Аналітика сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 111.852

АНАЛІТИКА СПРИЙНЯТТЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТЕКСТУ

В УКРАЇНСЬКОМУ ЕСТЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 09.00.08 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЧАБАК Людмила Анатоліївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Личковах Володимир Анатолійович,

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т. Г. Шевченка,

завідувач кафедри філософії та культурології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Левчук Лариса Тимофіївна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри етики, естетики та культурології;

кандидат філософських наук

Стоян Світлана Петрівна,

Благодійна організація «Центр практичної філософії», м. Київ,

директор наукового проекту «Філософія для всіх».

Захист дисертації відбудеться 18 листопада 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий ”14” жовтня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Художня література як один з видів мистецтва, що естетично відтворює життя за допомогою «красного» слова, завжди мала сугестивний вплив, спонукаючи до створення власних та сприймання «чужих» літературних дискурсів, а у сфері критики - й до їх усебічного теоретичного аналізу. Читач, сприймаючи «близький» йому текст, вбирає авторські ідеї, а переломлюючи їх через власну свідомість та інтерпретуючи твір з власної точки зору, вступає у процес співтворчості. Відтак, художня література не лише розкриває творчий потенціал автора, а й виступає естетичним чинником формування особистості читача. В той само час у сучасному, зокрема в українському, суспільстві спостерігається падіння інтересу до літературного слова. У нашу добу апофеозу мас-медіа спілкування з культурною спадщиною відбувається найчастіше через посередництво екранних та електронних засобів. Отже, відчувається падіння інтересу молоді до літературної творчості і співтворчості, втрачається культура читання.

В Україні проблемі сприйняття літературного тексту, осмисленню природи художньої рецепції, розуміння твору так чи так приділяли увагу вітчизняні мислителі ще з часів Київської Русі. Разом з тим було б занадто перебільшеним твердження, що в українському естетичному дискурсі вже існує своя цілісна і завершена концепція сприйняття літературного тексту. Однак аналіз ідей провідних його представників дозволяє стверджувати про наявність вагомого доробку у вивченні рецептивного процесу в галузі художньої літератури (белетристики). Актуальною є розстановка акцентів, зумовлених специфікою розвитку естетичних та літературно-критичних досліджень на теренах України, тобто національними аспектами, а також можливістю чи неможливістю доступу до західноєвропейських та американських надбань у цій галузі.

Залучаючи рецептивні концепції західноєвропейської естетики й літературознавства, представники українського естетичного дискурсу творчо адаптували їх до вітчизняних реалій. На жаль, напрацювання українських мислителів ще до сьогодні не знайшли комплексного осмислення та належної оцінки. Проте значна кількість їхніх естетико-рецептивних ідей не втрачає своєї актуальності і до сьогодні, сприяє розвиткові сучасної естетичної думки.

У гуманітарному дискурсі початку ХХІ ст. художня література є безпосереднім об'єктом вивчення літературознавчих дисциплін, естетики, філософії, психології, герменевтики. До того ж, все більш ефективним стає комплексний підхід у з'ясуванні теоретичних та практичних проблем книги, читання, художнього сприйняття, літературно-художньої критики. Інтеграція таких дисциплін як філософія, естетика, літературознавство, історія, психологія обумовлюють цілісне осмислення даної теми, її включення в контекст сучасної філософії мистецтва та психології творчості, як складових естетичного знання. Крім того, естетичний дискурс поширюється і на літературно-художню критику як «рухливу естетику».

На практичну доцільність дослідження вказує і той факт, що деякі суто теоретичні естетичні питання, а саме: «Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва», «Види аналізу художніх текстів», «Функції художньої літератури» тощо, вже включені до окремих шкільних програм з української та зарубіжної літератур, а, отже, потребують свого аналізу і з естетичної точки зору як методології художнього пізнання, освіти й виховання.

В аспекті сучасної естетики і герменевтики дисертаційна проблема має широку джерельну базу дослідження. Але вся вона, в основному, іноземного походження і не враховує вітчизняний досвід. В Україні ж аналіз літературних текстів найчастіше відбувався з точки зору літературознавства та літературної критики. Дослідження широкого кола проблем естетичного сприйняття текстів проходили, скоріше, спорадично. Серед окремих розробок - роботи сучасних авторів Н. Білоус, П. Білоуса, І. Бондаревської, К. Васильєвої, О. Демчука, М. Зубрицької, Н. Колошук, О. Лановенка, Н. Миропольської, В. Роменця, В. Харкуна, Р. Яремка, «феміністична критика» (Т. Гундорова, О. Забужко, Н. Зборовська, С. Павличко), з класиків - Б.-І. Антонича, О. Білецького, Д. Овсянико-Куликовського, О. Потебні, І. Франка, Д. Чижевського, що розкривають деякі сторони процесу сприймання літератури. Систематична ж аналітика традиції сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі практично відсутня.

Щоправда, у ІІ половині ХХ ст. здійснено низку спроб систематизації та естетико-літературознавчого вивчення читача-реципієнта тексту, аналізу взаємодії літератури і читацької аудиторії (роботи Г. Сивоконя, М. Ігнатенка, М. Зубрицької, Г. Соловій). Також у контексті естетичного дослідження специфіки тексту філософського роману ХХ ст. звертає увагу на проблеми сприйняття, розуміння та інтерпретації тексту В. Герасимчук. До проблеми неоміфологічної літератури ХХ ст. в контексті сучасних психоаналітичних вчень звертається С. Стоян.

