Виробнича програма торгівельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади планування виробничої програми підприємства

1.1 Економічний зміст планування виробничої програми підприємства

1.2 Інформаційне забезпечення в системі планування виробничої програми підприємства

1.3 Особливості методики планування виробничої програми підприємства

Розділ 2. Аналіз та оцінка ефективності планування виробничої програми підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства: галузева приналежність та вид діяльності, організаційно - виробнича структура і технічна база підприємства

2.2 Загальний аналіз основних техніко - економічних показників та оцінка діяльності підприємства

2.3 Аналіз виконання виробничої програми

2.4 Розрахунок точки беззбитковості діяльності підприємства (файл in_data_xls)

Розділ 3. Розробка плану виробничої програми

Висновок

Перелік посилань на джерел



Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що розвиток та впровадження поточного планування на вітчизняних промислових підприємствах передбачає формування відповідного інструментарію реалізації стратегічних рішень. Це потребує постійного вдосконалення методів формування виробничої програми підприємства. З переходом до ринкової економіки вимоги до організації виробництва змінилися. Головна мета стає задоволення купівельного попиту обсязі й у встановлених термінів. Країни з ринковою економікою протягом півтора десятиліття нагромадили величезні знання з управління виробництвом, які отримали інтернаціональний характер. Економічні відносини у країні час найчастіше розглядаються на макрорівні. Разом про те дуже актуальним залишається вплив створення ринку лише на рівні діяльності промислового підприємства. У цьому плані ринок слід оцінювати як економічну середу, у якій функціонує підприємство. Підприємство змінює свою поведінка батьків у умовах ринку, у зв'язку з новими соціально-економічними взаємовідносинами суб'єктів господарювання над ринком, спираючись на надану йому широку самостійність.

Підприємства, приймаючи за умов ринку певні господарські рішення мають враховувати різко зросле впливом геть економіку, організацію та влитися планування виробництва зовнішніх чинників, невизначеність ринку, щоб постійно підтримувати гнучкість свого функціонування, де провідна роль належить маркетингові та стратегію розвитку.

Вплив ринку на господарське поведінка підприємства проявляється через прискорення рішення низки техніко-економічних, соціальних завдань, саме: зміни у підході до ціноутворення, орієнтацію виробництва на реальний попит, розвиток прямих міжгосподарських зв'язків, підвищення технічного рівня виробництва, диверсифікацію виробництва, розвиток нових видів послуг.

На підприємстві змінюються і ускладнюються внутрішньогосподарські взаєморозрахунки, оскільки всередині великого окремі виробництва вестимуть власні розрахунки вартості своєї продукції. Отже, основою господарську діяльність підприємства мусив покладений внутрішньогосподарський розрахунок, який постійно намагалися прищепити згори, але за умов директивного планування він продовжував залишатися формальним. Нині поволі стає реальним. Тривалість затяжного перехідного періоду залежить як від складності виробничого процесу для підприємства, і від загального плину.

Багато торгових підприємства, які виросли і зміцнілі на ринку, пробують свої сили зовнішньоекономічної діяльності.

Це розвиток відбувається, попри велику кількість протидіючих чинників:

недосконалість громадянського законодавства;

нестабільність економіки;

корупцію.

Успіх кожного підприємства, кожної фірми більшою мірою залежить від ефективності прийняття рішень та дій, здійснюваних цим підприємством. Як-от успіху підприємства залежить, який прибуток отримає власник. Адже саме гроші означають у житті багато. Вони не є тільки засіб для існування, а й способом самореалізації людини. А успіх залежить від цього, яке посяде фірма над ринком, що вона запропонує суспільству, і скільки. Це мають бути відпрацьовані дії, ефективно налагоджена виробничу програму.

Метою дослідження - є обґрунтування виробничої програми підприємства, аналіз та розроблення виробничої програми; напрямки підвищення виробничої ефективності програми підприємства.

Завдання курсової роботи:

надати загальну характеристику виробничій програмі підприємства;

визначити поняття виробничої програми;

з'ясувати структуру виробничої програми;

обчислити основні економічні показники виробничої програми підприємства; виробничий програма планування економічний

проаналізувати ефективність використання основних засобів згідно до діючої виробничої програми підприємства.

Об'єктом дослідження є процес планування виробничої програми торгівельними підприємствами.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади процесу планування виробничої програми торгівельними підприємствами.

