Вимоги до етики та якості мовлення педагога

Значення якості мовлення педагога. Становлення етики як науки. Основні правила етики дошкільних працівників. Комунікативні якості мовлення. Вправи для відпрацювання мовного дихання, рухливості голосу, артикуляції. Художні засоби у мовленні педагога.

Рубрика Этика и эстетика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 21.10.2014
Размер файла 50,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вимоги до етики та якості мовлення педагога

Етика належить до філософських дисциплін, оскільки вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлення індивіда до світу (актуальність цієї проблеми визнавали ще мислителі Давньої Індії), Вона досліджує цінності життя і світу, вчить оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовує людину на самооблагородження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, а також буття людства, з'ясовує місце людини у світі, її призначення, сенс життя.

Загальні засади етики

Етика як філософська дисципліна і як система характерних для певних спільнот моральних норм і цінностей завжди зосереджена на пізнанні міжособистісних стосунків і відносин людини зі світом. Завдяки цьому вона постає як своєрідне осмислення і самоосмислення моралі.

Термін "етика" походить від давньогрецького слова "ethos" ("етос"), яке спершу означало спільне житло, домівку, звірине лігвище тощо, пізніше -- звичай, норов, правило, характер. Античні філософи Емпедокл (прибл. 490 -- прибл. 430 до н. е.), Демокріт (прибл. 460 -- прибл. 370 до н. е.) використовували його, характеризуючи тривку, усталену природу конкретних явищ: етос (сутність) першоелементів об'єктивного світу, людини.

Взявши за основу слово "ethos" у значенні характеру, давньогрецький філософ Арістотель (384--322 до н. е.) утворив прикметник "ethikos" ("етичний") для позначення чеснот людської вдачі, душевних якостей. Він відрізняв їх від діаноетичних (інтелектуальних) чеснот, а також від афектів, вроджених здібностей: "Якщо чесноти не є ні афектами, ні здібностями, то залишається тільки визнати їх набутими якостями душі". Афектами Арістотель вважав гнів, страх, радість; властивостями розуму -- пам'ять; етичними (моральними) чеснотами -- помірність, мужність тощо. Науку, що вивчає етичні чесноти, він назвав етикою. Їй Арістотель присвятив праці "Нікомахова етика", "Евдемова етика", "Велика етика" (стислий конспект двох перших праць).

Намагаючись точно перекласти термін " ethos", давньоримський філософ Марк Туллій Цицерон (106-- 43 до н. е.) запровадив термін "moralis" ("моральний") з огляду на латинське "mos", подібне до давньогрецького "ethos" ("етос"). Термін "moralis" означав характер, темперамент, звичай тощо. Йшлося про терміни тієї галузі філософських знань, яку Арістотель (чи його учні) назвав етикою. Згодом, у IV ст. н. е., виник термін "moralitas" -- "мораль".

Обидва терміни ("етика " і " мораль ") увійшли до новоєвропейських мов, хоча й набули в них різного значення: етикою стали називати одну з філософських наук, а мораллю -- реальні процеси, які вивчає ця наука. У повсякденному слововжитку ці терміни часто ототожнюють. Зокрема, ведучи мову про етику вчителя, медичного працівника тощо, мають на увазі специфіку їх моралі. Синоніми в науці, як правило, дезорієнтують, тому кожен науковий термін має бути закріплений за відповідним поняттям і денотатом (лат. denota-tus -- позначений) -- предметом або класом предметів, позначених відповідним іменем.

Як наука етика заявила про себе в Україні завдяки старанням учених Києво-Могилянської академії, котрі розглядали її як один із видів філософії (моральна філософія), теоретично обґрунтували категорії етики, робили спроби системного викладу етичних проблем, намагалися з'ясувати її предмет. Наприклад, Григорій Кониський (1717--1795) розрізняв три види філософії -- раціональну, моральну і натуральну. Моральна філософія, на його думку, встановлює дії волі, тобто звичаї. Про увагу до моральної філософії свідчить назва підготовленого ним курсу: "Загальна філософія, поділена на чотири відділи, включає логіку, метафізику, фізику й етику". Разом із раціональною філософією її Г. Кониський включав до практичних (активних) видів, які "вчать щось правильно робити". Георгій Щербацький (1725--?) поділяв філософію на філософію натуральну, раціональну і моральну, стверджуючи, що до моральної філософії, тієї, що "виправляє звичаї, належить юриспруденція, або вчення про закони".

У державній національній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» йдеться про те, що дошкільне виховання має бути спрямоване на практичне оволодіння дітьми рідною мовою в родині та дошкільному закладі, виховання культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини, розвиток у дитини духовності як домінуючої основи у структури особистості.

2. Інтелектуальна розминка. - Що таке етика?

- Що таке «внутрішня культура» людини?

- Як ви розумієте поняття «зовнішня культура»?

- Чому людина, яка не оволоділа в дитинстві елементарним мовним етикетом, може відчувати труднощі у спілкуванні з іншими?

- Чому професія педагога, як і лікаря, вважається гуманною?

- Що характерно для педагогічної етики?

4. Як на вашу думку, чи потрібна культура спілкування?

(Роздуми вихователів)

Підсумок. Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість. Це знають усі. І важливу роль у цьому відіграють такі поняття, як делікатність, так, мовна витримка. А це все і складає культуру вихователя.

Основні правила етики дошкільних працівників.

1. Якщо виникає сумнів, як поводитися стосовно до іншої людини, спробуйте поставити себе на місце цієї людини.

2. Будьте тактовними - ніколи не підкреслюйте своєї зверхності.

3. Не нав'язуйте свій смак і думку іншим.

4. Не дозволяйте собі грубих безапеляційних суджень.

5. Не ставте іншу людину в незручне становище. Зробіть вигляд, що не помітили її помилки.

6. Шануйте гідність інших.

7. Будьте терплячим до недоліків і слабкосте інших.

8. У будь-якій життєвій ситуації пам'ятайте: ви педагог.

Користуйтеся золотим правилом етики: ставитися до людей треба так, як ви хотіли би, щоб вони ставилися до вас.

Вимоги до якості мовлення педагога

Техніка мовлення - базовий компонент педагогічної майстерності, який пов'язаний з постановкою голосу, мовленнєвого дихання, чіткої дикції і є потужним засобом впливу. Б.А. Буяльський визначає техніку мовлення як роботу мовленнєвого апарату, що забезпечує чітку вимову звуків. На думку Г.А. Олійник, техніка мовлення - це володіння мовленнєвим апаратом, уміння правильно користуватися мовою, мовленням.

Я.А. Коменський вважав, що педагог повинен на такому високому рівні володіти словом, щоби забезпечити максимальну увагу дітей. Мовлення педагога має бути виразним, яскравим, привабливим для тих, кого він навчає. Мовлення педагога допомагає не тільки вирішувати навчальні завдання. Засобами мови вихователь і пояснює, і спілкується постійно з дітьми.Мовлення виконує також виховну функцію. В.О. Сухомлинський підкреслював, що мистецтво виховувати перш за все уміщує у собі мистецтво володіти словом.

