Від аналітичної естетики до постмодернізму: аналіз американських теорій (США)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Спеціальність 09.00.08 - естетика

ВІД АНАЛІТИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ ДО ПОСТМОДЕРНІЗМУ: АНАЛІЗ АМЕРИКАНСЬКИХ ТЕОРІЙ (США)

ДНІПРОВСЬКА Євгенія Володимирівна

Київ - 2003

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. В умовах становлення і розвитку незалежної української держави гуманітарні науки набувають особливого статусу, адже за сучасних умов вони не зазнають ідеологічних обмежень і є поліметодологічними. Українські гуманітарії активно співпрацюють з вченнями інших країн, співставляють досягнення вітчизняної науки із світовим досвідом. У зазначені тенденції логічно вписується інтерес українських фахівців до традицій американської естетики.

Аналіз основних тенденцій американської естетики ХХ століття дає змогу органічно поєднати історико-естетичний матеріал із новими теоретичними розвідками української та світової науки, ввести в широкий науковий ужиток нові джерела. Тема дисертації постає на межі естетики, історії філософії, культурології, даючи змогу у новому ракурсі розглянути естетичну, історико-естетичну та культурологічну проблематику крізь призму актуальних сьогодні питань та завдань соціокультурного буття.

Розвиток аналітичної і постаналітичної філософії та її вплив на гуманітарні науки в США володіє певною специфікою по відношенню до західноєвропейської філософської традиції, але на сучасному етапі, виходячи з логіки внутрішнього розвитку, вона вливається в світовий контекст естетичної думки: з одного боку, запозичує свої настанови у Європи, з іншого, сама створює умови становлення культури постмодерну як загальносвітової тенденції. Актуалізуючи найважливіші риси аналітичного типу мислення, а саме - специфічну методологію, науковість, аргументованість, плюралістичність, толерантність, історичність - сучасна американська естетика проголошує себе як самобутнє й самоцінне явище, яке відбиває суспільні, культурні, художні процеси в їх еволюції.

У дисертації розглядається своєрідна тематична сфера американської філософії, а саме - аналітична естетика, де особливо помітна специфіка американського способу філософування. Розгляд історії розвитку американської філософської естетичної думки доповнюється аналізом її інтерпретаційних можливостей, в тому числі і у вітчизняному контексті, що додатково актуалізує тему дисертаційної роботи.

Розвиток американської естетики у другій половині ХХ столітті не належить до тих тем, які мають наскрізну історію вивчення, аналізу й оцінки. Розгортання естетичної думки в США у другій половині ХХ століття пов'язане з аналітичною філософією, під якою, як правило, розуміється певний історичний тип філософування, що сформувався у межах позитивізму. Ідеї щодо сутності аналітичної естетики в США представлені в роботах українських( Л. Левчук, В. Личковах), російських (В. Гущіна, В. Прозерський) та польських (Б. Дземідок) естетиків. Їх позиція стосовно долі американської естетики сприяла більш ґрунтовній й об'єктивній оцінці певних етапів її розвитку.

В характеристиці стилю філософування в США другої половини XX ст. домінує термін „аналітичний”. На такому визначенні наполягають у фундаментальних працях відомі американісти (О. Богомолов, О. Грязнов, М. Козлова, Р. Павіленіс, Т. Панченко, Н. Юліна). Суттєвим внеском у розуміння аналітичної філософії та позитивізму для автора були роботи українських науковців І. Бичко, В. Лісового, М. Поповича.

Для дисертаційного дослідження важливу роль відіграє аналіз логіки розвитку самої аналітичної традиції, а відповідно й позиції фундаторів цього напрямку (Л. Вітгенштейн, К. Гедель, Р. Карнап, Дж. Мур, Б. Рассел, М. Рейхенбах, Ф. Франк, Г. Фреге). Саме вони визначили засади створення естетичного напрямку у межах цієї концепції.

Особливе місце в межах проблеми, що розглядається, посідають праці самих американських естетиків (М. Бердслі, М. Вейц, Н. Гудмен, А. Данто, Д. Дікі), які розкрили евристичний потенціал аналітичної стратегії.

Проте реальне виокремлення такої важливої для аналізу аналітичної та постаналітичної естетики проблеми як “трансформація парадигми” пов'язане з естетичною концепцією американського естетика А. Данто. Саме він демонструє та прояснює необхідність зміни загально-філософських орієнтацій в американській естетиці.