Базою спостереження виступає супермаркет «Тихий Дон».

В першому розділі ми розписали економічний зміст виробничої програми, дали визначення що таке номенклатура, асортимент, а також описали методику планування виробничої програми підприємства.

В другому розділі ми описали характеристику підприємства, організаційно-виробничу структуру. Також ми проаналізували основні техніко-економічні показники, точку беззбитковості і проаналізували виконання виробничої програми.

В третьому розділі ми описали, які матеріали потрібно використовувати при плануванні виробничої програми, розписали фактори за допомогою яких роблять розподіл річних завдань.



Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади планування виробничої програми підприємства

1.1 Економічний зміст планування виробничої програми підприємства

Підприємство при розпочинанні своєї виробничої діяльності аналізує, яку кількість робіт необхідно виконати, надати послуги та виробництво продукції, одержані результати заносяться в так звану виробничу програму.

Виробнича програма - це перелік робіт, які необхідно виконати чи кількість продукції, яку необхідно виробити протягом певного періоду часу. При розрахунку виробничої програми підприємство повинно враховувати такі фактори: внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх відносять:

характеристика продукції/роботи;

кваліфікація персоналу;

основні засоби (устаткування машин обладнання, яке використовується у виробництві);

сировина і ресурси;

Зовнішні фактори - чинники, які мають вплив на підприємство, можуть його змінювати, підприємство самостійно не може змінити вплив цих факторів, а лише пристосуватись до них:

держава впливає на діяльність підприємства через спеціалізовано створені відповідні органи - податкова;

конкуренти;

природні умови;

постачальники;

демографія;

науково - технічний прогрес;

Виробнича програма тісно пов'язана із виробничим потенціалом підприємства, який являє собою сукупність можливостей здійснювати виробничий процес на підприємстві, характеризується об'єднанням основних засобів персоналу підприємства , сировини і ресурсів.

На реалізацію виробничої програми впливають фінансові результати діяльності підприємства. При відсутності власних джерел фінансування є можливість залучати інвестиції під реалізацію певних виробничих програм . Інвестиції надаються як підприємства так і державами, міжнародні фінансові установи.

Виробнича програма повинна бути складена, розроблена, ухвалена керівництвом підприємства.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі. В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів по розгорнутій номенклатурі виробів. Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

-- перспективний план виробництва продукції і послуг;

-- результати вивчення поточного попиту на продукцію;

-- державній контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);

-- прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;

-- договори на виробництво та поставку продукції, то укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;

-- заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;

-- заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства.

Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми, її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі. Виробнича програма цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів і транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їх продукції та послугах. Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства. Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств -- державних замовників.

Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення -- за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів.

Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання.

Оптимальна виробнича програма - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Отже, виробнича програма - це перелік робіт, які необхідно виконати чи кількість продукції, яку необхідно виробити протягом певного періоду часу.

Виробнича програма тісно пов'язана із виробничим потенціалом підприємства, який являє собою сукупність можливостей здійснювати виробничий процес на підприємстві, характеризується об'єднанням основних засобів персоналу підприємства , сировини і ресурсів. Виробнича програма повинна бути складена, розроблена, ухвалена керівництвом підприємства.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

планування оптимальної структури номенклатури продукції;

визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

1.2 Інформаційне забезпечення в системі планування виробничої програми підприємства

Головним розділом плану господарської діяльності і розвитку підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань за обсягом виробництва продукції, певної номенклатури і асортименту, а також належна якість за певний календарний період (місяць, квартал, рік).

Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, виробнича програма підприємства має дві складові: перша - обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга - вартість обсягу виробництва.

Натуральним є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименті.

Номенклатура - перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - різновидність видів в межах даної номенклатури.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно - чистої продукції, валового і внутрізаводського обороту підприємства, обсяг незавершеного виробництва.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: початкові дані про виявлений в процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію інших споживачів; які відображає його постійні прямі господарські зв'язки; державні контракти, замовлення, які передбачають не тільки конкретну їхню величину, а і гарантоване державне забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань.

Номенклатура продукції - це склад продукції, що виготовляється, за її видами (найменуванням). Асортимент характеризує склад даного виду продукції за типами, марками, профілями, рівнями якості, зокрема, ґатунками.