Мовна техніка вихователя - це сукупність елементарних прийомів дихання, голосу мовлення і дикції, доведених до автоматизації, які дозволяють вчителеві з максимальною ефективністю застосовувати мовленнєвий вплив. Умовно вправи з розвитку мовної техніки можна поділити на 2 групи:

1) вправи для відпрацювання мовного дихання;

2) вправи для розвитку і вдосконалення дикції.

3) Дихання

4) Усі звуки української мови утворюються тільки під час видиху. При звичайному фізіологічному диханні співвідношення вдиху і видиху по тривалості становить приблизно 1:1, а при фонаційному (звукотворчому) - 1:10, 1:15, або навіть 1:30, тобто вдих має бути активним і коротким, а видих - тривалим і рівним.

5) Залежно від того, які м'язи беруть участь у роботі дихального апарату, розрізняють такі види дихання: ключичне, грудне, діафрагмальне, комбіноване.

6) У момент мовлення людина переходить на так зване «фонаційне», тобто мовленнєве дихання: повітря виходить у надгортанні порожнини поштовхами. Їх кількість співвідноситься з кількістю складів. Однією з причин швидкої перевтоми голосотворчого апарату є невміння керувати своїм диханням. Під час комбінованого (грудно-черевного) дихання активно працюють усі м'язи грудної клітки й діафрагми. Саме таке дихання вважається правильним, оскільки воно найповніше насичує легені повітрям, забезпечує еластичну роботу м'язів діафрагми, дозволяє виголошувати тривалі промови, не перевтомлюючи голосові зв'язки, вимовляти слова голосно й виразно.

7) Правильне фонаційне дихання має такі ознаки: глибоке, часте, непомітне, підпорядковане волі виконавця. Оволодіння технікою фонаційного дихання можливе за допомогою спеціальних вправ. Під час виконання цих вправ дуже важливо слідкувати за правильністю постави: якщо людина сутулиться, відбувається стискання ребер та легенів, скорочується обсяг повітря, що використовується для дихання. Оскільки звуки мовлення утворюються під час видиху, саме його організація є найважливішою при відпрацюванні правильного фонаційного дихання й голосу, для їх розвитку та вдосконалення. Тому метою тренування мовленнєвого дихання є не вироблення вміння вдихати максимальну кількість повітря, а відпрацювання довготривалого видиху, вміння раціонально витрачати запас повітря під час мовлення. Для цього необхідно привчити м'язи, що беруть участь у процесі дихання й утримують грудну клітину в розширеному стані, не розслаблятися пасивно одразу після вдиху. Розслаблення повинно відбуватися поступово, підкорюючись волі оратора.

Для відпрацювання такого типу дихання пропонуємо виконувати наступні вправи.

Повільна хода з контрольованим диханням: спочатку вдих і видих повинні бути тривалістю в два кроки, поступово подовжуємо видих до 4, 6, 8, 10 кроків, не міняючи тривалості вдиху. Контролюємо роботу діафрагми!

«На старт!» Дивимось на таймер, робимо правильний вдих і ведемо відлік часу по секундах: «Десять! Дев'ять! ……….. Один! Пуск!» Відлік ведемо голосно, уривчасто, на одному видиху без добору повітря.

Дихати потрібно обов'язково через ніс. Звичка дихати ротом згубно впливає на організм, викликаючи захворювання щитовидної залози, лор-органів та органів дихальної системи. Носове дихання захищає горло й легені від холодного повітря й пилу, добре вентилює легені й покращує кровопостачання кори головного мозку. Потрібно обов'язково дихати через ніс у повсякденному житті та під час виконання дихальних вправ. Дихальна гімнастика успішно використовується як дієвий засіб профілактики й лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, бронхіальної астми, неврозів.

Під час публічного виступу носовим диханням можна користуватися лише перед початком промови або ж у великих паузах. На малих паузах повітря добираємо ротом, тому що через довгий і вузький носовий прохід неможливо вдихнути швидко, повно й безшумно.

8) Вправи для відпрацювання мовного дихання

Вправа “Насос”. Уявіть, що ви працюєте з автомобільним насосом. Станьте прямо. Нахиліться уперед, візьміться двома руками за насос (уявіть його собі). Починайте накачувати повітря: випрямляємо спину - вдих, нахил - видих. Можна робити цю вправу зі звуком: нахиляємося, з силою видихаємо повітря - “фффффу!... фффффу!... фффффу!...” Не спішіть, випрямляючи спину, встигайте робити глибокий вдих. Повторюйте цю вправу 4-5 разів.

етика мовлення педагог комунікативний

Вправа “Пиляння дров”. Візьміться за руки вдвох хрест-навхрест. Праві руки - пила, ліві - колода. Перший з учасників тягне на себе пилу, роблячи видих повітря, імітуючи звук “ззззззз ...” (на рахунок - раз); другий тягне на себе пилу, роблячи вдих зі звуком “ссссссс ...” (на рахунок - два). “Пиляти” потрібно енергійно, весело, не затримуючи дихання. Вона має бути рівномірним, ритмічним.

Вправа “Свічка”. Перед вами на відстані півметра знаходиться запалена свічка. Спробуйте одним видихом погасити її: “пфф-фф-фу!” Видих повинен бути чітко сфокусований. Губи повинні бути зібрані і злегка напружені, ніби для свисту. Енергійно подуйте на свічку, щоби полум'я відхилилося. Потім сильним поштовхом повітря загасіть свічку. Не потрібно добирати повітря при другому видиху, потрібно навчитися його розподіляти.

Вправа “Уклін”. 1. Підніміться на носочки, руки в сторони - вдих. 2. Поволі нахиляйтеся вперед-вниз, з'єднавши руки і притискаючи їх “по-східньому” - видих. Повторити вправу 4-5 разів.

Вправа “Старт”. Візьміть у руки годинник із секундною стрілкою. Почніть рахувати голосно час по секундах: “десять”, “дев'ять”, “вісім”, “сім”, “шість”, “п'ять”, чотири”, “три”, “два”, “один”, “пуск!” Відлік ведіть голосно, чітко, рівномірно, на одному диханні, без добирання додаткового повітря. Перекривайте дихання в паузах між цифрами. Намагайтеся розтягнути повітря на всі цифри. Повторіть вправу 3 рази.

«Іменинний торт». На одному вдиху, без добору повітря, «гасимо» 3 свічки, розділивши видих на три порції. Далі уявляємо 5, 7, 10 свічок. Об'єм повітря не змінюється, але кожна порція на видиху стає меншою. Долоня повинна відчувати ритмічні, поривчасті й активні рухи діафрагми.

Вчимося непомітно добирати повітря: зробити правильний вдих за 2 секунди, затримати повітря на 1 секунду і почати рахунок: один, два, три, чотири, п'ять. Зробити паузу, під час якої швидким скороченням діафрагми дібрати повітря, і продовжити рахунок до десяти. На паузах швидко й непомітно добираємо повітря ротом, причому грудна клітина весь час залишається дещо розширеною.

