Розвиток біоекономіки як передумова підвищення конкурентоспроможності національної економіки на міжнародних ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток біоекономіки як передумова підвищення конкурентоспроможності національної економіки на міжнародних ринках

Білоусько Таміла

Державний біотехнологічний університет

БІЛОУСЬКО Роман

Державний біотехнологічний університет



Широкомасштабне вторгнення та активні бойові діі в нашій країні призвели до величезних втрат та загострили економічні проблеми формування конкурентоспроможної економіки, успішно інтегрованої в світову економічну систему. Необхідність сучасної підтримки бізнесу та прискореного повоєнного відновлення економіки спонукають до трансформації економіки, спираючись на успішний досвід інших країн.

В статті окреслюється актуальність орієнтації економіки України на загальносвітові тенденції концепцій біоекономічного розвитку, що поєднує соціальний, економічний та екологічний аспекти розвитку для забезпечення якості життя населення країни, мінімізації впливу на навколишнє середовище, розвитку циркулярної економіки та збільшення ефективності та конкурентоспроможності економіки.

Розглянуто методичні підходи до визначення сутності та складових біоекономіки та еволюцію признання її як найактуальнішої для збереження біорізноманіття, екосистеми, якісного, соціально відповідального розвитку суспільства. Показано, що біоекономіка сприяє розробці та запровадженню біотехнологій, що дає можливість диверсифікувати енергозабезпеченність, ефективно використовувати відходи, виробляти нові види продукції, формувати конкурентні переваги національної економіки на міжнародних ринках. Доведено необхідність системного підходу при запроваджені біоекономіки та використанні біотехнологій, що включає створення інтеграційні об'єднання науки, виробництва, держави та приватного сектору, що забезпечить необхідні інвестиції та інноваційний прорив в різних секторах економіки. Обґрунтована необхідність розробки концепції біоекономіки та прийняття національного плану розвитку біоекономіки як пріоритетного програмного документу, запровадження якого буде сприяти повоєнному відновленню економіки України.

Ключові слова: біоекономіка, інновації, біотехнологїі, національна економіка, конкурентоспроможність, біопродукція, інвестиції, повоєнне відновлення. біоекономіка інновації біотехнологїя інвестиція

BILOUSKO Tamila, BILOUSKO Roman

State Biotechnological University, Kharkiv

DEVELOPMENT OF THE BIOECONOMY AS A PREREQUISITE FOR INCREASING THE COMPETITIVENESS OF THE NATIONAL ECONOMY IN INTERNATIONAL

MARKETS

The large-scale invasion and active hostilities in our country led to huge losses and exacerbated the economic problems of forming a competitive economy successfully integrated into the world economic system. The need for modern business support and accelerated post-war recovery of the economy prompts the transformation of the economy, based on the successful experience of other countries.

The article outlines the relevance of the orientation of the economy of Ukraine to the global trends of concepts of bio- economic development, which combines social, economic and ecological aspects of development to ensure the quality of life of the country's population, minimize the impact on the environment, develop a circular economy and increase the efficiency and competitiveness of the economy.

Methodical approaches to defining the essence and components of the bioeconomy and the evolution of its recognition as the most relevant for the preservation of biodiversity, the ecosystem, and high-quality, socially responsible development of society are considered. It is shown that the bioeconomy contributes to the development and introduction of biotechnologies, which makes it possible to diversify energy supply, efficiently use waste, produce new types of products, and form competitive advantages of the national economy on international markets. The need for a systemic approach to the introduction of the bioeconomy and the use of biotechnology has been proven, which includes the creation of integrative associations of science, production, the state and the private sector, which will ensure the necessary investments and innovative breakthroughs in various sectors of the economy. The need to develop the concept of bioeconomy and adopt the national plan for the development of bioeconomy as a priority program document, the introduction of which will contribute to the post-war recovery of Ukraine's economy, is substantiated.

Key words: bioeconomy, innovations, biotechnologies, national economy, competitiveness, bioproduction, investments, post-war recovery.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОКІЗ ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Наразі економіка України знаходиться у вкрай важкому стані внаслідок широкомасштабної агресії. У подальшому, окрім проблем повоєнної відбудови, національна економіка зіткнеться із викликами відновлення конкурентних позицій на міжнародних ринках, із новими вимогами, якісно новим конкурентним середовищем. Тому потрібно вже сьогодні закладати основи майбутнього підвищення конкурентоспроможності національної економіки, передбачати та формувати конкурентні переваги та планувати відповідний розвиток галузей - драйверів потенційного розвитку із урахуванням сучасних тенденцій змін на міжнародних ринках. В даному контексті вважаємо розвиток та запровадження біоекономіки необхідним та своєчасним для подолання кризового стану, успішного відновлення економіки країни та для стимулювання інноваційної моделі розвитку конкурентоспроможної національної економіки.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ

Біоекономіка є відносно новим різновидом економіки, та її ставлення та розвиток відбувається й досі. Найбільш відомими дослідниками, що сприяли розвитку біоекономіки можна зазначити Г. Дейли [1], Х. Енрікеса [5] А. Агилара, Т. Інгеманссона, С. Хогана, Е. Маньена [7], К. Патерманна [8], Е.Шеппарда,,С. Рагху, К. Бегли, Д.М. Ричардсона [14], Б. Мужено, Ж-П. Дуссулена [17], М. Талавирю [2], Д. Гонту, Є. Кирилюка, А. Прощаликіну, Н. Риженко [3]та інші. В своїх працях науковці визначають сутність біоекономіки використовуючи різні методики та підходи. Практичне бачення та відповідне запровадження біоекономіки ми можемо проаналізувати на прикладі стратегій та програм, які приймаються та запроваджуються як окремими країнами, так й різними економічними організаціями. Головною метою таких програм та стратегій окреслюються сталий розвиток економік країн на основі екологічності, використання поновлюваних ресурсів, соціально відповідальному використанні енергетичних ресурсів, розвитку суспільства.

