Науково-методичні основи державного управління інвестиційною діяльністю (на прикладі страхового ринку)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-методичні основи державного управління інвестиційною діяльністю (на прикладі страхового ринку)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної економіки зумовлює необхідність реформування системи економічних відносин на ринку інвестицій та методів регулювання інвестиційної діяльності. Це особливо актуально для страхової сфери, де в порівнянні з іншими сферами економіки утворилась «зона пониженого податкового тиску», яка приваблює недобросовісних суб'єктів ринку для побудови тіньових схем перерозподілу доходів та відволікає значні інвестиційні ресурси від інвестування реального сектора економіки.

Страхування охоплює велике коло суб'єктів, кожен з яких є об'єктом державного регулювання. Разом з тим, економічні відносини, що склались з приводу розподілу доходів та інвестиційного ресурсу по всій ієрархії зв'язків в страховій галузі (а саме: страховик - страховик; страховик - страхувальник; страховик - застрахована особа; страхувальник - застрахована особа), залишаються недостатньо дослідженими, зокрема не висвітлено їх вплив на формування державного інвестиційного ресурсу та створення рівноправного конкурентного середовища на ринку інвестицій.

Страховий ринок є неоднорідним, поділеним на класичні страхові компанії (займаються реальним страхуванням та забезпечують захист інвестицій від ризиків) та некласичні, які спеціалізуються на оптимізаційних схемах (в тому числі на ухиленні від сплати податків). Класичні страхові компанії (у порівнянні з некласичними) перебувають під підвищеним податковим тиском. Разом з тим, для того, щоб вижити в такому середовищі, вони вимушені шукати більш рентабельні види страхування, диверсифікувати «страховий портфель» в напряму пошуку схемних операцій, у зв'язку з чим відволікаються їх трудові та фінансові ресурси від вирішення питань захисту інвестиційної діяльності, участі в інвестуванні, внаслідок чого знижується якість страхових послуг та послаблюється інвестиційна діяльність на страховому ринку.

Проблеми накопичення інвестиційного ресурсу та його перерозподілу (в тому числі через податкові регулятори) досліджуються як зарубіжними вченими, так і вітчизняними. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці Г.Дж. Александера, Р. Бланделла, Д. Б'юкенена, М. Девере, М. Кіна, А. Лафера, Ф.К. Манна, Д. Мінца, П. Самуельсона, С. Смітта, К. Хейди, У.Ф. Шарпа, вітчизняних - М.Я. Азарова, В.Д. Базилевича, В.Ф. Беседіна, Л.М. Борщ, З.С. Варналія, Н.М. Внукової, О.Д. Вовчак, А. Гальчинського, В.М. Гейця, М.П. Денисенка, О. І. Завійської, В.В. Корнєєва, Н.А. Кожурової, В.Т. Ларіонова, М.В. Мниха, А.С. Музиченка, С.С. Осадець, С.Н. Селіванова, А.М. Соколовської, В. І. Федоренка, О.К. Шилова та інші.

Проте, відзначаючи значний вклад вчених в розвиток наукової теорії мотивації інвестиційної діяльності (в тому числі через механізми оподаткування), системних комплексних досліджень в цій сфері щодо страхового ринку, вибору оптимальної схеми перерозподілу інвестиційного ресурсу та впровадження її в реаліях української економіки на сьогоднішній день бракує, що зумовило вибір теми та структурно-логічну побудову дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота пов'язана з планами науково-дослідних робіт НДЕІ, зокрема з темою «Розроблення методичних рекомендацій щодо визначення критеріїв задоволення потреби у фахівцях з вищою освітою та науково-педагогічних кадрах з урахуванням особливостей сфер суспільного життя в структурі працездатного населення України порівняно з країнами ЄС» (№ держреєстрації 0108U003684; особистий внесок автора - аналіз стану розвитку страхового ринку і ринку інвестицій та їх впливу на ринок зайнятості щодо розширення сфери послуг по страхуванню населення); НДФІ при Мінфіні України - за темами «Науковий супровід пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства (№ держреєстрації 0103U004853) та «Рівень оподаткування економіки в контексті проблеми активізації економічного розвитку» (№ держреєстрації 0106U009190); особистий внесок автора - аналіз проблемних питань, що існують в оподаткуванні страхової діяльності, обґрунтування необхідності вдосконалення існуючої моделі оподаткування цієї галузі та визначення його напрямів.

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження полягає у розробці концептуальних підходів та методів реформування державного управління економічними відносинами, що склались на страховому ринку стосовно мотивації інвестиційної діяльності, формування інвестиційного ресурсу та його перерозподілу для вирішення загальносуспільних потреб, вдосконалення методичних підходів щодо здійснення аналізу макроекономічних показників розвитку страхового ринку як середовища, на якому формується і перерозподіляється інвестиційний ресурс.