«Скакалка» - вправа на керування фонаційним диханням у русі. Промовляємо віршовані рядки , імітуючи стрибання зі скакалкою, щоб відтворити фізичне навантаження і в такий спосіб тренувати дихання під час руху:

Зі скакалкою стрибаю.

Я навчитися бажаю

З подихом своїм ладнати

Так, щоб звук він міг тримати,

щоб глибоким був, ритмічним,

не підводив стан фізичний.

Я стрибаю без упину,

Без задишки подих лине.

Голос звучний, рівно ллється,

Легко це мені вдається.

Раз-два, раз-два, раз-два, раз!

Я стрибаю довгий час.

Правильно набираємо повітря та проказуєм: «Біля озера у лісі жили тридцять три Марисі: раз - Марися, два - Марися, три - Марися, чотири…» - ведемо рахунок, поки вистачить запасу повітря. Контролюємо правильність дихання!

Увага! Часте й глибоке дихання в нетренованих людей може викликати легке запаморочення. Регулярне тренування уповільненого видиху запускає механізми захисту головного мозку від недостатнього кровопостачання. Саме фонаційне

Голос

Голос - попередник мови та її основа. Краса звучання голосу надзвичайно важлива для будь-якої людини, адже з його допомогою ми розкриваємо свої почуття, висловлюємо емоції, спонукаємо до діяльності, переконуємо, зворушуємо. Кажуть, що немає тоншого і розкішнішого інструменту, ніж голос людини.

Для педагога голос - це найдієвіший засіб впливу на учнівську аудиторію

Вправи на розвиток сили, рухливості голосу та вибір адекватного тону звучання.

1. Уявіть, що ви заблукали у лісі. Промовляйте рятівне слово «Ау!» спочатку тихо, потім голосніше й голосніше, поки не досягнете максимальної сили голосу. Слідкуйте за правильністю дихання! Таким самим чином можна зобразити звуки завірюхи чи гудок паровоза, що наближається, а потім віддаляється: промовляємо «У-у-у!», поступово підсилюючи, а потім знижуючи гучність.

2. «Море хвилюється -раз!»: спробуйте зобразити рух хвилі вгору-вниз за допомогою зміни висоти звучання голосу: почніть читати рядки будь-якого вірша максимально низьким тоном голосу, поступово підвищуйте тональність і знову знижуйте.

3. «Сходинки»: називайте поверхи, по яких ви в думках піднімаєтесь, підвищуючи з кожним поверхом тон голосу, а потім «сходьте» вниз: перший поверх, другий поверх, третій поверх…Контролюйте роботу діафрагми!

Темп мовлення

Швидкість в цілому й тривалість звучання окремих слів і пауз в поєднанні з ритмічною організованістю мовлення складають його темпоритм. Це надзвичайно важлива складова мовлення, тому що інтонація й паузи самі по собі, окрім слів, мають значну силу емоційного впливу на слухача.

Швидкість мовлення залежить від індивідуальних особливостей учителя, змісту мовлення та ситуації спілкування. Складну для розуміння частину матеріалу педагог викладає в уповільненому темпі, далі можна говорити швидше. Обов'язково вповільнюється мовлення, коли потрібно сформулювати визначення, правило, принцип, закон. Обов'язково враховується емоційний стан дітей: із збудженою, знервованою дитиною варто розмовляти повільніше й тихіше.

Для досягнення виразності звучання потрібно вміти користуватися логічними та психологічними паузами, правильно визначати логічні наголоси. Паузи, темп і мелодика мовлення в сукупності складають інтонацію. Вдале інтонування викликає інтерес, посилює увагу слухачів.

Повправляйтесь у правильному інтонуванні: вимовте будь-яку фразу, прислів'я, скоромовку так, щоб виразити різні настрої та почуття: захоплення, співчуття, здивування, заздрість тощо.

Оптимальний темп мовлення для української мови - 120-150 слів за хвилину.

Визначаючи потрібний темп, треба враховувати, що до певної межі його прискорення поліпшує процес сприйняття. Але занадто високий темп мовлення призводить до того, що кількість інформації, що передається в одиницю часу, перевищує «пропускну спроможність» психіки людини, сприйняття погіршується і зусилля оратора витрачаються марно. Надто повільне мовлення присипляє аудиторію, слухачі втрачають здатність слідкувати за думкою, не можуть охопити зміст усієї фрази.

Варто пам'ятати, що надто швидке мовлення неминуче призводить до підвищення тону голосу, а ці два фактори разом створюють враження метушливості, невпевненості оратора. Упевнене, «солідне» мовлення досить повільне, з осмисленими логічними та психологічними паузами. А якщо педагогу вдається дотримуватись помірного темпу мовлення в кризовій ситуації, то він не лише сам зберігає свій стабільний стан, але й передає свій спокій і впевненість учням.

Отже, володіння голосом - ключ до створення гарного іміджу, інструмент продуктивної комунікації, засіб налагодження добрих стосунків з оточуючими.

Вправа на розвиток рухливості голосу: вимовляйте слова спочатку поволі, потім поступово прискорюйте темп до дуже швидкого з подальшим уповільненням: «Швидко їхали, швидко їхали, швидко їхали……»

Дикція

Для педагога чіткість вимови - професійна необхідність, що забезпечує правильність сприймання дітьми його мовлення. Дикція - це ясність і чіткість у вимовлянні слів, складів, звуків. Вона залежить від злагодженої та енергійної роботи всього мовленнєвого апарату.

Удосконалення дикції пов'язане, насамперед, із відпрацюванням артикуляції - правильних рухів мовленнєвих органів. Формування правильної артикуляції потребує цілеспрямованої й копіткої роботи, в процесі якої рухи мовленнєвого апарату відпрацьовуються до автоматизму. Цьому сприяє спеціальна гімнастика, що включає вправи для розминки органів артикуляції та відпрацювання вимови окремих звуків та їх сполучень.

Вправи для вироблення дикції

Дикція - чітка вимова звуків мовлення, що відповідає фонетичній нормі даної мови. Вона залежить від ступеня тренованості активних мовних органів. Для вдосконалення дикції використовують скоромовки і вправи.

Вправа “Косар». Уявіть, що ви точите бруском косу. Брусок ковзає то з одного боку леза, то з іншого: «ссс-ззз… ссс-ззз…ссс-ззз…» Коса наточена, можна братися за косовицю. Змах коси, і вона звучно ріже траву: «ж-ж-ж…ж-ж-ж…ж-ж-ж…»

Вправа «Примхливий мотор». Спробуйте завести мотор автомобіля. Видихуваним повітрям (без звуку голосу) викликайте вібрації кінчика язика, піднятого до верхніх зубів: «тр-р-р…тр-р-р…тр-р-р…». Додайте звук голосу (мотор завівся): «Др-р-р-р-р-р-р…др-р-р-р-р-р…»

Вправи для розминки артикуляційних органів.

1. «Весело - сумно»: розтягуємо губи в усмішці, не оголюючи зубів, потім максимально стискаємо їх.

2. «Чистимо зуби»: язик рухається по зовнішній поверхні зубів в різних напрямках.