Найбільший інтерес становлять дослідження саме механізмів та концепцій формування пріоритетів економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності на біоекономічних засадах.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ

Метою статті є визначення сутності поняття біоекономіки, актуальності розвитку біоекономіки та біотехнологічних виробництв в Україні, окреслення потенційних можливостей для економіки України щодо запровадження біоекономіки як драйверу повоєнного відновлення та основи підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників на міжнародних ринках.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Науковий пошук, постійні трансформації виробничих процесів у світі, розвиток та запровадження інновацій, сприяло розумінню людством того факту, що сучасне виробництво все більше застосовує інноваційні винаходи, які щільно пов'язані із біотехнологічними перетвореннями. Безперечно, що перші біотехнології (наприклад, біотехнологічні методи приготування їжі) були відомі ще сторіччя тому. Наразі ж запровадження біотехнологій досягло такого рівня, що воно сприяло появі нового різновиду економіки - біоекономіки.

Передумовою появи біоекономіки вважають період зміщення акцентів класичної економіки до економіки раціонального природокористування, та в цілому, до екологічної економіки. Так, в роботі Г. Дейли (Daly H.,1996) визначається, що основним завданням екологічної економіки є розроблення економічного механізму формування, розвитку та підтримки екосистеми [1]. Пошук інструментарію цього механізму сприяв появі біоекономіки, яка саме базується на пов'язаному із біологічними процесами виробництві, відповідальному використанні природних ресурсів, потребує мінімальних обсягів енергії та не забруднює довкілля [2].

Біоекономіка передбачає використання відновлюваних біологічних ресурсів суші та моря, а саме: сільськогосподарських культур, лісів, риби, тварин та мікроорганізмів для виробництва їжі, матеріалів та енергії. При цьому використані ресурси (продукція) можуть бути повторно використані (харчові відходи, біомаса, біологічна продукція та ін.), що вказує на щільний взаємозв'язок біоекономіки та циркулярної економіки.

Питанням утвердження та розвитку біоекономіки почали приділяти увагу в 1970-х роках минулого сторіччя переважно зарубіжні дослідники. Ними було сформовано та закріплено на рівні урядів відповідні програми, що сприяли дослідженням в галузі екології, розвитку біосуспільства, інфраструктури, біотехнологій. Серед них Програма COST, що передбачала європейську співпрацю у галузі наукових досліджень (1971р.), Програма FAST із декларуванням прогнозів та оцінки в галузі науки і техніки (19781983 рр.), Перша Рамкова програма, метою якої було формування сприятливої інфраструктури для досліджень та розробок у галузі біотехнології в Європі (FP1, 1984-87 рр.), Біла книга ЄС «Зростання, конкурентоспроможність і зайнятість» (1993 р.), в якій значну увагу було приділено біотехнологіям та їх поширенню.

В наукових дослідженнях можна спостерігати три основні підходи до визначення біоекономіки, а

саме:

1) біотехнологічний підхід, що базується на важливості та а актуальності інноваційної діяльності та використання біотехнологій у комерційних масштабах;

2) біоресурсний підхід, що актуалізує значущість біоресурсів та зосередження уваги на використанні біомаси як ресурсів;

3) біоекологічний підхід, який доводить позитивні наслідки від оптимізації використання енергії та ресурсів для стану навколишнього середовища та екосистеми та сприяє збереженню біорізноманіття [3,4].

Вважаємо, що актуальним є також підхід визначення сутності біоекономіки як суспільно значущої складової розвитку країни, що сприятиме вихованню у нащадків соціально відповідального відношення до навколишнього середовища та дбайливого ставлення та використання невідновлюваних ресурсів.

В цілому, перше згадування біоекономіки відмічають в наукових працях Х. Енрікеса (Enriquez J. ,1998), в яких він сформулював проблематику становлення біоекономіки як економічної діяльності, зосередженої на розумінні та використанні генетичних та молекулярних процесів та можливостей їх запровадження у промисловості [5]. Ці дослідження отримали подальший розвиток [6] та відклик у працях А. Агилара, Т. Інгеманссона, С. Хогана, Е. Маньена (Aguilar A., Ingemansson T., Hogan S., Magnien E. 1998), де зазначається актуальність створення промислових платформ як технологічних промислових об'єднань (кластерів), створених з метою забезпечення використання або поширення результатів досліджень та сприяння співпраці науковців та промисловців [7].

Дуже ємне визначення біоекономіки ми знаходимо в працях К. Патерманна (Patermann C.,2012), який займав пост директора з питань біотехнології, сільського господарства та продовольства в Директораті Європейської Комісії з досліджень та інновацій та виступав за новаторські ініціативи в біоекономіці ще з початку 1990-х років. Він визначає біоекономіку як економіку, засновану на широкому застосуванні біотехнології, що використовують поновлювані біоресурси для виробництва цінних продуктів та енергії [8]. Його визначення перекликається із визначенням, прийнятим Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), де зазначали, що існує безліч «біотехнологій» з різними методами та областями застосування. Конвенція ООН (ФАО) про біологічну різноманітність дає таке визначення біотехнології: "будь-який вид технології, пов'язаний з використанням біологічних систем, живих організмів або їх похідних для виготовлення або зміни продуктів або процесів з метою їх конкретного використання" [9].

Саме ґрунтовні дослідження К. Патерманна (Patermann C.,2007), сприяли розробці концепції біоекономіки, заснованої на знаннях, або KBBE (Knowledge Based Bio-Economy) [10]. Ця концепція призвела до прийняття Стратегії біоекономіки ЄС і поширилася по всьому світу. За кілька років понад шістдесят країн і регіонів розробили власні стратегії та плани дій щодо біоекономіки.

