Актуальні проблеми традиційної і прикладної етики

Размещено на http://www.allbest.ru/

етика евтаназія мораль політика

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТРАДИЦІЙНОЇ І ПРИКЛАДНОЇ ЕТИКИ

Г.Д. Вац,

О.Є. Сук

Актуальність статті полягає в тому, що морально-етична проблематика сьогодення пов'язана з особливостями сучасної техногенної цивілізації, коли загострюється не стільки можливість розвитку науки, техніки, інформації, скільки наслідки їхнього впливу на природу, суспільство, людину. Ставиться питання про виживання як людини, так і світу в цілому, його збереження. І це основна глобальна проблема, яка потребує переоцінки цінностей, нових аспектів відповідальності людей не тільки за дійсність, а і за майбутнє людства.

Мораль здебільшого сприймається людьми як поле позитивних норм, оцінок, суджень. Між тим різноманіття соціальної реальності, соціальних потреб, інтересів породжує і різноманіття моральних норм, як позитивних так і негативних. В сучасному суспільстві має місце складна колізія взаємопроникнення цих норм. Міняються не тільки самі моральні норми, а і відношення суспільства до них.

В усі часи суспільство намагалося подолати небажані норми людської поведінки і, перш за все, злочинні, аморальні, які розглядаються, як негативні. Але мають місце і такі негативні форми поведінки, що спираються на світогляд людини, її принципи, на розуміння невідповідності не лише моральних, а і соціальних норм до вищих людських цінностей: свободи, демократії, прав людини, справедливості, гуманізму. Як правило, такі ситуації приводять до переоцінки цінностей, розуміння того факту, що нормативні системи суспільства не є незмінними, назавжди даними, і те, що вчора розглядалось як відхилення, сьогодні розглядається як норма.

В етичній літературі сьогодні має місце пошук морально-ціннісних орієнтацій та форм соціальної інтеграції, що зумовлена руйнацією усталених етичних систем, які ґрунтуються на традиційних моральних нормах, історичний час яких уже в минулому. Ці пошуки пояснюють інтерес до проблеми, переоцінки цінностей, філософського осмислення цього процесу [1, 87].

Процес морально-політичної переорієнтації суспільства привів до нових підходів вивчення цих проблем, що пояснюють сучасне відродження практичної філософії. Постає питання про нову систему моральних цінностей сучасного людства, а разом з тим, і питання прикладної етики, що виходять і на проблеми моральної поведінки людини.

Суть в тому, що якщо припустити, що не існує безумовних загальнолюдських цінностей в духовно-моральних ресурсах суспільства, то піддається сумніву і загальна значущість моральних принципів, як основи моральних систем суспільства. Останні матимуть лише гіпотетичний, а не категоричний, обов'язковий характер, що спонукає до релятивістського розуміння моралі, а з рештою і до етичного нігілізму.

Неминуче в процесі логічного доказу істинності або хибності конкретних моральних норм, а то і моральних систем, виникала ситуація схоластичних дискусій. Поступово в розвитку етичної думки почали з'являтися ситуації нескінченних логічних доказів, які, зрештою, могла зупинити логіка серця, а іноді традиційні норми, тобто, норми практичної моралі. Саме вони вказували де і коли необхідно зупинитись у виясненні логічним шляхом доказу, яка є істинна норма, а яка хибна. Постає питання: чи має місце в історії людства норма, витримана часом, як безперечна, як фундатор суспільної моралі. Найбільш сприйнятою такого характеру нормою є «золоте правило», одне із найдавніших нормативних вимог: «поступай по відношенню до іншого так, як би ти хотів, щоб поступали по відношенню до тебе». Це правило виражає загальнолюдський зміст моралі. Як принцип моралі «золоте правило» зустрічається уже в ранніх письмових пам'ятках, філософських теоріях, Біблії. Воно є основним принципом етики Канта, його категоричного імперативу.