3. «М'ячик»: перекочуємо повітря зі щоки в щоку, ніби маленький м'ячик.

4. «Хом'ячок схуднув»: надуваємо і стискаємо щоки, наслідуючи хом'ячка.

Вправи для формування правильної артикуляції.

1. Робота зі скоромовками.

Спочатку читаємо скоромовку дуже повільно, перебільшено чітко артикулюючи складні звуки та звукосполучення. Важкі для вимови слова важливо вимовляти по складах, у повільному темпі, але без осічок. Спочатку промовляємо скоромовку беззвучно, але посилено артикулюючи, потім переходимо на шепіт і лише потім - вголос.

Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.

Дрова рубали два дроворуби.

Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух.

Наша верба найкорчакуватіша.

Вашому паламареві нашого паламаря не перепаламарювати. Наш паламар вашого паламаря перепаламарить, перевипаламарить.

Їхали крамарі, стали на горі та й забалакалися: про Прокопа, про Прокопиху, про маленькі прокопенята.

У чотирьох черепашок четверо черепашенят.

Скоромовки

1. Сидить Прокіп, кипить окріп,

Пішов Прокіп, кипить окріп.

Як без Прокопа кипіти окропу,

Так і з Прокопом кипіти окропу.

2. Бурі бобри брід перебрели.

Забули бобри забрати торби.

3. Ти, малий, скажи малому:

“Хай малий малому скаже,

Хай малий теля прив'яже!”

2. Важкі для вимови слова. Потреба включати подібні слова до промови викликає додаткове напруження, невпевненість і в кінцевому рахунку може призвести до ритмічних «спотикань». Щоб убезпечити себе від невдач у майбутніх промовах, сформуйте звичку чітко, з перебільшеною дикцією проказувати такі слова, де б ви їх не зустріли, - у газетній статті, рекламному оголошенні тощо. Через деякий час ви відчуєте, як важкі для артикуляції слова перетворяться на звичайні.

Забарикадувалися координуватимуться, лінійно-концентричний, азербайджанських, корпоративний, підпорядкування, дистриб'юторського, використовуватимуться, реструктуризація…

Кожен також не повинен забувати і про інші складові мовної техніки, як-от: сила голосу, темп мовлення, тембр голосу, а також про невербальні засоби педагогічного спілкування (жести, міміку, віддаль, паузи, інтонацію, позу, візуальний контакт).

Художні засоби у мовленні педагога

Комунікативні якості мовлення

Вираження думки у грамотній логічній словесній формі пов'язане з низкою комунікативних якостей мовлення, таких як правильність (нормативність), змістовність, логічність та послідовність, багатство, точність (адекватність), доречність, виразність, естетичність та милозвучність, діапазон, швидкість, взаємодія та зв'язність мовлення. Ці компоненти створюють гармонійну єдність думки та слова.

Найголовнішою особливістю, ознакою мовленнєвої культури є нормативність мовлення, тобто дотримання правил (норм) усного і писемного мовлення. Мовна норма - це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови та сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування, як головна категорія культури мови. Мовні норми поділяються на орфоепічні, лексичні, фразеологічні, граматичні (словотвірні, морфологічні, синтаксичні), орфографічні, пунктуаційні, стилістичні. Нормативність становить спеціальну й визначальну ознаку літературної мови; мовні норми єдині й обов'язкові для всіх користувачів літературної мови.

Надзвичайно важливим є дотримання орфоепічних норм в усному мовленні. Нагадаємо деякі норми вимови звуків, характерні для української мови.

· Відповідно до норм української орфоепії дзвінкі приголосні звуки найчастіше зберігають свою дзвінкість. Це відбувається в кінці слова (дуб, жолудь, указ, ніж, пиріг, ґедзь), у середині слова перед наступним глухим приголосним (галузка, казка, загадка, везти, голубка, діжка, стрижка). Виняток становить дзвінкий приголосний г, який змінюється на глухий х перед наступним глухим: кі[х]ті, ні[х]ті, ле[х]кий, во[х]кий.

· Глухі приголосні в середині слова і на межі слів перед дзвінкими чергуються з парними дзвінкими: Вишгород - Ви[ж]город, футболіст - фу[д]боліст.

· У мовленні шиплячі ж, ч, ш перед наступними свистячими чергуються із з, ц, с: мишка - ми[с'ц']і, книжка - кни[з'ц']і, річка - рі[ц':]і.

· Свистячий приголосний з перед шиплячими ж, дж чергується з ж: бе[ж: ]альний.

· Буквосполучення - ться у дієслівних формах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу вимовляється як м'який подовжений [ц':], а буквосполученню -шся відповідає довгий м'який [ц':].

Важливим аспектом дотримання орфоепічних норм є правильне наголошування слів. Розділ мовознавства, що вивчає наголос, називають акцентологією. Особливістю сучасної української літературної мови є вільний наголос, тобто він може падати на будь-який склад: мова, змагання, науковий, література, територіальний. Наголос в українській мові може бути рухомим, тобто змінюватися в різних формах одного слова: викладач - викладача. Наголос може виконувати смислорозрізнювальну й форморозрізнювальну функції: атлас (набір географічних карт) - атлас (тканина).

По-різному наголошуйте наступні слова і спостерігайте за змінами їх лексичного і граматичного значення: милувати, туга, поверх, брати, тепло.

Окрім того, в нашій мові є ряд слів, де можливий подвійний, інколи навіть потрійний наголос: байдуже, весняний, заголовок, світанковий, ясний, затишний, зібрання, мабуть, первісний, загадка, помилка, усмішка, ін.

Вправа 1 «Постав правильно наголос»

Лексичні норми - це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає розділ мовознавства - лексикологія.

Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі спілкування відбувається добір і комбінування найбільш точних, влучних слів. Чуття мови в освіченої людини допомагає знаходити слова, що в контексті найточніше передаватимуть відтінки думки.

До групи лексичних помилок відносяться недоліки, пов'язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю. Їх можна умовно поділити на дві групи:

І. До цієї групи відносяться помилки, пов'язані з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

1. вживання слова у невластивому йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «добра страва» (смачна страва);

2. порушення лексичної сполучуваності слів: «малий шелест листя» (тихий шелест), «зробити героїчний вчинок» (здійснити);

неточне вживання фразеологізмів: «жити іншим розумом» (жити чужим розумом), «стати за спиною» («жити за спиною»).

ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

1. вживання зайвого слова: «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал»;

2. вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів: «святкове свято», «в образі відображено»;

3. дослівний переклад російських слів або словосполучень, так звані «кальки» та вживання русизмів: «приймати участь» (замість брати участь), «ти мені мішаєш»(заважаєш).

