Естетичні позиції в культуротворчості Пантелеймона Куліша

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 18 168.522(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЕСТЕТИЧНІ ПОЗИЦІЇ В КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША

Спеціальність 09.00.08 - естетика

ПУЛІНА ВІКТОРІЯ ІВАНІВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка на кафедрі філософії та культурології.

Науковий керівник:

Личковах Володимир Анатолійович, доктор філософських наук, професор, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри філософії та культурології, професор.

Офіційні опоненти:

Білий Олег Васильович, доктор філологічних наук, професор, Український інститут національної пам'яті Кабінету Міністрів України, директор департаменту "Формування політики національної пам'яті та історичного аналізу";

Русин Мирослав Юрійович, кандидат філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, зав. кафедри історії української філософії та культури.

Захист відбудеться 18 вересня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "24" червня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Українські науковці неодноразово зверталися до вітчизняної естетичної спадщини, але і досі не існує системної праці з історії української естетики, яка б враховувала її наукові надбання в контексті сучасних державотворчих і світоглядно-філософських тенденцій. Значною мірою це пов'язано з тим, що історія вітчизняної естетичної думки ще не є ґрунтовно дослідженою як на рівні етнокультурної цілісності, так і на рівні окремих персоналій. В аналізі української естетики ХІХ ст. найбільше уваги приділялося постатям Т. Шевченка (І. Назаренко, В. Передерій) та І. Франка (О. Забужко, В. Мазепа, І. Фізер), інші представники вітчизняної естетичної думки ХІХ ст. не отримали достойної інтерпретації. Відтак, реконструкція естетичних позицій видатного українського мислителя, культурника, письменника ХІХ ст. Пантелеймона Куліша (1819-1897) викликана необхідністю хоча б невеликою мірою заповнити історичну прогалину, що існує в сучасному українському естетичному дискурсі стосовно його становлення та етнонаціональної специфіки, діалогу із західноєвропейськими традиціями.

Звернення до аналізу саме "позицій" як установки або точки зору, що визначає характер дії (ставлення до будь-якої справи), стає досить актуальним, оскільки багатогранна діяльність П. Куліша може бути визначена як етнокультуротворча. В цьому сенсі реконструкція естетичних позицій українського мислителя розкриває один із домінантних духовних чинників культуротворчості, яка в модерній Україні збігається з націє- та державотворенням.

У світлі новітніх орієнтирів євроінтеграції та етнокультурного поступу України постать Пантелеймона Куліша стає ще більш значущою, оскільки саме він був "першим європейцем в Україні і першим українцем у Європі". Творча спадщина митця як носія національної культури стала тією об'єднуючою ланкою, яка, з одного боку, живила українську етнокультуру, а з іншого загальноєвропейську. Інтелектуалізм та естетичний потенціал культурницьких пошуків П. Куліша допомагав зробити рішучі кроки до піднесення української культури на щабель сучасної йому європейської. Багатогранність натури, надзвичайна обдарованість і копітка праця надали Кулішеві можливість проявити себе у різних сферах наукової та творчої діяльності. Український мислитель і митець так чи так виходить і на естетичну проблематику, дослідження якої актуалізується необхідністю вивчення вітчизняного естетичного спадку в аспекті його культуротворчого і гуманістичного значення.

Звичайно, говорити про естетику П. Куліша як систематичне дослідження ним філософії мистецтва чи вироблення чітко позначеної в його спадщині цілісної естетичної теорії взагалі не доводиться. Але можна, за допомогою концептуального осмислення його творчості та деяких тез естетичного характеру, реконструювати та систематизувати його погляди на сферу емоційно виразного, зокрема на мистецтво, що робить запропоновану тему науково доцільною на тлі існуючих досліджень світогляду і науково-літературної діяльності українського письменника.

Дослідження творчості Пантелеймона Куліша репрезентоване значною кількістю праць, які являють собою відповідні пошуки в історичній, філософській, культурологічній, релігієзнавчій, літературознавчій та фольклористичній галузях. Перші праці, звернені до постаті П. Куліша, представлені іменами Б. Грінченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, С. Єфремова, Є. Кирилюка, О. Маковея, В. Шенрока. Особливо добре простежується зацікавленість вітчизняних і зарубіжних вчених біографією мислителя та його епістолярною спадщиною. Серед них можемо назвати О. Грушевського, О. Дорошкевича, В. Петрова, В. Терлецького. До творчого доробку, а також художнього змісту, стилістики та жанрових ознак творів письменника зверталися М. Бойко, М. Зеров, Є. Нахлік та інші.

Поряд із вітчизняними дослідниками до студіювання творчості П. Куліша залучаються й зарубіжні науковці Ю. Бойко-Блохін, Г. Вібе, О. Фідорук та інші.

Останнім часом в Україні значно зріс інтерес до творчої спадщини П. Куліша у молодих дослідників. Була захищена низка дисертаційних робіт з філософії: В. Владимирової, К. Ісаєнко, Г. Поперечної, А. Сініциної. Досить ґрунтовною працею є монографія М.П. Бойка "П. Куліш: осмислення творчого спадку" (1997), в якій автор частково торкається естетичної проблематики, а саме - романтизму П. Куліша, проте авторський підхід до естетичних поглядів письменника здебільшого літературознавчий.

Водночас наукову літературу, присвячену українському письменникові, не можна визнати задовільною з точки зору виявлення естетичного дискурсу, хоча фрагментарні естетичні ремінісценції зустрічаємо у Ю. Бойка-Блохіна, Г. Вібе, Д. Дорошенка, В. Петрова, І. Романченка. Більш докладно філософсько-естетична проблематика присутня у працях сучасних дослідників спадщини Пантелеймона Куліша: О. Білого і Є. Нахліка. Проблема мовних пошуків українського мислителя постає у О. Лучук, М. Стріхи, Т. Усатенко, А. Ціпко, але в усіх цих працях здебільшого превалює філологічний підхід до зазначеної проблеми. Елементи естетичного аналізу мовних пошуків українського мислителя частково присутні в публікаціях С. Костянтинової. З більш ранніми міркуваннями на цю тему пов'язані імена М. Зерова та І. Огієнка.

