Концепт естетичного досвіду в сучасній євро-американській естетиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 111.852: 162.212

КОНЦЕПТ ЕСТЕТИЧНОГО ДОСВІДУ В СУЧАСНІЙ ЄВРО-АМЕРИКАНСЬКІЙ ЕСТЕТИЦІ

09.00.08 - естетика

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

СКОРОВАРОВА ЄВГЕНІЯ ВІКТОРІВНА

Луганськ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля на кафедрі філософії культури і культурології.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Воєводін Олексій Петрович, завідувач кафедри філософії культури і культурології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Афанасьєв Юрій Львович, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв завідувач кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності

кандидат філософських наук, доцент Галгаш Ганна Юріївна, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка доцент кафедри філософії права

Захист відбудеться 18 березня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.05 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а.

Автореферат розісланий 15 лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Ісаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному естетичному дискурсі проблема категоріального оформлення естетики має надзвичайно проблематичний характер. Розвиток української естетичної теорії визначено пошуками засад створення такої системи категорій, що дозволила б охопити й класичні естетичні проблеми, і некласичні, які гостро постали з поширенням художніх практик авангарду та постмодерну. Водночас, у дослідженні засад естетичного в західній естетиці важливу роль відіграє категорія естетичного досвіду, яку у вітчизняній естетичній думці ще не достатньо розглянуто. Актуальною для української естетики є проблема осмислення концепту естетичного досвіду й категоріального залучення цього концепту до філософських і соціокультурних аналітик.

Концепт естетичного досвіду постав у філософському осмисленні як проблематика маніфестації естетичних об'єктів у досвіді. Від початку її виникнення ця проблематика була пов'язана з дослідженнями сприйняття естетичних об'єктів, їх способу даності в чуттях людини та специфіки розуміння їхніх естетичних якостей. Але погляд на такі об'єкти як на принципово дані в досвіді та через досвід дозволив створити нову концептуальну перспективу розгляду естетичного, яка відходить від традиційної гносеологічної проблематики естетики. Ця традиція нівелює позитивне значення естетичного у світогляді, зводячи його лише до одиничних даностей, що не можуть бути адекватно пізнані та є лише суто індивідуально-психічними явищами. Розгляд означених проблем продовжується в концепті естетичного переживання, який виник у рамках психологічної естетики ХХ століття. Концепт естетичного переживання пов'язаний з визначенням естетичних чуттів людини як „позірностей”, що мають ірраціональний характер. Концепт естетичного досвіду в цьому сенсі постає як поза-гносеологічна інтерпретація естетичного, що трактує аспект даності індивіду естетичного як онтологічно значиму структуру його життя.

У вітчизняній естетиці концепт естетичного досвіду починає впливати на естетико-теоретичні дослідження, але його застосування супроводжують протиріччя теоретичного осмислення й практичного аналізу. По-перше, це пов'язано з невідрефлексованою тематизацією концепту естетичного досвіду, що сформувався в сучасній євро-американській естетиці. По-друге, цей концепт сам не має системного характеру, а поняття „естетичний досвід” у ньому не постає як категорія, що є частиною системи естетичних категорій. По-третє, використання напрацювань аналітики естетичного досвіду поза їхнім контекстом може приводити до результатів, протилежних тим, які формулювали дослідники естетичного досвіду. На відміну від сформованих у зарубіжній естетиці базових поглядів на естетичний досвід як один із типів досвіду, у вітчизняній естетиці естетичний досвід можуть розглядати як метаструктуру всякого досвіду й узагалі культурного буття, що веде до ототожнення сфери естетичного з усіма проявами культури й знищує специфіку естетичного, його особливої форми суспільного буття. З іншого боку, використання поняття „естетичний досвід” може бути формально постульовано як спрямованість на всю естетичну сферу буття людини, але змістовно стосуватися лише мистецтва. Поза розглядом тоді залишаються інші соціальні сфери реалізації естетичного досвіду, наприклад, естетична регуляція суспільних процесів (політичних, релігійних тощо), що зумовлює звуження змісту „естетичного досвіду”, та й узагалі „естетичного”.

Саме ці протиріччя визначають актуальність і необхідність аналізу концепту естетичного досвіду, сформованого в сучасній євро-американській естетиці.

Ступінь наукової розробки проблеми.

Концептуалізація й розробка поняття „естетичний досвід” обумовлені тією соціокультурною ситуацією та змінами у світогляді, що привели до пошуків особливостей естетичного в організації антропологічної сутності людини, у горизонті єдності людини зі світом у чуттєво-смислових даностях досвіду. У євро-американській естетиці ця концептуалізація суттєво відбувалася в прагматичній та феноменологічній філософських системах, які й окреслили межі застосування поняття „естетичний досвід” до естетичних феноменів буття людини. Крім того, слід зазначити існування традиції культуроцентричного підходу до естетичного досвіду, у рамках якого в останні роки відбувається аналітика естетичного досвіду й у вітчизняній естетиці. Але саме прагматичний та феноменологічний концепти визначили горизонт розуміння змісту естетичного досвіду. Дж. Д'юї окреслив погляд на естетичний досвід з позиції проблемності досвіду. М. Бердслі намагався виявити специфіку функції естетичного досвіду. Дослідники, які спиралися на їхні праці, розглядали проблему відношень естетичного досвіду та мистецтва (Г. Іземенджер, Н. Керол, П. Кроутер, Дж. Хосперс), аналізували специфіку естетичних якостей та естетичних цінностей досвіду (Р. Гінсберг, М. Голязевська, А. Кужинська, Р. Лінд, М. Мітіас, Дж. Фішер, Г. Гермерен, Р. Шустерман). Г. Шпет, М. Дюфрен, Р. Інгарден досліджували особливості естетичного предмета досвіду, останній з названих авторів також займався проблематикою єдності естетичних переживань у досвіді. Проблему здійснення естетичного досвіду в системі культури розглядали Е. Касирер, В. Бичков, О. Павлова, В. Самохвалова.

