Управління інвестиційно-інноваційним розвитком корпоративних підприємств харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління інвестиційно-інноваційним розвитком корпоративних підприємств харчової промисловості

В статті досліджуються типи розвитку промислових підприємств у контексті видів стабільності складних систем, розроблені теоретичні положення, що дозволяють проводити діагностику можливостей інвестиційно-інноваційного розвитку підприємства.

Головним фактором світової економічної динаміки останніх десятиліть є широке використання інновацій. Орієнтація на інтелектуальні, а не сировинні ресурси дозволяє забезпечувати високі темпи економічного зростання, зберігати природну екосистему, зменшувати число шкідливих і небезпечних виробництв, досягати суперечливих економічних, екологічних і соціальних цілей, що гарантують що само підтримується, збалансований розвиток. Загальновизнаним на державному рівні є затвердження, що підвищення конкурентоздатності й національної безпеки економіки України на світовому ринку неможливо без активізації інноваційних процесів. Саме інноваційний розвиток при наявності унікального ресурсного й інтелектуального потенціалу є єдино прийнятною альтернативою енергосировинному сценарію розвитку країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання визначення розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності, стратегії інноваційного розвитку, використання показників оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності, управління інноваційною стратегією розвитку досліджували І.О. Бланк [1], С.М. Іляшенко [2], О.Є. Кузьміна [3], Л.І. Федулової [4], методологічні та методичні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку вітчизняної економіки віддзеркаленні у фундаментальній роботі колективу авторів інституту економіки прогнозування НАН України під керівництвом В.М. Гейця, В.П. Семиноженка, Б.Є. Кваснюка [5]. Питанням інтелектуального управління інноваційною діяльністю галузей та корпоративних підприємств на базі ERP - систем присвячені праці Н.М. Абдікеєва. Т.П. Данько, А.Д. Кісельова [6]

Формулювання цілей статті. Основною метою статті дослідження і розробка теоретико-методичних основ розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в харчової промисловості.

Виклад основного матеріалу. Принципами розвитку харчової промисловості на найближчу перспективу мають стати чотири «І» - інвестиції, інфраструктурне забезпечення, інститути й інновації, а розвитку інновацій перешкоджає нормативно-правова система й сформована система управління[1].

Перетворення останньої набуває особливої важливості в умовах кризи, визначаючи значимість раціонального вибору об'єктів інвестування.

В умовах нестабільного середовища, обмеженості фінансових ресурсів саме інвестиції в інновації при відповідному організаційно-управлінському супроводі дозволяють вирішувати завдання як виживання, так і розвитку підприємств[3]. Зміна розумів господарювання, викликана порушенням сформованих господарських зв'язків, руйнуванням інфраструктурного забезпечення, моральним старінням основних засобів і промислової продукції на тлі посилення тенденцій глобалізації й інтернаціоналізації бізнесу, відкриття границь національної економіки, приводять до зниження конкурентоздатності вітчизняних підприємств.

Інновації, будучи життєво необхідним елементом сучасних відтворювальних процесів, не можуть реалізовуватися без інвестицій. Управління інноваційним розвитком здійснюється в умовах інформаційної, процедурної й кон'юнктурної невизначеності, протидії з боку конкурентів, а також випадковості комбінацій факторів і причин, що визначають потенційну ефективність інновацій. Всі перераховане вище є причинами ризиків. Причому інноваційним інвестиційним проектам властиві практично всі види ризиків, величина яких вище простих інвестиційних ризиків внаслідок слабкої апробированности й недостатньої розробленості системи статистичних оцінок і методів прогнозування економічних показників, а також високої ймовірності не підтвердження споживчих властивостей продукції при масовому виробництві. При цьому висока ймовірність виникнення нових ризиків й їхніх комбінацій з нелінійними ефектами взаємодії[5].

Реалізація інноваційних проектів в умовах високої невизначеності приводити до необхідності зміни стандартного ходу основних і допоміжних процесів, до необхідності використання спеціальних методів управління, що попереджають негативні впливи факторів середовища. Тому необхідно розробити механізми управління підприємством, що дозволяють успішно реалізовувати інноваційні стратегії й можливості, що створюють, ефективного функціонування підприємству, що реалізує ці стратегії, шляхом забезпечення стабільності. При низького ступеня стабільності виникнення непередбачених негативних факторів, що є особливістю інноваційних процесів, може привести до катастрофічних результатів діяльності харчових підприємств.

Успішна реалізація інвестиційно-інноваційних проектів дозволяє забезпечити відповідність продукції технічним, екологічним і соціальним стандартам, підвищити економічну ефективність і конкурентоздатність підприємств, його інвестиційну привабливість із погляду зовнішнього інвестора[4]. Галузеві особливості інвестиційно-інноваційних процесів диктують вимоги, яким мають відповідати методи й інструменти управління ними в довгостроковому періоді.

Нами розроблені теоретичні положення, що дозволяють проводити діагностику можливостей інвестиційно-інноваційного розвитку підприємства, наведені в табл.1.

інноваційний підприємство економічний

Таблиця 1. Теоретичні положення управління розвитком підприємства в умовах нестабільного середовища

Типи розвитку підприємств у контексті видів стабільності складних систем наведені в табл. 2. У результаті дослідження стратегій підприємства-лідерів, порівняння їх з положеннями загальної теорії систем, принципами забезпечення економічної стабільності й зі способами реагування на зміни зовнішнього середовища виявлено, що тип розвитку підприємства визначається видом його стабільності, що знаходить відбиття в динаміку економічних показників.