Американська естетика розглядається також крізь призму аналізу постмодернізму - підґрунтя її подальшого розвитку. Тому праці європейських філософів, таких як Ж. Бодріяр, В. Вельш, Ж. Дерріда, Ж.-Ф. Ліотар, які вперше концептуально сформулювали та обґрунтували основні положення постмодернізму, входять в джерельну базу дисертаційної роботи, адже культурні трансформації завжди впливають на долю тієї або іншої теоретичної проблеми. Постмодерністські проблеми власне американської естетики аналізувались через праці Ф. Джеймісона, Ч. Дженкса, П. де Мана, Д. Реджчмена, Р. Рорті, І. Хассана, які стосуються постмодерністських конотацій естетичних проблем.

Європейські розвідки з аналізу трансформації американської естетики були проведені Д. Баррадорі, Б. Дземідоком, П. Рікером, які намагалися охопити різноманітні тенденції цього напрямку та осягнути закономірності синтезу нової естетичної теорії.

Аналіз американської естетики неможливий без використання наукових праць, серцевиною яких є розгляд, інтерпретація та оцінка напрямків естетики та виявлення ідей, які “руйнують” межі естетичного предмета і сприяють інтеграції власне естетичного з філософськими, мистецтвознавчими, психологічними, етичними аспектами. Щодо робіт такого спрямування, то найбільш вагомими є роботи А. Бичко, М. Бровка, Т. Гуменюк, В. Загороднюка, В. Лук'янця, Н. Маньковської, І. Ільїна, О. Міщенко, О. Петрової, О. Соболь.

Реконструкція будь-якого етапу естетичної думки передбачає опору на узагальнення історії світової естетичної думки. І тому спирається на праці класиків філософсько-естетичної думки (І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс, А. Шопенгауер, Фр. Ніцше, З. Фрейд) а також розвідки сучасних істориків естетичної думки (К. Гілберт, Г. Кун, М. Каган, О. Лосєв, М. Овсянніков, В. Шестаков).

Дослідження американської естетики піднімають чимало суміжних проблем, які створюють певне методологічне поле, спираючись на яке можна глибше зрозуміти механізми естетичного досвіду. До таких проблем належать загальнотеоретичні питання естетики й мистецтвознавства. У теоретичному осмисленні цих проблем значний внесок українських фахівців А. Канарского Д. Кучерюка, О. Лановенко, В. Панченко, Ю. Петрова, В. Сіверса, В. Табачковського, І. Федорової.

Аналіз розробленості проблем американської естетики показав ті реальні досягнення, завдяки яким частково опановано цю тенденцію естетичної науки. Водночас, становлення аналітичної естетики, її модифікації та теоретична спрямованість значно ширші, поліфонічніші, ніж досі виявлено. Отже, подальша розробка проблеми є актуальною і теоретично перспективною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконувалась в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є американські філософсько-естетичні теорії другої половини ХХ століття.

Предметом дисертації є логіка трансформації аналітичної естетики у постмодернізм.

Мета дисертаційної роботи полягає у визначені основних положень американської аналітичної естетики, її специфіки та динаміки в сучасних умовах. Відповідно до поставленої мети визначаються наступні завдання:

з'ясувати джерела аналітичної традиції, які обумовили інтенції аналітичної естетики;

дослідити естетичний вимір понять аналітичної філософії, які визначають етапи розвитку американської естетики;

визначити конкретні естетичні орієнтації у межах аналітичної естетики як основного напрямку американської естетичної традиції;

розглянути основні тенденції розвитку європейського постмодернізму як підґрунтя постаналітичної американської естетики;

виявити особливості постмодернізму в контексті культури США;

здійснити аналіз естетичної концепції А. Данто;

аргументувати роль А. Данто в трансформації аналітичної естетики у концепцію постмодернізму.

Методами дослідження є загальні принципи наукового пізнання - об'єктивність, історизм та порівняльний аналіз. Принцип історизму дозволив дослідити шляхи становлення аналітичної традиції в естетиці США та осягнути особливості відношення аналітичної естетики до постмодернізму в сучасній культурі.

Значну роль в осмисленні трансформації аналітичної естетики у постмодернізм зіграв міждисциплінарний підхід. Він дав змогу здійснити аналіз із широким залученням наукових доробок не тільки з галузей естетики та мистецтвознавства, а також гносеології, онтології та філософії культури.