Важливим етапом розробки виробничої програми підприємства є обґрунтування планованих обсягів випуску продукції виробничою потужністю. В процесі обґрунтування порівнюється плановий і максимально можливий обсяг випуску продукції кожного найменування, виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування. На основі цього намічаються заходи щодо поліпшення використання устаткування, розширення спеціалізації і кооперації виробництва.

Плановий обсяг випуску за кожним виробом розподіляється по календарних періодах року (кварталах, місяцях). При цьому керується такими вимогами:

дотримання встановлених термінів поставки продукції відповідно до укладених договорів;

рівномірне використання виробничої потужності підприємства з урахуванням заходів щодо її збільшення і рівномірне завантаження всіх виробничих підрозділів;

підвищення масовості виробництва в окремі календарні періоди шляхом укрупнення серій і обмеження номенклатури виробів, що одночасно виготовляються.

При розподілі виробництва продукції відповідно до цих вимог враховуються кількість робочих днів в кожному плановому періоді, змінність роботи, планована зупинка агрегатів і верстатів на ремонт, стан технічної підготовки виробництва й ін. На підставі плану випуску продукції підприємства розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури і загального обсягу продукції. В завданні з номенклатури указується кількість окремих видів продукції в натуральному виразі, що підлягають виготовленню, планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), в яких встановлюється завдання цехам щодо номенклатури, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (термінових) цехів програма складається за найменуванням і кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для заготовчих і оброблювальних цехів номенклатурне завдання встановлюється звичайно в комплектах на замовлення, виріб, вузол. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

-- перспективний план виробництва продукції і послуг;

-- результати вивчення поточного попиту на продукцію;

-- державній контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);

-- прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;

-- договори на виробництво та поставку продукції, то укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;

-- заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;

-- заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства. Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми, її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:

-- встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

-- збільшення випуску продукції за рахунок приросту і поліпшення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;

-- терміну введення в експлуатацію нових потужностей та обладнання;

-- забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

-- підвищення серійності (масовості) виробництва;

-- числа робочих днів у кожному кварталі;

-- можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню науки і техніки, та таких, що не мають попиту, і заміна їх новими;

-- сезонності та змінності роботи;

сезонності збуту продукції.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

-- визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;

-- розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;

-- обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.

Виробнича програма цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів і транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їх продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Отже, головним розділом плану господарської діяльності і розвитку підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань за обсягом виробництва продукції, певної номенклатури і асортименту, а також належна якість за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Натуральним є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименті.

Номенклатура - перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - різновидність видів в межах даної номенклатури.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно - чистої продукції, валового і внутрізаводського обороту підприємства, обсяг незавершеного виробництва.

1.3 Особливості методики планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу. У цьому виробничу програму служить інструментом узгодження можливого обсягу продажу з виробничою потужністю підприємства у плановому періоді.

Виробнича програма як встановлює обсяг випуску кінцевої продукції, а є підвалинами розрахунку планів виробництва структурних підрозділів (цехів, корпусів, виробництв, ділянок, потокових ліній) крім обсягів товарної продукції, яка потрібна на забезпечення плану продажів, враховується також відзначила необхідність зміни цехових і межцехових напрацювань незавершеною виробничим процесом продукції. Завдання з випуску кінцевої продукції цехами останнього технологічної переробки, зазвичай, встановлюються лише на рівні виробничої програми підприємства. Що ж до завдань проміжним цехах, бере участі у виготовленні проміжної продукції, вони можуть перевищувати показників виробничої програми, якщо планується збільшення межцехових напрацювань, більш-менш виробничої програми, якщо передбачається їх зменшення. Тому планування виробничої програми основними підрозділами підприємства виробляється назад ходу технологічного процесу. Обсяги провадження у цехах плануються з планової собівартості одного вироби чи з планово-расчетним внутрипроизводственним цінами.

На невеликих підприємствах виробничу програму цехів розраховується в натуральних чиусловно-натуральних показниках, на середніх і велику промисловість, які мають є внутрипроизводственний госпрозрахунок,- в вартісних і натуральних показниках. Виробнича програма підприємства розраховується з розбивкою завдань зі кварталами, а квартальних по місяців. У планах структурних підрозділів завдання виробничої програми можуть підрозділятися з більш коротким періодам. Розробка виробничої програми є найскладнішим процесом, оскільки там доводиться нічого й враховувати величезну кількість різних чинників.

