Виховання в контексті соціально-естетичної концепції Герберта Ріда

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 18:37.036(420)

Спеціальність 09.00.08 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Виховання в контексті соціально-естетичної концепції Герберта Ріда

Ільницька Любов Віталіївна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету

Науковий керівник доктор філософських наук, професор ЛЕВЧУК Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ЛИЧКОВАХ Володимир Анатолійович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, професор, завідувач кафедри філософії та культурології

кандидат філософських наук, доцент ДНІПРОВСЬКА Євгенія Володимирівна, Київський національний університет технологій і дизайну, доцент кафедри філософії та культурології

Провідна установа Національний університет „Києво-Могилянська академія” Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 8 грудня 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 327.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий „5” листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Живоглядова І.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Сьогодні, коли українська естетична думка прагне до самостійного розвитку, найбільш ефективним може бути такий підхід, який передбачає вивчення філософсько-естетичних ідей та концепцій у контексті дослідження наукових праць відомої особистості. За одностайною оцінкою сучасних філософів, естетиків та мистецтвознавців, творчість одного з найвідоміших теоретиків мистецтва Герберта Ріда (1893 - 1968) гідна наукової уваги. Творча спадщина англійського вченого нараховує близько тридцяти наукових та філософських праць, чотири поетичні збірки, один художній роман та понад сто літературно-критичних есе.

Можна з певністю сказати, що ім'я Г. Ріда справедливо вписане в історію як західноєвропейської, так і світової художньої культури. Його творчість несе в собі високі духовні цінності. Найбільшою заслугою Г. Ріда є створення ним оригінальної естетичної теорії у складі двох дисциплін: „естетичної філософії” та соціально-естетичної концепції. Якщо основні принципи першої теоретичної дисципліни були належним чином розкриті в працях як вітчизняних, так і зарубіжних філософів, то соціально-естетична концепція Г. Ріда так і не знайшла повного відображення в сучасних філософсько-естетичних дослідженнях. Отже, перед українською естетичною наукою стоїть завдання ще раз звернутися до теоретичної спадщини відомого англійського вченого.

Слід зазначити, що в творах Г. Ріда, більшість яких була написана у першій половині ХХ ст., так чи інакше висвітлюються актуальні проблеми сьогодення, і серед них - проблема виховання творчої особистості в умовах сучасного постіндустріального суспільства. Згідно з концепцією Г. Ріда, творча особистість - це високоорганізована, естетично вихована людина, яка здатна найбільш ефективно реалізувати весь свій творчий потенціал виключно через художню діяльність у сфері одного із видів образотворчого, театрального, музичного та інших видів мистецтва. Актуальність вивчення проблеми взаємодії творчої особистості з мистецтвом полягає в тому, що останнє здатне відкрити людині навколишній світ не просто як буттєво-прагматичну структуру, а як особливу форму активності, в якій реалізуються зусилля людини бути вільною, творити свій індивідуальний естетичний світ, наповнюючи його великим духовним змістом. Як пише Г.Рід, через мистецтво відбувається удосконалення та розвиток нахилів, здібностей, почуттів, емоцій людини, тобто здійснюється безпосередній процес „природного” естетичного самовиховання.

Англійський вчений понад двадцять років вивчав як загальні, так і специфічні проблеми естетичного виховання. У 1943 році вийшла друком його монографія „Виховання мистецтвом”, в якій розкриті основні принципи естетичного виховання творчої особистості. Згідно з концепцією Г. Ріда, в системі художньо-естетичної освіти діють шість напрямків естетичного виховання - візуальний, пластичний, музичний, кінетичний, вербальний та конструктивний. Кожний із цих напрямків формує певну професійну особистість. Так, наприклад, „візуальний” виховує художника-графіка або художника-живописця, „пластичний” - скульптора або архітектора. Але найвищою формою виховання, за Г.Рідом, є „універсальне естетичне виховання”, коли творча особистість може розраховувати не тільки на професійні сторони виховання, а й на величезний художньо-естетичний досвід, накопичений людством протягом багатьох століть. Слід підкреслити, що ці та інші погляди Г. Ріда на проблеми естетичного виховання актуалізують сучасну тенденцію щодо перегляду деяких теоретичних принципів вітчизняної естетичної науки.

Отже, актуальність дослідження теоретичної спадщини Г. Ріда обумовлена стратегією української естетики, з одного боку, долучитися до теоретичних надбань західноєвропейської гуманітарної науки, а з іншого, - вирішити ряд важливих теоретичних проблем у такій соціокультурній сфері, як естетичне виховання.