Такі проблемні поля визначили оформлення концепту естетичного досвіду в специфічну традицію розгляду естетичного як вираження певної феноменальної структури досвіду, у якій даний людині об'єкт фіксується як естетичний на основі діалектики структур, що конституюють передусім індивідуальну систему переживань людини, а не сам цей об'єкт. Чуттєвість досвіду в концепті естетичного досвіду виходить за рамки простої рецептивної афектації, її розуміють як активне конструювання предметів людського досвіду, визначених інтенсифікативними якостями. Ці предмети організовують не лише сприйняття й життя людини як індивіда, але й у цілому її інтерсуб'єктивний горизонт існування, її суспільне буття. Специфічну роль естетичного досвіду для суспільного буття визначає його можливість пронизувати інші типи досвіду, поєднуватися з ними й навіть домінувати над ними. Саме це обумовлює конститутивне значення естетичного досвіду для соціокультурного буття людини.

У конструюванні категоріальної змістовності поняття естетичного досвіду, яке ґрунтується на сутнісних темах концепту естетичного досвіду, насамперед треба встановити специфічну логіку феномену, що охоплює типи різноманітних досвідних форм, які сприймаються як естетичні, але при цьому цей феномен не трансцендентний їм, а іманентно зберігається при подальшому розвитку явищ естетичного досвіду. Методологія дослідження обумовлена визначенням концепту естетичного досвіду, тому необхідним є звернення до принципів теоретично-історичного аналізу поняття „естетичний досвід” у сучасній євро-американській естетиці. Для загального розуміння естетичної проблематики та особливостей проявів естетичного було використано праці І. Канта, О. Воєводіна, В. Ісаєва, А. Канарського, Л. Левчук, В. Личковаха, М. Мамардашвілі, Л. Мізіної, В. Панченко, О. Рябініної, В. Суханцевої, С. Уланової, А. Федя, І. Федя. Основні положення прагматичного, феноменологічного та культуроцентричного концептів естетичного досвіду використано при аналізі категоріальної змістовності поняття „естетичний досвід”. Додатковими принципами, на основі яких було здійснено дослідження, є принципи діалектичного виведення категорій.

Таким чином, перед нами постає проблема системного розгляду й аналізу сформованого в євро-американській естетиці концепту естетичного досвіду та розробка на його основі категоріальної змістовності поняття „естетичний досвід”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми „Людина і суспільство: антропологічні виміри культури” кафедри філософії культури і культурології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Метою дослідження є розуміння сутності сформованого концепту естетичного досвіду в теоретичній спадщині сучасної євро-американської естетики.

Виходячи з поставленої мети, у роботі визначено такі завдання:

– окреслити проблематизацію поняття „досвіду” в історії філософії та експлікувати основні характеристики досвіду;

– проаналізувати соціокультурні й філософсько-естетичні умови актуалізації концепту естетичного досвіду;

– розглянути концептуальні характеристики естетичного досвіду в прагматичній, феноменологічній та культуроцентричній традиціях;

– визначити теоретичний зміст поняття „естетичний досвід”;

– виявити парадигматичну структуру естетичного досвіду та проаналізувати її особливості;

– простежити сутнісні аспекти категоріальної кореляції поняття „естетичний досвід” у системі категорій естетики.

Об'єкт дослідження - розвиток теоретичного осмислення поняття естетичного досвіду. естетичний досвід філософський соціокультурний

Предмет дослідження - концептуалізація поняття естетичного досвіду в сучасних теоретичних напрямах євро-американської естетики.

Теоретико-методологічні основи дослідження.

Специфіка об'єкта та мета дослідження вимагають використання комплексного підходу, що синтезує філософсько-антропологічні, культурно-історичні та логічно-аналітичні методи. Серед цих методів провідний характер належить:

– історично-компаративному методу, що відтворює підходи до осмислення проблеми досвіду та становлення концепту естетичного досвіду в історії філософської думки;

– методу реконцептуалізації, що спрямований на виявлення структурних елементів теорій естетичного досвіду та виділення сутнісних аспектів концепту естетичного досвіду;

– феноменологічному методу, який дозволяє описувати базові феномени, що лежать в основі естетичного досвіду;

– діалектичному методу, який веде до системного розгляду феноменів естетичного досвіду в просторі єдиного категоріального змісту;

– методу наукового моделювання, що дозволяє незводимі явища естетичного досвіду представити в теоретичній дескрипції як приналежні до єдиного рівня здійснення естетичного досвіду.