Ситуаційне планування вважається досить новим методом планування, найпоширенішим на американських фірмах й у компаніях. Процес ситуаційного планування виконується зазвичай, у такому порядку:

встановлюються ключові чинники середовища, що впливають

плановані результати діяльності підприємства. Як критеріїв для відбору показників використовують як масштаби можливого на виробництво, і можливість появи самого процесу;

складається нормативний план, що виходить із

найімовірнішого припущення комплексного впливу системи виробничих чинників на запланований результат. Він стала головним компонентом розробки комплексного всеосяжного плану виробничої діяльності всієї організації;

відбирається кожному за продукту кілька визначальних чи основних допущень, відмінних найімовірнішою ситуації, і складається автономний план, який входить у комплексний. Ситуаційний план не розробляється докладно, він наказує, що робити кожен виконавець у тому чи ситуації і яких наслідків очікується за її наступі;

визначається ситуація початку даному плану у процесі поточної виробничої діяльності, уточнюється точка чи момент перемикання з нормального плану дій на ситуаційний, передбачений у разі виникнення непередбачених обставин.

Розробка виробничої програми ввозяться три етапу:

складання річного виробничого плану для підприємства;

визначення чи уточнення з урахуванням виробничої програми пріоритетних цілей на плановий період;

розподіл річного плану провадження у окремим структурних підрозділах підприємства чи виконавцям.

Основними завданнями аналізу виконання плану у звітному і попередньому плановому періоду є:

перевірка виконання плану випуску та її реалізації продукції з всім стоимостним, натуральним і, условно-натуральним і стоимостним показниками;

вивчення причин позитивно і які впливають виконання планових показників;

виявлення резервів подальшого розвитку і підвищення ефективності виробництва;

розробка заходів із використанню резервів, виявлені у ході аналізу, і умов збільшення обсягів випуску продукції і на підвищення якості;

встановлення календарних термінів впровадження окремих заходів,

призначення підрозділів, і посадових осіб, відповідальних право їх виконання, і навіть визначення ефективності цих заходів.

Аналіз обсягу виробництва починається з дослідження динаміки товарної і валової продукції, розрахунку базисних і цепних темпи зростання і приросту. Аналіз плану з номенклатурі виходить з порівнянні фактичного і планового обсягу продукції з виробам. Оцінка виконання плану з асортименту може здійснюватися:

за способом найменшого відсотка (позиція номенклатури, має найменший відсоток виконання плану);

по питомій відсотку загалом переліку найменувань продукції, яким виконано план виробництва,

з допомогою середнього відсотка, який розраховується розподілом загального фактичного випуску продукції межах плану спільний плановий обсяг випуску (продукція, виготовлена понад план або передбачена виробничої програмою, на виконання плану з асортименту не зараховується).

Нерівномірність виконання плану з окремим номенклатурним показниками призводить до зміни структури виробничої програми, тобто співвідношення окремих видів продукції їх випуску. Зміна структури виробництва надає великий вплив попри всі економічні показники: обсяг випуску вартісному вимірі, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

Вплив структури виробництва зміну вартості випущеної продукції можна оцінити з допомогою методу середньозваженої ціни. І тому спочатку середньозважена ціна при фактичної структурі продукції , та був- за планової. Різниця з-поміж них збільшується на фактичний обсяг продукції натуральному вираженні, або взяти різницю між рівнем виконання плану виробництва в вартісному і натуральному вираженні і помножити в запланований випуск товарної продукції вартісному вираз.

Важливе значення під час аналізу виробничої програми відводиться аналізу ритмічності виробництва. Ритмічність характеризує рівномірність випуску продукції, встановлену планом виробництва. Для виміру ритмічності випуску продукції використовується коефіцієнт ритмічності, визначається розподілом суми фактично випущеної продукції, яка зараховується на виконання плану, на плановий випускати продукцію за аналізований проміжок часу. Для оцінки ритмічності може також розраховуватися коефіцієнт ритмічності як сума позитивних і негативних відхилень у числі продукції з плану кожний день, тиждень, декаду, місяць (не враховуючи знака).

