Дослідження естетичних систем з точки зору прикладних політичних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження естетичних систем з точки зору прикладних політичних досліджень

Полянська В.Ю

Епоха постмодернізму та постпостмодернізму [2] в культурній, соціальній, політичній сферах діяльності людини означились як переоцінкою естетичних цінностей, пануванням аксіологічного плюралізму, в тому числі, введенням антиестетичних категорій. He зупиняючись на віхах розвитку естетики, звернімо увагу на проблему можливості формулювання теорії політичної естетики, спираючись на існуючі методологічні практики та наявний досвід пристосування естетичних категорій до поля політичної феноменології.

Метою даної статті є дослідження можливості застосування алгоритмічного підходу до аналізу естетичних систем в прикладних політичних дослідженнях, а також звернути увагу на певні ціннісні обмеження його використання.

Дослідженнями різних аспектів даної проблематики займались Маньковська H., Бичков В., Бурдьє П., Бодрійар Ж., Гудман H., Бердслі М.

Найбільш спрощеним визначенням естетики є наука про прекрасне, а саме прекрасне у взаємодії людини з універсумом [1]. Перші категорії та поняття естетики, сформувавшись в надрах античної філософії, обертались навколо естетичного задоволення, шляхів, методів його отримання в вимірах ритму, звуку, форми, символу і т.д. В класичному розумінні естетика, маючи іманентну цілеспрямованість, не має визначеної мети, принцип «доцільності без цілі» І.Канта [2]. За І. Кантом, предмети, що доставляють задоволення, представляються нам по своїй формі, структурі, принципам організації як гранично доцільні, тобто гармонічно організовані в усіх смислах, але в акті естетичного сприйняття не передбачають уявлення про будь-яку утилітарність або іншу, доступну людському розумінню мету. А естетична здатність до судження, відповідно, являє собою переживання чистого естетичного задоволення.

Августин Блаженний вперше в історії естетики створив цілісну естетичну систему, що може вважатись класичною, елементами якої є: естетичний об'єкт (природа та мистецтво), естетичний зміст (краса), естетичний суб'єкт, процес естетичного сприйняття (і судження), і творчості [3].

Одним з прикладів застосування новітніх технологій до естетичного аналізу, який можна використати в прикладній політології, є концепція алгоритмічної естетики, яка кардинально змінює погляд на естетичну систему. В рамках постмодерністської естетики, в центрі якої стоїть проблема симулякру, ключовими елементами естетичної системи стають алгоритми інтерпретації, еталона, оцінки та порівняння. А типи естетичних систем розрізняються за способом інтерпретації естетичних об'єктів на конструктивні (творчі) та евокативні (асоціативні) [4, с.224-231]. Перший тип спрямований на розуміння способу створення об'єкта, другий на інтерпретацію об'єкта, виходячи з асоціацій, емоцій та ідей, які він викликає.

В контексті політичної науки нас більшою мірою цікавить евокативний або змішаний конструктивно-евокативний стиль, оскільки на виході евокативної системи схеми емоцій, ідей та асоціацій, які викликані засобами естетичного впливу, які теоретично можливо виміряти, порівняти, оцінити, а значить і проконтролювати.

Евокативне звернення до емоцій аудиторії сприяє виникненню певного судження відносно природи естетичного об'єкта, виходячи з того, які естетичні переживання він викликав. «Співставлення експресії митця та глядача конструкгивно-евокативним методом дозволить судити про якість комунікації між ними, межах конвенційності» [5]. В даному підході існує можливість комп'ютерної обробки даних щодо інтенсивності та напрямку впливу естетичних предметів на об'єкт, де процес судження відносно зрозумілості естетичних об'єктів це фактично процес ототожнення мистецтва з дійсністю, «дидактичному, пропагандистському погляді «крізь» естетичний об'єкт, який немовби щезає» [4,с.229], коли мистецтво дає привід для соціологічного або політичного аналізу.

В дослідженні експресії, репрезентації центральним питанням є зв'язки естетичного об'єкту із зовнішнім світом (реальними політичними оцінками, асоціаціями, емоціями, ідеями). Алгоритми ж обробки таких даних дозволяють виявити співвідношення між компонентами структури, її композицію, організацію, естетичні емоції, проблеми симетрії, гармонії, ритму, тону, що утворюють значиму форму твору.

