Бізнес-етика як окремий напрям виникла на основі сполучення потреб та інтересів бізнеса і науки (прикладної етики) в XX ст. У 80 - 90-х pp. XX ст. бізнес-етика стала частиною корпоративної культури і набула всесвітнього масштабу. В останнє десятиліття з'явилися міжнародні центри з бізнес-етики. Бізнес-етика стала предметом викладання у провідних університетах, бізнес-школах.

У країнах із розвиненою ринковою економікою дослідження щодо єдності етики і бізнесу досягнули певного рівня. На думку британського науковця Б.Шпегельммілі провідною країною в цьому напрямі дослідження є США. З етики бізнесу у США читається більше ніж 500 курсів лекцій в університетах, присвячено близько 50 монографій, видається декілька газет ("Газета з етики бізнесу", "Бізнес і професійна етика"). Комп'ютерний каталог Каліфорнійського університету налічує більше ніж 340 назв книг і статей, присвячених цій проблемі.

В Європі перша кафедра з бізнес-етики була відкрита в 1985 р. у Нідерландах.

Етика бізнесу - це правила, норми, що регулюють відношення суб'єктів бізнесу.

Можна виділити три рівні етичних правил, що існують у сучасному бізнесі:

1. Нормативні принципи, зафіксовані в загальнолюдських етичних нормах (не вкради, не убий, не давай неправдивих свідчень), які, зазвичай, рунтуються на системі релігійних переконань, недотримання яких призводить до психологічного дискомфорту.

2. Професійні правила певного регіону.

3. Корпоративні норми групової поведінки на рівні фірми, організації.

"Бізнес" - одне з понять, що характеризує феномен західного суспільства, певне загальнолюдське досягнення, результат соціальної еволюції.

Практика бізнес-етики засвідчує її життєздатність, вона реально застосовується в бізнес-організаціях, сприяє реалізації наукового потенціалу вчених у сфері гуманітарних наук.

У зарубіжній науці на сьогодні склалася певна концепція щодо визначення взаємодії бізнесу і етики.

У дослідженнях проблеми "бізнес і етика" простежується деяка історична логіка, що поєднала разом усі прикмети сучасного цивілізованого соціуму - бізнес, науку, суспільство - логіка, яка саме і визначила відношення бізнесу зі всіма його складовими до моралі.

Відправним пунктом є питання чи моральний бізнес взагалі? Це питання довгий час було дискусійним. Наприклад Ш.Бодлер вважав комерцію сатанинською справою, найбільш підлою та нищею формою егоїзму.

Між іншим, етика бізнесу є однією з багатьох (серед інституціолізованих людських діяльностей) "професійних етик", цікавих виключно тим, що кожна з них виявляє професійні ситуації, в яких виникають моральні проблеми. Таким чином, якщо такі проблематичні, у моральному відношенні, ситуації існують взагалі, то стосовно кожної професійній діяльності можна поставити питання: чи моральна дана професія? Бізнес (підприємництво) не є виключенням.

На основі вищенаведеного, питання "чи моральний бізнес" можна трактувати як, чи "моральне взагалі суспільство", оскільки, якщо визнано, що в підприємництві існує можливість ігнорувати мораль, то і суспільство не завжди і не в усіх своїх проявах моральне, внаслідок цього етика бізнесу - це, по суті, "етика суспільства".

Канадський професор Д.Брейбрук вважає, що "саме теоретичне пояснення суперечних проблемних ситуацій, що будується на загальних принципах класичної етики, здатне внести ясність і логіку в систему мотивації бізнесмена, визначити конкретну лінію його поведінки". І далі "Бізнес, подібно державі, родині й історичним здійсненням християнства, надто багатогранний, щоб можливо було судити про нього з простих позицій добра і зла". А.Ф.Найт, ще у 1935 p., говорячи про етику конкуренції, довів, що суспільне життя занадто складне, для того, щоб можна було безапеляційно говорити про абсолютну перевагу одних способів організації суспільства і абсолютну неприпустимість інших.

Виявлення різниці пріоритетів, цілей і сприйняття результатів - це лише різні шляхи реалізації загальних принципів. Однак, якщо бізнесмени в змозі поставити себе на місце суспільних активістів, то поставити себе на місце бізнесменів, не знаючи підприємницької діяльності, й попередньо вважаючи її аморальною, неможливо. Коли Сократ спитав свого співрозмовника, що означає благочесна поведінка, той з наївною упевненістю відповів, що це означає робити так, як він робить. І деякі з найбільш енергійних суспільних активістів дуже нагадують цього сократівського співрозмовника.