На початку 2000-х років стрімкий розвиток економіки, актуальність збереження довкілля, попит на органічну продукцію, зміни клімату та інші проблеми підводять все більше науковців та міжнародні організації до поширення ідей розвитку біоекономіки. Біоекономіку нерозривно пов'язують із концепціями стійкості та циркулярності, вона впроваджена в усі сектори суспільства. Вплив біоекономіки на навколишнє середовище найчастіше вивчали за допомогою оцінки життєвого циклу продукту, але соціальні наслідки недостатньо вивчені. Внаслідок впровадження стратегій біоекономіки створюються нові ланцюжки створення вартості на основі біологічних продуктів, а інші розширюються, щоб замінити ланцюжки постачання на основі викопного палива. Стратегія біоекономіки призводить до економічного зростання, створення робочих міст та матиме відповідний соціальний ефект.[ 11,12,13]

Біоекономіка, хоч і заснована на системах біологічного виробництва переважно у сільському та лісовому господарствах, відноситься й до всіх інших економічних видів діяльності, пов'язаних із винаходом, розробкою, виробництвом і використанням біологічних матеріалів і процесів, що ґрунтуються на нових знаннях і технологіях.

В наукових працях Е.Шеппарда,,С. Рагху, К. Бегли, Д.М. Ричардсона (SheppardА., Begley C., Rughu S., Richardson David M.,2011) зазначено, що біоекономіка включає всі види економічної діяльності, пов'язані з винаходом, розвитком та виробництвом продуктів і здійсненням процесів на основі біологічних поновлюваних ресурсів [14]. Потрібно відмітити, що разом із зазначенням переваг та безперечних позитивних наслідків запровадження біоекономіки, необхідно відмітити й негативні, або, потенційно небезпечні, наслідки, які потрібно обов'язково враховувати. Так, дослідники аналізують можливі ризики, які мають запровадження тих чи інших результатів біотехнологічних винаходів, таких як ГМ-рослини. Сьогодні ми відмічаємо стрімкий розвиток виробництва аграрної продукції із ГМ- рослин. Так, площі їх посіву досягли у 2023 р. 206,26 млн га.( 15,2% усієї світової ріллі). Збільшення за 10 років склало 21,3%. Найбільші площі посіву зафіксовано у США, Бразилії та Аргентині ( 36,1; 32,4; 11,2 % відповідно, від загальної площі посівів у світі). Найбільш поширені культури у вирощувані - це соя, кукурудза та бавовна. Сьогодні 76,0% всієї бавовни, що вирощується у світі є генно - модифікованою, соя - 72,4%, кукурудза - 34,0%, ріпак - 24,0%. [15]. Стрімке розширення площ посіву ГМ-рослин та виробництво продукції з них досі викликає занепокоєння у населення та потребує довгострокових досліджень наслідків споживання такої продукції. І до цієї проблеми потрібно відноситись уважно та обґрунтовано.

Крім того, в роботах дослідників [14,16] підкреслюється, що галузі біоекономіки створюють значні ризики для біобезпеки та можуть привести до економічних чи екологічних наслідків, нанести шкоду навколишньому середовищу. Вони зосереджують увагу на майбутніх політичних і наукових потребах для більш ефективного вирішення вимог біозахисту та виділяють рекомендації для вирішення проблем біозахисту в новій біоекономіці, щоб запобігти більшій шкоді для навколишнього середовища.

Цікавою з точки зору аналітичного дослідження публікацій стосовно еволюції, запровадження та пріоритетного розвитку біоекономіки є праця Б. Мужено та Ж-П. Дуссулена (Mougenot, B., Doussoulin, JP.,2022) [17], в якій зазначається, що саме біоекономіка пропонує модель, яка базується на виробництві відновлюваних біоресурсів та трансформації цих ресурсів на продукцію з доданою вартістю.

Автори на основі методів аналізу бібліометрики, що дозволило опрацювати сотні та тисячі наукових статей, звітів, доповідей та інших аналітичних та програмних документів окреслили основні напрямки та перспективи біоекономіки та актуальність її підтримки з боку держави. Найвище значення кількості наукових праць визначено у 2018 р., а географічно, проблематикою більше всього опікувались дослідники США, Німеччини, Італії, Великобританії, Нідерландів та Китаю. Ці країни демонструють поглиблену співпрацю та обмін між науковцями. Результатом є найвищі місця в Глобальному інноваційному рейтингу за останні десятиріччя [18].

Значного поштовху та подальшого політичного імпульсу біоекономіка набула на теренах ЄС з 2012 р, після ухвалення Європейською комісією стратегії «Інновації для сталого зростання: біоекономіка для Європи». Головною метою стратегії було окреслено покращення бази інноваційних знань, підвищення продуктивності природних ресурсів та сприяння розвитку виробничих систем, що будуть захищати біорізноманіття та навколишнє середовище. В ній чітко зазначалося що більш активний розвиток біоекономіки сприятиме переходу до циклічної та низьковуглецевої економіки в країнах ЄС, а також допоможе модернізувати промислову базу ЄС, в результаті чого виробничі процеси будуть більш екологічними та економічно ефективними [19]. Стратегія була оновлена у 2018 р. та посилена в напрямку забезпечення якісної освіти, навчання та отримання навичок з біоекономіки [20].

Значну державну підтримку біоекономіка отримала в ЄС, починаючи з 7-ї Рамкової програми (20072013), «Horizon 2020» (2013-2020) і поточної програми «Horizon Europe» (2021-2027) із бюджетом у 95,5 млрд. євро. Пріоритетом цієї програми визначено розвиток досліджень та інновації на основі нових знань та прийнятті інноваційних рішень для створення зеленої, цифрової та інклюзивної Європи. Основними блоками окреслено передову науку («відкриті інновації», «відкрита наука», «відкритість світу»), глобальні виклики і конкурентоспроможність європейської промисловості (ринок високих технологій, наукомістка продукція і послуги, ліцензії та ноу-хау), інноваційну Європу (фінансування НДДКР, приватно-державне партнерство) [21].