Наукову новизну дослідження розкрито через такі положення:

– уперше в українській естетиці системно досліджено зміст поняття досвіду та його сутнісний зв'язок з поняттями переживання й практики;

– виявлено, що соціокультурні й філософсько-естетичні умови тематизації концепту естетичного досвіду в сучасній євро-американській естетиці полягають у появі модерністських та постмодерністських практик у мистецтві, у поширенні світогляду „життя миттєвістю” та в актуалізації тематики індивідуальності естетичних переживань, проблеми суб'єктивного символізму й горизонтів естетичних інтерпретацій;

– проаналізовано концепт естетичного досвіду, як він сформувався в сучасній євро-американській естетиці, визначено специфіку підходу до естетичного досвіду в прагматичному (проблематизація естетичних якостей досвіду), феноменологічному (проблематизація естетичного предмета досвіду) та культуроцентричному (проблематизація відношень культури й естетичного досвіду) концептах;

– категорію естетичного досвіду витлумачено виходячи з особливостей конкретизації в досвіді естетичного предмета. Цю конкретизацію реалізовано на основі атенціонального апріорі - базису естетичного досвіду, що формує через модифікацію апріорних форм досвіду позасуб'єктну увагу до речей навколишнього світу. Це специфікує чуттєво-емоційну сферу досвіду людини та провокує виникнення в досвіді попередньої емоції, яка спрямовує переживання людини в простір інтенсифікації атенціональних якостей досвіду;

– парадигматичну структуру естетичного досвіду розглянуто як систему взаємодії апперцепційного базису (сукупність фонових значень досвіду), інтерпретаційних потенцій (форми індивідуальної організації досвіду) та плану естезису (простір естетичної конкретизації предметності досвіду). Поняття апперцепційного базису допомагає зняти антиномію досвіду як процесу та як результату, бо апперцепційний базис є структурою, що вводить результати досвіду в його перебіг і постійно корелює сформовані й нові значення (цінності, смисли, асоціації) у досвіді;

– поняття „естетичний досвід” розглянуто як системотворчу категорію естетики, зміст якої сутнісно розкрито шляхом розгляду її відношення до інших категорій естетики (естетична емоція, естетична інтенція, естетична свідомість, естетична цінність, естетичний знак тощо). Показано, що предметність естетичного досвіду виражена в змісті цих категорій як особлива атенціонально знята структура;

– обґрунтовано необхідність уведення в концептуальне та категоріальне поле вітчизняної естетики понять „естетичний досвід”, „естетична конкретизація”, „контекст естетичного досвіду”, „горизонт естетичного досвіду”, „інтенсифікація досвіду”, „атенціональне апріорі”, „атенціональність”, „атенціональні якості”.

Розроблені в дисертації положення дозволяють уточнити зміст категорії естетичного досвіду та взагалі естетичного й удосконалюють розуміння здійснення індивідуально-суб'єктивної форми переживань людини (досвіду) в естетичній сфері суспільного буття.

Теоретичне й практичне значення дослідження визначено новизною та сукупністю винесених на захист положень. Воно полягає в тому, що результати дисертаційної роботи дають можливість систематизувати філософсько-естетичні напрацювання з концептуалізації естетичного досвіду та розглянути їх в антропологічно-інтерсуб'єктивній змістовності. Результати дослідження виявляють нові смислові горизонти в аналізі естетичного й можуть бути широко застосовані. Вони дозволяють повніше розкривати сутність та функції естетичних об'єктів у галузі сучасної культури, надають нові методологічні та категоріальні перспективи для теоретичного аналізу естетичного рівня суспільства. Окремі висновки дисертації можуть бути застосовані до критичного розгляду сучасної естетичної й художньої діяльності та до вироблення методів оптимальної регуляції естетичної культури українського суспільства. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні у вищій школі курсів естетики, мистецтвознавства, філософії культури, філософської антропології, культурології тощо.

Апробація положень дисертації. Положення дисертації було обговорено на засіданнях кафедри філософії культури і культурології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, аспірантських семінарах кафедри, засіданнях Монтенівського філософського товариства (м. Луганськ), а також виголошено в доповідях на міжнародних наукових конференціях: „Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення” (Чернігів, 2006), „Дні науки філософського факультету - 2006” (Київ, 2006), „Дні науки філософського факультету - 2007” (Київ, 2007), „Дні науки філософського факультету - 2008” (Київ, 2008), „V Харківські студентські філософські читання” (Харків, 2008), „Ломоносов-2008” (Москва, 2008), „ОМЭК ІІІ” (Москва, 2008), „Людина. Світ. Суспільство” (Київ, 2009), „Ломоносов-2009” (Москва, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено в 15 наукових працях, із яких 6 публікацій у фахових виданнях та 9 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 6 д.а. Усі праці написано без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою та головними завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (199 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 208 сторінок, з яких 187 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження, з'ясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, визначено теоретичне та практичне значення результатів проведеного дослідження, подано відомості про апробацію положень дисертації.

У першому розділі „Проблематизація концепту естетичного досвіду в сучасній євро-американській естетиці” розглянуто особливості умов становлення концепту естетичного досвіду.

У підрозділі 1.1. „Проблема досвіду в історії філософії” досліджено головні концептуальні погляди на поняття „досвід”. Показано, що розвиток цього поняття від античності до сьогодення конститутивно визначений відношенням цього поняття до сфери чуттєвого. Починаючи з нового часу поняття досвіду набуває сутнісного зв'язку з поняттями розуму, культури, цілісності свідомості. З І. Канта та Г. Гегеля гносеологічне визначення категорії „досвід” доповнено феноменологічними й онтологічними інтерпретаціями. У сучасному філософському дискурсі поняття досвіду постає як одна з ключових категорій у прагматичному (В. Джеймс, Дж. Д'юї), феноменологічно-герменевтичному (В. Дільтай, Е. Гусерль, М. Мерло-Понті, В. Молчанов, М. Гайдеґер, Г.-Г. Гадамер), діяльнісному (В. Іванов, І. Зязюн) проектах. Зміст поняття досвіду в сучасній філософії виражає аспект єдності людини й світу в допредикативних та інтенціональних структурах свідомості. Аналітика досвіду ускладнена тим, що досвід у філософських теоріях постає одночасно і як складний процес, і як результат цього процесу.