Формування ділової етики в нашій країні розпочалося в другій половині XVIII ст., коли відбувся поділ міського населення на купців і міщан. Купці, звільнені від податків і рекрутської повинності, вже не були беззахисними. Хоча ще тривалий час слово "купець", "купчисько" мало презирливий відтінок. Однак цей "купчисько" оволодів законами ринку, переймаючи західні зразки поведінки.

Рисами успішного підприємця в той час вважалися: знання і досвід, передбачливість і обережність, ощадливість, вірність слову. Ці риси свідчили про міцну репутацію купця. Цінувалося також вміння вести бухгалтерські рахунки, поважалося знання права та іноземних мов.

У творах самих купців другої половини XVIII ст. описувався новий тип ідеального підприємця, який забезпечує процвітання справи завдяки своїй порядності, добрій вдачі та вимогам до себе.

Не можна сказати, що образ "досконалого купця" став для більшості об'єктом для наслідування. Ділові люди могли обдурювати, порушувати угоди, отримувати прибуток нечесним способом.

У становленні ділової етики велику роль відіграла релігія: протестантська - в європейських країнах, СІЛА; православна - в Україні, Росії, інших країнах СНД.

У класичній роботі німецького соціолога-економіста М. Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму" відзначається, що "ідеальний" тип капіталістичного підприємця відрізняється тим, що йому "не притаманна" показова розкіш і марнотрацтво [13, 190-191].

Купці, які представляли християнську течію, як підкреслює сучасний російський дослідник П. Буришкін, розглядали свою діяльність не тільки і не стільки як джерело наживи, а перш за все як виконання задачі, свого роду місію, покладену Богом і долею [12,35].

Вагому роль у формуванні ділової етики відіграло також відношення суспільства до багатства, заможної людини, власності. На Заході власність вважалась результатом діяльності людини, його винахідливості, діловитості. У нас же заможних людей не дуже шанували. Людина, яка розбагатіла, сприймалась як нечесна або не дуже порядна. (Слід відзначити, що й сьогодні ця думка зберігається в суспільній свідомості). Пояснення такого ставлення був зв'язок підприємців із владою, їх залежність від представників владних структур. Суперництво через вигідне державне замовлення, пільговий кредит підштовхувало до обдурювання та нечесних дій.

Втручання уряду у сферу бізнесу стало однією з причин того, що протягом багатьох років не були сформовані етичні кодекси поведінки в загальноприйнятому розумінні цього слова.

Не можна не враховувати й те, що наприкінці XIX - поч. XX ст. підприємницька діяльність поповнилася багатьма представниками різних соціальних груп, які іноді не мали уявлення про традиційну мораль. "Біржові зайці", що розбагатіли на спекуляціях із цінними паперами, напіврозорені, без ділових здібностей, але з родинними зв'язками поміщики - всі пручатися розвитку ділової моралі.

Однак на початку XX ст. у підприємницькому середовищі поступово почали формуватися інші ціннісні орієнтації, форми відносин між підприємцями і владою, що знайшли своє втілення в діяльності багаточисленних організацій. Про їх вплив на господарське життя вказує той факт, що представники цих організацій запрошувалися як рівноправні партнери в урядові органи. Підприємці приймали участь у розробці програм, ефективно відстоювали власні інтереси. Саме на початку XX ст. підприємці визначають принципи ведення справ, основою яких є етичні принципи:

Поважай право приватної власності, люби та поважай людину, будь вірний своєму слову, живи за доходами, будь цілеспрямованим, поважай владу.

Кілька століть світове підприємницьке співтовариство йшло до злиття в єдине двох основоположних засад бізнесу - моральності та успіху. Багато в цьому напрямі зробили американські підприємці. Етика стала фундаментом бізнесу. Високі етичні стандарти - основою успіху. Ця доктрина була прийнята американськими бізнесменами. Вона була покликана стримати "жагу наживи", збалансувати оцінні судження в умовах поляризації багатства.

У той же час права людини, у тому числі і права споживачів, і необхідність захисту навколишнього середовища більше не могли ігноруватися компаніями не тільки через ризик застосування санкцій до них, але й через загрозу втрати довіри. Турбуючись про свій імідж, національні компанії об'єднуються в асоціації, які все більше починають керуватися етичними принципами. Створюються міжнародні організацій, які впроваджують принципи бізнес-етики.