Кожне з зазначених досліджень розкриває окремий аспект багатогранного процесу сприйняття літератури та стимулює до його цілісного естетичного переосмислення й аналітики, з позицій історико-естетичного підходу та сучасних методологій (аналітична традиція, герменевтика, «рецептивна естетика»).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до програми наукової теми «Філософія мистецтва в українському естетичному дискурсі» кафедри філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.

Мета дослідження - комплексна аналітика та систематизація теоретичних надбань, що стосуються вивчення процесу сприймання літературного тексту в українському естетичному дискурсі.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- проаналізувати та систематизувати вітчизняні та зарубіжні дослідження процесу естетичного сприйняття, реконструювати моделі сприйняття тексту чільних представників української естетичної думки;

- розглянути теоретико-методологічні засади аналізу феномену сприймання літературного тексту, а саме рецептивної естетики, аналітичної, герменевтичної традиції та їх переломлення у вітчизняних дослідженнях;

- розкрити аналітику сприйняття літературного тексту через відповідні естетичні концепти й аналітичні процедури;

- дослідити зміну пріоритетів й особливості естетико-літературознавчих досліджень на перетині західноєвропейської, російської та української естетичної думки;

- піддати корекції взаємовпливи естетичних, літературознавчих та літературно-критичних досліджень процесу сприйняття літературного тексту на теренах України;

- визначити зміст понять «читання», «текст», «реципієнт», «сприймання», «розуміння», «інтерпретація» в історії класичного українського естетичного дискурсу;

- дослідити основні естетичні етапи взаємодії читача з літературним текстом на засадах міждисциплінарного підходу, розкрити значення їх розуміння для аналітичної діяльності літературного критика.

Об'єктом дисертаційного дослідження є український естетичний (в тому числі літературно-критичний) дискурс щодо аналізу літературного тексту.

Предметом дослідження є концепти сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Відповідно до поставлених завдань використовуються загальнонаукові методи аналізу: системний, компаративний та історико-культурний - для з'ясування характеру впливу загальнокультурної та філософської ситуації в Західній Європі, Росії, США на формування рецептивних досліджень в українському естетичному дискурсі, при зіставленні естетико-літературознавчих поглядів його представників зі сферою європейських парадигм читацької рецепції; аналітичний - при аналізі першоджерел та творчої спадщини представників українського естетичного дискурсу; герменевтичний - як у процесі роботи над їхніми текстами, так і для виокремлення власне герменевтичних ідей у працях українських естетиків, літературознавців, письменників-публіцистів; структурно-типологічний - при здійсненні реконструкції сфери рецептивних досліджень на теренах України.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українській естетиці здійснено текстологічний аналіз досліджень літературного твору та його сприйняття в контексті вітчизняного естетичного дискурсу; виокремлено особливості естетичного сприйняття, розуміння та інтерпретації літературних текстів в традиціях української критики та естетики, що не має сучасних наукових аналогів.

Новизна дисертації розкривається у наступних положеннях:

- вперше детально проаналізовані та систематизовані рецептивні дослідження представників українського естетичного дискурсу, а саме: естетиків, літературознавців, митців-«практиків».

- встановлено, що аналітика сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі розкривається крізь призму рецептивної естетики, аналітичної та герменевтичної традиції у дослідженні тексту;

- доведено, що в українському естетичному дискурсі створено вагомий доробок в осмисленні феномену процесу сприйняття літературного тексту, в інтерпретації відповідних естетичних концептів і аналітичних процедур дослідження літературно-комунікативного процесу;

- на підставі порівняльного аналізу поглиблено розуміння особливостей естетично-літературознавчих орієнтирів на перетині західно-європейської, російської та української естетичної думки;

- встановлена корекція міждисциплінарних підходів (естетика - психологія мистецтва - літературознавство - критика) до вивчення процесу сприйняття літературного тексту на теренах України;

- реконструйовано естетичний тезаурус та рецептивні моделі чільних представників українського дискурсу (Б.-І. Антонича, О.Білецького, І.Франка, О.Потебні) для комплексної аналітики естетичного сприйняття літературного тексту (текст, книга, читання, реципієнт-читач, розуміння, інтерпретація, співтворчість);

- дістали уточнення основні естетичні етапи взаємодії читача з літературним текстом, розкрито значення розуміння літературно-комунікативного процесу для аналітичної діяльності літературного критика.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційні положення і висновки дозволяють обґрунтувати комплексний підхід до систематизації досліджень естетичного сприйняття літературного тексту та низки дотичних до процесу рецептивної діяльності категорій у роботах представників українського естетичного дискурсу, а також підкреслити доцільність застосування їх творчого доробку сучасними дослідниками. Результати аналізу можуть бути використані у подальших дослідженнях текстологічної і рецептивної проблематики теоретичної естетики, культурології, мистецтвознавства, літературознавства, художньої критики, зокрема, стати методологічним підґрунтям для розробки відповідних спецкурсів.

Матеріали дисертації були запроваджені в педагогічній роботі автора на лекціях та семінарських заняттях з естетики на гуманітарних факультетах Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, а також під час проведення тематичних семінарів в Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни отримані автором самостійно. Всі публікації автора є одноосібні. Матеріали роботи можна використати під час вивчення дисципліни «Естетика» у ВНЗ України.