Коефіцієнт ритмічності- показник, зворотний коефіцієнта ритмічності. Чим ритмічніше працює підприємство, то вище може бути коефіцієнт ритмічності і від коефіцієнта ритмічності (не більше від 0 до 1). Оцінка ритмічності дозволяє як будувати висновки про рівномірності виробництва, що є найважливішою умовою виконання плану продажів, а й підрахувати упущені можливості підприємства з випуску продукції через відкликання неритмічної роботою.

Закінчується аналіз поки що оцінкою якості продукції. Її можна проводити за такою системою показників:

узагальнюючі показники (питому вагу нової сертифікованої продукції загальному випуску, питому вагу конкурентоспроможної продукції);

одиничні й комплексні показники, що характеризують властивості продукції (корисність, надійність, технологічність);

непрямі показники (втрати від шлюбу, штрафи та пені за неякісну продукцію, видатки усунення рекламацій

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку цих показників, оцінити виконання плану з їх рівню, виявити причини зміни і вплив якості своєї продукції вартісні показники роботи підприємства (випуск товарної продукції, прибуток від реалізації продукції і на прибуток).

Всебічний аналіз виконання плану виробництва дає змоги виявити резерви збільшення обсягів зростання виробництва та намітити заходи щодо реалізації, які можна згруповані у наступні розділи:

створення, освоєння новий одяг і підвищення якості своєї продукції;

перегляд та модернізацію основних фондів;

впровадження прогресивної технології, механізація і автоматизація праці;

науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

техніко-економічні рівні своєї продукції і виробництва;

техніко-економічні результати впровадження заходів.

Отже, виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу.

Виробнича програма - це перелік робіт, які необхідно виконати чи кількість продукції, яку необхідно виробити протягом певного періоду часу.

Виробнича програма тісно пов'язана із виробничим потенціалом підприємства, який являє собою сукупність можливостей здійснювати виробничий процес на підприємстві, характеризується об'єднанням основних засобів персоналу підприємства , сировини і ресурсів. Виробнича програма повинна бути складена, розроблена, ухвалена керівництвом підприємства.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

планування оптимальної структури номенклатури продукції;

визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.

Головним розділом плану господарської діяльності і розвитку підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань за обсягом виробництва продукції, певної номенклатури і асортименту, а також належна якість за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Натуральним є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименті.

Номенклатура - перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - різновидність видів в межах даної номенклатури.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно - чистої продукції, валового і внутрізаводського обороту підприємства, обсяг незавершеного виробництва.

виробнича програма формується в такий спосіб, щоб забезпечити виконання плану продажу конкретному період від урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема у цьому, що виробничі можливості підприємства бути більшою або меншою запланованого обсягу продажу.

Чинником виробництва, який найчастіше визначає можливості підприємства, є виробнича потужність підприємства. Тому якщо виробнича потужність більше обсягу продажу, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, своєю чергою призводить до завищеним недоліків виробництва продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде набагато меншою обсягу продажу може бути виконаним і потрібно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажу.



Розділ 2. Аналіз та оцінка ефективності планування виробничої програми підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства: галузева приналежність та вид діяльності, організаційно - виробнича структура і технічна база підприємства

Супермаркет "Тихий Дон" діє на ринку як товариство з обмеженою відповідальністю, засноване кількома особами, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості внесених ними вкладів. Адреса підприємства: м. Ростов-на-Дону, вул. Берегова, 10. Фірмове найменування містить найменування суспільства і слова "з обмеженою відповідальністю".

Установчими документами ТОВ "Тихий Дон" є установчий договір, підписаний його засновниками, і затверджений ними статут, який містить:

* умови про розмір статутного капіталу;

* розмір часток кожного з учасників;

* розмір, склад, строк і порядок внесення ними вкладів, відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню внесків;

* склад і компетенцію органів управління товариством та порядок прийняття ними рішень, в тому числі про питання, рішення по яких приймаються одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів, а також інші відомості, передбачені законом про товариства з обмеженою відповідальністю.

Статутний капітал ТОВ "Тихий Дон" складається з вартості вкладів його учасників. Вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути реорганізовано або ліквідовано добровільно за одноголосним рішенням його учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у час вийти з товариства незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому повинна бути виплачена вартість частини майна, яка відповідає його частці у статутному капіталі товариства в порядку, спосіб і строки, які передбачені законом про товариства з обмеженою відповідальністю та установчими документами товариства.