Вибір стратегії розвитку є функцією від параметрів стабільності, що формують границі, у яких підприємство зберігає економічну заможність, незважаючи на виникнення нових факторів ризику, обумовлених обраною інвестиційною стратегією.

Ефективність підприємств на сьогодні визначається інвестиційними стратегіями, спрямованими на активне використання внутрішнього потенціалу для зміни зовнішнього оточення, а не тільки пристосування до нього. При цьому серед процесів, що створюють вартість, на перше місце виходять процеси активної адаптації. Інвестиційно-інноваційно-адаптаційні процеси, що становлять вищі рівні стабільності, припускають стимулювання необхідних змін. Аналіз теорій і видів стабільності в математичному, еколого-біологічному, фізико-технічному й економіко-соціальному напрямку дозволити установити, що різні ступені стабільності (від нестійкості до гіперстабільності) рівною мірою необхідні для розвитку (залежно від стадії життєвого циклу підприємства й продукту). Підприємства не можуть постійно перебувати в стані статичної стабільності. Ефективна діяльність в умовах високо нестабільною середовища передбачає облік, аналіз, тимчасове й просторове узгодження постійно виникаючих дисбалансів. Це забезпечується за рахунок структурних, інформаційних і функціональних змін. Сукупність змін, що дозволяє досягати якісних і кількісних цілей більше високого порядку, є розвитком.

Таблиця 2. Типи розвитку промислових підприємств у контексті видів стабільності складних систем

Саме інвестиційно-інноваційно спрямовані зміни є результативними й стабільними протягом тривалого періоду часу, виступаючи сутнісною основою динамічної стабільності.

Динамічна стабільність підприємства означає періодичну зміну станів статичної стабільності, які забезпечуються відповідністю параметрів протікання бізнесів-процесів мінливим вимогам зовнішнього середовища.

Підкреслимо, що інвестиційно-інноваційний розвиток буде забезпечувати ефективність і стабільність, якщо основою управління стані превентивний облік впливів, що відхиляють, факторів ризику. Траєкторія розвитку підприємства стає стійкої за рахунок управління по збурювання, а не тільки шляхом реалізації стабілізаційних заходів, спрямованих на усунення наслідків після настання несприятливих подій. Таким чином, стабільність у контексті управління підприємством або ситуацією - це здатність апарата управління адекватно реагувати на загрози факторів ризику, з огляду на внутрішні уразливості, використовуючи зарезервовані ресурси з метою нормального ведення інвестиційної, операційної й фінансової діяльності.

Висновок

На нашу думку, управління інвестиційно-інноваційним розвитком передбачає знаходження компромісу між статичною й динамічною стабільністю підприємства. Підприємство повинне характеризуватися стійким фінансовим станом на кожну дату реалізації інвестиційно-інноваційного проекту в умовах відволікання значних економічних ресурсів від можливостей їх використання з гарантованою поточною ефективністю у високо ризикові програми з прогнозною високою ефективністю. Це забезпечується узгодженням протиріч між показниками поточної й перспективної ефективності, ефективності й ліквідності, ефективності й ризику. Завдання забезпечення стабільності при реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій - підтримувати оптимальні значення рівнів стабільності, при яких пов'язані з їхнім забезпеченням витрати будуть гарантувати прийнятний рівень ефективності інвестиційно-інноваційних проектів у термінах критерію вибору управлінського рішення. Доцільне використання економічного критерію оптимізації - мінімізаці рівняї витрат на підтримку стабільності при досягненні цілей розвитку.

Підкреслимо, що узгодження рівнів ефективності й ризику є однією з ключових завдань управління. Високі інвестиційно-інноваційні ризики ведуть до потенційних втрат ефективності, тому завдання управління полягає в локалізації й/або нейтралізації можливих ризиків, для чого необхідно передбачати збільшення інвестиційних витрат, зіставлення їх з величиною втрат. Під оптимальним визначенням витрат на локалізацію ризиків розуміється принцип не перевищення величини витрат у порівнянні з величиною можливих втрат. Раціональний розподіл обмежених ресурсів між основними й допоміжними процесами й інвестиційно-інноваційними проектами дозволяє підприємству реалізувати ці проекти внаслідок досягнення стабільності.

Список літератури

інноваційний підприємство економічний

1. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т.2 - К.: Эльга - Н, Ника - центр, 2001 - 512 с.

2. Ілляшенко С.М. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія. - Суми: Університетська книга, 2004 - 527 с.

3. Інвестиційна та інноваційна діяльність: Монографія/О.Є. Кузьмін, С.В. Князь, Н.В. Тувакова, А.Я. Кузнецова: за наук. Ред. проф. д-ра екон. наук О.Є.Кузьміна. - Львів, ЛБА НБУ, 2003- 233 с.

4. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / Ю.М. Бажал, Л.І. Федулова, В.П. Александрова та ін..; ред. Л.І. Федулова, НАН України; Ін-т екон. прогнозування - К.: Основа, 2005. - 552 с.

5. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: в 3т /за ред. акад. НАН України В.М. Гейца, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл. кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. - К.: Фенікс.2007.- т. 2 - 564 с.

6. Абдикеев Н.М. Реинжиниринг бизнес-процессов: учебник / Н.М. Абдикеев, Т.П. Данько, С.В. Ильдеменов, А.Д. Киселев. - 2-е изд. испр. - М.: Экспо, 2007. - 592 с.

Размещено на Allbest.ru