Апробація результатів дослідження здійснена під час їх обговорення на кафедрі філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Основні положення і висновки дослідження апробовано на таких наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Contemporary art - Нові території» (Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва, 2005 р.), всеукраїнській студентсько-аспірантській конференції «Філософія: нове покоління» (Київ, НАУКМА, 2006 р.), міжнародній науковій конференції «Обрії свободи» (Київ, Асоціація «Новий Акрополь», 2006 р.), міжнародній науковій конференції «Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення» (Чернігів, Національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2006 р.), міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету» - 2007, 2008, 2009 (Київ,

Національний університет імені Тараса Шевченка, 2007 - 2009 рр.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства» (Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема» (Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва, 2008 р.), I-х і ІІ-х Кулішевих читаннях з філософії етнокультури (Чернігів, Національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2009, 2010 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації представлені в 14 одноосібних наукових публікаціях автора, в тому числі 3 - у провідних наукових виданнях, визнаних ВАК України, як фахові.

Структура дисертації визначається метою дослідження та його основними завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів (десяти підрозділів), висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 211 сторінок (192 сторінки - основна частина).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність теми, мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження та з'ясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, представлено відомості про теоретичну і практичну значущість дисертації.

Перший розділ - «Літературний текст як об'єкт читацького сприйняття: текстологічні контексти сучасної естетики» - складається з трьох підрозділів, у межах яких висвітлено провідні теоретичні напрямки і методологічні підвалини дисертаційної роботи, внаслідок чого вимальовується концептуальне поле дослідження.

У підрозділі 1.1. - «Аналітична традиція у дослідженні тексту» - окреслюються предметні сфери вивчення літературного тексту в сучасних парадигмах гуманітарного знання та виокремлюється рецептивний аспект текстологічних досліджень. Здійснено аналітику засадничих концептів визначення літературного тексту в естетиці, літературознавстві, психології, культурології, філософії.

Обґрунтовано доцільність застосування аналітичного методу у дослідженні сприйняття літературного тексту, що пояснюється необхідністю детального аналізу праць носіїв українського естетичного дискурсу, співвіднесення їх ідей з основними положеннями герменевтики, рецептивної естетики.

Естетична аналітика сприйняття тексту передбачає звернення до особливостей текстів художньої літератури, їхньої відмінності від інших текстів та мовних повідомлень. Специфіка літературного тексту полягає, зокрема, у наявності художніх образів, які здатні через слово вплинути на думки, почуття читачів, викликати естетичні емоції, оцінки. Це вимагає врахування загальнокультурної цінності літературного тексту, здійснення за його допомогою діалогічного зв'язку поколінь, що зумовлює особистісний вимір сприйняття тексту читачами різних епох. Крім того, сучасна аналітика сприйняття літературного тексту пов'язана з врахуванням широкого пласту інтертекстових співвідношень літературних текстів.

Аналітику (від гр. - мистецтво аналізу) визначено як мистецтво розчленування понять, сукупність елементних принципів, за допомогою яких розмірковування набувають доказового характеру.

Простежено розвиток мистецтва аналітики від Стародавньої Греції («Аналітики» Арістотеля), через трансцендентальну аналітику Канта, до логічного позитивізму та аналітичної філософії ХХ ст. (Л. Вітгенштайн, Д. Мур, Б. Рассел, Г. Фреге). Досліджено становлення аналітичної традиції в західноєвропейському та американському літературознавстві й естетиці.

Звертається увага на ідеї аналітичної естетики, що розкриті американськими естетиками (М. Бердслі, М. Вейц, Н. Гудмен, А. Данто, Д. Дікі), а також представлені в роботах українських (Л. Левчук, В. Личковах, Є. Дніпровська), російських (В. Гущина, В. Прозерський) естетиків. Деякі з положень аналітичної естетики безпосередньо стосуються процесу сприйняття та інтерпретації художніх творів.

Застосування аналітичної методології в дослідженні сприйняття літературного тексту дає змогу звернутися до аналізу смислу висловлювань представників українського естетичного дискурсу, провести співставлення та порівняння мовних виразів у критиці для їх якомога глибшого розуміння.

У підрозділі 1.2. - «Герменевтична традиція у розумінні літературного тексту» - обґрунтовано, що тлумачення, інтерпретація літературного тексту безпосередньо пов'язані з їхнім сприйняттям. Власне вже у процесі естетичного сприйняття відбувається розуміння та тлумачення зафіксованої в тексті інформації. Після цілковитого ж ознайомлення з текстом його інтерпретація може набути нових рис, спровокувавши згодом переспіви, доповнення, а то й появу нових артефактів, в яких читач зафіксує інформацію, витлумачену ним відповідно до свого досвіду, характеру, тезаурусу в процесі співтворчості.

Застосування категорій герменевтики у контексті аналізу сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі є евристично плідним, а отже, в дисертації здійснений розгляд низки понять, розроблених в рамках герменевтичної традиції.

Зокрема, поряд з категоріями «розуміння», «тлумачення», «інтерпретація» у герменевтичній традиції досліджуються і поняття «сприйняття», «герменевтичне коло», «передрозуміння», «символ», тощо, що вкрай важливі для аналітики процесу сприйняття тексту. Їх активно використовували й використовують у своїх працях сучасні українські дослідники (Є. Бистрицький, І. Бондаревська, В. Герасимчук, І. Живоглядова, П. Іванишин, С. Кошарний, С. Кримський, В. Малахов та ін.). Окремі елементи герменевтичних ідей в українському естетичному дискурсі розвивали і Г. Сковорода, який звертався до проблем алегоричного тлумачення Біблії, Г. Потебня, досліджуючи аспекти тлумачення змісту речень та тексту, певним чином І. Франко.