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки, печатку.

Супермаркет "Тихий Дон" має світлову вивіску, на якій вказані його найменування, режим роботи, адреса підприємства.

Девіз підприємства говорить - "Ми любимо наше місто".

Супермаркет "Тихий Дон" представляє наступні види послуг:

* реалізація продуктів харчування і товарів різної необхідності;

* послуги з виготовлення продукції на замовлення споживачів, у тому числі у складному виконанні, виготовлення страв на будь-який смак;

* єдина служба замовлень і доставки (зателефонувавши по телефону можна замовити необхідні продукти харчування (в тому числі різні шашличні страви за ціною супермаркету, а водій відразу абсолютно безкоштовно доставить замовлення на будинок або в офіс)).

* інтернет-магазин;

* надає відсоткові знижки для покупців (іменні, накопичувальним внеском).

У супермаркеті "Тихий Дон" відкрито відділ кулінарії власного виробництва - покупцям пропонуються різні страви першокласних кухарів, страви, приготовані на грилі.

Асортимент супермаркету складається більш ніж з 35 000 найменувань, в якому представлені і ексклюзивні продукти харчування країн, що славляться дбайливо передають з покоління в покоління традиціями, концептуально пропонують з самих відомих видів і марок продукції. Асортимент товарів постійно розширюється, ведеться робота з розширення асортименту у відповідність з попитом покупців.

ТОВ "Тихий Дон" від свого імені укладає договори, набуває права і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді.

ТОВ "Тихий Дон" має право:

набувати і орендувати основні та оборотні кошти; здійснювати матеріально-технічне забезпечення; робити всі види комерційних угод; планувати свою діяльність;

використовувати чистий прибуток; визначати і використовувати фонд оплати праці; визначати штатний розклад;

встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, і скорочений робочий день та інші соціальні пільги.

ТОВ "Тихий Дон" зобов'язаний:

забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці;

здійснювати оперативний, бухгалтерський облік, вести статистичну звітність.

Сьогодні супермаркет "Тихий Дон" являє собою унікальний торговий комплексна площа торгового залу понад 1500 квадратних метрів, де працює банкомат, пункт обміну валют, існує гнучка система знижок, працює кафе-бар, безкоштовна і зручна парковка. Організація праці на підприємстві спрямована на здійснення комплексу організаційно-технічних, економічних і санітарно-гігієнічних заходів.

Чисельність працівників становить 100 осіб, у тому числі 5 осіб - управлінський персонал.

Структура організації ТОВ "Тихий Дон" є лінійно - функціональної, побудованої за регіональним принципом (логічне взаємовідношення рівнів управління та функціональних областей, побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.)

Вибір даної функціональної структури обумовлений чітким поділом всіх повноважень на підприємстві. Така структура полегшує вирішення проблем, пов'язаних з місцевим законодавством, звичаями і потребами споживачів, спрощує зв'язок організації з клієнтами, а також зв'язок між членами організації. Вона дозволяє усунути значною мірою недоліки як лінійного так і функціонального управління. На підприємстві структура управління побудована за принципом "кожен працівник - це особистість". Тут немає знайомих і друзів, кожен приходить в організацію на загальних підставах і обумовлений особистими якостями співробітників. Тільки завдяки цьому забезпечується раціональність і неодмінно якість роботи кожного співробітника. То, напевно, до чого прагне кожен керівник в очікуванні найкращого функціонування підприємства. Як і в будь-якій організації, присутні певна бюрократизація управління, що характеризує спосіб функціонування апарату, обумовлений особистими якостями співробітників, і особливостями становища в ньому. У нашій організації діють принципи, що забезпечують раціональність бюрократії і пом'якшувальні їй негативні риси.

Розглянемо розподіл лінійних повноважень в супермаркеті "Тихий Дон".

Управління підприємством здійснює генеральний директор, який керує планово-економічною роботою, який здійснює безпосередній контроль за діяльність підприємства, якому безпосередньо підпорядковуються бухгалтера, товарознавці, виробничий персонал та різноробочі.

Комерційний директор наділений повноваженнями встановлення зв'язків з різними точками закупівлі, для того щоб розширити асортимент продукції для збільшення прибутку організації, представляє інтереси перед генеральним директором, контролює діяльність товарознавців (контроль за закупівлею товарів).