Також потрібно зазначити, що довгостроковий розвиток біоекономіки в країнах ЄС, зокрема в Німеччині та Франції, а також у Великій Британії визначається Стратегією розвитку біоекономіки до 2030 р. («The Bioeconomy to 2030: Designing a Policy Agenda»), яка передбачає відмову від використання викопних ресурсів у промисловому й енергетичному секторах та поступовий перехід на використання відновлюваної біомаси [22].

Практичному запровадженню інноваційних знань сприяла розроблена у 2023 р. «Концепція регіональних інноваційних долин» для розвитку біоекономіки та продовольчих систем, завдяки якій в країнах ЄС створюються майже 100 регіональних інноваційних кластерів на базових принципах біоекономіки [23]. В Сполучених Штатах Америки розвиток біоекономіки успішно спирається на прийнятий у 2012 р. Національний план біоекономіки [24], в Китаї - на Національну стратегію збереження біорізноманіття Китаю та план дій [25].

Результат впровадження зазначених в цих програмах заходів є дуже вражаючим. Так, організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка займається питаннями, пов'язаними із біотехнологіями з 1982 р., на основі аналізу даних 37 розвинених країн та країн, що стрімко розвиваються прогнозує, що в 2030 р. питома вага інноваційної біоекономіки буде складати не менш 3% ВВП в розвинених країнах та значно більше в країнах, що розвиваються, адже в них є основа для більш стрімкого поширення біоекономіки - зростання населення, його добробуту і освітнього рівня, збільшення енергетичного попиту. Запровадження біотехнології та біоекономіки в цілому дозволить цим країнам забезпечити власне населення оптимальним харчуванням, якісною охороною здоров'я, запобігти деградації навколишнього середовища, подолати дефіцит мінеральних ресурсів для промисловості та енергетики за рахунок поновлюваних біоресурсів [26].

У 2023 р. світовий ринок біотехнологій оцінювався в 1,55 трлн дол. США, і прогнозується, що з 2024 р. до 2030 р. він зростатиме на 13,96% у середньому на рік. Ринок розвивається завдяки потужній державній підтримці через ініціативи, спрямовані на модернізацію регуляторної системи, удосконалення процесів затвердження та політики відшкодування. При цьому, обсяг світового ринку сільськогосподарської біотехнології оцінювався в 89,89 млрд дол. США в 2018 р., і прогнозується зростання на 7,07% в рік до 2024 р. [27].

Такі вагомі, науково - обгрунтовані та фінансово підкріплені програмні документи, прийняті у ЄС, США, Китаї наочно демонструють ефективність запровадження біоекономічних засад в економіці у вигляді значних доходів, у збільшенні валового внутрішнього продукту, створенні робочих місць, покращення довкілля, зменшення викидів вуглецю та спонукають всі інші країни також розглядати питання побудови нового типу економіки - біоекономіки. Україна не є виключенням.

В Україні біоекономіку розглядають через призму її основних складників, до яких відносять біоенергетику, біотехнології та виробництво органічної продукції. Серед основних нормативно - правових актів, що регламентують діяльність в цих сферах можна зазначити: Закон України «Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття» (12.09. 2002 р. N152-IV), Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» ( 23.12. 1997 р. №771/97-ВР), Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використані генетично модифікованих організмів» (31.05.2007 р. № 1103), Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» (21.05.2009 р. N1391-VI), Розпорядження Кабінету Міністрів «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» (18.08.2017р. № 605-р.), Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» (12.02.2015 р. № 191-VIII). Окремі постанови Кабінету Міністрів затверджують детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) тваринного та рослинного походження, продукції бджільництва, іншої продукції та біоресурсів.

На жаль, ґрунтовної, всебічної стратегії, яка б охоплювала всі аспекти запровадження, розвитку та підтримки біоекономіки, в державі не прийнято. Значним програмним документом ми можемо зазначити Національну економічну стратегію на період до 2030 р., що затверджена постановою Кабінету Міністрів України 3 березня 2021 р. [28]. В ній одним з пріоритетів визначено декарбонізацію економіки, а саме - підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки та синхронізацію із Європейським «зеленим курсом».

В контексті збереження та розвитку біорізноманіття передбачається розроблення Національної Стратегії з біорізноманіття до 2030 р., яка буде адаптована до відповідної європейської стратегії [29]. Вона включатиме ратифікацію Нагойського протоколу про доступ до генетичних ресурсів та справедливий і рівноправний розподіл вигод від їх використання відповідно до Конвенції про біологічне різноманіття, удосконалення законодавства про державну систему біобезпеки, формування національної екологічної мережі України та її інтеграцію до національної інфраструктури геопросторових даних, що є актуальним у світлі сучасних подій та значних негативних наслідків війни для екології країни, земельних, водних ресурсів та навколишнього середовища в цілому.

Виконання стратегії будуть вимагати значних вкладень і інвестицій. Тому важливо визначити пріоритетні напрямки для інвестування. Враховуючи нагальну необхідність повоєнного відновлення економіки України та підтримку її конкурентоспроможності на міжнародних ринках, вважаємо, що саме формування біоекономіки сприятиме цім цілям. Тому й інвестування перш за все потребують інноваційні розробки, біотехнології, нові види продукції, при виробництві якої були витримані вимоги «зеленого курсу» та низьковуглецевих викидів. Яскравим прикладом цього є глибинна переробка сої та виробництво рослинного протеїну, на який у світі формується постійно зростаючий попит. Крім того із сої можна буде виробляти соєвий ізолят, концентрат та клітковину, які широко застосовуються при виробництві веганської продукції (рослинні м'ясо, молоко). Не менш прибутковим є виробництво фруктози як продукту глибокої переробки кукурудзи, горохового крохмалю, пшеничного глютену та інші продукти.