Вперше проблеми естетичного виховання знайшли відображення в працях Платона та Арістотеля, де звертається увага на особливу роль держави в організації системи художньо-естетичної освіти. В добу Середньовіччя духовною домінантою епохи стає християнська церква, яка формує інтелектуальні, естетичні та моральні потреби суспільства. За часів Відродження універсальними засобами естетичного виховання стають природа, мистецтво та освіта. В трактатах Альберті, Лоренцо Валла, Леонардо да Вінчі та інших мислителів розглядається ідеал високоосвіченої людини, яка прагне розкрити свій творчий потенціал в багатьох сферах художньої та наукової діяльності. В добу Просвітництва принципи виховання естетичних почуттів особистості знайшли відображення в працях французьких філософів М.-Ф. Вольтера, К. Гельвеція, Ж.-Ж. Руссо та представників німецької естетики О. Баумгартена, І. Канта, Г. Фіхте, Ф. Шіллера Ф. Шеллінга. У двадцятому столітті над проблемами естетичного виховання працювали такі відомі західноєвропейські мислителі, як Р. Арнхейм, С. Гессен, Дж. Д'юї, Т. Манро, Герберт Рід та видатні українські педагоги А. Макаренко і В. Сухомлинський. Протягом останніх п'ятнадцяти років до проблем виховання творчої особистості зверталися такі вчені, як В. Андрущенко, А.Єремєєв, І. Зязюн, М. Кіященко, М. Лещенко, М. Овсянніков, В. Роменець, О. Рудницька, В. Шестаков та ін.

Важливим напрямком комплексного дослідження соціально-естетичної концепції Герберта Ріда є осмислення художньої творчості як процесу естетичного виховання засобами мистецтва. У сучасній українській естетиці підґрунтям для дослідження проблем естетичного виховання та аналізу західноєвропейських теорій художньої творчості стали концепції В. Бітаєва, В. Личковаха, Л. Левчук, В. Ляха, та загальнотеоретичні дослідження Т. Аболіної, М. Бровка, Т. Гуменюк, Д. Кучерюка, О. Оніщенко, В. Панченко, Р. Шульги та ін.

В західноєвропейській філософії та літературі чимало авторів намагались по-різному оцінити значення праць Г. Ріда, його громадської та літературної діяльності. В Англії одними з перших серйозний науковий аналіз естетичної концепції Г. Ріда зробили Г. Вудкок та Д. Тістлвуд. Не залишили поза увагою творчість Г. Ріда і дослідники із країн східної Європи І. Войнар, А. Кучинська, С. Моравський, А. Стойков. В колишньому Радянському Союзі до аналізу творчості Г. Ріда звертались А. Андрєєв, М. Афасіжев, Ю. Борєв, В. Шестаков, але найбільш досконало це зробили Е. Торшилова, М. Страуме та Л. Буланая. Основні ідеї американської та англійської естетичної філософії ХХ ст. розглядалися в працях Є. Дніпровської, С. Никоненка, В. Прозерського та ін.

Незважаючи на публікації цих та багатьох інших вчених, проблема естетичного виховання залишається актуальною. В її структурі існують такі не достатньо визначені питання, як художньо-професійне виховання та виховання естетичних почуттів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єкт дисертаційного дослідження - соціально-естетична концепція Г. Ріда.

Предмет дослідження - теоретичні засади естетичного виховання в контексті соціально-естетичної концепції Г. Ріда.

Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті філософсько-естетичних засад соціально-естетичної концепції, дослідженні специфіки структурної організації теорії художньої творчості, виявленні основних принципів теорії „виховання мистецтвом” Герберта Ріда. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання:

реконструювати становлення та розвиток естетичних ідей Г. Ріда;

розкрити соціальну спрямованість естетичних ідей Г. Ріда;

визначити структуру теорії художньої творчості Г. Ріда;

обґрунтувати ключову роль концепції художнього виховання творчої особистості в реалізації рідівських естетичних ідей;

виявити основні принципи теорії „виховання мистецтвом” Г. Ріда;

розглянути ставлення англійського теоретика до мистецтва ХХ століття; рід філософський художній мистецтво

визначити роль та значення теоретичної спадщини Г. Ріда в наш час.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи об'єктивності, історизму, системності та порівняльності, які дають можливість проаналізувати особливості соціально-естетичної концепції Г. Ріда. Предмет дослідження зумовив звернутися до принципів структурно-функціонального аналізу, розглядаючи теорію естетичного виховання Г. Ріда в її структурній цілісності та виявляючи функціональне призначення і взаємозалежність елементів структури. Науковий пошук здійснено на засадах системного вивчення образотворчої художньої діяльності, що спрямувало характер дослідження в русло теоретичного моделювання різних методів та форм естетичного виховання.

До відтворення поетапного становлення та розвитку творчої біографії Г. Ріда залучено біографічний метод.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше в українській естетиці здійснено аналіз теорії естетичного виховання в контексті соціально-естетичної концепції Г. Ріда і визначено характер розвитку художньої творчості як процесу безперервного естетичного виховання творчої особистості, розкрито значення принципів теорії „виховання мистецтвом” для формування гуманістичного світобачення людини. Наукова новизна полягає і в розгляді мистецтвознавчих ідей Г. Ріда, які окреслили завдання й цілі західноєвропейського мистецтва ХХ століття.

