Економічне моделювання взаємодії підприємств у межах корпорації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Об'єднання підприємств це вертикально й горизонтально інтегровані компанії, диверсифіковані конгломерати, фінансово-промислові групи, великі асоційовані комплекси та ін. При наявних розбіжностях у структурно-організаційному плані всіх їх об'єднує спільна орієнтація конкурентоспроможний корпоративний бізнес.

Корпоративні форми взаємодії стають переважними в організаційному плані, що зумовлює необхідність створення сприятливих умов для їх розвитку, забезпечення динамізму та ефективності цього процесу. При цьому не можна не враховувати наявності певних труднощів у розвитку корпоративізму.

В економічній літературі, зокрема вітчизняній, обґрунтовано й багатоаспектно розглянуто процеси функціонування великих корпоративних структур. Значний внесок у формування сучасного розуміння розвитку корпоративних структур зробили такі вітчизняні вчені, як С. Білоусова, П. Буряк, О. Вакульчик, М. Деркач, А. Козаченко, А. Костін, М. Крупка, Г. Паламарчук, О. Паламарчук, Л. Руденко, О. Шевчук та ін. Але недостатньо висвітлено формування великих корпоративних структур та їх значення в економіці держави та регіону [2, 5-8].

Втім, аналіз сучасного практичного та науково-методологічного досвіду робіт в області корпоративних відносин не дає змоги говорити про досить повне вирішення проблем у цій галузі в економіці України.

Очевидною є необхідність посилення комплексних досліджень, пов'язаних з особливостями реалізації принципів організації корпоративного бізнесу в сучасних умовах.

Мета статті полягає в дослідженні та обґрунтуванні науково-методологічних рішень щодо формування сучасних теоретичних підходів і концепцій функціонування корпоративного бізнесу, що враховують нові реалії глобалізації та регіоналізації, великі загальнонаціональні завдання соціально-економічного розвитку країни, і виробленні практичних рекомендацій з використання організаційно-структурного та фінансового потенціалу корпорацій у межах сучасної моделі сталого, ефективного, конкурентоспроможного та соціально-відповідального корпоративного бізнесу.

Стаття 5 Закону України “Про акціонерні товариства” від 06.07.2010 р. передбачає такі типи акціонерних товариств: публічні акціонерні товариства (кількість акціонерів може перевищувати 100 акціонерів; може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій); приватні акціонерні товариства (кількість акціонерів не може перевищувати 100 акціонерів; може здійснювати тільки приватне розміщення акцій) [3].

Українська система корпоративного управління знаходиться в перехідному стані, спрямованість її розвитку остаточно не сформувалася. Аналіз показує, що переважає використання традиційно простих управлінських рішень, орієнтованих на цілі, що досить легко і швидко досягаються, і в той же час практично недостатньо реалізуються концепції сучасного розвитку виробництва та управління, зокрема, програма підвищення конкурентоспроможності продукції, проекти реінжинірингу корпоративних утворень, підвищення їх ефективності та результативності в стратегічному плані, відсутні комплексні проектні рішення, що поєднують сучасні організаційно-структурні інструменти й методи з механізмами стимулювання інвестиційно-інноваційних процесів.

Необхідний якісно новий підхід до розвитку вітчизняних корпорацій, заснований на таких ключових факторах розвитку, як результативність, якість, конкурентоспроможність, інноваційна спрямованість, соціальна відповідальність, прозорість бізнесу і достовірність звітності.

За офіційними даними, кількість акціонерних товариств в Україні на початок 2013 р. становила близько 32 тис., з них 11 тис. публічні і майже 21 тис. приватні. Загальний обсяг виробництва акціонерних товариств в Україні становить близько 75% ВВП країни. Саме в акціонерних товариствах зосереджено понад 60% промислово-виробничого потенціалу України.

За оцінками Світового банку, на декілька основних українських великих корпоративних структур припадає до 80% експорту 100 найбільших українських компаній-експортерів. Економічне зростання в Україні значною мірою було зосереджене саме у великих корпоративних структурах, які мали можливість “обійти” формальні інститути “завдяки зв'язкам власності, особливим відносинам з органами державної влади, прямому тиску на суди та інші регуляторні інституції”. На думку експертів банку, така модель “економіки інсайдерів” сформована великими корпоративними структурами, може стати перешкодою для майбутнього розвитку України. Ця модель не сумісна з чесною конкуренцією, сприяє “непрозорості” та корупції, відштовхує іноземних інвесторів, перешкоджає адаптації української економіки до ринкових умов та ускладнює процеси її інтеграції у світову економіку.

Збільшення кількості бізнес-груп та об'єднань підприємств в Україні створює ситуацію, за якою стабілізуються умови конкурентної боротьби, нівелюється нечесна бізнесова практика та приховані інсайдерські схеми. Посилення конкуренції та інші позитивні зміни в українському бізнес-середовищі вимагають від фінансових коаліцій працювати в межах закону та підвищувати свої стандарти відкритості та прозорості. Фінансово-промислові групи та інші об'єднання являють підвищену увагу до свого іміджу для використання міжнародних ринків капіталу та забезпечення доступу до більш широкого ринку товарів.