У підрозділі 1.3. - «Рецептивна естетика про сутність читання та сприйняття тексту художньої літератури» - розкрито основні положення школи читацької рецепції, які стали ще одним методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження.

У рецептивній естетиці об'єдналися герменевтика, що спирається на «філософію життя» В. Дільтея та феноменологію Е. Гуссерля, ідеї М. Гайдеггера, Р. Інгардена, Г.-Г. Гадамера, П. Рікера, празький структуралізм, російська формальна школа, а також соціологія літератури, що вивчає вплив літератури на читацьку аудиторію. Витоки ж основних ідей школи - в тезі Віденських романтиків про «живого читача», активного співучасника творчого процесу.

Як напрям у критиці та літературознавстві, рецептивна естетика (в особі її представників Г. Грімма, В. Ізера, Г. Р. Яусса та ін.) виходить з ідеї, що твір реалізується лише в процесі зустрічі, контакту літературного тексту з читачем.

Проаналізовано, що представники рецептивної естетики розкривали механізми сприйняття літературного тексту через ряд суміжних процесів, оперуючи цілою низкою «протоестетичних» понять і закладаючи основи рецептивної критики. Зокрема, в своїх дослідженнях вони детально дослідили категорії твору, читання та читача, осмислення та конкретизації тексту. Схожа ситуація спостерігалася і в українському естетичному дискурсі (Б.-І. Антонич, О. Білецький, О. Потебня, І. Франко та ін.).

Другий розділ - «Розуміння концептів «книга», «читання», «реципієнт-читач» в історії української естетичної думки» - складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу низки літературознавчо-естетичних категорій, через які розкриваються окремі аспекти сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі.

У підрозділі 2.1. - «Протоестетичний зміст концепту книги в Україні та проблема її сприйняття» - розглядається вітчизняна аналітика феномену книги в контексті її сприйняття читачем.

Звертається увага на «протоестетичний» зміст концепту книги. Протоестетичний - оскільки книга, що в цілому відноситься до сфери вивчення бібліографії та літературознавства, у «знятому» вигляді постає в дослідженні як феномен естетичний, як витвір мистецтва у його рецептивному вимірі. З точки зору проблеми її естетичного сприйняття розглядається книга рукописна, друкована, електронна книга, радянський «самвидав» ХХ ст.

Дослідження сприйняття рукописної книги здійснено у контексті становлення традиції, пов'язаної з утвердженням високого авторитету «книжної мудрості», тексту, слова в системі духовних цінностей Київської Русі, що засвідчено у пам'ятках києворуського періоду - літописах, Ізборнику Святослава 1076 р., студитському статуті Києво-Печерського монастиря.

З аналізу ідей представників українського гуманізму XVI - XVII ст., розпочато дослідження рецептивного аспекту книги друкованої. На прикладі творів Ю. Дрогобича, П. Русина, С. Яворського доводиться, що читання книг, сприйняття зафіксованої в їхніх текстах інформації, на думку українських гуманістів, дає насолоду людині, володіння ними стає не лише матеріальним, але й духовним багатством. У рамках аналізу протоестетичного змісту концепту книги та проблеми її сприйняття в українській культурі XVII - XVIII ст. звертається увага на парадоксальність естетичного в дискурсі Бароко, дослідженого І. Бондаревською.

При зверненні до модерної української естетичної думки поряд з рукописними та друкованими книгами виокремлено витвори футуристів, що у своєму необароковому синтезі графіки і поетичного змісту склали окреме естетичне явище, породивши «поезомалярство».

Найсучаснішою формою виявляється книга, розміщена на цифрових носіях в мережі Інтернет. Віртуальна книга передбачає нелінійність свого сприйняття, дає можливість сприймати кожен з текстових фрагментів як дещо самостійне.

Дослідження протоестетичного змісту концепту книги в Україні доводить, що на теренах України літературний текст фактично не мислився як щось автономне, а розглядався найчастіше у контексті твору, книги. До того ж, в українській естетичній думці дослідження книги іноді нерозривно пов'язувалось з її текстом (наприклад, дослідження М. Зубрицької). Сама ж книга часто-густо трактувалась досить широко: як безмежний світ, вміщений у Слові, що мало свої витоки з біблійної традиції, розуміння та читання Біблії.

У підрозділі 2.2. - «Читач-реципієнт тексту в українському естетичному дискурсі» - здійснено спробу реконструювати образ читача - реципієнта тексту в його естетико-психологічному аспекті, проаналізовано метаморфози його ролі у літературно-комунікативному трикутнику «автор-твір-читач».

У культурному просторі Київської Русі читач часто-густо пов'язувався зі словом «книжник». Але статус книжника мав певний сакральний зміст, бо він вважався людиною, покликаною Богом для служіння Слову, а отже, ніс особливу соціальну й духовну відповідальність, був не лише читачем, але й інтерпретатором, а то й автором, хранителем та розповсюджувачем книжної мудрості. В добу Київської Русі вже з'являються перші спроби класифікації читацького загалу, при цьому за критерії брався як принцип компетентності - знання (отже, і можливостей читацького сприйняття), так і становий принцип (спрямованості тексту на сприйняття певною соціальною категорією): наприклад, митрополит Іларіон, літописець Нестор.

Модель же так званого «ідеального читача», здатного засвоїти весь комплекс ідей адресованої йому книги, почала окреслюватись в українських публіцистичних творах, посланнях, панегіриках, листуванні, передмовах-посвятах доби українського Бароко. Аналітика сприйняття барокового тексту свідчить про розуміння авторами необхідності критичної його рецепції з боку читача. Тогочасний автор у своїх зверненнях до адресата виступає як наставник, «поводир» у світі читання його твору.