Так, наприклад, агрохолдингом «Астарта» було укладено кредитну угоду для фінансування інвестиційного проекту з будівництва заводу з поглибленої переробки сої. Кредит на 7 років становить 60 млн дол. США. І це один з позитивних прикладів, тому що при цьому буде простежуватися мультиплікативний ефект отримання додаткової вартості на базі значного вітчизняного сировинного потенціалу [30].

Напрямків для виробництва перспективної продукції, яка дозволить сформувати та підтримувати конкурентні переваги вітчизняним товаровиробникам на міжнародних ринках багато. Так, ринок сільськогосподарських біотехнологій на критерієм застосування поділяється на шість сегментів, а саме: розробка антибіотиків, вирощування квітів, розробка вакцин, трансгенні культури та тварини, харчові добавки та біопаливо.

Посилює актуальність виробництва біопалива прогноз організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), який наголошує, що зростання виробництва зернових найближчим часом сповільниться, частково у зв'язку з тим, що споживання більшості зернових душу населення у багатьох країнах досягає рівня насичення. Відповідно, за оцінками ОЕСР, у 2032 р. 41% усіх зернових безпосередньо споживатиметься людьми, 37 % використовуватиметься як корм для тварин, а решта - 22% припадатиме на біопаливо та інші промислові види використання [31].

В даний час у світі близько 60% етанолу виробляється з кукурудзи, 23% - з цукрової тростини, 7% - з патоки, 3% - з пшениці, а решта - з інших зернових, маніоки або цукрових буряків. Близько 70% біодизелю вироблено із рослинних олій (14% рапсової олії, 23% соєвої олії та 29% пальмової олії) та відпрацьованих рослинних олій (25%). Запроваджуються й технології, які використовують целюлозну сировину (пожнивні залишки, спеціалізовані енергетичні культури або деревну біомасу). Але, очікується, що виробництво біопалива, значною мірою залежатиме від сировини першого покоління, такої як кукурудза та цукрова тростина для виробництва етанолу та рослинної олії (переробленої) для біодизелю. В країнах із найбільшим виробництвом біопалива досягнуто три основні цілі: підтримка фермерів, скорочення викидів парникових газів та/або збільшення енергопостачання та незалежності [32].

Потенціал виробництва біометану в Україні становить від 10 до 21,8 млрд м³/рік (за різними оцінками), що вистачить і для забезпечення внутрішнього попиту, і для експорту [3 3]. Експерти вважають, що за сприятливих умов виробництво біометану в Україні може сягнути 1 млрд м³/рік у 2030 р., 4,5 млрд м³/рік - у 2040 році та 20 млрд м³/рік у 2050 р., з яких половина споживатися всередині країни. Для досягнення таких показників виробництва біометану до 2050 р. галузь потребуватиме 40 млрд євро інвестицій [34].

Яскравим прикладом в Україні є компанія «Галс Агро», один з провідних виробників біометану в Україні. Але, на жаль, вона наразі призупинила виробництво продукту через його збитковість. Керівництво відмічає, що собівартість виробництва біометану складає в найкращому випадку понад 600 євро за 1тис. м3, а зазвичай - в діапазоні 800-900 євро за 1тис. м3, тоді як природний газ коштує приблизно 350 євро за аналогічний обсяг. Тобто виробництво біометану сьогодні економічно недоцільне, навіть за наявності безкоштовної біомаси. В нинішніх умовах набагато вигідніше використовувати викопні енергоносії [35].

Тому, аналізуючи можливості виробництв біопалива в Україні, необхідно підкреслити, що враховуючи значні коливання на світовому енергетичному ринку, які призводять до цінової волатильності, підприємствам - виробникам потрібна державна допомога у вигляді формування внутрішніх закупівельних цін, надання субсидій, пільг або інших елементів компенсаторного механізму, якій успішно запроваджується у країнах ЄС та США.



ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ НАПРЯМІ

Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що біоекономіку слід розуміти як систему, базисом якої є інновації у галузі біотехнологій, що спрямована на збереження еколого-економічної рівноваги, біорізноманіття та покращення якості життя людей. Біоекономіка сприяє прискоренню трансформації економіки на інноваційній основі, введенню нових видів економічної діяльності, запровадженню безвідходних технологій, поглибленої переробки, адаптації підприємств та галузей до сучасних вимог ринку та становленню сталої економіки та її загальної екологізації тощо.

В Україні на сьогодні не сформована стратегія розвитку біоекономіки, а запровадження біотехнологій має лише фрагментарний характер. Для розвитку перспективних напрямів виробництва, орієнтованих на використання біотехнологій та впровадження їх у виробничий процес необхідне прийняття ряду програм національного масштабу, успішне втілення яких дозволило б підприємствам, галузям та національній економці конкурувати на світових ринках. Пріоритетними напрямками застосування біотехнології є аграрний сектор, де формується основна сировинна база, передусім відновлювальна біомаса, а також харчова промисловість, фармацевтика та біоенергетика.

Таким чином ми можемо зробити висновок, що Україна має величезний потенціал для розвитку біоекономіки, який при подоланні існуючих перешкод (відсутність законодавчої бази з багатьох питань розвитку біоекономіки, недостатня державна підтримка, погіршення інвестиційного клімату, важкі демографічні проблеми, військові дії та ін.) може сприяти забезпеченню продовольчої безпеки, повоєнному відновленню економіки, формуванню міцних конкурентних переваг та підвищенню конкурентоспроможності національної економіки на міжнародних ринках.

Література

1. Daly, Herman. Beyond Growth: The Economics of Sustainable Development / D. Herman - Boston: Beacon Press. 1996. 253 p.