Виявлено, що досвід є формою єдності переживань людини, у якій значення речей постають як значення світу, що має історичний соціокультурний горизонт. Досвід є корелятом діяльності, який утримує в собі її зміст і слугує висхідним моментом для початку розгортання практичних відношень.

У підрозділі 1.2. „Соціокультурні умови актуалізації проблеми естетичного досвіду” проаналізовано суспільні передумови становлення концепту естетичного досвіду в естетичній теорії. Показано, що соціокультурна телеологія концепту естетичного досвіду ґрунтується на змінах в мистецькій практиці й світогляді, які не могла охопити й пояснити класична гносеологічна традиція естетики. Початок ХХ століття ознаменувався становленням індустріального суспільства, що зумовило формування нових способів суспільного буття та повсякденного життя в цьому бутті. У мистецтві трансформації естетичних процесів призводять до посилення ролі індивідуальності у виробленні, сприйнятті та оцінюванні художніх творів. Промислово-технічний розвиток, концепція життя як принципу світоустрою, новітній індивідуалізм, панестетизм і символізм спрямовують практику створення та розуміння мистецьких творів як таких об'єктів, що є вираженням у переживаннях індивідуальної сутності творця, світу, речей тощо. Таку тематизацію мистецтва закріплює поширення в культурі ХХ століття світоставлення „життя миттєвістю” (В. Личковах). У перспективі цього світогляду екзистенціальні виміри людської реальності визначено як фундовані суб'єктивними переживаннями, саме світовідношення постає як переживання. Акцентування уваги на досвіді творця згодом дає можливість перейти до аналітики досвіду реципієнта й узагалі до розуміння естетичних процесів як конституйованих структурами досвіду, що дозволило концептуалізувати поняття „естетичний досвід”.

Підрозділ 1.3. „Філософсько-естетичні умови тематизації концепту естетичного досвіду” розкриває теоретичні умови становлення концепту естетичного досвіду в естетичній теорії. Виявлено, що тематизацію поняття естетичного досвіду як концепту було визначено двома теоретичними тенденціями у філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття - філософією життя та психологічною естетикою переживання. Філософія життя розуміє життя як конституювання індивіда в бутті через переживання. Проблема „переживання” виводить у філософсько-естетичне осмислення проблематику безпосереднього контакту індивіда з об'єктами, набуття об'єктами значення й цінності саме в цьому безпосередньому контакті. Водночас треба розуміти, що переживання є частиною досвіду, бо досвід постає як цілісна система чуттєвості людини, тоді як переживання - як одиничний акт чуттєвого відношення.

Теоретико-естетична парадигма, яка починає розробляти естетику на засадах індивідуальних чуттів, на засадах суб'єктивних смислів, виникає в другій половині ХІХ століття. Естетика вибудовує свою теорію, спираючись на принципи психології та дані психологічних експериментів (В. Вундт, К. Фідлер, К. Ланґе, Е. фон Гартман, М. Гайґер, А. Майнонґ, Л. Блауштайн, Т. Ліппс). Психологічний характер цих естетичних досліджень концептуалізував поняття „естетичне переживання”, пов'язане з поглядом на естетичне як на ілюзорне, позірне, нереальне. У філософській естетиці неокантіанців (Г. Коген, П. Наторп, Б. Фохт) переживання твору визначає маніфестацію його індивідуальної цінності. У сучасній філософській думці проблему естетичного переживання знову підіймає Г. Губмрехт, фокусуючи увагу на такому типі переживання як певному „моменті інтенсивності” досвіду, коли предмет переживання існує між ефектами присутності (річ, дана в чуттєвості) й ефектами значення (річ, дана в розумінні).

У вітчизняній естетиці естетичні переживання розглядають як структурний елемент естетичних почуттів. Їх відносять до індивідуального та суб'єктивного шару свідомості як первинного та найважливішого рівня існування естетичної свідомості (Т. Андрущенко, Н. Гітун). Специфікою цієї індивідуальності вважають її емоційно-ірраціональний характер. Але треба вказати, що, взяте саме по собі, естетичне переживання є одиничним проявом конкретних естетичних відношень, фіксованих у досвіді. У відношенні з навколишнім світом, з людьми, з речами, у практичній взаємодії зі світом людина виробляє форми осмислення світу та свого місця в ньому, що виражають себе в актах переживання. Тому слід відзначити, що поняття „естетичного переживання” необхідно розглядати через поняття „естетичного досвіду” та „естетичної практики”.

У другому розділі „Теоретична експлікація концепту естетичного досвіду в сучасній євро-американській естетиці” проаналізовано специфіку та основні форми розгляду естетичного досвіду у філософських концептуальних парадигмах.