Творчому освоєнню і застосуванню даних підходів сприяло вивчення робіт вітчизняної, російської, американської традицій.

Наукова новизна дослідження: вперше в українській естетиці здійснено аналіз трансформації “аналітична естетика - постмодернізм”, яка розглядається як необхідний етап у розвитку американської естетики, і виступає підґрунтям формування нового типу естетичної теорії. Реконструюється комплекс факторів, що детермінують самовизначення аналітичної естетики взагалі та у межах американської культури зокрема.

Новизна дисертації розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:

з'ясовано, що американська аналітична естетика виникла внаслідок застосування засадничих принципів позитивістської філософії до сфери мистецтва, тобто поєднання аналітичної естетики з практикою американського мистецтва та художньою критикою;

розкрито естетичний вимір понять аналітичної естетики, таких як “естетичне”, “естетичний досвід”, “мова”, “текст”, також протиставлення понять “аналітична філософія” та “постмодернізм” як певних типів теорії, в контексті яких умови трансформації “аналітична естетика - постмодернізм” стають зрозумілими;

обґрунтовано, що у процесі розвитку американська естетика обмежує позитивістський ізоляціонізм за рахунок побудови стрункої естетичної теорії засобами аналітичних та лінгвістичних методів;

визначено, що основними темами, які наближають аналітичну естетику до проблем європейського постмодернізму, були зняття кордонів між елітарною та масовою культурою, багатомовність мистецтва, заперечення модерністських догм щодо техніки, мови, позиції автора, антиформалізм, експерименталізм та ін.;

виявлено, що перехід до постмодернізму у США відбувався двома шляхами: 1) за рахунок відмови від академічної аналітичної філософії з позицій постмодернізму (Ф. Джемісон, І. Хассан, Р. Рорті), 2) за рахунок внутрішньої критики, яка намагається зберегти раціональні зерна втраченого типу філософування, залучення його здобутків до контексту нового філософського стилю (А. Данто, Р. Нозік);

здійснено аналіз естетичної концепції А. Данто, в процесі якого відтворено становлення Данто як естетика, показана його роль в з'ясуванні естетичної суті мистецтва, в порівняльному розгляді імітаційної та реалістичної теорій мистецтва, а також в подоланні “агресії філософії” щодо естетики і мистецтвознавства;

аргументовано, що естетична концепція А. Данто поєднує аналітичний стиль філософування з постмодерністськими темами дослідження. Метою Данто є естетизація аналітичної філософії.

Теоретичне та практичне значення роботи: матеріал дисертації вводить в ужиток сучасної української науки надбання естетичної думки США другої половини ХХ століття, відтворює історію та трансформацію аналітичної естетики. Вперше в Україні представлено естетичну концепцію відомого американського теоретика А. Данто. Окремі положення дисертації дозволяють з'ясувати й осмислити конкретно-історичні зміни у формуванні та трансформуванні естетики позитивізму. Отримані результати можуть бути використані при читанні нормативних лекційних курсів з естетики, культурології, історії та теорії художньої культури, мистецтвознавства у вузах мистецького профілю, а також спецкурсів зі спеціальності "естетика" на філософських та гуманітарних факультетах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи відображені в наукових публікаціях, доповідях на Днях науки, що проводились на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2001 р., квітень 2002 р., квітень 2003 р.), на міжнародної науковій конференції “Філософія міфу: класичний та сучасний підходи” (Київ, 2003 р.), на щорічних конференціях “Дні науки” (2001 р.) та науково-практичних семінарах філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони використовуються дисертантом в навчальному процесі при викладанні курсів філософії, естетики у Київському національному університеті технологій та дизайну. Основні ідеї та результати дослідження висвітлено у 9 публікаціях.

Структура роботи: цілі та завдання дослідження обумовили відповідну структуру роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (169 найменувань). Обсяг основного тексту становить 165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

аналітичний естетика американський постмодернізм

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається ступінь наукової розробки, мета й завдання, теоретико-методологічні засади, формулюється наукова новизна та положення, що виносяться на захист, теоретична значущість роботи, апробація її результатів.

Перший розділ - “Аплікація аналітичних стратегій в американській естетиці” - складається з двох підрозділів і відтворює історико-філософський процес становлення та джерела виникнення аналітичної естетики в США.