Результати дослідження, які виносяться на захист, сформульовані в наступних положеннях:

- розширено традиційне уявлення про теоретичні джерела соціально-естетичної концепції Г. Ріда. Показано, що вирішальну роль у формуванні естетичних поглядів Герберта Ріда відіграло його знайомство з теоріями біхевіорізму Дж. Уотсона, психоаналізу З. Фрейда та аналітичної психології К. Юнга;

- виявлено, що серед соціальних проблем мистецтва Г. Рід визначає найголовнішу - „відчуження творчої особистості в мистецтві”. Доведено, що в соціально-естетичній концепції Г. Ріда проблема відчуження органічно випливає із такої проблеми, як „соціалізація творчої особистості в суспільстві”;

- вперше в естетичній науці визначено структуру теорії художньої творчості Г. Ріда. З'ясовано, що до її складу входять чотири дисципліни: „Історія теорій художньої творчості”, „Концепція формування художнього стилю”, „Вчення про художню форму” та „Концепція художнього виховання творчої особистості”;

- доведено, що ключову роль в теорії художньої творчості Г. Ріда відіграє „Концепція художнього виховання творчої особистості”, в якій визначено три системи художньо-професійної освіти: виховання почуття ідеальної художньої форми, виховання художньої майстерності та виховання творчої індивідуальності.

- аргументовано, що Г. Рід, спираючись на ідеї психоаналізу З. Фрейда та аналітичної психології К. Юнга, розробив оригінальну теорію „виховання мистецтвом”, в якій виявив найголовніший принцип естетичного виховання - „творча індивідуальність особистості формується в процесі художньої діяльності через естетичне пізнання різних художньо-символічних форм природи та мистецтва”;

- розкрито особливе ставлення Г. Ріда до мистецтва ХХ ст. Показано, що згідно з його концепцією найбільшим досягненням мистецтва ХХ ст. слід вважати „відкриття” абстрактної художньої форми;

- визначено, що теоретична спадщина Г. Ріда, витримавши перевірку часом, сприяє утвердженню в суспільстві високих естетичних та гуманістичних цінностей.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у розширенні теоретичних засад сучасної української естетики шляхом визначення принципів естетичного виховання в соціально-естетичній концепції Г. Ріда.

Результати дослідження мають практичну цінність і можуть бути використані в педагогічній, естетичній, культурологічній та мистецтвознавчій галузях наук. Висновки та рекомендації дисертації стануть допоміжним засобом при складанні навчальних планів, спецкурсів, семінарів та розробці програм естетичного виховання. Отримані результати можуть бути використані в лекційних курсах з західноєвропейської естетики ХХ століття, історії та теорії мистецтва.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом відображення положень і висновків дослідження у 7(семи) публікаціях, з них 5(п'ять) - у провідних фахових виданнях та у формі виступів на 7(семи) науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція „Філософія міфу: класичний та сучасний підходи”. - Київ, 2003. Міжнародна наукова конференція „Творчість у контексті розвитку людини”. - Київ, 2003. Науково-практична конференція „Україна - людина, суспільство, природа”. - Київ, 2004. Науково-практична конференція „Людина - світ - культура”(КНУ імені Тараса Шевченка). - Київ, 2004. Міжнародна наукова конференція „Етика і культура: актуальні етичні проблеми у сфері культури”. - Київ, 2004. Міжнародна наукова конференція „Виникнення і становлення проблеми, концепції, гіпотези”. - Київ, 2004. Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського факультету”. - Київ, 2005.

Структура дисертації обумовлена та визначена логікою розкриття теми, специфікою предмету, а також поставленою метою та основними завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів (одинадцять підрозділів), висновків та списку використаних джерел (339 найменувань, в т. ч. іноземною мовою). Повний обсяг дисертації - 186 сторінок (основна частина - 165 сторінок).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження, проаналізовано стан розробки проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання роботи, окреслено теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів дослідження та їх апробація.

Перший розділ - „Структура та зміст соціально-естетичної концепції Герберта Ріда” - складається з трьох підрозділів і розкриває необхідність філософського дослідження та реконструкції теоретичних засад соціально-естетичної концепції Г. Ріда.

У підрозділі 1.1 - „Передумови формування соціально-естетичної концепції Г. Ріда” - показано, на яких філософських, естетичних та психологічних засадах сформувалися основні принципи концепції Герберта Ріда.

В дисертації підкреслюється, що естетичні погляди Г. Ріда по-справжньому розкрилися під час його знайомства з теоретичним напрацюванням трьох відомих філософсько-естетичних парадигм: класицистично-містичної, позитивістської та формально-естетичної. З'ясовано, що перша утворилася на засадах філософських принципів мистецтва античності, друга - на метафізичних ідеях лінійного розвитку світового мистецтва, третя - на засадах сучасних естетичних принципів, які визначають мистецтво як філософську систему універсальних естетико-художніх знань. Відзначається, що за свідченням біографів Герберта Ріда Г. Вудкока та Д. Тістлвуда, англійський естетик надавав перевагу дослідженню принципів формально-естетичної парадигми, які знайшли найбільш повне відображення в теоріях Б. Кроче, А. Бергсона та Е. Кассірера. Як показав аналіз, вирішальну роль у формуванні естетичних поглядів Г. Ріда відіграло його знайомство з основами психології двох відомих теорій: біхевіорізму Дж. Уотсона та теорії інстинктів В. Мак-Дуголла. Разом з тим, в роботі відмічається, що найбільший вплив на творчість Герберта Ріда мали теоретичні засади психоаналізу З. Фрейда та аналітичної психології К. Юнга, за допомогою яких він намагався дослідити „складний світ” людської індивідуальності.

У підрозділі 1.2 - „Соціально-естетична концепція Г. Ріда: реконструкція структури та змісту” - проведено аналіз теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених творчості Г. Ріда, встановлено, що більшість із них так і не змогли переконливо розкрити всю глибину наукових досягнень англійського вченого.