Розробка теоретичних основ вивчення адресатів тексту та рецепції ними художніх творів, зокрема письменниками - «практиками», веде свій початок в Україні з XIX ст. (П. Куліш, М. Драгоманов, С. Русова). Щоправда, превалює розгляд читача у контексті соціологічному та психологічному. Нових обрисів проблема реципієнта тексту набуває у працях І. Франка, який стверджував, що читач іде поряд із митцем.

Ще на початку ХХ ст. в українському естетичному дискурсі починають з'являтися прообрази ідей співтворчості читача під час сприйняття ним художнього тексту (Б.-І. Антонич, М. Хвильовий, Д. Чижевський, О. Потебня, О. Білецький), які, на жаль, були незаслужено забуті.

Лише у ІІ половині ХХ ст. в Україні з'являється низка теоретичних праць, присвячених естетико-літературознавчому вивченню читача, питанням взаємодії літератури і читацької аудиторії (Г. Грабович, Т. Гундорова, М. Зубрицька, П. Іванишин, С. Матвієнко та ін.). Не залишають поза увагою ці питання і письменники-публіцисти. Побіжно, в контексті аналітики сприйняття художнього тексту звертають увагу на адресата твору й українські естетики та філософи С. Васильєв, В. Горський, Л. Левчук, В. Малахов. При цьому в українському естетичному дискурсі читач пройшов шлях від «шанувальника книжних словес» до «супутника митця», активного учасника творчого

процесу зі своїм духовним досвідом та внутрішнім «я», яке накладає суттєвий відбиток на сприйняття авторського тексту як аперцепцію, став відігравати фактично провідну роль у трикутнику «автор-твір-читач».

У підрозділі 2.3. - «Читання як естетико-рецептивний процес» -проаналізовано феномен читання літературного тексту як складову загального процесу сприйняття і водночас окремий етап взаємодії реципієнта з твором на засадах співтворчості.

Зазначається, що в часи Київської Русі читання вважалося праведною діяльністю. Книжний розум приводив до мудрості як софійного осягнення правди, добра, краси.

Вже в києворуську добу окреслилась необхідність розрізнення первинного та повторного читання й ознайомлення з твором (В. Мономах). Це знаходить своє продовження і в наступні століття. Зокрема, українські гуманісти наголошуватимуть на розрізненні поверхового та вдумливого, або осмисленого читання (М. Смотрицький, І. Вишенський). У ХІХ столітті постають Франкові способи читання: «планіметричний» - на основі власного досвіду й знань, та «стереометричний», який дозволяє піднятися вище над видимим змістом твору, уявити його як окремий світ, наділений власним життям. В українській естетико-літературознавчій думці окреслюється й проблема виховання читацького смаку.

У ХІХ столітті з усією повнотою розкривається і філософсько-психологічна позиція щодо розуміння природи читання та сприйняття літературного тексту, позиція, яка набуде багатьох прихильників та послідовників. Її витоки - у психологічному напрямі літературознавства середини XIX ст. (В. Вундт, Е. Ельстер, Е. Еннекен, та ін.), що трактували мистецтво як сублімацію (перехід) авторської психології в художні образи, які, в свою чергу відображали модель душі, психіки творця. Представниками психологічної школи в українському літературознавстві стали О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, І. Франко, Д. Чижевський. Згодом, у XX ст., зазначені ідеї розвивали Б. Навроцький, О. Білецький, О. Костюк, та ін. З'являється цілий шквал різноманітних класифікацій читання (О. Кирпун, Н. Шабадей та ін.).

ХХ століття внесло свої корективи у розуміння процесу читання та його ролі у суспільстві. У першу чергу було поставлено наголос на його соціальній функції, тобто значущості для суспільства, виконанні завдань його просвіти й почасти ідеологічної «обробки», «формовки» в радянських умовах.

Третій розділ - «Комплексна аналітика літературно-комунікативного процесу в українському естетичному дискурсі» - охоплює основні елементні складові процесу сприйняття літературного тексту в аналізі представників української естетичної думки.

У підрозділі 3.1. - «Соціокультурні умови та естетичні засади сприйняття літературного тексту: українська рецепція проблеми» - на прикладі низки вітчизняних досліджень (Б.-І. Антонича, І. Білецького, О. Потебні, І. Франка, Д. Кучерюка, О. Лановенка, О. Поліщук) висвітлено розуміння контексту та процесу рецептивної діяльності в українській естетиці.

Сприймання визначається як складний та багатогранний процес, який має декілька етапів. Від безпосереднього сприйняття знакової форми тексту, яка є фундаментом читацького уявлення про його зміст, реципієнт переходить до розуміння смислу висловлювань, а від нього - до естетичного сприйняття тексту як закінченої та цілісної

структури. Далі вказується на такі процеси, як розуміння та інтерпретація твору, а також сугестивний вплив літературного тексту на читача, як кінцевий етап їхньої взаємодії. Окрім розуміння змісту висловленого та осягнення логіки розвитку авторської думки, сприйняття художнього твору, в тому числі й літературного, включає до себе й виникнення художніх асоціацій, оцінок та світоглядно-емоційних переживань, що мають естетичний характер.