Для досягнення даної мети в дисертації поставлені та вирішувалися наступні завдання:

- розглянути систему категорій, які характеризують інвестиційні процеси, та розкрити їх взаємозв'язок з категоріями «страховий ринок» та «страхування»;

- проаналізувати основні тенденції та стан розвитку страхового ринку, його взаємозв'язок з ринком інвестицій; визначити вплив державних регуляторів на розвиток інвестиційної діяльності на страховому ринку;

- узагальнити світовий і вітчизняний досвід перерозподілу доходів на страховому ринку в інвестиційну діяльність за допомогою державних важелів управління та запропонувати методи і форми, які є прийнятними в реаліях економіки України;

- здійснити аналіз чинних державних важелів управління за перерозподілом доходів та інвестиційними ресурсами на страховому ринку з позиції їх ефективності щодо мотивації інвестиційної діяльності;

- обґрунтувати напрями та заходи щодо вдосконалення державних регуляторів з позиції мотивації інвестиційної діяльності, а також концептуальних положень та методичних питань щодо реформування податкових важелів управління на страховому ринку та ринку інвестицій;

- виокремити критерії і ознаки класичних та некласичних страхових компаній, визначити державні регуляторні механізми підтримки класичних страхових компаній, через які забезпечується мотивація здійснення інвестиційної діяльності та реальний захист інвестиційних ризиків;

- визначити напрями реформування державних регуляторів щодо витоку за кордон інвестиційних ресурсів, накопичених на страховому ринку;

- визначити чинники мотивації інвестиційної діяльності на страховому ринку;

- вдосконалити методичні підходи та чинний механізм формування технічних резервів страховиків, регулювання обсягів технічних резервів при формуванні бази оподаткування у страховиків;

- вдосконалити систему податкових пільг по страхуванню життя з позиції активізації залучення заощаджень населення в інвестиційну діяльність;

- визначити вплив податкових пільг, які діють на ринку цінних паперів, на мотивацію інвестиційної діяльності та вдосконалити концептуальні положення щодо реформування податкових регуляторів на ринку цінних паперів;

- вдосконалити механізм впливу податкових регуляторів на дивіденди з позиції активізації мотивації інвестиційної діяльності учасників страхового ринку;

- розробити пропозиції щодо гармонізації бухгалтерського та податкового обліку в частині визначення оподатковуваного прибутку, запропонувати напрями спрощення податкових регуляторів під час визначення об'єкта оподаткування.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що склались на страховому ринку з приводу формування та перерозподілу інвестиційного ресурсу і прибутків по всій ієрархії зв'язків: держава - страховик, страховик - страхувальник, страхувальник - застрахована особа, а предметом - теоретико-методологічні положення, методичні та практичні питання щодо державного механізму управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку та напрями його вдосконалення.

Методи дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи (діалектичний, структурно-функціональний) пізнання явищ і процесів, що досліджуються, а також системний метод, відповідно до якого всі процеси і явища в інвестиційній діяльності аналізувались у взаємозалежності. Завдяки використання цього методу встановлена залежність розвитку страхового ринку від ринку інвестицій і доведено, що механізм державного управління розміщенням інвестиційного ресурсу, сформованого на страховому ринку, підлягає реформуванню по мірі розвитку ринку інвестицій та страхового ринку. В роботі використовувались також спеціальні методи, зокрема, при аналізі сучасного стану ринку інвестицій та страхового ринку - метод аналізу динамічних рядів, завдяки чому були встановлені тенденції їх розвитку; методи аналізу та синтезу сприяли визначенню організаційно-економічного механізму формування і розподілу доходів в інвестиційну діяльність на страховому ринку, виявленню недоліків чинних важелів державного управління інвестиційною діяльністю; порівняльний метод сприяв поглибленому вивченню та визначенню оптимальних державних регуляторів інвестиційної діяльності, а також податкових регуляторів в страховій сфері (завдяки його застосування встановлено розбіжності в методології формування фінансового результату в бухгалтерському обліку та оподатковуваного прибутку в податковому обліку); за допомогою методу формалізації в роботі вирішено питання щодо визначення показників рентабельності страхової діяльності, корегуючих коефіцієнтів, які використовуються для диференціації ставок на страхові премії.

Наукова новизна одержаних результатів.

Полягає в наступних основних положеннях:

одержано вперше:

- розроблено методологічні положення щодо побудови системи державних регуляторів функціонування страхового ринку в економіці України з урахуванням наявності значної частки іноземних інвестицій, доведена необхідність перерозподілу через податки повних доходів суб'єктів ринку страхових послуг, а також передчасність і необґрунтованість впровадження в практику принципу оподаткування витрат (споживання);

- обґрунтовано необхідність введення в систему державного управління інвестиційною діяльністю понять «класичного» та «некласичного» страхування. Встановлені критерії, які дозволяють класифікувати страхові компанії на класичні і некласичні, а також доведена доцільність на першому етапі розвитку страхового ринку диференціації державних важелів управління в залежності від наявності ознак класичного та некласичного страхування (схемного страхування);

- розроблено концептуальні положення щодо реформування бази оподаткування у страховиків з урахуванням трьох можливих підходів: в залежності від врахування обсягів технічних резервів у складі валових витрат; обсягів страхових виплат у складі валових витрат; обсягів зароблених премій; доведена об'єктивна доцільність впровадження на першому етапі розвитку страхового ринку для визначення бази оподаткування страховиків методологічних положень щодо врахування у складі валових витрат розрахункової величини обсягів технічних резервів, що дозволить забезпечити рівномірність сплати страховиками податку на прибуток до бюджету та формування на державному рівні інвестиційного ресурсу;

- доведено, що створення сприятливого інвестиційного клімату на страховому ринку можливо лише за умови прозорості оподаткування та перерозподілу доходів (заощаджень), які залучаються до страхового ринку; з метою урівноваження податкового тиску за видами економічної діяльності та забезпечення бездискримінаційних умов здійснення інвестиційної діяльності, обґрунтовано необхідність впровадження альтернативного податку на валові доходи інвестора-страховика та встановлення диференційованої ставки цього податку; розроблені методичні положення щодо розрахунку корегуючого коефіцієнта до ставки оподаткування валових доходів страховиків, застосування якого дозволить забезпечити справедливі умови оподаткування;