2. Талавиря, М. П. Розвиток біоекономіки та управління природокористуванням / М. П. Талавиря та ін. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012. 353 с.

3. Д. Гонта, Є. Кирилюк, А. Прощаликіна, Н. Риженко. Формування складників національної біоекономіки в умовах прискорення науково - технічного прогресу: монографія . Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2020. 233 с.

4. Bilousko T. Peculiarities of forming competencies of economists in the field of biotechnology. Innovative educational technologies: European experience and its application in training in economics and management: Proceedings of scientific and pedagogical internship (February 13 - March 26, 2023, Riga, Latvia). Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2023. P.26-28

5. Enriquez J. Genomics and the world's economy. Science. 1998. Aug 14; 281(5379):925-6. doi: 10.1126/science.281.5379.925. PMID: 9722465.

6. Enriquez, Juan, Martinez, Rodrigo. The biotechonomy (1.0): a rough map of bio-data flow, 2002. Harvard Business School Working Papers Collection, Arch E75 B.95, 03-028, Box: 84, Folder: 13. Baker Library Special Collections and Archives, Harvard Business School.

7. Aguilar A., Ingemansson T., Hogan S., Magnien E. Industrial platforms - a unique feature of the European Commission's biotechnology programmes. Trends Biotech, 16 (1998), pp. 365-368 URL: https://doi.org/10.1016/S0167-7799(98)01235-9

8. Patermann Christian. Europe on its way into a biobased economy: Perspectives for the biotechnologies. New Biotechnology. Volume 29, Supplement, 23-26 September 2012, pp.S2-S3

9. FAO Statementon Biotechnology.https://www.fao.org/biotech/fao-statement-on-

biotechnolo gy/en/ (дата звернення: 09.03.2024)

10. Patermann Christian. (2007) The Knowledge-Based Bio-Economy - from Concept to Practice:

Experiences in Germany and Europe, available at. URL:http://www.-

bionet.nsc.ru/chair/grfb/presentations/patermann.pdf.

11. Байдала В., Бутенко В. Методичні підходи до оцінки потенціалу біоекономіки в Україні. Бізнес Інформ. 2015. № 4. С. 29-34.

12. Білоусько Т.Ю.,Білоусько Р.С. Підвищення конкурентоспроможності аграрних

підприємств: особливостісьогодення. Сучасні наукові погляди на механізми розвитку міжнародних

відносин та ринкової економіки: матеріали доповідей Міжнар. наук.-практ. конфер. (м. Ужгород, 20-21 жовтня 2023 р.)/За заг. ред.: М. М. Палінчак, В. П. Приходько, В. В. Химинець та ін. Львів-Торунь: Liha- Pres, 2023. С. 11-14

13. Tuomas J. Mattila, Jachym Judl, Catherine Macombe, Pekka Leskinen. (2018). Evaluating social sustainability of bioeconomy value chains through integrated use of local and global methods. Biomass and Bioenergy. Volume 109, February 2018, pp. 276-283

14. Sheppard, А., Begley, C., Rughu, S., Richardson, David M. (2011), Biosecurity in the new bioeconomy. Editorial overview, Current Opinion in Environmental Sustainability, no. 3, pp. 1-3.

15. Overview of global area of GM crops in 2023. URL: https://gm.agbioinvestor.com/gm-production (дата звернення: 12.03.2024)

16. Білоусько Т.Ю. Запровадження біотехнологій в підвищенні економічної ефективності аграрного виробництва. Формування інноваційних агротехнологій в умовах змін клімату для забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу України: збірн. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конфер. молодих вчених, присвяченої до Дня науки в Україні (м. Одеса, 18-19.05.2023р.). Одеса: Олді+, 2023. С.164-166

17. Mougenot, B., Doussoulin, JP. Conceptual evolution of the bioeconomy: a bibliometric analysis. Environ Dev Sustain 24, 1031-1047 (2022). URL: https://doi.org/10.1007/s10668-021-01481-2

18. Global Innovation Index 2023. Innovation in the face of uncertainty. URL: https://www.wipo.int/global innovation index/en/2023/index.html (дата звернення: 18.03.2024)

19. A bioeconomy for Europe European Parliament resolution on innovating for sustainable growth: a bioeconomy for Europe (2012/2295(INI) URL: https://www.ec.europa.eu/research/bioeconomy/pdf/bioeconomy communicationstrategy_b5_brochure_web.pdf

20. Strategies of the EU action plan in the field of bioeconomy. URL:https://research-and-

innovation.ec.europa.eu/research-area/environment/bioeconomy/blue-bioeconomy en(датазвернення:

12.03.2024)

21. European Commission Horizon Europe. 2021. URL: https://ec.europa.eu/info/research-and-

innovation/funding/funding-opportunities/funding-programmes-and-open-calls/horizon-europe en.(дата

звернення: 12.03.2024)

22. The Bioeconomy to 2030:Designing a Policy Agenda. URL:https://www.oecd-

ilibrarv.org/economics/the-bioeconomy-to-2030 9789264056886-en (дата звернення: 12.03.2024)

23. Regional innovative valleys for bioeconomy and food systems. URL: https://research-and-

innovation.ec.europa.eu/research-area/environment/bioeconomy/blue-bioeconomy_en(датазвернення:

12.03.2024)

24. National Bioeconomy Blueprint (2012) URL:https://obamawhitehouse.archives.gov/

administration/eop/ostp/library/bioeconomy (дата звернення: 18.03.2024)

25. China's National Biodiversity Conservation Strategy and Action Plan (2023-2030). URL: https://www.fao.org/faolex/results/details/en/c/LEX-FAOC224154 (дата звернення: 18.03.2024)

26. ICGB Newsletter No. 44, March 2024. URL:https://www.oecd.org/science/biotrack/biotech-

update-issue-44-march-2024.pdf (дата звернення: 18.03.2024)