Звертається увага на такі властивості естетичного сприйняття як безпосередність, цілісність, суб'єктивність, активність, творчий характер. Досліджено низку чинників, що стають на перешкоді цілісному сприйняттю тексту. Серед них: складність художнього тексту, психологічні особливості реципієнтів, їхній загальний культурний рівень, психологічні та вікові особливості (що визначають певну «модель світу»), естетичний досвід, глибина та об'єм знань, навички спілкування з художньою літературою, мотиви читання твору, соціально-культурні передумови.

Зазначається, що сприйняття літературного тексту є неможливим без активного переживання, актуалізації естетичного і соціального досвіду особи.

Також виокремлюються типи сприймання (О. Білецький, Є. Крупник, М. Яновський). Вони залежать від психологічного впливу на суб'єкта «матерії», тобто життєвого матеріалу, на якому ґрунтується твір, «форми» - естетичної, ідейно-образної сутності твору, «енергії» - відображення позасвідомого.

У підрозділі 3.2. - «Перцептивні особливості художнього образу, форми та змісту в літературі» - проаналізовано зв'язок природи і розгортання художнього образу з процесом естетичного сприйняття.

Художній образ постає як притаманна лише мистецтву форма естетичного відтворення світу людини, евокативного вираження думок і почуттів митця. Народжуючись в уяві письменника, поета, драматурга, художній образ втілюється в його творі та відтворюється уявою реципієнта, що цей твір сприймає. Відтак, перцептивний шлях образу - «від уяви до уяви».

В українському естетичному дискурсі звертали увагу на конституювання образу в контексті сприйняття художнього тексту І. Франко, О. Потебня та ін.

У контексті становлення аналітики сприйняття та розуміння літературного тексту в українському естетичному дискурсі необхідним є й аналіз проблеми перцептивних особливостей форми та змісту літературного твору. Адже сприйняття твору мистецтва передбачає як сприйняття його змісту (що зображено), так і форми (як зображено), що породжує відповідні естетичні емоції. Разом з тим деякі літературознавці ставили під сумнів можливість діалектичного застосування термінів «форма» та «зміст» щодо художніх творів (представники російської «формальної школи»).

Проблема перцептивних особливостей змісту і форми знайшла певне переосмислення і у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу у ХХ ст. та актуалізацією проблеми масового тиражування творів мистецтва та їхнього сприйняття. Адже передача змісту літературного тексту за допомогою інших, в тому числі й технізованих видів мистецтва (кіно, телебачення, радіо, Інтернет) зумовила його трансформацію, та надання більшої уваги саме новій, художньо привабливій, інтерактивній формі.

Поява масових видань, модної белетристики зі стандартним набором сюжетів, тиражованих накладом в тисячі екземплярів, зумовила значну поверховість сприйняття: читання такого тексту відбувається майже блискавично, в режимі «поглинання», художні образи сприймаються як стандартні, стереотипні. Процес сприйняття масового твору найчастіше не вимагає літературного досвіду та естетичних знань реципієнта, не передбачає глибоких роздумів та розмірковування над текстом. Естетичне переживання масового твору, як і власне пам'ятання його змісту, є досить нетривалим. Наслідком його сприйняття постає лише загальна, спільна для певного літературного жанру схема, літературне кліше. Поверховості сприйняття тексту сприяє й екранізація творів, подання їх основного сюжету у вигляді дайджестів, коміксів, рімейків.

В контексті аналізу масової культури в сучасному естетичному та літературознавчому дискурсі нового осмислення набуває проблема кічу в художній літературі. Кіч - «мікромодель масової культури», що в естетиці постмодерну стає «рецептивною проблемою». Детальним дослідженням взаємин літератури і кітчу, та проблем сприйняття останнього від класицизму до постмодернізму стала праця Т. Гундорової «Кітч і Література. Травестії».

Сьогодні є певні нотки песимізму в оцінці можливостей і значення сприйняття літературного тексту. Це пояснюється комерціалізацією літератури, зростанням ролі ЗМІ, яка, в свою чергу, призводить до втрати інтересу до читання, а отже - думання, сприйняття, формування естетичного світу цінностей.

У підрозділі 3.3. - «Розуміння як одна з основних складових процесу сприйняття» - звертається увага на осмислення феномену розуміння тексту під час рецептивної діяльності в естетико-герменевтичних дослідженнях. Розуміння аналізується поряд з такими складовими сприйняття як читання та інтерпретація.

В акті розуміння відбувається усвідомлення смислу і значення предметів чи подальше осмислення того, що вже має деякий смисл. При цьому суб'єкт читання найчастіше впевнений в адекватності відтворених ним уявлень. До того ж розуміння має міжособистісний (інтерсуб'єктивний) характер і не зводиться лише до раціональної сфери, логічних операцій та дискурсивного аналізу. На думку деяких дослідників, воно подібне скоріше до художньої творчості і часто має інтуїтивну основу, або, за М. Бахтіним, носить діалогічний характер.

Порушується проблема неповноти розуміння літературного твору, яка, при цьому, не завжди заважає читацькому сприйняттю та естетичній оцінці. Акцентується увага на вікових особливостях сприйняття та розуміння літературного тексту. Робиться висновок, що проблема розуміння як результату тлумачення завжди передбачає деяку розбіжність свідомості і предмета усвідомлення.

У підрозділі 3.4. - «Інтерпретація твору та аналітична діяльність літературного критика: українська традиція» - в руслі герменевтичного підходу досліджуються питання інтерпретації та тлумачення літературного тексту у наукових пошуках представників українського естетичного дискурсу, звертається увага на естетичну оцінку та критичну діяльність як вищий рівень рецепції та осмислення літературного твору.