- доведено, що наявність схемного страхування (псевдострахування) негативно впливає на мотивацію інвестиційної діяльності на страховому ринку, в зв'язку з чим виникає необхідність виявлення фіктивної діяльності під час здійснення операцій страхування та перестрахування, а також встановлення відповідальності кожного учасника такої діяльності, що дозволить упередити застосування тіньових операцій на страховому ринку та підвищити мотивацію до здійснення інвестиційної діяльності;

удосконалено:

- теоретичні положення щодо залежності розвитку страхового ринку від ринку інвестицій та методичних підходів до управління інвестиційними процесами на страховому ринку від стану розвитку ринку інвестицій;

- визначення понять «інвестиційного потенціалу», «інвестиційного ресурсу», «інвестиції» тощо, які розкривають природу економічних відносин, що склалися з приводу здійснення інвестиційної діяльності та пов'язані з категоріями заощадження, споживання, накопичення ресурсів для забезпечення майбутніх вкладень з метою досягнення суспільних потреб; доведено, що інвестиційний потенціал визначається та прогнозується суспільством на макрорівні як можливий ресурс та спроможність держави забезпечувати суспільні потреби, а інвестиційний ресурс відображає в умовах певного інституціонального устрою реальні можливості щодо здійснення інвестиційної діяльності;

- визначення категорій «страхування» та «страховий ринок», котрі розглядались без урахування їх системної залежності від інвестування та історичної складової, яка передбачає товарну форму в економічних відносинах, що не дозволяє виявити взаємозв'язки, причини і наслідки формування інвестиційного ресурсу на страховому ринку та його трансформації в інвестиції. Категорію «страховий ринок» запропоновано визначити як економічний простір, на якому формується інвестиційний ресурс, з позицій багаторівневої структури, що охоплює економічні відносини в масштабах не тільки учасників комерційного страхового ринку, але й поширюється на державний рівень соціального захисту та включає певні галузеві елементи;

- визначення показника «рентабельності» щодо окремих видів страхування як відсоткове співвідношення страхових виплат до обсягів технічних резервів, що може застосовуватись у сфері державного управління стосовно перерозподілу доходів та інвестицій, сформованих на страховому ринку, та розроблено методичні положення щодо розрахунку цього показника, що дозволить підвищити обґрунтованість управлінських рішень;

- методичні підходи щодо формування валових доходів і витрат в податковому обліку (в напряму скорочення розбіжностей між бухгалтерським та податковим обліками), а також доведена необхідність запровадження в податковий облік методу співставності доходів і витрат, який використовується в бухгалтерському обліку;

- визначення факторів, які впливають на залучення заощаджень до страхового ринку в умовах ненасиченого попиту на страхові послуги, та при його насиченні, у зв'язку з чим запропоновано виділити етапи реформування державних механізмів управління процесами залучення заощаджень та їх розподілу; встановлені пріоритетні напрями їх реформування на 2009-2015 роки; узагальнено існуючі та розроблено нові методичні підходи щодо реформування податкових регуляторів окремо по страхуванню життя та страхуванню майна і відповідальності;

- підходи щодо виявлення та формування переліку норм, які допускають множинне (неоднозначне) трактування положень податкового законодавства, на основі здійснення аналізу норм чинного законодавства, які регламентують порядок оподаткування страхової діяльності на рівні страховика та дозволяють ухилятись від оподаткування, призводять до конфлікту інтересів, а також створюють непрозорі умови перерозподілу доходів та інвестицій у страховиків; визначено схеми варіантів ухилень від оподаткування, які можуть використовуватись недобросовісними платниками податків; встановлено, що відсутність вичерпного переліку операцій страхової діяльності та розмежування доходів страховика на ті, що належать до страхової діяльності, та ті, що належать до інвестиційної діяльності, в умовах застосування різних ставок оподаткування зазначених доходів призводить до ухилень від оподаткування та надає податкові преференції страховикам;

- методи державного регулювання коштів, які витікають за кордон через операції перестрахування; доведено, що операції перестрахування можуть використовуватися для витоку інвестиційного ресурсу за кордон, що негативно впливає на стан економічної безпеки держави; виявлено подвійний податковий тиск на доходи страховиків, які за обов'язковими видами страхування (відповідно до міжнародних угод) здійснюють перестрахування власних ризиків; розроблено методичні підходи щодо вдосконалення державних механізмів регулювання витоку інвестиційного ресурсу за кордон через перестрахування; доведена необхідність використання при цьому показників рівня страхових виплат у співвідношенні до обсягів платежів, переданих у перестрахування, а також доцільність впровадження в чинному законодавстві норм щодо відповідальності за здійснення операцій псевдоперестрахування (фіктивного перестрахування);

- механізм оподаткування коштів технічних резервів страховиків та доведено, що виведення з-під оподаткування зароблених премій страховиків створює пільгові умови оподаткування для них в порівнянні з іншими учасниками страхового ринку;

- здійснення аналізу чинного порядку державного управління перерозподілом заощаджень та інвестицій в сфері страхування життя та пенсійного забезпечення через податкові механізми; встановлено недоліки діючих механізмів податкових звільнень по страхуванню життя та розкрито їх зв'язок з побудовою схем по тінізації заробітної плати; доведена необхідність удосконалення податкових норм у напряму обмеження пільгового оподаткування і збереження його лише для випадків довгострокового страхування життя (в залежності від термінів використання страхових платежів) в якості інвестиційного ресурсу;