«Золоте правило» виступає критерієм в розумінні складної діалектичної природи добра і зла, які пізнаються в нерозривному єднанні - одне через друге. Конкретизуючи зміст добра і зла, ми, як правило, потрапляємо в ситуацію вибору між добром - соціально значущими позитивними нормами, і злом. Відхилення від загальноприйнятих, загалом позитивних норм, так же природне як і слідування їм.

Іноді людині приходиться приймати рішення, що не лежать в полі однозначного протистояння добра і зла. Не тому, що ці рішення лежать по той бік добра і зла, а тому що складаються умови вибору між більшим і меншим добром, або більшим і меншим злом, тобто ситуація компромісу.

На які цінності має спиратися людина у своїх моральних судженнях та рішеннях у виборі норм, чеснот, що будуть складати її особисті моральні ресурси? Чи можна засобом філософії обґрунтувати очевидність, загальну значущість і достовірність моральних норм? Як такий аналіз співвідноситься з гносеологічними поняттями: істина, хибність, правильність? Ці питання саме і належать до філософії моралі, яка має виконувати методологічну та методичну функцію щодо такого обґрунтування.

У соціокультурному плані актуалізується проблема співвідношення моралі суспільства та моралі індивіда. Така широко зрозуміла моральність є основою соціалізації людини як процесу, що формує цілісну систему її духовних ресурсів, відповідно до якої складається особисте розуміння життя, культури, природи. Тут правомірне питання, що виникає перед людиною, яка виражає світоглядну сутність процесу соціалізації як формування особистої системи духовних ресурсів. Чи потрібно шукати абсолютно нову мораль, нові цінності, чи доцільніше відтворити такі вічні чесноти, як відповідальність, розсудливість, справедливість, поміркованість, чесність, вдячність і т.п. Тут правомірно постає вічний внутрішній моральний закон, який має бути узгоджений з моральним ставленням як до суспільства, так і до себе, і до інших, на чому наголошував свого часу Кант.

Часто досить важко, а іноді і зовсім неможливо передбачити з точки зору моральних критеріїв наслідки дій у різних сферах суспільства, таких як політика, наука, техніка, екологія тощо. Загострюється питання про можливості їхньої морально-етичної регуляції, тим більше, що наслідком системної диференціації суспільства є орієнтація кожної системи на власні ресурси (в політиці - влада/відсутність влади; в економіці - прибутки/збитки; в науці - істина/хибність; в моралі - добро/зло). Наскільки ці системи мають узгоджуватися з етичними принципами?

Зважаючи на незворотність процесу розвитку суспільства, треба усвідомлювати, що будь яка спроба повернення до традиційних систем цінностей минулого була б регресом. Водночас наполягати на відсутності морально-етичних інновацій окремих сфер сучасного суспільства означало б капітуляцію перед науково технічним розвитком суспільства, що потребує нових моральних принципів і цінностей в цілому.

В останні десятиліття розширилася тематика дискусій з морально-етичної проблематики, що пов'язана з безпосереднім впливом невпинного поступу науково-технічного прогресу, негативних його наслідків. Помітною є тенденція переміщення дослідницьких наголосів з традиційних теоретичних проблем на проблеми практичні. Етика в такому значенні і виступає як практична філософія, пов'язана з інтересом до розуміння соціальної природи моралі, нерозривно пов'язана з проблемами науки, права, політики [2, 43]. В зв'язку з цим, постає завдання обґрунтування специфічних норм моралі, що відповідають вимогам різноманітних соціальних сфер.