Вплив тексту художньої літератури на читача є доволі складним, комплексним, він включає в себе низку рівнів та залежить від сукупності естетичних, психологічних, соціальних та інших чинників, що складають контекст літературно-комунікативного процесу. В залежності від того, як вплинув літературний текст на читача, вибудовується його естетична оцінка як усвідомлюваний результат естетичного сприйняття, що допомагає встановити естетичну цінність твору в контексті герменевтики.

Важливим є зв'язок критичної діяльності з процесом сприйняття літературного тексту загалом та інтерпретаційною діяльністю, зокрема. Зазначена проблема актуалізується шляхом аналітики досліджень представників українського літературознавства та літературно-художньої критики (О. Білецький, Р. Гром'як, Є. Маланюк, І. Франко, Д. Чижевський). Як і кожен читач, літературний критик повинен перш за все естетично сприйняти літературний текст, і лише тоді він зможе сформувати та висловити певну думку про нього. У протилежному випадку критична діяльність не сприятиме розширенню дискурсу книги та естетичного досвіду її читачів. Українська літературна критика завжди спиралася на естетичні засади аналітики сприйняття художнього тексту.

У висновках подано загальний підсумок проведеного аналізу, окреслено результати і перспективи дисертаційного дослідження.

Доведено необхідність дослідження аналітики сприйняття літературного тексту в українській естетичній думці, оскільки на сьогодні, не дивлячись на існування значної кількості спеціалізованих праць, в Україні бракує системних текстологічних і рецептивних досліджень, які б узагальнювали напрацювання у сфері сприйняття тексту в естетичному контексті. У той само час аналітика досліджень процесу сприйняття окремих представників українського естетичного дискурсу свідчить про існування досить вагомого доробку напрацювань у зазначеній сфері, багато з яких не втратили своєї актуальності, і, за умови переосмислення й систематизації, стали б в нагоді сучасним естетикам, літературознавцям, психологам, педагогам, критикам.

Обґрунтовується приналежність рецептивних ідей носіїв української естетичної думки до загальноєвропейських парадигм сприйняття тексту. Водночас на історію розвитку та основні напрями досліджень процесу сприйняття на теренах України вплинули і особливості етнокультури, суспільно-політичні колізії, можливості (чи не-можливостості) доступу до загальноєвропейських та американських надбань у цій галузі.

Виявлено, що для українського естетичного дискурсу здавна було характерним поєднання «теорії» та «практики», тобто літературної творчості та літературознавчо-естетичних розвідок у контексті «філософії реалізму». Однак його представникам притаманна певна розмитість теоретичних контурів, фрагментарність і відсутність системного погляду на кореляцію процесу художньої творчості і процесу естетичної рецепції.

До того ж, рецептивним дослідженням представників українського естетичного дискурсу притаманне залучення міждисциплінарного підходу, теоретичних здобутків філософії, літературознавства, критики, психології. Зокрема, психологізація процесу сприйняття стала наскрізною тенденцією у рецептивних дослідженнях на теренах України. Але її суть у радянські часи перекручувалась в надмірній увазі до соціального виміру перципієнта, що, на жаль, досить часто викликало соціологізацію досліджень рецептивного процесу. Ще одним важливим результатом проведеного аналізу стало виокремлення основних напрямків рецептивних досліджень на теренах України (дослідження типології читачів-реципієнтів тексту, взаємодії автор-читач, аналітика процесів читання, розуміння та інтерпретації літературних текстів, вивчення «сприймальних» переживань, дослідження особливостей та функцій естетичного сприйняття), співвіднесення їх з провідними парадигмами сприйняття європейських та почасти американських науковців.

Аналітика досліджень феномену рецепції тексту в контексті розвитку аналітичної і герменевтичної традиції, рецептивної естетики дала змогу виявити комплекс протоестетичних і рецептивних концептів, що активно розроблялися українськими дослідниками (зокрема, чинники цілісного естетичного сприйняття, місце естетичного переживання, оцінки, інтерпретації в дискурсах книги і читання, трансформації та зміни тенденцій в осмисленні категорії читача - реципієнта тексту та його ролі у літературно-комунікативному трикутнику «автор-твір-читач»). Звертається увага на аналіз тексту як об'єкта читацького сприйняття у нерозривному зв'язку з твором, книгою і використанням герменевтичних категорій розуміння, інтерпретації у контексті «діалогу», співтворчості, критики.

Проведене дослідження дозволило окреслити й окремі проблеми, відкриті для подальшого наукового пошуку, серед яких - осмислення творчого спадку представників українського естетичного дискурсу у сфері рецептивних напрацювань для посилення впливу на становлення та виховання культури естетичного сприйняття твору мистецтва. Зокрема, аналітика процесу рецепції виявила основні чинники, що заважають адекватному сприйняттю та розумінню літературного тексту та негативно впливають на рівень культури читання. Подальший аналіз дозволить переосмислити сучасні трансформації читацького сприйняття художньої літератури, зменшити вплив негативних тенденцій, сприяти формуванню любові до читання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Чабак Л. А. Аналітика розвитку досліджень рецепції тексту в українському гуманітарному дискурсі / Л. А. Чабак // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Зб. наук. праць. - К. : Міленіум, 2009. - Вип. ХХІІІ. - С. 69-77.

2. Чабак Л. А. Аналітика сприйняття літературного тексту у творчості Б.-І. Антонича / Л. А. Чабак // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал - К. : Міленіум, 2009. - № 4. - С. 33-35.