- на основі аналізу чинних норм мотивації інвестиційної діяльності через оподаткування цінних паперів встановлено, що регулювання перерозподілу доходів в інвестиційну діяльність на ринку цінних паперів здійснюється не прозоро, що позбавляє стимулів до реального інвестування; доведена необхідність заміни цих норм і впровадження спрощеного порядку визначення оподатковуваних доходів, отриманих від операцій з цінними паперами, шляхом застосування методу співставності доходів і витрат;

- на основі аналізу існуючих податкових стимулів щодо інвестування в акції підприємств виявлено дискримінаційні підходи в оподаткуванні дивідендів у інвесторів - юридичних та фізичних осіб, а також тих, які перебувають на спрощеній системі оподаткування; доведена необхідність (для забезпечення належної мотивації вкладення інвестицій в акції) впровадження однакових умов оподаткування дивідендів у будь-яких інвесторів; розроблено пропозиції щодо вдосконалення залікової схеми податку на прибуток страховика відповідно до суми попередньо сплаченого авансового внеску на дивіденди;

- здійснення аналізу державних регуляторів перерозподілу заощаджень та доходів, отриманих від страхової діяльності на рівні юридичних та фізичних осіб; визначено їх недоліки та виявлено схеми ухилень від оподаткування доходів, отриманих від страхової діяльності; доведена необхідність на першому етапі розвитку страхового ринку в Україні обмеження переліку обов'язкових та добровільних видів страхування у складі валових витрат юридичних осіб, що дозволить упередити ухилення від оподаткування шляхом обмеження можливостей здійснення учасниками страхового ринку тіньових операцій та збільшити надходження до бюджету податкових платежів від страхового ринку для формування на державному рівні інвестиційного ресурсу в запланованих обсягах;

дістало подальший розвиток:

- доповнено системно-логічний метод аналізу економічних процесів в галузі страхування шляхом виділення групи властивостей, які характеризують рентабельність окремих видів страхування (як відсоткове співвідношення страхових виплат до обсягів технічних резервів), що дозволило розкрити внутрішній взаємозв'язок між комерційним страхуванням та оптимізацією оподаткування на рівні страховика та страхувальників;

- узагальнено практику і механізми оподаткування страхової діяльності, що існують в розвинених країнах світу та економіці України; обґрунтовано необхідність запровадження системних змін в регулюванні розподілом доходів страхової галузі на рівні страховика - страхувальника - застрахованої особи;

- узагальнено практику управління інвестиціями, яка склалась в країнах з розвиненою ринковою економікою, її зв'язок з управлінням страховим ринком; встановлена залежність державного регулювання розподілом інвестиційного ресурсу, накопиченого на страховому ринку, від стану розвитку ринку інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів.

Полягає в розробці концептуальних та методичних положень щодо удосконалення принципів та механізмів державного управління інвестиційною діяльністю, реформування державних важелів управління інвестиційним ресурсом, який накопичується на страховому ринку; методичних підходів до визначення корегуючих коефіцієнтів, які застосовуються для вирівнювання податкового навантаження, що склалось в секторах класичного та некласичного страхування, та створення прозорих бездискримінаційних умов оподаткування інвесторів як запоруки мотивації інвестиційної діяльності; упередження схем ухилення від оподаткування, що дозволить збільшити накопичення інвестиційного ресурсу та забезпечить створення сприятливого інвестиційного клімату на страховому ринку. Методичні положення щодо вдосконалення механізмів оподаткування доходів, отриманих суб'єктами від здійснення страхової діяльності на рівні страховиків та страхувальників, використані Центром підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності в практичній роботі під час підготовки проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (довідка від 13.02.08 №13). Основні теоретично-методологічні положення та методичні рекомендації дисертаційної роботи використані у наукових дослідженнях НДЕІ (довідка від 11.12.08. №19/461) та НДФІ при Мінфіні України (довідка від 21.02.07 №77000-12/0099).

Основні розробки даної роботи мають суттєве значення щодо вдосконалення методів здійснення аналізу діяльності учасників страхового ринку. З практичної точки зору розроблені автором методичні підходи до реформування державних важелів управління інвестиційним ресурсом на страховому ринку можуть бути поширені на ринок цінних паперів та використанні під час підготовки програми активізації інвестиційної діяльності та реформування податкової системи в Україні.

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійною, завершеною роботою, містить особисті наукові ідеї здобувача і має наукове і практичне значення. Усі наукові висновки та рекомендації, викладені в дисертації, отримані автором особисто і знайшли відображення в друкованих роботах.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали позитивне схвалення на: ІІ Міжнародній конференції «Аудит і бухгалтерія. Податки та іноземні інвестиції» (2004, м. Київ); засіданні «круглого столу», що був організований Мінфіном України за підтримки ТОВ «Баланс-Клуб» (08.10.2002, м. Київ) на тему «Про підготовку пропозицій до проекту Податкового Кодексу в частині оподаткування прибутку підприємств»; засіданні «круглого столу», проведеному редакцією журналу «Бізнес» (лютий 2003, м. Київ) на тему «Вплив податку на перестрахування на вартість страхових послуг та взаємовідносини вітчизняних та закордонних страховиків»; засіданні Міжвідомчої робочої групи з підготовки законопроекту про реформування податку на прибуток, затвердженої наказом Мінфіну від 15.10.2004 №657 (12.11.2004, м. Київ) на тему «Основні розбіжності між бухгалтерським та податковим обліками та можливі шляхи уніфікації. Світовий досвід». Крім того, основні теоретико-методологічні положення, методичні та практичні рекомендації дисертаційної роботи оприлюднені протягом 2004-2006 років під час проведення науково-навчальних семінарів з підвищення кваліфікації працівників страхових організацій України.