Розглянемо співвідношення моралі та політики. Питання полягає в тому, наскільки сфера політики потребує регулювання, в тому числі і морально етичного, тобто, якою мірою і в який спосіб мораль може виконувати регулятивну функцію стосовно держави, правових норм, політичного ладу загалом. Як співвідносяться моральні, правові, політичні норми в царині духовності суспільства в цілому. Як бачимо, проблема функціонування політичної сфери конкретизується проблемою співвідношення правових та моральних норм, що ускладнюється в умовах конкретних складних ситуацій в сучасному світі, за доби ризиків і загроз людству. Кожний суспільний лад спирається на свою ідеологію (владні, партійні, національні, класові інтереси). Сьогодні постає питання: чи можна віддавати перевагу тій чи іншій ідеології при прийнятті конкретних політичних рішень в контексті сучасних політичних конфліктів, часто пов'язаних з активізацією світового тероризму.

Чи спрацьовують в подібних ситуаціях моральні норми гуманізму, відповідальності, милосердя, любові, справедливості, чи доцільніше врегульовувати конфлікти на основі морально-політичних компромісів, що відповідають інтересам людства, а не амбіціям політиків.

Важко знайти сьогодні сферу діяльності людини, яка не була б пов'язана з проблемою ставлення людини до природи, яка все більше набуває такого самого морального значення як і ставлення людини до людини. Проблема стоїть в актуальному переході морального імперативу в імператив екологічний.

В сучасній літературі визначаються різні системи етичної думки: «етика виживання», «етика живого», «екологічна етика», «натуралістична етика». Зокрема, для вітчизняної традиції є характерним натуралістичний напрямок «етики живого». Найвидатнішими представниками цього напряму є П.О. Кропоткін, М.О. Умов, які розглядають мораль як фундаментальну властивість живого, і прагнуть осмислити життя як природно-історичний феномен, що надихає сучасну екологічну етику висувати і обґрунтовувати принципи «нової людини»: бути, а не володіти.П3, 387 ? . Наголошується на принципах любові і поваги до життя у всіх його формах, пошук можливості жити в гармонії з природою. Відношення людини до природи, що не відповідає цим принципам, навіть в інтересах продуктивної діяльності суспільства, потрібно розглядати як відхилення від традиційної моралі. Така поведінка людей не відповідає вимогам «екологічної моралі», з позицій якої «підкорення природи», «боротьба з природою», «панування над природою», розглядається як аморальна, що не відповідає інтересам майбутнього людства. Сьогодні питання стоїть не тільки про моральну переорієнтацію суспільства, а і правову і законодавчу, щоб практична діяльність людини відповідала законам природи і її можливостям [4, 31].

Отже, і сама природа постає як етична проблема. Зрозуміло, що кращий світ - це той, де немає екологічних криз і катастроф, де людина задоволена незабрудненою природою, відповідальна до неї.

Не менш актуальним є питання про втручання у сферу безпосередньо людської природи. Прогрес у сфері генної інженерії відкриває простір для непередбачуваних наслідків. Теж саме стосується сфери медицини, науки загалом, що потребує особливої уваги людини, щодо можливості вирішення суперечностей, які виникають у сфері цінностей і моральних принципів.

Зокрема, це має місце в медицині, в проблемі евтаназії, яка викликає широкі дискусії правового, соціального, морального, релігійного аспектів. Так, лікар, у випадку невиліковної хвороби, має вибрати між етикою обов'язку, яка приписує до кінця боротися за життя пацієнта і етикою співчуття, щоб «допомогти вмерти» пацієнтові, або припинити його страждання, порушуючи при цьому універсальний принцип «не убий» [5,12].

Це стосується і сфери наукових досліджень. Яким чином ціннісно-нейтральна наука, що спирається на свої системні коди (істина-хибність), які пов'язані з принципом об'єктивності, водночас може враховувати моральні належності? При цьому слід усвідомлювати, що науці навряд чи можна поставити наперед задані етичні перепони, не руйнуючи принципи об'єктивності, цінності життєвого світу. Моральність входить у контекст науки не безпосередньо (це поклало б край будь-якій науці), а опосередковано, як норми аргументативного морального порозуміння - відповідальності, перш за все, за наслідки наукових досліджень.

