Проблема добра і зла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Запорізький національний університет"

Міністерства освіти і науки України

Реферат

Проблема добра і зла

Виконала:

студентка V курсу

групи 2330 -- 1

філологогічного факультету

(заочне відділення)

Чудновець С.В.

Перевірив: доцент

Ель -- Гуессаб Карім

Запоріжжя, 2014

Добро є одним із найзагальніших понять моралі й категорією етики. Розуміння, спосіб тлумачення, аргументації й сутності добра і зла істотно впливають на визначення інших категорій етики і на всю етичну концепцію, оскільки ці категорії основні, фундаментальні. У них найповніше виявляється специфіка моралі, бо саме за допомогою категорій "добро" і "зло" виділяється, окреслюється моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи

Зміст категорії "добро" іноді ототожнюють із сутністю моралі взагалі, хоча більшість учених розглядає добро як морально-позитивне начало, зло - як морально негативне, саме етику - як учення про добро і зло. Добро - найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить для досягнення інших цілей; уявлення про добро в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості. На відміну від прекрасного (абсолютно вселюдської цінності) добро адресується людині не в художньому образі, а в натуральному вияві.

Людині постійно доводиться вдаватися до категорій "добро" і "зло", оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критеріями моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка. За словами В. Соловйова, щоб спромогтися на здійснення добра, необхідно знати, чим воно є насправді. В іншому разі будь-які намагання зробити це будуть лише механічною дією.

В історії людства відомо немало подій і фактів, коли хибні уявлення про добро і зло призводили до трагічних наслідків (хрестові походи, інквізиція, фашизм). Тому з'ясування природи та сутності добра і зла є надзвичайно важливою і відповідальною справою.

З розвитком етики сформувались численні точки зору на проблему сутності добра і зла. Найчастіше їх поділяють на дві групи - моральний абсолютизм і моральний релятивізм.

Абсолютистські концепції добра і зла. Їх представники онтологізують (надають статусу буття) добро і тлумачать зло як щось негативне, що протистоїть буттю, спотворює його. Добро і зло протиставляють, стверджують, ніби добро за будь-яких умов не може переходити у зло, і навпаки. Категорії "добро" і "зло" розглядають як незмінні, абсолютно істинні, вони не піддаються сумніву. При цьому не враховують, що їх авторами були окремі люди (філософи, апостоли, пророки), які мали специфічні, іноді гранично полярні, несумісні погляди, переконання, світогляди.

Подібні уявлення побутували ще в міфології Давнього світу, божества якої чітко поділяють на добрі і злі. Наприклад, згідно із зороастризмом (релігія Давньої Персії) вся світова історія становить собою боротьбу доброго бога-творця, абсолютного добра Ахурамазди (Ормузда) і злого бога, абсолютного зла.

Згідно з абсолютистською етичною концепцією добро часто ототожнювали з духовним началом, а зло - з матеріальним, тілесним. Душа, мовляв, має божественне джерело, а тіло обтягує душу ницими пристрастями. Тіло як матеріальне, речовинне має потяг до подібного собі - до матеріальних предметів, а душа - до нематеріальних явищ.

Пізнання розглядають при цьому як шлях до чеснот і протиставляють наживі й насолоді, хибному, порочному шляху. Насправді, між душевними й тілесними спонуками немає непримиримого антагонізму, оскільки тілесні спонуки регулюють свідомістю людини, принаймні піддаються регулюванню.

Антична етика вбачала перевагу душі над тілом у її здатності до пізнання. Наслідком цього було ототожнення добра зі знанням, а зла - з незнанням, хибністю.

Релятивістські концепції добра і зла. У цій системі поглядів поняття моралі надається умовне, відносне значення. Що призводить до суб'єктивізму в тлумаченні моральних понять і суджень, дот заперечення в них об'єктивного змісту, нерідко - до нігілізму та імморалізму вселюдських моральних цінностей.

Релятивісти бачать те, що моральні поняття й уявлення різних народів, соціальних груп, людей, перебуваючи у зв'язку з їх проблемами, переконаннями й уподобаннями, мають суттєві відмінності, а також залежать від часу, конкретних життєвих ситуації. Звертаючись до фактів, що засвідчували, протилежність моральних уявлень у різних народів, на відносності добра і зла наполягали софісти.

Подібним було ставлення до моральних, і не тільки моральних, уявлень скептиків. Що з особливою переконливістю виявилося в аргументах проти можливості точного знання. Скептики, наприклад, вважали, що існує стільки рівноцінних моральних суджень, стільки є народів і осіб. Вони рекомендували утримуватися від суджень. Підкорятися звичаям і законам своєї країни. Оскільки зла, на їхню думку, не існує, потрібно просто остерігатися того, що вважалось злом. І зберігати завдяки цьому душевну незворушність. добро зло пізнання моральний

Сучасні етапи не дають однозначного тлумачення добра і зла, пояснюючи це такими особливостями:

с Поняття "добро", яке охоплює всі позитивні моральні явища, якщо й буде визначеним, то виявиться беззмістовною абстракцією. Однак жодна наука не може обійтися без гранично загальних для неї понять.

с Добро, як правило, виконує в моральному судженні роль предиката, і спроби поміняти місцями суб'єкт і предикат закінчуються невдачею. Добро - це найвища, абсолютна вселюдська цінність.

с Безмежна багатоманітність виявів добра, невичерпна застосовуваність поняття "добра". Щодо "невичерпної застосовуваності" поняття "добра", то наука уникає двозначності чи багато значності. З цією метою за кожним терміном чітко визначеним змістом і окресленим обсягом. Так терміном "добро" є в етиці позначають тільки навмисні вільні дії людини, тобто вчинки.

с Люди, мовляв, різняться між собою, тому загальне добро не може бути однаковим для всіх. Певна річ, люди по-різному розуміють добро, та головне, що для кожної людини воно є саме добром. В іншому разі вона буде нездатною адекватно орієнтуватись у сфері моральних цінностей.

с Відсутність достатніх підстав, що вважати добро або об'єктивною властивістю буття, або суб'єктивним станом психіки людини, оскільки неможливо встановити, де воно існує, де його шукати - у предметах і явищах об'єктивного світу чи в душі. На цій основі виникають сумніви, чи існує воно саме по собі, безвідносно до зла.

Цю точку зору можна спростувати. Відомо, що питання про природу добра і зла перебуває в нерозривному зв'язку з проблемою природи і сутності моралі.

Добро слід розглядати як процес, якому властиві такі стадії: ідея добра; добро як стан самосвідомості людини; добро як спосіб буття людини; матеріальна і духовна культура людства, в якій акумулюється і нагромаджується потенціал добра.

Література

1. Етика. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

2. Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування. - К.: ЦНЛ, 2005.

3. Малахов Віктор Етика. - К: Либідь, 1996. - 304 с.

4. Пода Олена Юріївна Журналістська етика. - Запоріжжя: ЗДУ, 2003. - 36с.

5. Малахов Віктор Етика спілкування. - К.: Либідь, 2006. - 400 с.

6. Малахов Віктор Аронович Етика. - К.: Либідь, 2001. - 384 с.

7. Християнська етика і педагогіка: статті та уроки. - Острог:, 2001. - 312с.

8. Ломачинська Ірина Миколаївна Професійна етика. - К.: Ун-т "Україна", 2005. - 227 с.

Размещено на Allbest.ru