Аналіз структурної організації естетичної теорії Г. Ріда показав, що в ній домінують два напрямки: філософсько-естетичний та соціально-естетичний. Перший з'явився в творчості англійського естетика в період між двома світовими війнами ХХ ст., коли він як ідеолог абстракціонізму публікує ряд фундаментальних праць, в яких досліджує проблеми форми, художнього стилю та образу в мистецтві; другий, соціально-естетичний напрямок, в естетичній теорії Г. Ріда з'явився в післявоєнний період, коли він звернувся в своїх працях до таких масштабних понять, як „мистецтво і суспільство” та „мистецтво і особистість”.

Використовуючи досвід структурного аналізу, розгорнутий в працях західноєвропейських філософів ХХ ст., пропонується дослідити структуру та зміст соціально-естетичної концепції Герберта Ріда на засадах нової теоретичної моделі, згідно з якою виокремлюються чотири естетичні проблеми: „мистецтвознавство”, „художня творчість”, „естетичне виховання” та „відчуження особистості в мистецтві”. В дисертації кожну з цих проблем пропонується вирішувати комплексно в межах чотирьох дисциплін: теорії літератури та мистецтва, теорії художньої творчості, теорії „виховання мистецтвом” та соціології мистецтва.

У підрозділі 1.3 - „Методологія дослідження проблем виховання в соціально-естетичній концепції Г. Ріда” - відзначається, що дослідження англійського вченого ґрунтуються на філософсько-методологічному принципі психологізму.

В дисертації підкреслюється, що у ХХ столітті ряд філософів (В. Віндельбандт, Е. Гуссерль) критично оцінювали психологізм за його безмежний індивідуалізм та ірраціоналізм. Як показав аналіз, в методології дослідження проблем естетичного виховання Г. Рід використовує не лише психологізм, а й інші методи аналізу: антропологізм, принципи „філософії життя” та структурно-функціональний аналіз. З'ясовано, що основним поняттям соціально-естетичної концепції Г. Ріда є поняття „суспільство - творча особистість”, яке найбільш повно розкрите в його теорії „виховання мистецтвом”. Відзначається, що соціально-естетична модель суспільства як колективного утворення з колективною естетичною свідомістю та сукупністю естетичних колективних уявлень стала для Герберта Ріда головним аргументом його філософських узагальнень. В дисертації наголошується, що основний зміст рідівської концепції - це не тільки дослідження принципів естетичного виховання індивіда в умовах „соціального тиску” з боку суспільства, а й наукове розкриття механізмів впливу всіх видів образотворчого мистецтва на виховання творчої особистості.

Другий розділ - „Художня творчість як процес естетичного виховання в теорії Герберта Ріда” - складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу проблем естетичного виховання творчої особистості.

У підрозділі 2.1 - „Структура теорії художньої творчості Г. Ріда” - проводиться аналіз чотирьох дисциплін, які входять до складу теорії художньої творчості.

Відзначається, що „Історія теорій художньої творчості” з'явилася в результаті активного вивчення Г. Рідом відомих філософсько-естетичних теорій, серед яких найголовніші: міфологія, антична філософія, філософія Відродження, німецька класична філософія та сучасна західноєвропейська філософія. Підкреслюється, що свою „Концепцію формування художнього стилю” Г. Рід будує за принципом лейбніцевої „монади”, коли будь-який художній стиль розглядається як динамічна єдність всіх без винятку художніх елементів у складі певної культури. В роботі звертається увага на важливість такого структурного елементу теорії художньої творчості, як „Вчення про художню форму”. З'ясовано, що всі існуючі форми матеріального світу Герберт Рід поділяє на два види: природні та символічні. Природні форми - це форми, які знаходяться або в міжзоряних просторах космосу, або в молекулах матерії, або в елементах природного ландшафту; символічні форми - це форми людської діяльності, які у процесі соціального розвитку трансформуються у твори мистецтва та літератури, наукові теорії, технічні винаходи та інші види соціокультурних формоутворень. Серед багатьох символічних форм Г. Рід визначає найголовнішу, яка в найбільшій мірі відповідає естетичним потребам суспільства, - „художню форму”.

У ході дослідження виявлено, що спираючись на філософсько-естетичні теорії А. Бергсона, Б. Кроче, Е. Кассірера та аналітично-психологічні З. Фрейда і К. Юнга, Г. Рід наприкінці 40-х - початку 50-х років минулого століття розробив власну „Концепцію художнього виховання творчої особистості”, в якій визначив три системи художньо-професійної освіти: виховання почуття ідеальної художньої форми, виховання художньої майстерності та виховання творчої індивідуальності.

У підрозділі 2.2 - „Естетичне сприйняття художньої форми в теорії Г. Ріда” - розкривається послідовність процесу виховання почуття ідеальної художньої форми в свідомості творчої особистості.