Отже, творча спадщина Пантелеймона Куліша займає надзвичайно важливе місце в історико-естетичному процесі, у розвитку української духовної культури. Проте на сьогодні не існує концепції, яка б об'єднала розмаїття думок митця про естетику, культуротворчість і мистецтво, представлених у його художніх творах, літературно-критичних працях та епістолярній спадщині. Фрагментарність існуючих праць щодо естетичної парадигми творчості українського мислителя і митця робить нагальною необхідність узагальнюючого дослідження, реконструкцію та систематизацію його естетичних поглядів, які імпліковані у різноманітних наукових і художніх формах, світоглядних позиціях творчості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за програмою дослідження духовного світу слов'янських культур і культурологічної регіоніки по кафедрі філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Об'єкт дослідження - творчий спадок П. Куліша в контексті розвитку естетичної думки в Україні другої половини ХІХ ст.

Предмет дослідження - естетичні позиції Пантелеймона Куліша, імпліковані в його світогляді, наукових, літературних та публіцистичних творах, у культуротворчій діяльності.

Мета дисертаційного дослідження - проаналізувати естетичну проблематику духовної спадщини Пантелеймона Куліша, що дозволяє методом реконструкції доповнити картину розвитку української естетичної думки у другій половині ХІХ ст. та окреслити її сучасні перспективи.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

дослідити джерела естетико-світоглядних орієнтирів П. Куліша; простежити динаміку розвитку його естетичних позицій, виявивши соціокультурні впливи на формування естетичного світогляду мислителя;

за допомогою компаративного аналізу визначити особливості естетико-світоглядних позицій П. Куліша; порівняти естетичні рефлексії видатних російських та українських митців ХІХ ст. з його творчими орієнтирами, віднайти спільне та відмінне;

зіставити естетичні погляди П. Куліша зі спільними інтенціями у західноєвропейській та вітчизняній естетичній думці ХІХ ст.; з'ясувати місце просвітительських та романтичних ментально-естетичних орієнтирів у спадщині мислителя;

на основі контент-аналізу окреслити основну проблематику естетичного дискурсу мислителя;

реконструювати естетичний тезаурус П. Куліша, що втілився у дискурсі мистецтва;

дослідити соціально-естетичні виміри мовних шукань і культурницької діяльності письменника.

Теоретико-методологічна основа дисертації. Методологічні засади дослідження пов'язані з вітчизняною традицією розуміння естетики як теорії чуттєвої культури, яка розвивається сучасною українською естетичною наукою. Теоретичною основою реконструкції естетичних позицій П. Куліша постають праці відомих дослідників історії української естетики О. Білого, І. Бондаревської, М. Бровка, Л. Довгої, Д. Кучерюка, Л. Левчук, В. Мазепи, В. Малахова, Г. Мєднікової, В. Мовчан, О. Оніщенко, В. Панченко, В. Передерія, М. Русина, С. Уланової, "київської школи" загалом.

Відповідно до поставлених завдань використовуються загальнонаукові методи аналізу: системний, компаративний та історико-культурний - для з'ясування характеру впливу загальнокультурної та філософської ситуації в Західній Європі, Росії та Україні на формування естетичних позицій П. Куліша, при зіставленні естетичного світогляду мислителя з естетичними парадигмами творчості видатних представників російського та українського мистецтва. Крім того, використовуються такі методи дослідження, як аналітичний - при аналізі першоджерел та реконструкції естетичного дискурсу спадщини письменника; герменевтичний - у процесі роботи над текстами письменника, структурно-типологічний - при відтворенні естетичного тезаурусу Пантелеймона Куліша. З метою верифікації отриманих результатів застосовано метод контент-аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській гуманітарній думці творча спадщина Пантелеймона Куліша розглядається саме з позицій естетики як філософської науки. Здійснюється концептуальна реконструкція та інтерпретація світоглядно-естетичної парадигми мислителя і письменника. Результати дослідження дозволяють створити більш повну та обґрунтовану картину розвитку української естетичної думки другої половини ХІХ ст., визначивши внесок П. Куліша у подальший розвиток української естетики як метатеорії художньої творчості й методології культуротворення.

Наукова новизна дисертації розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:

дістала подальшого розвитку ідея динамізму естетичного світогляду П. Куліша, який визначається впливами природного та етнонаціонального середовища, літературними та філософськими уподобаннями, пильною увагою до народної естетики, що відбилося на субстанційному змісті його естетичного світогляду, а також еволюцією від просвітництва до романтизму;

на основі компаративного аналізу вперше визначені культурно-історичні особливості світоглядно-естетичних орієнтирів мислителя на перетині української, західноєвропейської та російської естетичної думки ХІХ ст.; доведено, що естетичні погляди П. Куліша розвивалися відповідно із загальними тенденціями розвитку європейської естетичної думки, але мали свої етноментальні особливості, які виявилися у світоглядному і художньообразному кордоцентризмі, активному дослідженні української народної культури;

доведено, що основи естетичного світогляду П. Куліша корелюють із засадами романтизму в органічному поєднанні з елементами просвітительства, і ці позиції пов'язані із націотворчими тенденціями української літератури і мистецтва другої половини ХІХ ст.;

спираючись на результати проведеного контент-аналізу, вперше окреслена основна проблематика естетичного дискурсу П. Куліша, зокрема, представлене його особливе бачення творчого процесу як "Божого дару" чи "явлення світові краси душі поета", а також естетичні міркування письменника щодо ролі та призначення поета і поезії;

за авторською методикою реконструйовано естетичний тезаурус та художні моделі естетичного освоєння світу через аналіз Кулішевого розуміння гармонії, прекрасного, комічного тощо; проаналізовані культуроутворюючі концепти "дух народу", "серце", "душа" в контексті дискурсу мистецтва;

доповнена ідея соціальності естетики П. Куліша, пов'язана з його культурницькою і просвітницько-народницькою діяльністю, яка втілилася у створенні мислителем мовно-естетичної концепції та в окресленні ним соціальних завдань культури і мистецтва в українському культуротворенні.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в розширенні теоретико-персоналістичної площини історії української естетики, художньої критики та мистецтвознавства в особі видатного діяча української культури П. Куліша. Матеріали дисертації можуть слугувати поглибленню теоретичної та методологічної бази для подальшого дослідження закономірностей історії української естетичної думки. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані при читанні курсів з естетики, культурології, мистецтвознавства, в літературній критиці. Матеріали дослідження були впроваджені у викладацькій роботі на лекціях та семінарських заняттях з естетики та культурології на гуманітарних факультетах Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, в розробці проблем філософії етнокультури та культурологічної регіоніки (Чернігівський культурологічний журнал "Дивосад").