Найвідомішими світовими організаціями є: Міжнародне товариство економіки та етики (International Society of Economics and Ethics), Інститут соціальної та етичної відповідальності (Institute of Social and Ethical Account Ability), Мережа соціальних починань (Social Ventures Network).

До відомих європейських організацій належить Європейська етична мережа (European Ethics Network), Європейська мережа бізнес-етики (European Business Ethics Network EBEW) [43, 72].

У вересні 2000 p. Європейська мережа бізнес-етики провела свою 13-ту щорічну конференцію в Кембриджі (Великобританія) під назвою: "Етика: лідерство та відповідальність", зібравши відомих представників бізнесу, суспільних організацій, фахівців бізнес-шкіл.

Отже, з точки зору моралі бізнес - лише модель, зліпок суспільних відносин. Моральні проблеми в ньому не складніші й не простіші, ніж у суспільстві у цілому. Такий висновок тим більш є правильним, оскільки прибічники положення про первісну аморальність підприємництва обґрунтовують цей вердикт, посилаючись на те, що бізнес є нібито інституціоналізований людський егоїзм, оскільки його основною причиною є особистий егоїзм. У такому випадку і суспільство в цілому аморальне, так як і в ньому присутній особистий інтерес. Егоїстичне начало, притаманне людині, нікуди не зникає, навпаки, як свідчить історія, соціальний прогрес пов'язаний із досконалістю саме демократичних форм правління, а ті якраз пробуджують, активізують особистий інтерес в людині як каталізатора суспільного розвитку.

І навпаки, соціальної катастрофи зазнають ті суспільства, в яких особистий інтерес відсутній і які повністю регламентується "зверху" державою.

Таким чином, за поняттями "соціальний прогрес", "демократична форма влади", "особистий інтерес", "бізнес" - стоїть визначений, історично сформований механізм соціальної еволюції, а саме: демократична влада перетворює особистий інтерес у важіль соціальної динаміки - соціальні ініціативи, як їх називають соціологи. І якщо бізнес, за загальним визначенням, активізує (і дуже сильно) інтерес, то він тим самим є засобом формування соціальних ініціатив, тобто засобом розвитку і зміцнення демократії.

Отже, бізнес органічно пов'язаний із демократією, оскільки є одним із засобів, що сприяє соціальній діяльності. Бізнес не тільки економічна чи політична, а й філософська категорія, умова здійснення соціальних ініціатив.

Суспільство історично прагне до демократії й бізнесу, ринкова економіка є необхідним компонентом для реалізації цієї мети. Сама ж мета цілком пов'язана з мораллю, оскільки цінності демократії, що визначають пріоритетними природні права людини стосовно держави, і є політичний корелят моральних цінностей.

Отже, можна зробити висновок: по-перше, суспільний розвиток теологічний, а його "над мета" - моральний прогрес; по-друге, бізнес як соціально-філософська категорія сприяє моральному прогресу суспільства.

Проблеми бізнес-етики з точки зору організації поділяються на внутрішні проблеми та проблеми, що характерні для всього бізнес-середовища.

Серед внутрішніх проблем слід виділити нечесність на робочому місці, зловживання алкоголем, крадіжки, конфлікти інтересів, несправедливість із боку управлінського персоналу, розголошування таємниць, підкуп тощо.

Етичними проблемами, характерними для всього бізнес-середовиша, вважаються: порушення правил екологічної безпеки, зловживання у фінансових розрахунках, при найманні працівників, обдурювання споживачів.

В сучасних умовах, коли відходить "золота ера" неймовірних прибутків, виникає необхідність у встановленні формальних та неформальних правил гри у вітчизняному бізнесі. Основою цих правил є моральні норми, які завжди цінувалися і цінуються зараз, оскільки вони допомагають прогнозувати моделі поведінки ділових партнерів, краще планувати діяльність фірм, організацій.

2. Етичні норми, принципи ведення справи

Люди приходять у бізнес, стають підприємцями з різних причин або мотивів. Одні - тому що прагнуть багатства, матеріальних благ; інші - тому що хочуть бути господарями своєї долі; треті - не хочуть працювати за чиєюсь вказівкою; четверті - тому що треба "вижити". Те, чого вони прагнуть, називають цінностями. Спільною цінністю для всіх категорій у бізнесі є прибуток. Отримання прибутку пов'язане з нормами та правилами гри.