Вправа 2 «Виправте помилки, дотримуючись норм сучасної української літературної мови»

Мова втрачає природну свіжість через засилля в ній загальних фраз, штампованих висловів. Наприклад, одним з багатьох «універсальних» слів стало слово питання. Питання ставлять, піднімають, порушують, його торкаються, розглядають, вирішують, воно важливе, першочергове, складне, злободенне, гостре, болюче, на питанні зупиняються, з ним справляються… проте в більшості випадків без слова питання можна обійтися і це ніяк не вплине на якість і зміст повідомлення:

· на батьківських зборах торкнулись питання… - говорили про…;

· хотів би зупинитись на питанні… - хотів би сказати про…;

· не все ще вирішено в питанні організації… - не все ще зроблено для організації…;

· на перший план виносимо питання… - найважливіше - це…

Часто можна почути ненормативні вислови рахую, що ви помиляєтесь, рахую можливим… Проте не кожне значення російського полісемічного слова считать перекладається українською як рахувати.

Вправа 3 Перекладіть українською:

· считаю возможным;

· считаю своим долгом;

· каждая минута на счету;

· на этот счет;

· это не в счет;

· жить на чужой счет;

· свести счеты;

· в конечном счете.

( Можете скористатися підказкою: не береться до уваги, визнаю можливим, щодо цього, вважаю за свій обов'язок, чужим коштом, не згаяти ні хвилини, порвати з …, врешті-решт. )

Важливим аспектом дотримання орфоепічних норм є правильне наголошування слів. Розділ мовознавства, що вивчає наголос, називають акцентологією. Особливістю сучасної української літературної мови є вільний наголос, тобто він може падати на будь-який склад: мова, змагання, науковий, література, територіальний. Наголос в українській мові може бути рухомим, тобто змінюватися в різних формах одного слова: викладач - викладача. Наголос може виконувати смислорозрізнювальну й форморозрізнювальну функції: атлас (набір географічних карт) - атлас (тканина).

По-різному наголошуйте наступні слова і спостерігайте за змінами їх лексичного і граматичного значення: милувати, туга, поверх, брати, тепло.

Окрім того, в нашій мові є ряд слів, де можливий подвійний, інколи навіть потрійний наголос: байдуже, весняний, заголовок, світанковий, ясний, затишний, зібрання, мабуть, первісний, загадка, помилка, усмішка, ін.

Лексичні норми - це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає розділ мовознавства - лексикологія.

Залежно від змісту й мети висловлювання у процесі спілкування відбувається добір і комбінування найбільш точних, влучних слів. Чуття мови в освіченої людини допомагає знаходити слова, що в контексті найточніше передаватимуть відтінки думки.

До групи лексичних помилок відносяться недоліки, пов'язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю. Їх можна умовно поділити на дві групи:

І. До цієї групи відносяться помилки, пов'язані з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

1. вживання слова у невластивому йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «добра страва» (смачна страва);

2. порушення лексичної сполучуваності слів: «малий шелест листя» (тихий шелест), «зробити героїчний вчинок» (здійснити);

3. неточне вживання фразеологізмів: «жити іншим розумом» (жити чужим розумом), «стати за спиною» («жити за спиною»).

ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

1. вживання зайвого слова: «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал»;

2. вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів: «святкове свято», «в образі відображено»;

3. дослівний переклад російських слів або словосполучень, так звані «кальки» та вживання русизмів: «приймати участь» (замість брати участь), «ти мені мішаєш»(заважаєш).

Мова втрачає природну свіжість через засилля в ній загальних фраз, штампованих висловів. Наприклад, одним з багатьох «універсальних» слів стало слово питання. Питання ставлять, піднімають, порушують, його торкаються, розглядають, вирішують, воно важливе, першочергове, складне, злободенне, гостре, болюче, на питанні зупиняються, з ним справляються… проте в більшості випадків без слова питання можна обійтися і це ніяк не вплине на якість і зміст повідомлення:

* на батьківських зборах торкнулись питання… - говорили про…;

* хотів би зупинитись на питанні… - хотів би сказати про…;

* не все ще вирішено в питанні організації… - не все ще зроблено для організації…;

* на перший план виносимо питання… - найважливіше - це…

Часто можна почути ненормативні вислови рахую, що ви помиляєтесь, рахую можливим… Проте не кожне значення російського полісемічного слова считать перекладається українською як рахувати.

Перекладіть українською:

* считаю возможным;

* считаю своим долгом;

* каждая минута на счету;

* на этот счет;

* это не в счет;

* жить на чужой счет;

* свести счеты;

* в конечном счете.

Можете скористатися підказкою: не береться до уваги, визнаю можливим, щодо цього, вважаю за свій обов'язок, чужим коштом, не згаяти ні хвилини, порвати з …, врешті-решт.

Збіднюють і спотворюють наше мовлення неграмотні переклади, калькування з російської мови. Ознакою неосвіченості й недбалості називають таке поширене нині явище, як суржик. Це слово у своєму первісному значенні означало суміш різних видів зерна, борошно з такої суміші. У питаннях нормативності мовлення суржик розглядають як побутове мовлення, в якому об'єднано лексичні й граматичні елементи різних мов без дотримання норм мови літературної.

Вправа «Словничок-антисуржик» - привід усміхнутися?

Неправильно

Правильно

Брат старший мене

Брат старший від / за мене

Відзначити юбілей

Відзначити ювілей

Він добрий по натурі

Він доброї вдачі

Включити телевізор

Увімкнути телевізор

Йому в житті повезло

Йому в житті пощастило (поталанило)

Носить прізвище чоловіка

Має прізвище чоловіка

Порадувати дітлахів

Порадувати дітвору, діточок

Справив шестидесятиріччя

Відсвяткував шістдесятиліття

Було тільки два урока

Було тільки два уроки

Вищий учбовий заклад

Вищий навчальний заклад

Вів себе достойним чином

Поводився гідно (шанувався)

Лекції по математиці

Лекції з математики

Минулорічна практика

Торішня практика

Напам'ять вивчив чотири рядка

Напам'ять вивчив чотири рядки

Наукова ступінь

Науковий ступінь

Об'єм знань

Обсяг знань

Область науки

Галузь (сфера) науки

Отримати освіту

Здобути освіту

У цій сфері жінки займають 52 відсотка

У цій сфері жінки становлять 52 відсотки

Напиши заяву директору Iвану Петровичу Коваленко

Напиши заяву директоровi Iвановi Петровичу Коваленковi

Учнi приймають участь у рiзних гуртках

Учнi беруть участь (працюють) у рiзних гуртках

Замiну урокiв провели згiдно наказу директора

Замiну урокiв провели згiдно з наказом (вiдповiдно до наказу) директора

Рахую, що розклад треба скласти по-другому

Вважаю (мiркую, думаю), що треба скласти розклад по-iншому (iнший розклад)

Учнi краще взнали iсторiю краю

Учнi бiльше дiзналися про iсторiю (пiзнали, вивчили iсторiю) краю

Це сама важлива тема

Це найважливiша тема

По цих роздiлах буде контрольна робота

З цих роздiлiв буде контрольна робота

Цi помилки зустрiчаються часто

Цi помилки трапляються часто

Його вiдповiдь вартує самої вищої оцiнки

Його вiдповiдь заслуговує найвищої оцiнки

Нiхто не рiшив цiєї задачi

Нiхто не розв'язав цiєї задачi

Чому рiвняється цей вираз?

Чому дорiвнює цей вираз?