Публікації за результатами виконаних досліджень.

Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 27 одноосібних опублікованих роботах, з яких - 2 монографії, 3 - колективні монографії та 21 стаття у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належить дисертантові, складає 49,7 д.а. (в тому числі у наукових фахових виданнях - 10,5 д.а.).

Обсяг і структура роботи.

Зумовлена метою дослідження і складається з вступу, 5 розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (220 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 486 сторінок комп'ютерного тексту, містить 37 таблиць, 48 рисунків, додатки на 111 сторінках.

Основні положення дисертації

управління оподаткування інвестиційний страховий

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи державного управління процесами інвестиційної діяльності» розглядаються теоретико-методологічні питання щодо визначення понятійного апарату в сфері інвестиційної діяльності, страхування та страхового ринку. В сучасній вітчизняній економічній літературі не сформовано цілісної системи понять, які характеризують економічні відносини, що склались з приводу здійснення інвестиційної діяльності. Неврегульованість зазначених питань зумовлена тим, що вітчизняні вчені розглядали інвестиційну діяльність переважно з позицій мікрорівня та піддавали послідовному аналізу економічні відносини на рівні інвестора та об'єкта інвестування, що призвело до звуженого висвітлення проблем формування інвестиційного ресурсу, економічного простору, на якому він формується, його спрямування в об'єкти інвестування.

Необхідно уточнити визначення понять, які характеризують інвестиційну діяльність, із застосуванням системи підходу. Зокрема, поняття «інвестиційний ресурс» та «інвестиційний потенціал» слід визначити з позиції макрорівня та узгодити їх з поняттями мікрорівня (такими, як «інвестиція», «об'єкти інвестування» тощо) та об'єднати їх в єдину систему, яка має всебічно характеризувати інвестиційну діяльність. Це дозволить розглядати інвестиційну діяльність як процес, що розпочинається задовго до остаточного формування інвестиційного ресурсу і включає в себе етап наукового осмислення та прогнозування спроможності суспільства залучати наявні заощадження в інвестиційну діяльність. Завдяки опанування економічної природи інвестицій та інвестиційної діяльності доведена необхідність поглибленого вивчення і дослідження в Україні поняття «інвестиційний потенціал». В основу методики його визначення та оцінки пропонується застосовувати показник національного багатства в розширеному тлумаченні, тобто використання крім матеріальних активів та природних ресурсів, також людського і науково-технічного потенціалу, що дозволяє з урахуванням прогнозованого розміру інвестиційного потенціалу обґрунтовувати зовнішню і внутрішню політику в інвестиційній сфері, а в реаліях інституційного устрою - визначати інвестиційний ресурс. Таким чином, необхідно удосконалити методику обрахунку національного багатства і запровадити відстеження цього показника.

Категорія «страхування» вітчизняними вченими економістами розкривається без урахування інвестиційного аспекту, тобто зводиться до простого перерозподілу грошової маси, внаслідок чого вона не відображає повною мірою всю складність взаємозв'язків, діючих з приводу захисту інвестицій. Недооцінка цих аспектів у страхуванні викривлює реальну картину економічних відносин, що склались в страховій галузі, не сприяє об'єктивному розумінню і сприйняттю розвитку форм комерційного страхування. Поняття «страховий ринок» визначається в економічній літературі без урахування комплексного підходу до розгляду економічних відносин, що склалися в страхуванні, та розумінню того, що страховий ринок - це багатогранна комплексна система економічних, соціальних, правових, політичних та інших відносин. Внаслідок цього страховий ринок розглядається вузько, тобто як поєднання видів страхування або як учасників страхування, що позбавляє можливості визначення його впливу на формування інвестиційного ресурсу. Необхідно удосконалити визначення поняття «страховий ринок», доповнивши його позицією економічного простору, на якому формується інвестиційний ресурс та діють державні важелі управління, за допомогою яких інвестиційний ресурс розподіляється по об'єктах інвестування.

Ринок інвестицій та страховий ринок тісно пов'язані між собою, впливають один на одного. Страховий ринок забезпечує накопичення заощаджень населення, юридичних осіб, які потім за допомогою державних важелів управління спрямовуються на ринок інвестицій і стимулюють інвестиційну діяльність в Україні.

Механізм управління процесами інвестування на страховому ринку (рис. 2) відображає його залежність від стану розвитку ринку інвестицій та цінних паперів та містить певні обмеження для страховиків.

Науковий аналіз сутності ринку інвестицій, дослідження реального стану його розвитку дозволяє зробити висновок, що він є потужним механізмом концентрації та розподілу заощаджень в бажаному напрямі, який за умови кваліфікованого управління ним, може бути значно ефективнішим регулятором інвестиційної діяльності, ніж пряме адміністративне втручання. Але, враховуючи, що в даний час на Україні цей ринок знаходиться на стадії становлення, пропонується обережно користуватись цим інструментом та без захисних державних важелів не дозволяти розміщення на ньому інвестиційного ресурсу, накопиченого на страховому ринку.

В системі економічних відносин, що склались на страховому ринку, податкові регулятори розглядаються як основні важелі державного управління, які змінюються в залежності від тенденцій розвитку світової та вітчизняної економіки. На сучасному етапі розвитку світової економічної системи панують теорії, які піддають критиці напрям збільшення споживання як фактора розвитку економіки і віддають перевагу стриманому втручанню держави в розподільчі процеси, які проявляються в послабленні податкового тиску на суб'єкти господарювання та зменшенні обсягів бюджетних видатків на споживання (в тому числі через систему державних гарантій). Впровадження таких підходів призводить до системних змін в управлінні інвестиційною діяльністю.