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом обговорення дисертаційних матеріалів на кафедрі філософії та культурології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у доповідях на наукових конференціях та семінарах: "Некласична філософія моралі, мистецтва та культури" (Чернігів, 2001 2007 рр.); Міжнародна наукова конференція "Творчість у контексті розвитку людини" (Київ, 2003 р.); Міжнародна наукова конференція "ЛюдинаСвітКультура" (Київ, 2004 р.); ІІ Міжнародна наукова конференція "Діяльнісне розуміння культури як виду людського буття" (Нижньовартівськ, 2004 р.); Х Міжнародна науково-практична конференція "Біблія в українській культурі та освіті" (Острог, 2004 р.); Треті філософські читання, присвячені пам'яті В.І. Шинкарука (Житомир, 2005 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій" (Київ, 2006 р.); наукова конференція "Концепції культури в історії української гуманітарної думки ХІХ-ХХ ст." (Київ, 2006 р.).

Основний зміст і висновки дисертаційної роботи викладені у 10 публікаціях (з них 3 у фахових наукових виданнях).

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків і списку використаних джерел (239 найменувань). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність і доцільність дослідження, ступінь наукового опрацювання поставленої проблеми, об`єкт, предмет, мету та завдання дисертаційної роботи. Розкривається наукова новизна, основні положення, теоретичне і практичне значення отриманих результатів дослідження.

Перший розділ - "Філософсько-методологічні та історико-культурні засади реконструкції естетичних поглядів Пантелеймона Куліша" складається з трьох підрозділів, у межах яких окреслені основні напрямки і підвалини дисертаційної роботи, внаслідок чого вимальовується смислове і категоріальне поле дослідження естетичних рефлексій Пантелеймона Куліша.

У підрозділі 1.1 - "Джерела естетико-світоглядних орієнтирів: культурно-історична реконструкція" представлена аналітична реконструкція джерел естетичного світогляду П. Куліша із застосуванням елементів герменевтичного методу дослідження. Будучи автобіографічним письменником, П. Куліш вклав у свої твори власну життєву і світоглядну концепцію, свої екзистенційні позиції. Серед важливих джерел творчо-автобіографічного походження постає твір "Жизнь Куліша", де представлені основи його народницького світогляду, окреслені причини домінування жіночого начала у творчості українського письменника, що, виступаючи характерною рисою його естетики, співпадає з принципами софійності та антеїзму в українській етноментальності. Усвідомлення молодим П. Кулішем панестетизму народної творчості, що виявляється у багатстві мови, самобутності розуму, ґрунтувалося на ретельному вивченні ним етнографічних матеріалів, зацікавленість якими народжується у тісному спілкуванні з М. Максимовичем та В. Красовим. Етнокультуротворчі устремління П. Куліша збагачує і живить захоплення романтичним духом історії України. На підставі цього ранній період його творчості дослідники, як правило, пов'язують із "етнографічним романтизмом". Згодом естетико-романтичний досвід переходить у реалістичну площину і втілюється через розвиток національної самосвідомості П. Куліша, яка стає підґрунтям його культуротворчої діяльності.

Становлення П. Куліша як письменника і критика значною мірою проходить під впливом польського письменника М. Грабовського, у листуванні з яким народжується часто вживана тема творчості та філософських роздумів українського мислителя - протиставлення народної культури урбаністичній цивілізації, а також формується естетична самооцінка П. Куліша як творчої особистості.

На формування естетичних позицій та їх гармонізацію значно вплинув російській поет і критик П. Плетньов, через спілкування з яким П. Куліш приходить до глибинного розуміння творчості О. Пушкіна, що значно збагатило мистецькі засоби творчості українського письменника.

Філософським підґрунтям естетичних позицій П. Куліша значною мірою виступають ідеї Б. Спінози. На їх основі з'являється естетико-культуротворча теза про визначальну роль духу в житті суспільства, в якій відчувається також поширення "філософії духу", що була розроблена в німецькій класичній філософії Шеллінгом і Гегелем. Переосмислюючи їхні ідеї крізь призму етноестетики, П. Куліш доходить висновку, що у розвитку мистецтва визначальною є сила, яку він називає "життям духу". Одним із найважливіших його проявів є "народний дух". Звідси культуротворчі прагнення українського мислителя до надання життєдайної сили народній естетиці через просвітництво в сучасному йому суспільстві.

У підрозділі 1.2 - "Естетичний тезаурус у літературних, публіцистичних і критичних текстах П. Куліша: експлікація і контент-аналіз основних понять філософії мистецтва" окреслюється термінологічна база естетичних позицій П. Куліша через реконструкцію понятійно-категоріального апарату його наукового і художнього дискурсу.

Провідне місце в теоретичному дискурсі посідає категорія "естетичне". Прямого трактування сутності естетичного не простежується, але звернення до цієї метакатегорії стає основою художнього світогляду П. Куліша і особливо плідно виявляється в його критичних студіях. Естетичне постає важливою характеристикою етнокультури, виступає наскрізною домінантою у мовних пошуках українського мислителя, а також є важливим чинником сприйняття мистецтва. Прояв естетичного, так само як прекрасного і краси, для П. Куліша має Божественний сенс. Культурно-історична природа естетичного виявляється в народному дусі і має чітко виражене етнонаціональне забарвлення. Через це чуттєво-естетичне у своїх художніх проявах має щільний зв'язок із мовою та ментальністю.