У підрозділі 1.1. - “Вихідні теоретичні позиції аналітичної естетики” - аналізується обґрунтування американськими вченими поняття “аналітична естетика” в контексті “аналітичної філософії”. Показано, що “аналітична естетика” може бути визначена як історичний етап розвитку позитивістської філософії.

Розвиток естетики в США в XX столітті є складним і суперечливим процесом, адже від початку століття простежується витіснення автентичного прагматистського напрямку аналітичною течією.

Аналітична естетика сформувалася в контексті позитивістського та неопозитивістського напрямку і була обґрунтована в роботах М. Бердслі, М. Вейца, Н. Гудмена, А. Данто, Д. Дікі, Д. Марголіса. Доводиться, що аналітична естетика є пристосуванням неопозитивістської думки до сфери естетичних пошуків. Так, в американській теорії, крім класичних для аналітичної філософії проблем, з'являються аплікації до інших сфер гуманітарного знання, наприклад до сфери етики (Х. Кокс, Р. Нозік, Дж. Ролз) або філософії освіти (Дж. Брунер, Е. Пауер). Однією з нових сфер, освоєних аналітиками, стала естетика.

Основні ідеї американської аналітичної естетики можна сформулювати в наступних положеннях: 1) судження і категорії естетичної науки не співвідносяться ні з якими зовнішніми об'єктами та їх властивостями; 2) на думку аналітиків, безглуздо намагатися визначити які об'єкти є художніми; 3) оскільки немає ані самостійних естетичних об'єктів, ані художніх творів, немає й особливих естетичних почуттів; 4) відсутність естетичних і художніх явищ у реальності означає, що а ні естетичні оцінки, а ні художньо-критичні судження не можуть бути „підтверджені фактами” (верифіковані), висловлювання критиків -- це судження про судження; 5) подібним же чином ставиться питання про природу художньої правди; 6) немає не тільки самостійно існуючих (поза системами інтерпретацій) естетичних об'єктів і творів мистецтва, але й в окремому творі немає змісту й форми самих по собі. Що таке зміст і форма самі по собі не знає ніхто.

Проблеми, до яких прийшла аналітична естетика полягають в тому, що не завжди вірно в американській естетичній думці трактується співвідношення естетичного та художнього. Для аналітичної естетики притаманна тенденція до розширення сфери естетичного (теорія “естетичного досвіду” М. Бердслі, “естетизація історії” А. Данто). В той же час, на нашу думку, вирішення цих питань пов'язане з розумінням чуттєвої природи естетичного, яке лише певною мірою співпадає з художнім.

У підрозділі 1.2. - “Аналітичний підхід у контексті художньої критики” - відстежуються тенденції становлення американської естетичної думки, що були привнесені саме завдяки розвитку художньої критики.

У дисертації показано, що становлення американської естетики як аналітичної відбувалося не тільки завдяки проникненню філософії аналітичного аналізу в естетику, а й шляхом здійснення певного “теоретичного замовлення” з боку художньої критики. Ідеї аналітичної естетики довгий час стихійно застосовувалися в художній критиці й мистецтвознавстві. Відзначається, що важливою рисою аналітичної естетики було сприймання себе як дисципліни другого порядку стосовно художньої критики. Аналітична естетика прагнула уникати метафізичного теоретизування щодо мистецтва, замінюючи його систематичним, логічно вивіреним набором принципів художньої критики, спираючись на практику сучасних критиків.

Проведений аналіз доводить, що аналітична естетика має два джерела, перше з яких полягає у застосуванні аналітичних методів філософії науки до теоретичних проблем мистецтва. Сцієнтистськи спрямована стратегія аналітичних пошуків схематично переносила принципи побудови позитивістської науки на тло суджень про прекрасне. В роботі показано, що послідовне впровадження позитивістського методу в естетичну сферу не могло не призвести до тематизації саме таких проблем, враховуючи предмет дослідження.

Друге джерело аналітичної естетики обумовлене розвитком художньої практики і художньої критики. Якщо позитивістська наука прагнула описувати природу, то художня критика мала описувати свій власний предмет - мистецтво. Стихійне застосування феноменологічної дескрипції в емпіричному мистецтвознавстві і художній критиці взагалі призвело до появи методів, наближених до ідеалів побудови аналітичної теорії.