У ході проведеного аналізу теорії Г. Ріда в дисертації визначено, що на шляху до повного естетичного сприйняття індивідом художньої форми необхідно пройти п'ять окремих етапів сприйняття форми в свідомості. Найперший із них - це „сприйняття цілісності форми”. На цьому етапі на рівні підсвідомості відбувається безпосереднє споглядання та розпізнавання форми; це той асоціативний рівень, коли в свідомості ще тільки народжується „миттєвий образ” форми і його найголовніші пластичні характеристики: геометричний вигляд, розміри та маса. Другий етап сприйняття форми в свідомості - це перехід від загального сприйняття до конкретного. Герберт Рід під „конкретним” розуміє сприйняття індивідом окремих фрагментів форми та її світлотіньових властивостей: кольору, фактури, тону. Згідно з теорією Г. Ріда, на третьому етапі відбувається сприйняття гармонії форми; подібний процес для кожного із видів мистецтва має свої особливості, але всіх їх, зауважує Г. Рід, об'єднує такий універсальний закон гармонії, як „пропорційне співвідношення елементів форми”: в поезії - звуків, в музиці - тонів, в живопису - кольорів. За Г. Рідом, найважливіший момент естетичного пізнання - це четвертий етап сприйняття художньої форми в свідомості, коли відбувається „оформлення” ідеальної художньої форми, яку ми сприймаємо не як об'єкт, що знаходиться на певній відстані від нас, а як символ, що займає своє місце в „уявному просторі” свідомості. Згідно з теорією Г. Ріда, на п'ятому етапі художню форму ми сприймаємо як твір мистецтва - і це сприйняття може бути або індивідуально-іманентним, або сформованим на засадах інваріантів колективної думки.

У підрозділі 2.3 - „Природа художньої майстерності в теорії Г. Ріда” - досліджуються принципи та закономірності художньо-професійного виховання творчої особистості.

В результаті проведеного дослідження з'ясовано, що в теорії Г. Ріда присутні основні принципи та методи виховання художньої майстерності, які знайшли відображення в теоретичних працях відомих художників Ренесансу: принцип краси як гармонії пропорцій (Альберті); принцип живопису як науки синтезу (Леонардо да Вінчі); принцип геометрії як науки відображення (Дюрер).

В дисертації підкреслюється, що за останні чотири століття в методах та формах підготовки професійних художників відбулися суттєві зміни. Визначено, що на початку діяльності навчальних художніх закладів Західної Європи (XVI - XVII ст.) в методах виховання художньої майстерності домінували дві системи - теоретична і практична. Перша включала обов'язкове вивчення античної літератури та філософії, Біблії, теоретичних трактатів з проблем мистецтва; друга - копії античних скульптур, архітектурних фрагментів та копії картин і фресок визначних майстрів мистецтва Ренесансу. Таке виховання одержало назву „академічне”, а художні заклади, в яких воно здійснювалось, назвали Академіями.

Спираючись на теоретичне підґрунтя наукових праць Г. Ріда, в дисертації показано, що, якщо протягом чотирьох століть в системі удосконалення художньої майстерності панував принцип „раціонального виховання”, то, починаючи з кінця ХІХ століття, в ній сформувався новий принцип - принцип „природного виховання”, згідно з яким професійної майстерності можна досягти не шляхом „сліпого” копіювання природних форм та об'єктів культурного середовища, а шляхом їх невтомного спостереження, художнього аналізу та індивідуально-творчого опрацювання оригінальних художніх композицій.

У підрозділі 2.4 - „Виховання творчої індивідуальності в теорії Г. Ріда” - проводиться аналіз форм та методів індивідуального художнього виховання творчої особистості в умовах різних культурно-історичних епох.

В теорії Г. Ріда визначено сім культурно-історичних епох, в межах кожної із яких діє своя система принципів виховання творчої індивідуальності: Стародавній Світ, Античність, Середньовіччя, Відродження, Новий час, культура ХІХ ст., культура ХХ ст. Відзначається особливе ставлення Г. Ріда до античної культури Греції. Підкреслюється, що із всіх давньогрецьких філософів англійський вчений надавав перевагу двом геніям - Сократу та Платону, в філософських доктринах яких розкрито не тільки теоретичні узагальнення про ідеальну людину, а й розроблено вперше в історії наукової думки вчення про виховання універсальної, фізично здорової та високоосвіченої творчої особистості. Зовсім інший тип творчої індивідуальності склався в культурі Середньовіччя. На думку англійського вченого, природні художні здібності середньовічної людини склалися в умовах критичного духовного стану - роздвоєності між мирськими пристрастями та внутрішнім обов'язком дотримання моральної чистоти й відданості Богові. Отже, за Г. Рідом, принцип психологічного дуалізму став визначальним у середньовічній системі естетичного виховання, побудованій на засадах спільних громадських інтересів.

Найбільш сприятливі умови для розвитку художньо-ментальних ознак творчої індивідуальності, згідно з теорією Герберта Ріда, склалися в культурі Відродження, в якій майже всі види пластичного мистецтва (архітектура, скульптура, живопис) рішуче звільнилися з-під опіки середньовічної системи організації художньо-виробничих колективних відношень. На думку Г. Ріда, принцип „творчої свободи особистості”, проголошений філософами та художниками Відродження, став визначальним в культурі Нового часу, яка протягом двох століть не тільки значно розширила науковий горизонт європейської естетичної думки, а й активно сприяла втіленню в практику й теорію художньої освіти новітніх методологічних засад.