У другому розділі «Сучасний стан формування інвестиційного ресурсу» встановлено тенденції уповільнення нагромадження капіталу та заощаджень, що негативно впливає на інвестиційні процеси. Темпи приросту валового заощадження протягом 2000-2007 років були нерівномірними, коливались по періодах та в середньому складали 22,5 відс. (з розрахунку на рік), що майже вдвічі менше, ніж в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Вкладення коштів у основний капітал більш всього відбувається переважно за рахунок власних коштів підприємств (69-57 відс. до суми всіх інвестицій), кредитів банків (відповідно у 2007 році - 16,6 відс.), вплив бюджетного фінансування залишається стабільним на рівні 10 відсотків (табл. 1). Таким чином, найбільш впливовим сектором економіки, через який здійснюється стимулювання інвестиційної діяльності, залишається банківський сектор. За експертними оцінками вітчизняних економістів, на найближчу перспективу він буде утримувати лідерство на ринку інвестицій.

Питома вага залучення інвестицій через страховий ринок в Україні залишається досить низькою, що зумовлює необхідність додаткового дослідження та вивчення причин цього явища. По відношенню до ВВП страхові премії в країнах з розвиненою ринковою економікою складають від 8 до 12%, тоді як в Україні - лише 3,5% або втричі нижче зазначеного рівня в 2003 році та 5,6% - в 2004 році, 2,2% - в 2006 році.

Технічні резерви страховиків певною мірою відображають стан накопичення інвестиційного ресурсу на страховому ринку. Динаміка формування технічних резервів страховиків (табл. 2) свідчить, що інвестиційний ресурс на страховому ринку динамічно розвивається, частка страхових резервів в обсягах страхових премій постійно зростає і досягла в 2006 році більш, ніж 50 відсотків, а по відношенню до обсягів чистих премій - біля 85 відсотків. Зазначена динаміка свідчить про посилення вимог зі сторони держрегулятора до страховиків в частині підвищення гарантованості їх відповідальності перед страхувальниками та застрахованими особами.

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування в економіку України

Таблиця 2. Динаміка обсягів страхових премій та резервів в економіці України

Характерною рисою страхування в Україні є наявність значних обсягів операцій перестрахування. У 2004-2006 роках (в порівнянні з 2003 роком) обсяги перестрахування за кордон скоротились. Але, слід відмітити, що в цей період практично в тій же пропорції збільшились обсяги перестрахування на внутрішньому ринку.

В порівнянні з країнами Західної Європи процеси перестрахування в Україні як на внутрішньому ринку, так і до нерезидентів виглядають малоефективними, оскільки рівень повернення коштів від перестраховиків у вигляді страхових виплат (страхового відшкодування) майже у 8-10 разів нижчий, ніж в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Рівень страхових виплат можливо розглядати як певний різновид рентабельності страхової діяльності, який відображає, скільки заощаджень (із загальної кількості залучених) було повернуто страхувальникам і скільки залишилось у власності страховика в якості його доходів та потенційно можливих інвестицій.

На підставі аналізу статистичних даних, автором доведено, що в сфері страхування поряд з активними процесами приросту прибутку страховиків відбувається поступове скорочення темпів сплати податку на прибуток. Зниження обсягів сплати податку на прибуток при нарощуванні обсягів валових премій, скорочення страхових виплат свідчать про наявність тіньових схем в оподаткуванні страхової галузі. Порівняльний аналіз податкового навантаження на доходи страховиків з податковим навантаженням, що склався в цілому в Україні, наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Питома вага податку на прибуток та податку на додану вартість до суми доходів, млн. грн.

Страховий ринок в Україні неоднорідний і поділений на «класичне» і «некласичне» страхування. «Некласичне» страхування, яке представлене компаніями, що займаються «псевдострахуванням» (схемні компанії), негативно впливає на конкурентне середовище на страховому ринку, оскільки податкове навантаження в цьому секторі значно нижче, ніж в секторі класичного страхування, якому властиві високий рівень резервування та страхових виплат (страхового відшкодування).

Відсутність державних регуляторів, які б ураховували рентабельність страхування (рівень страхових виплат) по операціях страхування і перестрахування і в залежності від цього коригували податкове навантаження на страховиків, призводить до того, що «класичне» страхування перебуває у менш вигідному становищі, ніж сектор «некласичного» страхування. «Класичний» сектор вимушений пристосовуватись до існуючих умов функціонування і включати до свого страхового портфелю, крім видів страхування, за якими він спеціалізується, ті, за якими найменше всього виникає відповідальність, тобто залучатись до схем в оподаткуванні, що негативно впливає на мотивацію

інвестиційної діяльності та надходження в бюджет частини коштів інвестиційного ресурсу. Наявність на страховому ринку тіньових схем перерозподілу доходів, які уникають оподаткування, відволікає кошти інвесторів від реального інвестування, завдає шкоди мотивації інвестиційної діяльності. Саме тому створення прозорих умов оподаткування є основним фактором, який забезпечує мотивацію до здійснення інвестиційної діяльності в класичному секторі страхового ринку. Тому пропонується ввести критерії щодо визначення класичних страхових компаній. Цей перелік, на наш погляд, може включати такі вимоги (критерії):

- фінансово стійкі компанії (висока ступінь капіталізації, резервування);

- рівень страхових виплат за операціями не менший за 50%;

- в страховому портфелі компанії переважають довгострокові договори;

- страхові тарифи відповідають середнім значенням по ринку;

- частка перестрахування власних ризиків менше, ніж 50% (надходження від перестраховиків складають не менше 50% до суми премій, переданих в перестрахування);

- тривалий період функціонування на страховому ринку (не менше трьох років).