У загальній структурі суб'єктів ЄДРПОУ в Україні об'єднанням юридичних осіб на початок 2010-х рр. належить 0,5%, що є досить незначною долею. У кінці 90-х рр ХХ ст. цей становив складав 0,6%. За цей період значних коливань у структурі не спостерігалося. Ці показники свідчать про повільний хід процесів корпоратизації та об'єднання капіталів в Україні [4].

В Україні найпоширеніше розповсюдження отримали асоціації, як найбільш життєздатна форма організаційно-правового господарювання об'єднань юридичних осіб в умовах ринкової економіки. У складі об'єднань на початок 2010-х рр. вони становлять близько 49% від загальної кількості. Значний відсоток корпорацій 14% та інших об'єднань юридичних осіб 29%. Варто відмітити, що в кінці 90-х рр. ХХ ст. цей розподіл аналогічний. Основне завдання дослідження полягає у виробленні сучасних моделей управлінням розвитку великого корпоративного бізнесу, його структурно-організаційних, фінансово-регуляторних, стратегічних аспектів розвитку, що відповідають національним інтересам країни і відповідних найважливішим тенденціям розвитку світового економічного ринку.

У більшості опублікованих праць вирішуються окремі приватні проблеми корпоративного регулювання, причому превалює дослідження проблем акціонерних взаємовідносин, окремих інвестиційних рішень, фінансово-банківських підходів до ресурсного забезпечення корпорацій. Це ускладнює вироблення практичних рішень в області процесу корпоративізації на національному рівні та ускладнює прийняття рішень керівництвом корпорацій з поточних проблем їх бізнес-діяльності в соціально-економічній обстановці в економіці України.

Система корпоративного управління являє собою організаційну модель, за допомогою якої корпорація представляє й захищає інтереси своїх інвесторів. Ця система містить у собі багато чого: від ради директорів до схем оплати праці виконавчої ланки й механізмів оголошення банкрутства. Тип застосовуваної моделі залежить від структури корпорації, що існує в межах ринкової економіки, і відображає сам факт поділу функцій володіння й управління сучасною корпорацією.

Різну роль у діяльності корпорації відіграють органи управління: загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган (правління), ревізійна комісія. Створення чіткої системи взаємодії цих органів є першочерговим завданням і об'єктом корпоративного управління.

Виходячи з припущення, що об'єднання підприємств уявляє собою єдиний організм поєднаний структурними зв'язками, необхідно і в аналізі поєднувати всі підприємства єдиною системою. Математично економічну систему ситуацію в об'єднанні підприємств можна уявити як систему математичних рівнянь, де кожне рівняння через систему факторів А-ь А2....А| моделює кожне підприємство окремо, об'єднуючи всіх у систему стандартних економічних показників взаємопов'язаних, через різний їх вплив. ринковий корпоративний асоціація

Необхідно виокремити з усіх показників діяльності підприємств ті показники, які б точніше відображали наявну ситуацію на підприємстві, та через градаційну факторну шкалу включити їх у рівняння системи. Ці показники можуть відображати як фінансовий, економічний стан підприємств, так і їх технологічні особливості. Рентабельність, короткострокова та інші заборгованості, фондовіддача, собівартість, загальновиробничі витрати, матеріаломісткість продукції чи такі показники, як чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, чистий прибуток (збиток), загальний капітал підприємства (валюта балансу), власний капітал, залучений капітал, необоротні активи, оборотні активи це ті фактори, які ми маємо застосовувати в нашому дослідженні. Зауважимо, що підприємства, які входять до складу об'єднання, можуть бути технологічно неоднорідні, що також має бути відображено в системі рівнянь (1):

(1)

де апп коефіцієнти (фактори), які відображають вплив на невідомі економічні показники конкретної ситуації на тому чи іншому підприємстві, що входять до складу об'єднання;

Ьп коефіцієнти, які відображають у цілому за конкретномим підприємством об'єднання реальну картину економічної діяльності за конкретний проміжок часу;

x1, x2..xn невідомі економічні показники (для цього об'єднання), значення (інтервали значень) яких притаманні тільки цьому об'єднанню в силу його особливостей та часових кордонів і які необхідно знайти.

Для розв'язання запропонованого завдання ми використовуємо стандартний математичний апарат. Систему рівнянь можна переписати в матричному вигляді:

А * X = В, (2)

де А основна матриця системи; В та Х стовпці вільних членів та розв'язання системи рівнянь:

(3)

За кожний проміжок часу діяльності підприємств ми повинні сформувати економічні матриці та знайти невідомі величини економічних показників для кожного підприємства, на які необхідно орієнтуватися в подальшому функціонуванні корпоративної системи.

Отримавши розв'язок в системі рівнянь, ми знаходимо ті граничні значення економічних показників, що дають найбільш врівноважену роботу всіх підприємств разом.