В дисертації показано, що аналітичний напрямок не впорався з тими завданнями, які він визначив для побудови естетики як аналітичної науки. Естетику як науку не змогли побудувати за ідеалом позитивізму, втілення якого у естетичну проблематику призвело до викривлення, зміни, трансформації самого наукового ідеалу. Тому проблеми, обрані тим чи іншім теоретиком - категорії естетики (Бердслі), виразність в мистецтві (Гудмен), визначення мистецтва - одержали не філософське-естетичне, а конкретно-лінгвістичне висвітлення. Відсутність історичного підходу у розумінні природи естетичного знання, ігнорування аналітичною естетикою регулятивної функції і пояснення культурно-соціального контексту життя суспільства призвело до втрати аналітичною естетикою соціального контексту мистецтва.

Усі зазначені протиріччя розвитку американської естетики ХХ століття стимулювали вихід за межі канону аналітичної філософії. Це відбувалося двома шляхами: з одного боку, у вигляді ревізії самими аналітичними філософами настанов власної теорії, а з іншого - позиції аналітичного напрямку були потіснені іншими філософськими течіями, передусім постмодернізмом, позиції якого виникли і були відрефлексовані вперше у Європі.

Другий розділ -- “Постмодернізм в контексті традицій американської естетики” -- складається з двох підрозділів, і присвячений естетичному аналізу динаміки становлення постмодернізму в США.

У підрозділ 2.1. -- “Теоретичні витоки постмодерністської естетики” -- виявляє культурологічну необхідність зв'язку європейського та американського проектів постмодернізму, встановленні основних тем і тенденцій розвитку європейського постмодернізму, проясненні природи їх наближеності до завдань та висновків постаналітичної американської естетики. В роботі зазначається, що певний час аналітичні філософія та естетика займали весь простір філософської думки Америки, що врешті решт призвело до кризи вихідних позицій теорії та її відірваності від соціокультурних потреб американського суспільства. Власні висновки американських естетиків стали наближатися до пошуків європейського постмодернізму, а необмежена влада аналітичного дискурсу розкололася. Американські філософи та естетики підхопили гасла постмодернізму, що було викликано внутрішньою вичерпаністю настанов аналітичної теорії та зовнішнім проникненням постмодерністського руху з Європи.

Постмодернізм - це багатомірне теоретичне та художнє відображення духовного повороту в самосвідомості західної цивілізації щодо сфери мистецтва й філософії. Через всі проблеми постмодернізму проходить образ культурного розвитку як “ризоми”, що охоплює складні процеси сучасності, позбавлені, насамперед, ідеї лінійності. Постмодернізм робить висновок, що „головний недолік усієї попередньої філософії” полягає в сліпому слідуванню „гранд-наративу” (Ліотар). Позиція постмодернізму зорієнтована на плюралізм. Аналітична філософія взагалі та аналітична естетика, зокрема, має місце у мультикультурній ситуації постмодернізму, але на правах рівноправного члену філософського та художнього дискурсу, а не єдино вірної теорії. Зазначається, що американська аналітична естетика мала власний відносно самостійний етап розвитку, але висновки, до яких вона прийшла у другій половині ХХ століття, мають спільні “наскрізні теми” (М. Мамардашвілі) із результатами естетичних досліджень західноєвропейської естетики того ж періоду: 1) тематизація і естетизація проблеми мови як в аналітичній, так і в європейській естетиці: “мова є домом буття” (М. Гайдегер), структуралістський і постструктуралістський аналіз мовних практик, феноменологічні і герменевтичні стратегії дослідження мови перегукуються, а іноді безпосередньо збігаються з темами “світоутворення мовою” (Н. Гудмен), проблемою “мовних дефініцій мистецтва” (М. Вейц), загальною спрямованістю “лінгвістичного повороту” аналітичної філософії; 2) спроба американської естетики дослідити феномен витіснення особистого начала з процесу творчості і з аналізу мистецтва спирається на розповсюдження масової культури як загальносвітового феномену. Десуб'єктивістська позиція структуралізму призвела до гасел постструктуралістів “смерть автора”, “смерть суб'єкта”, які стануть загальнокультурною очевидністю для всього постмодернізму; 3) виявлення “текстуалістського” словника, розширення змісту терміна “текст” у багатьох аспектах філософських і естетичних досліджень: онтологічному, епістемологічному, метафізичному, у проблематиці літературного і художньо-критичного аналізу.

У дисертації показано, що спільність тем філософських та естетичних досліджень Європи та Америки обумовлена загальним типом світової постіндустріальної культури, що встановився у другій половині ХХ століття.