У ході дослідження встановлено, що в теорії Г. Ріда культура ХІХ ст. розглядається як епоха становлення індустріальної цивілізації. В роботі підкреслюється, що з огляду рідівської концепції мистецтво ХХ століття постає як грандіозне явище, яке докорінно змінило духовне обличчя світу. Досліджуючи діяльність таких відомих митців двадцятого століття, як А. Матісс, В. Кандинський, П. Пікассо та інших, він приходить до висновку, що творча індивідуальність будь-якого художника у своєму становленні проходить три стадії естетичного самовиховання: перша, коли формується естетично-психологічна структура особистості; друга, коли відбувається „пробудження” естетичної свідомості особистості; третя, коли у свідомості творчої особистості формується ідеальний образ реальності у вигляді символічної художньої форми.

Третій розділ - „Принципи теорії „виховання мистецтвом” Герберта Ріда” - складається з чотирьох підрозділів і розкриває сутність того, як відбувається процес естетичного виховання особистості засобами мистецтва.

У підрозділі 3.1 - „Основні положення теорії „виховання мистецтвом” - визначаються основні положення, принципи та постулати естетичного виховання засобами мистецтва.

В дисертації відзначається, що згідно з теорією Г. Ріда, тільки методи виховання засобами мистецтва здатні вирішити соціальні проблеми та сприяти гармонійному розвитку як індивіда, так і суспільства в цілому. Критично оцінюючи систему освіти ХХ століття, Герберт Рід пропонує провести докорінну реконструкцію багатьох її принципів. На його думку, „естетична революція” - це перспектива одержати людину високодуховну, моральну та художньо освічену, а така мета може бути досягнута двома шляхами: соціальною інтеграцією та естетичним вихованням.

У ході проведеного дослідження в дисертації визначено основні положення теорії „виховання мистецтвом” Герберта Ріда, які можна викласти у вигляді трьох постулатів: мистецтво - це складна багатовекторна художньо-естетична та соціальна система, серед багатьох напрямків якої важливу роль відіграє вектор естетичного виховання; кожна художньо-естетична та соціальна системи можуть існувати тільки за умови включення до їх складу спеціальних програм естетичного виховання засобами мистецтва; два базових принципи повинні складати основу будь-якої програми естетичного виховання засобами мистецтва - принцип „естетичної гри” та принцип „естетичного самовиховання”.

У підрозділі 3.2 - „Принципи виховання естетичних почуттів в теорії Г. Ріда” - досліджуються основні принципи та методи виховання естетично-почуттєвої культури особистості засобами мистецтва.

У ході дослідження з'ясовано, що будь-яка організована в суспільстві система „виховання мистецтвом” може існувати тільки в межах певної культурно-історичної епохи. В дисертації визначено, що перший крок до формування норм та принципів естетичного виховання засобами мистецтва зробило античне мистецтво. Греки вперше перетворили ідею гармонії в найголовніший принцип мистецтва, згідно з яким тільки форми живої природи можуть бути втілені в неживі художні форми. Цей принцип „мімезису”, на думку Г. Ріда, пройшов червоною ниткою не тільки через Античність, Середньовіччя та Відродження, а й знайшов яскраве відображення в художніх творах Нового часу. Показано, що Г. Рід, досліджуючи твори Рубенса, Веласкеса, Лоррена, Рембрандта та інших новоєвропейських художників, знаходить в їх „творчій палітрі” три найголовніші принципи виховання естетичних почуттів засобами мистецтва: принцип виховання синкретичного (міфологічного) світовідчуття; принцип виховання почуття художньо-творчої уяви; принцип виховання художньо-емоційного сприйняття природи.

На основі проведеного аналізу теоретичних праць Г. Ріда встановлено, що англійський вчений, вивчаючи закономірності формування художніх стилів мистецтва ХІХ - ХХ століть, прийшов до висновку, що на початку ХХ ст. в результаті стрімкого розвитку промислового дизайну та абстрактного мистецтва в теорії естетичного виховання засобами мистецтва з'являються два нових принципи - принцип виховання почуття художньої реальності та принцип виховання почуття художньої абстракції.

У підрозділі 3.3 - „Художнє виховання засобами мистецтва в теорії Г. Ріда” - проводиться аналіз мистецтва як складної художньо-естетичної системи, що прагне здійснити виховання особистості через контекст художньо-образного мислення.

В дисертації показано, що, згідно з теорією Г. Ріда, художнє виховання - це, перш за все, пробудження в свідомості людини інтуїції, уяви, асоціацій, фантазії - усіх тих ірраціонально-чуттєвих здібностей, які репрезентує могутній людській дух з метою зрозуміти високу гармонію універсуму. Підкреслюється, що в рідівській методиці естетичного виховання звертається увага не стільки на змістовну концепцію дитячих малюнків, скільки на їх символічну побудову. Встановлено, що Г. Рід провів аналіз кількох тисяч дитячих малюнків, в результаті чого прийшов до висновку, що все багатство форм художньої творчості дітей можна звести до восьми категорій: органічної, емфатичної (імпресіоністичної), ритмічної, структурної, перераховуючої, експресивної, декоративної та імажинативної (літературної).