27. MarketAnalysisReport.URL:

https://www.grandviewresearch.com/filters?search=biotechnology%20market (дата звернення: 18.03.2024)

28. Національна економічна стратегія на період до 2030 р. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya- nacionalnoyi-eko-a179

29. Biodiversity strategy for 2030. URL: https://environment.ec.europa.eu/strategv/biodiversitv- strategy-2030 en

30. Інвестиції в агропереробну галузь зростають: в Україні побудують завод з поглибленої

переробки сої. URL:https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=10817126-135a-4af8-b56e-

9c942c8180b8&title= InvestitsiiVAgropererobnuGaluz (дата звернення: 19.03.2024)

31. OECD-FAOAgriculturalForecastfor2023-2032.URL:

https://www.oecd.org/newsroom/production-growth-to-slow-in-step-with-population-while-geopolitical-tensions-

climate-change-animal-and-plant-diseases-and-price-volatility-of-critical-farming-inputs-pose-long-term-

uncertainty.htm (дата звернення: 12.03.2024)

32. Biofuels. Current market trends. URL:https://www.oecd-ilibrary.org/sites/cdc97c88-

en/index.html?itemId=/content/component/cdc97c88-en#section-d1e24550-556a4a4157 (дата звернення:

18.03.2024)

33. Навіть в умовах війни Україна входить у ТОП-5 світових агроекспортерів, - Микола

Сольський.URL:https://yur-gazeta.com/golovna/navit-v-umovah-viyni-ukrayina-vhodit-u-top5-svitovih-

agroeksporteriv--mikola-solskiy.html (дата звернення: 18.03.2024)

34. Потенціал виробництва біогазу в Україні становить 21,8 мільярда кубометрів на рік. URL: https://agro-business.com.ua/agrobusiness/item/29126-potentsial-vyrobnytstva-biohazu-v-ukraini-stanovyt-21-8-

miliarda-kubometriv-na-rik. html (дата звернення: 18.03.2024)

35. Через економічну недоцільність в Україні призупиняється виробництво біометану. URL: https://agro-business.com.ua/agrobusiness/item/29009-cherez-ekonomichnu-nedotsilnist-v-ukraini-pryzupyniaietsia-

vyrobnytstvo-biometanu.html (дата звернення: 18.03.2024)

References

1. Daly, Herman. Beyond Growth: The Economics of Sustainable Development / D. Herman - Boston: Beacon Press. 1996. 253 p. [In English].

2. Talavyria, M. P. ta in. (2012), Rozvytok bioekonomiky ta upravlinnia pryrodokorystuvanniam, Nizhyn, 353 p. [in

Ukrainian].

3. D. Honta, Ye. Kyryliuk, A. Proshchalykina, N. Ryzhenko. Formuvannia skladnykiv natsionalnoi bioekonomiky v umovakh prymkorennia naukovo - tekhnichnoho prohresu: monohrafiia . Cherkasy: ChNU im. B. Khmelnytskoho, 2020. 233 s. [in Ukrainian].

4. Bilousko T. Peculiarities of forming competencies of economists in the field of biotechnology. Innovative educational technologies: European experience and its application in training in economics and management: Proceedings of scientific and pedagogical internship (February 13 - March 26, 2023, Riga, Latvia). Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2023. P.26-28 [in Ukrainian].

5. Enriquez J. Genomics and the world's economy. Science. 1998. Aug 14; 281(5379):925-6. doi: 10.1126/science.281.5379.925. PMID: 9722465. [In English].

6. Enriquez, Juan, Martinez, Rodrigo. The biotechonomy (1.0): a rough map of bio-data flow, 2002. Harvard Business School Working Papers Collection, Arch E75 B.95, 03-028, Box: 84, Folder: 13. Baker Library Special Collections and Archives, Harvard Business School. [In English].

7. Aguilar A., Ingemansson T., Hogan S., Magnien E. Industrial platforms - a unique feature of the European Commission's biotechnology programmes. Trends Biotech, 16 (1998), pp. 365-368 URL: https://doi.org/10.1016/S0167-7799(98)01235-9 (accessed:

02.03.2024) [In English].

8. Christian P. Europe on its way into a biobased economy: Perspectives for the biotechnologies. New Biotechnology. Volume 29, Supplement, 23-26 September 2012, pp.S2-S3 [In English].

9. FAO Statement on Biotechnology. URL:https://www.fao.org/biotech/fao-statement-on-biotechnology/en/ (accessed:

09.03.2024) [In English].

10. Patermann Christian. The Knowledge-Based Bio-Economy - from Concept to Practice: Experiences in Germany and Europe, аvailable at: URL: http://www.-bionet.nsc.ru/chair/grfb/presentations/patermann.pdf. (accessed: 12.03.2024) [In English].

11. Baidala, V., Butenko, V. “Metodychni pidkhody do otsinky potentsialu bioekonomiky v Ukraini“ [Methodological approaches to assessing the potential of bioeconomy in Ukraine]. Biznes Inform, no. 4 (2015): 29-34. [in Ukrainian].

12. Bilousko T., Bilousko R. Pidvyshchennia konkurentospromozhnosti ahrarnykh pidpryiemstv: osoblyvosti sohodennia. Suchasni naukovi pohliady na mekhanizmy rozvytku mizhnarodnykh vidnosyn ta rynkovoi ekonomiky: materialy dopovidei Mizhnar. nauk. -prakt. konfer. (m. Uzhhorod, 20-21 zhovtnia 2023 r.)/Za zah. red.: M. M. Palinchak, V. P. Prykhodko, V. V. Khymynets ta in. Lviv-Torun: Liha-Pres, 2023. S. 11-14 [in Ukrainian].