Підрозділ 2.2. -- “Американські конотації постмодерністської естетики” - виявляє особливості постмодерністського проекту та умов його здійснення на терені Нового світу.

Американській варіант постмодернізму підхопив гасла свого європейського попередника, але у процесі свого розвитку він набув власного змісту та смислових відтінків. Новизна постмодерністськи спрямованих американських естетиків полягає в тому, що вони звернулися до гуманітарних коренів філософії і літературного дискурсу, а не концентрувалися на проблемах “експлікації” понять й емпіричних підходів до самих творів мистецтва. Важливими виявляються процеси читання, розкодування знаків, ідеї про те, що читач може розуміти твір краще за автора. Як у свій час У. Куайн, Н. Гудмен, У. Селларс показали гнучкий зв'язок, взаємопереходи між філософією і спеціальними, насамперед, природничими науками, так тепер постмодерністи вказують і на літературну грань філософії. В дисертації обґрунтовується непереконливість таких тенденцій постмодерністської “спрямованої” філософії: прагнення в будь-якій позитивній філософській концепції бачити тільки приховані ідеологеми й міфологеми. Сприймання світу тільки як тексту призводить до втрати специфіки філософії. Тоді просто ліквідуються традиційні філософські проблеми, що властиво підходу позитивістів.

Ставлення аналітичного напрямку філософії до постмодерну відзначається формальним протистоянням академічної аналітичної філософії постмодерністському наступу у естетичні сфери філософування. Аналітичний стиль філософування займає бастіони філософських факультетів, постмодернізм проникає у американську свідомість з інших гуманітарних наук, зокрема, філологічних і літературознавчих: філософія у Америці переселилася з філософських факультетів на філологічні (Ж. Дерріда). З іншого боку, криза самої аналітичної філософії, яку фіксували У. Куайн, У. Селларс, наближає її до питань, які розроблювались європейським постмодернізмом.

Третій розділ -- “Артур Коулмен Данто: трансформація аналітичної естетики в постмодерністську концепцію” -- складається з двох підрозділів, перший з яких деталізований за проблемами, присвячених аналізу естетичних поглядів А. К. Данто, теоретичну позицію якого дисертант розглядає в контексті трансформації аналітичної філософії до постмодернізму.

Підрозділ 3.1. - “Естетичні погляди Данто в світлі аналітичної традиції”. Пункт 3.1.1. - “Становлення Данто як естетика” - визначає основні позиції аналітичного періоду А. Данто, які становлять великий інтерес тому, що його концепція: по-перше, найбільш яскраво демонструє колізії розвитку аналітичної естетики і намагається здійснити її критику з середини, не залишаючи аналітичних позицій; по-друге, розв'язання протиріч аналітичної філософії цей дослідник бачить в естетизації аналітичного дискурсу.

У дисертації відтворено вплив прагматизму на естетику Данто, а також його зацікавлене ставлення до ідей Ніцше.

Основу своєї естетичній позиції А. Данто будує на ґрунті аналітичної філософії, підтверджуючи приналежність саме до цієї школи американської естетики. При цьому під аналітичним філософствуванням він розуміє певний стиль міркування, який є чітким уявленням про структуру думки, в якій елементи сполучені майже як частини анатомічної будови організму.

Аналіз специфіки естетичної концепції Данто дозволяє виокремити такі важливі проблеми, як: з'ясування перспективності мистецтва в контексті елітарної і масової культури, критика догматичності, передусім, стосовно модерністських канонів, з'ясування доцільності оновлення техніки, мови, критика заперечення авторської суті мистецтва та ін.

У підрозділі 3.1.2. - “Мистецтво як об'єкт естетичного аналізу” - показано, що термін “світ мистецтва” став для Данто концептуальним для розв'язання кризи в одному з напрямів естетики США - антиесенціалізмі. Критика абстрактності, психологізму, натуралізму традиційних теорій мистецтва схиляла його до розвитку історичного та соціологічного підходу в дослідженнях мистецтва.