Актуальними сьогодні є питання корпоративної етики, тобто етики колективної відповідальності. Сучасний західний психолог А. Маслоу наголошує, що науковець, дослідник - це людина, яка самотньо бореться зі своїми внутрішніми конфліктами, страхами перед людством. Втім, вченому ХХІ ст. потрібно глибоко усвідомити, що результати науки постають сьогодні для суспільства моральним викликом. Люди опинилися перед завданням прийняття солідарної відповідальності за наслідки їхніх дій у планетарному масштабі [6, 29].

Таким чином, сучасна наука можлива за умови урахування природи людини її ресурсів, цінності пізнання та моральних орієнтирів. Мова не йде про повну детермінованість моральної гуманістичної поведінки людини, а, скоріше, про глибокі усвідомлення вічної проблеми добра і зла. Якщо людський рід має вижити і скористатися тими великими досягненнями, які є в його розпорядженні, то він може це зробити тільки при повному усвідомленні нашого минулого і співвіднести свої дії з ним, але не шляхом бездумного, або фаталістичного сприймання, а шляхом відповідальності не тільки за минуле, а й за майбутнє. Сучасна практична філософія саме й спрямовує свої зусилля на розв'язання цієї проблеми, тобто не тільки на дослідження методологічних проблем етики як філософської дисципліни, а і на проблеми застосування її до конкретних проявів людського буття.

В умовах визначення прагматичних тенденцій в науці і, перш за все, її соціальної орієнтації, підкреслюється важлива думка, що в суспільстві має місце необхідність не тільки вироблення норм, законів, мовних структур і подібних систем, а і потреба умілого користування ними, так як вони дають кожному шанс орієнтування в світі. При цьому люди повинні відчувати свою можливість і спроможність в опануванні вироблених моральних норм, стандартів, а також спроможність суб'єктів бути самим собою, володіти собою, в тенденції відродження традиції практичної філософії. Доречною стає думка, що мислиме виявляє свою суть в реальній спрямованості дії. А значить, культурна, мовна, моральна норма існує не десь там у теорії і абстракції, вона варта тим, як її практично розуміють, як вона функціонує в суспільстві як регулятор реальних людських відносин.

Таким чином, змістом етики постає смислова, ціннісна, складова соціальної діяльності людей, їхніх взаємовідносини. Потребує значних змін сфера ціннісних орієнтацій суспільства та особистості, способів регулювання соціальних і політичних процесів. Відтак, актуалізується проблематика етичних норм і цінностей в їхньому взаємозв'язку з соціальним світом людини. Таке розуміння сучасної етики показує, що морально етична проблематика сьогодення - це не етичний нігілізм, а пошук шляхів розвитку моральних основ суспільства на підвалинах вищих моральних загальнолюдських цінностей - ДОБРА, ІСТИНИ, КРАСИ.

Безсумнівно, проблеми прикладної етики є актуальними, вони постійно наштовхуються на фундаментальні методологічні проблеми про загальну значущість норм та цінностей, про граничне обґрунтування моральних цінностей. Сучасна практична філософія саме і спрямовує свої зусилля на розв'язання цих питань, тобто не тільки на методологічні проблеми етики та прикладної філософії як наукової дисципліни, а й на проблеми пристосування її до конкретних проявів людського буття.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаци З. Моральные измерения науки и техники / З. Агаци. - М., 1998.

2. Аторилд Р. Этика экологической ответственности / Р. Аторилд // Глобальные проблеми и общечеловеческие ценности. - М., 1990.

3. Кропоткин П.А. Этика: Избранные труды / П.А. Кропоткин. - М., 1991.

4. Єрмоленко А.М.Сучасна практична філософія: проблеми, теорії, концепції / А.М. Єрмоленко // Практична філософія, 2000. - №1.

5. Золотухина-Аболина Е.В. Современная этика: истоки и проблемы / Е.В. Золотухина-Аболина. - Ростов на Дону, 2000. - №1.

6. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу. - М., 1999.

Размещено на Allbest.ru