Докажи теорему

Доведи теорему

Напишiть двi строчки

Напишiть два рядки

Завдяки запiзненню одержав зауваження

Через запiзнення одержав зауваження

Прошу, тихше!

Прошу, тихо!

Давайте працювати!

Працюймо!

Перевернiть сторiнку

Перегорнiть сторiнку

Розкрийте книжку на сторiнцi ...

Розгорнiть книжку на сторiнцi ...

Вiдкрийте у класi вiкно!

Вiдчинiть у класi вiкно!

Хто знає, пiднiмiть руку

Хто знає, пiднесiть руку

Не став на парту портфель!

Не клади на парту портфель!

Говори дальше

Продовжуй

Коротше кажучи

Коротко кажучи

Виконав це по дорученню вчителя

Виконав це за дорученням вчителя

Було два семiнара

Було два семiнари

Провели три конкурсних екзамена

Провели три конкурснi екзамени (iспити)

Лекцiї починаються у вiсiм годин

Лекцiї починаються о восьмiй годинi

Завтра в унiверситетi день вiдчинених дверей

Завтра в унiверситетi день вiдкритих дверей

Бiльша половина студентiв

Бiльше нiж (як) половина студентiв

Вiн наш ведучий учений

Вiн наш провiдний учений

Виразність - це комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії. До засобів виразності можна віднести засоби художньої образності (епітети, порівняння, метафори), фонетичні засоби (інтонація, темп мовлення, дотримання пауз, дикція), синтаксичні фігури (звертання, риторичні запитання, інверсія, градація, повтори, періоди), вживання прислів'їв та приказок, афоризмів, цитат, видозміни голосу, емоційну тональність.

Точність мовлення виявляється у використанні слів відповідно до їх значення: називаємо речі своїми іменами. Точність залежить від обізнаності з предметом мовлення, багатством активного словника людини. Від точності слів залежить точність ідей. В.В. Маяковський писав, що в пошуках потрібного, найточнішого слова він перебирав «тонни словесної руди». Точність мовлення розвивається шляхом постійного й уважного опрацювання навчальних та наукових статей, словників, аналізом чужого та власного мовлення.

Ясність мовлення забезпечує адекватне розуміння сказаного, що не вимагає від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті. Неясність мовлення зумовлюється порушенням норм літературної мови, перенасиченістю висловлювань незрозумілими термінами, іншомовними словами. Основний шлях розвитку ясності мовлення - це власне процес спілкування: чим частіше людина вступає в процес комунікації, причому з різними аудиторіями, тим більше уваги починає приділяти вдосконаленню власного мовлення.

Під доречністю мовлення розуміють відповідність ситуації мовлення, врахування особливостей аудиторії (вік, освіта, соціальне становище, спрямованість) та обставин спілкування.

Багатство мовлення - це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.

Реалізація естетичних уподобань мовця відбувається шляхом оптимально дібраного темпу і звучності, уникнення нагромаджень приголосних і голосних, завдяки різноманітності синтаксичних конструкцій, використанню цитат, фразеологізмів, крилатих висловів тощо. Загалом під естетичністю мовлення розуміємо його красу й нестандартність.

Для української мови характерна евфонічність, або милозвучність. Видатний мовознавець І. Срезневський відзначав, що «це мова поетична, музикальна, мальовнича».

Визначний письменник В.І.Самійленко зазначає: "Відомо було досі, що вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може третє або четверте) між усіма європейськими мовами. Цю думку дуже легко пояснити фактами фонетики. Наша мова має тільки чисті, виразні голосівки (vocalis) а, е, і, и, о, у. Глухих і невиразних голосівок, таких як, наприклад, англійські голосівки, або як німецьке ц або французькі eu, un, on і т.п., зовсім не має. Вона не любить такого поєднання шелестівок (consonans), яке тяжко вимовити... Вона має кілька засобів до урівноваження вокалізму з консонантизмом, себто кількості голосівок з шелестівками, в цілях більшої евфонічності, засобів, цілком аналогічних мові італійській. І коли не займає першого місця по евфонічності, то тільки через те, що в кількох словах, - небагатьох, але часто вживаних, - допускає негармонійне з'єднання шелестівок: бг, пхн, ткн - бгати, пхнути, ткнути і взагалі порушує фонетичну рівновагу в бік консонантизму трохи частіш, ніж мови італійська й іспанська».

Найуживанішим засобом милозвучності нашої мови є чергування у/в (префіксів і прийменників) та і/й.

Чергування у/в.

Прийменник та префікс у вимовляється й пишеться:

· між літерами, що позначають приголосні (був у школі, почав учити);

· на початку речення перед приголосним (У Карпатах сніг);

· перед наступними в, ф та сполученням літер хв, льв, св, тв незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово (живе у Львові, були у Федора);

· після паузи, що позначається на письмі комою, тире чи двокрапкою перед приголосним ( школа, у якій…).

Префікс та прийменник в :

· між голосними (успіхи в економіці);

· на початку речення перед голосним (В очі лисицею, а поза очі - вовчицею);

· після голосного перед приголосним, крім в, ф, льв, хв, св, тв (шило в мішку).

Звісно, що чергування не відбувається, якщо зміна початкового у/в веде до зміни значення слова або ж у власних назвах: вправа - управа, Удод, Вроцлав.

Прийменник з може мати варіанти із, зі, зо. Варіант із найчастіше вживається між свистячими та шиплячими (з, с, ц, ч, ш) або між групами приголосних (разом із сонечком, родина із семи чоловік). Прийменник зі буде доречним перед сполученням приголосних (встають зі сходом сонця), зо - перед числівниками два, три (зо два, зо три), причому в цих випадках наголос переходить на прийменники.

Справа іде на лад, рятуватись втечею, йдуть в ногу, далось взнаки, над всяке сподівання, один у один, а мені і невтямки, під мною, так й сказали б, раз в раз, з щирою душею, от тобі і маєш, колись й тепер, у сестри і її дочки

Найпоширенішими засобами художньої виразності в українській мові є тропи та стилістичні фігури.

Троп (від грецького зворот) - це слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його внутрішньої форми. Основними різновидами тропів є порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, алегорія, оксюморон, гіпербола, літота, іронія, сарказм та інші засоби поетичного мовлення, що розкривають багатство його асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють його емоційне та оцінне забарвлення, вказують на домінантні ознаки авторського стилю.

Одним з найпоширеніших видів тропів є метафора.

Метафора (від грецького перенесення) - розкриття сутності одних предметів та явищ через інші за схожістю та контрастністю.

Стилістичні фігури - це незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються для посилення художньої виразності. Покликані не лише індивідуалізувати мовлення, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. На відміну від тропів, будуються за синтаксичним принципом. Різновидами стилістичних фігур є анафора, антитеза, градація, еліпс, епіфора, інверсія, кільце тощо.

Вправа 6: «Обличчя в дзеркалі порівнянь». Пропонуємо дібрати порівняння до «складових» людської голови: хто більше, хто оригінальніше?