П. Куліш виходить на категорії "гармонія" і "міра", які постають як риси, вироблені народним генієм упродовж тривалого часу і є характерною ознакою народної естетики. Через трансісторичність народної творчості трактується розвиток "почуття краси", який пов'язаний із розвитком духу. Так з'являється усвідомлення, що носієм краси є "творящий дух народу". Звідси культуротворча спроба вирішення проблем "збереження краси" та її "гармонійного складу", як важливої передумови виведення української етнокультури на європейський рівень.

Особливої уваги у П. Куліша набуває категорія комічного, яка представлена через поняття "сміхове" і "сміховинне", що, як і "поетичне", закорінені в генії народному, отже інтерпретуються крізь призму народного духу та його естетичного втілення у народній творчості. Розробляючи типологію сміху, український мислитель виходить і на категорію трагічного ("сумний сміх").

Тлумачення метакатегорій у П. Куліша тісно пов'язане з категоріями естетичної і художньої діяльності, які виражені у поняттях "мистецтво", "творчість", "фольклор", "етнографія". Серед категорій естетичної свідомості найбільш вживаною є категорія смаку, яка досить часто подається через словосполучення "чистий смак", "очищення смаку", "народний смак". Через поняття "поезія" український письменник виходить на аналіз архетипового мислення, яке пов'язує із "щоденщиною", що породжує типові образи. Наголошується на естетичній спроможності геніальних поетів до особливої типізації образів, що завершується народженням "надобразу", в якому містяться всі першообрази.

Найбільш розробленою у спадщині П. Куліша є естетична галузь психології мистецтва. Він вживає поняття "художня творчість", "художнє сприйняття", "катарсис" ("очищення"), "художня здібність", "талант", "геній", "натхнення", "свідоме", "позасвідоме" у мистецькому процесі. Провідними поняттями естетичних міркувань стають "художник", "художня критика", "народність", "національне" і "загальнолюдське" у мистецтві, що постають до того ж в якості важливих елементів культуротворчої діяльності П. Куліша. Внаслідок цього він звертається до аналізу функцій мистецтва, особливо соціальної.

Експлікація і контент-аналіз основних понять філософії мистецтва П. Куліша доводять кордоцентричну домінанту його естетичних позицій, де провідне місце займає поняття "Дух", яке стає підґрунтям Кулішевої національної ідеї. Суто естетична тематизація концентрується навколо понять "поет" і "натхнення". В естетичному тезаурусі розкривається глибинна поетика Кулішевої творчості, наголошується на домінанті української ідеї й любові до України, що проходить через архетипові образи, втілені у творчості письменника. Внаслідок цього можемо говорити про естетичне підґрунтя культуротворчої діяльності П. Куліша.

Такі позиції та інтонації щодо усвідомлення категорій естетичного аналізу ставлять П. Куліша в один ряд із видатними представниками української, російської та західноєвропейської естетики другої половини ХІХ століття.

У підрозділі 1.3 - "Компаративний підхід до реконструкції естетичних поглядів П. Куліша" обґрунтовується необхідність порівняльного аналізу естетичних ідей Пантелеймона Куліша із західноєвропейською, російською та українською естетичною думкою того часу, що має на меті з'ясування естетико-світоглядних перетинів і гомологій. Окреслено три можливі контексти компаративного аналізу: західноєвропейський, російський та український.

Західноєвропейська естетика кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст. представлена в реконструкції Кулішевих поглядів іменами Й.В. Гете, Ф. Шіллера, І. Канта, Й.Г. Фіхте, Ф.В. Шеллінга, Г.В. Ф. Гегеля. Під час аналізу естетичних інтенцій П. Куліша крізь призму поглядів представників німецької класичної естетики увага зосереджується на естетичних проблемах, що доводять гомологію ідей вищезазначених філософів з естетичним світоглядом українського митця. В цьому компаративному полі виокремлені наступні спільні проблеми: джерело естетичного почуття, розуміння прекрасного, геніальність, визначення статусу мистецтва, які так чи так представлені у творчій та епістолярній спадщині П. Куліша.

На мистецькому тлі російської естетики виділено дві геніальні постаті: О. Пушкін та Л. Толстой. Доводиться існуючий зв'язок між світоглядно-естетичним підґрунтям творчості П. Куліша та О. Пушкіна, а також гіпотеза про безпосередній вплив пушкінської спадщини на П. Куліша. Аналіз жанрової різноманітності літератури, розуміння творчого процесу та творчості як втілення "духовного переживання" (пошук мотивів художньої творчості), міркування про особливе місце поета та його прагнення до високих ідеалів, розуміння краси як духовності часто репрезентуються П. Кулішем крізь призму творчості О. Пушкіна. Результатом компаративного аналізу естетичних поглядів П. Куліша та Л. Толстого стає виявлення наступних спільних рис: "народність" естетики обох письменників, наявність просвітницьких ідей, розробка мовно-естетичної проблематики, прийняття ідеї "природного стану" та "природної людини", естетичне менторство. Проте порівняльний аналіз поглядів обох митців на творчий процес та вплив мистецтва на людину фіксує відмінність домінуючих естетико-світоглядних основ творчості романтизму у П. Куліша і реалізму у Л. Толстого.