Начальник відділу кадрів - займається підбором кадрів і організовує підвищення їх кваліфікацій.

Головний бухгалтер займається обліком та звітністю товарно-матеріальних цінностей, перевіркою товарних звітів, розрахунками з постачальниками, приймає від матеріально-відповідальних осіб грошові звіти, перевіряє, обробляє їх, враховує грошові кошти, а також виконує інші бухгалтерські операції. Бухгалтерський апарат приймає від матеріально-відповідальних осіб грошові звіти, перевіряє, обробляє їх, враховує грошові кошти, а також виконує інші бухгалтерські операції

Товарознавці виконують основні функція вивчення попиту населення на товари, контроль за станом товарних запасів здійснюють контроль за наявністю продукції в продажу, викладкою товару, складання заявок.

Адміністратори стежать за станом викладки товарів і рекламного оформлення торгового залу, за дотриманням правил торгівлі, приймають рішення по претензіях покупців.

Менеджери з прийому товарів- здійснюють приймання товарів за кількістю та якістю, забезпечують збереження матеріальних цінностей, виконують інші функції, пов'язані з роботою відділів.

Менеджери товарної групи організують роботу своїх відділів, стежать за підтримкою товарних запасів на певному рівні, складають заявки на завезення товарів.

Продавці-консультанти -в їх обов'язки входять підготовка і прибирання робочого місця (одержання пакувального матеріалу, перевірка працездатності торгівельного обладнання та інвентарю, поповнення робочих товарних запасів, прибирання тари, підтримання належного санітарного стану), підготовка товарів до продажу, обслуговування покупців.

Касири-контролери - готують робоче місце до виконання розрахункових операцій (перевіряє справність контрольно-касової машини, записує показання лічильників, отримує розмінну монету), виконує розрахункові операції з покупцями, здійснює здачу виручки.

Допоміжний персонал - забезпечує обслуговування основного персоналу, а також підтримує магазин в належному санітарно-гігієнічному стані. У цю категорію входять робітники, молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці), фасувальниці, електромонтери, техніки.

Отже, супермаркет "Тихий Дон" діє на ринку як товариство з обмеженою відповідальністю, засноване кількома особами, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості внесених ними вкладів. Для успішної діяльності організації повинна бути чітка організація в ній взаємодію і розподіл повноважень.

2.2 Загальний аналіз основних техніко - економічних показників та оцінка діяльності підприємства

В цій курсовій роботі ми використовували такі техніко-економічні показники:

обсяг реалізованої продукції;

собівартість реалізованої продукції;

чистий прибуток;

рентабельність продукції;

продуктивність праці

Реалізована продукція - продукція, яка надійшла в даному періоді на ринок і яка підлягає оплаті споживачами . Вартість реалізованої продукції визначається як вартість призначених до постачання і таких, що підлягають оплаті в плановому періоді готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва і робіт промислового характеру, призначених до реалізації на сторону (включаючи капітальний ремонт устаткування та транспортних засобів підприємства, які виконуються силами промислово-виробничого персоналу), а також вартість реалізованої продукції та виконаних робіт для власного капітального будівництва й інших непромислових господарств, які перебувають на балансі підприємства. Грошові надходження, пов'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних оборотних і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включається до складу виручки від реалізації продукції, а розглядаються як доходи або збитки і враховуються при визначенні загального (балансового) прибутку.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Прибуток - один з основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначають прибутковість, ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж.

Чистий прибуток -- це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і є джерелом формування фонду споживання і фонду накопичення.

Рентабельність - це ситуація на підприємстві, коли одержані прибутки перевищують над затратами. Розрізняють такі види рентабельності:

рентабельність застосованих інвестованих ресурсів;

рентабельність продукції : характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції;

рентабельність окремих видів продукції;

Продуктивність праці - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або час який затрачається на виробництво продукції. Продуктивність праці поділяється на :індивідуальну і продуктивність суспільної праці. Є такі методи вимірювання продуктивності праці:

натуральний;

вартісний;

трудовий;

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Показники	Роки
	2011	2012	2013
1 Обсяг реалізованої продукції, варт.од.	1834,6	2406,35	1443,9
2 Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1252,0	1685,2	1055,0
3.Чистий прибуток, тис.грн.	215,4	216,0	93,5
4 Рентабельність продукції, %.	17,2	12,8	8,86
5 Продуктивність праці тис.грн./ос.	52,4	65	41,12

