Історичний час як детермінанта творчого процесу

Онтологічна підсистема детермінації творчого процесу історичним часом проаналізована на основі розгляду естетичних аспектів історичного часу у філософії екзистенціалізму, і, перш за все, у працях М. Гайдеггера. Доведено, що Гайдеггер дуже мало говорить про творчість як процес, зосереджуючи дослідницьку увагу на мистецькому витворі та його онтологічному статусі. Але унікальне значення останнього дозволяє вбачати у творчості справжній процес відкриття буття для себе, який, з часом, стає "шляхом до буття" для інших. У витворі мистецтва ми можемо осягнути сутність власного призначення, виправляючи помилки, зроблені на протязі історичного шляху нашої цивілізації. Аргументовано, що крізь витвір мистецтва і поезії буття відкриває людині власну істину, яка є проясненням, просвітленням сутності одвічних питань і дозволяє подолати жахливі наслідки формалізованого існування на рівні Das Man, які культивуються сучасною цивілізацією.

Естетична підсистема детермінації творчого процесу історичним часом базується на розгляді художніх інтерпретацій проблеми часу у літературних творах другої половини 20 сторіччя. Головна увага зосереджена на творчості аргентинського письменника Х.-Л. Борхеса, адже, на нашу думку, саме йому вдалося відтворити постмодерністське сприйняття світу та культури як гри декількох сюжетів, які нескінченно повторюються у людській історії. Встановлено, що у контексті подібного світосприйняття час - це жахлива необхідність повторювати те, що вже було, будувати повітряні замки, додавати власну ефемерність до ефемерності оточуючого світу. І чи не єдиним шляхом подолання цього жаху є гра, гра з простором і часом, у тотальній причетності якій Борхес неодноразово зізнавався. Саме такої гри очікую від митця сучасна "порожня" та перехідна епоха.

Доведено, що у сучасних умовах історичних трансформацій та перехідного часу радикально змінюється характер взаємодії історичного часу і творчого процесу, відбувається віртуалізація дійсності і активне залучення сучасних інформаційних технологій до процесу мистецького перетворення реальності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ПОДАНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Курбатов С.В. Історичний час у дзеркалах Хорхе-Луїса Борхеса// Філософська думка - 2001. - №3. - С. 143-154.

2. Курбатов С.В. Час як чинник створення контексту історії// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Випуск 34. - Київ, 2001. - С. 37-42.

3. Курбатов С.В. Ніколо Аббаньяно. Час. Мистецтво. Буття// Філософські науки: Збірник наукових праць. - Суми: СДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001. - с. 45-52.

4. Курбатов С.В. Мистецтво у контексті аналітичної психології.

5. К.Г. Юнга// Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: Збірник наукових праць: Вип. 3. - Львів: Каменяр, 1998. - с. 178-183.

6. Kurbatov Sergiy V. Postcultural Situation: at the Beginning of Virtual Civilization?// IT Century: Youth and Social Changes: Proceedings of the International Conference, May 3-5, 2001, Riga, Latvia. - Riga: University of Latvia, 2001. - p. 245-248.

7. Курбатов С.В. Поезія як критерій онтологічної істини ("Tempus omnia revelat" Мартіна Гайдеггера)//Наукові записки Національного університету Києво-Могилянська Академія. Філологічні науки. Том 18. - Київ, 2000. - С. 100-104.

8. Курбатов С.В. Історичний час як детермінанта творчого процесу// Педагогіка і методика навчання і виховання: Проблеми розвитку творчої особистості: Збірник наукових праць СДПІ ім. А.С. Макаренка. - Суми: Мрія, 1997. - с. 59-69.

АНОТАЦІЯ

Курбатов С.В. Історичний час як детермінанта творчого процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08-естетика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет. - Київ, 2002.

В дисертації здійснюється філософський аналіз естетичних вимірів категорії історичний час і вивчається вплив останнього на творчий процес. Історичний час розглядається як символічний контекст, у якому, і крізь який розгортається специфічно людське буття у світі. Динаміка цього глобального процесу визначається принципами гармонії та досконалості. Буття людини розгортається у символічному культурному просторі, який формує нашу "другу природу" або рівень існування. Втілюючи культурний простір, символічний контекст створює певну історичну епоху.

Усвідомлення та сприйняття часу у контексті певної історичної епохи визначає темпоральну специфіку останньої. У відповідності з цим пропонується наступна класифікація історичних епох: а) епохи зі статичним контекстом, коли дисгармонійність теперішнього співвідноситься з гармонією минулого, а онтологічна ситуація людини визначається "одвічним поверненням" до витоків; б) епохи з динамічним контекстом, коли поряд зі співвідношенням з минулим з'являється більш важливий рівень співвідношення з майбутнім, який активізує творчій імпульс, спонукає людину активно створювати реальний контекст власного існування; та в) позаконтекстуальні епохи, репрезентовані так званим "перехідним часом", характерною рисою якого є відсутність темпоральних орієнтирів. Сучасна історична епоха, епоха постмодернізму або посткультури, є яскравим прикладом позаконтекстуальної епохи, що визначає досить складну систему детермінації творчого процесу історичним часом. У якості основних типів детермінації розглядаються віталістично-психологічна, онтологічна та естетична. Прогнозується, що контекст майбутньої історичної епохи буде мати віртуальний характер, який визначить принципово новий механізм реалізації історичного часу.