Підрозділ 2.1. „Прагматичний концепт естетичного досвіду” присвячено аналізу теоретичного усвідомлення особливостей естетичного досвіду в прагматичній філософсько-естетичній думці. Показано, що основні положення прагматичної концепції естетичного досвіду заклав Дж. Д'юї, який постулював цілісність та інтенсифікацію як основні атрибути цього досвіду. Дж. Д'юї визнавав необхідність дослідження естетичного досвіду у сфері повсякденного життя людини, виявлення саме в буденному досвіді естетичних якостей, що передують створенню творів мистецтва. Щоби розуміти суспільну роль естетичного досвіду, треба розуміти його роль на рівні щоденного життя людини. Визначення критеріїв естетичного досвіду, його якостей становить одне з головних завдань прагматичної естетики. Її основними темами є інтенсивність і цілісність як загальні характеристики естетичного досвіду та аналіз досвіду в перспективі його організації через твори мистецтва (М. Бердслі, Дж. Хосперс, Г. Ізенджер, П. Кроутер). Ця організація відбувається завдяки естетичним якостям, що роблять досвід естетичним. Прагматична естетика дивиться на ці якості як на естетичні цінності, а естетичний досвід розглядає як досвід естетичної цінності (Р. Гінсберг, Г. Гермерен, М. Голязевська, А. Кужинська, Р. Лінд, Дж. Фішер, А. Томлін). М. Матіас узагалі визначає естетичний об'єкт як комплекс естетичних якостей, що конституюють сприйняття та роблять досвід об'єкта естетичним досвідом; цей комплекс - цілеспрямована форма естетичного об'єкта, яка інтенсифікує значення досвіду. Р. Шустерман та Д. Фенер, заново актуалізуючи ідеї Дж. Д'юї, постулюють необхідність поширення змісту поняття естетичного досвіду за рамки мистецтва, у повсякденність та поза-художні практики, у більш загальні суспільні контексти. Прагматика естетичного досвіду виявляє специфіку організації естетичних якостей у досвіді, на основі якої конституюються естетичні об'єкти.

У підрозділі 2.2. „Феноменологічний концепт естетичного досвіду” розглянуто концептуальні форми аналітики естетичного досвіду, створені у феноменологічній філософсько-естетичній думці. Виявлено, що для феноменологічного розгляду естетичного досвіду важливим є дослідження специфіки естетичного предмета, який розуміють як інтенціональну умову споглядання речей як естетичних у досвіді. Створення естетичного предмета - це багатофазовий складний процес, що не є одним актом сприйняття, а складається з послідовних серій та рівнів конкретизації естетичного в досвіді. Твір мистецтва, наприклад, є твором мистецтва лише коли він виражає естетичний предмет, тобто даний в естетичному досвіді. Цю даність у феноменології розглядають по-різному (через кінестезії (Л. Ландгребе), через фази естетичних переживань (Р. Інгарден), через створення символічного вираження (С. Франк, Г. Шпет), через конституювання афективного апріорі (М. Дюфрен), через єдність продуктивної, рецептивної й комунікативної функцій естетичної діяльності (Г. Яус), але тезу про неоднорідність процесу творення естетичного предмета та його інтенціональний характер визнають усі дослідники, які працюють у феноменологічній перспективі. Феноменологія естетичного досвіду виявляє, що квазі-буттєвість (позірність) естетичного в самому акті естетичного досвіду такою не є, що естетичне має життєвість та рушійну силу для того, хто переживає естетичний досвід. Феноменологія естетичного досвіду фокусує свою увагу на специфіці вираження в досвіді естетичного предмета як особливої трансцендентально-інтенціональної структури. Естетична конкретизація цього предмета може бути неоднорідною й поліваріативною, але у своїй сутнісній структурі протікання вона є для кожного суб'єкта загальною умовою здійснення естетичного досвіду.

У підрозділі 2.3. „Культуроцентричний концепт естетичного досвіду” досліджено теоретичні обрії культураналітики естетичного досвіду. Культуроцентрична інтерпретація поняття „естетичний досвід” не має чітко встановленої форми традиції, але існує в різних естетичних дослідженнях у формі установки дослідження. Цю установку можливо охарактеризувати як спрямованість на аналіз взаємовідношень естетичного досвіду та культури таким чином, що або естетичний досвід фундує культуру, або культура фундує естетичний досвід. Е. Касирер цю проблематику розглядає в контексті філософії символічних форм, дивлячись на мистецтво як на символічну форму, що конституює естетичний досвід індивіда. Естетичний досвід, згідно з Е. Касирером, - це індивідуальний аспект досвіду інтенсифікації чуттєвої динаміки форм, який через модифікацію в мистецтві набуває універсального символічного впливу. О. Павлова робить спробу обґрунтувати онтологічний статус естетичного досвіду через визнання за ним форми культуротворення, форми породження універсальних культурних схем. Інші дослідники бачать зв'язок естетичного досвіду передусім з естетичною культурою (В. Бичков, М. Кіященко, В. Самохвалова) та описують естетичний досвід виходячи з його функції вираження естетичної культури. У цілому, культуроцентричний концепт естетичного досвіду вбачає сутність естетичного досвіду в його культурній функції, точніше, розглядає естетичний досвід як функцію культуротворення, що концентрує в собі проблему вираження цілісності феноменів, даних людині в досвіді. Цей аспект естетичного досвіду в аналізованому концепті пов'язаний з феноменом мистецтва, яке концентровано впроваджує естетичний досвід у систему культури.

Третій розділ „Категоріальне конструювання концепту естетичного досвіду” присвячено формулюванню категоріальних засад концептуальної аналітики естетичного досвіду.

У підрозділі 3.1. „Атенціональність як специфіка естетичного досвіду” визначено умову переходу від аналізу загальної форми досвіду до аналітики специфічної форми естетичного досвіду. Розгляд концептів естетичного досвіду приводить до думки, що в сучасній філософсько-естетичній теорії існує необхідність послідовного системного аналізу поняття естетичного досвіду та виявлення тих категорій, які виражають його змістовні й необхідні аспекти. Для теоретичного розуміння естетичного досвіду треба розглянути категоріальні умови, на основі яких можливе будування концепту естетичного досвіду.