Бізнес як соціально-економічне явище існує в умовах специфічних людських взаємин. Це - ціла система знань, вмінь та навичок поведінки людей, які здійснюють комерційну діяльність.

На початковому етапі свого розвитку бізнес мав вигляд простого обміну товарів. З еволюцією економічних структур суспільства бізнес перетворився на складну діяльність, в яку включилися промислові підприємства, магазини, біржі тощо. Активними суб'єктами цієї діяльності стали підприємці, менеджери, дилери, брокери тощо. їх почали називати бізнесменами.

Об'єкти та суб'єкти відносин у бізнесі

У сфері бізнесу складаються різні відносини між суб'єктами діяльності.

"У мене з ним добрі стосунки", тобто соціальний зв'язок оцінюється як позитивний.

"У мене до нього добре ставлення" - дається позитивна оцінка людині.

Однак ці відносини можуть бути й іншими, заснованими на обдурюванні, необов'язковості, заздрощах, злості.

Численні дослідження в галузі філософії, соціології, соціальної психології свідчать, що у ставленні до чогось або у відносинах з кимось ключову, регулюючу роль виконують не правові, а етичні принципи. Це стосується ситуацій, коли людина не усвідомлює, що поводить себе аморально, бо "безпринципність - також принцип". Пояснення цьому просте: основу людської психіки, її душі складають незнищувальні уявлення про те, що таке добро і зло, любов і ненависть, справедливість і несправедливість. Позбавитись їх людина не в змозі, оскільки без них вона безсила у житті.

Однак бізнес виникає в умовах приватної власності. Сам процес отримання прибутку часто виявляється далеко не етичним, і у людей давно склалося двояке ставлення до бізнесу, бізнесменів. Протягом століть люди, стикаючись із так званими "діловими людьми", завжди ставили питання: "Чого чекати від них?", "Ошукає або запропонує справжній товар?"

Нині етичні принципи знову стали проблемою, над вирішенням якої працюють учені. Визначаються етичні принципи на міжнародному, регіональному, професійному, корпоративному рівнях.

Найбільш важливим кроком у цьому напрямі можна вважати прийняту в 1994 р. у швейцарському місті Ко (Caux) Декларацію Ко - "Принципи бізнесу".

Круглий стіл бізнесу в місті Ко був заснований у 1986 р. Фредеріком Філліпсом, попереднім президентом компанії "Філліпс Електронікс" та Олів'є Жискар Д'Естеном, віце-головою INSEAD, як засіб послаблення зростаючої напруги в торгівлі. До нього входять відомі бізнесмени Європи, Японії та США [79, 191-192].

Основними принципами бізнесу у цьому документі визнані наступні:

1. Відповідальність бізнесу: від блага акціонерів до блага його основних партнерів.

2. Економічний та соціальний вплив бізнесу: до прогресу, справедливості та світового співтовариства.

3. Етика бізнесу: від букви закону до духу довіри.

4. Повага правових норм.

5. Підтримка багатосторонніх торговельних стосунків.

6. Турбота про навколишнє середовище.

7. Уникання протизаконних дій.

Співзвучна цьому документу праця американського соціолога Л.Хосмера, в якій сформульовані десять сучасних етичних принципів ділової поведінки, які спираються на аксіоми світової філософської думки. Три перші з них такі:

· Ніколи не роби того, що не відповідає твоїм довгостроковим інтересам або інтересам твоєї компанії.

· Ніколи не роби того, про що не можна було б сказати, що ця дія чесна, відкрита та істинна, про яку не можна було б з гідністю розповісти на всю країну у пресі та по телебаченню.

· Ніколи не роби того, що не є добром, що не сприяє формуванню почуття ліктя, почуття того, що всі ми працюємо для однієї спільної мети.

Можна сказати, що ці принципи, які ґрунтуються на вченнях Арістотеля, Платона, св. Августіна про особистість, чесність, доброчесність, відкритість, помірність, закликають до добра та співчуття.

Про те, що світ у цілому рухається, незважаючи на всі конфлікти, до вироблення загальної, глобальної етики, свідчать документи міжнародних форумів, такого, наприклад, як перший Всесвітній конгрес з етики, бізнесу та економіки (Токіо, липень 1996 p.).

Останніми роками розширюється розуміння етики бізнесу як складової ділової культури в різних країнах світу.

