптивність відповідає необхідності існування в середовищі зі встановленими властивостями. Інноваційність реалізує поняття конструкції рекреасистеми, джерела адаптивності, тобто відповідає поняттю достатності.

У зв'язку з високою мірою важливості властивості інноваційності при формуванні механізму конкурентоспроможності курортно-рекреаційної системи було розроблено модель вибору інноваційної політики на основі динаміки розвитку технологій