Розробка механізмів регулювання страхової діяльності на першому етапі розвитку страхового ринку повинна здійснюватись із урахуванням показника рівня страхових виплат як по операціях страхування, так і перестрахування.

У третьому розділі «Аналіз державних податкових регуляторів мотивації здійснення інвестиційної діяльності на страховому ринку» розглядається сучасна система мотивації інвестиційної діяльності на страховому ринку через податки. Здійснено аналіз чинних норм податкового законодавства (в розрізі страховик, страхувальник, застрахована особа) як основних державних важелів управління розподілом інвестиційного ресурсу на страховому ринку.

На страховому ринку для забезпечення мотивації залучення заощаджень застосовуються податкові стимули та одночасно державні жорсткі адміністративні регулятори щодо напрямів розміщення інвестиційних ресурсів (концепція «батога та пряника»). Держава здійснює управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку, управляє перерозподілом інвестиційного ресурсу по секторах ринку інвестицій, обмежуючи страховиків у прийнятті ефективніших пропозицій, шляхом адміністративного впливу на нормативи резервування, ліцензування та рейтингування страховиків, визначення напрямів розміщення коштів страхових резервів. З іншої сторони, з метою залучення інвесторів на страховий ринок, практично всім його учасникам надаються численні податкові преференції, які використовуються ними для ухилення від сплати податків, внаслідок чого їх ефективність залишається низькою.

В Україні в умовах перебування страхового ринку на першій стадії свого розвитку не створено передумов для послаблення державного адміністративного втручання на управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку та переходу на виключно економічні важелі управління. На застосування адміністративних важелів управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку, впливають такі його особливості:

- страховий ринок та ринок інвестицій перебувають на стадії становлення;

- наявність іноземного капіталу в статуті страхових компаній та ризиків щодо вивезення інвестиційного ресурсу;

- страховий ринок неоднорідний і поділений на «класичний» сектор, який займається реальним страхуванням, та «некласичний», який залучається до схемних операцій;

- значні обсяги вивозу капіталу за кордон через перестрахування;

- політична нестабільність, недосконалість і нестабільність законодавства.

Норми резервування технічних резервів відіграють значну роль в інвестиційній діяльності. Методика обчислення обсягів технічних резервів за методом 1/4 та 1/24 (паушальний метод) не реагує на вплив короткотермінового страхування, обсягів перестрахування та дострокового розірвання договорів, внаслідок чого неможливо за вказаними методами встановити реальні обсяги відповідальності страховиків і нормативи резервування на обґрунтованому рівні. Найбільш ефективним методом оцінки страхових резервів є метод 1/365 «pro rata temporis», який пропонується взяти за основу під час прийняття управлінських рішень щодо визначення нормативів резервування технічних резервів та податкових регуляторів.

Податкові регулятори, які діють на страховому ринку, недосконалі, допускають множинне трактування норм та дозволяють ухилятись від оподаткування всім учасникам страхового ринку. Користуючись коштами своїх клієнтів, страховики надають за комісійну винагороду страхувальникам послуги по оптимізації оподаткування, переводу заробітної плати в «тінь», переводу коштів за кордон без відповідного їх оподаткування, внаслідок чого процвітає корупція та відбувається відволікання інвестиційного ресурсу. Тому необхідно вжити комплекс заходів упереджувального характеру щодо поширення схемного страхування шляхом посилення контролю за ліцензуванням страхової діяльності і її заборони у страховиків, які залучались до операцій схемного страхування. Для цього пропонується законодавчо визначити процедуру виявлення фіктивної (схемної) діяльності на страховому ринку та передбачити відповідальність для всіх учасників фіктивного (схемного) страхування.

Порівняльний аналіз складу доходів страховика, здійснений на підставі даних бухгалтерської звітності страховика та обліку цих доходів під час визначення об'єкту оподаткування, свідчить, що значна частина доходів, яка отримується страховиками, виводиться з-під оподаткування. Зокрема, обминають податковий облік суми коштів, нарахованих як технічні резерви; частки перестраховиків у технічних резервах; суми коштів, що повертаються із технічних та математичних резервів страхування життя; обсяги зароблених премій страховиків; частки викупних сум, що компенсуються перестраховиками та страховиками; суми коштів, що повертаються із централізованих страхових фондів; страхові виплати та страхові відшкодування.

Основним регулюючим документом з питань оподаткування прибутків у інвесторів є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), в якому, на жаль, закладені схеми ухилень від оподаткування. Зокрема, у страхувальників - юридичних осіб окремі витрати по страхуванню відображаються у складі валових витрат, витрати за обов'язковими видами страхування в повній сумі враховуються у складі валових витрат страхувальника, а витрати на додаткове пенсійне забезпечення відносяться до складу валових витрат обмежено. Підприємство за рахунок валових витрат, може здійснювати страхові платежі за своїх найманих осіб. Наприклад, підприємство вирішило застрахувати своїх працівників на умовах додаткового пенсійного забезпечення за списком. Сплата внесків складає 1 тис. грн.