Можна також розглядати ситуацію, коли в тих чи інших підприємствах об'єднання економічної, фінансової, господарської ситуації не відповідає умовам рівноваги. Тоді систему рівнянь можна подати як систему нерівнянь, з якої ми можемо виокремити потрібні нам показники, але для цього потрібно, насамперед, удосконалити моделювання в умовах рівноваги:

(4)

Запропонований підхід до моделювання взаємодії підприємств в об'єднанні може застосовуватись у розробці загальної стратегії корпорації, при аналізі стану взаємодії підприємств, що дуже важливо з точки зору випуску, наприклад, кінцевої продукції.

Поширення інтеграційних процесів передбачає, насамперед, посилення технологічних і відтворювальних взаємозв'язків щодо випуску кінцевої продукції, об'єднання підприємств з однаковою цілеспрямованістю та створення на цій основі ефективних організаційних структур інтегрованого типу. В умовах перехідної економіки інтеграційна компонента має враховуватися під час реструктуризації певних підприємств. У свою чергу, об'єднання підприємств має прискорити їх адаптацію до вимог ринку, дасть змогу уникнути прорахунків в умовах ускладнення виробничої та комерційної діяльності, поліпшити ресурсне забезпечення для структурної перебудови виробництва та його технічного переоснащення, а також одержати від інтеграційної взаємодії синергетичний ефект, тобто зростання ефективності діяльності внаслідок з'єднання, інтеграції, злиття частин у єдину систему.

Також до аналізу діяльності об'єднань підприємств, на нашу думку, слід внести такі поняття, як симбіоз і химерність. Усі об'єднання підприємств можна розподілити на такі, які були засновані в результаті симбіозу, а такі, які можна назвати химерними поглиненими, завойованими. Виходячи з цієї передумови, різниться й внутрішній взаємозв'язок підприємств у цих типах об'єднань. Симбіоз передбачає однакові можливості, участь, мотивацію, бажання і прагнення до успіху. Химерний несе в собі поневолення, відсутність мотивації і загальної місії, управління всіма підприємствами тільки адміністративними методами.

У статті розглянуто систему проблем, що виникають перед об'єднаннями підприємств у сучасній економічній ситуації. Висунуто на перший план проблему керованості всією масою підприємств, активів та акцій та відсутність єдиної, простої у застосування моделі аналізу стану речей. Запропонована модель загальної системи взаємодії підприємств у межах корпорації повинна відтворити в першому наближенні реальну картину економічних, технологічних та інших зв'язків. Через рішення системи рівнянь можна створити єдиний економічно-математичний простір корпорації.

Але подальше дослідження цієї проблеми потребує вирішення також таких завдань, як:

- дослідження трансформаційних тенденцій корпоративної системи пошук нових моделей корпоративного бізнесу;

- аналіз сучасних систем взаємодії в схемі “держава-корпорації” і вироблення відповідних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності корпорацій та їх соціальної відповідальності;

- розробка пропозицій щодо формування сучасного організаційно-структурного контуру корпоративного сегменту економіки;

- оцінка виробничо-технологічного потенціалу корпорацій та підготовка пропозицій з управління оновленням виробничого апарату й нового відтворювального контуру великих корпорацій;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення технологій стратегічного планування та організації бюджетування великих корпоративних утворень;

- аналіз особливостей і уроків кризових явищ корпоративного управління в розвинутих країнах і обґрунтування висновків для України;

- розробка методологічного поведінки для забезпечення економічної безпеки, стійкості та конкурентоспроможності великих корпорацій.

Література

1. Головко Л. Інституціальні проблеми розвитку корпоративних процесів в економіці України / Л. Головко // Соціально-економічні проблеми і держава. 2011. Вип. 1 (4).

2. Вакульчик О.М. Механізм оцінки результативності діяльності підприємств з корпоративним управлінням: дис. ... д-ра екон. наук: 08.06.01 / О.М. Вакульчик; Національна металургійна академія України. Донецьк, 2004.

3. Про акціонерні товариства: Закон України від 06.07.2010 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// zakon.rada. gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=514-17.

4. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України / за ред.. дра екон. наук Л. І. Федулової. Київ: УкрІНТЕІ, 2007. 812 с.

5. Лук'яненко Д.Г. Стратегії глобального управління / Д.Г. Лук'яненко, Т.В. Кальченко // Міжнародна економічна політика. 2008. № 8-9. С. 5-42.

6. Сірко А.В. Становлення і розвиток корпоративного сектору в перехідній економіці: дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.01 / А.В. Сірко; КНУ. Київ, 2005.

7. Скопенко Н.С. Теоретичні аспекти формування інтегрованих структур / Н.С. Скопенко // Економічні науки. Луцьк, 2010. Вип. 7 (26). Ч. 3.

8. Рудик Н.Б. Конгломеративные слияния и поглощения: Книга о пользе и вреде непрофильных активов: учеб-практич. пособ. / Н.Б. Рудик. Москва: Дело, 2005. 224 с.

Размещено на Allbest.ru