Таблиця 2.2 - Динаміка основних техніко-економічних показників ТОВ «Тихий Дон»

Показник	Роки	Абсолютне значення показника	Абсолютна зміна	Темпи росту	Темпи приросту
			?уб	?ул	Трб	Трл	Тпрб	Тпрл
Обсяг реалізованої продукції, тис.грн.	2011	1834,6	-	-	100	100	-	-
	2012	2406,35	571,75	571,75	131,16	131,16	31,16	31,16
	2013	1443,9	-390,7	-962,45	78,70	60,00	-21,30	-40,00
2 Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	2011	1252	-	-	100,00	100,00	-	-
	2012	1685,2	433,2	433,2	134,60	134,60	34,60	34,60
	2013	1055	-197	-630,2	84,27	62,60	-15,73	-37,40
3. Прибуток від операційної діяльності, тис.грн.	2011	215,4	-	-	100,00	100,00	-	-
	2012	216	0,6	0,6	100,28	100,28	0,28	0,28
	2013	93,5	-121,9	-122,5	43,41	43,29	-56,59	-56,71
4 Рентабельність продукції, %.	2011	17,2	-	-	100,00	100,00	-	-
	2012	12,8	-4,4	-4,4	74,42	74,42	-25,58	-25,58
	2013	8,86	-8,34	-3,94	51,51	69,22	-48,49	-30,78
5 Продуктивність праці тис.грн./ос.	2011	52,4	-	-	100,00	100,00	-	-
	2012	65	12,6	12,6	124,05	124,05	24,05	24,05
	2013	41,12	-11,28	-23,88	78,47	63,26	-21,53	-36,74

Рис. 2.1. Графік динаміки ОТЕП ТОВ «Тихий Дон»

Отже, з аналізу ОТЕП підприємства можна зробити наступні висновки:

Показники основної діяльності підприємства за два роки пішли на спад

Обсяг реалізованої продукції скоротився на 21,30%

Собіварстість реалізованої продукції також знизилася - на 15,73%

Прибуток від операційної діяльності знизився за два роки на 56,59%

Рентабельність продукції знизилась на 48,49%

Продуктивність праці робітників знизилась на 21,53%.

Прогноз ОТЕП на 2014 рік виглядатиме наступним чином:



Рис. 2.2 Прогноз обсягу реалізованої продукції

2.3 Аналіз виконання виробничої програми

Завдання аналізу виробничої програми: дослідження її економічної обґрунтованості та відповідності вимогам ринку; аналіз ринку продукції, виконання договорів поставки; оцінка рівня виконання завдань та динаміки випуску продукції за обсягом, номенклатурою, асортиментом; виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів; розроблення пропозицій щодо прийняття оптимальних управлінських рішень з формування виробничої програми.

Критичний обсяг реалізації - маса продажу продукції, за якої витрати на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації.

Асортимент - сукупність різновидів продукції, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Оцінку виконання плану з асортименту можна проводити за: способом найменшого відсотка, оцінкою позицій асортименту, середнім відсотком.

Суть прийому найменшого відсотка полягає в тому, що в рахунок виконання завдання з випуску продукції за асортиментом приймається найнижчий відсоток серед визначених, але не вище ніж 100. Суть способу оцінки позицій асортименту - у виявленні питомої ваги в усій обов'язковій номенклатурі тих позицій, з яких завдання виконано. Суть способу середнього відсотка в тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена продукція, але не більше за передбачену плановим завданням.

Коефіцієнт асортиментності - відношення фактичного випуску у межах плану до планового.

Структура - це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

У виконанні плану з випуску продукції за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, але не вищий за його рівень при плановій структурі.

Ритмічність виробництва - випуск продукції відповідно до графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом.

Якість продукції - сукупність властивостей і характеристик продукції, яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб.

Оцінка якості продукції передбачає визначення таких рівнів якості: абсолютний (знаходять обчисленням показників, вибраних для його вимірювання, без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних виробів), відносний (визначають шляхом порівняння показників якості з абсолютними показниками найкращих аналогів), оптимальний (рівень, за якого загальні суспільні витрати на виробництво й використання продукції за певних умов споживання були б мінімальними).

...