13. Tuomas J. Mattila, Jachym Judl, Catherine Macombe, Pekka Leskinen.Evaluating social sustainability of bioeconomy value chains through integrated use of local and global methods. Biomass and Bioenergy. Volume 109, February 2018, pp. 276-283 [In English].

14. Sheppard, А., Begley, C., Rughu, S., Richardson, David M. (2011), Biosecurity in the new bioeconomy. Editorial overview, Current Opinion in Environmental Sustainability, no. 3, pp. 1-3. [In English].

15. Overview of global area of GM crops in 2023. URL: https://gm.agbioinvestor.com/gm-production (accessed: 12.03.2024) [In English].

16. Bilousko T.Iu. Zaprovadzhennia biotekhnolohii v pidvyshchenni ekonomichnoi efektyvnosti ahrarnoho vyrobnytstva. Formuvannia innovatsiinykh ahrotekhnolohii v umovakh zmin klimatu dlia zabezpechennia staloho rozvytku ahropromyslovoho kompleksu Ukrainy : zbirnyk materialiv Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii molodykh vchenykh, prysviachenoi do Dnia nauky v Ukraini (m. Odesa, 18-19 travnia 2023 roku). Odesa: Oldi+, 2023. S.164-166 [in Ukrainian].

17. Mougenot, B., Doussoulin, JP. Conceptual evolution of the bioeconomy: a bibliometric analysis. Environ Dev Sustain 24, 1031-1047 (2022). URL: https://doi.org/10.1007/s10668-021-01481-2 [In English].

18. Global Innovation Index2023.Innovation in the face of uncertainty. URL:

https://www.wipo.int/global innovation index/en/2023/index.html (accessed: 18.03.2024) [In English].

19. A bioeconomy for Europe European Parliament resolution on innovating for sustainable growth: a bioeconomy for Europe (2012/2295(INI)) URL: https://www.ec.europa.eu/research/bioeconomy/pdf/bioeconomycommunication strategy_b5_brochure_web.pdf [In English].

20. Strategies of the EU action plan in the field of bioeconomy. URL: https://research-and-innovation.ec.europa.eu/research- area/environment/bioeconomy/blue-bioeconomy en (accessed: 12.03.2024)

21. European Commission Horizon Europe. 2021. URL: https://ec.europa.eu/info/research-and-innovation/funding/funding- opportunities/funding-programmes-and-open-calls/horizon-europe en. (accessed: 12.03.2024)

22. The Bioeconomy to 2030: Designing a Policy Agenda. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/econ omics/the-bioeconomy- to-2030_9789264056886-en (accessed: 12.03.2024)

23. Regional innovative valleys for bioeconomy and food systems. URL:https://research-and-

innovation.ec.europa.eu/research-area/environment/bioeconomy/blue-bioeconomy_en (accessed: 12.03.2024)

24. NationalBioeconomyBlueprint(2012)URL:

https://obamawhitehouse.archives.gov/administration/eop/ostp/library/bioeconomy (accessed: 18.03.2024) [In English].

25. China's National Biodiversity Conservation Strategy and Action Plan (2023-2030). URL: https://www.fao.org/faolex/results/details/en/c/LEX-FAOC224154 (accessed: 18.03.2024) [In English].

26. ICGB Newsletter No. 44, March 2024. URL:https://www.oecd.org/science/biotrack/biotech-update-issue-44-march-

2024.pdf (accessed: 18.03.2024) [In English].

27. Market Analysis Report. URL: https://www.grandviewresearch.com/filters?search=biotechnology%20market (accessed:

18.03.2024) _[In English].

28. Natsionalna ekonomichna stratehiia na period do 2030 r. Zatverdzheno postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 3 bereznia 2021 r. № 179. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-nacionalnoyi-eko-a179 [in Ukrainian].

29. Biodiversity strategy for 2030. https://environment.ec.europa.eu/strategy/biodiversity-strategy-2030 en

30. Investytsii v ahropererobnu haluz zrostaiut: v Ukraini pobuduiut zavod z pohlyblenoi pererobky soi. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=10817126-135a-4af8-b56e-9c942c8180b8&title=InvestitsiiV AgropererobnuGaluz

(accessed: 19.03.2024) [in Ukrainian].

31. OECD-FAO Agricultural Forecast for 2023-2032. URL: https://www.oecd.org/newsroom/production-growth-to-slow-in- step-with-population-while-geopolitical-tensions-climate-change-animal-and-plant-diseases-and-price-volatility-of-critical-farming-inputs-pose-

long-term-uncertainty.htm (accessed: 12.03.2024) [In English].

32. Biofuels.Currentmarkettrends.URL:https://www.oecd-ilibrary.org/sites/cdc97c88-

en/index.html?itemId=/content/component/cdc97c88-en#section-d1e24550-556a4a4157 (accessed: 18.03.2024) [In English].

33. Navit v umovakh viiny Ukraina vkhodyt u TOP-5 svitovykh ahroeksporteriv, - Mykola Solskyi. URL: https://yur-

gazeta.com/golovna/navit-v-umovah-viyni-ukrayina-vhodit-u-top5-svitovih-agroeksporteriv--mikola-solskiy.html (accessed:18.03.2024) [in

Ukrainian].

34. Potentsial vyrobnytstva biohazu v Ukraini stanovyt 21,8 miliarda kubometriv na rik. URL:https://agro-

business.com.ua/agrobusiness/item/29126-potentsial-vyrobnvtstva-biohazu-v-ukraini-stanovvt-21-8-miliarda-kubometriv-na-rik.html (accessed:

18.03.2024) [in Ukrainian].

35. Cherez ekonomichnu nedotsilnist v Ukraini pryzupyniaietsia vyrobnytstvo biometanu. URL: https://agro- business¦com¦ua/agrobusiness/item/29009-cherez-ekonomichnu-nedotsilnist-v-ukraini-prvzupvniaietsia-vvrobnvtstvo-biometanu¦html (accessed:

...