Наприклад, у Росії створено Національний фонд "Російська ділова культура", постійно проводяться міжнародні конференції, присвячені цьому питанню. Так, у серпні 2000 р. відбулася конференція "Бізнес і культура світу: репутація вітчизняного підприємництва та образ Росії у III тисячолітті". Конференція стала потужним інформаційним приводом, який підвищив престиж підприємництва в очах російського та міжнародного суспільства. На конференції, в якій приймали участь провідні політики та підприємці, вчені та викладачі було прийнято "Принципи ведення справ у Росії", які можуть бути цікавими й для українських ділових кіл [79, 188-189]. У ній, зокрема, визначається:

1. Прибуток головніше за все, але честь дорожча прибутку.

2. Поважай учасників спільної справи - це основа стосунків та самоповаги. Виконуй прийняті ділові зобов'язання.

3. Утримуйся від насильства та погроз як способів досягнення ділових цілей.

4. Завжди веди справу відповідно коштам.

5. Виправдовуй довіру. Вона - основа підприємництва та ключ до успіху. Прагни завоювати репутацію чесного, компетентного та порядного партнера. Будь таким, яким ти хочеш бачити свого кращого партнера.

6. Конкуруй достойно. Не доводь ділові суперечки до суду. Найнадійніший партнер той, який теж виграє від угоди.

7. Дотримуйся чинних законів та поважай законну владу.

8. Для законного впливу на владу об'єднуйся з однодумцями на основі даних принципів.

9. Роби добро не заради користі та марнославства. Не вимагай за зроблене неодмінного суспільного визнання.

10. При веденні справи, як мінімум, не завдай шкоди природі.

11. Знайди в собі сили протистояти злочинності та корупції. Сприяй тому, щоб вони стали невигідними для всіх.

12. Будь терпимим до представників інших культур. Вони - не гірші і не кращі за нас, вони просто інші.

Уважне ставлення до культури та національних особливостей інших людей, як у суспільстві, так і у сфері бізнесу, дозволить передбачити та точно прорахувати те, як вони будуть реагувати на пропозиції. Більш того, це допоможе певною мірою визначити їх ставлення до вас, вважає Р. Льюіс, автор відомої праці "Ділові культури в міжнародному бізнесі", керівник організації "Richard Lewis Communications", яка є центром із вивчення крос-культурної взаємодії. Організація має філіали у 30 країнах світу. Тут бізнесмени вивчають не тільки іноземні мови, але й отримують навички ділового спілкування з представниками інших культур. Серед клієнтів центру такі гіганти сучасної економіки, як "Дойч Банк", "БМВ", "Жиллет" та ін. [45,21]. етика норма корпоративний бізнес

В українському діловому суспільстві, незважаючи ні на що, невблаганно міцніє прагнення до утвердження таких норм ведення справ, які, з одного боку, увібрали б у себе кращі традиції ділової культури України, а з іншого - кращі норми цивілізованого бізнесу.

"Нова управлінська система змушена буде запропонувати рівні для всіх правила гри у нашій країні", - підкреслюється в аналітичному матеріалі Агентства гуманітарних технологій. Як для бізнесменів, які прийшли з управлінських структур та беруть участь у приватизації державної власності, так і для тих, чий економічний інтерес сформувався в той час, коли всі державні ресурси вже розподілені. Саме їм доводиться створювати свої ніші у бізнесі, часто з нуля. їх відрізняє висока активність, іноді навіть агресивність, жорсткість, наявність більш усвідомлених зовнішньоекономічних інтересів. Проте їм явно не вистачає знань у сфері стратегічного планування, вони не завжди мають відповідну сучасним світовим вимогам освіту.

Вироблення принципів - це величезна праця. Однак ці принципи мають бути почутими, усвідомленими та сприйнятими тими, хто буде їх дотримуватись.

Відомі філософи-просвітники Дідро, Вольтер, Руссо та їх послідовники вважали, а що всі нещастя людей через неуцтво, через незнання того, що добре, а що погано. Чи так це? Необхідно вказати людині на її помилки і вона змінить свою поведінку. Чи так це? Практика свідчить, що справа значно складніша.

Можна змусити людину підписати документ, в якому вона визнає, що вживати алкоголь шкідливо, що вона зобов'язується відмовитися від цієї звички. Але чи означає це, що так воно й буде. Скоріше - ні.

Українські бізнесмени, наприклад, представляють групи з різними джерелами початкового капіталу, різною мотивацією, досвідом спілкування з владою, рівнем освіти та культури. Домогтися розуміння, а тим більше дотримання етичних принципів надзвичайно складно, заважають цьому різноманітні бар'єри.