В дисертації доведено, що Герберт Рід, спираючись на ідеї класичної психології З. Фрейда та аналітичної теорії К. Юнга, розробив оригінальну теорію „виховання мистецтвом”, в якій, акцентуючи увагу на унікальності творчих здібностей особистості, визначив найголовніший принцип естетичного виховання - „творча індивідуальність особистості формується в процесі художньої діяльності через естетичне пізнання різних художньо-символічних форм природи та мистецтва”. Цей принцип вирішує проблему художнього виховання засобами п'яти видів мистецтва - літератури, живопису, графіки, скульптури та дизайну.

У підрозділі 3.4 - „Ідеї гуманізму та прогресу в теорії „виховання мистецтвом” - досліджуються соціальні, наукові та художньо-естетичні чинники, які формують гуманістичні засади сучасного індустріального суспільства.

На основі проведеного аналізу теоретичних праць Г. Ріда визначено, що англійський вчений, вивчаючи суперечливі сторони соціальних явищ, прийшов до висновку, що сучасне індустріальне суспільство, яке побудоване на засадах високої технологічної спрямованості, не може вирішити ряд важливих проблем сьогодення і серед них - відчуження творчої особистості в суспільстві та мистецтві.

У ході дослідження встановлено, що на початку 50-х років минулого століття Г. Рід суттєво змінює свій підхід до соціальних, наукових та художньо-естетичних проблем в сучасному суспільстві. Його вкрай бентежать дві проблеми: безперервний технічний прогрес та універсальний космополітизм в політиці і моралі. У праці „Філософія сучасного мистецтва” Г. Рід пише, що людям потрібно якомога швидше відмовитися від ідей сучасного „політичного” гуманізму і повернутися до його витоків. На думку англійського вченого, початок ідей гуманізму слід шукати в античній класичній філософії і, перш за все, в працях Платона, в яких найвищою цінністю людського життя проголошувалися „знання” і „освіта”. З'ясовано, що в теорії Г. Ріда поняття „освіта” відіграє ключову роль в ієрархії гуманістичних ідей. Проведений в дисертації аналіз теоретичних праць Г. Ріда показав, що англійський вчений поняття „освіта” підпорядковує поняттю „виховання”. За його визначенням, естетичне виховання - це найвища гуманістична сфера суспільства, завдання якої полягає не тільки у передачі традиційних наукових знань, а й у наповненні останніх високим духовним змістом.

У висновках підводяться підсумки дослідження, висвітлюються положення, які мають перспективне значення для подальшої теоретико-методологічної та науково-практичної розробок у сфері естетичного виховання засобами мистецтва.

На основі проведеного дослідження розроблено теоретичну модель структурної організації соціально-естетичної концепції Г. Ріда, згідно з якою пропонується вивчати проблеми естетичного виховання в межах чотирьох гуманітарних наук: теорії літератури та мистецтва, теорії художньої творчості, теорії „виховання мистецтвом” та соціології мистецтва. В дисертації вперше в естетичній науці виявлено структуру теорії художньої творчості Г. Ріда. З'ясовано, що до її складу входять чотири дисципліни: „Історія теорій художньої творчості”, „Концепція формування художнього стилю”, „Вчення про художню форму” та „Концепція художнього виховання творчої особистості”.

У процесі дослідження показано, що ключову роль в теорії художньої творчості Г. Ріда відіграє „Концепція художнього виховання творчої особистості”, в якій визначено три системи художньо-професійної освіти: виховання почуття ідеальної художньої форми, виховання художньої майстерності та виховання творчої індивідуальності.

На основі опрацювання широкого пласту вітчизняної та зарубіжної літератури в дисертації встановлено, що Герберт Рід, спираючись на ідеї психоаналізу З. Фрейда та аналітичної психології К. Юнга, протягом 40-х - 50-х років минулого століття розробив оригінальну теорію „виховання мистецтвом”, в якій визначив основні принципи, постулати та методологічні підходи до організації естетичного виховання засобами мистецтва.

В дисертації звертається увага на особливе ставлення Г. Ріда до мистецтва ХХ ст., яке він визначив як „революційне” та „некласичне”. Згідно з його теорією, найбільшим досягненням мистецтва ХХ ст. слід вважати „відкриття” абстрактної художньої форми, суттєво змінившої естетичні принципи попередньої художньої культури.

Основні положення дисертації викладено в наступних публікаціях

1. Ільницька Л.В. Герберт Рід: шляхи розвитку літератури // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. - Вип. Х. - К.: ДАКККіМ, 2003. - С. 111-119.

2. Ільницька Л.В. Герберт Рід: чи має місце відчуження в мистецтві? // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - Вип. 11. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. - С. 60-65.

3. Ільницька Л.В. Соціально-естетична концепція Герберта Ріда: досвід реконструкції // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Зб. наук. пр. - Серія 7. - К., 2004. - № 2 (15). - С. 132-140.

4. Ільницька Л.В. Проблема художнього стилю в естетичній теорії Герберта Ріда // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. - Серія: Філософія. Політологія. - Вип. 70-72. - К., 2004. - С. 17-20.

5. Ільницька Л.В. Герберт Рід: природа художньої творчості // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. - Вип. 14. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - С. 95-102.

6. Ільницька Л.В. Погляди Герберта Ріда на естетичне виховання //Духовність українства: Зб. наук. пр. - Вип. 4. - Житомир, 2002. - С.114-116.