Критерії естетичних оцінок залежать від типу естетичної системи. В евокативному типі такими критеріями є інтенсивність емоцій, експресія, а в конструктивно-евокативному відповідність емоцій на вході та на виході, комунікація. При цьому алгоритм «прозорої» системи може визначити «правильність» політичних та ідеологічних ідей, які вона викликає (естетична цінність твору буде залежати від суворого дотримання, наприклад, лінії партії або певного політичного суб'єкту).

При цьому, естетична цінність є тим вищою, чим більший вона стимулює приріст інформації на виході, який свідчить про хорошу внутрішню організацію естетичної системи.

Ідеї алгоритмічної естетики не стали широко вживаними через формальну їх обмеженість, в яку досить складно вписати розмаїття естетичних феноменів та їх довільний та непередбачуваний розвиток. Але дана концепція викрила тенденцію сучасного мистецтва до формалізації та утилітаризації. З точки зору ж прагматичного підходу в політичній теорії в даній концепції міститься ідея щодо критерії ефективності застосування естетичних засобів в рамках політичних технологій та управління.

В постмодерністському дискурсі в тому числі виникає двочленна класифікація мистецтва: «власне мистецтво», що виконує лише естетичні внутрішні функції, та «прикладне мистецтво», яке має зовнішні, практичні цілі (дидактичні, політичні, моральні, релігійні і т.д.) [6]. Таким чином, «мистецтво політики» вважається прикладним, тобто спрямованим на досягнення певної цілі, а в цьому контексті можна говорити про естетику політичного миру та війни, політичної стабільності, революції, трансформації, а також політичного ритуалу, церемоніалу і т.д.

Таким чином, не зважаючи звернення до естетики як інструменту досягнення певних політичних цілей естетизація, театралізація політики, характерна для постмодерну, дискредитація та утилізація естетичних цінностей, технологізація естетичних засобів в політиці, в сучасній науці відбуваються пошуки втраченої ідентичності та легітимації певного політичного порядку [7] в категоріях гармонії та софійності, які можна визначити як естетичні. Аксіологічні аспекти політичної естетики мають бути ще глибоко проаналізовані, оскільки її не можна звести до набору політичних технологій або навіть їх складної системи, що існує сама по собі як набір алгоритмів та практик управління, навіть з функціональними можливостями до цілеспрямованого навчання в рамках політичної соціалізації. Але можна констатувати, що прикладна в рамках прикладної політології можливим є досліджувати напрямок та ефективність впливу естетичних об'єктів на формування політичних оцінок, ідей та відповідної поведінки. естетика політика постмодерн

Одночасно з вирішенням тактичних технологічних завдань в політичній науці продовжується активні пошуки того самого «прекрасного» та «гармонійного» в політиці, що могло б віднайти аксіологічні інтерпретації політичного порядку, співвідношення його параметрів, можливості та граничні форми його видозміни. Останнє завдання виявляється надзвичайно складним, оскільки сама наука, маючи утилітарне спрямування балансує між двома крайнощами: по-перше, сучасний вчений прагне віднайти рішення, яке відповідало б гармонії наукового методу, де останній є самоцінністю, відповідність якій дозволяє отримати певну користь для вченого в науковій спільноті; по-друге, звернення до класичних естетичних цінностей, які були переоцінені, виявляється необхідним, але і може бути незрозумілим та не сприйнятим, а в кінцевому рахунку, не витребуваним суспільством в широкому розумінні. Тому і застосування естетичних об'єктів в політичних технологіях вимагає звернення до ціннісної інтерпретації таких дій, але ця вимога може залишатись лише декларативною по відношенню до політичної необхідності та кон'юнктури.

Список використаних джерел

1. Бычков В.В. Эстетика: Учебник /В.В. Бычков -- М.: Гардарики, 2004. -- 556 с.

2. Кант И. Сочинения. В 6 т./И. Кант. Т. 5. М.. 1966. С. 212-302.

3. Бычков В.В. Aesthetica patrum. Эстетика отцов Церкви. Т. 1. Апологеты. Блаженный Августин/В.В. Бычков М., 1995.

4. Маньковская Н. Б. Эстетика постмодернизма. -- СПб.: Алетейя, 2000г. -- 347 с. -- (серия «Gallicinium»).

5. Goodman N. Languages of Art/ N. Goodman Indian, 1968. P. 104-105.

6. Beardsley M. Aesthetics. Problems in the Philosophy of Criticism/M. Beardsley N.Y., Chicago; San Francisco; Atlanta, 1958. P. 52.

7. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности /П. Бергер, Т. Лукман / Пер. с англ. Е.Д. Руткевич. М.: Academia-Центр, Медиум, 1955.

Размещено на Allbest.ru