Внутрішні:

· скептичне ставлення до етики в бізнесі;

· песимізм (нічого тут не зміниш; крали і красти будемо);

· фаталізм (зло всесильне, воно перемагає завжди і всюди);

· перекладання відповідальності на інших (я б із задоволенням, але ось інші...);

· невпевненість у своїй моральній послідовності;

· моральна нестриманість;

· страх стати неконкурентоспроможними;

· завищена самооцінка.

Зовнішні:

· закони, суспільна думка;

· підкуп чиновників;

· недобросовісність ділових партнерів;

· застосування силових методів у стосунках із партнерами;

· необов'язковість у ділових комунікаціях.

У сфері торгівлі:

· порушення зобов'язань по платежах;

· порушення строків постачання;

· закупівля та продаж товарів із простроченими термінами реалізації;

· непрофесійність персоналу;

· операції з контрабандним товаром.

У сфері виробництва:

· виробництво товарів низької якості;

· підробка торгових знаків;

· створення підставних фірм та перекачування коштів.

У сфері фінансів:

· затримка операцій з метою "прокручування" грошей;

· нечесність персоналу;

· розголошення комерційної таємниці, крадіжки, змова з конкурентами;

· підробки документів тощо.

Ділові люди намагаються знайти відповідь на питання, що важливіше - правові (офіційні) норми, які регламентують економічне життя суспільства, або етичні? Якою має бути їх взаємодія?

Практика багатьох країн (наприклад Венесуели, Італії) свідчить, що чітке, детальне правове регулювання далеко не завжди забезпечує високій рівень етики ділових відносин. В Японії, навпаки, етика, ділова культура, роблять непотрібними більшість формальних норм.

Що необхідно і можливо зробити аби етичні норми бізнесу стали реальністю в наших умовах?

Як свідчать результати соціологічних досліджень, для встановлення етичних принципів необхідно наступне:

· розумна податкова політика;

· чітке та стабільне правове регулювання економіки;

· ліквідація організованої злочинності, корупції;

· політична стабільність;

· професійність підприємців;

· рівні умови для всіх для ведення бізнесу;

· формування у суспільстві позитивного іміджу підприємця;

· формування корпоративної етики підприємців;

· навчання етичним основам бізнесу.

Вочевидь, що становлення етичних норм має починатися з конкретної організації, фірми. Світовим діловим суспільством накопичено певний досвід у цій справі. Все частіше фірми, організації запроваджують кодекси поведінки або корпоративні кодекси, іншими словами правила, якими керуються окремі організації, фірми. Проаналізуємо роль та місце кодексів поведінки.

3. Корпоративні кодекси ділової поведінки

Одночасно із розвитком економічних відносин, як зазначалося вище, змінюється співвідношення правової та моральної сфер їх регулювання. Коли законодавчих заходів виявляється недостатньо, вони доповнюються етичними, культурними нормами.

Однією із форм, що регулює принципи та правила ділової поведінки у фірмі, організації, стали етичні кодекси або кодекси поведінки.

Перші корпоративні етичні кодекси з'явилися у США на початку XX ст. Це були стислі формулювання ідей, наприклад: "Компанія дотримується стандартів системи вільного підприємництва". До кодексів включався перелік деяких норм поведінки з клієнтами та конкурентами. Такий документ був прийнятий ще у 1945 р. компанією "Джонсон і Джонсон" і досі не змінювався.

Наступний етап поширення корпоративних кодексів починається на початку 50-х років. Корпоративні кодекси приймають не тільки американські, але й європейські, канадські, японські фірми. Аналіз літературних джерел дозволяє уявити структуру, наприклад, японських кодексів:

А. Ставлення до компанії:

· відданість;

· вдячність.

Б. Ставлення до роботи:

· ретельність;

· відповідальність;

· старанність

· ощадливість;

· почуття гордості за свою роботу.

В. Ставлення до старших:

· повага;

· чемність.

Г. Ставлення до співробітників:

· співробітництво;

· визнання заслуг.

Вінцем таких кодексів, стверджував К. Татеісі, засновник та голова японської корпорації "Омрон", повинен бути зрозумілий та сприйнятий усім персоналом ідеал. Зазвичай такий ідеал формується у вигляді девізу:

"Працювати в ім'я

Кращого життя,

Кращого світу для всіх" [29, 45].