Порівняння - це троп, який пояснює один предмет через інший, подібний до нього (часто за допомогою сполучників як, мов, немов, ніби, буцім та ін.)

Вправа 7: «Від А до Я». До запропонованого іменника дібрати якомога більше епітетів та взагалі означень. Таким чином можемо створити узагальнений портрет сучасного учня або ж подискутувати, якою повинна бути поведінка.

Епітет (від грецького epitheton - означення або прізвисько) - такий мовно-поетичний засіб, який шляхом художнього переосмислення надає означуваним словам особливої художньої забарвленості й наповненості. Іншими словами епітет - це особливе художнє означення.

Обличчя у дзеркалі порівнянь

Чоло

Як променисте сонце, як ясне сонечко, як рівненьке поле

Очі

Неначе волошки в полі, як намистинки, як сині озерця, наче в мареві туману, як блакитні озера, немов дві зірки, мов дзеркало

Брови

Як списи, як шнурочки, як коромисла, як розправлені крила, як намальовані, як дуги, як брови

Вії

Як пелюстки ромашки, ніби пухнасті віяла, як крила метелика, як пухнасті віяла, як бережки, як трава

Ніс

Як картоплина, мов картоплинка, як у Буратіно, як в орла

Щоки

Наче ніжний персик, ніби рум'яні яблучка, як наливні яблучка, як пампушки, мов сунички

Рот

Ніби бантик, як червона стрічечка, як вишенька,

Губи

Як ніжні пелюстки троянди, як стиглі вишні, немов ягідки, як у Маші Распутіної

Зуби

Мов перлини, як білосніжні перлинки, білесенькі, як перший сніг

Підборіддя

Як скелястий виступ, як «Ластівчине гніздо», як сердечко, як яєчко

Волосся (або зачіска)

Як водоспад, як віти берези, як білі кучеряві хмарки, як хмаринка у небі, як тендітна кульбабка у полі, як хвилі морські, немов хвилі на морі, як копна

Вуха

Як маленькі варенички, як два березові листочки, як мушлі, як локатори, як у Чебурашки, як у їжачка

Вуса

Наче сніп соломи, як чорні струмки, як стріли, як дорога

Борода

Наче схованка для усмішки, як густий ліс, як лопата

Голова

Наче маленький кавунчик, к макітра, як у соняшника

Від „А” до „Я”

До слова погляд доберіть епітети на кожну літеру алфавіту.

А

аристократичний, актуальний, аналогічний, активний, авторський, астрологічний

Б

блискавичний, безнадійний, бридкий, безтолковий, банальний, безглуздий, боязкий, близький, березневий

В

величний, вразливий, всесильний, відчайдушний, веселий, відвертий, вихований, вірний

Г

гордовитий, грайливий, гарячий, гострий, гарний, гнилий, грізний, грубий, гнівний

Д

доброзичливий, демократичний, дивний, драматичний, дратівливий, дитячий, дружній, добрий,

Е

енергійний, емоційний, еротичний, егоїстичний, екзотичний

Є

єдиний, єхидний, єднальний

Ж

жагучий, жалісний, жартівливий, жорстокий, живий, життєрадісний, жіночий, жадібний, жалюгідний

З

замріяний, здивований, загадковий, задумливий, зігріваючий, зрадливий, зайвий, злий, зляканий, залізний, зухвалий, здурілий

І

іронічний, іскристий, інтригуючий, істинний, індивідуальний

Й

йолопський

Ї

їдючий

К

кривий, крижаний, комічний, караючий, красивий, колючий, кмітливий,

Л

ласкавий, лагідний, люблячий, ліричний, людський, лукавий

М

меланхолійний, мудрий, мінливий, могутній, милий, миттєвий, модний, милостивий, материнський,

Н

неповторний, небезпечний, ніжний, незвичайний, нахабний, науковий, незабутній, несподіваний, невдячний, норовливий, неймовірний, настирливий, незрозумілий

О

оптимістичний, осінній, офіційний, образливий, оригінальний, обожнюючий, однаковий, ображений, оскаженілий

П

підступний, прекрасний, підлий, проникливий, похмурий, палаючий, прицільний, пестливий, поміркований, простий

Р

рішучий, різкий, розумний, радісний, романтичний, розлючений, риб'ячий, рідний

С

сором'язливий, сонний, сексуальний, сміливий, спопеляючий, сумний, сучасний, сьогоднішній, симпатичний, свійський, світлий, сердитий, спокусливий

Т

туманний, таємничий, теплий, трагічний, тупий, тимчасовий, тусклий, тваринний

У

улесливий, уразливий, уважний, улюблений, убивчий, унікальний, учительський, упевнений

Ф

фанатичний, філософський, файний, фонтанний, фатальний, фантастичний

Х

хитрий, холодний, хороший

Ц

цілеспрямований, цікавий, цнотливий, цинічний, царський, цінний

Ч

чесний, чоловічий, чудний, чудовий, чаруючий, чарівний

Ш

шокуючий, шалений, шанобливий, шкільний

Щ

щирий, щасливий

Ю

юний

Я

яскравий

Від „А” до „Я”

До слова думка доберіть епітети на кожну з літер алфавіту.

А

аналогічна, антична, аморальна, адекватна, алегорична, арифметична

Б

банальна, бурхлива, божевільна, багата, буйна, безнадійна, безсоромна

В

власна, вільна, всесильна, вагома, влучна, вразлива, велична, вируюча

Г

грандіозна, гарна, грайлива, гнівна

Д

дідівська, давня, дотепна, дивна, дурна, далека, динамічна

Е

естетична, елегантна, еволюційна, етична

Є

єдина

Ж

жартівлива, життєрадісна, жива

З

замріяна, забавна, загадкова, звичайна, зла, знайома, злісна

І

істинна, іронічна, інтелектуальна, інтернаціональна

Й

Ї

їдка

К

колоритна, красива, кінцева, кмітлива, красномовна

Л

лагідна, людська, лаконічна, легка, лінива

М

мрійлива, мандрівна, мудра

Н

найкраща, незабутня, нікудишня, нестала, непогана, нова, нестандартна

О

оригінальна, огидна, оптимістична, остання, основна, обґрунтована

П

приборкана, проста, постійна, природна, правильна, прогресивна, прозаїчна, прозора

Р

розумна, радісна, революційна, різні

С

смілива, сумна, сатирична, суттєва, страшна, сильна

Т

творча, точна, тактовна

У

упевнена, умовна, унікальна, універсальна

Ф

фантастична, феєрична, фінальна, фанатична

Х

хороша, характерна, хижа, хронічна, хмурна

Ц

цікава, цинічна

Ч

чарівна, чесна, чемна, чоловіча

Ш

шалена, шокуючи, швидка, шкільна

Щ

щаслива, щира

Ю

юридична

Я

яскрава, ясна

Від „А” до „Я”

До слова поведінка доберіть епітети на кожну літеру алфавіту.