Естетичний досвід як тип досвіду сутнісно виражає себе в чуттєво-емоційному плані. Але ми не можемо естетичний досвід саме як досвід у його допредикативній даності зводити лише до чуттєво-емоційних структур. Чуттєво-емоційні процеси відбуваються й в естетичному досвіді, і в релігійному, і в моральному, і навіть у науковому. Чуттєвість є характерною для всіх видів досвіду. В естетичному досвіді специфічне оформлення чуттєвості в естетичний модус можливо описати за допомогою поняття „атенціональність” (від attention - увага), яке дозволяє вийти за межі кола визначення естетичного через його модифікації, наприклад, коли естетичне пояснюють через прекрасне, а прекрасне - через естетичне. Як показав Р. Інгарден, у досвіді в момент його переходу до естетичної перспективи виникає попередня емоція, яка збуджує нас на споглядання певної якості (комплексу якостей) предмета як естетичного предмета. У дисертації висунуто припущення, що попередня емоція викликана атенціональністю. Атенціональність - це до-інтенціональний феномен естетичного, характерною ознакою якого є те, що він генерує естетичну інтенцію за допомогою зосереджування на об'єкті уваги, але не таким чином, коли ця увага визначається лише внаслідок того чи того наміру людини, а скоріше акт уваги викликаний структурними особливостями об'єкта у відношенні до людини. В основі реалізації атенціональності лежить антропологічна специфіка людини та її родовий психофізичний устрій, що визначають для споглядання певні принципи як потенційно естетичні. Такий тип людської чуттєвості в дисертації запропоновано визначати як атенціональне апріорі - базис модифікації континуальних (просторових, часових та просторово-часових) співвідношень, які існують щодо людської тілесності та чуттєвості. Результатом резонансу (збігу) цих співвідношень та тілесності людини є прості абстрактні форми допредикативної людської чуттєвої сфери, які в аспекті звернення на них уваги створюють передумови виникнення попередньої емоції та розгортання естетичного досвіду. Якості об'єктів, що потенційно є естетичними, в атенціональному апріорі дані як найабстрактніші форми (те, що зветься „симетрія”, „гармонія”, „цілісність”, „співзвуччя”, „ритм”, „пропорційність”, „ясність”, „контраст”, „баланс” тощо, та їхні діалектичні протилежності), а в атенціональності вже набувають конкретної визначеності та чуттєвої забарвленості.

Категорія „атенціональність” дозволяє виявити той необхідний мінімум концептуалізації поняття „естетичний досвід”, на основі якого повинна будуватися система категорій, що розвиває та конкретизує уявлення про естетичний досвід.

У підрозділі 3.2. „Парадигматика естетичного досвіду” виведено необхідні структури естетичного досвіду. Показано, що рівні естетичного досвіду повинні мати загальні структури, які єднають їх з іншими типами досвіду, і що серед цих рівнів має бути наявний рівень, характерний саме для досвіду в його естетичній реалізації. Послідовно виведено структурні елементи естетичного досвіду: а) апперцепційний базис (тло індивідуальної цілісності переживань, де відбувається накопичення та фіксація визначень значень досвіду, конститутивних для цього досвіду), у якому виділено трансцендентний (кінезисний та інтерсуб'єктивний) і трансцендентальний (ретенціональний та протенціональний) горизонти; б) інтерпретаційні потенції (антропологічні умови конкретної суб'єктивної даності структурування цілісності й розуміння досвіду), серед яких виділено інтрацептивне сприйняття, психічне сприйняття та когнітивні здібності; в) план естезису (континуум естетичних операцій, що визначає сприйняття умовних подій як справжніх і дає реальність в естетичному досвіді як альтернативний план реальності).

У підрозділі 3.3. „Категорія „естетичний досвід” у системі категорій естетики” розглянуто зв'язок категорії „естетичний досвід” з іншими категоріями естетики. Виявлено, що естетичний досвід як категорія, що виражає атенціональний аспект даності естетичного, може дозволити по-новому подивитися на категорії естетики та їх співвідношення. Послідовне виведення з поняття „естетичний досвід” системи змістовних відношень з іншими категоріями естетики (естетична емоція, естетична свідомість, естетична діяльність тощо) дозволяє побачити їхню єдність в аспекті індивідуальної системи переживань людини. Узятий як абстрактна система, естетичний досвід у момент атенціональності виражає себе для індивіда як попередня емоція, дана в естетичній інтенції, тобто як естетична емоція, естетичне чуття. Інтенсифікуючись в естетичному переживанні, яке абстрактну атенціональність досвіду робить конкретною атенціональністю, естетичне чуття через естетичний образ переходить до рівня естетичної свідомості. На рівні естетичної свідомості якості атенціональності постають у вигляді комплексу, що виступає як естетична цінність. Умовою конкретизації цінності як загальної цінності є практика, тобто даність естетичної цінності визначають структури естетичної діяльності. Естетичний предмет характеризує себе для досвіду атенціональною даністю, яка на рівні естетичної цінності дана як значима даність, що закріплюється в конфігураціях естетичних знаків.

Оформлення естетичного досвіду в його цілісності як естетичного та як досвіду системно конкретизує суб'єктивну форму в інтерсуб'єктивному світі. Це означає, що конкретизація естетичного досвіду остаточно є залежною від соціокультурних контекстів досвіду, у яких формуються предметні регіони інтерсуб'єктивної сфери (наприклад, етнічний контекст - етноестетика досвіду, релігійний контекст - сакральна естетика досвіду, мистецький контекст - художня естетика досвіду, політичний контекст - ідеологічна естетика досвіду тощо).