Показано, що суголосність естетичних позицій Т. Шевченка та П. Куліша, сформованих на підставі народно-романтичного світогляду, не є всеохоплюючою. Так, наприклад, суттєві відмінності виявляються в естетико-культуротворчих позиціях. Предметом компаративного аналізу М. Гоголя і П. Куліша стає "сповідальність" текстів митців, через яку ми наближаємося до проблеми естетичних "одкровень". Естетична саморефлексія митців висуває на перший план поняття "твір", "творчість", "митець" та зв'язки між ними. Результатом порівняння теоретичної спадщини І. Франка і П. Куліша є виявлення зв'язку між окремими естетичними аспектами їх світоглядів. П. Куліш провіщає нові ідеї, які системно втілюються у І. Франка. Зокрема, Франкове поняття "еруптивності" як здатності до естетичного збереження духовної пам'яті свого часу через творчість у П. Куліша виступає у вигляді збереження "духу народу", що є призначенням митця як "збирача пам'яті багатьох в одну пам'ять". Говорячи про елемент підсвідомого у творчому процесі, у сенсі незапланованого вираження етико-естетичної позиції митця, П. Куліш знову наближається до Франкової ідеї "еруптивності", яка у свою чергу перетинається з ідеєю "художньої інтуїції" А. Бергсона. Вищезазначене свідчить про збіг естетичних орієнтирів європейського Заходу і європейського Сходу, а також про інтегрованість естетичних уявлень П. Куліша у загальноєвропейський та вітчизняний процес розвитку естетичної думки.

Другий розділ - "Світоглядно-естетичний контекст творчої діяльності Куліша-культурника", що складається з 2-х підрозділів, висвітлює просвітницькі та романтичні ідеї в естетичних позиціях культуротворчої діяльності П. Куліша, а також розкриває положення про народницьку основу його естетичного світогляду.

У підрозділі 2.1 - "Ідеї естетики просвітництва і романтизму в художньому світогляді й культуротворчості П. Куліша" з метою реконструкції повної картини естетико-світоглядних орієнтирів письменника аналізуються ідеї просвітництва та романтизму в світогляді П. Куліша, вирішується проблема їх динамічного співіснування та співвідношення в його творчій спадщині.

Ще на початку своєї творчості український письменник приходить до ідеології та філософії просвітництва. Але в результаті нашого аналізу виявляється певна суперечність у світогляді мислителя щодо зазначеної парадигми. Використовуючи частіше поняття "просвітительство", а не "просвітництво", письменник надає йому різних сенсів. У позитивному сенсі воно виступає як культурництво, вихід у соціальний естетичний простір. Негативне ж значення просвітництва для П. Куліша полягало у певному елементі цивілізаційного насильства, спотворенні істини буття, нищенні народного духу, запереченні людської чуттєвості, яка виявляється через народну естетику. Отже, за Кулішем, просвітительство таїть у собі дуже небезпечні речі. Однак, спираючись на думку Є. Нахліка щодо двох етапів просвітництва - раннього та пізнього, - ми не вбачаємо в такій трактовці радикальної суперечливості. П. Куліш, безперечно, був виразником ідей пізнього просвітництва, що доводить його вихід на проблему "культура та цивілізація", а через неї - і на проблему неповторності чуттєвої етнокультури. Через проблему співвіднесення культури і цивілізації П. Куліш висловлює і свої романтичні уподобання. Пріоритет "серця" над "головою", почуття над розумом і, як наслідок, пріоритет культури над цивілізацією - такими є акценти у Кулішевому світогляді, які стають філософсько-естетичною основою його творчості.

Доводиться відповідність у цілому поглядів П. Куліша принципам романтичної естетики, що артикулювалося в концептуальних формах його художнього мислення, домінуючих образах та мотивах творчості. Єдність просвітницьких ідеалів і романтичних проектів виявилась у прагненнях мислителя до поєднання естетичних цінностей різних народів та створення спільного духовно-естетичного простору, але не забуваючи про етнонаціональний акцент на розвиткові своєрідності народної естетики як виразника духу народу. Маючи свій вектор естетичного розвитку, українські романтичні тенденції починалися вже у просвітницькому преромантизмі, що автентично представлено у духовній спадщині П. Куліша.

У підрозділі 2.2 - "Народництво як ідейний стрижень української естетики другої половини ХІХ ст. і творча спадщина П. Куліша" досліджується внесок П. Куліша у закладення підвалин української народницької естетики. Так, крім ідеї історизму як основи концепції саморозвитку національної історії, домінуючими в естетичному світогляді письменника стають типові риси філософії романтизму: ідея народності як носія духовності та ідея народної творчості як джерела осягнення народного буття. З цього приводу можна говорити про народницькі засади естетичних поглядів П. Куліша, які формувалися і дозрівали навколо естетики народного духу. Результатом стає порушення Кулішем методологічно принципових питань щодо народності в мистецтві, які стосувалися проблеми визначення естетичної сутності народних творів та їх зв'язку із розвитком тогочасної професійної української літератури. Ці методологічні й світоглядні принципи естетики народництва стали головними критеріями Кулішевої літературної критики. Народницькі погляди П. Куліша народжують ідею спадковості у мистецтві та літературі, яка стає провідною в його естетичному дискурсі.

Стихійне формування початкових принципів естетики народництва П. Кулішем мало своє продовження і кристалізацію в її подальшому втіленні в народницькій літературі та літературно-критичному обґрунтуванні. Пізніше рубіж ХІХ-ХХ ст. позначився критикою естетики народництва, а згодом і її повним запереченням маніфестами українських модерністів початку ХХ ст. Вищезазначене доводить, що естетичні погляди П. Куліша пов'язані із самобутнім розвитком української естетичної думки як національно визначеного духовного процесу, що корелює з розвитком мистецтва та літератури.

Третій розділ - "Художньо-естетичний дискурс Пантелеймона Куліша" складається з 3-х підрозділів, які розкривають проблематику художньої творчості, а також вияв естетичних позицій у культуротворчій діяльності мислителя і письменника.