Гносеологічне коріння аналітичної естетики, до якої значною мірою схилявся Данто, пов'язані з об'єктивними потребами наукового пізнання, у тому числі філософського і естетичного - виробити лінгвістичні і логічні засоби аналізу саме методології естетичного й художньо-критичного дослідження. Вироблення таких засобів спрямоване на те, щоб уникнути різних словесних помилок, таких як двозначність, помилкові аналогії та ін. Розробка такої методології, прагнення зробити естетичну концепцію обґрунтованою й історично обумовленою переростає у Данто в теорію, що виходить за межі аналітичної естетики. Вона зводиться до наступного: відмінні риси мистецтва потрібно шукати не в предметних або функціональних рисах витвору мистецтва, а в особливостях контексту, у якому воно з'являється і функціонує. Позиція Данто відпрацьовується у дисертації в контексті полеміки “Данто-Дікі”, що дозволяє розширити площину аналізу і показати динамічний характер американської естетико-мистецтвознавчої теорії.

Отже, аналітична філософія і сама не залишилася незмінною на своєму шляху. Пройшовши ряд етапів, вона зсередини усвідомила (в особах У. Куайна й У. Селларса) свою замкненість у межах епістемологічної проблематики і прийшла до необхідності виходу з вежі “філософії-як-науки”. Це в остаточному підсумку знайшло літературну грань філософії та породило необхідність інших варіантів естетики. Переробкою вихідних позицій американської естетики і стала концепція А. Данто.

Підрозділ 3.2 -- “А. К. Данто: постмодерністські новації американської естетики” -- присвячений розгляду постаналітичних тенденції естетичної концепції А. Данто та умови їх трансформації у постмодерністський рух.

Артур Данто, слідуючи постмодерністській лінії у своїй творчості, звернувся до гуманітарних коренів філософії й проблем філософії мистецтва, а не тільки займався проблемою експлікації естетичних понять і індуктивних узагальнень окремих казусів сучасного мистецтва, що саме знаходиться в стані постійної трансформації. Таке постмодерністське звернення дозволило Данто як досліднику теоретичних проблем мистецтва пояснювати ці трансформації не тільки „з нього самого” і “лінгвістичних ігор”, але і включити філософію мистецтва в більш широкий культурний контекст, що саме по собі уже виходить за межі класичного аналітичного підходу.

Канонізація аналітичного дискурсу стала в Америці виявом академічного консерватизму, проти якого Данто виступає в повній згоді з усім постаналітичним напрямком. Однак він не веде проти нього систематичної війни. Для Данто аналіз є найбільш чистим стилем мислення, “відповідним природі” того типу філософії, мета якої аналогічна меті мистецтва та полягає в реконструкції гегелівської “чуттєвої матеріалізації” ідей.

Толерантність постмодерністських стилів протистоїть стійкому формалізму стиля аналітичного мислення. Ми можемо зазначити, що визріває позиція внутрішньої критики аналітичного консерватизму, яка намагається зберегти раціональні зерна втраченого типу філософування, залучити його здобутки до контексту нового філософського стилю. До таких критиків можна віднести Р. Нозіка та А. Данто.

Неокласична концепція Данто, що намагається врятувати універсум логічного аналізу за допомогою категорій краси, міри і гармонії протистоїть ліберальним позиціям американської постаналітичної філософії, орієнтованої на звільнення філософії від твердого панцира аналітичного формалізму.

Роботи Данто, витримані в манері строгої аналітичної аргументації й застосування в них історичного підходу, виробленого в європейській традиції філософування, допомагають переконатися в доцільності об'єднання аналітичної філософії і постмодерну.

У дисертації зазначено, що розгляд двох зазначених “агресій“ філософії проти мистецтва, здійснено Данто на широкому історико-естетичному тлі і показано, що Данто, слідуючи постмодерністській лінії, звернувся до гуманітарних коренів філософії і проблем філософії мистецтва, а не тільки займався експлікацією естетичних понять і індуктивних узагальнень окремих казусів сучасного мистецтва, що саме знаходиться у стані постійної трансформації. Таке постмодерністське звернення дозволило Данто, як досліднику теоретичних проблем мистецтва, пояснювати ці трансформації не тільки “з нього самого” і “лінгвістичних ігор”, але і включати філософію мистецтва в більш широкий культурний контекст, що само по собі вже виходить за межі класичного аналізу.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні результати дослідження і констатуються еволюційні тенденції американської естетики: від прагматичної орієнтації до захоплення ключових позицій аналітичною естетикою та її поступовою трансформацією у постмодерністську течію.