У Висновках підсумовано й узагальнено основні теоретичні результати роботи. За результатами проведеного аналізу зроблено такі висновки:

- поняття досвіду фіксує в бутті людини єдність значень і речей у системі життєсвіту. Поняття „досвід” корелюється поняттями „переживання” та „практика”, утворюючи з ними примордіальний феноменальний базис розуміння людиною світу та свого місця в ньому;

- проблематизація концепту естетичного досвіду в естетичній теорії відбувається на основі тих змін у соціокультурній сфері та філософсько-естетичному дискурсі, що вивели на перший план індивідуальність і переживання людини як конститутивні визначення її буття. Концепт естетичного досвіду визначає погляд на естетичну проблематику крізь призму аналітики індивідуально-цілісної системи переживань;

- прагматизм постулює початок естетичного досвіду в цілісності досвіду людини, феноменологія - в інтенціональній природі досвіду, культуроцентризм - у прото-культурних формах, що виникають у досвіді людини. Становлення концепту естетичного досвіду конструктивно спрямовує пошуки засад естетичного в сутності людини. Концепт естетичного досвіду вказує на те, що загальна специфіка естетичного - це загальність його в антропологічному, родовому бутті людини;

- категоріальну змістовність концепту естетичного досвіду розкрито через уведення понять „атенціональність” та „атенціональне апріорі”. Атенціональність - це досуб'єктне зосередження уваги на даності об'єкта, конституйоване виникненням у досвіді попередньої емоції. Атенціональне апріорі - це базис модифікацій абстрактних форм допредикативної людської чуттєвої сфери, які існують як потенційні якості естетичного досвіду;

- парадигматичну змістовність поняття естетичного досвіду розкрито через використання понять „апперцепційний базис”, „інтерпретаційні потенції” та „план естезису”. Апперцепційний базис - це тло досвіду, де відбувається накопичення та фіксація конститутивних значень досвіду. Інтерпретаційні потенції - це індивідуальна специфікація цілісності й розуміння досвіду. План естезису - просторово-часовий континуум, що утворює й забезпечує єдність естетичного сприйняття та естетичних переживань;

- категорію естетичного досвіду в системі категорій естетики визначено як атенціональний аспект даності естетичного в усій його різноманітності. Остаточним визначенням категорії „естетичний досвід” є таке: естетичний досвід - це атенціональна форма конкретизації предметності досвіду, визначена інтенсифікативними переживаннями в континуумі ціннісно-значимого буття. Естетичний досвід завжди дано в різноманітних предметних контекстах, що мають потенційні якості впливу на атенціональність.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скороварова Є. В. Феноменологія естетичного досвіду та проблема атенціональності / Є. В. Скороварова // Вісн. Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. К.: Міленіум, 2008. № 3. С. 42 - 46.

2. Скороварова Є. В. Естетичний досвід: атенціональний аспект / Є. В. Скороварова // Практ. філософія. 2009. № 2. С. 92 - 100.

3. Скороварова Є. В. Естетичний досвід та діалогізм художнього дискурсу / Є. В. Скороварова // Вісн. Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. К.: Міленіум, 2009. № 1. С. 40 - 44.

4. Скороварова Є. В. Проблема метакатегоріального устрою естетики та поняття естетичного досвіду / Є. В. Скороварова // Актуальні проблеми історії, теорії та художньої культури: зб. наук. пр. К.: Міленіум, 2009. Вип. ХХІІ. С. 192 - 199.

5. Скороварова Є. В. Онтологічні аспекти естетичного досвіду / Є. В. Скороварова // Філософські дослідження: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля / Від. ред. В. К. Суханцева. Луганськ, 2009. Вип. 10. С. 179 - 192.

6. Скороварова Є. В. Аналітика естетичного досвіду: концептуальний розгляд / Є. В. Скороварова // Філос. думка. 2009. № 6. С. 50 - 61.

7. Скороварова Є. В. Антична естетика та антична культура: первинна феноменологія та діалектика ейдос в історичному бутті (до естетичної концепції О.Ф. Лосєва) / Є. В. Скороварова // Дні науки філософського факультету - 2006: Міжнар. наук. конф. (12 - 13 квіт. 2006 р.): матеріали доп. та виступів. К.: Вид.-полігр. центр „Київський університет”, 2006. Ч. IV. С. 43 - 44.

8. Скороварова Є. В. Естетика Е. Касирера: синтез класичного та некласичного / Є. В. Скороварова // Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення: зб. наук. ст. / за ред. проф. В. А. Личковаха. Чернігів, 2006. C. 120 - 125.

9. Скороварова Є. В. Концептуальні засади феноменологічної естетики / Є. В. Скороварова // Дні науки філософського факультету - 2007: Міжнар. наук. конф. (18 - 19 квіт. 2007 р.): матеріали доп. та виступів. К.: Вид.-полігр. центр „Київський університет”, 2007. Ч. ІІ. С. 39 - 41.

10. Скороварова Є. В. Естетичний досвід як досвід свободи (концепція Г. Маркузе) / Є. В. Скороварова // V Харківські студентські філософські читання: міжнар. наук. конф. 2008 р.: матеріали доп. та виступів. Х.: Вид-во ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. С. 84 - 86.

11. Скороварова Є. В. Естетичний досвід та атенціональність / Є. В. Скороварова // Дні науки філософського факультету - 2008: міжнар. наукова конф. (16 - 17 квіт. 2008 р.): матеріали доп. та виступів. К.: Вид.-полігр. центр „Київський університет”, 2008. Ч. ІV. С. 30 - 32.