7. Ільницька Л.В. Герберт Рід про художній стиль в мистецтві ХХ століття // Духовність українства: Зб. наук. пр. - Вип. 6. - Житомир, 2003. - С. 60-62.

Анотація

Ільницька Л. В. Виховання в контексті соціально-естетичної концепції Герберта Ріда. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08. - естетика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено аналізу структури та змісту соціально-естетичної концепції Г. Ріда. Особливу увагу приділено філософському розв'язанню проблеми естетичного виховання в контексті зазначеної концепції. На основі опрацювання теоретичної спадщини Герберта Ріда визначена нова модель художньо-естетичного виховання засобами мистецтва, яка здатна забезпечити найтісніший зв'язок трьох системних об'єктів - суспільства, мистецтва та творчої особистості. У ході дослідження встановлено, що будь-яка сучасна теорія естетичного виховання повинна будуватися за принципом організації двоступеневої системи виховання. Перший ступінь передбачає виховати індивіда як творчу особистість, другий - виховати індивіда як носія естетичних ідеалів та духовних цінностей. Виявлені в дисертації принципи теорії „виховання мистецтвом” розкривають тенденцію формування нової системи універсального естетичного виховання, здатної забезпечити високу якість художньо-естетичної освіти в сучасному суспільстві.

Ключові слова: естетичне виховання, творча особистість, індивідуальність, художня майстерність, естетичний ідеал, художня форма, художній стиль, естетичне сприйняття, виховання засобами мистецтва.

Аннотация

Ильницкая Л. В. Воспитание в контексте социально-эстетической концепции Герберта Рида. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08. - эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию основных положений социально-эстетической концепции Герберта Рида, затрагивает ряд вопросов, связанных с переосмыслением западноевропейских теорий эстетического воспитания первой половины ХХ столетия. В работе показано, что эстетическое воспитание вырастает из человеческих проблем и самым тесным образом связано с ними. Из этого положения вытекает, что истинным устремлением эстетического воспитания были не просто художественно-творческие инновации, а формирование свободной творческой личности и целесообразное преобразование мира средствами искусства.

На основе комплексного исследования в диссертации разработана теоретическая модель структурной организации социально-эстетической концепции Г.Рида, согласно которой все проблемы эстетического воспитания следует изучать в пределах четырех дисциплин: теории литературы и искусства, теории художественного творчества, теории „воспитания искусством” и социологии искусства. В работе показано, что главную роль в теории художественного творчества Г. Рида играет „Концепция художественного воспитания творческой личности”, определившая три системы художественно-профессионального образования: воспитание способности восприятия идеальной художественной формы, воспитание художественного мастерства и воспитание творческой индивидуальности.

В ходе исследования социально-эстетической концепции Герберта Рида обнаружена особая актуальность проблемы, связанной с методологическими аспектами эстетического воспитания средствами искусства и необходимостью создания новых фундаментальных трудов по изучению этой проблемы. Чтобы иметь критерии формирования новой концепции эстетического воспитания, необходимо опираться на разработанные теории. В диссертации установлено, что среди многих теорий эстетического воспитания ХХ века теория “воспитания искусством” Герберта Рида занимает особое место. Выявленные в ходе исследования принципы теории “воспитания искусством” показывают, что за последние сто лет в теории и практике эстетического воспитания произошел существенный сдвиг в сторону развития новых форм и методов эстетического воспитания, способных обеспечить наиболее тесное взаимодействие трех динамически развивающихся структур - общества, искусства и творческой личности.

На основе анализа теории “воспитания искусством” Герберта Рида установлено, что любая современная теория художественно-эстетического воспитания должна строиться на принципах организации двухступенчатой системы воспитания. Первая ступень раскрывает бесконечное пространство творческого „Я” личности, в котором каждый индивид может рассчитывать на эстетическое восприятие и мышление художественными смыслами. Вторая ступень предполагает воспитание индивида как хранителя высоких эстетических идеалов и духовных ценностей, сущностное „Я” которого всегда остается идентичным самому себе.

Ключевые слова: эстетическое воспитание, творческая личность, индивидуальность, художественное мастерство, эстетический идеал, художественная форма, художественный стиль, эстетическое восприятие, воспитание средствами искусства.

Summary

Ilnitskaya L.V. Education in a context of the social-aesthetic conception of a Herbert Read. - Manuscript.

Thesis on receiving a candidate degree in philosophy by specialty - 09.00.08. - Aesthetics. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kiev, 2005.

The dissertation is devoted to examination of the social - aesthetic concept Herbert Read representing one of variants of the West-European theory of aesthetic education of the first half ХХ of century. It's shown that aesthetic education as the shape of spiritual development for a long time executed a unique problem of forming of art abilities in the human. The first stage assumes to be an education of the individual as creative person. The second stage surmises to be an education of the individual as keeper of high aesthetic ideals and spiritual values. Principles, detected in dissertation, of the theory of "education by art" of H.Read open the tendency of forming of progressive system of universal aesthetic education recognized to supply high quality of art - aesthetic formation in a modern society.

Key words: aesthetic education, creative person, individuality, art skill, aesthetic ideal, art shape, art style, aesthetic perception, education by resorts of art.

Размещено на Allbest.ru