Поступово у кодекси почали включати положення про подарунки, хабарі, про здоров'я та безпеку, про стосунки з клієнтами, про навколишнє середовище тощо.

Більшість компаній передбачала застосування санкцій (зауваження, звільнення) до тих співробітників, які порушували положення кодексів. Особливо це стосувалося хабарів, подарунків, непоступливості у конфліктах, використання внутрішньої інформації. Досить часто вимагалася письмова згода про дотримання вимог етичного кодексу.

Ініціаторами, авторами кодексів в основному були представники вищого керівного персоналу, хоча останнім часом до їх розробки залучають і службовців. Тільки чверть кодексів було адресовано всім службовцям, як правило стосувалися вони здебільшого менеджерів.

Дослідження, проведені американською асоціацією менеджерів, свідчать, що кодекси, які складаються із загальних положень (наприклад, не кради), легко забуваються та не приносять користі.

За даними тих же досліджень, сьогодні майже всі великі американські корпорації (97%), половина невеликих фірм мають подібні етичні кодекси. Вони різняться як за змістом, так і за обсягом. Велика комп'ютерна компанія "Крей Рісерч Інкорпорейтед" обмежилася 120 словами, а етичний кодекс компанії "Кока-кола" складається з п'яти розділів [79,44].

Хоча корпоративні кодекси отримали широке розповсюдження, їх ефективність у боротьбі з порушеннями ділової етики досить проблематична. З одного боку, їм надається величезне значення, з іншого - розповсюджена думка, що вони не можуть впливати на моральне вдосконалення. Особливо сильна ця недовіра у Західній Європі, де кодекси з'явилися всередині 80-х років і досі сприймаються як американська мода. У Канаді їх використовують приблизно 50 % компаній, в Англії - близько 40 %.

Серед українських компаній кодекси поведінки найчастіше приймають фірми з іноземним капіталом. Проте багато вітчизняних підприємців вважають етичні норми основою в роботі з персоналом. Серед них холдингова компанія "Червонолиманська швейна фабрика", ЗАО "Хмельницьклегпром", ПО "Херсонський завод скловиробів", ООО "Київхімволокно" та ін.

Повага до співробітників, їх праці, урахування здібностей, відданість інтересам підприємства, сумлінність та старанність, підтримка темпів перетворень - такі якості керівного персоналу та співробітників цих підприємств цінуються нині.

Основним етичним барометром діяльності вітчизняних підприємців є перш за все довіра.

4. Взаємна довіра - основа етики бізнесу

Із прадавніх часів відомо, що найважливішою частиною людських стосунків є довіра. Вітальний жест - простягнута вперед рука з розкритою долонею - здавна свідчили про те, що співрозмовник відкритий для мирного діалогу, в його руці немає зброї. Та й зараз, незважаючи на розвиненість правових норм, що забезпечують фіксовані стосунки, довіра залишається незмінним компонентом ділових взаємин. Чим важливішою є угода, тим більш необхідною є довіра.

Цікавою є доля цього поняття як об'єкта наукового дослідження. Воно здавалося простим і зрозумілим і тривалий час не привертало уваги вчених. Йому, порівняно з іншими поняттями етики, недостатньо приділяли увагу Платон, Арістотель, Кант, Гегель.

Першим поштовхом до вивчення поняття "довіра" стало дослідження у другій половині XX ст. конфліктів та проблем, пов'язаних із веденням міжнародних переговорів. З'ясувалося, що об'єкт, який здавався простим, містить цілий спектр надскладних аспектів. Поняття довіри почало вивчатися у різних сферах, у тому числі і в бізнесі.

Із великого кола питань, пов'язаних із довірою, розглянемо ті, що мають відношення до етики бізнесу: визначення довіри; фактори, які формують та руйнують довіру; етичні принципи ділових стосунків з точки зору зміцнення довіри.

Визначення довіри. У більшості європейських мов, в українській зокрема, походження слова довіра, пов'язане з коренем "віра". Вірити у "будь-що", "бути надійним" - ці два значення утворюють одне з класичних визначень релігійної віри, що належить Апостолу Павлу: "Віра є впевненість у незримому та здійснення бажання". Психологічно це можна пояснити як "надійну надію".

Наукові визначення довіри такі:

"Довіра є оптимістичне очікування людини або фірми, яке знаходиться в умовах уразливості та залежності від іншої людини, іншої групи або фірми в ситуації спільної діяльності або економічного обміну з метою сприяння взаємовигідному співробітництву сторін".