12. Скороварова Е. В. К феноменологии эстетического опыта / Е. В. Скороварова // Ломоносов: материалы XV Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов, молодых ученых (10 апр. 2008 г.) / под ред. А. А. Скворцова, П. Н. Костылева, А. В. Федякина. М., 2008. С. 82 - 84.

13. Скороварова Е. В. Специфика эстетического опыта: феноменологический аспект / Е. В. Скороварова // Методы, понятия и коммуникации в современном эстетическом дискурсе: III Овсяниковская междунар. эстет. конф. (21 - 22 нояб. 2008 г.): сб. науч. докл. М., 2008. С. 120 - 133.

14. Скороварова Є. В. Концептуальний розгляд категорії естетичного досвіду / Є. В. Скороварова // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету): Міжнар. наук. конф. (21 - 22 квіт. 2009 р.): матеріали доп. та виступів. К.: Вид.-полігр. центр „Київський університет”, 2009. Ч. V. С. 59 - 61.

15. Скороварова Е. В. Эстетический опыт и диалогизм художественного дискурса / Е. В. Скороварова // Ломоносов: материалы Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов, молодых ученых (14 - 17 апр. 2009 г.) / отв. ред. И. А. Алешковский, П. Н. Костылев, А. И. Андреев [электрон. ресурс]. М.: МАКС Пресс, 2009. С. 73 - 75.

АНОТАЦІЯ

Скороварова Є. В. Концепт естетичного досвіду в сучасній євро-американській естетиці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2010.

У дисертації розглянуто концепт естетичного досвіду, сформований у сучасній євро-американській естетиці. Проаналізовано основні теоретичні підходи до концептуалізації естетичного досвіду (прагматичний, феноменологічний та культуроцентричний), розглянуто основні тези й протиріччя наявних концептуальних форм дослідження естетичного досвіду. Визначено концептуальну умову аналітики естетичного досвіду у відношенні до категоріального аналізу специфіки естетичного досвіду. З позицій антропологічного та соціокультурного підходів до естетичних процесів естетичний досвід розглянуто як атенціональну конкретизацію значень досвіду в предметних контекстах суспільства. Досліджено парадигматичну структуру естетичного досвіду. Проаналізовано особливості взаємовідношень категорії „естетичний досвід” з іншими категоріями естетики та виявлено основні змістовні аспекти реалізації естетичного досвіду в естетичній сфері.

Ключові слова: естетичний досвід, естетичні якості, естетичний предмет, естетичні цінності, художній твір, інтенціональність, естетична емоція, афективне апріорі, атенціональність.

АННОТАЦИЯ

Скороварова Е.В. Концепт эстетического опыта в современной евро-американской эстетике. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2010.

В диссертации рассмотрен концепт эстетического опыта, сформировавшийся в современной евро-американской эстетике. Проанализированы основные теоретические подходы к концептуализации эстетического опыта (прагматический, феноменологический и культуроцентрический), рассмотрены основные тезисы и противоречия существующих концептуальных форм исследования эстетического опыта. Прагматический концепт эстетического опыта выявляет роль эстетических качеств в опыте. Феноменологический концепт эстетического опыта анализирует специфику эстетической интенциональности в опыте. Культуроцентрический концепт эстетического опыта рассматривает корреляцию культуры и эстетического опыта. Определено концептуальное условие аналитики эстетического опыта в отношении категориального анализа специфики эстетического опыта, особенностей его конкретизации в переживаниях человека и символических формах культуры. С позиций антропологического и социокультурного подходов к эстетическим процессам эстетический опыт рассмотрен как атенциональная конкретизация значений опыта в предметных контекстах общества. Исследована парадигматическая структура эстетического опыта, выявлена специфика апперцептивного базиса, интерпретационных потенций и плана эстезиса в эстетическом опыте. Проанализированы особенности взаимоотношений категории «эстетический опыт» с другими категориями эстетики (эстетическая эмоция, эстетическая интенция, эстетической переживание, эстетическое сознание, эстетическая деятельность и т. д.), выявлены основные содержательные аспекты реализации эстетического опыта в эстетической сфере.

Ключевые слова: эстетический опыт, эстетические качества, эстетический предмет, эстетические ценности, художественное произведение, интенциональность, эстетическая эмоция, аффективное априори, атенциональность.

ANNOTATION

Skorovarova E.V. The concept of aesthetic experience in the modern Euro-American aesthetics. - Manuscript

The thesis for the degree of candidate of Philosophy on speciality 09.00.08 Aesthetics. East-Ukrainian National University named after Volodymyr Dahl, Luhans'k, 2010

The dissertation examined the concept of aesthetic experience that has emerged in the modern Euro-American аesthetics. We analyzed the main theoretical approaches to the conceptualization of aesthetic experience, reviewed the main theses and contradictions of existing forms of research of aesthetic experience. From the standpoint of anthropological and socio-cultural approaches to the aesthetic processes, aesthetic experience is considered as attentional concretization of values of experience in subject contexts of a society. The paradigmatic structure of aesthetic experience consists of three elements: apperceptional basis, interpretative potentialities and the plan of aesthesis. Features of the mutual relations of a category aesthetic experience with other categories of aesthetics are analysed, the basic aspects of the implementation of the aesthetic experience in the aesthetic field are identified.

Keywords: aesthetic experience, aesthetic qualities, an aesthetic subject, aesthetic values, a work of art, intentionality, aesthetic emotion, affective a priori, attentionality.

Размещено на Allbest.ru