У підрозділі 3.1 - "Романтичні образи і мотиви літературної творчості" розкриваються ідеї, образи та мотиви, притаманні художній творчості П. Куліша, що здійснювалася в естетичному просторі дискурсу романтизму. Найбільш евристичним виявився світоглядний ірраціоналізм, який коріниться у Кулішевому кордоцентризмі. Ірраціональні мотиви з'являються у письменника як спроба розкриття законів людського серця. Мотив самотності, присутній у творчості П. Куліша, позначився на створенні "Хутірської філософії", що, у свою чергу, постає як відгомін загальноромантичної теми "острова". Із цим пов'язані й мотиви "втечі" та "дороги", характерні для мистецтва ХІХ-ХХ століття. Мандрівка виступає як іносказання, романтична розповідь про вічне повернення до місця, де людина була колись щасливою. Такі прагнення знаходимо й у хутірській філософії П. Куліша. Це не означає, що хутір тільки місце, де письменник переживав щастя, він виступає також місцем, де вибудовується осередок духу і серця української етнокультури як у просторовому, так і в часовому вимірах. Це повернення до джерела гармонійності українського світу. У П. Куліша, не зважаючи на великі розчарування, існує чітке уявлення про ідеальний світ, що виступає в якості Хутора, до якого він прагне, до якого пролягає його життєвий і творчій шлях. Своєю хутірською філософією він воскрешає в пам'яті свого народу одвічну традицію життя за законом природи, за законом духовної волі людини, за законом правди. Але водночас мислитель стає предтечею європейського екзистенціалізму, створюючи образ внутрішньої духовної волі як особистості, так і громади. З іншого боку, у Кулішевій творчості нерідким є звернення до образів східної культури, що дає право говорити про присутність у його спадщині також мотиву Сходу, естетичного інтересу до орієнталізму (твір "Магомет і Хадиза").

Взагалі, домінуючими образами-архетипами у Куліша постають: "Дух", "душа", "серце", "світло", "темрява", "Україна", "поет-пророк". Всі ці домінантні "мислеобрази" мають глибинний етнонаціональний сенс, пов'язані з ментально-естетичними принципами української етнокультури, зокрема українського художнього мислення.

У підрозділі 3.2 - "Проблематика художньої творчості в дискурсі мистецтва" представлена реконструкція ставлення українського мислителя до проблем художньої творчості. Доводиться, що вони є чи не найбільш теоретично осмисленими у його спадщині. В цій площині естетичного аналізу вимальовується наступна іманентна структура Кулішевого розуміння творчого процесу. Творчий процес це Божий дар чи процес "явлення світові краси душі поета". П. Куліш оперує поняттям "історичного життя духу творчості", яке тісно пов'язане з "народним духом". У цій системі життя духу творчості, крім "народного духу", велику роль відіграє митець (поет), характеристиками якого є "талант" та "геніальність". "Талант" виступає носієм духовного плоду, він поєднує живу етнографію зі своїм розумом і серцем, результатом чого стає мистецький твір. Наступна функція "таланту" (поета), окреслена П. Кулішем, - синтез естетичної пам'яті поколінь. Найвищий щабель розвитку художнього таланту художня геніальність. Творчий процес тісно пов'язаний із "серцем", через яке митець передає глибинну сутність, ідейно-емоційний сенс твору. Кулішева концептуальна схема творчого процесу структурно доповнюється феноменом естетичного сприйняття, в основі якого лежить відтворений шлях "духу народу", що у творчому циклі має вигляд: народ поет народ; лірика епос. Основні органи естетичної творчості й естетичного сприйняття "серце" і "душа", які є "вмістилищем почуттів". Творчий процес постає як Божий дар і починається з натхнення - особливого духовно-естетичного стану поета, який відчув цей дар ("восторг"), і завдячуючи своєму талантові, почав творити. естетичний світоглядний куліш компаративістика

У підрозділі 3.3 - "Естетична цінність національної мови в українському культуротворенні" звертається увага на мовно-естетичні погляди П. Куліша як одну з головних позицій його національно-просвітницької програми. Окреслені основні її напрямки: ретельне вивчення української мови; дослідження народнопоетичних мовних ресурсів; окреслення завдань української інтелігенції щодо мовного питання; розробка української граматики, що стала джерелом народної етико-естетичної мудрості; перекладацька діяльність; розробка методики перекладу на основі естетичного підходу; здійснення перекладу Біблії; висвітлення мовно-естетичної проблематики в творчості.

Обґрунтовується доцільність визначення "мовно-естетична концепція" на основі звернення до суто естетичних понять, які використовує П. Куліш стосовно мовних питань: "смак", "естетичний потенціал", "краса", "естетизм" тощо. Поняття "смак" П. Куліш застосовує у сенсі визначального чинника, який надає життєдайної сили подальшому розвиткові мови. Він наголошує на необхідності урахування "народного смаку" при розробці української граматики. "Естетичний потенціал" виступає частиною внутрішньої сутності мови. Він є, на думку П. Куліша, домінуючою рисою, яка відрізняє одну мову від іншої. "Краса" і "естетизм" стають вирішальними характеристиками у співставленні мислителем народної та офіційної мови. Їх присутність оживляє мову душею, а відсутність, навпаки, вбиває, а тому вищий щабель, безумовно, П. Куліш віддає "народній мові".

Мовно-естетичні пошуки українського мислителя мають яскраво виражену соціальну спрямованість і підтверджуються активною діяльністю П. Куліша на цій ниві. Першим його кроком стає ретельне вивчення народної мови, пов'язане із прагненням відновити українську літературну мову. Наступна ідея стосується можливості отримання освіти народною мовою, внаслідок чого 1857 р. з'являється "Граматка", яка мала педагогічну, історичну та етико-естетичну цінність. Естетико-соціальний сенс мала і перекладацька діяльність П. Куліша, яка була втіленням його просвітницьких ідеалів (зокрема, переклад "Біблії"). Простежується висування високих вимог до перекладів і, перш за все, обов'язкове врахування мовно-естетичного підґрунтя базового твору. Цим пояснюється присутність у свідомості П. Куліша українсько-російського білінгвізму.

Означені ідеї співзвучні з ідеями німецьких романтиків ХІХ ст. Як представник романтичного напрямку, П. Куліш переконаний, що між естетикою народної мови і національним характером існує органічний зв'язок, отже, духовний і душевний світ можна повнокровно виразити тільки рідною мовою. З цього витікає необхідність збереження народної мови як запоруки подальшого успішного розвитку української етнокультури.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито загальний підсумок проведеного аналізу, окреслені результати і перспективи дисертаційного дослідження.

Герменевтичний аналіз текстів мислителя і письменника свідчить, що джерела формування естетико-світоглядних орієнтирів П. Куліша пов'язані з різноманітними впливами: безпосередніми, які походили з оточення П. Куліша його рідні (мати), вчителі (У. Мужиловська, М. Максимович, М. Грабовський), друзі (В. Білозерський); а також опосередкованими через літературні та філософські твори, відомі його часу. Зазначимо, що формування естетичних позицій митця відбувалося в рамках існуючих тогочасних мистецьких та наукових дискурсів, пануючих світоглядних парадигм просвітництва і романтизму.

Експлікація та систематизація естетичного тезаурусу українського письменника на підставі контент-аналізу доводить, що для естетичного дискурсу П. Куліша характерні наступні концепти: естетичне, прекрасне і краса як прояв Божественного; комічне, що виступає як "сміхове" і "сміховинне"; мистецтво, творчість, фольклор, які пов'язані із "живою етнографією"; поняття "естетичний смак", що подається Кулішем як важлива характеристика народного духу, етнічна ознака та спроможність оцінки народної творчості. В якості концептуальної основи і категоріальних засобів аналітичних роздумів П. Куліш використовує також поняття: оцінка творчості, естетичні почуття, поетика, художній образ, мімезис, художня форма, художня правда. Найбільш розробленими у текстах П. Куліша є категорії дискурсу мистецтва: художня творчість, художнє сприйняття, катарсис (у Куліша - "очищення"), талант, геній, натхнення, свідоме і позасвідоме. Соціальну спрямованість естетики П. Куліша доводить досить широко представлена тезаурусна група понять, що стосується соціології мистецтва, та окреслення ним основних соціокультурних функцій мистецтва. Багатство понятійно-категоріального тезаурусу естетичного дискурсу П. Куліша довершують спроби типізації літературних напрямків, що доводить наявність у нього позицій свідомого естетико-теоретичного осмислення художніх явищ і процесів, що відбувалися в ті часи в українській та зарубіжній культурі.

За допомогою компаративного аналізу доведено, що естетичні пошуки П. Куліша були спрямовані на вирішення традиційних проблем філософії мистецтва: проблеми розуміння прекрасного чи краси як феномену Божественного; проблеми визначення статусу мистецтва, що повинно мати чітко виражене соціальне і національне забарвлення; ролі поета, який виступає з'єднувальною ланкою між людиною і світом; сутності творчого процесу як явлення світові краси поетичної душі; проблеми геніальності, натхнення тощо.

Порівняльний аналіз естетичних поглядів П. Куліша з видатними представниками української літератури довів свою плідність з точки зору необхідності відтворення місця українського мислителя у загальному абрисі розвитку естетичної думки в Україні другої половини ХІХ ст. У результаті порівняльного аналізу основних ідей і образів естетичного світогляду двох видатних представників української культури ХІХ ст. П. Куліша і Т. Шевченка фіксується очевидна спорідненість ментально-естетичного підґрунтя художньої спадщини митців, попри існуючі у критичній літературі протилежні думки з цього приводу. Така взаємна наближеність пояснюється їхньою приналежністю як до вітчизняної, так і загальноєвропейської естетики романтизму, яка панувала в ту епоху. "Апостольство" і "сповідальність" стають визначальними спільними рисами творчості П. Куліша і М. Гоголя, що чітко позначилося на їхніх естетичних позиціях. Компаративний аналіз естетичних поглядів П. Куліша і І. Франка довів існування внутрішнього теоретичного зв'язку їхніх естетичних позицій щодо значення позасвідомого в художній творчості і культуротворчій ролі мистецтва, його "еруптивності", що ще раз доводить спадкоємність і безперервність розвитку української естетичної думки.

Простежується відповідність у цілому поглядів П. Куліша романтичній естетиці, що артикулювалося у концептуальних формах його художнього мислення, але наявними є також елементи просвітництва, які виявилися у Кулішевому культурництві. Таке світоглядне поєднання стає цілком можливим, оскільки пізнє, передромантичне просвітництво вже породжує думки про домінування "релігії серця" над "культом розуму" та спрямовує свій погляд до народної культури. Це розроблено в романтичних інтенціях естетики П. Куліша у вигляді ідеї "культурного поступу", але на основі розвитку "народного духу". Просвітницькі елементи світогляду мислителя виявилися також у прагненнях до прогресивного розвитку української нації через створення ним мовно-естетичної концепції, концепції розвитку української літератури (яка представлена у Кулішевій критиці), ідеї поширення освіти серед народу.

Результати реконструкції стилістичних особливостей і понятійно-категоріального апарату дискурсу мистецтва П. Куліша доводять естетичну визначеність, наявну в художньому і теоретичному мисленні українського митця. Підтвердженням цього є художнє виявлення домінантних образів і мотивів, притаманних літературній творчості письменника. Характерна для літератури П. Куліша наявність ірраціональних мотивів тісно пов'язана з етнонаціональними чинниками, які виявляються через кордоцентричні ремінісценції. Кордоцентризм Кулішевого світогляду визначає також домінантність образу-концепту "серце", яке виступає як багатомірна модель світу. Сакрального значення у творах письменника набуває мотив світла. Серед образів-архетипів виокремлюються: Україна, Хутір, поет-пророк. Визначальними у літературній спадщині П. Куліша є мотиви самотності, острова, втечі, дороги, Сходу. Системоутворюючою домінантою в художньо-естетичному дискурсі митця постають "Дух", "серце", "душа", що вказує на його екзистенційний характер.

У літературно-критичній та епістолярній спадщині П. Куліша присутні також ґрунтовні виходи на проблематику художньої творчості. В цьому полі виокреслюються основні напрямки його теоретичних роздумів, які стосуються понять філософії мистецтва: "творчий процес", який трактується як процес виявлення духу, "закони творчості", "митець", "поет", "геніальність", "талант", "натхнення", "твір". Дискурс філософії мистецтва має вихід і на проблематику художнього сприйняття. Головною характеристикою Кулішевих рефлексій з цього приводу стає їхня етноментальна природа і культуротворча спрямованість.