"Довіра є опора людини, групи або фірми на добровільно прийняте іншою людиною, фірмою або групою зобов'язання визнавати та захищати права та інтереси всіх сторін, які беруть участь у спільній діяльності" [69, 111-112].

Але, щоб виникло оптимістичне очікування, з'явилася опора, повинні існувати умови, що дозволяють сформувати психологічну готовність опертися на іншого.

У сучасній науковій літературі до факторів міжособисгісного рівня відносять наступні характеристики того, кому довіряють:

¦ Порядність - репутація чесної та відданої своєму слову людини.

¦ Компетентність - володіння спеціальними знаннями та навичками міжособистісного спілкування, які необхідні для виконання зобов'язань.

¦ Послідовність - надійність, передбачуваність, здоровий глузд.

¦ Лояльність - доброзичливість або готовність захистити, підтримати, підбадьорити інших.

¦ Відкритість - психологічна доступність, готовність ділитися з іншими ідеями, інформацією.

Тобто довіра одних людей пов'язана з очікування від інших нормальної, чесної поведінки та співробітництва.

Діловий партнер, що не викликає довіри, -- це ненадійний, непорядний, закритий у спілкуванні, некомпетентний, нелояльний, непередбачуваний партнер.

Як приклад можна навести міркування підприємців, студентів заочної форми навчання Київського національного торговельно-економічного університету, які вони висловили на заняттях:

"Я визначаю довіру як таке ставлення до дій партнера і до нього самого, яке базується на переконанні в його правоті, вірності, сумлінності, чесності, відвертості".

".Втрачену довіру відновити практично неможливо.

Для відновлення довіри необхідно змінити людину, а це досить складно".

"Довіру до партнера я визначаю перш за все за його справами у бізнесі, а саме за такими проявами, як чесність у поведінці, чітке виконання зобов'язань ".

Безумовно, рукостискання, манера говорити, зовнішній вигляд не повинні визначати ступінь довіри до ділового партнера. Нині інформацію про людину, фірму можна отримати з різних джерел, опрацювати її та скласти позитивний або негативний образ. Слід довіритися і власній інтуїції.

Ступінь та роль міжособистісної довіри у бізнесі має велике значення. Однак, щоб досягнути рівня, коли найважливішою гарантією стає довіра, слово партнера, необхідні не тільки час, але й практична перевірка їх у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

"Моє слово твердіше за документ" - цей крилатий вислів П.М.Третьякова не втратив своєї актуальності й сьогодні.

Довіра закріплюється, якщо сторони розуміють проблеми, що виникають, не чинять тиск один на одного, поступаються у деяких питаннях. Довіра втрачається, коли виникають претензії до партнерів. Особливо актуальною стає проблема довіри в ділових відносинах між партнерами з різних країн.

У наш час принцип "Чесним бути вигідно" став уже не винятком, а правилом ділових кіл розвинених країн. Він все більше утверджується як внаслідок морального розвитку власне бізнесменів, так і під тиском нових вимог ведення справи. Втратити довіру - це втрати кредити, клієнтів.

Українські підприємці вчаться сьогодні працювати згідно з морально-етичними принципами, враховуючи західні норми поведінки та використовуючи свої національні традиції. Чесний бізнес - це не міф. Створення нормальної, цивілізованого, ділового середовища починається із самого себе та зі свого найближчого оточення.

Список використаної літератури

1. Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов обучающихся по экономическим специальностям. - М.: “Финансы и статистика”, 2010. - 208 с.

2. Гах Й. М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 160 с.

3. Герасимчук А. А., Тимошенко О. І. Етика та етикет. - К.: ЄУ. - 2011. - 350 с.

4. Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учебн. пособие - М.: Консалтбанкир, 2012. -576 с.

5. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Наукова думка, 2011. - 242 с.

6. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навч. посібник. -2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

7. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. - Суми: ВДТ “Університетська книга”, 2010. - 288 с.

8. Малахов В. Г. Етика: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2010. - 304 с.

9. Мартыненко Н. М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2013. - 496 с.

10. Палеха Ю. І. Ділова етика: Навчально-методичний посібник. - К.: ЄУФІМБ, 2012.- 250 с.

11. Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2010. - 356 с.

12. Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2014. - 432 с.

13. Статінова Н. П., Радченко С. Г. Етика бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2010. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru