Комунікативна культура фінансиста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Комунікативна культура фінансиста

Ткачук В.О., Томюк О.М.

Науковий керівник - Мандрик М.В.

м. Чернівці

Сучасне суспільство не може існувати без мови - найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мовлення - це не просто лад слів, а й лад думок та почуттів. Важливе значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів у вираженні думки залежно від мети й змісту висловлювання, яке досягається тільки за допомогою культури мовлення.

Культура фахового мовлення - це функціонально-стильові особливості фахового мовлення, що визначаються насамперед взаємодією наукового та ділового стилів мови, вживанням мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандартизації, точністю формулювань [1].

Питання мовної культури були об'єктом наукової уваги таких мовознавців, зокрема, як І. Огієнко, О. Потебня, В. Виноградов. Пізніше фахівці в галузі державного управління й мовознавства - Н. Бабич, В. Князєв, І. Плотницька, П. Редін, С. Шумовицька - наголошували на необхідності визначення оптимальної мовленнєвої поведінки в певній ситуації, звертали увагу на важливість культури мовлення в професійно-кваліфікаційній характеристиці фахівців будь-якого профілю.

Культура усного професійного мовлення передбачає оволодіння нормами мовного етикету та правилами мовленнєвої поведінки співрозмовників під час проведення телефонної розмови, перемовин, дискусій, публічних виступів.

Тому цілком природно, що наукові терміни перебувають у центрі уваги, коли йдеться про стильові аспекти фахового мовлення.

Комунікативна культура фінансиста - це основа ділової поведінки фахівця. Адже культура мовлення виступає його духовним обличчям та є віддзеркаленням практичних навичок та умінь застосовувати набуті знання, правильно реагувати на ситуації, які вимагають професійних здібностей.

Висока культура мовлення означає володіння багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, канцеляризмів, діалектизмів, досягнення такої усної і писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки. Особливо важливим це є для фінансистів, оскільки для них вміння встановлювати зворотний зв'язок з людьми, партнерами, тобто мистецтво ділового спілкування, є запорукою повної реалізації своїх інтересів. Рівень дотримання мовленнєвого етикету, культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовника більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення [2].

Основою мовленнєвої культури фінансиста є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у використанні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними i стилістичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично рiзноманiтним. Щоб цього досягти, необхідно дотримуватись норм літературної мови, користуватися словниками, вдумливо читати політичну, економічну, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слiв, на особливо вдалi висловлювання, на побудову речень. Потрібно активно розвивати своє мовлення: вчитися усно i письмово викладати свої думки, виправляти себе, правильно будувати сказане, шукати найкращі й найдоцiльнiшi варiанти висловлювання. мовлення фінансист етикет професійний

Культура мовлення тісно пов'язана й з культурою мислення. Адже якщо фінансист чітко, логічно мислить, тоді й мовлення у нього зрозуміле, логічне. Якщо у людини немає логічної думки, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, тоді й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами [3].

Одним з важливих напрямів мовної підготовки й формування професійної культури фахівця є вдосконалення володіння мовою професії, тобто знання термінології, здобуття навиків веденні спеціальної лексики в професійні тексти. Доцільно наголосити на трьох аспектах указаної проблеми: культурі професійного мовлення як невід'ємної складової іміджу фахівця; формулах українського мовного етикету в професійному спілкуванні; особливостях функціонування економічної термінології в фінансовій сфері. Акцентується увага лише на особливостях функціонування економічної фінансова термінології, оскільки від її ґрунтовного засвоєння, постійного вдосконалення залежить рівень професійних знань, професійної компетентності (бухгалтера, податкового інспектора, менеджера, фінансиста), рівень професіоналізму, мовної й мовленнєвої культури особистості.

Культура мовлення оцінюється щодо точності, ясності, виразності, майстерності мовця у використанні варіантів висловлювання. З огляду на це основними комунікативними ознаками культури мовлення виступають правильність, змістовність, достатність, точність, ясність, стислість, логічність, чистота, доречність, виразність, емоційність.

Звичайно, всі ці ознаки об'єднуються поняттям правильність, бо залежать від того, порушено чи не порушено у мовленні індивідуальному правила організації мовної системи.

Низька культура мовлення фінансиста характеризується порушенням правил слововживання, граматики, наголошення, написання а також, що не мало важливо - вимови.

Адже це може вплинути на загальне враження про компетенцію цієї людини як кваліфікованого фахівця, зіпсувати авторитет та зашкодити досягненню не тільки мети ведення ділової бесіди, а й позбавити професійного росту та просування по кар'єрній драбині.

Тому що управлінець повинен володіти умінням вести переговори, віддавати накази, розпорядження, вступати у трудові відносини з колективом, підрядниками, постачальниками та загалом гідно представляти себе та свою компанію [4].

Правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою -- необхідні елементи мовної культури фінансиста.

Культуру мовлення фінансиста характеризують такі ознаки:

1) Правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним, лексичним нормам. Еталоном правильності слугують норми, правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання, орфографічні правила у писемному мовленні тощо. Завдяки цьому реалізується інформаційно-інформативна функція мовлення, здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість людини;

2) Різноманітність: володіння мовним багатством економічної і публіцистичної літератури; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення;

3) Виразність забезпечується оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера по комунікації;

4) Ясність, тобто доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає, вона забезпечує адекватне розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті. Ясності мовлення сприяють чітка дикція, логічне і фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений темп, спокійний і ввічливий тон;

5) Чистота, тобто бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові іншомовних запозичень. Забезпечується вона системою установок, мовною грамотністю;

6) Стислість (раціональний вибір мовних засобів для вираження головної думки, тези). Ця ознака формує уміння говорити по суті;

7) Доцільність, тобто відповідність мовлення меті, умовам спілкування, стану того, хто висловлюється [5].

Отже, культура мовлення - це частка загальної професійної культури фінансиста, а її відсутність - свідчення непрофесійності та некомпетентності. Мистецтво спілкування завжди вважалося органічною складовою професіоналізму ділової людини.

Тому фінансисти повинні неодмінно відзначатись нестандартним поглядом на речі, високою етикою у спілкування, гнучко розподіляти обов'язки, володіти харизматичним вмінням подобатися людям, надихати їх, вести за собою не силою наказу, а силою аргументів, переконуючого слова.

Список використаної літератури

1. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.І. Хміль. - К.: «Академвидав», 2004. - 208 с.

2. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. - К.: Арій, 2008. - 424 с.

3. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: модульний курс. - К., 2008. - 448 с.

4. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник / Н. Ю. Бутенко. - Вид. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 384 с.

5. Навчальний посібник з етикету для студентів / О. В. Кубрак. - 3-тє вид., стер. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 222с.

Размещено на Allbest.ru