Нарешті, естетичні погляди П. Куліша мали соціальне і національне забарвлення, що було пов'язано із загальними тенденціями тогочасної культури та впливом відомих культурницьких ідей мислителя. Найадекватніше це виявилося в окресленні ним "мовно-естетичної концепції", яка поєднала в собі соціокультурні та етноестетичні чинники.

Естетичні позиції в культуротворчості П. Куліша дозволяють стверджувати про іманентну розвиненість його теоретико-естетичного дискурсу - важливого елемента української естетичної думки ХІХ ст. Творча спадщина П. Куліша має ґрунтовні естетичні імплікації, вивчення яких повинно допомогти у створенні загальної картини розвитку української естетики і визначення місця в ній знаного українського культурника "другого Тараса" України.

Проведене дослідження дозволило окреслити й інші проблеми, відкриті для наступного наукового пошуку, серед яких осмислення творчого спадку П. Куліша з точки зору сучасної європейської естетичної думки; вплив ідей естетики романтизму на подальший розвиток української культури і мистецтва; екстраполяція естетичних поглядів мислителя на динаміку сучасного українського культурного буття в умовах євроінтеграції.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Пуліна В.І. Становлення естетичного світогляду Пантелеймона Куліша / Вікторія Пуліна // Сіверянський літопис. - 2006. № 4. - С. 157-162.

2. Пуліна В.І. Проблема художньої творчості в дискурсі мистецтва Пантелеймона Куліша / Вікторія Пуліна // Сіверянський літопис. 2006. № 6. - С. 97-102.

3. Пуліна В.І. Історична доля естетики народництва (від Пантелеймона Куліша до українського модернізму) / В.І. Пуліна // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Серія: філософські науки. Вип. 32. Чернігів: ЧДПУ, 2005. № 32. С. 96-101.

4. Пуліна В.І. Пушкінські мотиви в творчості Пантелеймона Куліша / В.І. Пуліна // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Серія: філософські науки. Вип. 26. Чернігів: ЧДПУ, 2004. № 26. С. 56-60.

5. Пуліна В.І. Мовно-естетичні пошуки Пантелеймона Куліша / Пуліна В.І. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць. Вип. 11. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. - С. 39-46.

6. Пуліна В.І. Естетика Льва Толстого і Пантелеймона Куліша: спільне та відмінне / Пуліна В.І. // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Серія: філософські науки. Вип. 20. Чернігів: ЧДПУ, 2003. № 20. С. 86-92.

7. Пуліна В.І. Ірраціоналістичні мотиви творчості Пантелеймона Куліша (на прикладі роману "Чорна рада") / Пуліна В.І. // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Серія: філософські науки. Вип. 14. Чернігів: ЧДПУ, 2002. № 14. С. 84-86.

8. Пуліна В.І. Естетичний тезаурус текстів Пантелеймона Куліша / Пуліна В.І. // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (Київ, 21-22 груд. 2006 р.) / М-во культ. і туризму України, Держ. академія керівних кадрів культури і мистецтв, укр. центр культурних досліджень. К.: ДАКККіМ, 2007. Ч. 1. С. 233-235.

9. Пуліна В.І. Вплив Михайла Максимовича на формування естетичних поглядів раннього Пантелеймона Куліша / В.І. Пуліна // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка): матеріали Міжнародної наукової конференції ["ЛЮДИНА-СВІТ-КУЛЬТУРА"], (Київ, 20-21 квіт. 2004 р.) / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 296-298.

10. Пулина В.И. Пантелеймон Кулиш: культура или цивилизация? / Пулина В.И. // Деятельностное понимание культуры как вида человеческого бытия: материалы ІІ Международной научной конференции (Нижневартовск, 23-24 дек. 2004 г) / отв. ред. В.И. Полищук. - Нижневартовск: ООО "Полиграф Инвест-сервис", 2004. С. 67-70.

АНОТАЦІЯ

Пуліна В.І. Естетичні позиції в культуротворчості Пантелеймона Куліша. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації представлена реконструкція естетичних позицій культуротворчої діяльності П. Куліша. Розкриті джерела його естетико-світоглядних орієнтирів. На підставі контент-аналізу проводиться експлікація та систематизація естетичного тезаурусу письменника. За допомогою компаративістики визначаються перетини і відмінності естетичних позицій П. Куліша та західноєвропейських, українських і російських мислителів. Розкривається світоглядно-естетичний контекст творчої діяльності П. Куліша на культуротворчій ниві (просвітництво і романтизм).

Художньо-естетичний дискурс П. Куліша аналізується через розкриття романтичних образів і мотивів літературної творчості письменника. У реконструкції теоретичної проблематики художньої творчості представлена іманентна структура розуміння П. Кулішем творчого процесу. Обґрунтовується переконання П. Куліша в естетичній цінності національної мови, її провідного значення в українському культуротворенні.

Ключові слова: українська естетика, естетичні позиції, естетика просвітництва, естетика романтизму, тезаурус, дискурс мистецтва, етноестетика, культуротворчість, дух народу в мистецтві, кордоцентризм.

АННОТАЦИЯ

Пулина В.И. Эстетические позиции в культуротворчестве Пантелеймона Кулиша. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

В диссертации представлена реконструкция эстетических позиций культуротворческой деятельности П. Кулиша. Раскрыты источники его эстетико-мировоззренческих ориентиров. На основе контент-анализа проводится экспликация и систематизация эстетического тезауруса украинского писателя. Проводится реконструкция понятийно-категориального аппарата научного и художественного дискурса мыслителя, в результате чего делается вывод, что глубокое осознание категорий эстетического анализа ставят П. Кулиша в один ряд с выдающимися представителями украинской, российской и западноевропейской эстетики ХІХ ст. При помощи компаративистики определяются пересечения и отличия эстетических позиций П. Кулиша и западноевропейских, украинских, а также российских мыслителей. Делается акцент на этноментальных особенностях эстетических взглядов украинского писателя.