Ключові слова: історичний час, творчий процес, буття, креативна темпоральність, культурна екзистенція, гармонія, досконалість, циклічність, динамічний контекст, статичний контекст, позаконтекстуальна епоха, онтологічна детермінанта, віталістично-психологічна детермінанта, постмодернізм, посткультура, віртуальна реальність.

АННОТАЦИЯ

Курбатов С.В. Историческое время как детерминанта творческого процесса. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08-эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, философский факультет. - Киев, 2002.

В диссертации предпринят философский анализ эстетических параметров категории историческое время и его влияния на творческий процесс. Историческое время рассматривается как символический контекст, в котором и через который реализуется человеческое бытие в мире. Динамика этого глобального процесса определяется принципами гармонии и совершенства.

Истоком или исходным пунктом человеческого творчества является осознание неизбежности личной смерти, небытия, и желание преодолеть возникший страх путем создания культурного контекста. Поэтому, человеческое бытие разворачивается в символическом культурном пространстве, которое формирует нашу "вторую природу" или уровень существования. Воплощая культурное пространство, символический контекст созидает историческую эпоху.

Восприятие и осознание времени в контексте той или иной эпохи определяет её темпоральную специфику и особенности формирования соответствующего контекста. Исходным пунктом для создания подобной системы классификации являются две фундаментальные модели времени - циклическая и линейная. На их основе, предлагается следующая классификация исторических эпох: а) эпохи со статическим контекстом, когда дисгармония настоящего соотносится с гармонией прошлого, а онтологическая ситуация человека может быть определена принципом "вечного возвращения" к истокам; б) эпохи с динамическим контекстом, когда, наряду с соотношением с прошлым, появляется более значимое "соотношение с будущим", которое активизирует творческий импульс, заставляет человека активно творить контекст собственной реальности; и в) внеконтекстуальные эпохи, представленные так называемым "переходным временем", характерной чертой которого является отсутствие темпоральных ориентиров.

В истории развития европейской цивилизации примером эпохи со статичным контекстом является античность. Именно циклическим характером времени и, соответственно, консервативным характером мировоззренческого контекста может быть объяснён низкий онтологический статус искусства и творчества в философии Платона и учении о мимесисе Аристотеля. В эпоху средневековья статус контекста изменяется, приобретая линейно ориентированный динамичный характер. Уподобляясь в своей значимости и уникальности акту божественного творения, творческий процесс реализует отпущенное человеку время, тем самым созидая историю. Время становится историческим, а обусловленный темпоральными параметрами творческий процесс приобретает значимый онтологический характер. Это соотношение с будущим сохраняется и в секуляризованную эпоху Нового времени, которая характеризуется доминированием познавательных интенций и попыткой максимально рационализировать человеческое бытие.

Современная историческая эпоха, эпоха постмодернизма или посткультуры, является ярким примером внеконтекстуальной эпохи, что создаёт достаточно сложную систему детерминации творческого процесса историческим временем. В качестве основных типов детерминации рассматриваются виталистически-психологическая, онтологическая и эстетическая детерминация. Прогнозируется, что контекст грядущей исторической эпохи будет иметь виртуальный характер, определяя тем самым принципиально иной механизм реализации исторического времени.

Ключевые слова: историческое время, творческий процесс, бытие, креативная темпоральность, культурная экзистенция, гармония, совершенство, цикличность, историческая эпоха, динамический контекст, статический контекст, внеконтекстуальная эпоха, онтологическая детерминанта, виталистически-психологическая детерминанта, постмодернизм, посткультура, виртуальная реальность.

SUMMARY

Kurbatov S.V. Historical Time as a Determinant of Creative Process. - Manuscript.

The thesis on the achievement of Philosophy Candidate scholar degree on the specialization 09.00.08 - Aesthetics. Kyiv Shevchenko National University. Kyiv, 2002. Manuscript.

The dissertation analyses the aesthetic parameters of the category historical time and it's influence on creative process. Historical time is considered as a symbolic context, in which and through which human is realized. The dynamics of this process is determined by the principles of harmony and perfection. Symbolic context forms the historical epoch.

The perception of time in the context of the definite historical epoch determines it's temporal specific features. That is why we could classify historical epochs as: a) epochs with stable context; b) epochs with dynamic context; c) epochs without context. As an example of such classification we used different conceptions of explanation of influence of time on creative process from the history of philosophy from Plato to Kant. Especially important for us are the approaches of the 20^th century thinkers A. Bergson, M. Heidegger, K. -G. Jung and H. -L. Borges.

Our historical epoch, epoch of postmodern or post-culture, is a good example of epochs without context. That is why we have a rather complex system of determining the creative process by historical time. The main types of such determinants are vital-psychological, ontological and aesthetic.

Key words: historical time, creative process, being, creative temporality, harmony, cultural existence, perfection, cyclic time, historical epoch, symbolic context, dynamic context, static context, "beyond the context" epoch, vital-psychological determinant, ontological determinant, aesthetic determinant, postmodern, post-culture.

Размещено на Allbest.ru