Американська філософсько-естетична думка демонструє суперечливі методологічні та світоглядні орієнтації, які співіснують як альтернативні можливості або як актуальна та потенційна множинність естетичного досвіду. Плюралістичність соціокультурного життя є автентичною для США, але певний час увесь обрій філософської думки взагалі та естетичної, зокрема, був захоплений гаслами лише одного напрямку. Відбулося перегрупування сил і на передній план були висунуті напрямки, що вкрай скептично оцінюють можливість проникнення в сутність естетичних явищ. У зв'язку з цим з'являється ідея заміни філософської (метафізичної) естетики, що конструює теорію краси і мистецтва метаестетикою, тобто різноспрямованими дослідженням логіки й інтерпретації різних об'єктів реальності як естетичних або як художніх, з одного боку, у масовій свідомості, а з іншого боку -- у мові “наукових” розмов про мистецтво.

Аналітична естетика мала два джерела. Перше полягало у застосуванні аналітичних методів філософії науки до теоретичних проблем мистецтва. Сцієнтистськи спрямована стратегія аналітичних пошуків схематично переносила принципи побудови позитивістської науки на тло суджень про прекрасне.

Розвиток естетики у США був обумовлений не тільки внутрішньою логікою розвитку науки, але і диктувався потребами художньої практики. Ізоляціонізм аналітичної естетики не дозволяв їй озиратися на нагальні потреби мистецтва. Але без кореляції з художньою практикою вона теж не могла існувати. Тому певну роль у розвитку американської естетики у другій половині ХХ століття відіграло мистецтвознавство і художня критика, які стали другим джерелом розвитку аналітичної філософії.

Послідовний позитивізм із заглибленням у “лінгвістичний поворот” ставить собі за мету експлікацію категоріального апарату естетики до повного розмиття змісту термінів, що призводить до їх релятивності, яка відповідає плюралістичній спрямованості постмодернізму.

Теоретичні настанови постмодернізму були розроблені і обґрунтовані на терені Західної Європи Ж.-Ф. Ліотаром, Ж. Дерідою, В. Вельшем, Ж. Бодріяром та ін. Академічні аналітичні філософи стали у конфронтацію до даного типу філософування. Опанування постмодерністської концепції американськими філософами означало відхід від аналітичної позиції (Д. Джеймісон, Д. Дженкс, Х. Патнем, Р. Рорті, І. Хассан).

Лише деякі філософи (А. Данто, Р. Нозік) не обмежилися абстрактним запереченням, а намагалися знайти перехідні моменти. Спробу трансформації аналітичних настанов у постмодерністські пошуки, у сферу естетики здійснив А. Данто, який не лише досліджував тенденції такої трансформації у певній сфері, а бачив вихід із кризи аналітичної філософії саме у розвитку естетичної теорії. Теорія наративності і історичний підхід до розуміння природи естетичної теорії взагалі та мистецтва, зокрема, відкрили нові сфери для розвитку постаналітичного стилю філософування.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації відображені в наступних публікаціях автора:

1. Дніпровська Є. В. Світ мистецтва: проблема художньої ідентифікації // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - С. 174-181.

2. Дніпровська Є. В. Трансформація статусу мистецтва в американській естетиці // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. -- К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - С. 162-168.

3. Дніпровська Є. В. Американська філософія мистецтва: особливості експлікації поняття “естетичне” // Наукові записки. Культурологія. Філософія. Релігієзнавство. Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова. Випуск 8. - К., 2001. - С. 59-65.

4. Дніпровська Є. В. Сучасна культура США: постмодерністські тенденції // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск Х. Збірник наукових праць. - К., 2002.- С. 103-114.

5. Дніпровська Є. В. Аналітична естетика в США: проблеми розгортання в культурному просторі // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск ІХ. Збірник наукових праць. - К., 2003.- С. 94-103.

6. Дніпровська Є. В. Історична необхідність постісторичності мистецтва в контексті американської естетики // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К.: 2000. - Вип. 32. - С. 68-69.

7. Дніпровська Є. В. Проблема будування естетичної теорії в контексті американської філософії мистецтва // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2001. - Вип. 37. - С. 32-33.

8. Дніпровська Є. В. Історичні конотації категорії “естетичного” у американській філософії мистецтва // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія - 2002. - Вип. - С. 42-45.

9. Дніпровська Є. В. Міф і постмодернізм: два типу позаісторичності (досвід постаналітичної традиції). Філософія міфу: класичний та сучасний підходи // Матеріали міжнародної наукової конференції 10-11 січня 2003 р. Частина 1. - К.: Асоціація “Новий акрополь”. - С. 36-7.

Размещено на Allbest.ru