3. Семиног Л. А. Аналітика художнього та естетичного в працях харківської лінгвістичної школи / Л. А. Семиног // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія : Зб. наук. праць. - № 2 (4). - К. : НАУ, 2006. - С. 213-217.

4. Чабак Л. А. Естетичні ідеї Івана Франка щодо сприйняття літературного тексту / Л. А. Чабак // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка : Збірник. - Чернігів, 2009. -№ 66. -С. 162-166.

5. Семиног Л. А. Лінгвоестетичні проблеми сприйняття та інтерпретації художнього тексту в творчості О. Білецького / Л. А. Семиног // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка : Збірник. - Чернігів, 2007. - № 51. - С. 132-135.

6. Семиног Л. А. Аналітика сприйняття художнього тексту в психолінгвістичній теорії Олександра Потебні / Л. А. Семиног // Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення : Зб. наук. статей - Чернігів : ЦНТЕІ, 2006. - С. 50-51.

7. Семиног Л. А. Талант творення й сприйняття мистецтва як проблема естетичної аналітики / Л. А. Семиног // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка : Збірник. - Чернігів, 2005. - № 32. - С. 117-121.

8. Чабак Л. А. Аналітика естетичного сприйняття літературного тексту (на прикладі творів Б.- І. Антонича / Л. А. Чабак // «Людина. Світ. Суспільство» (До 175-річчя філософського факультету) : матеріали Міжнар. наук. конф. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. V. - С. 73-74.

9. Чабак Л. А. Мовна революція та її вплив на мистецтво слова у реляції «автор-читач» / Л. А.Чабак // Дні науки філософського факультету - 2008 : Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року) : матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. ІV. - С. 49-51.

10. Семиног Л. А. Традиція поваги до книжного слова як складова культури Київської Русі / Л. А. Семиног // «Традиція і культура»: Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції (8-9 грудня 2006 року) - К. : Асоціація «Новий Акрополь», 2006. - С. 12-13.

11. Семиног Л. А. Естетичне сприйняття літератури в контексті українського Відродження та Просвітництва / Л. А. Семиног // Дні науки філософського факультету-2007 : Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Ч.ІІ. - С. 37-39.

12. Семиног Л. А. Естетична вартість книги та читання в контексті суспільної трансформації естетичних цінностей / Л. А. Семиног // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 квітня 2007 року) - Івано-Франківськ : Видавництво Гостинець, 2007. - С. 212-213.

13. Семиног Л. А. Чи можлива свобода сприйняття мистецьких творів? / Л. А. Семиног // «Обрії свободи» : Матеріали міжнародної наукової конференції (9-10 червня 2006 року) - К. : Асоціація «Новий Акрополь», 2006. - С. 48-49.

14. Семиног Л. А. Класика і модернізм у рецепції української молоді (на прикладі сприйняття поезії) / Л. А. Семиног // Contemporary art - Нові території : Міжнародна науково-практична конференція (20-23 листопада 2005 року): Тези. - К. : Б. в., 2005. - С. 31-32.

текст реципієнт сприймання інтерпретація

АНОТАЦІЯ

Чабак Л.А. Аналітика сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Аналітика сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі розкривається крізь призму рецептивної естетики, аналітичної та герменевтичної традицій у дослідженні тексту. Естетично-літературознавчі орієнтири розглядаються на перетині української, західноєвропейської та російської естетичної думки.

Доведено, що на теренах України розвивався міждисциплінарний підхід до вивчення процесу сприйняття літературного тексту. Окрім представників філософсько-естетичного дискурсу, до нього долучилися літературознавці, психологи, критики, зумовлюючи певний синтез філософських, естетичних, літературознавчих та психологічних напрацювань у дослідженні проблеми рецепції текстів.

Здійснено аналіз тексту як об'єкта читацького сприйняття у нерозривному зв'язку з твором, книгою і використанням «протоестетичних» категорій читання, тлумачення, розуміння у контексті філософії «діалогу», співтворчості, критики.

Ключові слова: естетичне сприйняття, реципієнт, читання, текст, переживання, розуміння, інтерпретація, співтворчість, критика.

АННОТАЦИЯ

Чабак Л.А. Аналитика восприятия литературного текста в украинском эстетическом дискурсе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексной аналитике и систематизации теоретических наработок, которые касаются изучения процесса восприятия литературного текста в украинской эстетике, литературоведении, критике.

В работе проведен детальный анализ и систематизация рецептивных исследований в работах представителей украинского эстетического дискурса, а именно: эстетиков, литературоведов, художников слова - «практиков» - тех, кто определенное время жил и работал в пределах украинской территории земель и считал себя так или иначе относящимся к украинской («киеворусской», «малороссийской») общности безотносительно к языковому фактору и политическим пристрастиям.

Аналитика восприятия литературного текста в украинском эстетическом дискурсе раскрывается сквозь призму рецептивной эстетики, аналитической, герменевтической традиций в исследовании текста. Эстетико-литературоведческие ориентиры раскрываются на пересечении западноевропейской, украинской и российской эстетической мысли.

Доказано, что в Украине развивался междисциплинарный подход к изучению процесса восприятия литературного текста. Кроме представителей философско-эстетического дискурса, к нему приобщились и литературоведы, психологи, критики, обусловливая определенный синтез философских, эстетических, литературоведческих и психологических наработок в исследовании проблемы рецепции текстов.

В диссертации проведена реконструкция эстетического тезауруса и рецептивных моделей основных представителей украинского эстетического дискурса, что способствует комплексной аналитике эстетического восприятия литературного текста.

...