В даному випадку у підприємства збільшуються валові витрати на 1 тис. грн., а у страхової компанії не виникає податкових зобов'язань, оскільки доходи від страхування життя оподатковуються за нульовою ставкою. Реально підприємство заплатить страховику лише суму комісійної винагороди за послуги «схемного страхування» та по податковому обліку збільшить (по нарахуванню) валові витрати. Далі договір достроково розривається, і, якщо не виписувати правила податкової поведінки, така схема може використовуватись для ухилення від оподаткування, враховуючи те, що підприємство може отримувати викупну суму, яка згідно з нормами Закону не підлягає оподаткуванню. Крім вказаної схеми, існують інші, які використовують недоліки формування бази оподаткування у страховика та страхувальника для ухилень від оподаткування.

Установлення пільгового режиму оподаткування для всіх операцій страхування життя та пенсійного забезпечення дозволяє перевести в пільговий режим оподаткування доходи роботодавців по добровільному пенсійному страхуванню, страхуванню ризиків життя і відповідальності. Такий режим оподаткування знівелював переваги довгострокового страхування життя, яке на довготривалу перспективу забезпечує розміщення заощаджень на страховому ринку.

Відсутність зв'язку механізмів оподаткування валових доходів страховиків з ефективністю (рентабельністю) видів страхування призводить до розшарування страховиків за рівнем конкурентоспроможності, створює переваги для виживання «некласичного» сектору та ускладнює функціонування «класичного» сектору страхового ринку. Зазначене негативно впливає на інвестиційну діяльність, яка реально забезпечується через «класичний» сектор страхування.

Механізм регулювання витоку внутрішнього інвестиційного ресурсу за кордон з використанням рейтингів фінансової надійності провідних західних рейтингових агентств ускладнює управління перетоками коштів за кордон, збільшує адміністративні витрати страховиків і страхувальників, спрямовує перетоки коштів на західні ринки, операції перестрахування на яких є дорожчими, внаслідок чого втрачається внутрішній інвестиційний ресурс, дорожчають страхові послуги. Такий механізм відповідає інтересам крупного капіталу, який зацікавлений перевести заощадження в безпечну зону на західні ринки, чим стимулюється витік коштів з України. В роботі розкриваються такі недоліки діючих податкових механізмів:

- відсутність чіткого розмежування переліку доходів страховиків, які оподатковуються за різними ставками оподаткування (в тому числі податком на валові доходи та податком на прибуток);

- відсутність методів і порядку застосування звичайних цін;

- недосконалий механізм відповідальності сторін процесу страхування під час дострокового розірвання договорів страхування;

- виведення з-під оподаткування податком на прибуток за ставкою 25%, значної частини доходів страховика;

- неврахування принципу зв'язку витрат на страхування у страхувальника - юридичної особи з його виробничою діяльністю під час визначення валових витрат;

- повне звільнення від оподаткування доходів страховиків, отриманих від страхування життя, незалежно від тривалості залучення коштів населення;

- встановлення ставки оподаткування на валові доходи страховика без урахування рентабельності видів страхування;

- складний механізм контролю рейтингів перестраховиків - нерезидентів, що ускладнює адміністрування податків;

- застосування страховиками різних методичних підходів до оподаткування прибутку, отриманого від страхової діяльності.

В четвертому розділі «Мотивація залучення інвестиційного ресурсу в цінні папери» розглядаються основні принципи та механізми мотивації інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів.

Чинний механізм оподаткування операцій первинного розміщення цінних паперів та їх погашення емітентом як на первинному, так і на вторинному ринках цінних паперів передбачає звільнення від оподаткування коштів, які отримує інвестор в момент їх погашення емітентом. Зазначені пільги призводять до значного заниження об'єкту оподаткування у інвестора у вигляді врахування у валових витратах витрат на придбання цінних паперів та звільнення від оподаткування доходів, отриманих інвестором під час погашення емітентом цінних паперів, внаслідок чого у інвестора в подвійному обсязі занижується об'єкт оподаткування (рис. 3). Крім того, емітент не враховує в складі оподатковуваних прибутків залучені від інвесторів кошти, отримані ним від емісії цінних паперів. Тобто, податкові преференції, передбачені для обох сторін операції емісії цінних паперів, стимулюють поширення ухилення від оподаткування та сприяють використанню цінних паперів в операціях податкового планування, відволікаючи їх від використання в інвестиційній діяльності.

Доведено, що оподаткування операцій торгівлі цінними паперами є недосконалим, застосування правила першої події або так званого «пуловського методу» визначення фінансового результату від здійснення операцій з цінними паперами дозволяє тривалий час не включати до об'єкта оподаткування реальні прибутки від торгівлі цінними паперами.

Погашення акцій за номінальною їх вартістю в момент ліквідації емітента призводить до виведення з-під оподаткування доходів, отриманих за цінними паперами, які були придбані за ціною, нижчою від їх номінальної вартості, а врахування балансових збитків (емісійних), отриманих під час погашення цінних паперів у складі валових витрат емітента - до заниження у нього об'єкта оподаткування та може використовуватись в операціях приховуваного кредитування, доходи від здійснення яких уникають оподаткування.

Операції з безстроковими цінними паперами надають можливість інвесторам амортизувати витрати, понесені у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, а доходи, отримані від погашення таких цінних паперів - не включати до об'єкту оподаткування, внаслідок чого з-під оподаткування у інвесторів виводяться значні суми доходів, що дозволяє їм занижувати об'єкт оподаткування від здійснення інвестиційної діяльності та застосовувати оптимізаційні схеми виведення з-під оподаткування кредитних операцій.