А

артистична, аморальна, активна, акторська, азартна, агресивна, аристократична

Б

безглузда, бойова, бездоганна, байдужа, боязка, безтурботна, безвідповідальна

В

войовнича, весела, відважна, вередлива, врівноважена, ввічлива, вихована

Г

гостинна, гуманна, гарна, гомінлива, гучна, гумористична, грайлива, гидка, гідна

Ґ

ґречна

Д

добра, дбайлива, дурна, дитяча, довгоочікувана, дружня, дратівлива, дивна, дотепна

Е

енергійна, екстравагантна, елегантна, егоїстична, емоційна, етична, ексцентрична, ефектна

Є

єхидна

Ж

жорстока, жалісна, жартівлива, жадібна, жвава, життєрадісна, жалюгідна, жахлива

З

замкнута, звіряча, запальна, заспокоєна, загадкова, звичайна, зухвала, зразкова, задовільна, зарозуміла, зніяковіла, злісна, захоплююча

І

інтелігентна, істерична, імпульсивна, іронічна, інтуїтивна, ідеальна, інтересна

Й

ймовірна

Ї

К

клопітлива, кепська, катастрофічна, кумедна, кмітлива, казкова, кваплива, красива, класна

Л

людська, лірична, любляча, ласкава, лиха, лагідна, ледача, лицемірна

М

мерзенна, моральна, мінлива, мила, мерзотна, майстерна

Н

нав'я...


Подобные документы

  • Естетика - наука про становлення чуттєвої культури людини. Становлення проблематики естетики як науки. Поняття, предмет та структура етики, її філософське значення. Відмінність між мораллю і моральністю. Основна мета й завдання етики у сучасних умовах.

    контрольная работа [26,2 K], добавлен 14.12.2010

  • Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства. Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура, зміст та правові наслідки порушення. Основні проблеми, пов’язані із практичним визначенням професійної етики.

    курсовая работа [696,1 K], добавлен 29.06.2011

  • Поняття та завдання професійної етики юриста. Моральне правило, норма поведінки. Поняття юриспруденції, юридична етика. Особливості професії юриста, їх моральне значення. Принципи професійної етики юриста. Зміст, значення судової етики, Обов'язок судді.

    реферат [29,2 K], добавлен 20.10.2010

  • Стратегічна мета. Завдання та пріоритети розробки та впровадження програми етики державного службовця. Засоби досягнення мети програми. Проект "Етичного кодексу". Комітет з етики. Етичний тренінг. Служба з питань урегулювань.

    реферат [12,2 K], добавлен 00.00.0000

  • Опис історичного шляху становлення етики як навчальної дисципліни із часів Древнього Світу до наших днів; розвиток науки в роботах Платона, Канта, Спінози, Шопенгауера. Ознайомлення із предметом, задачами та основними поняттями вчення про мораль.

    шпаргалка [472,5 K], добавлен 19.06.2011

  • Право і мораль, їх взаємозв'язок, характерні особливості. Моральні якості і культура працівника прокуратури. Професійно-моральна деформація та її фактори. Етичні правила поведінки слідчого, керівника органу прокуратури. Кодекс професійної етики.

    дипломная работа [115,1 K], добавлен 12.09.2010

  • Теоретичні питання педагогічної етики. Генезис розвитку етичних проблем протягом багатьох століть. Умови розвитку етичної поведінки педагога. Творчий підхід до праці, удосконалення педагогічної майстерності. Уміння з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки.

    статья [34,4 K], добавлен 18.08.2017

  • Поняття етичної культури юриста. Загальні вимоги, які ставляться до юриста. Кодекс професійної етики юриста. Професійний борг юриста. Професійно-особисті якості юриста. Професійна тайна юриста. Моральна відповідальність юриста.

    реферат [28,4 K], добавлен 25.09.2006

  • Складові адміністративної етики. Дотримання адміністративної етики. Особливості взаємостосунків представників держави і підприємництва. Інституційний тип взаємовідносин державних службовців і підприємців. Етичний кодекс. Принципи етики ділової людини.

    реферат [3,9 M], добавлен 18.09.2008

  • Поняття категорії етики та їх історичний характер, різновиди та напрямки вивчення. Релятивізм та ригоризм в їх трактуванні добра та зла. Категорії етичного вибору, вчинку, моральної діяльності, а також ті, що передають етичні характеристики людини.

    контрольная работа [58,8 K], добавлен 19.03.2015

  • Дотримання етики конкурентної боротьби на прикладі українських суб’єктів господарювання. Антиконкурентні дії органів влади. Етичні методи боротьби з недобросовісною конкуренцією. Деякі принципи та правила етики, що відображені в законодавчих актах.

    реферат [22,3 K], добавлен 18.03.2011

  • Правове забезпечення етики поведінки державних службовців. Правила поведінки державних службовців та Кодекс поведінки державних службовців. Найкращий кодекс — це лише відправний пункт постійної роботи з поліпшення етичного клімату.

    контрольная работа [20,9 K], добавлен 12.04.2007

  • Специфіка взаємодії етики й естетики. Роль етики під час аналізу мистецтва як складової частини предмета естетики. Православний канон як культурний феномен. Канон як самостійна естетична категорія. Формальні ознаки канонізації в російській церкві.

    контрольная работа [15,8 K], добавлен 23.04.2010

  • Спілкування як процес взаємодії громадських суб'єктів. Сучасні погляди на місце етики в діловому спілкуванні. Категорії етики та моральні норми. Етичні принципи і характер ділового спілкування. Психічна структура особи і практика ділового спілкування.

    реферат [30,1 K], добавлен 13.09.2010

  • Сутність етики, історія її розвитку як наукового напрямку, мораль як основний предмет її вивчення. Аспекти, які охоплює моральна сфера людського життя. Проблеми та теорії походження моралі, її специфіка та структура, соціальні функції, завдання.

    реферат [18,2 K], добавлен 18.09.2010

  • Поняття етики як науки, її сутність і особливості, місце та значення в сучасному суспільстві. Історія становлення та розвитку вітчизняної етичної думки, її видатні представники. Сутність філософії діалогічного напрямку, вклад в її розвиток Ролана Барта.

    контрольная работа [36,2 K], добавлен 07.04.2009

  • Історія виникнення професійної етики як системи моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей. Професійна етика в суспільстві та її взаємозв'язок з іншими науками. Особливості етики різних професій.

    реферат [254,3 K], добавлен 19.03.2015

  • Сутність поняття "соціальна етика". Марксистська концепція природи структурного зла. Теоретичні джерела соціальної етики. Співвідношення індивідуальної й соціальної моралі. Механізми соціальної інтеграції колишніх епох. Справедливість як рівність.

    реферат [19,1 K], добавлен 02.03.2010

  • Адміністративний етикет і етика ділового спілкування як зведення певних правил поведінки, прийнятих сферою виробництва, послуг, культури, науки, тобто у сфері вашої професійної діяльності, необхідність його застосування в усному та писемному мовленні.

    контрольная работа [21,5 K], добавлен 23.03.2011

  • Социальный педагог как субъект профессиональной деятельности: личностная характеристика и профессиональная компетентность. Этические принципы деятельности социального педагога. Стандарты этического поведения социального педагога и социального работника.

    реферат [35,1 K], добавлен 24.01.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.